(5 З Дер кніСТЬ Матерідли до їстоОзії Кійська Укомлського зо Ла ог Я | З Зврник3 РА | - | Українське Воєнно-Історичне | Й І Товариство 1. збирає, вивчає, опрацьовує та видає друком матеріяли, дотичні до історії Війська Українського з часів визвольних зма- гань останньої доби та з часів минулих, 2. дбає про впорядкування та про охорону памятників лица- рям Війська Українського, що життя своє положили за Волю та Державність України, | УКРАЇНСЬКЕ ВОЄННО - ІСТОРИЧНЕ ТОВАРИСТВО (бснує | і переводить свою працю без жадних доломог і субсидій і через це звертається з проханням до КОЖНОГО СВІДОМОГО УКРАЇН- СЬКОГО ПАТРІОТА підтримати морально і матеріяльнпо товари» ство чи то воєкно"історичног працею для журналу ,За Держлв- І ність" чи вступом у дійсні або почесні члени т-ва, чи офіруючи і можлибу Квоту на його діяльність. Друковані згяви для вступу в члени т-ва, на бажання, висилає | безироволочно Управа Т-за. Редакція ,ЗА ДЕРЖАВНІСТЬ" просить українську старшину ї козацтво збирати і пересилати до Редакції: воєнно-історичні до- кументи, описи боїв, пляки і схеми до них, описи й світлини з життя і чинів військових частин, фотографії командирів, старшин, | козаків, військових стягів, зразків упіформ, зброї та ін, ЗБІРНИКИ ,ЗА ДЕРЖАВНІСТЬ" крім основного матеріялу 1 містять багато ілюстрацій до свого тексту і виходять в оригіналь- ній окладинці роботи слевного українського артиста-маляра Петра Холодного (батька). ЗБІРНИКИ.,ЗА ДЕРЖАВНІСТЬ" -- це славна історія наша, писана кровю Війська Українського. , Адреса Управи Т-ва і Редакції: | | ХУ аквхача 22, п. Орастсмєка 54 п». 16. Риїїк, ЇМ. Задом'іїку). | . . - і ЗА ДЕРЖАВНІСТЬ, МІЙТЕРІЯЛИ ДО ІСТОРІЇ ВІЙСЬКА УКРАЇНСЬКОГО ЗБІРНИК 8. ВАРШАВА 1938 ВИДАЄ УКРАЇНСЬКЕ ВОЄННО-ІСТОРИЧНЕ ТОВАРИСТВО / РОДЕ ВЛКРЕРЕКОАХОК Маївгіайх роиг 5екуіг ЇРізіоїге Че Гагпбе цкгаїпіеппе КЕСОКІЇ 3. МАВЗОМІЕ 1938 РОВЦМЕ РАВ БА ЗОСІЕТЕ ЮКВАІМІЄММЕ Р'НІЗТОІВЕ МІІТАІВЕ РЕДАГУЄ КОЛЕГІЯ: ген. В. ЗМІЄНКО, полк. М. САДОВСЬКИЙ ії сота. Ю. НАУМЕНКО ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР ПОЛКОВНИК МИХАЙЛО САДОВСЬКИЙ. ВІДБИТО В ДРУКАРНІ ,ГРАФІЯ" ПІД УПРАВОЮ ГРИГОРІЯ АНДРІЇВА. ЛЬВІВ, ВУЛ. ТИХА 5. ТЕЛ. 202.83. Зміст -- Табіе 4ез Манісгез: П. Єрошевич, генерал-поручник: ---З боротьби українського на- МОР. роду за свою незалежність. . . . . . 9 М. Крат, полковник: -- Вапнярська операція. . - . 66 В. Савченко, полковник: -- Український рух у ЇХ-ій російській армії. . . . - . - . . . 81 ?в. Ремболович, підполковник: -- 1918 рік на Чернигівщиві . 86 К. Смовський, полковник: -- Окремий Чорноморський Кіш - 99 С. Левченко, сотник: -- Іінструкторська Школа Старшин. . п9 М. Антонович, доктор: -- Козацький похід Язловецького 1594 р. 140 К., Коваль-Медзвєцька: -- Київські переживання в 1919 році. . 142 В. Чабанівський, полковник: -- Вступ українського війська до Києва 31 серпня 1919 року. . - - . . . 152 Петро Білон, священик: -- Похідна церква б стрілецької Січо- вої дивізії, Брацтво св. Покрови і Видавництво ,До Світла". 155 А. Марущенко-Богдановський, дипл. інженір, підполковник: -- Матеріяли до історії І-го кінного Лубенського ім. Максима Залізняка полку (продовження) . . . . . 177 Є. Філоненко, сотник: -- Волинські повстанці в крівавих днях 1920--1924 років. . . . . ' . . 215 Сторінка виправлень . . . - . . . 236 Р. /егоспесуісі, ябпегаі Фе Фісізіоп: -- ЦШпе раяе Че Іа Їшіке ди реиріє икгаїпієп рошг 5а ШБегіє. . . . . , 9 М. Ктаї, соїопеї: -- Їез орбгаїопз ргоз Фе Х/арпіагка. |. . 66 У. Запіснепіо, соіопеї: -- Ї.є точуєтепі акгаїпіеп Фапз Іа ЇХ-дте агтбе ги55е . . . . . . . . . 81 1. Кетфоіоцуісі, Неціепалі-соїопеї: -- І аппбе 1918 аш Фбрагіа- тепі де Тебегпубім. . . . . . . . 86 К. 5тойизїу), соїопе: -- Рбіасрпетепі Фе Тебогпотоге. . . 99 5. Сесєсбепіко, саріїаїпе: -- | 'єсоів Фез оййїсієг5 іп5ітисівигя || . 119 М. Апіопоццісь, Фосівит: -- Іа сатрадпе дез созадце5 Фе |атіо- уеїзіку еп 1594. | . . . . . . . . 140 К. Кораї-Мейтчвазка: -- Іез ігаргезвіопз фе Кіему еп 1919. . 142 У. Терабапіизісу), соіопеї: -- І'агпобе цкгаїпіеппе епіге а Кісу іє 31 аойі 1919. . . . . . . . . 152 Рієте Віїоп, Габіє: -- | 'вдіїзе ргдз Фе б-бте дімізіоп Фе5 сраззецге. 155 А. Магоисвіспепйо- Вонаапоазісу), Неціепапі-соіопе!: -- Маїбгіацх рошг РЬізбоіге Фи гбдітепі Че сауаіегіе Махіте 2їйхпіак | . 177 Е. РЕйопеніко, саріїаіпе: -- Їез іпзигубз Фе Моїйупіє айх іоиг5 запам я де 1920--1924. . , . - . . 215 Оздоби та ілюстрації до цього збірника виконали: Малюнок для окладинки -- арт.-мал. проф. Петро Холодний (батько). Схеми креслив хор. М. Фурман-Шаубе. Від Редакції. Редакція не бере на себе відповідальности за стислість даних, що їх подають у своїх працях П. Т. Автори. 22 п ЧУ - чі | М. ХО і 4 4 , й ; - а З - ч с Е 7 бжмібсзь "МИ хом Є ж зн дно Ру 2 ся о бі й РАК сов ьо і З 1 же ОМА 1 - 4 - ге о ре С пр «ють СУ т чок ятнаців дві ВЕВНБИКОБ Здам затв внАеа о У й є Я З ее г нрав ні же; б ВИБУХ АРТИЛЄРІЙСЬКИХ СКЛАДІВ у Київі на Звіринці б-го червня 1918 р. (До спомннів сотника С. Лезченка). бальна 09 Ї о У 5 а « УРОДЕНН вмьо- й Моно БРОНООРТЕННИМХ не о ЗИ. М оно Ж об в 0 А 3 НИ ний ви ' 1 сі І сані ря чо о - / м зр - до ех за ПД РЧР а ДО З ЕР НЕТ ОДУ. і з З ОВО Я по чо б Ра 7 ЗоУЮрь озабі чеРаму), б сор маю - 5 5 Не -'о МВВ і ке зро з і щ є ПЕТРО ЄРОШЕВИЧ Генерального штабу генерал-поручник. - ' 3 боротьби українського народу за свою незалежність. ЧАСТИНА І. ЧАСИ ГЕТЬМАНА ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО І ПОВСТАННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ПРОТИ ЙОГО ВЛАДИ. Від українізації 12 піщ. дивізії В середині літа 1917 р. 12 піша ії частин ХІ Армійського Кор- дивізія, якою я командував, стояла в пусу при Центральній Раді до | Румунії лід Чернівцями, кілом, 8--12 Гетьманату Скоропадського. від цього міста, прикриваючи правим крилом м. Новоселиці. Революція й розклад російської армії 12 дивізію мало зачепили: це були старі полки з твердими: традиціями й добрим складом старшин; в своєму складі ди- візія мала до 709; українців. В кінці вересня я дістав призначення на командира ХІ армійського корпусу, до якого входили 12, 32 і 159 ди- візії, Одначе стан 32 дивізії, а особливо 159, був недобрий, тому хоч я. й приняв командування ХІ корпусом) але 12 дивізії не здав і опирався на неї, як на міцну ще силу. В початку грудня було переведено українізацію 12 дивізії; старі знамена сховано, а жовтоблакитні прапори розгорнулись над полками; москалів і поляків забезпечено всім потрібним і відправлено додому. 159 дивізію штаб армії взяв до резерви; 32 дивізія українізації не лід- давалась; хоч склад її був наполовину український, але туди вже влізли большевицькі агітаторн й перешкодили українізації; мені лишалося просто розіслати наказ, щоб усі українці ХІ корпусу прибули до 12 дивізії. На другий же день до мене почали прибувати звідусюди піхота і кулеметчики, з кіньми, двоколками і набоями, і не тільки ХІ корпусу, а й з інших корпусів армії, -- я зробився міцним і щодня зростав; цьому почасти сприяло те,що я був дуже багатий на харчі й одяг, зав- дяки здібному інтендантові, хоч і звичайному урядовцеві, Павличенкові. На фронті усе стояло в порядку. Француз (Айкасіб ппіїйаїге), що обізжав позицію, був надто здивований й оповідав, що вавколо пов- ний розклад, а у вас, як у Франції. Ми йому на це сказали, що не як у Франції, а як в Україні і що все це завдяки переведеній українізації. Виходячи з загальної ситуації стояти на фронті не було пощо; з Камянця Подільського прийшло прохання від населення, щоб до мі- ста прибули українські частини. Полки 12 дивізії були з Поділля, тому 9 в середині лютого 1918 року, передавши, позицію румунській жандар- мерії, я вирушив тилами фронтових військ на Хотин, Камянець По- дільський. Війська, які стояли на фронті і мітингували, зачувши про наш рух, заголосили, що ,українці зайшли Їм в тил", і спішно почали розбігатись, а деякі українці з них прилучатись до нас. Я щодня ро- бився дужчим; цьому ше трохи сприяли повні походні кухні з одним фунтом мяса вдень на людину. В Хотині були вже правдиві большевики, які намагалися нас за- тримати, але наш авангард відразу їх розігнав. З Камянця Подільського почали приходити вісти, що Кавказький (трохи збольшевичений) корпус ухвалив нас в Камянець не впускати; це вже було погано; якось ні у кого не підіймалась рука починати гро- мадянську війну. Але нічого не вдієш. Написав я наказ, що Камянець Подільський -- це наше місто, а Кавказький корпус може собі їхати на Кавказ -- перечити йому не буду; якщо ж Кавказький корпус буде нас не пускати, то прийдсться нам взяти Камянець з бою. Ми ще не знали, що до Камянця насунувся і ХІЇ корпус вже цілком збольшеви- чений. Наш підхід був для Кавказького та ХП армійського корпусів несподіванкою, бо останній перехід ми зробили надто великий; вранці наш авангард, уже підійшов до Турецького мосту. Міст займала за- става, а за мостом, на високому мурі стояли кулемети й резерв. Наш авангард, зупинився -- Його не пускали. Головні сили підійшли до авангарду; хитатись було не можна -- прийшов час начальникові да- вати власний приклад, Викликав я наперед ударний курінь і музику. Оркестра заграла марш, я в карієр кинувся на міст, за мною конвой і ударний курінь. Заставу було знято, а резерв дав кілька стрілів з ку- лемета і втік. З українськими прапорами й музикою українська дивізія вперше вступила в своє українське місто. Частини Кавказького і ХП армійського корпусів, що були в місті, перелякались і поховалися по касарнях. Ми зайняли семинарію, яко цитаделю, це був великий дім, який мав парк, оточений муром, -- і розмістили частини по місту навколо семинарії. В Камянці було два штаби корпусів: один -- Кавказького, на чолі з генерал-лейтенантом; кн. Ерістовим і другий -- ХІ-ий на чолі з я- кимсь молодим ,виборним" недоучкою. Князь Грістов пропонував мені зайняти якийсь участок позицій. Це я відхилив, сказавши, що присту- паю до демобілізації. Незабаром увійшов до мене маленький, рудий, навіть безусий, молодий старшина. Представився: - - ,Комкор ХІЇ".-- »Ви?" -- Да, я". -- Я відповів: - ,Комкор ХІ", Він: - - ,Чого ви сюди прийшли?" -- ,Прийшов демобілізуватись". -- ,Навіщо ви зайняли цю цитаделю-семинарію?" -- ,Це мені вигідно". -- ,Я вам пропоную залишити Камянець". - - ,А я вам пропоную: ідіть до біса)" -- за- кричав я роздратований і випер його. Не буду описувати дрібних подій, суперечок і збройних демон- страцій тієї бригади ХІЇ корлусу, що стояла в Камянщі (всього 2 полки; решта стояла навколо Камянця). Днів через 3--4 стало ясно, що з ци- ми полками треба покінчити; але вони довідалися про мої заходи і прислали делегацію з проханням не починати внутрішньої війни: во- 10 ни будуть сидіти тихо й незабаром вийдуть. Справді, вони до часу притихли, Я з дивізією опинився в обставинах тяжких, Звязку з Українською Центральною Радою не було; тилові апарати -- харчовий і грошевий припинили свої функції; юрім Господа Бога наді мною нікого не було; треба було поступати залежно від обставин, з власного розуміння. Центральна Рада, випустивщи 9 січня 1918 р. 4 універсал, не по- дбала про техніку Його виконання щодо війська; видно, що там для цеї ділянки не було людей реальної праці, або її не було змоги пере- водити. 7) В універсалі було зазначено: ,Одночасно з тим, як армія буде де- мобілізуватись, приписуємо відпускати додому деяких салдат, а пі- сля затвердження мирових договорів -- розпустити армію зовсім; по- тім, замісць постійної армії, завести народню міліцію, щоби військо наше служило обороні робочого народу, а не бажанням лануючих верств", 4-й універсал, як акт надзвичайної ваги -- протолошення само- стійности України -- наведеним приписом щодо війська руйнував фун- дамент державности -- постійну регулярну армію, Якщо б приписано було українізовані частини не демобілізувати, а попереносити їх в призначені місцевости на території держави, то була б і держава. Захоплені соціялізмом тодішні керівники були цілком поза ре- альним життям. Відпустивши старші роки дивізії і корпусу, я затримав останній затяг і юхочих. Частину козаків з охотників зі старшинами відпра- вив до Київа до розпорядимости Української Центральної Ради. Ко- ней з авкціона не випродував, бо тоді б вони всі опинилися в Австрії, а роздав найбіднішим козакам з демобілізованих; також роздав і де- фектовні вози -- таким чином народнє майно пішло в середину України. Підходили австрійці. ХИ корпус почав відходити. Я йому заборо- нив вступати в мій район Камянця, але він все ж уліз: прийшлося його пошарпати з кровопусканням, що дуже вдало зробив теперішний під- полковник Силін (молодший). Перечистили зброю, вози й інше військове майно; усе це було звезено на переховання до складів. Демобілізацію переведено досить пристійно. А грошей не було... Ні наказів, ні директив, Я виїхав до Київа, В Генеральному Штабі якраз ішла праця в напря- мі відбудови армії. Моя відповідь, що я кадрів не відпустив, викликала велику радість. В лютому 1918 р. я дістав призначення на командира 2 Подільського корпусу (спочатку називався -- зєднаний) у складі 12 пішої, 3 стрілецької і 12 кінної дивізій. Головний апарат лостачання війська поволі налагоджувався. Я ді- став трохи грошей ? виїхав. По дорозі в Жмеринці дав трохи грошей ж) Вже через кілька днів по оголошенню 4 універсалу Центральній Раді враз з Урядом прийшлось спішво під натиском ворога залишати Київ. Тому й ше диво, що не було змоги щось переводити. -- Редакція. п для 3 стрілецької дивізії і передав радісну вістку про формування; те саме зробив у Камянці для 12 дивізії. Видав наказ про пересунення полків на місця сталих стоянок і про формування, а сам виїхав до Він- ниці -- місця постою штабу корпуса. Місяць тому усе звільняли, про- давали і т. д. а тепер треба було знову збирати... Справа формування війська і його організації для мене була до- бре знайомим ділом, Яке щастя! Свідомість, що працюєш для своєї відродженої Держави, охопила мене цілого. Памятаю -- був квітень, цвіла акація і сильним ароматом наповняла мій кабінет в готелі ,Брі- столь"; я з напруженою думкою сидів по ночах і працював. Час проходив у розіздах: упорядкування величезних складів за- лишеного військового майна; зазнайомлеєння з відповідальними осо- бами; припинення зловживань і грабунків і формування, формування... Центр, Київ, працював поволі; почувалось, що там не було лю- дини, яка б могла діло формування й організації повести зі знанням і інтенсивно. Двохмісячна напружена праця дала свої наслідки; стрілянину і гра- бунки припинено, склади військового майна заповнено і зінвентаризо- вано; касарні набирали вигляд житла. Головне, це обзнайомлення з від- повідальним керуючим персоналом; не ображаючи гідности людини, треба було багатьох перенести до іншої праці, а на звільнені від них місця призначити людей на засаді умілого психольогічного підбору. Від проголошення Гетьманом 29 квітня 1918 року появилось Скоропадського до початку 0 оголошення про обрання гетьмана жовтня 1918 року. всієї України Павла Скоропадського. Провінціялам, що не були в курсі справ центра, властиво було незрозуміло, навіщо це Українська Цен- тральна Рада оголосила незалежність України, яку й визнали Евротей- ські держави; вона почала будувати й не так уже погано. Одне тільки зле -- не зберегла армії. Почувалося, що вона не держить у руках Держави. Гетьман, так гетьман! Незабаром одержав я телєграму, щоб ко- мандири корпусів прибули до Київа представитися його Світлости Ясновельможному Панові Гетьманові всієї України. У великій салі бувшого губернаторського дому, де жив тепер Гетьман, зібралося ріжних старших керівників, військових і цивільних, понад 100. Коли всі уставились на своїх місцях, з внутрішніх дверей вийшов осаул і голосно оповістив: ,Ясновельможний Пан Гетьман усієї України!" Двері широко розчинились і 3 них вийшов Гетьман Павло Скоропадський. Високий, добре збудований, худий, коротко стрижений, голений, 3 вусами по англійськи, убраний у кавказьку чер- кеску з кинжалом; блідий, як білий папір; рухи його надзвичай еля- стичві -- у всьому проглядала вихованість і добрий рід, За гетьма- ном ішло невеличке оточення, в якому звертав на себе увагу гене- ральний писар Полтавець-Остряниця, бо був підстрижений по запо- ріжському. Обійшовши всіх і обмінявшися з кожним декількома сло- вами, Гетьман вийшов на середину салі і виголосив коротку промову, яка кінчалася словами: ,,...