А. І ТОПИ ЧЕРВОНОЇ КАЛИНИ ІЛЮСТРОВАНИЙ ЖУРНАЛ ІСТОРІЇ ТА ПОБУТУ II. Річник н. О м е л я н о в и ч - П а в л е н к о Головнокомандуючий Армією У.Н.Р. Портрет кисти арт. мал. Магалевського ^усі^д; 2 ргоіокоіи «зрбіпе^о 2 бпіа 7/ХІ 1930 г. 5^6 Окгедовду ^7убгіа1 VI кату \уе Ьшошіе V/ вргатеіе коп- Іізкаіу Мг. 11 сгазорізта р. 1. »Ьі1оруз Сгег\уопо)і КаІупу« 2 баїу Ьлїото, Іізіораб 1930 г. <іо Зустп. VI. 1. Рг. 304/30 па розіебгепіи піе]аілтет V,' сіпіи 7. Іізіорасіа 1930 г. ро луузІисЬапіи гбапіа Ргокигаіога 5г(би Окг^^оше^о ие Ьууотеіе розіапауїіа: йгпас га изргатл’іебГиіопц бокопапц бпіаЗІ. рагбгіегпіка 1930 г. рггег Ргокигаїога З^гіи Окг(}сто№Єоо «є Ьтеолуіе коп1ізкаі$ сга¬ зорізта р. 1. »Ьіїоруз Сгегтеопоіі Каїупу" N 1 -. 11г сіаіу Ідлюте, Іізіораб 1930 г. га\л4егаічсе£о V агіукиїе р. 1. >>N8 реге!оті« те саіозсі гпатіопа гЬгобпі г §. 65 а/ик. і иузічрки 2 § 305 ик., гагг^бгіс гпізгсгепіе саіе^о пакіаби і здубас V/ тузі § 493 р. І. гакаг баїзге^о гогроуузгесЬпіапіа Іедо різта бгикоаде£о. 2агагет теубаіе зі$ оброиіебгіаіпети гебакіогот іедо сгазорізта пакаг, Ьу оггесгепіе піше]32е итіезсії Ьегріаїпіе \у па]Ь1І252ут пи- твгхе і іо па ріегшахе) вігопіе. Міеїлгукопапіе іе^о пакаги ро- сщ%а га воЬ^ пазі^рзілуа рггетеібгіапе то § 21 изі. бгик. 2 17/12 1862 N1". 6 сх 1863 р б. газ^бгепіе га рггекгосгепіе па дтгуууп^ бо 400 гі. „ Іігазабпіепіе: Оогіозгепіе бгикіет вдутіепіопесго №уге] агіу- киїи та па сеіи З'.еггус ілггсгагб^ і піепашізс рггесіте іебпоіііети гм/іцгкоууі Рапзілуа рггег вдузишапіе Ьазеї зерагаїузІусгпусЬ, ]а- коіег гтіегга бо шусуугзгепіа зргавдсбсу гатіезгек Іаі 1918/1919, а 465с росЬтеаІас е упу кагуообпе, со оброшіаба гпатіопот гЬгобпі 2 § 65 а/ик. і шузі^рки 2 § 305 ик. ^еб!и§; §§. 487, 489, 493 рк. огаг § 36 і 37 изі. ргаз. ]езі гаіет ротеугзге рсзіапошіепіе игазабпіопе. N3 огуоіпаїе теїазсіше робрізу. 2а 2£обпозс Ь/рапошзкі Зіагвгу зекгеїагг ^Михайло <3бідний 0. 0лесеІп (З нагоди ювілею) Поете казки золотої, Поете мрійної краси, Весни бентежно молодої Чудовий проміню ясний. В якій надземній таємниці Твій дух стихіями зроста, / від якої чарівниці, Твої зао снились уста? Твої незмріянії мрії, Зцвілися в соняшний кортеж, Ти серцем скорбної Марії Смієшся, плачеш і цвітеш. Як буйно бє у квітній римі, Шовковим полумям вода, - В Твоїй душі неугасимій, Шумить Вкраїна молода! І де твій зір прозоріває, Міражі-дива ясно яв, Коли перецвітаєш з маєм, В хорали соняшних купав. Блисни-ж, степів великій сину, Розцвітом їенія блисни, О, заясни свою країну. Палючим сонцем заясни! Останні дні збройної боротьби (21. XI. 1920 р. — 21 XI. 1930 р.) (З приводу десятиліття української наддніпрянської еміграції) Подав Коли польський уряд почав в Ризі переговори про перемиря, гол. от. Петлюра дістав повідомлення, що після опанування ним лінії р. Збруч, а польським військом лінії Кремінець — Дубно—Рівне, військам УНР. доведеться провадити надалі боротьбу самим і без спільника. В порозумінню зі своїму рядом от. Петлюра дав зарядження Головному Командуванню негайно форсувати р. Збруч і опанувати лінію р. Бога, де намірювано дати армії відпочинок, поповнення та матеріяльне забезпечення. Армія виконала свій обо- вязок чесно: на 10. листопада вона розгорнула свої сили по фронті: Яруга-Шаргород-Винниківці-Літинка- Летичів-Купель. Сили її складали 8.968 багнетів і 3.250 шабель при 95 гарматах і 687 скорострілах. Фронт був поділений на 3 Групи: 1) права (ґен.- хор. Удовиченка) — 3.511 багнетів і 663 шабель; 2) центральна (ґен.-хор. Безручка) — 2.006 багнетів і 158 шабель і 3) ліва (ґен.-хор. Базільського) — 588 багнетів і 1.253 шабель. Права група складалася з 1-ої М. Середа Скорострільної і 3-ої Стрілецької Залізної Дивізії. Центральна — з 5-ої Стрілецької Херсонської Січо¬ вої Дивізії. Ліва Група — з 1-ої Стрілецької Запо- ріжської і Окремої Збірної Козачої Дивізії осаула Яковліва. Армійську резерву складали Київська, Во¬ линська і Окрема Кінна дивізії. На початку листопада в районі Волочиська були скупчені частини російської добровольчої армії, що мали провадити спільно з нами бойові акції в силу порозуміння нашого з Російським Політичним Комі¬ тетом, на чолі якого стояв у той час Борис Савін- ков. То були армія Генерала Перемикіна — 1.500 багнетів і 800 шабель і Окрема Збірна Козача Ди¬ візія осаула Яковліва — 800 шабель. В ніч на 10. листопада штаб Дієвої Армії, що пере¬ бував в той час в м. Городку, розіслав шифрованою телеграмою командантам Груп бойовий наказ про на¬ ступ, якого вимагали і політичний мент і закріплення нашого запілля. 2 \ С. В. Петлюра не поділяв віри в перемогу нашої армії. Він сказав*): — ...„фактично від менту наших самостійних операційнаша Армія не мала досить набоїв, і колиб навіть перші кроки сутичок з большевиками були для нас щасливими, все одно, дальший вислід боротьби з ворогом, значно переважаючим нашу Армію, бувби для нас лихим". Однак збройну боротьбу вважав він необхідною навіть при її неґативних наслідках. Справа в тому, що в акті визвольної боротьби С. В. Петлюра вбачав дві сто¬ рони: субєктивну, себто її ідею, її зміст, і обєктивну — ті матеріальні і технічні обставини, в яких виз¬ вольна ідея переводиться в життя. Зміна таких обста¬ вин не тільки не шкодила цій ідеї, навпаки ширила простір для її популяризації в гущавині несвідомих мас. Такий світогляд дає можливість зрозуміти опти¬ мізм Петлюри в його листуванню до Лівицького: ...„оцінюючи безсторонно змисл військо¬ вих подій, що закінчилися нашою невда¬ чо ю, я кваліфікую їх не як ліквідацію на¬ шої державности, не як л і к в і даці ю наших державних зусиль, а як ліквідацію одної з мілітарних спроб з окупанською вла¬ дою України. Ідейно і психольоґічно не тільки наше українське населення, але і національні меншости були з нами". 10-го листопада генерал Удовиченко скликав в Мо¬ тилів командний склад на нараду для обговорення бойового наказу Штабу Армії. Ворог, який був добре поінформований через свою агентуру про відсутність Голова Директорії Тавмно. оловний Отаман Військ До Пана Голови Ради Української Народньої Народніх Міністрів А. Республіки Лівицького. 28 листопаду 1920 року ч. 34 п. м. Тарнів. Командант правої Трупи листопадового фронту ґен. Удови¬ ченко (X). — Зліва на право: ґен. Загродський, ґен. Удовиченко, ґ«н. Кузьма. (На еміграції). Розташування українських військ на 10.ХІ. 1920 р. на українському фронті старших начальників, пере¬ йшов 10-го листопада між 7—8 год. в протинаступ. Сили його складали XII. і XIV*. армії, Бащкірська Кінна Бригада і Кінна Бригада Котовського — 24.000 багнетів, 4.000 шабель при 120 гарматах і 5 панцир- ках. Атака червоних на нашому фронті була такою несподіванкою, ніби сніг в літі. Після короткої гар¬ матної підготовки, червоні прорвали фронт 3-ої За¬ лізної Дивізії між Чернівцями і Берізкою, знищили 7 бригаду, вийшли на Шендерівку, де вирізали 24-ий курінь 8 бригади, та примусили 5 Херсонську Диві¬ зію покинути свої позиції і відійти на лінію Обухів —Копайгород—Гальчинці. Штаб Дієвої Армії дізнався про поразку 10. лист, о 21. год. від старшини для доручень при Голов¬ ному Отаманові підпол. Низієнка. 10. листопада Ко¬ мандуючий Армією генерал Омелянович- Павленко від'їхав до Проскурова і керування операціями про¬ вадили з його імени начальник штабу генерал Ліпко 1 1-ий генерал-квартирмайстер Генерал Кущ. Дня 11. листопада ворожа кіннота примусила нашу праву групу відійти вздовж р. Дністра. 21-ий курінь 3-ої Дивізії і 2 куріні Скорострільної Дивізії перейшли в районі с. Лядова в Румунію. Решту атакував во¬ рог на висотах м. Яришева. Для правої Групи це був трагічний мент. Спас положення Генерал Пузицький, який, зорганізувавши сотню зі старшин і козаків, що знайшлись під рукою, кинувся з ними на ворога і при¬ мусив його звільнити шляхи на захід. Центральна Група перейшла в атаку і захопила ворожі позиції, однак заатакована башкірською кіннотою відійшла в Комаринці і Верхівку. Окрема Кінна Дивізія, що перебувала в армійській резерві, виступила чвалом на допомогу відступаючим частинам. В районі м. Сніт- кова вона стрінула 60 большевицьку пішу дивізію. Червоні дістали нечувану поразку: дивізія була цілко¬ вито знищена; до нашого полону попало 600 людей, 2 гарматі і 6 скорострілів. Штаб Армії, боючись за ініціативу, що в больше вицьких руках загрожувалаби нам катастрофою, вдруге нагадує групам виконати основний наказ про наступ. З Комендант центральної Групи листопадового фронту Ген. Безручко (х) зі своїм штабом. Нач. штабу ген. Зміенко(ХХ). Центральна ґрупа — 6-а Січова і 5-а Херсонська дивізії 12. листопада силкуються виконати наказ. Дивізії повели наступ в напрямку Копайгорода і на¬ несли большевикам поразку; однак, одержавши певні відомости про погром 4-ої Київської Дивізії, відійшли на Ялтушково-Підлі- сне. Київську Диві¬ зію заатакував ворог в лісі, що на північ від с. Берлинці. Вона понесла тяжкі втрати і певно булаби зни¬ щена, колиб своєча¬ сно не зявився в пе¬ редніх лавах Генерал Юрко Тютюник зі своєю штабовою сот¬ нею: він заатакував і потрощив ворожу кінноту, звільнивши для дивізії шляхи на Воньківці. Ліва ґрупа — За- поріжська Дивізія перейшла в наступ одночасно з цен¬ тральною Групою. Наступ був щасли¬ вий; після впертого бою Запор'жці захопили ворожу лінію с. Почапинці- Майдан Почапинський. 25-а кінна Башкірська Дивізія, що обійшла Запоріжців в напрямку Лишіна, приму¬ сила її відійти назад. Права ґрупа відійшла на Нову Ушицю. Наша поразка 12-го листопада переконала С. В. Петлюру, що на цей раз ми втратили всі можливости для перемоги. Дня 13-го листопада в 24. годині він скликав в Ка- мянці на своє мешкання командний склад, що пере¬ бував в той час в Камянці Зявилися начальник Ге¬ нерального штабу генерал Сінклєр, ґенерал-квартир- майстер Капустянський, командант резервових військ генерал Никонів, начальник юнацької школи Генерал Микола Шаповал, командант кордон¬ ного корпусу генерал Пилькевич і автор цієї статті. Симон Василевич, як і завше, був спо¬ кійний, замислений, зі всіма лагідно погоджу¬ вався. Погоджувався він і з генералом Ми¬ колою Шаповалом, що проектував скласти опір большевикам силою юнацької школи, і з ко¬ манда нтом резервових військ Генералом Нико- нівим який мав захищати підступи до Камянця, і з Генералом Пилькевичем, який намагався створити ударний корпус з кадрів, що пере¬ бували в Камянці. Тютюник Юрко, згадуючи в своїх спогадах про спосіб Петлюри зі всіма погоджуватись, був того переконання, що Петлюра в складних пи¬ таннях військового характеру не мав своєї думки. Тютюник не розумів, що на військовій нараді в Камянці, всі проекти, які були подані С. В. Петлюрі, не мали під собою жадного реального ґрунту. То були ілюзії людей, котрих боротьба' цікавила лиш своєю обєктивною стороною. Для Симона Василевича кожна з таких ілюзій мала свою вартість, поскільки вона надавала житє- здатности ідейному факторові цієї боротьби. Взагалі, на військових нарадах С. В. Петлюра на¬ гадував фельдмаршала Кутузова, як його розумів Л. Толстой підчас Бородинського, бою (Війна й мир).| Кутузов погоджувався зі всіми своїми генералами® і з такими рухами, ніби хотів сказати: робіть, що т знаєте. Толстой до¬ водить, що Кутузов був розумніший за своїх Генералів: він знав, що смертний вирок Наполеону вже підписаний не¬ залежно від наслід¬ ків Бородинського бою тими легіонами, назва яким-„на¬ ція". Учасники Ка- мянецької наради не звернули уваги на цей рух С.В Пе¬ тлюри. Наш нарід зали¬ шився з нами, а ми з ним! сказав він свої останні слова на нараді, на якій ухвалено захищати Камянець місцевими силами. Голодна, роздягнута, під дощем і снігом, по коліна в багні відходила наша армія до Збруча. Відходила вона організовано, боєздатно, як той ранений звір, що не дається спіймати голими руками. Там, де больше- вики осмілювались наблизитись до наших арієрґардів, козаки нагадували їм, що є ще порох в порохівниці. Дня 14-го листопада під Стодульцями Кінний Мазе- пинський Полк і Окрема Залізнича Сотня потрощили 533 совітський полк, захопивши сотню полонених. 16-го листопада Мазепинці розбили большевиків під ст. Богданівною. Команданта большевицької бригади відомого Шинкаря козаки забили підчас бою. Чорні Запорожці заатакували під. с. Галузинцями бригаду Комендант лівої Групи бойового фронту"ґен. Базільський (х) з Запорожцями (на еміграції) 4 Котовськоґо, яка понесла тяжкі втрати — 300 поло¬ нених, 4 гармати і 25 екорострілів. — Вони або святі або божевільні, — висловився про наших вояків англійський старшина, який випад¬ ково був свідком нашого відступу до Збруча. 20-го листопада ворожа кіннота, скориставши з від¬ ходу польських військ з Волині, прорвала фронт на- День збройного, захисту на провесні державного від¬ родження. Гадати, що ми змоглиби в 1920 році по¬ бороти ворога збройно, без союзника, без матеріаль¬ ної і моральної допомоги Европи — то була ілюзія тих чинників, що були захоплені обєктивною сторо¬ ною боротьби. Щастя наше, що большевики погро¬ мили нас поблизу польського кордону. Колиб це шої лівої Групи в районі м. Миколаїва, загрожуючи об¬ ходом лівого крила нашої армії. Штаб Армії скликав представників від дивізій, які мали вирішити Намір Коман¬ дуючого Армією Омеляно- вича-Павленка прорвати во¬ рожий фронт з метою ви¬ ходу в запілля ворога для повстанчої праці. Делегати поставилися до проекту ко¬ мандарма негативно в пере¬ конанню, що зміни, які по¬ встали в далекому запіллю, не дадуть можливосте здій¬ снити проект Командарма. 21-го Листопада о 2. го¬ дині Штаб Армії оголосив наказ про переправу обозів через р. Збруч. Державні і запільні інсти¬ туції, що Завчасно евакува- лися з Камянця, 19-го ли- ■и стопада розташувалися в М. Головний отаман Симон Василевич Петлюра (X) зі своїм штабом 1918 р. ВоЛочиська. Штаб Петлюри звязався телефоном з поль¬ ським командуванням ’ і розпочав переговори про до¬ звіл переходу через Збруч. Перспектива пожити на положенню інтернованого так хвилювала кожного, що Генеральний штаб збірався навіть озброїти урядовців і вирядити їх на фронт. 20-го листопада польське командування дало згоду на наш перехід. 