Щітківський І. «Исторический путь» у Київі Публикация: Київ та його околиця в історії і пам'ятках / за ред. акад. М. Грушевського. Київ: Держвидав України, 1926. С. 385–392. Текст получен распознаванием страниц 371–378 скана (tesseract, ukr+rus, 300 dpi): у скана нет текстового слоя вовсе, хотя он сделан ABBYY FineReader. Страницы издания размечены в тексте как [с. N]. Права: издание 1926 года — общественное достояние. ========================================================================== [с. 385] [ван Шітківський «ИСТОРИЧЕСКИ ПУТЬ» У КИЇВІ [с. 386] АТ місяці цього року Комунальний Відділ м. Київа зробив розпорядження остаточно зняти бетонові фігури, шо стояли на Михай- лівській плоші, проти колишньої регльної школи і шо в населення мали назву пам'ятника «святій княгині Ользі». На превеликий жаль, п'єдестал ших фігур для чогось оставлено, і таким чином він і надалі буде нагадувати про ганебну діяльність чорносотенних кол, яка, за піддержкою місцевої вишої адміністрації, настирливо провадилась всупереч з постановами міської думи та бажанням громадянства. При шй нагоді не зайвим буде згадати історію будови шт групи тим більш, шо не тільки, як я скезав, між населенням вона звалася пам'ятником, а навіть у київських путеводників, як, напр., А, И. Ікон- нікової та й инших, лічилася під цим ім'ям, але такого ймення не заслуговувала і пам'ятником в розумінні цього слова не була, що буде видно 3 дальшого. Як це не дивно, а історія будування цієї групи має тісний, заку- лісний звязок з історією будування пам'ятника Т. Шевченкові у Київі, через шо змістом своїм вона становить для українського громадян- ства особливу пікавість. Ще в 1905 році київська дума, визнавши за необхідне спорудити у Київі пам'ятник Александру И, постановою своєю 13 травня при- значила міспе для цього пам'ятника--сквер біля реальної школи, на Михайлівській плоші. Але потім, в засіданні 3 —7 жовтня того-ж року скасувала пю постанову, призначивши місце для нього на так званій тоді «Царській» плоши; таким чином міспе біля реальної школи залишилось вільне. Г от через чотири роки після цього, а саме в травні 1909 р. зазначене місце, на прохання об'єднаного комітету по збудуганню пам'ятника Т. Шевченкові, було відведено постановою думи для цього пам'ятника. Дізнавшись про цю постанову, попечитель київської шкільної округи Зілов звернувся до генерал-губернатора Трепова з конфіден- піяльним листом, де висловився, шо «против"т, русскаго правительствен- наго учебнаго заведенія» не слід-би ставити пам'ятника Т. Шевчен- кові, а «необходимо было-бы соорудить памятник» одному изъ д'- ятелей русской истор!и». Звідси і починається ідея збудування у Київі «историческаго пути». Це була одна з цеглин загальної кампанії проти пам'ятника Т. Шев- ченкові і першою за одібрання одведеного місця під той пам'ятник. В реєстрах справ генерал-губернаторської канрпелярії, шо перехо- вується в Губархіві, я найшов справу № 353--1910 р. «по вопросу объ устройствЪ въ КтевЪ историческаго пути», але, на жаль, адміністрації архіву не вдалось її розшукати. Тому я й не міг всебічно з'ясувати історію будови ‹историческаго пути», тим більш інтересну, шо на чолі організованої для цього комісії стояв сам генерал-губернатор Трепов. З справи «Кіевскаго Отдфла Военно-Историческаго Обшества», шо залишилася в розбитому вигляд! (майже все майно цього «Общества», - РИЧИ ЧЩЕИИИИ [с. 387] «ЙИсторическій путь" у Київі 387 за часу революції, було понищено), в Губерніяльному-ж архіві і яку я розглянув, видно, шо першого доклада про к«историческій путь» склав секретар того товариства, полковник Стелецький 7 квітня 1910 р., але цей доклад мав, так-би мовити, лише теоретичну основу для будови «историческаго пути», а не практичні заходи для його утворення. Між иншим він каже: «Кевъ является начальнымъ исходвымъ пунк- томъ сложенія нашего великаго государства. Почти втеченій пяти