і всі сили покладу для добробуту самостій- 12 ної, незалежної нашої Неньки України". Пролунало гучне , Слава". Усіх було запрошено на обід (властиво сніданок), скромний, але смачний; обслуги мало, але вправна, -- ще була точна фотографія з ,завтраку" у ,Зимному двірці"? у царя. Періне знайомство з Гетьма- ном на всіх зробило вражіння добре. Розіхались по домах і взялися за працю. Штаби, ріжні команди сформовано було дуже хутко. Почалася праця, головним чином спря- мована де затягнення половнень, Міста дуже пожвавіли, торгівля ожи- ла; всюди почало пробиватись енергійне життя; карбованець пішов угору: англійський фунт стерлінгів коштував 28 карбованців. На Поділлі адміністративний апарат приблизно вже до середини червня був майже цілком налагоджений; зясувалась велика невигода з причини перебування куберніяльного старости в Камянці Поділь- ськім тоді, як штаб корпусу був у Вінниці. Дуже часто вводилося во- енний стан; уся влада тоді переходила до командира корпусу (у Він- ниці), а губерніяльний староста був у Камянці; нарешті, у Вінницю на- стало приїхав заступник губерніяльного старости й тоді, за воєнного стану, він був докладчиком в усіх справах адміністративного керів- ництва. Уже в червні, завдяки напруженій праці у війську, Подільський корпус сміло міг розпочинати збільшення кадрів і доведення Їх бодай до норм передвоєнного мирного часу. Зробити затяг сам я не міг, бо грошей відпускалось тільки на визначену з Київа норму; попрохав дозволу Київа -- Київ не дозволив. Я не міг вийти з диву... Для чого ж я так старався, навіщо ж та гарячкова напружена праця? Поїхав до Київа; напосів на Генеральний Штаб, Запитали: скільки й чого можу пе- редати в Лівобережні корпуси. -- Можу передати одягу, крім чобіт, на два корпуси і т. д., -- відомости маєте в Головному Інтенданстві... Як видно, апарат спільної роботи в Київі був ще не на височині. Роз- мова з військовим міністерством теж наслідків не дала, але старий ге- нерал Рогоза всетаки сказав: -- Підіть ви до Гетьмана. -- Пішов до Гетьмана; детально доповів йому про стан на Поділлі і про конечність найшвидчим темпом приступити до негайного розгортання армії. Видно було, що і його розворушила ця справа; почав він нервово ходити по салі. - - Знаєте, така заплутана політична ситуація... Це чорт- зна що.. Почекайте трохи, я посуну це діло, пишіть, змо потрібно, прямо до мене. Я повернувся до Вінниці. Життя пробивалось усе жвавіше: гюовід- чинялись крамниці, понаїзджали купці, переважно з Австрії, понаво- зили. вина, делікатесів, предметів роскоші; фабрики, млини почали свою роботу; великий торг відбувався щотижня. Гонаїзджали особи підозрілі: якийсь пан відчинив ресторан, жабарет, гру в макао і ру- лєтку; і це в такому малому місті, як Вінниця. Усі дозволи за добрими підписами мав з Київа; навіть до мене зголосився, Я йому кажу, що це ж не оплатиться у Вінниці; він відповів, що їхнє товариство по ріжних містах тільки намашує ринок, а далі в якомусь іншому місті буде вже закладено велику руаєтку. Я одержав повідомлення, щоб прибути до Київа на спільну на- раду усіх командирів корпусів та представників Генерального Штабу 13 і Військового Міністерства. Хвала Богові! Нарада відбувалася в по- мешканні Генерального Штабу, Я представив вичерпуючу доповідь про розгортання корпусу: що робити, як робити і т. д. Інші коман- дири корпусів предложили те саме, з малими тільки варіянтами в за- лежности від місцевих обставин. Тільки один насмішив усіх. На запи- тання, які головні потреби його корпусу (Харківського), рішуче від- повів: -- Інженірна частина в корпусі нічого не робить -- мені ще й досі помешкання не відремонтувала!.. На нараді ухвалено відправити переважно з Волинського, По- дільського і інш. корпусів зайву амуніцію, одяг, зброю і т. п. в інші жорпуси і затягти поповнення: праці на 15--20 днів. Після цього була скликано вже спільну нараду з союзним коман- дуванням.?) Головував від союзного командування майор Х., в при- сутності фельдмаршала Ейхгорна. Присутніх було дуже багато: на- раду проваджено дуже вдало; зачепила вона не тільки справу розгор- тання, але Й переформування центрального апарату. Та головною точкою все ж була справа розгортання корпусів. Біля цієї точки все крутяться, але конкретної відповіді на неї не дають; у всякому разі скінчилося запевненням, що справу ту буде урухомлено; ну, то й це добре. Запросили нас на обід. По обіді на веранді пили добре пиво (німці привезли до Київа своїх біроварників), зфотографувалися з фельдмаріналом Ейхгорном | т. п. Я з цієї наради вийшов з великим сумом на серці: почувалось уже, що це не свої, анімці затри- мують розгортання. На другий чи третій день наш РКенеральний штаб та Воєнне Міні- стерство давали від себе обід німцям в помешканні Генерального штабу; на нім були Гетьман і фельдмаршал Ейхгорн. Виголоцувалося промови; дійшла черга і до командирів корпусів. Старшим з нас був генерал Слюсаренко,?Ж) але він схилився до мене і попрохав, щоб промовив я. -- Казав я коротко: подякуван за гостин- ність, за наради, які, ми певні, дадуть відповідні наслідки, і закінчив: -- ..Але ми дуже просимо -- не робіть нам перешкод, як з боку австро- німецької влади, так і наших центральних управлінь і ми хутко збу- дуємо міцну армію на славу нашої Неньки України і Гетьмана славу, Ефект був повний: Гетьман оплескував, а Ейхгорн, коли йому перекла- ли промову, сміявся щиро. По обіді Гетьман підійшов до командирів корлусів, шо стояли окремо, і сказав: -- ,Я діпну, пишіть мені... Я почув, що я дещо зробив. Увечері вийшов на Хрещатик.) Який рух! Пишні строї пань, нові авта, вітрини повні краму, у ювелірів за шклом горять самоцвіти. Хрещатик битком набитий веселою юрбою; кафе повнісінькі. Поїхав до театру: їдуть авта, екіпажі з заводовими кіньми, стрілою пролетів рисак в малому возі на гумах; коло театру ве можна протиснутись. Столиця"... Ніколи Київ не мав такого блискучого вигляду, як літом 1918 рі.. жу Можливо я помиляюсь, яка нарада відбулась раніше: чи спільна, чи коман- дирів корпусів, але це суті справи не міняє. зжу Я у нього в 1912 р. був за начальника штабу 43 пішої дивізії, заж) Головна вулиця у Київі. м У Вінниці я був звязаний своїм становищем, а тут вільний і непо- мітний; мене потягло злитися з цією хапаючою веселощів юрбою киян... Поїхав до свого знайомого купця, вихованця в Англії... -- Гуд- дей. 7) - - А!. -- Не а, а одягайся й показуй Київ, але щоб від цьо- го часу й до ранку я все побачив. -- Ето можно. Поїхали до ресторану вечеряти. За буфетом гора закусок, та яких! -- не гірше ніж у мо- сковському ,йМетрополі", або в петербурському ,Кюба". Розговори- лись. Кажу, що я захоплений розвитком Київа, його рухом, торговлею. -- Гм.., -- сказав мій приятель, -- ти знаєш, я тепер працюю ви- ключно на біржі, а біржа найчуйніший. апарат; отой крам, що в вітри- нах, то не з власних фабрик, то випадково десь дістали й продають, а фабрики працюють дуже мало; я хотів відчинити фабрику сукна і вза- талі вовняних виробів, а тепер боюсь; гроші перевів до Англії, а сам тільки спекулюю; я Київі -- до 10 ігорних домів, де виграють і про- грають шалені гроші; й усі ці кубла мають дозволи від високих осіб; адміністрація дрібна та й велика хабарів вимагає -- куди там. Петер- бургові!... Я їзджу між Київом та Одесою; в Одесі фабрикантів і куп- ців мало, більшість -- спекулянти: сьогодні! купив, завтра продав і т. д, -- Гм!. -- тепер вже сказав я, - - чому ж це так? -- Чому? Скажу пізніше. Над ранком поїхали за Дніпро в маленький ресторанчик. Почало світати; вийшли на балькон; сонце виринуло зза обрію й блискучим промінням ударило по зожотих банях; Київ вставав у всій свойй чарів- ній красі!. За кавою я пригадав приятелеві, що він обіцяв мені щось сказати ,дплізніше", -- Бачиш, солідні купці, фабриканти й біржевики не вірять, що така благодать буде довго й тому солідно за роботу не беруться. Чому не вірять? Я ж казав про умови ділового життя. Судячи з по- ступовання зверхніх сановників ця непевність іде згори, та й крім того, війна й пропаганда розпаскудили робітника й селянина, а адміністра- ція ні до біса. Якби зявився який геній, можеб він якось усе направив, а такий устрій, як зараз, не дає гарантій сподіватися чогось доброго й тому протягнути довго цей стан не може... їду я до Віннищі, а в голову тах і бє:,,протягнути це довго не мо- же", -- гм.. - мурчу собі під ніс, смокчучи цигару, -- ,протяснути це довго не може"... Чекай, побачу сам, переконаюсь, а може й бре- шуть... Пробув я у Вінниці з тиждень, виконав біжучу роботу і виїхав знову, здається втретє, для огляду всього військово-адміністративно- го апарату Поділля й зокрема свого корпусу; взяв з собою інтенданта і слідчого. В Літині населення не веселе, в очі не дивиться: багато дечого во- но придбало й боїться, щоб часом не відібрали. В Лятичові - - військо- вий начальник лишився давній; йде підготовча робота до затягу: карткя, розклади і т. п. в чудовому порядку, пояснення дає -- зразу видно знавця діла; начиння для харчування -- в окремім склепі: пере- чищено, уложено, уставлено, краще й не можна зробити; грошова від- чу Добрий день. 15 читність, готівка і т. д. -- усе пунктуально. Апарат до затягу -- чудо- вий, цілком налагоджений. Питають, коли затяг. Я трохи оповів, що знав. Меджибіж -- кіннота, б. Ахтирський гусарський полк із слобід- ських козаків; досить старшин, козаків; іде навчання, є й майно і т. п. Коли буде затяг? -- Відповідаю те саме. Проскурів -- один піший полк, два кінні, артилерія, повітова сот- ня. Склади в зразковому вигляді; козаки одягнені в нове; праця в пов- ному русі; касарні відремонтовано і т. д. навіть нема до чого приче- питись! Повітова сотня хорунжого Червінського") -- як стара гвар- дійська частина. Обід в касині -- гостинно, чемно, поважно. Команди- ри -- бойові, виховані. -- Коли буде затяг? -- Відповідаю те саме, а в самого все нутро перевертається... З Проскурова доношу воєнмінові, начгенштабу і Гетьманові про огляд: -- давайте людей! Старшини запропонували мені поїхати верстов за 20 постріляти качок, Поїхав. В селі оглядав школу, -- навчають українською мовою. Зібрались селяни. Ну що? -- кажу. -- Та от, не знаємо як вас велича- ти; прийшли з війни, понаводили з собою коней, усякого добра при- несли і зробились хазяїнами., -- Ну, й добре! - Як же добре? -- каже один із них. -- Я цілє життя роблю й маю тільки одну коняку, а он ті два брати були голі, а тепер мають четверо коней, два вози, ставлять собі нову хату; я ціле життя робив, а того не маю!.. Зисував я Їм обставини демобілізації. -- Так то воно так, а усе ж таки одні усе життя робили, а того не заробили, що другі на війні; вони усе мали: й одяг і харчі, а ми робили й того не мали... Накажіть, щоб нам видали ружжа. -- Навіщо? -- ка- жу. -- Вовків стільки, що вночі ніхто на вулицю не виходить. - - Звід- кіль вовки? -- Коли військо пішло вперед, то вся дичина повтікала в наш бік, а ружжа у нас поодбирано; вночі ніхто не вилазить з хат, а овони так і ходять по вулицях. Якось один пастух надів кожушок вовною догори, літ на горбі тай засчув; вовк підліз та й лапнув його за бік, гадав, що вівця, -- усі ребра обдер. Занотував собі, пізніше вислав їм два дробовики: прислали лист з подякою, Поїхав до Кам'янця Подільського: -- теж саме; в обличчах декого із старшин проглядає якась тупа апатія. З Камянця доношу воєнмі- нові, начгенштабу й Гетьманові про огляд: -- давайте людей! Переговорив з губерніяльним старостою; Я) розповів йому про се- ло з вовками, Зараз же розіслали дробовики. Вдаряло в око, що за півтора місяці зайшли великі зміни в складі цивільної адміністрації; в роботі заступили люди більш фахово здат- ні; вони майже не відріжнялися від адміністрації старого часу, але українською мовою майже не володіли. Працювати з ними було лег- ше ,бо вони вже були добре натаскані в своїй роботі, але зразу вид- ж) На еміграції спільно з полковником Садовським і сотником Гапоновим-Не- стеренком заснував , Всеукраїнську Спілку Воєнних Інвалідів? і був першим голо- вою центрального її Правління. -- Нині вирікається українства зовсім. зж) Кісельов Сергій Іванович. 16 ціль 5 Ї і і Генерал-хорунжий ГАВРИЛО БАЗИЛЬСЬКИЙ. Командир 42 пішого Сумського полку (1918 р.). Командир 6-ої пішої, 8-ої Зопорожської, Кулеметної і 1-ої Запорожської стрілецьких дивізій. з 25 березня 1879 р. на Київщині, помер на еміграції 17 жовтня 1937 р. в Каліші (Польща), там же і похований. 4 й у шко осо 0 3 1338 Ж ; з дей - ЗО з То СР ДН 40 -" б ні 5 зано 18ЮАСОЇ СУМИ е ії - оз Генерал-хорунжий АНДРІЙ ВОВК. Повітовий комендант Могилівського повіту (1918 р.). Коман- дир Залізничного корпусу (1919 р.). Вартовий отаман Київ- ської групи. Помішник командира 4-ої Київської дивізії. Вій- ськовий міністр. Командир 1-ої Запорожської ливізії. но, що вони спільного (крім дехто з них маєтків) з Україною нічого не мають і тільки й мріють про стару Російську імперію. 