21-го ли¬ стопада наш уряд і армія опинилися на терені Польщі. Дня 21-го листопада Уряд У. Н. Р. скінчив збройну боротьбу з большевиками на рідному терені. Вожди нашої армії вважають цей день за день національ¬ ного смутку, ніби український нарід лишився в цей сталося поблизу Київа, чого можна було сподіватися, напевно наші репрезентанти високої визвольної ідеї давно булиби занесені на сторінки помяників. Однак наша збройна боротьба, наша поразка в місяці листо¬ паді 1920 р. не пішла на марно. Вона л шила нам факти, покроплені кровю тих, що полягли за Батьків¬ щину, ті факти, які переконали С. В. Петлюру, що нарід є з нами, а ми з ним*). *) Схема і цифрові дані подані полковником генерального штабу Савченком. Моя службова поїздка до Рибниці З в І т с ОТ. 1. Дня 5. лютого 1920 адміністративний штаб І. Корпусу в Балті доручив мені писемний Наказ коман¬ ди І. Корпусу в Чечельнику, підписаний полковни¬ ком Шаманеком; наказ цей стараюся переповісти мо¬ жливо як найвірніше: „Після наказу Нач Команди, Гал. Армія посува¬ ється відворотним рухом в напрямі Дністра, через який — як українсько - румунську границю — має та-ж Армія переправитися. Для зрекоґносковання переходів через Дністер відходить сот. Губер з технічним референтом Корпу¬ су до Рибниці і можливо найскорше подасть свої звіти через 9. Бригаду в Слобідці, а то: Рекоґносковання залізничого моста в Рибниці; реконгосковання інших можливих переходів через Дністер; потрібні технічні роботи; осягнене порозуміння з румунським командантом відтинка. Технічні сотні відходять негайно в район Слобідка, звідки диріґується їх дальше у відповідний район Рибниці. Відхід сотника Губера зголосить адміністративний штаб Корпусу ще сьогодня". 2. Ще перед моїм відходом наспіло на адресу ко¬ менданта гарнізону в Балті (отам. Ціха) телегра¬ фічне завізвання від кмдта совітської дивізії, що оперувала в поближу Балти, з закликом припинити непотрібний пролив крови і вступити з совітськими військами в переговори. 3. Прибувши 7. II. 1920. до Рибниці, застав я там лише розвідчу станицю Нач. Команди; ані технічних відділів, ані рекоґноскуючих органів Нач. Команди там до згаданої пори не було, хоч — як я про це довідався — мала перенестися туда Нач. Команда дня 8. II. 1920. 4. Загальний вислід мойого рекоґносковання такий: Залізничий міст так зірваний, що його відбудування в ціли перевоження наших транспортів — з огляду на брак потрібного часу і матеріялу на місці — виключене. Декілька можливостей переходу (через лід) на по¬ луднє і північ від моста. Зрекоґносковання грубости леду було можливе лише по укр. стороні, бо по румунськім боці тому перешкоджувано (навіть стрілянина). По румунськім боці лід навіть рубано. Лід надавався своєю грубістю навіть для перевозу найтяжчої артилерії, однак треба було підготовчих робіт, які вимагалиб найменше 2—3 дні часу, як прим.: будування рамп або поправлення вже істну-. ючих, скріплення в деяких місцях сили леду, усу¬ нення горбків на леді через виложення соломою, поливанням водою ітд. Подрібний звіт з переведеної рекоґноскації пере¬ силаю телеграфічно через адміністр. штаб Корпусу в Балті. 5. Трудніще було вступити в переговори з Руму¬ нами. Переговори ці вели ріжні особи, між іншими також денікінський генерал Стойкін, який приїхав до Рибниці рівночасно з Нач. Командою Гал. Армії дня 8. II. 1920. Артура Губера Переговори велися через кілька днів (2 3 рази денно) переважно на леді, а дуже рідко на румун¬ ськім березі. При всіх переговорах я не був присутний, однак про хід цих перегоровів я одержував як найточніші інформації від хор. Савчука, який як перекладчик рум. мови був обовязково присутний при кожночасних переговорах. Звіт про хід цих переговорів подав я також теле¬ графічно. Поодинокі фази переговорів були такі: Румунський військовий повновласник заявляв, що румунське правительство повідомлене органами антан- ти про перехід Гал Армії на румунську терито¬ рію, однак кордонні відділи ніяких інструкцій щодо цеї справи до цеї пори не одержали. Мимо представлень, які роблено Румунам, що на¬ тиску большевиків можна сподіватися з кожним днем, що через те стратиться багато воєнного матеріялу і майна загалом, — прибирав перебіг переговорів чимраз менше бажаний оборот, як прим, одного дня давали можливість переходу лише старшинам, дру¬ гий раз лише Нач. Команді, третий тільки вужчому штабові Нач. Команди, а вкінці загалом не годяться на перехід згл. перепущення. Нач. кмдт Генерал Микитка предкладав Румунам навіть віддачу всього майна за ціну дозволу переходу, однак це предло- ження остало без ніякого успіху. 6. Мої особисті вражіння і спостереження: Всі старшини Нач. Команди вірили, що частини всіх корпусів машерують за Нач. Командою. Відтак розповсюджувала Нач. Команда вісти, що большевики розоружили II. Корпус, а деякі його ча¬ стини цілковито знищили. Настрій старшин і стрільців був загально пригно¬ блений, а то з причини, що всі мали перед очима можливість ограблення через Румунів. Зрештою було між ними багато таких, що. навіть на випадок дозволу на перехід на рум. територію, рішилися остати на українській території. Перетягання переговорів і чутки, що большевики зближаються, причинилися до ще більшого зденер- вування. Супроти такого положення, висловили деякі стар¬ шини погляд, що слідби утворити свій Ревком, що відтак зроблено. Підносилися вже голоси за арешто- ванням Нач. Команди. Рівночасно появився в околицях Рибниці повстан- чий елемент большевицької орієнтації. Вужчий штаб Нач. Команди вірив аж до останньої хвилі в корисне полагодження справи переходу, а то на основі реєстрованого акту щодо згаданої справи, антантською місією а Румунами. 7. По пересланню згаданих звітів, одержав я ін¬ струкції від полков. Шаманека: „Весь ширший штаб, війська, застави і поодинокі відділи повідомити, що всім належить вернути згл. зібратися в районі Слобідка, звідки поодинокі комен¬ данти зголосяться телефонічно по дальші прикази у полк. Шаманека в Чечельнику. Окрім того, належить доложити всіх старань, щоби 6 уможливити вужчому штабові Нач. Команди пе¬ рехід через Дністер". У змислі інструкцій полк. Шаманека інфор¬ мував я згадані частини неофіціально. Старання поодиноких осіб, щоби уможливити перехід по¬ одиноким членам вужчого штабу на рум. тери¬ торію, припізнилися, згл. відїзд поодиноких осіб тогож штабу був унеможливлений через ареш¬ тований заряджене власним Ревкомом. 10. II. 1920. арештовано ген. Микитку, ґен. Ціріца, ґен. Стойкіна і всіх приналежних дені- кінській армії. 8. Відсилка транспортів зачалася негайно і стацію Рибницю евакуовано дня 12. II. 1920. Я рівночасно з розвідним перзоналом Нач. Команди остав у Рибниці як командант контр¬ розвідки. Ліберець, дня 20, вересня 1920, Сотня скорострільців з коша У.С.С. перед відходом з Крсиковець р грудні 1919 р. Останній відступ (Спомини М. Андрусяка) З днем 3 листопада 1920 р. мали забратися вій¬ ськові частини УНР з території Східної Галичини за Збруч. У звязку з тим перепроваджувався та¬ кож звільна уряд УНР зі Станиславова до Камянця. Найпізніше подалися на Схід ваґони з українською державною скарбницею; як охорону для неї приді¬ лено чету з кулеметної сотні Камянецької Пішої Юнацької Школи з двома скорострілами. Поїзд за¬ держався якийсь час в Чорткові, опісля в Гусятині; щойно 10 листопада уряд УНР, впевнившись, що вдер¬ житься в подільськім закутку, перевіз державний скарб до Камянця. Побувши ще день у вагонах на стації у Камянці, перевезли ми на підводах скарбницю до будинку мі¬ ністерства скарбу. В часі перевожування я зачув, як один візник до другого говорив з іронією: „Навіщо вони це перевозять, щоби за пару днів знову назад везти". До цих слів ніхто з нас юнаків вартових при скарбниці не прикладав великої ваги; адже з пода¬ ваного штабом Армії УНР звіту виходило, що наші козаки захоплять на днях Жмеринку та Винницю. Після перевезення державного скарбу наша куле¬ метна чета прибула до станиці Юнацької Школи в бу¬ динку духовної семинарії. Настрій в Камянці був скрізь бадьорий; Не було тут вже частин союзників, тільки виключно українські війська. Ця хвилева „еман- ципація" УНР від союзника вплинула на мене в тім напрямі, що я відступив від свойого попереднього рішення звільнитися з Армії УНР. Ще в Станисла- вові подався я до звіту в справі звільнення мене як Галичанина з війська, тому що я хочу вчитися в гімназії, що я перервав в попереднім році, відходячи з Гал. Армією за Збруч; з причини нашої евакуації щойно в Камянці розглянено моє прохання. При ку¬ ріннім звіті сотник Немоловський заявив мені, що мене не задержують, одначе я не повинен звільняти¬ ся з української армії в момент війни; тепер Гали¬ чани повинні забути про попередні сусідські союзи УНР, тепер тільки сама УНР бореться за самостій¬ ність українського народу. Це вплинуло на мене і я рішив залишитися на Зазбручанщині. Заряджена в той час мобілізація на звільненій від большевиків території давала надію на сформуван¬ ня Армії УНР на міцніших підставах. Транспорти по¬ лонених большевиків свідчили про деякі успіхи на фронті так, що ніхто з урядовців та військових УНР в часі нашого приїзду до Камянця не сподівався свіжої евакуації. — Одначе вже по двох днях мо¬ його побуту в Камянці прийшла вістка про те, що большевики прорвали фронт біля нової Ушиці та вдерлися на зади ґен. Удовиченка. Для задержання звязку з фронтовими частинами вислано з Камянця 1 пішу сотню та чету кулеметників юнацької школи під проводом сотника Немоловського. Цей відділ про¬ був два дні біля с. Калинна, одначе висилані стежі не могли навязати звязку з іншими військовими ча¬ стинами. Тому, що не було певности, чи перед нами є ще які українські частини, рішено завернути до Камянця. Зближаючись під вечір до передкамянецького села Мукші, довідалися ми від селян, що Камянець в боль- шевицьких руках. Супроти того завернули ми на пів¬ день і в ночі перейшли ми в с. Панівцях на південь від Камянця р. Смотрич. Машерували ми з великим напруженням так, що рано були ми вже в м. Ори- ніні, на північний захід від Камянця. На диво ніде близько не було ні уенерівських ні большевицьких ча¬ стин. Тільки в одному селі залишилося дещо ране¬ них наших козаків; серед населення був лямент з бо- язни перед большевиками. Від населення довідалися ми, що наші військові частини відійшли в північнім напрямі. Туди подалися й ми. 7 Пізніше наш провід дістав вже конкретні відомо¬ сте, що головні сили УНР Групуються біля Волочиськ, а Юнацька Школа начальником її був в той час Ген. Микола ШаповаЛ' подалася на Гусятин. Знаючи, що в Гусятині не буде іншого виходу крім зложення збруї з руки Поляків, порішено йти в напрямі Во- лочиськ. ; До Сатанова не стрічали ми ніяких військових ча¬ стин. Щойно в Сатанові застали польський відділ, що, користаючи з хаосу на території УНР, перепра¬ вився через Збруч і забирав з сатанівської цукро¬ варні цукор. Значну часть його перевезено за Збруч. Зближаючись до Тарноруди', почули ми стріли; це — як ми довідалися — стріляли вартові до утікаючих полонених большевиків; кілька їхніх трупів лежало на полі. 21 листопада прибули ми на стацію Фридрихівку біля Волочиськ. Тут щойно було можна відчути що це війна. У Волочиськах і на Фридрихівці були вій-, ськові частини УНР та балахрвичівці. На Сході чимраз більше було чути стріли; говорено, що бій іде під Чорним Островом. І іізно вечером прибув до нас ПОЛ¬ КОВНИК ХилеЦзКИЙ та забрав свого сина-юнака; було, видно, що ситуація досить грізна. На другий день прибула до Волочиськ також Юнацька Школа (себ¬ то 2. і 3. піші сотні, решта кулеметників, кінна та гарматна сотні), що не могла дістатися зі зброєю че¬ рез Збруч в Гусятині. — Одначе і тут не було вже іншого виходу, як перейти Збруч та зложити зброю в руки Поляків. Большевики вже зближалися до Во¬ лочиськ. На шляху, що провадив через надзбручан- ський міст до Підволочиськ, стовпилися маси уене- рівського війська й обозів та балаховичівців. Сумно, з похиленими головами складали козаки зброю після переходу через міст та машерували далі на Захід. Вже смеркало, коли ми перемашерували через під- волочиські вулички й опинилися на захід від місточка. В той час. дався чути крик та стріли зі східньої сторони Підволочиськ; серед неозброєних козаків пу¬ стив хтось чутку, що большевики перейшли Збруч. Пізніше ходили чутки, що большевики забрали від польської сторожі зложену частинами УНР та бала- ховичівцями над Збручем зброю; не знаю, скільки в цім було правди. О півночі прийшли ми до с. Хмелиськ в Скалат- щині; там кватирувала Юнацька Школа майже тиж¬ день. Сюди прибуло кількох юнаків, що залишилися за Збручем і попали в руки большевиків. Большевики забрали їхній однострій, а дали їм червоні кожухи та „лапті" і вел'ли їм служити у себе. Це вплинуло на деяких ГІридніпрянців у наших відділах так, що вже тоді дехто виявляв охоту вертати домів. Протя¬ гом тижня розбрилися по домам всі Галичани-юнаки. Я прибув разом з своїми придніпрянськими това¬ ришами долі й недолі до с. Острова біля Тернополя. Звідси удалася Юнацька Школа до стації в Терно¬ полі, щоби від'їхати на відпочинок за дроти; а я пе¬ ребраний в селянський сірак перекрадався до рідного села тим шляхом, яким в травні 1919 р. відійшов я ще з надією на кращий поворот. Зїзд Української Стрілецької Громади в Злучених Державах Америки Написав Володимир Ґалан, голова У.С.Г. І. З авершенням річної діяльносте Стрілецької Гро¬ мади — яка обєднює бувших вояків укр. армій (а не лише У. Г. А.), розкинених тепер по всій території Злучених Держав являється Річний Стрі¬ лецький Зїзд, звичайно в місяці травні Зїзд замітний тим — що на ньому переглядаємо свою річну працю, робимо плян праці на будучий рік та відновляємо своє побратимство. Друге вельми важне завдання З'їзду, це те, що на Стрілецький Ве- чер, устроєний для прибувшиХ делегатів, запрошу¬ ється теж всіх представників наших організацій, де вони мають змогу хоч неофіціально обговорити бі- жучі питання нашого життя. Діяльність Стрілецької .