столфтій зд"Бсь сосредоточиваєтся вся политическая, военная и эконо- мическая жизнь и управленіє Русью--ЦЇсторія полна описавтемъ вели- ких дбяній Правителей и князей, мудростью которыхъ во многомъ обя- заны мы в настояшее время». Він гадає, шо’ пам'ятники слід було поставити такі: княгині Ользі, вішому Олегу, Ярославу Мудрому, Володимиру «Красное Солнышко», Володимиру Мономаху, Святославу, «доисторическому Кіеву» та літописпеві Нестору, всього вісім мону- ментів, а місцем пропонує Бібіковський бульвар. Таким чином, щоб з'ясувати історію будови «историческаго пути», за відсутністю инших джерел, я мушу скористатися лише протоколами засіданнів київської думи та євоїми особистими, як колишнього гласного думи, згадками, з чого буде видно, як дивилась на «истори- ческій путь» київська дума і чого саме добивалось «Кіевское Военно- Историческое Общество». 9 березня 1911 року назване товариство увійшло до київської думи з доповіддю такого змісту: «По всестороннемъ обсужденій во- проса объ устроїїствб «Историческаго пути», Комиссія пришла къ заключенію, что единственньшм'ь мЪфстомъ по всей Росси для соору- женія «Историческаго пути» является «Кіевскій Кремль» — площадь между Михайловскимъ монастыремъ и Софуйскимъ Соборомъ, каковое місто и дожно быть украшено памятниками тфхъ лиць, дбятельность которыхъ послужила основашемъ могуществу Русскаго государства и жизнь которыхъ протекала въ древнемь КевЪф. ДалЪе Комиссія, соглашаясь, что первымъ желательно поставить памятникь Княгині Ольг%. Св., и признавая, что этотъ памятникъ долженъ занимать пен- тральног місто въ предполагаемомь «Историческомъ пути» и что таким» мфстомъ можетъ служить площадка передъ главными воротами Михайловскаго Монастыря и что ато мЪфсто, по своему топографи- ческому положению, не нуждается въ особой планировкі и изм'бненій при дальнфйшей разработкЪ вопроса объ «Историческомъ пути»,— постановила: войти съ ходатайствомъ въ Думу о предоставленій пло- щади между Софтевскимъ Соборомъ и Михайловскимъ монастыремъ подъ устройство «Историческаго пути» и, въ частности, плошадки предь Михайловскимъ монастыремъ для памятника Княгини Ольгу, Св. Наконецъ, принявъ къ свібдбнію докладъ 6. С. Бурчака о томъ, что сооружеше «Историческаго пути» имфетъ государственное значение и что для разработки этого вопроса слфдовало-бы пригласить видныя ученыя силы изъ другихъ городовъ и что средства для этой цфли должны быть собираемы по всей Россій, Комиссія постановила: возбудить ходатайство о передачф капитала, имфющагося въ С.-Петербургскомъ 7 [с. 388] 285 Іван. Щітківсктий КомитетЪ на сооружене памятника Княгині Ольгф Св. въ Кіевскій Комитеть, такт какт, по частнымъ євбдбніям»ь, предполагавшаяся постройка памятника Ольг'б Св. въ г. Пскові не будеть осуществлена». Зважаючи на те, що одні з гласних, а саме прихильники бажаннів вищої київської адміністрації, боялись, щоб не був провалений «историческій путь», а инші добивались, шоб обов'язково було одве- дено нове місце для пам'ятника Шевченкові, коли буде прийнятий «исторический путь», на засідання думи 15 березня (день розгляду за- значеної доповіди Війїськово-Історичного Товариства) прийшли майже всі гласні, тоб-то 65 членів з 72-х. В такому великому складі Дума, після гарячих дебатів, особливо з приводу місця для пам'ятника Шевченкові, бачучи з одного боку, чого добивається Військово-Істо- ричне Товариство, а саме: одібрання місця, одведеного під пам'ятник Шевченкові, а з другого, знаючи, що у Товариства на будову чогось путнього належних грошей немає та навряд чи й буде, зробила таку постанову: «Привфтствуя возникшую въ Кіевскомь Военно-Историческомъ ОбшествЬ идею сооружешя въ Кіевб «Историческаго пути», Дума опредфлила: 1) подъ устройство «Историческаго пути» предоста- вить місто оть Софійскаго собора до Михайловскаго монастыря, сь тфмъ, чтобы памятники на сказанномъ пути сооружены были худо- жественно - монументальные и для разработки проектовъ были-бы приглашены не только мфстныл, но иногороднія ученыя и художе- ственныя силы, для сооружения же памятниковъ быль бы въ свое время образованъ см'бшанньй строительный комитеть изъ представи- телей городского обшественнаго управленія, Военно-Историческаго Обшества и жертвователей (подано 46 голосів проти 22); 2) хода- тайствовать о разр шен1и всероссийской подписки на сооружеше вь КевЪ «Историческаго пути», а также о передач на сооруженіє въ К1евЪ памятника Св. Ольгі капитала, имфющагося въ С,-Петербург- скомъ КомитетЪ на сооружен! такого же памятника въ Пскові; 3) отвести подь памятникъ поэту Т. Г. Шевченко місто въ центрЪ площади, образуемой пересЪчешемъ Караваевской, Пушкинской и Б.-Васильковской улипь и по утвержден!и настоящаго по- становления, ! считать постановлене думы оть 19 марта 1909 г. объ отводЪ подь означенный цамятникъ мета на плошади у сквера передь реальнымъ училишемь—отмфненнымъ (подано 41 голос проти 24); 4) признать возможнымъ приступить въ августф сего года къ закладкБ памятника Св. ОльгБ на предположенномъ мет против Михайловскаго монастьря по одобреній думой прозкта сего памят- ника и по разрфшен!и постановки памятника Т. Г. Шевченко? на указанномъ въ п, З м'бстбБ; 5) поручить Комиссін по устройству «Историческаго пути», при участи приглашенньхь ею техниковъ и свбдушихь лиць, разработать вопрось о переустрой- д 1 Підкреслення моє. Іс. Щ. 2 Підкреслення моє. Ів, Щ. [с. 389] | «Историческій путь“ у Київі 359 ствф улицы, плошадей и скверовъ въ направленій «Историческаго пути», а равно намфтить самый путь, расположеніє на немъ памят- никовь и ихь желательные размфры». З цього видно, шо Дума ставила солідні 1 серйозні вимоги до будування «историческаго пути». Але, звичайно, не того хотілось Київському Військово-Їсторичному Товариству та його інспекторам. Їм бажалось яко мога скоріше і назавше закріпити за собою місце проти реальної школи. Через це, в протилежність постанові про необхідність художнього мону- ментального пам'ятника, по скількох днях після такої постанови, назване товариство звертається до Думи, «чтобы въ ифляхъ возможно скорфйшаго осуществлен!я постройки памятника «Историческаго пути», Дума розрішила поставити пам'ятника з «искусственнаго камня»— попросту з бетону--за пробктом скульптора Балавенського. Таке прохання воно вносить до Думи, не дивлячись на те, шо сама будівельна комісія висловилась чомусь проти пробкта Балавенського. Чи не через те, може, шо його компанував Українець. Дума, розгля- нувши прохання, висловилась так: ‹раздфляя доложенное заключене комиссій и подтверждая постановленіе свое отъ 15 -- 17 сего Марта о том'ь, чтобы памятники на «Историческомъ пути» сооружены были художественно - монументальные, Дума опредблила: предположенное Военно-Историческимь Обществомъ сборуженіє памятника Княгині Ольгі святой изъ искуственнаго камня и по проркту художника Балавенского отклонить». Висловлену мною гадку про мотив усунення провкту Балавен- ського засновую на тому, шо тижнів за два, а саме в кінці того-ж березня, назване Товариство, поспішаючись із справою, знову звер- тавться до Думи з проханням розрішити спорудження пам'ятника Ользі з того-ж-таки бетону, але за иншим пробктом, пробктом, як то! відомо тепер всім, теж дуже й дуже невдалим. Через те, що в цьому проханні ясно було бачити настирливість тутешньої вишої адміністрації, з якою не можна було боротись, Дума, бажаючи одначе не допускати, шоб улипі міста були засмічувані всякою антихудожньою бутафорією, 19—21 квітня винесла таку, я-б сказав, влучну постанову: , «Признавая желательнымъ устройство «Историческаго пути» въ Кіевб, сь постановкою памятниковъ первымъ создателямъ Русскаго Государства, изъ матеріала, вполиф отвфчающаго величію ихъ роли въ истории, и потому, подтверждая свои постановленія отъ 15—17 марта и 29 марта—5 апрфля сего года, а