7) Поїхав до Могилева. Вигляд частин трохи слабший, ніж у Про- скурові й Камянці; між старшинами нахил до торговлі, чого колись у війську не було. Повітова сотня чудова: люди здорові, виглядають якось з повагою до себе, відповідають з розвагою, спокійно. Подумав собі -- це щось нове: отсе початок національної армії. Повітові сотні утримувалося но повному штату, тому головним чином, Й виглядали вони добре. Комендант повіту сотник Вовк вражіння робив солідне. При розмові з ним я почував, що він дивиться на мене, як на чужинця; за кілька хвилин це пройшло. Завітав до повітового старости, Пан Р. -- А" а.. -- старий знайомий! З виховання чистої води москаль. -- НУ, як? -- Да знаєтє лі, всьо ето как то нє так, не стройно, і т. д. -- Мір- кую собі: з адміністрацією цивільною слабо, дуже слабо. Поїхав до Жмеринки. В Жмеринці три полки 3 стрілецької дивізії. Далеко бідніші від моєї 12, але нічого собі: виглядало все пристійно; навчання провадиться, але пе видно захоплення, що будується націо- нальна армія. Через Жмеринку проходять за кордон потяги з ріжним добром: збіжжа, цукор і т. п. -- А що ж це таке? -- Це земля. -- Як земля? -- А це німці вивозять до себе нашу землю. -- Усі печінки мені перевер- нулись: забираєте матеріяли війни -- нові зробимо; забираєте хліб, цукор --нові будуть, але вивозити нашу рідну землю -- це мені уявля- лось якимсь блюзнірством! Отсе так договір!. -- Далеко пізніше, в р. 1920, коли я їхав з Дрездена до Берліна, німець, що їхав зі мною, розбалакавшись, показав мені на одне поле і сказав: -- А це ваша земля, вивезена з України. Врожайність дала чудову! Вернувся до Вінниці; наліг на справи. Наслідки цих оглядів і без- результатність моїх вимог до Центру породжували в мені злість. Ро- зум підсказував, що може Центр і не винен, а тоді значить -- німці винні. Злість проти них збільшувалась. Малі діла, які мали значні Здається, в початку осени дістали наслідки. ми розпорядження про сформування старшинських сотень з тих старянин, які не належали до полків. Склад такої сотні, що її було сформовано у Вінниці, був щодо євоєї внутрішньої сили слабенький; туди голов- ним чином входила та б. російська старшина, яка не бажала їхати до Совдепії, Дле ця сотня чудово несла варту і відразу навела порядок у ріжних складів, на які по ночах робилися навіть озброєні напади. Ці сотві не були чисто українськими, а просто Уряд чи там Військове міністерство з одного боку з почувань гуманітарних, а з другого -- ху Помішник губерніяльного старости -- Лемеш-Макєдон; начальник державної варти -- Лобанцов, б. поліцмайстер; начальник повітової державної варти -- Беклє- мішєв, б. ісправник; другий помічник губ. старости, а пізніше губерн. начальник дер- жавної варти Потатуєв. -- Редакція. За Державність 9 17 за браком козаків перевело формування таких сотень. Ця міра була розумна, вона давала притулок людям, що позбулися праці, а нам да- вала змогу охороняти державне майно. Теж в початку осени довідався я, що приїхали до Вінниці якісь старшини -- росіяни й українці, які купують коні та вербують стар- шин і козаків і кудись їх відправляють. Покликав їх до себе: -- Шо ви робите? -- Кажуть: -- Збираємо охотників і відправляємо на Дін для формування Юхжної армії. -- Покажіть дозволи -- показали: усе в порядку. -- Хочу я побачити ваших добровольців. -- Мілості про- сім, завтра здєсь будєт часть людєй, -- кажуть. На другий день поди- вився: людей було не багато, але нарід чудовий. -- Чого ви їдете? -- Вже скоро зима, хліба не засіяли, роботи нема, в Україні у військо не беруть, а з большевиками побитись охота, ми їх і в полках били. Я вскочив у авто і за голову схопився: -- біда! Свої полки не по- повняємо, своєї армії ще й досі не маємо, а свій нарід та який! -- віддаємо в Южну чи там Добровольчу армію. Страшна думка, як прут, проткнула мене... чи не зрада в Центрі?.. Доношу до Київа; відповіди не дістаю. У Вінниці був староста повіту полковник Г.?) Деякі вчинки його були цілком безглузді і навіть викликали обурення робочого насе- лення Вінниці. Користуючи з оголошення Поділля на воєнному стані, я його усунув з посади. Запитав його, чи хоче, щоб було призначене перевідування в його справі; відповів, що просить перевідування не призначати. Здається, в липні дістав я відомости, що коменданта Могилів- ського повіту сотника Вовка арештовано, посаджено до вязниці, а піз- ніше вивезено до Київа. Післав слідчого. Слідчий повернувся й каже, що нічого не добився, бо зроблено це на зарядження з Київа. Повітові коменданти мали подвійну підлеглість: виконуючи зарядження губер- ніяльного коменданта, у відношенні муштровому й інспекторському підлягали командирові корпусу. Надісланий після цього до Київа слідчий теж нічого не добився; обурився навіть генеральний військо- вий сулдя і вимагав передати справу до військового суду, а сотник Вовк сидить в косому капонірі. їду до Київа, йду до міністра; -- каже, що не знає; йду до геть- мана, Доповідаю про становище й обізд, а також про затяг до Добро- вольцої армії. -- Це нічого, нехай, -- Ну, нехай, так нехай, -- гетьма- нові видніше!. Дохожу до справи сотника Вовка. -- Я добре не знаю, -- каже. Іду до дружини гетьмана; вона більше знала, бо дружина сотника Вовка прохала вже її за свого чоловіка. -- Чи ви можете ру- читись за сотника Вовка, що він нічого злочинного не зробив? -- Я відповідаю, що ні за кого ручатись не можу, а прошу справу пере- дати до суду. -- Бі Бріеп, іє рагіекаї амес топ тагі. -- Мегсі! -- від- повів я. Запросила на сніданок, тільки в родинному оточенню. Такі милі люди! Після сніданку перейшли з гетьманом до його кабінету, за- х) Гусаков. -- Редакція. 18 палили цигарки, розговорклись про се, про те. Знову напосів я з роз- гортанням армії. Той аж підскочив: -- Знаєте, такі складні політичні обставини, такі складні.., це чорт знає, що таке. -- Видно було, що його це теж мучило, але він нічого зробити не міг. А сотник Вовк все сидить в косому капонірі. Так і просидів пять місяців, аж поки сам себе не звільнив в часі повстання проти гетьмана. Сотник Вовк, нині генерал-хорунжий, і тепер не знає добре, за що його було арештовано. А це зробив політичний департамент Міністерства Внутрішніх Слрав, на скаргу землевласників, яким сотник Вовк не до- помогав чинити розправу з селянами, до яких в часі революції дещо перейшло з маєтків. Я вернувся до Вінниці; думаю -- погано... Проходять сотні мадярського куріня, що стояв у Вінниці: стрункі ряди, чудово одягнені (чоботи видерли у мене), школені вояки чу- дово -- військо! Чому ж у мене вояків немає? І я б показав, як вишко- лювати військо! В середині літа представники міста й ріжних організацій давали обід для старшин мадярської частини, яка стояла у Вінниці. Запросили й мене. Обід був багатий: українська земля може дати що поїсти! Ви- голошувалося промови. З огляду на своє становище і я мусив щось сказати; я побажав їм скоріше повернутися додому в доброму здоровлі... По обіді відійшов я у кінець салі і став біля рояля; до мене пі- дійшло декілька своїх: представників міста і членів Національного Союзу. - Що ви такий невеселий? -- Та бачите, мені ці мадярони на заваді, навіщо ви їх годуєте? -- Та й нам на заваді, але престав- квицтво союзників вимагає. -- Ну, хай їдять, не обідніємо. Привожу цей епізод для того, що тоді члени Національного Со- юзу побачили в мені свою людину, що почасти й послужило підста- вою для вибору ними Подільського корпусу, яко бази для повстання проти Гетьмана. Повстання проти Гетьмана. Здається, в липні був перший ви- пуск вихованців з Київської Інструк- торської Школи Старшин. Ці старшини в муштрі були дуже слабенькі; за інструкторів для навчання козаків взяти їх ніяк було неможна; по- ступовання багатьох із них в приватному житті було неможливе. Ціл- ком слушно: більшість із них були селянські діти, які Й світу не ба- чили і ломаного гроша в руках не тримали, а тут місто, шинки Й ціле багатство в руки дають!.. Усі командири полків стали доносити, що це ве старшини, а цілковиті незнайки. Я проєктував зібрати їх усіх до штабів дивізій, призначити пер- сонал учителів і посадити за навчання Й муштру. Про все доніс до Київа, але з Київа цілком несподівано вийшов наказ: звільнити їх усіх зі служби. Цей засіб ке був державно продуманий, Молодих старшин, що мали стати засновком, демократичної армії, зі старшинського ста- новища знову повертали додому і більшість з них до коней, волів ох 9 і їнших господарських занять. Натурально, це їх озлобило, й тому в майбутньому вони дали для повстання добрий матеріял. 7) Кінчався жовтень; потяги зі збіжжам далі йшли за кордон. У вій- ську стала проглядати апатія й якийсь непокій -- буцім чекали чогось. В кінці жовтня німці й австрійці силою повідбирали дещо з об- мундурування з наших полкових складів. Це викликало страшне обу- рення проти них. Вони закидали нам, що Україна не виконує зобовя- зань . Прийшлося речі з полкових комор сховати в потаємні місця. З Київа прийшли розпорядження щодо міцнішого звязку з Гене- ральним Штабом; надійшло повідомлення про якісь збольшевичені ча- стини в районі Білої Церкви; наказано прийняти заходи на випадок якби ці частини вирушили на Поділля. Розпорядження з Київа були якісь нервові. Забито в Київі фельдмаршала Ейхгорна, головнокоман- дуючого австро-німецькими військами. У австрійців, що в той час стояли в Київі, проглядала якась нервовість: ходили чутки про фран- цузький десант в Одесі. Повних і докладних інформацій з Київа не було. Почався листопад, Дістав я телєграму від воєнміна, щоб негайно прибути до Київа. Приїхав, зголосився у воєнміна. -- Тут на вас є донос, що ви формуєте якісь війська у Вінниці. -- І радий би сформувати, та ви ж не даєте. -- Та якже, коли в політичному департаменті Міністерства Внут- рішніх Справ є відомости, що ви щось там формуєте. Відповідаю, що сформовано на зарядження генштабу старшин- ську сотню і більш нічого; і про це я вже надіслав доповідь. -- Смішно, -- каже старий Рогоза, -- ну, то Йдіть до Гетьмана й скажіть йому. Пішов до гетьмана. Був уже вечір; мене зараз же прийняли. Геть- ман ходив по салі з якимсь худим, високим, чудово убраним паном. Я поміркував: -- певно дипльомат, і не помилився -- це був герман- ський тосол барон Мум. Видно було, що Гетьман, завжди такий стри- маний, дуже був чимсь перейнятий. Цей пан відійшов, а я з Гетьманом пішли до його кабінету. Кабінет Гетьмана -- це була велика, довга кімната; невелику її частину було відділено темно-червоною завісою. Крісло, на якому сидів Гетьман, було біля самої завіси так, що вона звисала зараз же поза спиною Гетьмана. Я відчував, що там хтось си- дить і підслуховує. Так було й дотого, і коли Гетьман бажав, щоб цей зслухач" його не чув, то відходив на другий кінець кабінету і розмов- ляв, переважно стоячи. -- Отсе добре, що ви приїхали. Що ви там формуєте? -- На жаль, нічого, крім старшинської сотні, -- і сказав, що я вже й міністрові доповідав про це і мені дивно, що міністр і на- віть сам Гетьман запитують про те, на що зарядження прийшло від зу У цім збірнику даємо місце споминам одного з вихованців Інструкторської Школи Старшин, сотника С, Левченка, Читач найде там цілком відмінну оцінку стар- шинам-учням тої Школи. Ця ріжниця в оцінках походить з того, що пани автори розцінюють згаданих старшин із двох ріжних становищ: один -- учня тої ж школи, другий -- старшого во- вначальника, відвічального за стан виховання і навчання війська. -- Редакція, 20 них же, Далі розмова перейшла на нервовість часу. Я сказав, що хо- дять чутки про прибуття до Одеси французького десанту і що нам накажете робити, коли справді появляться французи. Гетьман аж під- скочив: -- Кричати -- слава! уїує Іа Ктапсе!, махати шапками. Я ніби вгруз в мягке крісло, на якому сидів. -- А німці?.. -- Ма- хати, кричати.. Трохи ще побалакали; Гетьман увесь час повторював: »Такі заплутані політичні обставини, такі заплутані... Почекайте, я за- раз поговорю телєфоном з Рейнботом, -- і став звонити й розмов- ляти. -- .Та він ось у мене сидить! (Ішло про мене) ..це ж старшин- ські сотні і т. д. -- Підіть до Рейвнбота, вік у Маріїнській палаті і там дайте йому пояснення. Попрощалися. Це був останній раз, коли я бачив Гетьмана всієї України Павла Скоропадського. А політичні обставини справді були склалнії... Для мене було ясно, що військовий міністр у будові Держави ролю грає дуже малу: чесний, правдивий старик, поскільки міг, перешко- джував лише вакханадії, яка йшла навколо Гетьмана. Пітов я до Рейнбота; було коло 9 год. вечора. Рейнбот був тоді міністром внутріщніх справ. Міркую собі: -- при чому тут Рейнбот? Прийшов до палати, внизу два жандарми, які й плащі здіймали. Я дав візитову картку; понесли міністрові. Зараз же, мене попрохали. Увій- шов у великий, дуже високий кабінет; за столом стояла малого зросту з великою головою людина, типовий німець і петербурський урядо- вець (в мивулому він був прокурором Петербурського окружного суду). Мого малі, як у пацюка очі, як шило пронизували мене. Предета- вивійись, я Запитав, в якій справі пан міністр запросив мене. -- Зна- єтє, я єщьо не савсєм харашо гаварю па українскі, давайтє гаваріть ла русскі, -- і почав крутити; та так хитро, що я не міг зрозуміти, про що й ходить; а він все обвинувачує мене в чомусь. В потоці слів він вставив: -- Вот ви, рубакі!! -- Я, сидючи на кріслі, з призирством вста- вив: - ,дА ви, писаки!" -- Він зупинився, але знову почав балаканину; опісля просунув руку під верх стола -- десь далеко задзвонило; увій- шов секретар; він сказав йому певно якусь умовну фразу, бо я її не зрозумів, Хвилини через дві я почув, що чотирі ноги в острогах йдуть сходами догори і ось стали біля дверей. -- Шо за чортовина! -- подумав я, Нарешті Рейнбот випалив: -- Ви там что то фарміруєтє. -- Це мене розлютило, я скочив з крісла, моя шаблюка за шось зачепи- лася, я притримуючи її лівою рукою, правою вхопився за ефес. 5) Рейнбот вискочив з крісла й перебіг на другий бік столу. -- Сформував я старшинську сотню на зарядження військового міністерства, про що доповідав військовому міністрові і ось-тепер Гетьманові, -- майже закричав. я. Вхідні двері трохи відчинились і про- сунулась голова жандарма, але Рейнбот махнув йому рукою і я почув, як вони обидва сходять уділ. Нагло Рейнбот зробив ,самую любез- чую улибку", яка цілком не гармонізувала з його полискуватими па- цючачими очима й сказав: че »Вот відітє, как харашо, что ви прієхалі: ми погаварілі і дело вияснілось; толька я вас очєнь прашу (усмішка «) На мені була чуласа, золотом оздоблена кавказька шабля ше мого батька. 21 його зробилась ще солодчою), нє преліятствуйтє, чтоби палковнік Гу- саков Х) снова бил назначен павітовим старастой; ето, відітє лі, брат (чи кузин) моєй жени і єму там очень харашо". -- В голові у мене промайнула думка: знаю, що не погано, бо хабарі ледви що не з бліх дере. Я сказав, що перешкоджати не буду і ми попрощались. Хоч година була вже пізня, коло 10-0ї, але я поїхав просто до воєнміна на помеш- кання Й розповів йому про розмови з Гетьманом і Рейнботом. Мене трохи дивувало, що в мешканні генерала Рогози йшло генеральне па- ковання валіз і інших річей.. Коли я скінчив своє оповідання, гене- рал Рогоза сказав: -- Ось бачите, це добре, що я вас викликав, -- діло й залагодилося. -- Не встиг я запитати, яке діло, як він нахилився до мого вуха й сказав: -- Скоріше виїзжайте з Київа. -- Я звову зиркнув на слаковувані річі, подякував йому і вийшов. Забрав з готелю свою валізу і просто на двірець. Незабаром пюочалю світати; потяг добре йшов, а в мені все па- лало.. Так це мені щось загрожувало від, міністра внутрішніх справ, але за віщо? Та невже ж цей німецько-московський ,дпатріот" гадав налякати мене жандармами і це все за те, що я усунув з посади хабар- ника? А Гетьман, -- як усе в ньому хитається! Сам -- така мила лю- дина, але якеж сміття його оточення. Карти відкрились -- кімці окуповали Україну. Жадного формування вони нам не дозволя- ють; Гетьман -- невільник німецький, а з ним й усі ми, НІ, я в неволю ше дамся! Не дався в тяжких боях у Східних Прусах, так невже ж стерпимо неволю в себе, на своїй рідній землі? Такі думки перебігали у мене в голові, але що робити і як ,не дамся", я ще не знав. Справа ясна -- в Київі якась небезпека. Гетьман наказав зустрі- чати французів, ворогів німців; значить зміна орієнтації. В німецьких військах розклад, австрійські цілком розпадаються і вразі наступу на нас большевиків, битися не будуть; моральний імпульс війни скін- чився. В Германії і Австрії -- початок революції, яка перенеслась і до австро-вімецьких військ в Україні, Україна своєї армії не має. Україн- ська Центральна Рада прикликала німців і австрійців, але вона ж зруй- чувала українські частини, що прийшли з фронта, а сформувати щось заново не спромоглась. І зруйнувала виключно під натиском соціялі- стів, цих фахівців до руйнації всього практично-життьового. Німці насадили в Росії большевизм, а в Україні поставили Геть- мана. Гетьман своєї армії сформувати не міг. У німців політичний на- прямок теж хитався. Французькі війська не приходили, а Добро- вольча й Южна армії, що формувались в Україні, були за ,єдіну-нєде- ліму" або федерацію. Обставини були справді заплутані... і грізні! Гетьман зробив велику помилку, що не простудіював добре іїсто- рії України Й її гетьманів... Користуючись початком розкладу німецької армії, йому треба було почати повстання згори: -- самому. Для цього: увійти в контакт з українськими національними партіями, свій уряд розігнати, а наставити, хоч і менше працездатний, але суто-національ- я) Якого я усунув з посади. 