Громади за минулий рік треба поділити на кілька груп. П. Внутрішня організація Громади переводилася і в ми¬ нулому році в Стр. Гуртках, яких є дотепер 8 в 3. Д., а саме: Філадельфія ч. 1., Ню Иорк ч. 2., Скрентон 3., Блюмфілд 4., Пітсбурґ 5., Шікаґо 6., Дітройт 7., Клі¬ вленд 8. Гурток основується там, де живе не менше як 5 членів Громади. Діяльність Гуртків змаліла значно з минулому ро¬ ці —■ а Гуртки в Блюмфілд і Скрентон, майже пере? стали істнувати. В інших Гуртках прийшло до непо¬ розумінь на полі політичнім. На мою думку причина занепаду діяльносте Гуртків лежить в занедбанню чи незрозумінню Гуруками го¬ ловних основ стрілецької організації; через вмішу¬ вання посторонних людий в діяльність. І уртків та присилування їх до чисто партійної роботи. Як відо¬ мо, основою організації Громади є продовження тра¬ диції укр. державної Армії та повна політична і ре¬ лігійна толєранція серед її членів. Кладучи організа¬ ційні основи Громади ми вважали, що члени У. С. Громади повинні бути взірцем для наших політичних партій так відносно політичного вирозуміння, як і національно-державної карности. III. Перший стрілецький Зїзд в Н Йорку 1926 р. визна¬ чив загальні напрямні Громади такими словами: „Узна¬ ючи, що причиною упадку Укр. Держави була військо¬ ва, політична і господарська непідготованість нашого народу, стрілецтво — як та частина української мо¬ лоді, яка з крісом в руках перейшла школу держав- 8 Члени ГолорноЇ Управи Української Стрілецької Громади 1929/30 З ліва до права: Г. Грицишин, Д. Перчак, Др. В. Ґалан, Т. Свистун, Др. П. Дубас. ного виховання — повинна вести працю так, щоби грядучі події не застали нас знов так непідготовани- ми. Зачинаючи однак таку працю, ми в першу чергу мусимо подбати про матеріяльне обезпечення Інвалі¬ дів укр. армії, котрі в обороні У. Держави склали все найдорожче. Так головним завданням Громади в першому році її істнування було спопуляризувати думку допомоги Інвалі¬ дам і будови для них До¬ му. Одержавши потрібні інформації і кошторис дому, ми видрукували 10.006 посвідок та ро¬ зіслали їх по Злучених Державах і Канаді. Рів¬ ночасно звернулись ми з пропозицією до всіх ор¬ ганізацій і преси, в один час повести спільну ак¬ цію на Дім Інвалідів та видати спільний заклик до американської емігра¬ ції. Щойно в другім році збірки, тільки зі С. Гро¬ мади в Канаді вдалось нам зібрати підписи до спільного заклику. Наслідки цеї кооперативної праці були незвичайні, датки на Інвалідів збільшились, — до сьогодня на Дім Інвалідів зібрано приблизно 30.000 доларів себто в троє більше, як був початковий плян. Досі однак будови дому не розпочато, бо Краєве Товариство змінило свій пля. Наше становище є таке що дім мусить бути збудований як * найскорше і це ми заявили Краєви. IV. Вважаючи справу Дому Інвалідів на укінченню, З'їзд доручив Управі занятися другою черговою спра¬ вою, якої складовою частиною бу¬ ло видання Військового Альмана- ха. До співпраці в ньому запрошено наші найкращі військові сили і кож¬ ному доручено обробити окреме питання. Як цілість Військовий Альманах мавби дати відповідь на всі питання військової політики Укр. Держави. Досі одержано 4. статі та згоду 9. інших авторів. V. Стрілецький гурток у Дітройт. тись, яку ролю відіграє народне господарство у визвольних змаган¬ нях народу. Ми були свідками, як хорі стріль¬ ці лежали на кінськім гною; цілі куріні піхоти йшли в наступ босими ногами; валюта Держави знівечена; народ і Армія голодна, без стріль- на — в конвульсіях тифу— словом найбагатша країна в світі доведена до повної господарської руїни. Щоби звернути увагу народу на господарські питання, ми вислали від Громади 50 доляр. на Рідну Школу, з тим, щоб їх призначити як конкурс для учителів і учнів Рідної Школи на працю, що відповідалаби на одно із слідуючих питань: 1) Значіння України в міжнароднім господарстві. 2) Як розвинути народне господарство. 3) Чи Укр. Школа причинюється до піднесення добробуту українського народу. Згодом звищено нагороди на 75 дол. так, що пер¬ ша нагорода виносить 50, друга 15, трета 10 дол. Працю судитимуть наші краєві економісти. Даючи відповідь на вій¬ ськову політику держави — годі було поминути народне господарство, коли хотілиб ми мати ці¬ лість нашого життя. Ви¬ ринула думка, щоби по¬ дати кілька статей на господарські теми у Вій¬ ськовім Альманаху. В цьому господарському збірнику візьмуть участь наші найкращі наукові сили з поля народнього господарства. Тому, що це булаб | перша праця цього роду для обзнакомлення світа з господарством України, запропоновано видати її теж в англійській мові. VI. Вважаючи пластову ідею як незвичайно корисну у вихованню нації, ми і в минулому році вислали 16 Иіхто ІНШИЙ ЯК члени Україн- Жіноче Товариство при Укр. Стр. Громаді. (П-ні Ґалан голова, п-ні А. Свистун се СЬКОІ Армії мали нагоду перєкона- кретарка, п-ні К. Дубас скарбничка)* 9 дітей до літних пластових таборів, до чого причини¬ лось і Жіноче Товариство — висилаючи від себе 50 дол. на висилку дітей сиріт по бувших членах укр. армії. Для помочі у ви¬ конанню завдань Громади зоргані¬ зовано при Гро- маді Жіноче То¬ вариство. В Філядельфії Жіноче Товари¬ ство зробило гар¬ ні поступи в пра¬ ці — своїми пу- бличними висту¬ пами — а зокрема підготовленням Стрілецького Ве- чера на З'їзд Гро- мади. За це нале¬ житься Жіночому Товариству най- щиріша подяка. VII. Реасумуючн те все, мушу сказати, що У. С. Гро¬ мада сповнила частинно своє завдання, а саме: 1. Відновила стрілецьку традицію і стрілецьке по¬ братимство. 2. Поширила стрілецьку ідеольоґію і основи нашої організації на інші краї. 3. Поширила серед нашої еміграції думку про обез- печення Інвалідів, а зокрема перша видвигнула будову Дому Інвалідів у Львові. 4. В своїх зносинах з другими організаціями все пропагувала ідею товариської вирозумілости і народ¬ ної дисципліни. За короткий час зроблено, що мож було зробити при наших за¬ собах. Мушу згадати, що всі наші чле¬ ни Громади пра¬ цюють зовсім безкорисно. Ду¬ же часто прихо- диться подивля¬ ти їх витрева- лість і охоту до праці, мимо їх тяжкого заняття Зокрема мушу згадати діяль¬ ність першого се¬ кретаря Грома¬ ди тов. В. Петру- сика, який мимо 8-10 годин тяж¬ кої праці все найшов час на совісне сповнювання обо- вязків секретаря та організатора. На місцях гарну ро¬ боту вели т. С. Курман в Шікаґо та т. О. Луцейко в Ді- тройт, де завдяки їх старанням зорганізовано Гуртки. На загал можна поділити наше стрілецтво, як це було і в Армії, на: боєвиків і запілля. Боєвики більше активні несуть весь тягар праці — а запілля зда¬ лека приглядається. Треба надіятися, що цей поріг в скорому часі зник¬ не і всі спільно візьмуться до праці — якої так ба¬ гато перед нами. ф. аЇЇевестюк # # Сумовито гляджу на німі могилки, Що самітно стоять там у полі; І дивлюся, як вітер жене десь листки, І як тужать високі тополі. І ніхто не прийде до німих могилок, Ні святочно вінка не складає. Тільки вітер часом кине жовтий листок, Що з калини повільно спадає. Тільки в полі пустім сумно крячуть галки, По полях ходить осінь дрімуча І журливо вклонилася на могилки У задумі береза плакуча. 10 В посольстві до гетьмана Написав: Др. Мирон Кордуба (Докінчення) Залагодивши таким чином все, що серед даних умов можна було зробити в справі Буковини, я рішив вер¬ тати домів і в середу 27. падолиста почав робити старання, щоби видістатися з Київа. Але це показалося зовсім нелегкою справою. Очевидно, про нормальний залізничий рух й мови не могло тоді бути, треба було промишляти над яким іншим способом. Була звістка, що на днях вибирається з Київа санітарний потяг Українського Червоного Хреста. Але і в бюрі Черво¬ ного Хреста і в Міністерстві Здоровля на запити дістав я ту саму характеристичну відповідь: нєізвєстно! Навіть поміч Д-ра Рихла не була в силі вияснити справи. В Міністерстві Здоровля радили зголоситися до Святошина до табору виселенців і дожидати враз з ними транспорту. Очевидно, що я зігнорував цю пораду, бо це значилоби відложити відїзд асі саіепсіаз дгаесаз. Не лишалося іншого виходу, як від Начальної Команди австрійської армії домагатися т. зв. Оіїепег ВеіеЬІ’у і при помочи цього документу дістатися на військовий потяг, котрим відвозили німецьких жовнірів домів. Помогти в цій справі обіцяв мені поручник Білинський. Цьогож дня добилася вкінці до Київа мітична бу¬ ковинська делегація, котра поперед нами переїздила, як я вище згадував, через Красне і Броди, а опісля десь загубилася. Показалося, що вони цілий тиждень пересиділи в Рівнім, дожидаючи потягу на Сарни і були за той час під трьома ріжними правительствами. Д-р Теодот Галіп, запитаний про ціль приїзду, відповів, що приїхав до брата (Артима, віцеміністра) і думає остати в Київі до Різдва, а інж. Ілько Попович за¬ явив, що його вислав батько (Омелян, президент української части Буковини), в справі Буковини, дума¬ ючи, що ми оба з Безпалком остали у Львові. Міжтим серед київської громадки знайомих ро¬ зійшлася відомість про мої старання виїхати з Київа. Зараз зголосився Д-р Роман Яросевич, лікар зі Станиславова, давний посол до австрійського парля- менту і просив забрати його зі сином та залізнич¬ ного урядника Устіяновича зі собою. За чим Яро¬ севич зі сином приїздили до Київа, не знаю; щодо Устіяновича, то його вислав секретар залізниць Ми¬ рон, вербувати залізничників до служби в Західно¬ українській Державі. В четвер в бюрі Начальної Ко¬ манди австрійської армії приняв мене ген. Спанокі, докладно розпитав про положення справ в Галичині і на Буковині і обіцяв видати »0їїепеп ВеїеЬ1« для мене і пяти осіб посольського почоту (крім щойно згаданих 3-х осіб мав їхати ще Безпалко і інж. Бри¬ нів), якщо гетьманський президент міністрів Гербель не матиме нічого проти нашого виїзду. Я хотів його відмовити від-думки питати про це президента міні¬ стрів, але він рішучо обстоював, що це необхідне. Спа¬ нокі просив зайти до нього зараз завтра пополудні, тому, що завтра о 9-ій вечером відїздить також ав¬ стрійська місія на Ковель до Відня, проте нам буде найдогідніше прилучитися до неї. Через цілий день доходили до міста дуже голосні відгуки гарматних стрілів, які після полудня ще біль¬ ше зміцнилися і деколи робили вражіння барабанного вогню. Загально пояснювали це тим, що Німці поки¬ нули свою дотеперішну невтральність і що німецька артилерія помагає гетьманцям обстрілювати повстан¬ ців. Часописи принесли дві сензації: гетьманське за¬ рядження про усунення ген. Келлєра від командуван¬ ня військом і передачу начальної команди кн. Долго¬ рукову — та заяву ген. Келлєра, що він зложив команду над гетьманським військом з власної волі, бо радо жертвує своє життя за »єдиную неділимую Россію«, але боротися за федерацію зовсім не думає. Одночасно Келлєр видав відозву, закликуючи охотників записуватися до »сіверно-русской“ армії, котру організує і з котрою вибирається йти на Псков, Туди йому й дорога! В пятницю (29-го) зайшов я до Чикаленків. Застав тільки батька, Евгена; син Петро, мій ко- лишний помічник в національно - просвітній роботі в таборі полонених Українців в Зальцведелю, ще не вернув з Царгороду. Є. Чикаленко, з котрим я був знайомий ще з часів свята Котляревського в Полтаві (у вересні 1903 р.), розбалакався і переказав дещо інтересного. М. ін. оповів, що перед проголошенням Скоропадського гетьманом німецькі кермуючі чинники зверталися до нього, щоби, як представник помірко¬ ваних елементів (хліборобів), перебрав начальну владу в свої руки та розігнав Національну Раду<< та її прав¬ ління, котре виявилося зовсім неспосібним до утри¬ мання ладу в державі і зовсім не рахується з реаль¬ ними відносинами. Заразом дали йому до пізнання, що колиб він відказався, мають вже наміченого ін¬ шого кандидата, котрий буде менше догідний для українських націоналістів. Чикаленко, отримавши та¬ ку пропозицію, прохав кілька днів часу до роздумання, нараджувався з близькими собі і довіреними громадя¬ нами, по цілих ночах не міг зі жури заснути, але остаточно таки відсунувся, не вважаючи для себе можливим виступити проти Національної Ради. Тоді Німці висунули Скоропадського. Відтак я спитав про Кистяковського, яким чином він попав у чорносотенну компанію. Чикаленко оповів, що це колишний спіль¬ ник відомого адвоката в Москві Муромцева. Коли Муромцев став президентом першої думи, Кистяков- ський перебрав адвокатську канцелярію на власний рахунок і в короткім часі нажив великі гроші. Опісля звинув канцелярію, бажаючи відограти політичну ролю. З вибухом революції переселився до Київа і став кру¬ титися коло Українців. Чикаленко все обстоював за тим, щоб його приєднати для української справи, бо це дуже спосібна і метка людина. Великим прогріхом було, що при передостанній переміні ґабінету Укра¬ їнці рішучо настояли, щоби його усунути з міністер¬ ства; це його штовхнуло в обійми явних ворогів у- країнства і він тепер мститься. З дальшої розмови я виніс вражіння, що мій співбесідник всеж таки більше схиляється своїми симпатіями на сторону гетьмана ніж Винниченка і Петлюри, котрих вважав демагогами. Дуже рішучо накинувся також на Мих. Грушевського, закидуючи йому, що окружався 11 Самими молодиками, котрих робив економічно від се¬ бе залежними і котрими кермував деспотично, відсо¬ вуючи всіх самостійно думаючих людей на бік. Згадав про свої кількоразові інтервенції в Товаристві ім. Шевченка у Львові в користь Грушевського, заявля¬ ючи, що тепер жалує цього. Я, хоч не зо всіма цими поглядами погоджувався, не дуже перечив, щоби не дратувати видимо переденервованому хазяїнові. На прощання подарував мені дві свої брошури: »Про мову« і шесте видання »Бесід про сільське хазвй- ство«. Від Чикаленка я зайшов ще до Матюшенка, сек¬ ційного шефа в Міністерстві Здоровля, з котрим по¬ знайомився ще давніше в Чернівцях з нагоди його переїзду на якусь-там конференцію до Відня. Він був повний надій на близьку перемогу Петлюри, по боці котрого симпатії всіх свідомих Українців, але зазна¬ чив з жалем, що в повстанчім війську виступають чисто больщевицькі способи боротьби, що брак Там карности, і оповів про замордування селянами помі¬ щиці — української письменниці Березиної-Ва- силевської, котра підписувалася «Дніпрова Чайка«. Про Кистяковського висказався дуже не¬ прихильно. Про мій і Безпалка приїзд вичитав в ки¬ ївській . »Мнсл , &«, де про нашу подорож були подані, такі небелиці, що я реготався,' слухаючи, як Матю- шенко мені їх перечитував. Сьогодня у всіх київських часописях появилося ого¬ лошення про перемиря,'заключене між повстанчими військами і Німцями на умові, що повстанці не бу¬ дуть підступати ближче як 20 верстов від осередка міста, а гетьманські війська не будуть виступати- з Київа. Заразом повстанці зобовязалися свобідно перепускати