также имфя въ виду, что въ на- стоящее время еше не собраны необходимыя средства для постановки постояннаго памятника Княгині Ольго Святой, дума опредфлила раз- рбшить Военно -Историческому Обществу поставить временно въ садикЪ воза реального училиша модель выработанного на- званнымъ Обществомъ прозкта памятника Княгині Ольгі5 Святой съ тфмъ, чтобы: 1) модель эта охраня- лась Военно-Историческимъ Обшествомъ, 2) была [с. 390] 390 Іван. Щіштівський убрана съ отведеннаго міста, когда она начнетъ приходить въ рагрущенів или когда понадобится ато м $ сто} городу! и 3) чтобы эта модель памятника не могла слу- жить стфсненемъ при дальнфйшей разработкЪ вопроса о сооружении намятника Княгині Ольго Святой и созданія соотвфствующаго про- акта памятника». На цьому засіданні навіть такий відомий прихильник адміністрашії, як гласний П. Добринін, і той гаряче протестував проти запробкто- ваного пам'ятника, остільки він всім здавався невдалий. Маючи дозвіл і одержавши від шарського кабінету 10000 карб., від київського купця Могілевського 1000 карб. та зібравши дрібни- цями до 2000 карб., Військово-Історичне "Т-во і почало будувати якесь єміховисько, бо дійсно ні з історичного боку--сполучення ріжних епох на одному постаменті, приймання легенди про перебу- вання Андрія Первозванного у Київі за історичний факт, притяг- нення Кирила та Метомя до Київа,-ні з художнього воно не заслуговує иншої назви. Між тим у Полтаві за ті-ж 12—14 тисяч карбованшв громадянство зуміло поставити Котляревському дійсно хуложній пам'ятник. Так витратила гроші адміністрапія, шоб показати силу своєї влади. Здавалось-би, шо на шій моделі буде й кінець, але Військово- історичному Товариству хотілось продовжувати справу, підготовляти місце для «исторического пути», для чого треба було зруйнувати всі садки, шо між Софійським собором та Михайлівським манастирем. До такого руйнування садків пристали й домовласники з свобю агі- тацією (Позняков, Захарієвський, Карвовський та инші, садиби яких прилягають до тих садків), бо після зруйнувания садків у їхніх са- дибах одкрився-б новий фронт. Гот в кінці 1912 року знову підіймається питання про підготовку місця під «историческій путь», 1 розробку такого проєкту було дору- чено мостовій та земельній комісіям міської управи. Земельна комісія, розглянувши 31 жовтня 1912 р. справу, склала для думи такий грунтовний і вичерпуючий доклад: «При обсужденій вопроса объ устройствЪ въ г. Кіевб Историче- скаго пути и при ближайшемъ ознакомлен съ обстоятельствами дфла, земельная комиссія, разсмотрЪвъ прорктъ земельныхь работь, составленный мостовымъ отдЪлентемъ, констатировала, что помяну- тыя работы должны были бы быть произведены въ грандіозном'ь масштабЪ, а именно: пришлось бы для новой улицы вдоль частно- владбльческихь усадебъ произвести выемку земли глубиною въ три и боле аршина. Столь значительное пониженіе является неизбфжнымъ въ виду необходимости проложить новую улицу въ одной горизонтали съ устьями примькаюшихь Софийской, Мало-Житомирской и въ прошломъ году пониженной Михайловской улицы, затфм'ь должна быть произведена подсыпка плошади прорктируемыхъ новыхъ скве- І Иикресления мов, Ів. Щ. Ара [с. 391] «Неторичесній путь у Київі 391 ровт, для устройства таковыхъ въ одной плоскости съ мостовой про- тивь присутственныхъ м'бсть. Независимо сего представляется совер- шенно необходимымъ произвести ср$зку плошадей между Софійским'ь соборомь и Михайловскимъ монастыремъ и при томъ срЪзку зна- чительно большую, чфмъ предположено Мостовымъ Отдбленіемт, такь какъ иначе образовался бы спускъ значительной крутизны на новую улицу, примфрно какъ на Фундуклеевской улиц или въ точ- ньхь цифрах» по 0,6 на погонную сажень. Комиссія также должна указать на необходимость въ упорной стЪнЪ по лини новой улицы и предположеннаго нового сквера, а также фундаментовъ поль ограду сквера и сооруженія самой ограды. «Производство вышеозначенныхъ работь повлечеть за собою уни- чтоженіе всЪхъ городскихъ скверовъ, на устройство которых затрачено было много усимй и матертальныхъ средствъ со стороны городского управления; скверы Эти въ осеннее и лЪтнее время являются местом отдыха и развлечения какъ для взрослого населенія, располагающаго среднимъ достаткомъ, такъ и въ особенности для дітей, во множеств посфшающихъ эти скверы и находящихь пріють съ утра до вечера; уничтожене зтихь скверовъ съ богато развившейся растительностью зи ваключаюшихь рфдк!