22 вий (фахівці за гроші залижились би, яко допомогачі). Мобілізацію було б скінчено за якихось десять днів; рушниць на піхоту вистарчи- ло б на 709, повного штату, сідел для кінноти -- на 209, та ще можна було б зібрати дещо у селян; гармат могли виставити 20--309, дово- енного штату. Сміливо можна вважати, що появилась би більш ніж 15 міліонова українська армія, забезпечена харчами. І ось тоді можна було б розмовляти і з большевиками, і з німцями, а Гетьман став би національним героєм! Тоді б не ми шукали союзів, а з нами їх шукали б, бо Германія і Австрія подихали з голоду, а у нас хліба було аж досить. Донові, Кавказові, Турції, навіть Італії союз з Україною був корисним. А потяг уже підходив до Вінніці і обудив мене з думок. На дру- гий день пішов до штабу корпуса. Дивлюсь: біля входу два вартові; далі, біля сходів стоїть кулемет, якась варта з гранатами. -- Що таке? -- питаю. Начальник штабу доповідає, що з Генштабу одержано де- пешу, ніби в районі Білої Церкви большевики та що наказано подбати про міцний телеграфічний звязок з Київом, забезпечити склади, мо- сти, Міркую собі: які ж такі большевики під Білою Церквою?... Зда- ється мені, що там якийсь галицький відділ. Зайшов до австрійського командира корпусу, -- це був старик, який мав вищу бойову нагороду, орден Марії Тереси. Питаю, які відомости у нього з Київа: у них був з Київом прямий дріт. -- Погано: у нас революція, а в Україні під Бі- лою Церквою якийсь відділ збольшевичився: здається, не хоче визна- вати влади Гетьмана. Я не належав до якоїбудь партії, ні в яких заговорах уділу не брав, але відчував, що шось незабаром мусить статися. На другий день рано мій персональний осаул інформує мене, що начальник штабу ген. хор. Бортновський увесь час крутиться біля авта і запасається бензиною, харчами й набоями; що в полку вчора збира- лися козаки і частина старшини та лаяли уряд Гетьмана; що командир лодку там не користується впливом у старшини, як не щирий украї- нець. Поїхав я по залозі. Старщі начальники виглядали якось несло- кійно; молодша старшина й козаки, навпаки, вже здалека усміхалися, так буцім то межи мною й ними протягнулась якась спільна нитка. Вернувся до штабу кортпуса, ,взяв в оборот" начальника штаба кор- лусу: -- чого крутитесь біля авта? -- Каже, що неспокійно, дехто че- кає виступу місцевих большевиків; що з Білої Церкви буцім то, при- їзжають якісь люди й агітують, Кажу йому: -- Це ж смішне, які-такі большевики, коли тут австрійська залога. -- Австрійці в нани внутрішні діла втручатись не будуть. -- Ну, й чорт з ними, -- загримав' я, -- накажіть зараз же убрати зі штабу кулемети, гранатчиків і залишіть 4 козаки, Пройшло 3--4 дні без змін. Вранці, здається, 18 листопаду 1918 року мене обудив осаул і ка- же, що в місті щось робиться: в інтабі корпуса стоїть броневик і якісь козаки з нашого полку з гранатами, Я вийшов на балькон, Бачу, -- справді броневик ) два вартові з гранатами у вхідних дверей; населення міста проходить спокійно, не звертає на це уваги. Гадаю собі: -- 23 коли б це проти мене, то мене в першу голову арештували б. Почав одягатись, випив кави, засмалив цигару й пішов до штаба корпусу; це було кроків 300 -- 400 від моєї кватирі. Напроти штабу стоїть бро- невик, в якому за кермою сидить мій шофер. Побачивши мене, почав доброзичливо всміхатись. Увійшовши в штаб, я застав там велике 3а- ворушення й якихось козаків з гранатами, може їх було й 6. В моєму кабінеті сиділо 4 особи, з них я знав тільки одного доктора Базиле- вича, 7) усі вони шукали в паперах; було 2 -- 3 службовці штабу. Я сів на своє крісло й палив цигару; вони далі щось собі шукали. Нарешті один із них, худий брюнет (ми потім з ним зробились прия- телями), з інтелігентним обличчям звернувся до мене: -- Ви були аре- штовані? -- Ніхто мене не арештовував, -- відповідаю. Увійшов на- чальник кулеметної команди Вінницького полку: -- НІ, ні, командир корітусу не був арештований, -- аказав він. -- А ви яку ролю тут грає- те? -- запитав я Його. Він відповів, що командира пояку полковника Петровського заарештовано домашнім арештом, а він вступив у ко- мандування полком. Забув я прізвище того старшини,"?) вія був тро- хи в штабі корпуса, старшина добрий. -- Що тут діється, -- запитав я, Отой брюнет спокійно почав мені викладати про ганебну, руйнуючу діяльність гетьманського уряду | т. д. і що, нарешті, село повстало; корпус Коновальця з Білої-Церкви ви- ступає на Київ; що вони оголосили владу Директорії і, нарешті, за- питав мене: - -,Ви за кого: за гетьманський уряд чи за народні права?" Зараз же переді мною повстала вся та величезна праця, яку я да- ремно поклав на формування карлусу; руйнуюча діяльність москвинів- бюрократів, якими було обсаджено головні адміністративні посади, безправні арешти, ігорні притони, хабарництво, безсилість самого Гетьмана, крутійство німців і, як остання крапля, що переповнила мою чашу терпіння, -- це моя візита у міністра внутрішніх справ... -- Я з вами, - - відповів я тому панові, що до мене звертався. Всі присутні повскакували з місць і стали мене вітати:- - Ми так і гадали," 7) що ви будете з нами. Ми вже давно приглядаємось до вас, аж з того обіду, де ви облаяли німців. -- Ну, а тепер покиньте папери і не плу- тайто їх мені, а подайте спочатку інформації, -- сказав я їм. Вислу- хавши інформації, я написав наказ корпусу, що прилучаюсь до військ Директорії і наказую всім також прилучитися і т. д. -- А чого ви там шукали в паперах? -- Шукали те, друге... і, бачите, нам потрібні гроші на справи Союзу, а у вас тут є гроші. -- НУ, я Їм витовкмачив, що в штабі корпуса випадково інтендант лишив харчові гроші, яких не можна чіпати, а ось з ремонтних можна буде взяти... Далі я подав про- грам близчої моєї діяльности і просив це записати і мені допомагати, а як маю робити -- вказівок не потрібую. Пустивши в рух штабову машину, я взяв інтенданта і поїхав того самого дня на Вінницьку ба- зисну хлібопекарню й млин. зу Ролова філії Національного Союзу у Вінниці. -- Редакція. зку Сотинк Урбанський. -- Редакція. 7 зюєу Це (я про те ще тоді не знав) були члени Паціонального Союзу. 24 ШК В бо ПВБАВУЬ ЗУ з г реву оо ЗИ ор оеотоо ФУ Ї в'4Н3ОАю че 3 5 о я осі Я оч в Рі Мі аа і і З Р/р з зба ооо оно ЛОДА ОО У Б і . ; 9 М: і ря би р ода Зне б З З зві ж 5 9 з п З НО РОРЕОРЄРОМОСНИМНВИ 2 а А сій а У дак й очі А. п В св БНО о р ,г 4 З бана РУ Шо А 3 во ін ХА 03 ДРС М З РА ДУ Ріо ро З ? 5 Же ', М соб З 88 - - 409 о и з б СЕС сну роко с Я ля «(Б і а и збій "СБ зо о З ОО ра У - и са з - до; Ли Ме що 7 о і 2 Ся ВД, ' о 2 З ЗН іній 5 - за ВОВВО 46 2-0 ОО оцозя ; РА "м З КОЗРРЮРОННИЯ 00020 2 о СЕ бог ще 12099 ; о м і проба на б б. че с щ ро а зе 3 33 зо Во 019 єв ; о? 1 " Ру 5 5 рН Р є цз о З палежлфюли і Р. б кода зо Хі золю. і що роб о. зі б; ан 88 0 0 КОЗИ ЯКРЕУЯ З ЕЕ бо ДО аю (3 БВ о ою рога уча Ре - і - А - є В продуктивність роботи так званої молоді я не вірив і не вірю, хіба-що зявився б геній; що показав період Великої війни й революції та й пореволюційний період? Хто висунувся в період війни? --- маршал Фош, фельдмаршал Гінденбург. Хто висунувся по війні? -- Мусоліні, маршал Пілсудський, Гітлер. Перечислені особи від молодих років стоять далеко. Я передбачав, що молодь по оголонієнні мобілізації збере людей; але призвані з браку харчів поголодають трохи та й підуть ло домах, проклинаючи ту владу, яка їх призвала. Тому най- перше треба забезпечитись харчами. Приїхав на хлібошекарню, по- кликав завідуючого Павличенка. -- Пу, кажу, показуй свою підготовку, лускай хлібопекарню в рух, -- перший день маєш дати хліба на 30 тисяч людей, другий на 40, третій на 50 і далі зупичись на останній нормі, поки не дам інших вказівок. Сам від задоволення аж руки по- тираю: не пропали мюї труди! Вінницька базисна хлібопекарня була чудова, продукт останньої техніки, привів я її в добрий стан, На третій день я почав висилати хліб для військ, що вирушили на Київ. Звязався зі штабом військ Директорії. Довідався, що на чолі війська стоїть Головний Отаман Симон Петлюра; начальником штабу у нього поак, Мельник, а помічником його полк. В. Тютюнник; -- ні того, зі другого не знав. На другий же день я запропонував вислати під Київ 6 повних курінів ліхоти зі збільшеним числом. старший, з ку- леметними командами і 16 гармат в запряжці з тим, що навколо цих курінів зтуртуються повстанці й повстанчий штаб буде мати дві ор- ганізовані дивізії. Цю пропозицію з радістю було прийнято. Рещті полків з полюовими штабами я наказав залишатись на місцях, попов- нитись до повного штату (не памятаю вже, до якого) і напружено провадити муштру. Здається, вже на третій день від початку повстання ці куріні вирушили під Київ, Я гадав сам виїхати під Київ і обєднати там свої частини, яде штаб повстанчих військ затримав мене на місці для забезпечення йому тилу й поповнення його усім потрібним. Го- ловн: було зроблено: військо відправлено, хліб дано, набої посилаю. Недаремною була моя попередня праця! Поїхав до місцевого архиєрея; зясував йому стан річей. Сказав, «що Київ ми, безумовно, візьмемо, але по виїзді німців теж безумовно пічнеться війна з большсвиками, яка, гадаю, буде затяжною, З огляду на тяжкий став запропонував я допомогти його і братію (там їх було мало, чоловік з 10) борошном, салом і цукром, що й зробив. Одержав телєкраму, що до Вінниці приїзжають голова і деякі члени Директорії; наказав виставити на стації почесну варту | виїхав сам назустріч. Був вечір; підійшов елєгантський потят. Я увійшов до сальон-вагону, представився Винниченкові та іншим; нікого з них лерод, тим я не знав. Коли виходили на площадку вагона, я доповів Винниченкові, що для нього виставлено ночесну варту, з якою в зви- чаю вітатися. -- Добре, я Їх привітаю, різким голосом відловів Вин- ниченко. Старшина скомандував, сотня взяла зброю до пошани, ор- кестра заграла зустрічний марш. Винниченко зупинився -- не знав, що робити. Я зупинив музику. Винниченко виголосив промову, після того 25 я пропустив перед, ним цю сотню церемонійним маршем, що вийшло досить імпозантно. Шоранку я приходив до Голови Директорії і доповідав про стан на Подіялю; його секретар кілька разів три мені доловідав ріжні де- пеші. Мені було приємно бачити, з якою хуткістю Винниченко ловив думку і давав зарядження. Дістав я телєграму, що приїзжає Головний Отаман Симон Пе- тлюра; зустріч не робити. Увечері того ж дня я мусив представити Го- ловному Отамавові ті частини, які залишились у Вінниці. Був темний, туманний листопадовий вечір. Я заїхав за С. Петлюрою і ми автом з одним осаулом поїхали за місто, де були касарні. В темній свитці, омушевій шапці, малого зросту, щуплий, з горбатим носом, великими вухами, мутно-блакитними, що весь час рухались, очима і своєрідним ротом -- Симон Петлюра з першої хвилини не зробив на мене вражін- ня. Дорогою мовчали. Підіхали до майдану, де стояли війська. Я по- казав напрямок, як іти, а сам наказав шоферові направити проміння прожекторів авта на Петлюру Її весь час тримати його в цім промінні. Коли Петлюра відійшов від авта кроків на 15, шофер направив на нього сильний сніп світла, Серед темряви ночі, увесь в різкім'промінні електричного світла, як герой, по майдану серед війська йшов Симон Петлюра. Різка й красива, картина. Обійшовши війська, зупинився недалеко від них і сказав кілька слів. Виразний голос, надзвичайно красива дикція, проста полтавська мова -- вражіння робили чудове. Потім наказав усіх завести до якоїсь великої салі. Бге!.. ломіркував я собі про невеликого зростом Петлю- ру, що з кождою хвилиною виростав у моїх очах. Коли всі перейшли до салі, Симон Петлюра зібрав їх навколо себе | почав говорити го- лосом притишеним, але дикція його була остільки чудова, сама кбн- струкція промови остільки проста, що кожне слово так і вліплялося в ухо. Почав з життя села; про дрібні утиски гетьманської адміністра- ції. Голос його кріпшав. Про відібрання землі, переданої універсалом їм, селянам; про карні експедиції. Голос усе кріпшав. -- ,Шомполів багатьом із вас давали?" - - ,,Усім давали, усім", -- кричала ціла саля. Кричали й ті, яким, певно, й не давали, Коли Петлюра кінчив промову, наглєктризованість слухачів дійшла до краю. Я крикнув: Слава Голов- ному Отаманові! -- Слава, слава, -- вирвалось з усіх грудей і козаки, як пушинку, підняли його на руки й понесли до авта; понесли й мене. Отсе була моя перша зустріч з Головним Отаманом Війська У. Н. Р. Симоном Петлюрою, Симон Петаюра лоїхав. Київ не піддавався, Вимоги штабу дієвої армії до мене робились все більші: рушниць, гармат, набоїв, телефо- нічного майна ) т. пл. Усе потрібне, в розрахунку на корпус, за 6 мі- сяців я встиг привести в зразковий порядок, але всю зброю, що була на складах і вимагала направи фабричної, річ ясна, що своїми слабими силами до вигляду, цілком готового до вжитку, привести я не міг, та це й справа не командира корпуса, а центральних управлінь, Але зі штабу дієвої армії кожний начальник відділу тягнув до Юза мого ін- тенданта (це було легко!) або ж начальника артилерії чи інженірної частини і предявляв вимоги цілком не до виконання; почалось уже 26 вживання слова ,саботаж", Члени Національного Союзу, які були при мені, помагали мені згладжувати тертя, але молоді сили штабу не зда- вали собі звіту в обставинах суворої дійсности: -- ,ддавай і давай" У Вінниці залишились у касарнях курінь австрійців в самому мі» сті, в будинку реальної школи, курінь німців, а також штаб австрій- ського корпусу. Австрійський командир корпусу звернувся до мене, щоб я їх випустив і дав козаків для охорони в дорозі; прохав теж, щоб я їх випустив і дав козаків для охорони в дорозі; прохав теж, щоб ку- пили у них їхні власні расові коні. Коней ми купили й дали на дорогу 4 козаків, але в цей час прийшла телеграма: -- розброїти австрійців і німців і відправити додому. Австрійці після невеличкої стрілянини піддалися, але німці заявили, що не піддадуться й будуть боронитись, бо незабаром прийде до Вінниці ціла їхня бригада і їх визволить. Справді, днів через два з боку Жмеринки показалися німецькі па- трулі. Сил у мене для бою було дуже мало: багнетів 800--1.000, бо я все відправив на фронл. Не вважаючи на це, пізнім вечером ми атакували ці німецькі сили ї захопили 4 гарматі в повній упряжі та сотні з 2 пі- хоти., На запитання -- де бригада? -- полонені відповіли, що, певно, пішла на Літин чи Лятичів. Тоді й ті, що були у Вінимці, теж підда- лись, але прохали, щоб їм дати харчів на дорогу. Харчів я дав і всіх випровадив. У Жмеринці німці зробили великий опір, але після двох- денного бою теж піддались. Потягнулись німецькі ешалони від Одеси, Я зарядив стацій за 4 до Жмеринки розібрати залізничний тор і зіпсувати міст; відправив туди полк з наказом підняти довколишні села, і все майно, яке везуть німці, відібрати, а їх самих, обеззброєних відправити далі, І диво! Загарто- вані в боях німці, під впливом жаху народньої війни, піддались як кури. Все в них повідбирали, а їх самих перепустили далі на Польщу. Я потроху потирав руки і міркував собі: не будете більше вивозити нашої земельки!... Чи моєї телеграми не дістав Могилівський начальник залоги, чи її утаїв, тільки ця залога до 25 листопада стояла за гетьмана. Як тіль- ки я дістав відомости про це, зараз же зі Жмеринки відправив під Мо- гилів один курінь з наказом не доїзжаючи дві стації до Могилева ви- вантажитись і вирушити ріжними шляхами на Могилів, підіймаючи по дорозі селян. Коли ці 4 сотні наближались до Могилева, то з ними вже було до 4--6.000 селян, озброєних і з підводами, якими їхали баби з харчами і разом... по здобич. Начальник залоги і гетьманці, поба- чивши таку армію, бою не прийняли і повтікали на Румунську сторону. Через деякий час з боку Бердичева стали посуватись якісь ча- стини гетьманської орієнтації б. Волинського корпусу в команді ген- штабу полковника Ліпка, загрожуючи Козятинові, але й цих зрештою загнали ми до Житомира, де вони теж перейшли на бік Директерії. Приблизно до 1 грудня усе Поділля було очищене від німців, австрійців, мадяр і гетьманських недобитків. А Київ -- все не підда- вався. Починалась уже навіть нервовість серед повстанців. Слідом за Директорією приїхав до Вінниці якийсь відділ із мо- лодих хлопців, переважно учнів, для охорони Директорії; мені він не підлягав. Приїхав також якийсь комендант з відділом, який теж під- 21 лягав комусь із Директорії. Приїхала і контр-розвідка, ") переважно з галичан, і хутко сформувала при собі відділ, на чолі з молодим старшиною Мукоїдом. 