потяги з вертаючими домів німецькими вояками. В українських ворожих до гетьмана колах запанувало загальне обурення на Німців, котрі своїм вміщанням причиняються до продовження внутрішної війни і не допускають до ліквідації гетьманщини. Го- рячіші відгрожуються, що ні одна німецька нога не вийде ціло з України. О 5-ій год по полудні я зайшов, як було умовлено, до Ген. Спанокі. На жаль, потрібного до їзди доку¬ менту не дістав, бо генерал був двічі у президента міністрів Гербеля, але не застав, а без його відома таки не хотів дати письма. Після довгих переСправ вкінці згодився устно поручити майорові Пройсові і поручникові Максові, котрі мали провадити ав¬ стрійський транспорт, забрати й нас зі собою. Вже о 8-ій вечером я був на залізничім двірці. Безпалко, в останній хвилині рішився остати в Київі. Д-р Яро- севич і Устіянович прилучилися до якоїсь місії, що цим самим потягом їхала до Мюнхена, тому мені було можливо забрати зі собою Боднаренка, Тарасов- с ь к о г о і ще одного їхнього товариша, котрі хотіли видістатися з Київа, щоби пристати до Петлюри. На двірці був страшний натовп німецького і австрійського, війська. Ледви з тяжким . трудом вдалося відшукати Макса, котрий вказав нам місця в однім спільнім пе¬ реділі. Ледви ми примістилися, надійшов німецький фельдфебель і давай нас викидати, бо цим потягом мають право їхати тільки австрійські Німці, а не Словяни. Всякі відклики на поручника нічого не по¬ могли і ми мусіли висісти. На щастя надбіг пор. Макс і якось пригласкав сердитого Тевтонця. Ще опісля від часу до часу переходили через наш пере¬ діл ріжні німецькі впорядники і кожний допитувався, що ми за люди. Щойно коли о 10-ій потяг рушив з місця, ми відітхнули свобідніше. За Святошином стежа Петлюрівців перевела ревізію потягу і тоді Боднаренко з товаришами зникли з вагону. V. Цілу ніч і цілий слідуючий день потяг волікся до Рівного. їхати було дуже недогідно, бо німецькі вояки зовсім не церемонилися і брутально поширювалися коштом мого місця. Взагалі німецьке військо не оста¬ вило по собі на Україні доброї слави. Вже не згаду¬ вати про карні експедиції на села і без потрібне вмі¬ щання в боротьбу між гетьманом і Директорією, але само їхнє відношення до місцевого населення було просто скандальне. Чуючи силу за собою вони вва¬ жалися панами і господарями краю, а на його спра- вжних горожан дивилися з погордою, поводилися з ними мов зі своїми рабами, при кожній нагоді ви¬ являючи свою некультурну брутальність. Мені нераз доводилося в Київі чути вискази від земляків, що тепер розуміють, чому цілий світ повстав проти Нім¬ ців. В Рівнім треба було висісти, бо потяг йшов дальше на Ковель в Польщу. Тут разом з д-р Яро- севичем і Устіяновичем ми сіли у службовий поїзд, котрий саме відходив до Здолбунова, радуючися, що так добре зложилося. Але наша радість не тревала довго. В Здолбунові застали залізничий дворець за¬ валений галицькими вояками, котрі вертали з Укра¬ їни і вже дзі доби надармо дожидали на потяг до Радивилова. Від начальника стації ми дістали вия¬ снення, що нині ніякий потяг в сторону Радивилова не відїде, а що до завтрішного дня — то »нєізвєстно«. Прийшлося заночувати в брудній жидівській гостин- ниці, де крім сінника і подушки ніякої постелі не було. Ранок не приніс вияснення положення. Була це не¬ діля 1-го грудня. На двірці ми зазнакомилися з двома молодими австрійськими старшинами Українцями і ще якимсь військовим, що пристав до них в дорозі. Один з старшин Мельник, вертав з Царгороду, другий Кривоносюк, з Одеси, і таксамо як і інші вояки, дожидали потягу. Мельник телефонував до німець¬ кого команданта стації в Рівнім і довідався від нього, шо всі потяги спрямовується тільки на Ковель. Колиж замітив, що тут, в Здолбунові, дожидає потягу кілька¬ сот Українців зі Східної Галичини, котрі не можуть їхати на Ковель, бо там Поляки їх інтернують, дістав дуже знаменну відповідь: »Ціе Іїкгаіпег кбппеп ттеііег ги Риб деЬеп.« Стало ясним, що годі марно тратити час на дожидання потягу, треба кіньми відбути решту дороги. Нас було 8 осіб, бо оба старшини мали по чурі, проте наняли двоє саний і о 2-ій з полудня пустилися в дорогу. За перевезення до Дубна (40 верстов) прийшлося заплатити по 140 карб, за одні сани, проте випало по 35 карб, на особу. їзда була дуже прикра, ніхто з нас не мав шуби, тільки зви¬ чайні плащі, котрі прошибав сильний вітер, що дув зі заходу нам майже просто в обличчя і падав сніг з дощем; був сирий, проникливий холод. До Дубна заїхали ми вже пізним вечером. Заїхали до гостин- ниці, випили по кілька склянок горячого чаю і зараз поклалися спати з постановою рано встати, щоби завчасу вибратися в дальшу дорогу. Ледви поспіли задрімати, коли розбудив нас крик і стукіт. До наших кімнат вдерлися німецькі вояки з револьверами в ру¬ ках і приказали негайно одягатися і йти з ними на команду. Я показував їм свої посольські документи, старшини покликувалися на свій однострій та військові 12 легітимації, але вони й дивитися не хотіли, заявляючи, що ми арештовані за рабівничий напад і будемо по¬ ставлені під воєнний суд. Не було ради супроти бру¬ тального насильства. Коли вийшли з гостинниці, об¬ скочив нас другий відділ Німців, розставлений довкола дому, щоби не дати нам втечи через вікна. Нас ві¬ сьмох провадило около 20 вояків узброєних багнетами і револьверами; уставили нас в двійки, окружили до¬ вкола і погрожуючи застрїленням при найменшій пробі утечі, темними вуличками по розмоклій грязюці за¬ вели до якогось будинку на противнім кінці міста. Що це був за будинок; команда, чи тюрма — годі було серед пітьми розібрати. Там перешукали кожного за зброєю, старшинам відібрали шаблі і ладилися по¬ садити нас під арешт. Я запротестував енерґічно, покликуючися на свою посольську незайманність, і зажадав, щоби мене негайно повели до самого комен¬ данта; також оба старшини запротестували, називаючи поведення німецької військо¬ вої влади грубою некультур¬ ністю. Ця енерґічна постава трохи збентежила фельдфе- бля, котрий переймав аре¬ штованих. Мене і обох стар¬ шин оставив в канцелярії, а інших велів замкнути під ключ, заявляючи, що поста¬ рається зараз вияснити справу,- За якої пів години надійшов німецький старши¬ на, оглянув наші документи, розпитав, звідкіля і куди їде¬ мо, чи бачили нас в 3дол- бунові на стаційній команді і на наші нові протести за¬ явив, що зараз телефоном провірить наші зізнання. З нами остав якийсь інший фельдфебель, дещо інтелі¬ гентніший від попередного, котрий старався оправдувати наше арештування тепе- рішнимй виїмковими обставинами, бо німецький Гар¬ нізон тут зі всіх боків загрожений, мало не що днини мусить зводити боротьбу з «Петлюрівськими бандами«, от і цеї ночі сподіваються нового нападу, тому і ми тут ліпше захищені ніж в гостинниці, де моглиби нас ограбити або й помордувати. Я з пересердям подяку¬ вав за таку опіку і сказав, що влада в культурнім світі поводиться зовсім інакше. Коли вже мали яке підо¬ зріння проти нас, могли з відділом війська вислати яку інтелігентну людину, котра провірилаби наші до¬ кументи на місці, в гостинниці, та не витягала би нас в ночі з ліжок і не провадила під конвоєм мов зло¬ чинців через ціле місто. Надійшов ще якийсь тип, мабуть дедектив, котрий говорив по московськи і по німецьки, і почав нам яркими красками змальовувати пануючі тут в околиці відносини: що тут кругом повно розбишацьких банд, котрі нападають на купців, подо- рожних, не ощаджуючи навіть вертаючих домів поло¬ нених, і рішучо відраджував нам пускатися в дальшу дорогу. Свою політичну орієнтацію виявив впевнюван¬ ням нас, що «Петлюрівські банди* не хотять нічого чути про Україну і домагаються обновлення давної Росії. Десь коло півночі вернув старшина і заявив, що справа вияснена і ми вільні. Я зажадав, щоби нас від¬ провадили до нашої гостинниці, бо не знаємо міста і нб хочемо наразитися на нове арештування якою пе¬ реходячою стежою. Старшина провів нас сам зі своїм фельдфеблем і по дорозі масненько перепрошував за «прикру помилку«. Я коротко відповів, що такі «по¬ милки» ніяк не дадуться оправдати і заповів внесення зажалення до компетентних властей. Опісля оповів мені д-р Яросевич, що в камері, до котрої його замкнули, сидів провідник одного «бун¬ тарського» відділу, котрому перед кількома днями вдалося розоружити німецьку залогу Дубна, але від¬ так Німцям надійшла підмога з Рівного і захопила цілий його відділ. З розмови з цим ватажком д-р Яросевич відніс вражіння, що цей відділ, хоч утво¬ рився зовсім самочинно, мав зовсім цю саму ідейну програму, що й ціле повстання Петлюри. Вчасним ранком на нанятих в Дубні підводах ми вибралися в дальшу дорогу. За перевіз до Бродів (60 верстов) заплатили по 200 карб, від саний. Та й тут не обійшлося без невеличкої пригоди. Зараз за містом залубні, на котрих я їхав, пішли на ! скруті в затоку, гримнули боком об твердий набій і ціла санка роз- торощилася. Прийшлося позичати інші сани, що вда¬ лося тільки з великим трудом і забрало багато доро¬ гого часу. До цього наняті коні від давна не бачили вівса і були дуже виснажені, а їхні хозяїни зраджу¬ вали непоборну охоту зупинятися перед кожною біль¬ шою коршмою по дорозі «на попасе. Зате з розби¬ шацьких банд, котрими нас так полохали, ані сліду, всюди спокій і нормальне життя, хоч влада «блюсти- телів ладу«, Німців, не сягала поза межі Дубна. До Радивилова приїхали вже добрим сумерком, а що наші ґазди самі відраджували запускатися під ніч в при¬ кордонну смугу, бо там всіляке може статися, при¬ йшлося заночувати під самим порогом Галичини, у звичайній мужицькій хаті, де крім нас вісьмох спала ще хозяйка з дитиною в колисці і її піДросток-хлопець. Очевидно, в короткім часі в кімнаті запанувала атмо¬ сфера, в якій, як то кажуть, зависає сокира. У вівторок 3. грудня зараз вранці рушили ми в дальшу дорогу. По дорозі на західнім кінці Радиви¬ лова поступили до команди »республиканського« (Пе¬ тлюрівського) війська за перепусткою. Тут познайо¬ милися з командантом Боровим і його осавулом Старшинська школа в Самборі. — Березень 1919 р. (в середині чет. Дм. Кульчицький і хор. Яцків). 13 бараном, дуже симпатичними парубками, свідо¬ мими українськими націоналами. Без труду дістали бажану перепустку, але ледви переїхали кількасот метрів, зупинили нас два вартові і, не зважаючи на перепустку, конче намагалися зревідувати наші клу¬ ночки. Щойно погроза, що зараз завертаємо до ко- манданта пожалуватися, що нехтують його перепустку, спонукала їх оставити нас в спокою. На самій границі, де проводила контролю якась інтелігентна людина, ми не стрінули вже ніяких труднощів. В Бродах не забавилися надто довго і службовим потягом наспіли на полуднє до Красного. Тут при- йшлося дожидати потягу в сторону Тернополя, куди переселилося західно-українське правління після виїзду зі Львова. Дожидати треба було до 7-ої вечером. Нам дали два переділи 1-ої кляси, але неотоплені і без світла; обиття зі сиджень було здерте, занавіси по¬ обривані, лише стріпці теліпалися з боку, але наща- стя шиби були цілі. . Був тріскучий мороз, а потяг мов на злість волікся черепашиним ходом і на кожній стації безконечно довго вистоював. До нашого потягу дочеплено два вози з польськими вязнями з під-львів- ських околиць, щось — як нам казали — около 70 осіб. Вояки зі сторожі, що провожала увязнених, в до¬ розі вдерлися до наших переділів, зовсім не зважа¬ ючи на наші протести, і обсадили їх так щільно, що замість 4-ох осіб їхало в кожнім переділі по 12. Не то спати, але й ворухнутися годі було. Що правда, стало через це трохи тепліше, але повітря стало не¬ можливе. Ціле поведення вояків було грубе та не¬ охайне і вказувало на занепад військової дисципліни. До Тернополя приїхали в середу о 4-ій рано. В цій порі годі було й ги на місто шукати гостинниці, на це треба було окремої нічної перепустки, якої ми, очевидно, не мали. Проте підождали на стаційній ко¬ манді, поки розвидніло і тоді четар Косаревич з ще одним незнайомим мені військовим запровадили нас до міського військового шпиталю, де ми обмилися і дістали тепле снідання. Я найшов собі кімнату в Подільській гостинниці, але без опалу, бо опалова кріза в столиці безлісного Поділля була гостріша як денебудь інде. Заходив до будинку Гімназії, де при¬ містилося правління, але нікого з державних секрета¬ рів не застав. На обіді зійшовся я з премієром д-р К. Левицьким, Ос. Бурачинським, Дм. Вітовським, Бандрівським іін. і від них довідався, що Се- кретаріят зараз пополудні їде окремим потягом до Станиславова, куди скликано загальний зїзд повітових комісарів. Очевидно, що я обіруч хопився цеї нагоди дістатися до Станиславова, обіцюючи по дорозі здати звідомлення зі своєї місії в Київі. Панейка не застав в Тернополі, мені казали, що поїхав до Яс інтерве- нювати в справі Буковини і деяких пограничних спо¬ рів, але пізніше, вже в дорозі, я довідався від д-ра К. Левицького, що його вислано до Яс, але він поки¬ що сйдить в Стрию. Взагалі цілий тернопільський режім зробив на мене дуже пригноблююче вражіння. Між членами Ради Секретарів не було згоди, одні відказували на других, обвиняючи себе взаїмно в не- здарности, неробстві, а то й ще тяжчих прогріхах. Вітовський нарікав, що на^найближчу декаду не має грошей на виплати для війська і з пересердям заявив, що дальше так йти не може. При мені при обіді по¬ рушено питання внутрішної воєнної позички, але пре- мієр лиш рукою махнув, кажучи, що перше треба відобрати Львів. Цілу надію покладали ще на 33 мі- ліони кор., які австрійська ліквідаційна комісія при¬ знала для Східної Галичини — але коли ці гроші надійдуть і чи взагалі надійдуть? В четвертій год. пополудні окремим потягом ми виїхали з Тернополя. Перший і одинокий раз в цій далекій подорожі довелося їхати вигідно і з комфортом, як їздять справжні державні посольства. В мягко ви¬ стеленій, тепленькій і рясно освіченій сальонці зібра¬ лося нас пять осіб: Д-р Кость Левицький, Голубо- вич, Вітовський, Яросевич і я. В дорозі я передав письма від Гр. Микетея і зложив докладне звідо- мленння про старання в буковинській справі, про те¬ перішнє положення і настрої на Придніпрянщині. Д р Левицький оповів мені про свою втечу зі Львова, нарікаючи на крайнє безголовя військової команди. Зі штабу повідомили його критичного