е экземпляры насажденій явилось бы, по мнф- нію комиссій, чрезвычайно тягостнымъ для горожанъ. Комиссія не можеть не указать, что вновь проактируемьгй скверь не можетъ за- мЬнить уничтоженнаго даже вт отдаленномъ будушемт, такъ какт площадь новаго сквера будеть значительно меньшей, лолжна быть прорбзана многочисленными аллеями, а главное новый сквер, бу- дучи со вебхь сторонъ окруженъ шумными и пыльными улицами, потеряет все значеніе, какъ мЪсто отдыха, гдЪ можно было-бы поды- шать свЪжимь воздухомъ. ВмЪстЪ съ тфмъ комиєсій представляется нецфлесообразнымь устройство узкой улицы, шириною отъ 5 до б саж. между скверами и присутственными мЪстами. Послбдніе, какъ центральное учреждене для г. Кіева и всего юго-западнаго края, привлекаєть значительную массу лиць не только горожанъ, но и провиншальнаго населения, чЪмъ, въ свою очередь, обуславливается большое движеніе около Присутственныхъ м'бсть. «При осушествленій Исторического пути, поспроэкту Мостового ОтдЪленя, является необходимымъ переносъ памятника Богдану Хмель- ницкому въ другое місто, такъ какъ историческе эпохи Богдана Хмельницкого і великокняжеского періода Руси являются совершенно самостоятельными. «Наконецъ, комиссія остановилась на вопрос о сумм затрать на осуществлеше «Историческаго пути» по проекту Мостового Отдфае- нія. Въ послфднемъ они исчислены въ 96862 р. 50 коп., но сюда не внесены работы по планировкі плошадей перед» Софійскимь собо- ромъ и Михайловскимъ монастыремъ, по устройству упорной стБны и фундаментовт подъ огралу, а также и стоимость самой ограды. Затбмь потребуется значительная сумма на переносъ памятника Богдана Хмельницкаго, при чемъ въ данномъ случаЪ Дум'б надлежит [с. 392] 392 Іван ШЩітківський указать и самое місто переноса; въ особенности же придется произ- вести значительныя затраты, если принять во вниман!е стоимость сушествующихъь скверовъ, а также расходь по устройству новыхъ. Въ обшемъ, по мнфнйо Земельной Комиссіий, городу придется израсходо- вать на веб помянутыя работы и устройства минимумъ 200 т. р. «Изъ заявленій, поданныхъ домовладфльцами Позняковымъ, За- харъевскимъ и Карвовскимъ, видно о готовности этихъ лишь внести въ городскую кассу 16 т. р. Такимъ образомъ участіе города въ рас- ходахь по предположенному проркту устройства «Историческаго пути» все-же выразится в суммЪ около 185 т. р.» Вислухавши такий доклад, Думі, здавалось-би, нічого не оставалось, як відмовити в проханні Військово-Їсторичного "Товариства, але умови життя були такі, що не можна було перечити вищій тутешній владі. Крім того, Дума добре розуміла, шо з цього мильного пухиря нічого не вийде і от вона винесла таку політичну постанову: «вт, дополнен!е къ постановлению своему оть 15--17 марта 1911 г., еди- ногласно опредблила: подъ устройство «Историческаго пути» пре- доставить существующие между Софійскимт, соборомъ и Михай- ловскимъ монастыремъ городске скверы». Цим я й кінчу свою доповідь про модель пам'ятника Ользі, шо " була тимчасовим, але дійсним пам'ятником свавільства чужого Київу вишого адміністративного уряду і шо, простоявши коло 12 років, тепер знесена, а тим виконано історичний присуд над витівкою «историческаго пути» в розумінні пентралістичних змагань колиш- нього царського уряду. Додам тільки, шо навіть Микола Ш, перебуваючи 1913 року в Київі, одмовився бути на посвяченні тієї сміховинної модели.