77) Почались арешти. З особливою ретельні- стю контррозвідка ,надавила" (як вона висловлювалась) на слеку- лянтів, себто на звичайних торгівців; арешти відбувались без переві- дування. Появились фахівці в звільненню арештованих, вимагаючи від них гроші, і тих, що платили, дійсно звільняли. У Мукоїда появились великі гроші; на ці гроші він вчиняв оргії в покоях готелю, якраз над моєю головою. Контррозвідка приодяглась, почала пянство, за ве- чері по рестораціях не платила і т. п. Населення Вінниці почало ляка- тись; дехто питав, чи не большевики це прийшли? Розстрілів не було, але жінок і доньок декого з арештованих було згвалтовано піднас їхніх клопотань про звільнення арештованих чоловіків і батьків. Я до- повів про це Винниченкові, але той якось легко поставився до цього, вважаючи це за дрібниці.. Правда, в порівнанні з загальною ситуа- цією це була дрібниця, але я вважав, що біля центру найвищої влади таких явищ не вільно толєрувати.. Поставив на ноги суд, але мало цим поліпшив справу. Арештували : відвезли до вязниці мого корпусного інтенданта -- за ,непевність і хабарництво"; арештували і теж упакували до вяз- ниці корпусного інженіра полковника Виноградова за ,,спекуляцію валютою"; повпаковували. багатьох старшин із Вінницької залоги і це все тих, які першими стали на працю для повстанців. Уже до мене де- хто зі старшин і навіть козаків залоги звертався, щоб я дозволив ро- зігнати ,цю сволоту", як вони називали коктррозвідку, складену пе- реважно з якоїсь наволочі -- нашої і галицької (в більшій мірі), але робити в осідку Директорії якихось вибухів не випадало. Від мене ця контррозвідка ховалась, але якось я зустрів помічника начальника цієї інституції і переговорив з ним. Наслідком цього арештованих, що пе- ребували в готелі ,Брістоль", випустили, але своєї ганебної роботи контррозвідка не припинила, Після цього до штабу Головної Команди полетіли на мене доноси, що я не досить рішуче розправляюсь з контр- революціонним елементом і т. п. Понаїхали до Вінниці ріжиі ,отамани", в тому числі Луценко та Біденко. Вони предявляли урядово засвідчені вимоги на видачу Їм зброї, одягу і т. п. Діяльність Луценка, кажуть, була корисна, що ж торкається Біденка, то він наробив багато шкоди, гуляючи по тилах в західній частині Волинської землі і накладаючи ріжні контрибуції. Тоді ж по цілій Україні повстали партизанські відділи з власною по- літичною, а деколи й звичайною грабіжницькою плятформою. Фак- тично, правдива влада з рук Директорії цим загальним повстанчим рухом була вирвана. В Україні настали тяжкі часи. Один раз, будучи у Винниченка з якимось докладом я розгово- зх) При Директорії було сформовано Надзвичайну Слідчу Комісію, на чолі Її став галичанин Др. Козоріз, лівий єс-єр; пізніше перейшов до большевників. -- Ред. яву Мого самого Мукоїда ще перед повстанням я звільнив зі служби за надто ганебні його вчинки. 28 рився з ним на теми загального значіння, Він у мене запитав: -- А ви до якої партії належите? -- Я відповів: -- Ні до якої. - - Зауважив, що він подивився на мене зі значним жалем. Я розяснив йому, що у вій- ську не може бути ніякої політики. -- Ну, а як ви ставитесь до соція- лізації? -- запитав, Я відповів, що може до продукції якоїсь фабри- ки, то ще можна пристосувати соціяльні проблєми, що ж торкається перебудови життя цілої держави на соціялістичний лад, то це буде можливо лише тоді, коли люди пічнуть жити по Євангелії, Взагалі проблема соціялізації, та ще й землі, хобто сьогодні твоє, а завтра моє... то це не для українців, бо українці з природи власники і, коли багато з них зараз висловлюється за соціялізацією, то тільки для того, щоб щось собі придбати, але своє... ві, свого не віддати. Вин- ниченко тільки всміхнувся, Гетьманці потрохи з Київа розбігались. Арештовані сотник Вовк з Юрко Тютюнник розпропагандували не тільки всіх арештованих, що сиділи разом з ними, але й частину варти, і в ночі з 14 на 15 грудня вийшли з камер, замкнули варту, захопили броневий дивізіон і виру- шили назустріч військам Директорії. Печерське -- уже піддалося. 14 грудня Гетьман Скоропадський, не мавши вже змоги проти- витись повстанню, зрікся гетьманства і при допомозі німців виїхав з Київа до Німеччини. 15 грудня війська Директорії увійшли в свою столицю Київ. З зарядження штабу Головного Отамана я негайно вислав до Київа для роздачі бідному населенню більше ніж 1.000 порцій хліба. Директорія з Вінниці виїхала, а до Вінниці помалу стали збиратись дехто з членів військового міністерства і генерального штабу. З арештом моїх корпусних інтендантів та інженіра, мені моя праця ускладнилася. Безсонні ночі та смикання мене задля ріжних дрібниць, конечність всюди вникати власною особою -- фізично і нер- вово мене дуже перевтомили, а тут трапилась мені деяка перерва в напруженій праці. У 20 верствах від Вінниці була цукроварня, де ремовтувались 4 броневики мого корпусу. Вже давно я збирався зіздити туди і при- скорити ремонт цих машин. Біля 20 грудня посадив я в одно авто тех- ників, а в друге сів сам з персональним осаулом. Осаул узяв дві (свою й мою) рушниці, для полювання, кажучи: -- Може де зайця вбемо. -- Оглянувши броневики і передавши для них приладдя, на другий день ми таки трохи пополювали, я навіть забив двох зайців, і повер- нулись до Вінниці. Увечорі того ж дня заходить до мене комендант міста і несподівано шепче мені на вухо: -- Пане Отамане, тікайте! -- Чого? -- Вас завтра арештують! -- Арештують, так випустять, -- відповів я. Одначе покликав свого осаула і сказав йому, що тепер усе може бути і якщо мене арештують, то зараз же вирушай до Київа і виясни в штабі армії, як все було. Сам ліг спати. На другий день до Вінниці приїхав отаман Колодій і дав мені притис, яким мене усунено з посади командира корпуса, а його при- значено. Ми з Колодієм були добрими знайомими ще з Михайлівської артилерійської школи. Я запитав його: -- Не знаєш за що? -- Та є донесення, що буцім то ти з кулеметами (рушниці до полювання у 23 футлярах!) виїздив підіймати повстання проти Директорії. -- Я роз- сміявся і сказав: -- Ну, слухай, як було. -- Але на другий день до мене знов явився комендант міста і дав припис, що мене арештовано і він має відвезти мене до вязниці. -- Їхати, так Їхати, -- сказав я на його велике здивовання сміючись. Приїхав до вязниці. Відвели мене в загальну камеру, де сиділи старшини мого корпусу; тут же були і мій інженір та інтендант, а всього 8 старшин. Вони подумали, що я приїхав їх звільняти, але яке ж було їх здивовання, коли я сказав: -- НІ, і мені треба трохи посидіти, -- і пояснив їм, у чому справа. У вінницькій вязниці. Начальник вязниці був людина розумна і нам утисків не робив. Усі ми спали на своїх похідних ліжках і мали свій обід, тобто нам варили осібно. Здається, я приїхав туди 22 грудня (ст. ст.). Спочатку добре виспався. Мене дивувало те, що повітря у камері було увесь час ціл- ком свіже; зацікавився -- чому? Вінницька вязниця була будовою но- вою, останнього слова. техніки, і вентиляція та огрівання були зроб- лені так чудово, що і повітря весь час було чисте Й тепле. 24 грудня (ст. ст.) приїхали родичі та знайомі. З огляду на впа- кування до вязниці і такого туза, як я, то Й мої знайомі попхались до вязниці. Старожили казали, що ані разу перед театром не було та- кого скупчення візників, як 24. ХІЇ, 1918 року перед Вінницькою вяз- ницею! Знайомі, члени організації, військові -- все приїхало і кожний щось привіз на свята Різдва Христового. Коли ми все уставили на ве- ликий стіл, то була ціла гора різдвяних нотрав і налитків. Багато віддали до інших камер. Різдво зустріли цілком по христіянському. Далі, вдень грали у вінта, а підвечір трохи у девятку. Я добре простудіював устрій вязниці 1 переконався, що тримати людей у вязницях без примусової там праці -- це не виправляти людей, а губити: з примусу роблять з людини ледаря. Дістали відомости, що 19 грудня в Одесі висадинся десант фран- цузьких військ. Серед членів Директорії це викликало розбіжність по- глядів. На чолі непримиренного відношення до союзників (францу- зів, англійців) став Винниченко, а за згоду з ними -- Петлюра. На четвертий день повернувся з Київа мій осаул і привіз відо- мости, що в штабі армії здивовані, що мене арештовано та ще Й по- саджено до вязниці, і що тих, хто це зробив, буде покарано; вже пи- шеться розпорядження про моє звільнеєня. Мають також незабаром мене призначити на іншу посаду. -- А ти ж питав, за що мене впаку- зали? -- Ні, не питав, але Головний Отаман Петаюра казав, що не час тепер їздити зайців стріляти. Себто справи не розібрали, а командира корпусу на 6 діб до вязниці впакували.. І довго ще в нащій армії, на великий жаль, залишались безглузді й безправні явища: -- контр- розвідка або просто якийсь аматор набреше, а молоді сили зараз же й жарять: усунути, арештувати і т. п. Увечері на шостий день підіїхав автомобіль з моїм осаулом. і я ви- їхав з вязниці. Виходячи з неї, з завдоволенням спіткав гетьманського міністра внутрішніх справ Рейнбота, якого туди уводили; це того са- мого, що так дуже бажав мене спіймати. 30 Першою моєю турботою по виході з вязниці було звільнити без- підставно арештованих моїх старшин і це при допомозі членів військового суду незабаром і спромігся я зробити. Отаман Греків, що приїхав до Вінниці, висловив мені в імени Головного Отамана свій жаль з приводу мого арешту. Я ж на це дивився по фільософському... Через кілька днів я дістав призначення на командира І Волин- ського корлусу. Штаб його був у Житомирі і туди зараз же виїхав, Почалася боротьба з московськими большевиками. ЧАСТИНА П. БОРОТЬБА АРМІЇ УНР З ЧЕРВОНОЮ Й БІЛОЮ МОСКВОЮ В Р. 1919. Житомир, Новгород-Волин- В кінці січня 1919 року я виїхав з ський, Рівне. Лютий-квітень | Вінниці залізницею до Житомира на 1919 року. нову посаду командира І Волинського корпусу. Отаман Греків перед моїм ви- їздом їз Вінниці поінформував мене, що в Житомирі ситуація дуже за- плутана; Штаб корпусу дуже слабенький; місцева залога -- невиразного політичного напрямку. -- Не можу навіть докладно сказати, що там робиться. Наведіть там лад! Приїхавши на нову посаду, треба було як скорше зорієнтуватися в обставинах. Штаб корпусу зробив на мене мізерне вражіння чогось надзвичайно слабенького, але всеж щось там дряпали перами та сту- кали на машинці. Навпаки, корпусні управління: інтендантське, арти- лєрійське, інженірне та інші були доброго фахового складу і це був апарат, добре налагоджений. Поінформовано мене, що строєві ча- стини всі вирушили на фронт. Хоч вони і входили у склад І Волин- ського корпусу, але мені, командирові корпусу, в оперативному від- ношенню не підлягали. Проте корпусні управління мусили їх забезпе- чувати усім. Кожний військовик скаже, що це є безглуздя (розшар- пати військові юорганізації), але хто знає, як уся лявина повстанців та й регулярні частини з усього Правобережжа скупчилися під Київом ітам перемішалися, перетворившись у випадкові організації, той того не скаже, а знайде це звичайним явищем: повстання, В цей же період Директорія впровадила ранги отаманів, що відповідало генераль- ській ранзі. А тому, що ранга особи відповідала посаді, яку ця особа займала, то цих отаманів появилося безліч; кожний, хто мав під своїм командуванням якусь окрему частину, називав себе отаманом. Ті банди, що гуляли по тилах, грабуючи своє ж населення, мали ватажків, які себе теж називали отаманами. Ось так і повстала ,дотаманія", з якою прийшлось нам уже самим боротися. Треба було оглянути, що робиться навколо Житомира. Житомир безпосередньо прикривала Волинська група (1 і 2 Залізн, Технічні полки, полк артилерії, Юнацька школа та ріжні дрібні повстанчі від- діли). Штаб цієї групи, якою командував отаман Бень (австрійської служби фенрих), містився в потязі. Я й поїхав туди. Увійшов у ватон. (У невеличкому сальоні на маленькому столику лежала мапа, а за сто- 31 лом сидів з дуже збентеженим обличчам старшина. -- Отаман Єро- шевич. -- Отаман Бень, -- відрекомендувалися. Отаман Бень, малого росту, жилястий, широкий в плечах, з нер- вовими рухами людина, Все його обличча палало рішучістю, волею Й чимось тупим. Як матеріял для війни -- на відповідному становищу -- незаступний. Він не дав мені сказати ані слова, підскочив до столика з мапкою, сів верхи на стільчик і вимахуючи руками та халаючись за голову майже кричав: -- Пане отамане, я нічого не розумію! Ви ж ди- віться (вказуючи пальцем на мапу), я нічого не розумію. Та, не знаючи про що йде, я теж нічого не розумів. Нарешті роз- човпали, я йому порадив, які саме пункти треба прикрити та просив, іцоб він заздалегідь попередив мене вразі його відвороту, щоб я зміг евакувати з Житомира, що потрібно. Властиво я опинився в цілковитій темряві; отого самого апарату, щоб розібратися 5 обставинах, у мене не було; треба було якось ви- кручуватись. Виявити, які ще частини знаходяться навколо Житомира та що вони роблять, бужо не так легко, бо вони мені не підлягали, а їх командування пічого мені не доповідало, бо мало своїх начальників, що були далеко від Житомира. Зробив я візиту губерніяльному комісарові п. Сумнєвичові. Це була не стара людина, енергійний і діловитий і, як це не дивно, хоч людина не військово той комісар, а дав мені найдокладніші відомо- сти про всі частини, що перебували не лише навколо Житомира, а й на цілій Волинській згмлі. Секрет такої поінформованости полягав у тому, що йому підлягала вся державна варта Волині. Варта була чу- дового персонального складу, добре одягнена й добре заосмотрена. Вона щодня й доносила губерніяльному комісарові про стан річей в підпорядкованому йому районі. Тут я отримав всі потрібні мені ві- домости; наніс, що було конечне, на мапу та налагодив з комісаром добрий звязок. Після цього становище полегшало. Я почав обіздити околиці Житомира й цікаві річі доводилося мені констатувати, На- приклад, було таке село Левків, в 10 -- 12 кільометрах від Житомира, цілковито збольшевиченс, цілковито самостійне і ні від кого незалеж- не, себто -- нікого до себе не впускало: ні наших дрібних відділів, ні большевиків; до Житомира нічого не продавало. Велике село Коро- стишів, у 28 кільометрах від Житомира, було обнесене, як в напрям- ку на Київ, так і на Житомир, чудово до місцевости пристосованими фортифікаційними позиціями, В селі був водяний млин на р. Тетере- ві; цей млин був так укріплений, що представляв із себе добру форте- цю, яка прикривала шосу з Київа на Житомир, Хоч Коростишів муси- ли були заняти наші частини, але до цього не дійшло, бо коростишів- ціна свої сили надіялися більше, ніж на наші, і наших відділів до се- бе не впускали. Проте ставлення коростишівців до нас було далеко льояльнішим, ніж левківців. Щодо сел на захід та мівніч від Житоми- ра, то вони ставилися до нас цілком прихильно. Обізджаючи околиці села Студениця, попав я в якусь стрілянину: з 20 вояків з нашого боку почало стріляти в якусь озброєну ватагу, що йшла від, Студениці вбік Житомира. Хоч ця ватага зараз же й втік- ла, на другий день діставав я звіт приблизно такого змісту: --- , Густі 32 З од ЛА АД шо |. М РН Б РК 7 мб Ж Я ВО ок Щ - зі Р 7 ди ти 2? зи 9 3 КОРОНІ ; Генерал-хорунжий ВІКТОР ПАВЛЕНКО. З й Я і РОГУ Р і ч і сн од РУ і чні З і 5 5 Генерал-хорунжий МИКОЛА УДОВИЧЕНКО. З рамени Укра- їнської Центральної Ради комісар при штабі Лівденно-захід- нього фронту російської армії. Член (з кооптації) Українсько- то Генерального Військового Комітету. Начальник Персональ- ної Управи Військового Міністерства У.