дня, що в 4-ій год. має бути готовий до виїзду. Але заповідженого авта в 4-ій не було і прийшлося перебути муки до¬ жидання і непевности, чи його взагалі не покинули. Вкінці в V 2 5-ої приїхало авто, але старшина, котрий в нім приїхав, сказав, що виїздити не треба, бо не¬ безпека вже минула. Чверть години пізніше прийшов новий приказ до втечі. По дорозі вступив до штабу поспитати, котрими вулицями їхати, але на це ніхто не знав нічого певного сказати. З Жовківської вулиці була відомість, що там небезпечно, бо падуть густі стріди. Вислано самохід на пробу, показалося, що там ніяких стрілів не чути. На Підзамчу виринула нова проблема: чи їхати залізницею до Красного, чи автом до Жовкви. Виявилося, що стаційний командант на¬ віть не казав перевірити, чи шини де не ушкоджені. Тому премієр рішився їхати автом до Жовкви, оче¬ видно, не маючи певности, чи на Знесінню або в Ма- лехові не впаде в яку польську засідку. Казав пустити автомобіль з найвищою можливою скорістю і якось щасливо заїхав до Жовкви, звідтам до Золочева, а вкінці до Тернополя. Вітовський інформував мене про воєнне положення. Згадав, що вдалося придбати дуже спосібного сотника австрійського генерального штабу Єрлє, котрий став тепер начальником штабу півден¬ ної армії, що має завданням прикривати нафтовий терен та непокоїти лінію Львів-Перемишль. Останними днями були деякі успіхи: вдалося захопити Городок і коло Браткович висадити міст в повітря. Велику По¬ тіху робить отаман Гриць Коссак, котрий не маючи військового образування позує на українського Наполєона. В північній армії коло Сокадя має провід полковник Захаріїн. В арміях богато конечних річей бракує, але мимо цього до тижня сподіється відобрати Львів. До Станиславова приїхали в четвер 5-го; грудня в 7-ій год. рано. В гостинницях не було ні одного місця свобідного, прийшлося покористуватися гостин¬ ністю д. Губчака. Пополудні відбулася нарада повіто¬ вих комісарів. Було заступлених 22 повіти. Тут була найкраща нагода поінформуватися про загальне по¬ ложення в краю, про настрої на місцях і саме з цею метою я прийшов на засідання. Але перевтома з дов¬ гої дороги, невиспання, безнастанне нервове напру¬ ження викликали сильну реакцію. Я не тільки не міг слідити за ходом нарад, за бесідами промовців, але просто стоячки засипляв, при цім трясся мов в лихо- радці. Це примусило мене покинути ці інтересні збори і піти на кватиру на супочинок. В Станиславові перебував тоді президент україн¬ ської части Буковини, Ом. Попович. Проте слі¬ дуючого дня рано я вибрався до нього, щоби йому зложити звідомлення зі скупих вислідів місії до Льво- 14 ва і Київа. Крім цього порушив ще одну справу, ко¬ тру попереду обговорив Бурачинський зі мною в Тер¬ нополі. Румуни, захопивши Буковину, стали вимагати від всіх урядовців т. зв. службового приречення на вірність румунському королеві, а хто не хотів його зложити, того усували зі служби і не виплачували йому платні. В інтересі української державности без¬ перечно лежить, не допустити до того, щоби наші урядовці складали таке приречення і таким чином поширювали зневіру в успішність української справи. Тому я, повернувши до Черновець, подам урядовцям вказівку, щоби всі усунені Румунами зі своїх посад переходили до Галичини, де великий брак інтелігент¬ них сил, де кожний дістане роботу і плату. Але треба рахуватися з тим, що якась частина усунених уря¬ довців з родинних чи яких інших зглядів не зможе переселитися до Галичини. Зрештою булоб шкідливим визбуватися всіх інтелігентів з краю. Проте бодай частині урядовців треба буде виплачувати їхню пенсію з наших національних фондів. Гроші на це має Мик. Василько з ліквідаційної комісії для Буковини і лист в цій справі до Василька передав Бурачинський на мої руки. Тепер треба вислати цей лист до нього якоюсь певною людиною, котра відтак привезла би від нього гроші. Як кандидата на такого посла я пропонував Мих. Губчака, котрий вже заявив охоту послужити в цій справі. Попович дав на це свою згоду, після чого ми ще умовилися щодо способу дальшого порозумівання зі собою. О 4-ій пополудні я сів на потяг, що мав їхати, аж до самих Черновець. До Коломиї їхав з кількома ко¬ місарами, котрі вертали з наради, а дальше вже сам. Мороз був лютий, але переділ, в котрім я їхав, був ще як-так опалений; в дальших возах було зовсім зимно. В Снятині наша погранична сторожа перевела дуже строгу ревізію подорожних документів і клунків. На слідуючій стації, в Неполоківцях переходили через потяг румунські жандарми, заглядали до переділів, але за документами не питали. В суботу 7-го грудня, в 4-ій годині досвіта, я висів на черновецькім двірці. ©л. стадій Син Як спалахнула Україна Й котились бунти гураґаном, Нечай покинув жінку, сина І був повстанців отаманом. Залили степ полки ворожі, Убили Нечая дружину, А син його по волі божій У хуртовині не загинув. Як вмовкла вже стріла остання, Тоді то аж Нечай завзятий, Пішов зі сином на вигнання, Покинув люд на хрест розпитий. А одинак, синок Данило, Мав років пять, або чотири. ♦ Прощав він матери могилу, Бо матір вбили безувіри. Судилося в краю чужому Зростати вигнанця дитині, Носити в серці молодому Свій тихий жаль по Україні. І потішав Нечай все сина В хатині бідній край Секванй: — Ще рік, ще день, іще година... Й ми вернемо у край коханий! — Та лихо впарі ходить з горем: Хоч був Нечай сильніший криці, Зломився болем, і над морем Помер в чужій, сумній лічниці. Остав Данило сам в чужині; Пізнав, що голод, злидні, стужа; Що й чужі ласки сиротині На радість і добро не служать. Отамана Неначе снилося хлопчині: — „Десь там далеко, ген на Сході Степи, Дніпрові хвилі сині... І рідна пісня у народі... Гей, чи поможе Бог ласкавий Хоч раз побачить Україну? Чи так у наймах, у неславі, В куті чужому я загину? Весь вік прожить тут я невсилі, Хоч і не тямлю краю свого, Бо батько, що уже в могилі, Забрав мене сюди малого. Даремне спогаду хоч прошу! Дитям я вийшов з мого краю: І в серці спогаду не ношу; Який мій край? Не памятаю". — І жерла туга серце кволе; Камінням стали хліб і ложе: — „Не бачити Дніпра ніколи? Пісень не чути рідних? Боже!" І щось мов кликало, манило: — Вернись! Вернись на Україну! Поглянь на матері могилу, Хоч поклонись їй на хвилину! — - Ось так минуло літ богато, Ні сну, ні втіхи юнакові. И на провесні, в велике свято, Послухав голосу він крови. Йшов босоніж крізь гори, доли. Весь світ готов був пригорнути: — „Чей, може Бог мені позволить Дожить віку біля Славути! — 15 — „Ще тільки день! Як зорі згаснуть, Кордон побачу, річку нашу, І землю рідну і нещасну, Якій всю тугу й біль розкажу! — „Якаж бо темна ніч сьогодні ! Пройду кордон, і хтоб доглянув? Таж мої очі ось не годні Побачити й ріку кохану!" —- Та як ступав через границю, Син вигнанця, Нечай Данило, Хтось перед ним підняв рушницю, Вояків двох його спинило. — Стій! Ані кроку! Хто? Не наш ти! — Його зловили у темряві, І завели в тюрму до башти; Прокльони впали злі, лукаві. — Хто ти? — Нечай! — Тебе ми ждали, Ти син повстанця, верховода, Його ватаги бунт підняли, Йому то снилася свобода!— І суд вчинили санкюльоти, Раби Москви. І без вагання Сказали: „Нам відомо, хто ти, Чому вернув ти із вигнання. Тебе післали емігранти, Що досі бродять чужиною. Як батько твій, так нині сам ти, Піднять народ хотів до бою. — Шпіон! На смерть за злочин зради! — І и в пізній вечір, у понурий, Його погнали без пощади У темний льох, між башти й мури. Закрили очі шалем чорним, Не видно світу, ані неба: — „Невжеж мене вже смерть пригорне? Чи на кордоні вмерти треба? — — „Судді мої, я вас благаю, Хоч виведіть мене у поле, Бож я не тямлю свого краю... Його не бачив я ніколи! Хай хоч за кратами не гину; Умру спокійно і щасливий, Як раз бодай я оком кину На рідний край, село, на ниви. Мене-ж зловили на границі У ніч невидну, нічку темну, І через крати із вязниці Я бачив башту лиш тюремну". Суддів слова не сбкрушили: І зброя брязкнула лукава, Упав наказ, гукнули стріли, Додолу похилилась глава. Помер Нечай, що аж до скону Тужив за небом України, Упав край рідного кордону, На рідних межах батьківщини. (Листопад 1930) І не побачив свого краю, Лиш чув, конаючи у ранах, Як хтось співав далеко в гаю Про Нечая, про отамана... Кіш Січових Стрільців Написав А. Крезуб (Докінчений) В цьому останньому місці свойого осідку кіш мав всі дані для того, щоб в дуже короткому часі роз¬ винутися і цілковито виконати вкладені на нього за¬ вдання. Гарні муровані касарні, лічниця, будинки для старшин, бараки, стайні для хворих на коросту коней, дезінфекційний апарат, поблизкість залізничої стації, а головно відсутність позафронтової метушні, все це були умовини, про які давніше кіш не міг мріяти. І дійсно на початку жовтня касарні коша були не тільки повні мобілізованих, але він успів вже вислати й деякі поповнення для котрогось з полків корпусу. Тепер військово-обовязані староконстантинівського повіту не легковажили собі мобілізаційних наказів. Добре розуміючи і відчуваючи ріжницю між літаючим кошем чи радше кошиком з літа, складеним з двох десятків напів хорих стрільців, а новим кошем зі ста¬ лим осідком і екзекутивою в руках в формі сотні по- левої жандармерії під командою невтомного і коли треба рішучого значк. Шараневича. Українська влада в цій частині, зрештою дуже непевної Волині, за¬ кріплювалася на очах. Українська адміністрація за¬ чала налагоджувати свій апарат, словом відчувалося, що державна праця на цьому принайменше клапти¬ кові української території починається зовсім по¬ важно. Мобілізованих тимчасом стало прибувати в касарні коша щораз більше, так що в падолисті, колиб не катастрофа, з них можнаб було виставити вже один може не дуже чисельний, але доволі здисціплінований полк. Нажаль сталося інакше і праця вкладена в це діло пропала марно. ..... Тому, що корпус С. С. яК врешті і ціла Армія УНг., терпів на брак одягу, засновано в коші майстерню, 16 в якій зі сільського полотна почато шити для стріль¬ ців однострої. їх крашено рівночасно темно - синьою краскою. Несогірше працювала також шевська май¬ стерня. Як одна так друга майстерня під управою і наглядом інж. Гриніва. Скільки в коші виготовлено полотняних одностроїв і черевиків, цього не знаю, пригадую собі тільки, що полк. Даньків, начальник корпусного постачання, говорив, що ще місяць, а він зможе убратирщілу дивізію. Лічниця коша, де містилося біля 400 ранених і хо- рих на тиф, хотяй оставляла дещо до побажання, то всетаки під оглядом свойого матеріального заосмо- трення могла сміло конкурувати з найкращою лічни- цею цілої тодішньої Армії УНР. Одно, що давалося хорим відчувати при кінці жовтня, то був холод , спри¬ чинений браком топлива. Та і цьому небаром зара- джено. Полк.'Чмола наказав порубку в дооколичнйх лісах і селяни небаром звезли топливо до коша. Цим робом огріто принайменше кімнати хорих і неодного вирвано з рук смерти; касарні і старшинські помеш¬ кання одержували топливо „золотниками." Щодо вишколу новобранців і взагалі мобілізова¬ них, то він, хотяй не осягав рівня вишколу в колиш¬ ньому Загоні в Білій Церкві, але для того, щоб його поставити на таку висоту, робилося все можливе- За цею справою слідив сам полк. Мельник, що тоді перебував, по причині хвороби здається, в Ста- роконстантинові. Вишкіл відбувався на основі „Пра¬ вильника піхотинців" переробленого ще в Київі в 1918 році полк. Чмолою. Кільканацять старшин, пере¬ важно Наддніпрянців, перейшло вишкіл У. С. С., яким кермував сот. Краснопера. На початку жовтня (7 або 8) оглядав кіш Гол. От. Петлюра. В Староконстантинів приїхав він з міністром О. Безпалком і інспектором армії підполК. Кедров- ським. При цій нагоді заприсягнено ново-сформовані відділи. Відвідини Головного Отамана носили незви¬ чайно врочистий характер, настрій попсувала тільки несмачна, виголошена до стрільців, промова мін. Без- палка, в якій він стоячого поруч отам. Петлюру називав Генієм, українським Наполеоном, словом зробив з нього надчоловіка. І це все говорив він в присутности сто¬ ячого на ступеньках трибуни — отам. Петлюри. Після паради Гол Отаман, Безпалко і Кедровський взяли участь в старшинському обіді, на якому отам. Пе¬ тлюра виголосив промову. З неї вбилося мені в тямку це місце, де він говорив про відносини з Польщею. По його думці українські армії не можуть воювати рівночасно з большевиками, Денікіном і з Поляками. З котримись з тих противників треба замиритися. Найкраще з Поляками. „Але — говорив отам. Пе¬ тлюра — коли ми упораємося з розбишацькими бан¬ дами большевиків і золотопагонниками Денікіна, тоді поговоримо і з Польщею. Чи всі задивлялися так на цю справу, як отам. Петлюра, не знаю, але стар¬ шинський збір нагородив його промову грімкими опле¬ сками... При коші, як вже згадано, існувала сотня поле- вої жандармерії. В ділі заспокоєння Староконстанти- нівської околиці і припинення дезерції мобілізованих з коша, віддала вона незвичайно великі услуги. Де- зерцію, між іншим, карав „Надзвичайний Військовий Суд при коші Є. С.“ дуже строго; звичайно роз¬ стрілом. Цікаве також те, що селяни почали в команді коша вбачати начальство зглядно таку його інстан¬ цію, яка була компетентною полагоджувати все і вся: всі спори, непорозуміння і т. д. не тільки селян між собою, але і селян зі своїми сільськими і воло.стними властями. Наприкінці побуту коша в Староконстан- тинові ждальня його команди щодня була набита дядьками, що приходили сюди зі всякими справами, і найчастіше з жалобами, для яких одиноко компетент¬ ною установою міг бути тільки суд. Один з дядь¬ ків жалівся на сусіда за переорану межу, інший на неправно наложений йому сільським збором чи ким там податок, ще інший шукав правди на сво¬ його сварливого зятя і т. д. Були випадки, що від- сіл являлися в команді коша делегації з проханням звільнити їх від бешкетів і терору місцевих па¬ рубчаків бандитів, звичайно всяких підлитих боль- шевицьким сосом завадіяк, що відвикши від праці займалися . звичайною „грабіжкою". В таких випад¬ ках команда коша ніколи не відмовляла своєї допо¬ моги і негайно висилала туди свою прлеву жандар¬ мерію. А перед нею всяке шумовиння мало неаби¬ який респект... Пригадую собі один випадок, де селяни прохали забрати від них двох парібків бувших червоно-ґвардій- ців, що за „совєтського" режіму далися місцевому населенню добре в знаки. Це зроблено і оба герої станули перед Надзвичайним Військовим Судом. Тут виявилося, що за большевицької окупації оба чер- воноґвардійці в свойому селі вирізали нічю цілу одну сімю, щоб поживитися її добром. На другий день після розправи обидва „маладци" — спокуту¬ вали свою вину, а сільський збір ухвалив подякувати команді коша за звільнення села від цеї змори. Також і в Староконстантинові самому, що все ще приходив до себе після недавнього большевицького раю, почало успокоюватися; життя поволі вертало в своє нормальне русло. Завдяки заходам полк. Чмоли, рівночасно начальника залоги м. Старокон- стантинова, в городі привернено лад і порядок. Зви¬ чайний обиватель віддихнув свобідніше. Тепер він не боявся виходити вечером на вулицю, а ночами не потребував затуляти віконницями своїх вікон, та в смертній трівозі надслухувати, чи не застукає до його дверей відділ товаришів з „ордером" від Чеки на арешт або щонебудь в цьому роді. З початком вересня, здається мені, осіла в Старо¬ константинові також Пресова Кватира С.С. Від цеї пори також „Стрілецька Думка", орґан Корпусу С.С., появлявся також тут. До членів Пресової Кватири цього часу належали поет Олекса Бабій і сот. М. Опока, також богатонадійний письменник, розстріляний київ¬ ською Губчекою в 1921 р. за спробу організації пов¬ стання проти „влади робітників і селян." В Старокон- стантинівському періоді на чолі Пресової Кватири стояв сот. Заклинський. Вона складалася тоді з двох відділів: видавничого і культурно-просвітного. Перший відділ зазначив свою діяльність попри видавання „Стрі¬ лецької Думки" також випуском двох малих брошур, а то: „Кріс і його складові частини" та „Наука стрі¬ ляння." Хто кермував цим відділом, не знаю. На чолі культурно просвітного відділу стояв Юрчик. Пресова Кватира мала своїх сталих „хронікарів" при штабах обох стрілецьких дивізій і при декотрих полках. В ко¬ ші була також доволі велика бібліотека, в ній росій¬ ські книжки переважно військового змісту становили більшість. Бібліотекою завідував хор. Кобилка. При коші від жовтня був також духовник о. Гри¬ горій Ковч, колись парох в с. Тинові (дрогобицького повіту). Як серед старшин так .і серед стрільців о. 17 Ковч тішився великою симпатією. Ізза сусідства Ти¬ кова з моїм рідним селом відносився до мене о. Ковч з особливою приязнею. Коли взяти назагал, то праця коша С.С. в Старо- константинівському періоді була чимала. Схема і ме¬ тоди її ведення мали багато схожости з Білоцерків¬ ськими, з цею тільки ріжницею, що там жила в Стрі¬ лецтві віра і надія на осягнення своїх мрій в корот¬ кому часі, а тут настрій і запал до праці вкривало марево наближаючоїся вже катастрофи українських армій. В сірі, понурі, важкі сумом і безнадійністю падо¬ листові дні наблизився епільоґ величезної епопеї українського народу, якій на імя „Визвольна Війна". Через Староконстантинів проходили ріжні, переважно малі і бідно зодягнені частини. Зморені і якісь апа¬ тичні до всього лиця переходячих козаків нагадували в дечому відхід наполеонівської армії в 1812 р. з Москов¬ щини, тільки тут було без порівняння більше трагедії; наполеонівські полки вертали в свою батьківщину, а отця маленька армія готовилась покинути її. До коша як до одинокого тепер центра Армії УНР., приїхав, кабінет міністрів і коменданти груп, щоб взяти участь в скликаній от. Петлюрою т. зв. Державній Нараді. На цю нараду, між іншими, мали доступ також старшини і стрільці. Я на ній не був нажаль і не можу передати цього незвичайно ціка¬ вого в нашій історії моменту. З оповідань тільки знаю, що от. Петлюра виголосив до стрільців про¬ мову і питався їх, чи будуть воювати дальше. Вкінці зібралося в коші все Стрілецтво і розій¬ шлося звідтіля по світу, щоб кинувши на якийсь час кріса, іншими засобами продовжати свою працю для добра Соборної України. Квітень 1929 р. Отаманщина Написав: Михайло Середа, підполковник Армії У.Н.Р. Отаман Ляхович ай легенько тикнеться полковнику Чоботаріву: в історії отаманського руху він лишив по собі світлу память. На жаль, ми зубожіли на емі¬ грації і не маємо того золотого пера, яким достой¬ но булоби накреслити його імя на сторінках історії. Дав йому Бог талан тих сирійських маґів, які ко¬ лись по зірці розшукали Христа. Коли треба було розшукати якогось отамана, полковник Чоботарів обовязково було і без зірки розшукає, зпід землі було викопає і... заарештує. В непролазних нетрах на Брацлавщині знайшли його хрестоносці отамана Ляховича, заарештували і привезли до Жмеринки в штаб Миколи Юхимовича Чоботаріва. Нічого не відповів в штабі отаман Ля¬ хович, тільки роздягнувся. І те, що побачили при¬ сутні, огорнуло кожного холодним жахом. На ногах отамана, починаючи від бедра до Ахилевого туж ня, була вирізана большевиками шкіра, приблизно в 2 — 3 сант. ширини. Мясо не встигло зарости і було вкрите тонесенькою масаковою оболоною, що ширила навкруги смердючий запах. Тільки кремезна, жилава, зі сталевими мускулами велетенська постать отамана змогла побороти ті тортури, які заподіяли йому большевики. В день він тримався бадьоро, а- леж в ночі певно він відчував пекельні муки, бо не¬ самовитий його стогін лунав у шпиталі до самого ранку. Надсилаючи своїм катам прокльони, отаман казав: — Шкодую, що немає такої гори, з якої побачи- лаби мене ціла Україна. На всю Україну гукнувби я: До зброї мої любі брати! Сунуть на нас розлю¬ товані одвічною злобою семіти! Недалеко вже той час, коли вони приневолять вас покинути рідні о- селі і тікати в світ за очі, до чужих людей. Одного разу я сказав отаманові: — Ви збільшуєте сили семітів, по друге, одно¬ боко розцінюєте жидівську націю, позбавляючи її більшість моральних підвалин. Я бурсак, — відповів він: — Душа Юдея ста¬ ла мені ясною і зрозумілою в семинарії з історії жидівської нації, якою фактично є біблія. Страшна для нас ця книжка, і не зле робило колись західне духовенство, коли забороняло читати її мирянам, Кожна сторінка біблії оповідає про проляту кров, яку пє і ніяк не упється нею ненажерливий Єгова, Від початку до кінця кров кров і кров. Люди, ко¬ трих вони вважають за побожних, патентовані крр- вопійці. Прикладом — Давид провокує Урія і за¬ биває його, забиває свого сина; Соломон в скинії забиває чесного вояку Йоава, котрий шукав там по¬ рятунку, схопившись за роги жертвенника. В історії народів лише семіти додумалися скласти крівавий культ Молоха, забиваючи на його олтарі своїх ді¬ тей. Дві тисячі років, що величезною греблею ляг¬ ли між кровю Христа і моєю, свідчать, що на пер¬ вісні жидівські інстинкти не вплинули ані культура, ані безконечні репресії, що їм заподіяно.,. ...Отаман Евген Ляхович походив з Брацлава з ро¬ дини священника. Підчас війни покинув духовну се- минарію і вступив до школи прапорщиків, по закін¬ ченні якої брав участь у світовій війні. Його родина по духу і вихованню належала до старосвітського українського духовенства, в якому „москаль" і „мо сковщина" вже традиційно трактувалися як щось вороже до українського побуту і суспільства. В ро¬ сійському оточенню Евген розмовляв виключно по українськи, і в полку, в якому перебував на фронті, мав за свою мову опінію „чудака" і „оригінала”, В 1917 р. вернув на Брацлавщину, де брав широ¬ ку участь у культурно-освітній праці, що мала на меті піднесення національного почуття несвідомого громадянства. Коротка доба гетьманства переконала його, що на еволюцію, на яку покладалася місцева інтелігенція, не було чого надіятися, і з першим 18 закликом Директорії він формує на Брацлавщині відділ, з яким виступає в напрямку Вапнярки. То був час складної для населення політичної ситуації: траплялися випадки, що на протязі одного дня село вислухувало і добровольчих, і большевицьких, і на¬ ших аґітаторів і нарешті тратило голову — хто бре¬ ше і хто каже правду. Неймовірно тяжка боротьба була з місцевими большевиками, яких обличча не¬ можливо було розпізнати. Прикриваючись своєю при¬ хильністю до Директорії, вони влазили в довіря вій¬ ськових відділів і, користуючись їх безпечністю, ни¬ щили їх при кожній нагоді. В районі Вапнярки Ляхович розташувався був в жидівській корчмі. У ночі його оточили місцеві большевики і полонили, як то кажуть, голими рука¬ ми. Роздягай його, звязали, знайшли у господаря ніж, яким колють свиней, і почали вирізувати йому на ногах лямпаси. Коли вірити отаманові Ляховичу, цією операцією керував молоденький жидок, котрий, наступивши йому ногою на груди, вигукував: — Співай, петлюровська морда, Інтернаціонал І Співай так, як оце я співаю! І голосом що нагадував дуже лемент козла, яко¬ го тягнуть за задні ноги, виспівував: „Вставай прокляттям заклеймьоний". Раптом недалеко від корчми хтось почав куле¬ метну стрілянину. Большевики розсипались, хто ку¬ ди і більше не вернулися. Так і не довідався ота¬ ман, кому він був вдячний за своє визволення з боль¬ шевицьких рук. Три тижні лікувався отаман, пере¬ ховуючись у свого тестя, священника, однак рани не загоїлися. Махнувши на них рукою, отаман роз¬ почав формувати „Загін Смерти", змобілізувавши сві¬ доме населення Сокільців і Печор. У Тульчині, Не- мирові, Брацлаві його агентура нишпорила на очах у большевиків, закликаючи населення до повалення радянської влади. То було у квітні місяці 1919 р, коли армія Директорії відбувала своє закордонне турне, вишукуючи засобів до свого визволення з до¬ сить прикрого положення. У цей час Брацлавщина була окупована радянськими військами, які почували себе не краще від Директорії, маючи під рукою та^ кого доброзичливого приятеля, яким був отаман Ля хович. Отаман був чемною і вихованою людиною, тою, яку Англичане титулують джентльменом: на початку червня він упередив місцевих червоних ко¬ місарів досить вічливим листом: „Дізнався я від селян, що ви зловживаєте тер¬ міном гостинности. Нагадую, що вам час до дому, час і пора. Певен в тому, що лишаючи Тульчин, Брацлав, Немирів ви не заберете помилково чужих річей, як то роблять харківські ракли. Маю скла¬ сти вам почесний конвой в складі пятисот гайда¬ маків при десяти кулеметах. 4 червня 1919 р. Женя Ляхович." Комісар Тульчина надіслав до нього віршованого листа, в якому радив скласти зброю, обіцяючи йо¬ му повне відпущення всіх гріхів. Починався цей лист так: Єй, атаман будет худо: Поднесем тебе ми блюдо І на ньом нагай. Розлінеем, как по шнуру, Отаманскую ми шкуру. Зарубі і знай! Отаман загримав відповідь, чекаючи на збільшен¬ ня своїх сил. В недалекому часі до нього прибули Повстанець Дідик а загону от. Ляхо- вича (на емігранті). , . відомі повстанці Корчевський і Ді¬ дик з 22 старши¬ нами і озброєними людьми. Якраз і ар¬ мія Директорії на¬ решті вийшла зі сво¬ го інертного стану і простувала в на¬ прямку Проскурова. Большевики приму¬ шені були зосере¬ дити свої сили проти військ Директорії, не сподіваючись для себе лиха на свойо¬ му запіллю, де ота¬ ман розгорнув свої сили і почав торо- щити большевиків у хвіст і в гриву. Тульчин, Немирів, Брацлав він захопив, не давши їм еваку- вати навіть майна. Алеж трапилася історія, яка підірвала престіж отамана в очах насе¬ лення і причинилася до його трагічної смерти. В липні місяці під Немировом його надогнали два кінні відділи. — Що ви за люди і куди прямуєте? — запитав Ляхович начальників відділів. — Ми не люди, а депутати, йдемо землі добу¬ вати, — відповів з усміхом один з них, що називав ся отаманом Козаковим, другий назвав себе отама¬ ном Соколовим. І отамани і люди їх добре розмов¬ ляли по українськи і своїм зовнішнім виглядом не відріжнялися від людей отамана Ляховича. Тільки пізніше довідався Ляхович, що то були червоноар- мейці з Одеси. Денікінці, захопивши Одесу, приму¬ сили большевиків відійти на північ. Чисельні від¬ діли червоних мали поважне завдання продертися через війська Директорії на сполучення зі своєю армією. Українські залоги, що на своє ризико і страх провадили бойові акції на території Дирек¬ торії, уряд не реєстрував. Про це добре були поін¬ формовані большевики, які під українським прапо¬ ром і в гайдамацькому убранню порядкували, немов у своїй хаті, серед українського війська. Отамани Соколів і Козаків висловили свою по¬ шану до Ляховича і прохали його прийняти їх під свою високу руку. Ляхович радо погодився і при¬ лучив їх до свого загону. Другого дня він одержав сумну відомість про нечуваний погром в селі Печо¬ ри, який учинили Козаків і Соколів. Жидівське на¬ селення знищено, починаючи від грудних дітей і кінчаючи Жидами поважного віку. — Я маю до Жидів свої жалі, — казав отаман своїм підручним Корчевському і Дідику: — до тих Жидів, що воюють проти нас чи то на полі чи то на катедрі.. Однак вважаю для себе недостойним воювати з мирним населенням навіть і жидівським. Доки Ляхович радився зі своїм штабом про по¬ карання ініціяторів погромів, Соколів і Козаків учи¬ нили нову різню Жидів у Брацлаві і Немирові. Спо¬ лошене жидівське населення не знало, де шукати порятунку, покидало свої оселі і переховувалося 19 х козакова спіймано, заареш- Брацлавщині. Коли почули Жиди, що Ляхович пере- в ярах, лісах, очере ^ окол ; в зник у невідомому на- буває в доброму гуморі і здоровлі і має завігати товано і розстріляно. свого відділу людей Коза- до рідних осель, вони вирішили продемонструвати прямку, прилучивши а Дяховича проти погром- колишній рихід своїх дідів з землі Египетської. За- кова. Репресивні 3 о імени від тої гучно ї слави, можні верстви виасиґнували велику квоту гошей на Щиків не врятували и в зак0 рдонній пресі і винагороду тому, хто здобуде голову Ляховича, яку яка була.. поширена к я доручида полковни _ ВОН и прагнули побачити лише мертвою. Знайшовся в урядових колах, Р; и д ЯХОВ ича і, розформу- такий чоловік, Що погодився дістати цю голову за кові Чоботаріву ар п _' ставити його перед воєнно- 260.000 царських карбованці. То був лікар з Туль- вавши його віДД 1л > ч б в ар ештований і при- чина, наш Українець Житкевич. польовим судом. нк * де його запакували до Одного дня перед очима Ляховича станув Жит- везений на ст. касаонях російського стрілець- кевич і сказав: арештів в бувших 1 Мене, яко буржуя, переслідують большевики. кого полку. _ _ К азав він старшинам з о- Шукаю твого захисту. Яко лікар, буду тобі потріб- — Отож, як 6 0 ’ ана: _ за моє жито та ще ний, бо чув, що ти смертельно страждаєш на