Н.Р. Є 17 травня 1885 року, 7 20 липня 1937 р. в м. Омекурі (Франція). лави ворога почали наступ від Студенців у напрямі на Житомир; рі- шучим кочтрнаступом наших частин, сходячись на багнети, цей на- ступ ворога припинено та відкинено його за Студевицю зі значними для нього втратами. Отаман К." Читаю й очам своїм не вірю. Що за чортовина? Яж там сам був; до багнетів просторінь була більше як кільометр; звідкіль же він усе це взяв? Звоню до цього отамана, пи- таю: -- Які мали втрати? -- Хвала Богу, втрат небуло! -- відповідає. Ну й я відповів , хвала Богу", не кажучи йому,що я там був. Тільки поміркував собі -- ну й брехун! Навколо Житомира, поза дрібними сутичками, нічого значнішого не відбувалося. В самому Житомирі робітництво та бідне населення мали настрій большевицький, бо чекали від большевиків поліпшення свого стану. Такого ж настрою була й сотня при штабі корпусу. За- нятись нею покищо не мав часу. За пару днів дістав я відомість, що до Житомира приїхав отаман Коновалець, командир корпусу Січових Стрільців. Трохи дивним зда- валося мені, що отаман Коновалець приїхав до Житомира, в той час коли корпус Його був у зовсім іншому місці. Йду до Коновальця в якийсь готель, Застав його у великому покою, закиданому ріжними речами. Він ходив із кута в кут, заклавши за спину руки й втопивши очі кудись у далечінь. Познайомимлись. Відомости про його корпус та його ближчі наміри не здавалися мені ані відповідними, ані грунтов- ними; не подобалося мені ще й те, що отаман Коновалець зараз же перескочив на тему лолітичну та й понісся.. Зміст його промови при- близно був такий: ось якби вони (це налевно Директорія чи уряд) написали не так, а ось так, то й наслідки були б цілком інші. -- На цьому моя візита й скінчилася. , Ще за якийсь час по всіх службових та організаційних щаблях пронеслась чутка: приїздить Дідушок! Чули? Дідушок приїзджає! Ді- душок, Душок!.. Буде робити відчит в такій то салі! -- Я не мав по- няття, що таке Дідушок, але очевидно -- це була особа в Житомирі дуже популярна. Поїхав і я на відчит. У великій салі якоїсь установи зібралась май- же вся житомирська інтелігенція: військові, цивільні, жінки, дівчата. З тильних дверей увійшов якийсь елегантсько одягнений молодий військовик: маленький, щупленький, з довгим назад зачесаним гар- ним волоссям, з довгим гачковатим носом. Уся саля почала бити в до- лоні... -- Дідушок, Дідушок! -- рознеслося ло салі. Дідушок підійшов до стола, підняв руку і... саля замовкла. -- З передових окопів, від героїчного нашюго війська привіз я вам, дорогі брати і сестри, привітання та подяку... -- Й поїхав далі, що на фронті холод, болото, а чобіт та білизни немає і т. д. Промов- ляв хвилин до двадцять та скінчив закликом про пожертву білизною, обувом тощо. Дивним усе це мені здавалося: відділ його був дуже невеличкий; простіше було б от. Дідушкові написати вимогову відомість та дати її корпусному інтендантові, а я б, проконтролювавши потребу такої вимоги, наказав би дати йому, що потрібно, бо білизни, наприклад, ча складах було ще багато. За Державпість З 33 Тай що ви думаєте? До заклику Дідушка поставилися всі з вели- ким співчуттям та жертвенністю й він дійсно назбирав чимало всього потрібного для війська. Така сила впливу!. У дальшій боротьбі я вже не чув більше про отамана Дідушка. Пізніше носилась чутка, що він мав великі гроші, непорозуміння за 5 міліонів карбованців і т, д. От уже наступив березень. Становище на фронті в напрямі на Бердичів ставало дуже напружене; в Житомирі настрій ставав нер- вовим. Приблизно коло 20 березня губерніяльний комісар лан Сумневич запросив мене на нараду з представниками цивільної влади. Погово- ривши хвилин із двадцять на якусь соціяльну тему, пан Сумнєвич зро- бив солідний звіт про ситуацію на фронті, а закінчив тим, що на під- ставі статті такої-то, параграфу такого-то, при такій-то ситуації, себ- то в передбаченні скорої евакуації Житомира всім службовцям нале- жить дістати трьохмісячну платню та ще якісь там гроші й що він, гу- берніяльний комісар, запросив мене, командира корпусу, для затвер- дження таких вимог, бо час евакуації визначає командир корпусу. Я дав цілковиту згоду на видачу цих грошей та Й на другий день зро- бив розпорядження про підготовку підлеглих мені установ до евакуа- ції на Новгород Волинський (Звягель). В штабі корпусу головну роботу в мене провадили два старши- ни: Зелений та Заремба; обидва дуже здібні, особливо Зелений, який чудово орієнтувався в ситуації. Та ще був при мені персональний осаул поручник Щекатуров. 30 березня 1919 року почались уже значні сутички військ Волин- ської групи отамана Беня з московськими большевиками; прийшло повідомлення, що большевицька кіннота прорвалась у тил Житоми- ра, до села Березівка, що лежить на щосі Житомир-Новгород, Волин- ський, але через деякий час була відбита. Становище зробилося гріз- ним. Я наказав усім, хто може битись: старшинам, урядовцям та джу- рам усіх, корпусних управлінь негайно вирушити на піддержку військ отамана Беня, а корпусним управлінням вирушити з Житомира. Цивільні установи вирушили ще 29 березня. 31 березня звязковий старшина групи отамана Беня прибіг та до- повів, що отаман Бень розпочав відворот на Новгород Волинський через с. Березівку. Я наказав маленькому обозові штабу корпуса ви- рушати, а сам із сотниками Зеленим та Зарембою стали на майдані проти штабу корпуса в очікуванні авта з поручником Щекатуровим, але авто щось не показувалось. Підбіг до мене бунчужний штабової сотні та доповів, шо штабо- ва сотня просить мене прийти на розмову. -- Про що розмовляти? Чому ви ще не вирушили? -- А може пан отаман порозмовляють з представниками -- до- дав бунчужний. З дверей штабу корпусу вилізло чотирі розкуйовджені ,представ- ники" із мушкетами в руках. В цей момент появилося очікуване авто з пор. Щекатуровим, але чомусь ішло повним ходом. Сидячий в ньо- му пор. Щекатуров граціозно мені вклонився, авто ж промчалося ми- мо мене в бік большевиків. Чотирі розкуйовджені ,представники" на- 34 сувалися на мене. Станогище було ясне. Витягнувши з кобури пістоль (Парабеллюм), зробив я пару кроків назустріч цій грулі й закричан: -- Я з вами, трясця ватій матері, так порозмовляю, що... -- Козаки й бунчужний дали драгі. Я вирушив пішки з Житомира на село Бе- резівку. По шляху на Березівку тягнулися підводи не тільки військових установ, а й багато цивільних, переважно інтелігенції, що втікала з Житомира; всю шосу залрудили вози. Перед вечором я зі шта- бом корлусу прибув до с. Березівки (16 кільометрів від Житомира), де й зупинився до вияснення обстанови. В Березівці зголосився до мене отаман Загородний: високий, ши- рокий в плечах, з обличчам обсмаленим повітрям; здоровлям та рішу- чістю віяло від усієї його постати. Отаман Загородний зробин мені доповідь про свій досить значний повстанчий відділ та попросив вка- зівок. Я наказав йому негайно обсадити всі переправи на р. Тетереві, на захід від Житомира, щоб забезпечити шосу від прориву ворожою кіннотою та звязатись з отаманом Бенем, який вже Й повинен дати точні зарядження, Коло 10-ої години вечора до Березівки прибув отаман Бень із від- ділом піхоти та двома гарматами. Гармати поставив на шосі, а піхоту в одній лінії з гарматами по боках. Дивним мені здавалося таке бойо- зе розположення. Большевики не насідали, а забравшись до Житомира віддалися грабункам та відпочивали, На другий день вранці я виїхав до Новго- роду Волинського, а Волинська група днів через три знову опанувала Житомир. Населення зустріло наші війська прихильніше ніж дотого, бо по- куштувало большевицької влади. Волинська група й залишилася в районі Житомира аж до початку травня. В Новгороді Волинському прийшлось зупинитися на один день, щоб зорієнтуватися, де перебувають частини 1 Волинського корпусу та забезпечити їх платнею. З полків корпусу, розтиканих по ріжних групах, були й такі, що не діставали платні вже два місяці. Коли я їх задоволив, покликали мене до Рівного (місце осідку Штабу Коман- дуючого Північною групою отамана Оскілка), і я туди приїхав 2-го квітня. Квітень 1919 року. Коростен- В Рівному провадилась енергійна ська операція. Від Новгорода | та плянова робота для заосмотрення Волинського до Корця. війська: майстерні шили одяг, чоботи; провадилась направа гармат і руш- ниць, словом налагоджувалась база для війська. Операціями військ керував начальник штабу групи отаман Ата- піїв (гечерального штабу генерал-майор -- в російській армії); він чу- дово налагодив звязок з усіма окремими відділами, що оперували на фронті: де б ви ке були в районі фронту, ви завжди легко могли зно- ситись зі штабом групи. Отаман Агапіїв казав мені, що при тій ситуа- ції, яка склалася, він мусив на кожний день давати військам завдання, вимагаючи повідомлень про наслідки. 35 В Рівному мені зараз же дали наказ, яким я призначався коман- диром ЇХ дієвого корпусу з І квітня 1919 р. Отаман Агапіїв попросив мене до себе, почав зясовувати наше тяжке положення під Коросте- нем і сказав, що начальник військ під Коростенем полковник Пузиць- кий прислав доповідь, що непідсилений свіжими частинами, далі 5 квітня втримати Коростень не буде в стані з причини тяжкого поло- ження війська: бракувало набоїв, харчів, чобіт, одягу. Далі отаман Агапіїв сказав, що мені підпорядковується 19 дивізію, яка була в ко- манді отамана Добрянського (галичанин, австрійської служби молод- ший старшина) та що ця дивізія відпочиває, але не пізніше як 6-го має вийти на підсилення військ Коростенської групи. Дав мені відпо- відний наказ, підписаний отаманом Оскілком. Я забрав з собою сотників Зелепина та Зарембу, друкарську ма- шинку і) 50 пар чобіт та трохи набоїв і виїхав до Коростеня, На заліз- ничній стації, кільометрів 15 -- 20 недоїзджаючи до Коростеня, стояв. штаб 19 дивізії; там я й зупинився на пару годин, щоб зорієнтуватися. Отаман Добрянський чудово одягнений, декоративно підійшов до мене з рапортом, а далі, коли ми засіли нараджуватись, почав з того, що він обсадив комендатурами цілий район сіл для ріжних збірок: збіжжа, одягу, чобіт і т. п. -- Ось подивіться, пане отамане, який гарний екіпаж дістав я со- бі та коні! Це дійсно було чудове льондо на гумах та пара прекрасних расо- вих коней, На моє запитання, де він це дістав та скільки заплатив, від- повів, що ось тут недалеко в маєтку, а платити -- нічого не платив, а видав квит. Це правда, що краше забрати такі річі на потреби сво- го війська, ніж при відвороті залишити ворогові; але все ж ліпше бу- ло б заплатити гроші, ніж давати квит, на який власник нічого й ні- коли не дістане. На моє повідомлення, що згідно з вказівками отамана Агапієва 19 дивізія по двох, трьох днях мусить вийти на позицію під Коростень, отаман Добрянський почав нарікати, що козаки стомлені, що бракує того й того. Взагалі, з його інформацій я виніс вражіння, що на по- зицію виходити він не бажає та що йому далеко приємніше сидіти в тилу й займатися неправними реквізиціями. Я приїхав до Коростеня. Познайомився з начальником військ Ко- ростенської групи полковником Пузицьким; він. зробив на мене вра- жіння гарне: кадровий полковник, ще в світову війну командував пол- ком, себто в воєнному ділі людина грамотна. Почав я обіздити позиції та знайомитися з військами. Позицій зміцнених фортифікаційними роботами властиво не було, а були по- ганенькі окопи, в багатьох місцях залиті водою. Вигляд війська був слабенький. Коростенська група складалася з 17 пішої дивізії з гарматами та кінною сотнею, й дуже невеличких решток полків Холмської групи: 51 Наливайківського, 52 Звягельського та 53 Франківського, чудового бронепотягу ,.Стрілець" групи С. С. та ще двох імпровізованих бро- непотягів (самодільних), дуже слабеньких. Разом було біля 2.000 лю- ду, тобто бойового складу до 1400 -- 1500 вояків. 36 Обороняти цю позицію й чисельнішим складом було дуже тяжко, а мені за всяку ціну треба було виграти 3 - 4 дні до підходу 19 ди- візії. Уклав я собі плян, що коли 19 дивізія підійде до мене, то зосе- реджу її в районі стації Коростень Подільський. Тоді на випадок, якби ворог збив з позицій 17 дивізію, то, посунувши 19 дивізію на північ та повернувщи на схід, наваліюсь ка праве крило ворога й безумовно розібю його. Але І9 дивізія не підходила й треба було рятуватися власними силами. З огляду на нашу слабкість, я наказав полковникові Пузицькому не обмежуватись пасивною обороною, а переходити в частинні контр- атаки; та це є потрібне і для боєздатности військ: щоб не засиджува- лись козаки, Полковник Пузицький відповів, що він так і робить. і правда, вже на другий день наші частини раптовим ударом навали- лись на село Новаки (а може яке інше біля нього) й захопили його; забрали кілька кулеметів та полонених. А далі, замісць того, щоб за- раз же вжити заходів для оборони, козачня розбрилась по хатах; ча- стина поздіймала чоботи й почала лакомитись залишеним большеви- ками їдлом. Большевики перейшли в контратаку. Наші повискакували з хат (частина без чобіт, бо мокрими їх не можна було вже натягнути на ноги) і всі повернули на основну позицію. Минуло б-те, минуло 7-ме, а 19 дивізія на позицію не виходила. Приблизно з 4 квітня почали приходити повідомлення, що в райо- ні Овруча наміряються перейти до нас значні сили большевицького війська - - щось понад дві тисячі людей. Від такої відомости мені аж лячно стало, бо у мене самого було біля 2000 люду, а тут до мене пе- реходить група чисельніша від, тої, яку я мав у міоїй команді. Але ві- домости почали справджуватися і дійсно 6 чи 7 квітня цей відділ з надзвичайними труднощами на плотах переправився через річку, що була тоді повна від, повені, й почав посуватися до Коростеня. Як ці частини називалися, не пригадую. Начальником їх був штабс-капітан Стрекопитов./) Цей штабс-капітан казав мені, що їхній перехід на наш бік пере- плутав цілковито всі карти большевикам, бо вони займали дуже вели- кий відтинок, та що коли би ми зараз же почали наступ ка них у на- прямі на Київ, то певним є, що большевики значних сил протистави- ти не були б в силі. Ця група, що перейшла до нас, складалася з ста- рих солдатів-туляків першої большевицької армії: старші люди, висо- хі, бородаті, -- солідне військо. Ми їх зустріли прихильно та поділи- лися з ними, чим могли. Здається 7 чи 8 квітня приїхав люксусовим потягом командуючий групою отаман Оскілко. Я прибув до нього з рапортом. Дивно мені було дивитися на цього штабс-кагітана, який ще неданно бігав з па- ху Група, що перейшла під Овручем, складалася з бригади піхоти, дивізіону артилерії й дивізіону кінноти. Вона далі кнувала при нашій армії під назвою ,Ру- сько-Тульський отряд", аж поки не перейшла до поляків, де її інтерковано. Восени 1919 р. поляки переслали її до Ріги, а відгак тралила нона до армії московськоге добровольчого генерала Юденича. -- Редакція. 