рани, хорони Головного . ■ порох' у порохівниці, ще які тобі заподіяли большевики. мене побито. АДеж Ляхович прилучив його до свого повстанчого штабу, не вмерла козацькая ДОЛд^ і п зл и Жмерин _ Минув тиждень, другий, і отаман так привязався За 2 3 дні заа^ пчевськрго'. Сумне було по- до лікаря, що без нього ані кроку. Навіть спати ки його підручного и яких г жидівське населен- лягаючи, клав його біля себе. Житкевич обрав мент, бачення двох отаМ ‘ ’ £. грашн і легенди. коли, підчас агентурної розвідки, він лишився з о- ня Брацлавщини скл запитав Корчевський, не- таманом на самоті. Стрілом з браунінга у потилицю — Ото ви будете ■ отамана Дяховича. він заспокоїв неспокійного отамана на віки. мов не вірючи пічно відповів Ляхович. З тієї нагоди Жиди улаштували урочисте свято. — Як бачите, п від Петлюри. Бачу, що На протязі тижня перевозили вони трупа „злосного — Добра, нам п д ять . бандита" з міста в місто, зі села в село, відбираючи живцем відсіля нас н . ^ раду. пять карбованців з тих/ хто мав бажання побачити Як кого— підвезло: Денікінці несподі- грізного отамана. Бачив його мертвого в Тульчині- І дійсно, Ляхови у Жме і у тій метушні, його підручний Дідик, який звернув увагу на від- вано підкотилися г л 0 п ц ад6 евакуації, рубаний палець отамана, на якому він носив золо яка виникла в у ; я гостр0 го зору полк. Чобота- тий перстінь з улюбленим самоцвітом „олександри- Ляхович зник з по Вороновичинському лісі на том", ріва. Опинився він у г Нарис історії II 1-го куріня 24-го полку піхоти ім. Гетьмана Петра Дорошенка (Докінчення) 47 • птейшов курінь на 31. липня до не-аби-які, тільки з кропивняного міха, а стремена З нової Ушиці Г ^ серпня перейшов до села з мотузків. Один полковник був родом з Київщини, Берлінець лісних, зв д • Населення коло міста як він сам казав і був в чоботах. Другий родом з По- Івановець коло ШС оиХИЛЬН е та співчуваюче, бо боль- дільщини і мав на одній нозі чобіт, а другу обмотану Бару було більше пр ^ зада р М о, а ми тільки за онучами. Жмеринку заняв. цей полк повстанців разом їневики забирали у ^ | ваН овець відійшло кількох з третим курінем десь коло полудня. Тільки що по- гроші все к У п У ваЛ “‘ на курс піхотних пушок. Ранком встанці наступали на місто, а курінь на двірець. На стрільців до бригади ^ ; нь до м і ста Северинівки. двірці захопив курінь 12 самих броневиків, богато дня 8 . серпня переи Дц ИВ 3 одною батерією че- ріжної амуніції, кілька сот порожних вагонів, та кіль- А ранком 9. се Р пН ^ о на с Т упу на Жмеринку. При пе- ка тисяч порожних мішків,, які вже були привезені рез Станиславчик А ПОВ иходили були дядьки большевикамй для надходячих жнив, а крім того соли, реході через ЬтаН ^ ть іти жати. Стрільці відповідали: цукру, тютюну та іншого майна. Курінь розташувався та питалися, чи можу об ви дяаьки , могли свій хліб в районі двірця, а десята сотня обсадила була жме- Миж на то йдем ’ян пізніше показалося, большевики ринську границю. На двірці була зявилась якась мі- спокійно збирати, л хд і б - 3 поля, бо мала прий- сія, здається румунсько-француська, бо було щось заборонили були зо р 0 ганиславчиком вже майже під двох румунських старшин. Перед цією місією від¬ ти рйнше комісія. нувся курінь з першим київ- бувся почетний хід повстанців. Потім зявилася якась самою Жмеринкою який лежав в розстрільній капеля, котра грала: „Ще не івмерла", „Не пора ським повстшічим п ^ мав 6 легких Г ар М ат і яких і „Ми гайдамаки-. По відспіванню гимну сам капель- на полі під Жмеринк а ^ прия3 на й часто бра- ник крикнув „Слава Україні", „Слава Українській Ар- 400 крісів. Ст Р іЧа У цього полку були якісь два мії", „Слава Братям Галичанам", „Слава повстанцям . терська. Командан Ко „; під ними були гарні і сідла Всі, що були на двірці відповідали на кожний клич полковники на конях. 20 також „славаV а найбільше відповідали вже самі по- віддихав, а властиво святкував, бо то був 19. серпня встаниі для себе. день Преображення Христового. Курінь переночував З Жмеринки перейшов курінь вечером 11. серпня і на другий день виплачено всю залеглу заслуженину. до села Сьомаки 8 верств за Жмеринкою, а до Жме- Деякі стрільці помагали своїм хазяїнам молотити, ринки прийшла XI. бригада. Відтам дня 13. серпня На другий день то є 20. серпня заалярмовано ку- перейщов до Гніваня, де кватирував в цукроварні до рінь о 11-ій годині в ночи і курінь вирушив десь 15. серпня. Дня 15. серпня перейшов курінь знов около 1 /г12 в напрямі міста Білополя, бо там було з Гніваня до села Стрижавки коло Винниці, а 17. щось не ясно. серпня до села Котюжинці на Київщині. Тут нарід Ранком 21. серпня прийшов курінь на базар до зовсім інший як на Подільщині. Щирий, приязний, Білополя. На дорозі під самим Білополем, стояли гостинний. В Котюжинцях курінь тільки переночував, вкопані дві батерії з другої бригади, направлені на а 18. серпня ранком вирушив до наступу на стацію Білополе. Коли курінь увійшов в Білополе, то меш- Голєндри (чеська кольонія). Тепер діставав курінь канці ще спали і в містечку був спокій. Тільки якась вже трохи більше і кращого хліба тай купити, а де- сотня жандармерії стояла в купі на базарі, а стежі куди й даром можна було дістати. ходили по вулицях. Курінь розкватирувався в самім Наступати на Голєндри куріневі вже не прийшлося, центрі містечка. Приказано стрільцям заховуватися бо большевики завчасу втікли. До стації Голєндер людяно, і спокійно, а в разі чогось підозрілого чи прийшов курінь десь коло полудня. На стації захопив непевного безпощадно. В Білополі остав курінь до ще якусь добру машину та кілька вагонів та розпи- 22. серпня вечером. Перед вечером прийшов курінь тувався За машиністами. Зголосилося двох залізнич- до села Чорнорудки. Тут стояв аж до 23. серпня. Лю- ників, котрі казали, що можуть провадити машину. — ди в Чорнорудках дуже приязні і жичливі. Ранком А що курінь мав приказ іти просто на Козятин, то 24. серпня заваґонувалась в Чорнорудках II. бригада зробив ужиток зі зложеного з тих кілька вагонів по- і від'їхала до наступу на Фастів, а третий курінь Тягу та поїхав в напрямі міста Козятина. Один наш й обоз та артилерія VIII бригади, заваґонувавшись І броневик був вже на переді аж під Козятином. Так під- в полуднє, від'їхали також на Фастів. По дорозі був Лїхав курінь яких 20 верств потягом. Бувби ще й далі на стації Попельня обід, а курінь одержав приказ їхав, та вже почались були розривати большевицькі їхати далі просто до Фастова, який вже в полуднє й шрапнелі над потягом. Потяг задержався. Курінь зліз заняла друга бригада. Вечером приїхав курінь до Цз вагонів, а потяг вернувся назад до Голендрів. Фастова. || Висівши з потягу, курінь почав обходити місто Ко- Ввисівши в Фастові, курінь перейшов ночувати до р зятин з ліва. Обходження тревало аж до самого ве- села Ліщинка велика. До села входив курінь з гуч- I чера. Треба було держатися яких 10 верств від мі- ним співом „Не пора" та „Ой видно село". Майже ста, щоб не влізти в артилерійський огонь больще- ціле село вийшло нам на стрічу. Населення села виків. По дорозі через села люди також і тут як Ліщинки великої було нам дуже прихильне та зи- і в Галичині виносили хліб та молоко. Вже смерком чливе. Курінь переночував, а ранком 25. серпня ви- прийшов ку рінь під місто, де при витала його боль- рушив в напрямі Василькова. Десь около 2-гої го- шевицька артилерія. Але скоро тільки озвалась ар- дини прийшов по обіді до села Султанівни великої, ■гилєрія VIII бригади, то большевицька відразу за- Тут остався курінь знов на кватирах. Десята сотня мовкла. дістала приказ обсадити султані вський ліс від василь- Зачав падати дощ, а курінь зайшов до залізно- ківської стації. Султанівське населення витало курінь дорожно'і школи, щоб не змокнути. Школа лежить дуже прихильно та раділо, що знов побачило Гали¬ на яку верству віддалена від козятинської стації. чан. Бо воно їх вже бачило та називало Галичан Курінь виставив одну сторожу, від Козятина і остався „щирою Україною". Десята сотня, пообідавши виру- ночувати ;В школі. Сюди приїхали були також кухні фі шила далі, щоб обсадити ліс, але це показалося не- та привезли обід. По обіді вислала 8 сотня одну сте-^Цпотрібним. З Васильківської стації над’їхав паровіз. На жу в сторону нашого броневика, який стояв на до- ‘ паровозі їхав сотнйк Тавчер, адютант VIII бригади, розі на яких дві верстви від школи, щоби броневик Він вертав вже назад з Васильківської стації, куди не стріляв часом на школу, бо там вже є третій ку- поїхав в розвідку зі стації Мотиволівки, де стояла рінь. На стежу ходив десятник Тафійчук з двома команда VIII бригади. (Сотник Тавчер це буковин- стрільцями. Другу стежу вислала осма сотня о дру- ський Німець, помер на тиф в Гнівані в листопаді гій годині в ночи на козятинську особову стацію. 1919. року.) Сотник. Тавчер побачив десяту сотню. Друга стежа була сильніша і складалася із 6 стрільців здержав паровіз і зясував командантові Слюсарчукові і десятника Крехівського. До цеї стежі прилучився положення: На Васильківській стації большевиків вже добровільно і булавний Ілащук. Коло третої години не було, вони були аж в місті Василькові. Місто ле- стежа вернулася та донесла, що останки большевиків жить яких 8 верств від стації. Крім того на стації є на товаровій стації, але й ті вже виносяться. стоїть український броневик Тоді командат десятої Ранком заняв курінь стацію і місто. На стації за сотні рішився обсадити стацію, до якої було ще по¬ хоплено також богато вагонів і паровозів та кілька тири верстви від ліса і сотня рушила на стацію. вагонів соли і цукру. Стрільцям дано годину віддиху Недалеко стації сотня стрінула броневик, котрий на базарі, щоб могли собі дещо на снідання купити. їхав назад, але не відступав, тільки їхав по воду і то Снідання було добре, хліб 25 карбованців, фляшка аж до Фастова, бо у Василькові збірника ще не було, самогонки 70—100 карбованців. Можна було купити а в Мотовилівці був збірник води здемольований. Бро- всього до схочу та тільки у нас не було грошей. невик .мусів їхати по воду аж до Фастова 60 верств Коло десятої години прийшла ціла VIII бригада взад. Був це броневик „Богунець" з батьком Твар- до міста, а третий курінь пішов на кватири. Місто донським на чолі. Броневик був знаменито панцеро- Козятин подарувало VIII-ій бригаді гарний великий ваний та мав 16 скорострілів й 12 лекших та тяжчих синьо-жовтий прапор. Курінь відійшовши на кватири гармат. Сотня примістилася в хатках, які лежали одну 21 верству, перед стацією, а на стацію вислала Уг чети. Вже був сумерк. Сотня мала тоді всего дві чети. В першій був командантом четар Балицький, а в дру¬ гій булавний Ілащук.-Як вже стація була обсаджена, вислала сотня вістового до команди куріня з доне¬ сенням, де сотня знаходиться. Коло 11 години вер¬ нувся „Богунець" з водою, а булавний Ілащук пішов з другою половиною чети та змінив заставу на стації. На стації остала сотня до вечера 26. серпня. Перед вечером приїхала на стацію кінна стежа з VIII бригади й донесла, що у місті Василькові больше¬ виків нема. Большевики були у селі Каплиця, три верстви віддаленім від Василькова та мали одну сто¬ рожу коло порохівні, що лежить на половині дороги Васильків - Каплиця. Сотня рішилася обсадити, мі¬ сто й ще таки перед вечером рушила зі стації через село Петрівку на Васильків. Вийшовши на край села Петрівки, сотня задержалася для кращої орієнтації. Звідси вже було видно большевицьку сторожу коло порохівні. Тут пристало до десятої сотні також 12 повстанців та один хорунжий Мишакін і сотник Стов- буненко. Сотня хотіла підождати вечера і вечером увійти в місто. Вже перед заходом сонця було видно, як больиїе- вицька сторожа почала поодиноко відходити до Ка¬ плиці. Зпочатку думали ми, що то може їх лучба та показалося, що сторожа стягалася на ніч від поро¬ хівні до села, бо так перейшло поодиноко до 20 больше- виків. Ясно було, що то не могла бути лучба. Наша розвідка ствердила негайно, що большевики вицофа- лися також і з Каплиці. З Каплиці пішли розідчики просто до Василькова. Вже смеркало і через те вони думали, що будуть •могли незамітно влізти до міста При вході до міста стрінули розвідники двох міщан з крісами й білими опасками на лівих раменах. Була то городська охо¬ рона. Від охорони довідалися, що большевики ще рано вибралися з міста та що управа міста зарядила зварити вечеру дла війська, яке має прийти. Бо вже три дні говорять, що ідуть Українці, а ми не можемо діждатися — говорила охорона. Крім того сказала охорона, що на базарі якась кіннота вештається, але що за кіннота, ніхто не знає. Розвідники пішли ще й на базар. На базарі була вже знов та сама стежа, що була принесла донесення на стацію, а з нею також поручник Слюсарчук. По¬ ручник міжтим зарядив вже був, що як прийде сотня, обсадити всі перехрести доріг, а кіннота має держати лучбу між всіми сторожами на перехрестях. Міській управі дав поручник наказ, щоб цілу ніч в місті сві¬ тилося. Коли сотня надійшла, і повечерявши в город- ській управі, хотіла вже обсаджувати, як було заря¬ джено, всі перехрестя, зявився курінний .вістовий та доніс, що третий курінь машерує до Василькова і що є вже під містом. Нарешті почув я таки вже гучний спів. То співав третий курінь свою улюблену пісню „Не пора". За хвильку зявився сотник Бізанц на коні з револьвером в руці, а за ним і цілий курінь. По¬ ручник Слюсарчук здав сотникові Бізанцові звіт, і дав приказ, що девята і одинацята сотні обсадять місто, а десята може відпочивати. Курінь закватирувався в торговельній школі. Так остав курінь в місті до 28. серпня, а коли прийшла до Василькова II бригада, відійшов курінь знова на стацію, де вже була решта VIII бригади. Ранком 29. серпня викинули большевики сильним наступом II бригаду з Василькова.; Третий курінь, котрий міжтим перейшов був із стації до села Пет¬ рівки, мусів також відступати. Курінь відступив та вкопався в полі між Петрівкою та Васильковом і зам¬ кнув дорогу від міста. Перед вечером зробила VIII бригада з одної, а II бригада з другої сторони на¬ ступ і викинули большевиків з Василькова аж на стацію Гливаху. Десята сотня взяла кілька больше¬ виків в полон, переважно Мадярів і Румунів. Курінь знов вернувся з Василькова та переночував в Пе¬ трівці. Раненько на ЗО. серпня вирушив курінь на Київ. Перед відходом мав ще снідання на Васильківській стації: чорну каву без хліба. Хліба не вспів обоз до¬ везти через те, що перед тим хвилевим відступом на 29. серпня з Василькова обоз також відступив. По сніданню рушив курінь в дорогу вздовж залізниці Васильків - Гливаха-Боярка - Київ. Стрільці були пе¬ ретомлені, однак всіми силами старалися йти чимскор- ше наперед, бо ще тих ЗО верств з Василькова і Київ буде наш. Хоч дорога була дуже утяжлива, бо до -колін майже в піску, всі перли наперед, а навіть ще гармати помагали витягати, як де коні приставали. По дорозі в Гливасі над'їхав був поїзд. З поїзду роз¬ кидав Головний Отаман Петлюра, стоячи на плат¬ формі, відозви з заголовками: „Стрільці Галичане і Буковинці". Зміст тих відозв говорив, що стрільці Галичане і Буковинці повинні вперед помогти збуду¬ вати „Велику Україну". Відозви були нотовані з 3. лип¬ ня, як ще стрільці були в Галичині. Під Жулянами вже недалеко Київа привитали курінь большевицькі ско- ростріли й гармати. Курінь розсипався в розстрільну і почав наступати, а артилерія почала шукати за боль- шевицькими батеріями. Курінь посувався чимраз ближ¬ че під Київ, а артилерія по кількох стрілах все то під'їздила, то стріляла, а нарешті приневолила й боль¬ шевицькі батерії до мовчанки. Коло 3-ої години з полудня був вже курінь на пе¬ редмістю Деміївці. На передмістю зроблено збірку і курінь рушив далі вже в кольоні по Васильківській вулиці. За третім курінем і далі підїзджала арти¬ лерія. Нарешті над'їхав командант VIII бригади ота¬ ман Гофман зі своїм штабом і поїхав на переді куріня. При вході до міста цікавіше населення вибігало на вулиці і питалося: „Хто ви є?“ — „Галицькі Укра¬ їнці" — була відповідь Чим дальше посувався курінь по Васильківській вулиці, тим більше зявлялось на вулиці цікавого населення. Д нарешті населення за¬ певнившись, що це йдуть Українці, обкидало курінь цвітами,. а деякі жінки повиносили навіть хліб. На¬ решті дібрав вже курінь охоти та хотів співати. Однак тілько перші слова „Не пора" вилетіли з його уст. Дальший спів перервала якась стрілянина на переді. То стріляли большевики, яких був ще якийсь відділ на деміївськім базарі, а штаб VIII бригади заїхав був малощо не між них. До козаків, що їхали як передня сторожа, приско¬ чило кількох большевиків з питанням: — Ви какой часті? А як козаки відповіли Українці-Галичане, то большевики відскочили набік і почали стріляти. Козаки відповіли вогнем з Люісів, що мали на конях із со¬ бою. Курінь швиденько, як тільки почув стрілянину, розвинувся в розстрільну і пішов цілою силою із криком „Ура" на деміївський базар. Большевики по¬ чали втікати в напрямі, товарової стації Київ II. Дві сотні девята і одинацята осталися кордоном на ба¬ зарі, а десята сотня пішла в погоню за втікаючими большевиками та гнала їх аж до стації, по дорозі 22 в цукроварні взяла яких сто большевиків в полон, на жаль було між полоненими значне число Галичан. На стації розігнала сотня скорострілами ще цілий транспорт большевиків, що був вже готовиидовід- їзду і взяла в полон одного полковника. Полковник був походження Мойсеевого, мав грубни живіт та спав у вагоні, коли його заскочено. „ • У Полонених відвели стрільці і передали команд куріня. Десята сотня осталася через ніч на двірці. Вислано також до моста на Дніпрі стежу, котра збу- оила коло моста залізницю. Зі заходом сонця Київ був занятии. Большевики ізза Дніпра стріляли цілу ніч на Київ з тяжких гар мат. Ранком 31. серпня прийшла на ста Ш ю 11 ^ри- ґада, а десята сотня одержала приказ обсадити артилерійський склад коло Печерської Ааври На двірці захоплено велику скількість мушці і и іншого добра, а ще більше муніції знайдено в артилерійські складі; тут була також маса австрійських патронів, «“стрііці дуже раділи, бо кожний був жадшшии патрона ніж хліба і тютюну. ... . * Однак, як опісля показалося, ні на стації ні на складі ця муніція не була для нас, хоч ми п здобули. <~отня виставила в с/ладі 7 стійок, а сама аак.атирувалася в ломику, що стоїть на площі коло Лаври, д у коїїшнЛолщийн» вартівня. По вакватироваинк, ш- слала сотня одного вістуна, одного стрільця и одного повстанця, котрий знав Київ, до команди куріня з до¬ несенням. Курінь знаходився коло Міської Думи, Л® збиралися наші частини до святковання 3 Л°^ ТЯ ^Г їва' Крім того вислала сотня в околицю Лаври стежі, які’ збирали ще большевиків, що розбіглися і крилися по печерських норах. Позбирано знов око ло 100 боль шевиків і відіслано до команди бригади. Провадили їх один десятник і десять стрільців. Міжтим приїхала “же і кухня в обідом та хлібом. А десь коло полудня зачали надходити ізза Дніпра Деншнці, піхота, кінно та артилерія і обози. На стрілецьких обличчах можна було завважити стрівоження. Немов кожний прочував, що одного ворога щойно збувся і то ще не цілком, вже другий пхається. Булавний Ілащук пішов до команданта сотні, щоб запитатися, чи комендант не має яких вказівок. Однак і сам комендант нічого знав і стиснувши плечима сказав: Приказів ніяких не маю, телефонічного получення з курінем також нема, посилати вістового до куріня також не можу, бо заки він зайде до куріня і назад, може бути за¬ пізно, в бій вдаватися не будемо, бо сотня за слаба, хиба що нас приневолять. В такім напруженню минала хвилина за хвилиною та видавалася довгою в безконечність. Вже минула майже година, стрільці трохи успокоілися, але все- таки держалися на обережности. А Денікінці тимча сом, уставившись на роздорожу над спуском до Д, - П ра, розкидали і роздавали свої проклямацп. В Лаврі також заметушилося і всі попи вироїлися з аври та посунули витати Денікінців. Нас не вит > ми вже від ранку були коло Лаври. Сотня здалася на ласку Божу, бо відступати не було куди таи при- ^Однак скоро стало ясним, що зі сотнею станеться. Або все пропало або виратується пробоєм. Під Ді- мок, де стояла сотня, прийшов відділ Денікінців око- ло 950 людей і 20 кінних та два скоростріли з обслу¬ гою^ Якийсь Денікінець, якого інші титулували „Га¬ сла дін штабскапітан", спитав за нашим комендантом. А коли поручник Слюсарчук представився, він ска¬ зав: „Пожалуйста з нами в наш штаб". Поручник пішов передом зі штабскапітаном, а позаду поїхало ще двох кінних Денікінців. І знов повстало ще більше стрівоження між стрільцями. Один другого питався, що будє з нами. . . и Коли Денікінці повели поручника зі собою в свій штаб, а сотня, осталась тільки ще з четарем Балицьким, вийшов зпоміж Денікінців якийсь вже другий штабс- капітан, підійшов до четара Балицького і остро ска¬ зав: По наказу нашого начальства імєєтє злажіть ружьо!" Четар Балицький відповів, що він не є ко¬ мендантом сотні та що не може, хотяи би і ним був, виконувати накази чужого начальства. - Ми слухаєм приказів тільки нашої команди — закінчив четар Ьа ~ д як ваша команда скаже вам з нами драть¬ ся?" — спитав знову Денікінець. — То будемо драться — сказав четар Балицькии. По цих словах зачав Денікінець щось приказувати • сьому відділові. Відділ заметушився. Нараз почули ми стріли, кулі почали свист,™ в вп®,. ‘ повіли вогнем на приказ булавного „Бии! бо четар Балицький був на дворі. Якусь частину Денікінців, що стріляла з вулиці, розігнано, другу частину, котра заатакувала домик із задньої сторони, почали вже стрільці розганяти. Та коли та частина на задній стороні почала подаватися, передна, що ула втік , вернулася і почала сипати скорострілом по вікнах, а Денікінці кинулись гурмою до бічних дверей, вло лися та почали видирати кріси з рук стрільців. Сотню перемогли, чого і треба було сподійся. ла двох забитих стрільців, Миколу Кобру з села “ трилова, повіт Товмач і Петра Багршчука з села Космач коло Косова. Це були перші ст Р ати Зору- чем крім стрільця Бабяка Степана (десь з Коломии- щини), який був припадково ранений при заняттю ЛВ ро и зоружену сотню вхопили Денікінці як чорт грі¬ шну душу та повели перед свій штаб. По дорозі до штабу обдирали деяких стрільців, хотяи вони и та голі були. Сотника Стовбуненка досить сильно по¬ били, називаючи „мазепінець* та хотіли розстріляти, але якось вдалося четареві Ьалицькому його виручит. Перед штабом привели до нас назад поручника Слю- сарчука і ще якогось незнайомого хорунжого з ІІ-оі бригади. Оба були також вже розброєні Зі штабу вийшов якийсь капітан Генерального штабу і сказав до сотні: „Нічево ребята, скоро паидьотє домои . Однак сотня відвернулась, не слухаючи його слів. Той сам капітан дав приказ і козацькі конвої від- ескортували сотню за Дніпро до Слобідки, де вона "^Тдругий^день ранком 1. вересня стрінулася сотня в Слобідці ще І 3 іншими розоруженими галицькими ,,«ї. Л, котрими були також і куріня, девята та одинацята. Третин курінь попався майже цілий в денікінський полон, крім свого коман данта сотника Бізанца. Зі Слобідки переведено вс х розоружених Галичан ще таки того самого дня до табору полонених в Дарниці, 12. верств від Київа ча Дніпром, чернигівської губернії. 1 так дня оі. серпня року божого 1919 закінчив III курінь тимча- сом своє істнування. 23 Бібліографія ВИДАННЯ ПО ТАБОРАХ ІНТЕРНОВАНИХ ВОЯКІВ АРМІЇ УНР. (Продовження) 22. «Тексти для співів«. 10 стор. Ціна 50 марок. На¬ клад 90 прим. Друк, на шапір. 23. «Слово Івана Золотоуотого на Пасху«. Переклад зі славянської мови. Друк, на машині. Наклад 400 прим. 24. «Статут брацтва св. Покрови і молитва за віт- чину«. Наклад 200 прим. 1921 р. 25. «Коротенький православний молитовник«. 46 стор. Ціна 25 марок. Друковано на машині. Наклад 150 прим. 26. »10 листівок Іконостасу похідної церкви« 6 стр. дівізії, Божої Матери, Покрови Божої Матери і др. ВСіх 690 прим. Ціна 50 марок. КАЛІШСЬКИЙ ТАБОР. Ьл. «Залізний стрілець«. Газета 3 стрілецької дівізії. Видає культ, освіт, відділ. З дівізії. Друк, на шапір. Вийшло 63 чисел. Ціна не зазначена. 28. »Око«. Літер, гумористичний журнал. Видає ініціят. Група 3 дівізії. Друк, на шапір. Вийшло 22 числа по 20—24 стор. друку велик. формат, як аркуш паперу. 29. »Сич«. Сатир, гумор, і літерат. журнал. Видає ініц. група 2 дівізії. Друк, на шапіроґр. З образ- ками. Вийшло 2 числа. (12. II. 1921) 28 стор. друку. Ціна не виставлена. 30. «За дротом*. Юмористична козача газета. Видає школа підстаршин 3 дівізії. 12 сторінок. Ціна не зазначена; 31. «Вова інтернований*. Брошурка В. Смутного. Вид. »Око«. Друк, на шапіроґр. Ціна не виставлена. (Далі буде). Найновіші видання „Червоної Кадийи 1. Ол. Бабій: Перші стежі. 2. М. Галаган: Спомини, III. том. 3. А. Крезу б: Партизани, І. і II. том. 4. І. Максимчук: Кожухів. » Доля старшин УГА вивезених до Архангельська і на Сол. Острови. 5. Масарик: Світова революція II. том. 6. І. Калічак : Записки четаря. ВІД АДМІНІСТРАЦІЇ Адміністрація просить ще раз усіх залягаючих пе¬ редплатників, щоби хоч при кінці року з до¬ лини вирівнали передплату. ІЛЮСТРОВАНИЙ ЖУРНАЛ ІСТОРІЇ ТА ПОБУТУ II. річник / Число 12. / Грудень 1930. ЗМІСТ Стор. 2 О. Олесеві З нагоди ювілею — Михайло Обідний . . ■ • Останні дні збройної боротьби З приводу десятиліття української наддніпрян¬ ської еміграції — М. Середа.. г. '' . Моя службова поїздка до Рибниці Звіт сот. Артура Губера .. 6 Останній відступ Спомини м. Андрусяка .. 7 Зїзд Української Стрілецької Громади в Злу¬ чених Державах Америки Володимир Ґалан, голова У.С,Г. . . ® В посольстві до гетьмана (Докінчення) — Др* Мирон Кордуба Син Отамана Ол. Бабій .. 15 16 18 Кіш Січових Стрільців (Докінчення) — А. Крезуб .. Отаманщина Михайло Середа, підполк. Армії УНР. . . • Нарис історії ІІІ-го куріня 24-го полку пі- ^ хоти ім. Гетьмана Петра Дорошенка (Докінчення) ... Редагують: Лев Летий і В. Софронів-Левицький Друкарня ОО. Василіян у Жовкві Відповідальний редактор: Петро Пасіка Запросини до передплати на рік 1У%0 — 1931. З 1-го жовтня 1930 р. починається четвертий рік істнування одинокого українського популярно-наукового журналу „ЖИТТЯ І ЗНАННЯ". На рік вийде 12 чисел. — Кожне число по 32 стор. богато ілюстроване. Журнал подає знання з ріжних галузей науки й життя, вияснює вєі важні пи¬ тання науки й життя в загально доступний спосіб, подає звістки про найваж- ніші й найновіші досягнення, здобутки й винаходи в науці й техніці і є багатим джерелом для доповнення й поширення знання, для самоосвіти, для викладів і грімкого читання по читальнях і кооперативах. Тому „Життя і Знання" повинно находитися в кожній українській родині, кожній українській читальні й кооперативі — тому „Життя і Знання" повинні перед¬ плачувати всі, що займаються освітною й культурною працею посеред нашого народу, а перш за все наше Світле Духовенство і ВП. ПГІ. Адвокати, Лікарі, Інжиніри, Учителі, Промисловці, а також всі школи, Бесіди й Кружки як у краю так і за кордоном. Передплата на рік виносить 18‘— зол., на 6 місяців 9*— зол., на 3 місяці — зол., поодиноке число коштує 2 '— зол. П РОСИМО ПРИСИЛАТИ ПЕРЕДПЛАТУ. Адреса Редакції й Адміністрації: ЛЬВІВ, РИНОК ч. 10, ТОВАРИСТВО „ПРОСВІТА". >•••••••< >•••< ІСТОРИЧНИМ КАЛЄНДАР-АЛЬМАНАХ „ЧЕРВОНОЇ КАЛИНИ" на 1931 рік. ЗМІСТ: Л. Семиківський: Над Стрипою A. Чайковський: Боже Щфе покровитель М. Горбовин: Як згинув еот. УСС. Оме¬ лян Левицький М. Матіїв-Мельиик : Гей соколики М. Заклинський : Перший раз на Великій Україні B. Куровський: Зі споминів синьо-жупанця М. Галаган: Делегація на Кубань Др. С. Шухевич: За гетьманських часів ' в Одесі Василь І’орбай: ІІід Сокільниками П. Маґас: Святий Вечір І. Рогатинський: Чортківська офензива Юра Шкрумеляк: Повість про одну смерть Невідомий: Знад Стрипи по Гнилу Липу Др. Володимир Галан: На Київ Михайло Надлиманський : Полк іде Леонід Чайка: Подія у Веселому Куті Е. Якимів: Гостина Махна в Умані Юрій Липа: Вартовий Анатоль Курдидик: 3 вовчої пащі Ірина Щміґельська-Климкевичева: Мітінґ Михайло Середа: Незабутня ніч Сергій Даушков: Остання стійка Вол. Заріцький: Нескінчена справа Др. А. Шустикевич: Втеча за Дністер М‘ Буриадз : На українсько-румунському- пограничу Петро Голинський: Останні дні УГА. Степан Венгрииович: Весна 1920 р. • Нова мистецька обгортка арт. Е. Козака. • Богатий зміст! • Цікаві ілюстрації! (Оригінальні світлини, цикль воєнних малюнків арт. Е. Перфецького). • Ціна 3 зол., з пересилкою 3'50. • Дістати можна Істор. Кал. Альм. „Червоної Калини" по всіх українських книгарнях в краю і за границею або у ВИДАВНИЦТВІ „ЧЕРВОНА КАЛИНА“, ЛЬВІВ — Руська 18/ІІІ.