37 пірцями в Головному штабі в Київі, займаючи цілком дрібненьку по- саду;") тай він, отаман Оскілко, на свойому сучасному становищі по- чував себе передо мною ніяково. Нема мови, що я чекав, що отаман Оскілко пічне мене питати про стан групи, потреби та наміри, а за- місць цього він мене запитав: Пане отамане, чи пєте ві-і-скі? -- розтягуючи слово ,віскі" (ан- глійська мішана горілка). Перед ним дійсно стояла пляшка та стопоч- ки й содова вода, -- все як належить, Я йому відповів, що пю не тільки віскі, а й коняк, горілку і на- віть самогон. Нарешті перейшли до діла. Я поінформував його, що Коростень це ніяка позиція, що ця ,позиція" (властиво просторінь оборони) ве- лика, а війська мало, військо мало підготоване, набоїв дуже мало, а тому вразі наступу ворога удержати Коростень не можливо, якщо до групи не буде підтягнено 19 дивізію, яко маневровий резерв. На- гадав я ютаманові Оскілкові, що отаман Акапіїв обіцяв мені 19 диві- зію висунути на позицію під Коростень ще 5-го, і в кожному разі не пізніше б квітня. Якщо ж 19 дивізія підійде завтра, то користуючись з переходу до нас ,туляків" Стрекопитова, треба зараз же переходи- ти в наступ у напрямі Київа та дійти до ріки Тетерів, що є доброю сму- гою для оборони. А там подивитися: чи, діставши на підсилення ще яку дивізію, рушати далі на Київ, чи зупинитись на р. Тетерів. Отаман Оскілко цілком зі мною погодився підкресливши, що кра- ще рушати на Київ зараз з такими силами, що є (я поміркував собі, що певно віскі трохи вдарило йому в голову!) та що він тепер же по- верне до Рівного й дасть відповідний наказ. Та й поїхав собі, а вночі прийшов наказ: військо Стрекопитова (туляків) негайно перевезти до ст. Клевань й ешалон для них уже стояв. Туляки поїхали. Лишився в мене з них один курінь, козаків 100, для яких забракло вагонів. Таї ж ночі залишив позицію чудовий бронепотяг ,Стрілець". Покликав я начальника артилерії й питаю: хто дозволив відіхати бронепотягові ,,|Стрільцеві". -- Я, -- відповідає. -- А хто ж вам дозволив це зробити, не запитавши мене? -- Та бачите, пане отамане, їм треба було зробити таку та ще та- ку-то направу.. -- і це казав не отаманчик якогось повстанчого від- ділу, а полковник, людина з військовою освітою. Мені не було чого махати кулаками в повітрю: туляків забрано, ,(Стрілець" утік вночі (в день він би в мене не проскочив!), 19 дивізія не прийшла. На яко- го ж біса мене прислано сюди з голосною назвою Командира ЇХ діє- вого корпусу? Чи назвою лякати большевиків? Пішов я на стацію до телєграфічного апарату, викликав началь- ника штабу Північного фронту отамана Агапієва, зясував йому обста- вини й кажу, що ж ви робите? Отамає Агапієв почав мені зясовувати загальну важку ситуацію, яка вимагає конечно зменшити загальний стратегічний фронт усіх -1) За часів Української Центральної Ради отаман Оскілко був повітовим ко- мендантом у Рівному. З гетьманським переворотом дістався під арешт. -- Редакція. 38 груп, а тому й Коростень, як точка для офензиви на Київ, тепер втра- тив своє значіння; та що тепер треба думати не про офензиву, а де- фензиву й що саме тому 19 дивізію та туляків відтягається ча під- тримку корпусу С. С. Розмову прохав залищити в таємниці. | Тепер я знав, що робити. Зайшов до штабу 17 пішої дивізії, який був у вагоні біля стації Коростень Житомирський, кроків 200 від мого вагону, й умовився з командиром дивізії полковником Пузицьким про деякі деталі на випадок наступу большевиків, а саме: на випадок бою я перебуватиму біля стації Коростень Подільський, маючи тут же курінь ,туляків" у резерві; якщо 17 дивізія свій фронт не вдер- жить, то щоб конечно обсадила залізничний міст, що біля ст. Коро- стень Подільський, та чіплялась би за село й ст. Коростень; далі бу- демо чинити залежно від обставин, беручи під увагу, що звязок буде зірваний в бою. Такий обмін думок був потрібний. || В мойому маленькому штабі відчувалась нервовість. Така сама кервовість відчувалася на стаціях, як певна ознака наближення подій. Почали кружляти чутки, що командирові московських військ, які сто- яли лроти Коростеня: (якийсь кавказець), приобіцяно велику грошеву (один і пів міліона) нагороду за здобуття Коростеня; що великі гро- ші кинули большевики на шпіонажу в нашому відтинку фронту, на- віть на підкуп, Такі балачки завжди кружляють серед вояків, стомле- них війною, і особливо при невдачах. Я на них не звертав особливої уваги. Але поведінка мого начальника штабу підполковника Толма- чова (я Його дістав зі штабу 17 пішої дивізії) не викликала у мене до нього довіря: він якось від мене відсторонився, мені з ним було тяжко. Відправляючи мене під Коростень отаман Агапіїв сказав, що Ко- ростень треба протримати до 6 -- 7 квітня, щоб встигнути зробити якусь перегруповку, а далі коростенський напрямок для нашого ко- мандування мав би уже нє таке важне значіння. Роздав я частинам решту набоїв та обуву, які ще мав, ще раз об- їхав ліве крило позиції 17 дивізії. Вдивлявся в обличча козаків, -- чудові! Спокійні, веселі. 10 квітня вранці прийшов до мене начальник штабу підполковник Толмачов та доповів, що в районі сіл Білошиця й Могильно москалі проявили живу діяльність, тому він моїм імевем відправив кінну сот- ню до Могильна для освітлення місцевости та затримки дрібних пар- тій ворога. Кажу йому: -- Яке ж ви мали право це робити, висмикуючи з рук начальника його очі й засіб керування? Підполковник Тохлмачов почав муркотіти про уставу про польове управління військ, де зазначено, що в негайних випадках начальник штабу має право робити іменем свого начальника розпорядження, до- ловівши йому пізніше про зроблене. я пояснив, що уставу про люльове управління військ я знав раніш за нього й знаю його краще від нього; це стосується до великих зеднань, а головне, що його вагон тут же біля мойого і коли вночі я спав, то треба було мене збудити, а не робити таких кримінальних вчинків, якщо не зради; і додав, що коли сотня зараз же не повернеться, то 39 я його віддам під польовий суд. При цих словах підполк. Толмачов зблід, бо кілька днів тому я затвердив вирок польового суду й одного грабіжника було розстріляно. Підполк. Толмачов кудись пішов та більше я його й не побачив: десь зовсім зник. Місяців через три я спіткав цього ,стратега" на во- зі, в складі якоїсь хлібопекарні, і захотілюся мені його пристрелити. Тепер я був певний, що сьогодні буде бій і тому хутко зібрав- шись, вирушив до свого бойового пункту біля ст. Коростень Поділь- ський, | так справдилася моя думка, бо біля години 10--11 на фронті почалась стрільба. Москалі почали наступ ка фронті від се. Ходаки й Новаки; заворушились і біля Білошиці й Могильна, але їх відбили. Вони далеко не відступили й стрільба продовжувалась. Між 13 і 15 го- динами наступила ніби перерва бою; я надіслав доповідь до Рівного. Коло години 17 раятом знову почалась стрільба і то дуже напру- жена, особливо ча лівому крилі. Поміркував собі, що це ще нічого -- добре, що не на правому. Показалося, хоч ) небагато -- 10--15 наших утікачів, які бігли від с. Пашини до ст. Коростень Подільський, просто на мене. Окрик »стій"! та грізно піднесений кий в руці охолодив їх, -- Чому тікаєте? -- Та он, он вони, та Й стріляють! -- посилалось У відповідь. А неподалеку стояв гурток здоровенних, з довгими бородами ту- ляків, які, як один казали, киваючи головами та довгими бородами: -- уЧаво бяжіш, чаво бяжіш?" Це були молоді хлопята, очевидно повстанці, непризвичаєні до бою, Вони ціяком засоромились, Я заспокоїв їх та впорядкувавши на- правив до наших окопів, куди вони покірно й пипли. Однак же, наше ліве крило ворог збив. Большевики посувалися вздовж наших око- пів з півночі ча південь, направивши обхідну кольону на ліве крило всього нашого оозположення, (Дивись схема ч. 1). Яких 30 больше- вицьких кіннотчиків з двома гарматами проскочило прямо нам у тил і відкрило стрільбу вздовж залізниці. Становище наше стало погане, але страшне ще не було. Доповіди від командира 17 дивізії не посту- пало. Кажу, що становище не було ще таке страшне, тому, що зі схо- ду, з Коростеня, ворога ще не було видно. Я припускав, що с. Коро- стень ще було у наших руках. Стрільба з тих двох гармат, що заскочили нам у тил, шкоди нам ніякої ке зробила: шрапнелі та гранати, які ці гармати викидали, па- дали на залізничний тор, але не вибухали; видно, були попсуті. Забезпечившись однією сотнею туляків з боку, де були ці гар- мати, двома сотнями перейшов я у контрнаступ на ворога, що спу- скався до ст. Коростень Подільський. Цей відділ ворога зараз же й у- тік. Після цього я спрямував дві сотні проти тої частини, що була при гарматах. За тів години й ці повтікали, але не в східньому напрямку, а в західньому й більше не показувались. Коли б у мене під руками була обіцяна 19 дивізія, то контрнасту- пом від ст. Коростень Подільський на с. Пашини я розбив би боль- шевиків, які піймалися б у западню, але 19 дивізія так і не прийшла. Була приблизно 19-та година; від 17 дивізії звідомлень не отримував. 40 | АЗЄбЕіі. РРЕНЕЕЕО Г8 ех ВН РВЕАННЕРЧНОЮ Ох «00578 З - Е5Р чед.а У Р з «т Пі .- 2 содкУє5 | В ШоЕЗ 5а05з 2-8 Х ЗЕРОРЕ НИ и ; 5 м95 3 928 З за Вебжстаєод» "небу, з бі хо сеДЕЛОЗ ач р, З ебе33853 рягсззнево Брно орав діє ; ВНЕРЕРЕЇІО б у РбЕНОВЕ лам грю і 8198215 РРО ДАУНА : - ес еЕЛО0х8 ти С чт че (й ув. м й - іі ' 85 3 | | СІ бо рони КУ 7 З ЗАМ 2 ; - о ЗЛ б: З М Ук | Се 5 Бо і - 6: ЖЖЕЕИ о - ЗБ С9кз КО 8-9 | а же рек. з ЗЕ 15 зоруан й с РМ є? Зданн зеканннанак 2 "рРАНОИ по- Лю 2і залу яков з; и хх ЗЕ 3 М | НУ гІХоЄЄ і РР З з. ЗорБаРЕ Я Шон САРІ в чу ор Р сб ЗБ Ж венах ОР 7 руацідю що НУ - ж ри ЗО З5Е- З з бо. осі сб а В КНРАРООНН МО5 с РАК гОВЯЕ 5; ехо п сдійнни - за а що" З забій. 7 : обла Г'кдеун зд ладна - 5 55 ас Й вавзбі а Бкутав опо? 9а7ба Ж зеЯе шов КАН ТЕЗЕ і У , | / я Щ о Кожутівна , «о | нчщ і М / 7 7 є - рот Як 2) драажи / ст Йарастень Ні дае ря Р рн і ДИ - 1 0 СХЕМА-І | и . Й і і р я р р р мав, | Ї 41 Відправив до Рівного доповідь та решту потягів, які ще лишались на залізничному торі. Зі штабом 17 дивізії звязок з самого початку боя в мене притпи- нився і в цьому нема нічого такого анормального в тих обставинах, в яких ми провадили боротьбу, бо начальник мусив бути безпосеред- ньо при війську та власним прикладом впливати на нього, але шта- бові старшини мусили доносити мені про стан річей, а цього не ро- били. А кінну сотню, як я вже казав, отой мій (ніби) начальник штабу пхнув невідомо куди. Зі ст. Коростень Житомирський довідався я, що м. Коростень уже захопили москалі, а жидівське населення Коростеня стріляло по на- ших військах. Варто було французьким суддям, що засідали в процесі Шварцбарта, дізнатися про ці факти: я, український начальник, за- тверджую вирок польового суду й козака розстрілюють за грабіж і на- сильство над жидівкою, а ,льояльне" жидівське населення після цьо- го з домів стріляє в спини нашому вояцтву. Було коло 21 години. Зі сходу вздовж залізниці ворога не було. На стації Коростень Житомирський також не було. Надіслав я телє- граму до Рівного, Справа ясна -- Коростень загублено. "Перед 21 годиною міст на залізниці, що біля ст. Коростень По- дільський, почали обсаджувати якісь частини 17 дивізії. Це на мене зробило приємне вражіння, як точне виконання умови з командиром 17 дивізії, про що я вже писав. Я відправив туляків за міст, а сам з двома старшинами та одним козаком почав наближатись до нього. Це була година 21 хвилин 30; вже смеркло, Раптом з мосту почалась густа стрільба, але високо нам через голови. Ми почали лаятись та вимахувати хустинками. Стріль- ба припинилась. Це стріляли по нас на віддалі 400 кроків (згори вниз) та хоч би один влучив! Ну й стрільці! Наблизившись до них, я облаяв їх за паршиву стрільбу та лосоромив, що по 4 чоловіках цілий ку- рінь стріляє, а пізніше нарікають, що бракує набоїв. Поговорив. зі старшинами, які підтвердили, що ворог захопив Коростень, але далі не просувається, а наші частини збираються. Була година 22, ніч ціл- ком темна. Закінчилася евакуація і я наказав усім відходити на Нов- город, Волинський до смуги Ушомир -- Ушиця, прикриваючись сторо- жею ка Могильно -- Бихів -- Давидки. Переглядаючи матеріяли до Історії Війська Українського в жур- налі ,За Державність", в багатьох статтях ріжних авторів, зустрічаю висновки", де автор спочатку викладає перебіг подій, а потім їх по свойому оцінює. Це цілком слушно, якщо опис іде безсторонній, але обєктивно писати про свою діяльність дуже тяжко Й легко впасти в саморекляму. Російська Академія Генерального Штабу, в часі її розквіту (при начальниках Академії ген. Драгомирові та ген. Лєєрі, яких західньо-ев- ропейські військові авторитети вважали видатними професорами істо- рії військової штуки) виробила при розсліді та оцінці операцій чи боїв ось таку схему: 1. Чи відповідала операція чи бій ціж. 2. Чи провадились вони пляново. 42 3. Чи провадились вони в дусі єдности. 4. Чи провадились вони в дусі ладу і т. д. Себто, простудіюй добре операцію, а потім приклади отсе мі- рило тай дай відповідь. Ось тобі й оцінка. Але оцінку треба робити, бо сума таких оцінок, навіть діяметрально протилежних, пізніше дає можливість дошукатися й правдивої оцінки. А я зроблю оцій маленькій коростенській операції ось таку оцінку, Багато осіб потихенько висловлювалось, що тут була звичайна зрада та лідкуп. Отаманові Оскілкові, який лідготовляв переворот, треба було зробити на фрожті невдачі-поразки, щоб викликати неза- доволення в армії проти свого вицьюго командування. Та Й справді, частину першої большевицької армії (туляки), що перейшла до нас, замісць того, щоб зараз же використати, ударивши в напрямку на Київ, відтягують з Коростенської крупи напередодні бою. Напере- додні ж бою відтягається з позиції чудовий бронепотят ,,Стрілець"; цілу 19 дивізію, яку було обіцяно висунути на позицію 5--6 квітня, не прислано й 10-го, а опісля, зуживши її намарно, направлено в другу сторону. Начальник штабу корлусу підполковник Толмачов висмикує в свого начальника перед самим боєм єдину кінчу сотню й заганяє її на праве крило, Себто, все зроблено, щоб ослабити Й так слабеньку Коростенську групу, та ще й набоїв не прислано. Що ж це таке? НІі- бито плянова зрада? Командування Антанти в цей час павічно залишає Одесу та Чор- номорське побережжа. Це ставить в критичне становище Північну групу та Запорожський корпус, завдяки тому зусилля Корпусу С. С. під Бердичевом ідуть на нівець. Большевики насідають на корпус Сі- чових Стрільців, треба його найскорше підтримати, -- ото ж Коман- дування й кидає туди, що є під руками: бригаду туляків, бронепотяг » Стрілець" та пізвіше відтягає туди й 19 дивізію. Бачите, все цілком відповідно й лляново. Лишається ще кінна сотня, що Її висмикнув у мене, моїм іменем, начальник штабу та загнав на праве крило. Інша справа, що він це зробив свавільно й тю дурному і сам десь зник, але з ходу бою -- це цілком відповідало потребі. Якби він мені доповів про потребу освітлення правого крайнього крила, то й я послав би туди частину сотні, але трохи кінних залишив би й собі. Тоді я не був би з завязаними очима, Правда, це по суті не змінило б нашого ста- новища, бо москалі на 10 квітня підвезли ведику силу війська. 7) Де ж нам було протиставитись такій силі! Командування не виявило жадної активности. Воно висмикувало, де можна, частини та підпирало ними корпус С. С-в. А коли б коман- дування було сміливіше (не кажу -- талановитіше) та не переоціню- вало боєздатність большевиків, то, як тільки бригада туляків перей- шла на наш бік, треба було зараз же перейти в каступ від Коростеня вздовж залізниці на Київ. Большевиків тут було небагато, тай зао0- смотрені були не краще від кас; їм можна було так дати по лобі, що вони драпанули б за Тетерів, бо з переходом туляків на наш бік, у чих т) За даними, які дає сам отаман Оскілка в своєму творі ,Між двома світами", ст. 42, 7 дивізій піхоти. 43 увесь фронт був переплутаний. (І це радили отаманові Оскілкові і я, і штабс-капітан Стрекопитов, і Оскілко з цим погодився). 19-ою ди- візією треба було обсадити Коростень, а Коростенську групу з туля- ками форсовними маршами спустити на праве крило большевиків (стратегічний обхід), які насідали на Корпус С. С. Ось би й колесо бойових подій на довший час повернулося б в наш бік. Відійшовши до першої залізничної стації (було це біля села Уши- ця), я звязався з 17 дивізією та з Рівним, Дістав відомости, що ст. Коростень Житомирський большевики зайняли відразу ж по нашо- му відвороті, але активности не виявляють. Від отамана Агапієва на- дійшло розпорядження, датоване ще на передодні, що 17 дивізію він негайно спрямував до Новгороду Волинського для ліквідації там пов- стання місцевих большевиків, а решті Коростенської групи наказав також відходити до Новгорода Волинського і його боронити. Коли вже будемо не в стані задержатись в Новгороді Волинському, то зосере- дитись біля м. Корець і уперто триматись, бо передбачається підси- лення нас свіжими силами. Большевики на нас не насідали, очевидно вони провадили якусь перегруповку, тому ми й відходили собі поволі; мені не хотілося вла- зити в місто. Оборона взагалі погана річ, бо викликає переважно по- разку, але боронитись на позиції в полі далеко легше, бо можна ма- неврувати. Боронити ж місто, та ще при збольшевиченому настрої мі- сцевого населення, річ цілком погана: в бічну вулицю ворог влізе вночі, або передягнувшись, -- а опісля починається каша, Жидівське населення, як правило, обовязково стріляє по нас з вікон та з дахів, перетягає вулиці колючим дротом і т. и. Виявилось, що 19 дивізія таки дістала наказ йти на Коростень та повернути його. І справді 12 чи 14 квітня вона вирушила, але при пер- шому ж спітканню з большевиками вся розбіглась та через болота й ліси зійшлася в Олевську, звідкіль її залізницею перевезено через Рівне до району корпусу С. С. 17 дивізія, прибувши до Новгороду Волинського, хутко навела там лад. Місцеві большевики поховалися Й притихли. Дуже правдо- подібним є, що в Новгороді Волинському були не тільки місцеві баль- шевики, але Й якийсь відділ з їх армії. 7) Курінь туляків, що був у мене, відправлено в район Шепетівки для прилучення до своєї частини, яка оперувала разом із корпусом Січових Стрільців, В самому корпусі С. С. становище ставало дуже тяжке. Як видно з праці ген. Безручка: ,Січові Стрільці в боротьбі за державність", в день бою під Коростенем ворог відтиснув був корпус С. С. до Ше- петівки, а приблизно 19 квітня, коли 17 дивізія вже розігнала больше- виків у Новгороді Волинському, Тульська бригада, що була на лівому крилі С. С, провадить бій з большевиками, що наступали від Новго- рода Волинського на південь. Які ж це були большевики? Очевидно з) Правдоподібно штабова сотня Волинського кордусу. -- Див.: ,Боротьба за доступи до Київа", ген. А. Пузицького в збірнику 7 ,За Державність?, ст. 10. -- Ред. 44 були це ті, що відходили з Новгорода Волинського, або ті, що про- дерансь 3» сходу в південному налрямку Новгорода Волинського. Якщо становище міцного й добре зорганізованого корпусу С. С. було тяжке, то й маленькій Коростенській групі було не краще. Між іншим треба взяти під увагу, що большіевики в цей час на нашому фронті не були такі активні та завзяті. Доказом цього може послужити факт, що корпус С. С, провадив розмови з большевицькими частинами з метою леретягнути їх на наш бік, і справді 16 квітня, підчас са- мого бою до корпусу С. С. перейшов курінь 14 совітського полку. В наших частинах теж були випадки, коли поодинокі особи перехо- дили до большевиків. Це було тому, що як ми, так і червоні попов- нення брали переважно з одних і тих самих районів, себто тих самих людей; вони й не хотіли битись один проти одного. На 19 квітня корпус С. С. займає ст. Полонне, а Коростеньська група зосереджується в районі Новгорода Волинського. Погода була каторжна: йшли дощі, падав сніг. Серед козаків -- траплялися цілком босі й треба дивуватися витривалости та здоров- лю цих людей, які цілком босими ногами ходили по снігу Й викону- вали свої бойові завдання. Обсадив я міст на залізниці й інші переправи по р. Случ, виста- вив сторожу в напрямку Житомира та Коростеня; однак почувалося, що наша слабенька група оточена з трьох сторін. Перепровадив роз- відку і викридося, що обороняти Новгород Волинський тими силами, що були в мене, не було ніякої можливости Й сприятливих умов: бу- динки міста підходили до самої річки, мешканці міста були цілком. збольшевичені й 17 дивізії прийшлося їх утихомирювати. Ворогові переправитись вночі через річку було дуже легко, а тримати бій в са- мому місті, при такому настрою населення, було б безглуздям. Інша справа, якби у мене були сили значніші та козаків доста, -- тоді б Новгород Волинський давав би деякі вигоди. Я видав відповідний на- каз для бою. Місце перебування в часі бою для штабу групи при- значив на перехресті шоси з залізницею. У війську почали ширитись страшні чутки, ніби наш уряд 11 квіт- ня на нараді в Здолбунові ухвалив перейти з усією армією до боль- шевиків. Шо звачить піддатися під владу большевиків, усі добре знали. 7) 19 квітня (н. ст.) -- страсна субота. Штабові хлопці дістали па- сок, яєць, порося, трохи самогону й усім цим прибрали красно стіл; захотілось і нам по аюдському розговітися. Щойно почали ми сідати за стіл, як розпочалась стрільба й крики, по вулицях в гальоп поне- слися вози. Наші частини не мали часу пристосувати околиці міста до оборони, а большевики вночі, підтримані бронепотягами, і влізли в мі- сто. Попередні бойові пригоди призвичаїли мій штаб ставитись спо- хійно до них, а тому ми спокійно все зібрали й поклали на вози та й вирушили шосою до місця, де ніоса перехрещується з залізницею; тут штаб і зупинився. жу Можливо, що це були відголоски деклярації уряду з дня 5.ЇІМ. 1919 р. пос бажання замиритися з совітами на певних умовах. -- Редакція. 45 Але все ж таки це був Великдень. Серед поля, вкритого болотом (зима дуже затягнулася того року), на пеньках зрубаного ліса роз- кладали ми паску, яйця Й все, що було, запросили зустріненого в пе- реїзді командира 17 дивізії полковника Пузицького тай чесно собі розговілися. На лівому нашому крилі большевики почали виходити з міста. Село Чижівку та міст ворог захопив, Большевицький бронепотяг збив наш відділ на залізничному мості. Підтримавши своє ліве крило, я по- чав стягати групу шосою на Корець. Приймаючи тут рішаючий бій, коли большевиків було 7 дивізій, а нас півтори, я ризикував би стра- тити групу та й гармати, а це був би злочин тим більший, що з Рів- ного обіцяли заосмотрити нас за 8--10 днів одягом та головне набо- ями. Тому залишив тільки сторожі по р. Церем, а решту групи спря- мував до Корця і в його районі розмістився. Щоб краще зрозуміти обставини, в яких перебувала Коростень- ська група, треба знати, що большевицьке військо, яке оперувало проти нас, настроєне було не дуже то войовничо. Можна навіть ска- зати, що між нашими козаками й червоними, на деяких відтинках, на- вязалися зносини і то майже добросуоідські. До нас, себто на наш бік, хотіла перейти в районі Ї7 дивізії ще ціла большевицька 2 Волин- ська дивізія. З приводу цього провадились напів офіціяльні перего- вори большевицької команди з делєгатами нашої 17 дивізії. В тилу у большевиків було неспокійно. Отаман Зелений захопив Трипілля й Канів і прислав до нашого командування делегацію з ли- стом, що піддається під нашу зверхність з 20 тисячним повстанчим військом. Стан нащої армії був цілком бадьорий, невважаючи на неуспіхи ча фронті. Але те, що робилося в тилу, будо цілком незрозуміле. В часі короткотермінового командування 1 Волинським корпу- сом я добре ознайомився з тим, які запаси військового майна й скла- ди мала Волинська земля; мені докладно було відомо, що в одному тільки Клеванському складі було коло 320 міліонів мушкетних набоїн та по інших складах не менша кількість. Проте на фронті набоїв зав- жди бракувало, хоч засобів для подачі їх війську було досить, Головний Отаман Симон. Петлюра у війську користувався попу- лярністю, але зате дехто з членів Директорії та уряду більш викли» кали кеткування, ніж пошани до себе. До представників ріжних соціялістичних партій здоровий орга- нізм армії ставився ворожо, вважав їх звичайними спекулянтами та руїнниками. Наша армія на фронті відчувала, що в нас в тилу ро- биться щось негаразд. А нарешті до війська, як я вже згадував, коло 12 чи 14 квітня дійшла страшна чутка, що ніби наш уряд ухвалив за- миритися з большевиками та почати війтну з Польщею. Що є зами- рення з больщевиками при тих обставинах, в яких ми находились, хожний з нас добре розумів; не хотіли цього зрозуміти тільки дехто з наших міністрів. Якось ве хотілось вірити, щоб була така ухвала на- шого уряду, однак така вістка своє робила, Поширювались також чутки, що з нашого боку, від партії с.-р. 46 СХЕМА-2 ; Х-Мтаб дупи СОАКО9/9р, ут зосналі 4 г 4 КА я? Є я я а п с. 4 Ра | ПРИ і рій ра і р 2? 77 | РУСИ 4 й р НН б. ТЕХ Новоград-Волиресьм 4 ) кон . Хо | Й ою і 7 і і / КУ / о | Фа 41 та с.д. уже проїхала через фронт отамана Коновальця делегація для переговорів із большевиками. 20 квітня під Новгородом Волинським спіймали панну Анну Жу- ківську з листом від с-р-в із Київа до наших с.р-ів., з якого було видно вже налагоджений звязок наших с.-р-в з большевиками. Ста- новище ставало поганим. Войовничий настрій у війську почав піду- падати. Чимало національно-здорового елєменту почало втікати в за- пілля ворога, А 27 квітня знову затримано другу панночку Віру Си- ницьку, яка пробиралася з Київа від Центрального Комітету до Арка- дія Чайківського та до полковника Коновальця. Після цього було над чим задуматись. Приїхав я до Корця. Обіхав околиці, дав накази по розположен- ню частин та на випадок бою. З значним облекшенням ми відірвались від залізниці та міста й вийшли в чисте поле, де було далеко краще воювати. Штаб став постоєм в замку (стара, масивна будова -- певно ще з часів гетьмана Богдана Хмельницького). На другий день по нашім приїзді, о годині 8--9 ранку, раптом в місті розпочалася стрільба. Що за чортовина, та невже ж больше- вики? Вискочив на шосу. Біжить народ. Питаюся, що це робиться? --: Козаки жидівську крамницю грабують, -- дістаю відповідь. На дворі стояв броневик, якого я зараз же надіслав з наказом: припинити грабіж, ко вдаваючись в те, хто там його робить. Слідом вислав кілька вершників, а за ними і сам туди поскакав. На майдані проти жидівської крамниці була купка людей та кіль- ка возів. Звідтіль і були стріли, Броневик наблизився до майдану і дав кілька стрілів в повітря; бешкетники розбіглися, а вершники затримали з них кілька наших ко- заків та якогось жида, який керував грабунком коамнищі. Їх заареш- товано, переведено доходження, яке Й виказало, що до грабунку крамниці наших чотирьох козаків намовив жид, який почастував їх леред тим добре горілкою та дав наперед по срібному рублю. В по- мешканні цього жида знайдено багато цінних речей, антиків, приве- зених ним із Житомира, звідкіль і сам він прибув до Корця. Корецькі жиди самі посвідчили, що цей самий жидок був також ініціятором житомирського погрому та що він водив козаків отамана Палієнка, показуючи Їм, які саме крамниці варто грабувати. Картина була ясна. Козакам всипали якусь порцію шомполів та відправили до частин, а жида віддано під польовий суд. Суд присудив його до смертної ка- ри через розстріляння. Вирок затверджено Й жидка на майдані м. Кор- ця, в присутности представників жидівського населення, розстріляно. Прізвище його Шварц. Зібравши рабинів та видатніших корецьких жидів я поінформу- вав їх про справу та хто був спричинником грабунку, а опісля запи- тав: -- Що ж ви тепер скажете? хто організує грабіж? -- козаки чи жиди? Ваш же єврей! -- На це дістав відповідь: -- Ну, какой ето єв- рей? Ето просто сволочі Все листування в цій справі, як дуже характеристичне й важне, я відправив із відповідним надписом до міністра внутрішніх справ, де 48 г і Є з - | РАК Н й ше - 14 іс . Перший ряд, зліва: Поручник СТЕФАН КУПРАНЕЦЬ. Старшина Окремого Загону С. С. у Білій Церкві. Поручник 47-го куріня 6-ої стр. Січової дивізії. Сотник ТВАН ЗУБЕНКО. Старшина 22-го куріня 3-ої стр. Залізної дивізії. Хорунжий ВОЛОДИМИР ПИЛИПЕЦЬ. Підхорунжий 3-ої Літунської Сотні У.Г.А. Хорунжий Залорожського Окремого Авіяцій- ного Відділу. Хорунжий технічного куріня б6-ої стр. Січової дивізії. Нині священик. Другий ряд, зліва: Сотник ВАСИЛЬ ШКЛЯР. (Старшина Окремого Корлонпого Корпусу Сотник ГРИГОРІЙ КЛИМ. Старшина Військової Жандармерії Армії У.Н.(Р. Бувший С.С. Сотник ПАВЛО ГУСАК. Старшина Охорони Головного Отамана. Кубанець. Третій ряд, зліва: Сотник ПИЛИП ОХРИМЧУК. Старшина 5-ої стр. Херсонської дивізії. Хорунжий АНДРІЙ ЗАЛІСКО. Старшина 6-ої стр. Січової дивізії. Поручник МИХАЙ- ЛО МОГИЛЬНЯК. Старшина 2-0ї стр. Волинської дивізії. «Й і «ЩІ ке « р «7 р , б КУ Й. че ; Льву ГІ і і 2 і г од З би зо зв, 9 лу о зе Й - б чу, і. і Р То й Я Ж ЧУ г із 3 Ї Й "ЛЕО. га Перший ряд, зліза: Підполковник ВОЛОЛИМИ» СМОРОЛСЬКИЙ. Військове Міністер- ство У.Н.Р. Поручник ІЛЬКО ШАПОВАЛ. Член Укр. Полкової Рали 67 п. Тарутинського полку (1917). Старшина повітової Сосницької сотні Вільного Козацтва, опісля 29 п. Борзен- ського полку, пізніше 3-го полку Чорноморського Кошу, а далі в Культ-Осв. відд. штабу 1-ої Запорожської дивізії. Адм. сотпик ЇВАРІ КРАСНОПЕРІВ. Військове Міністерство У.Н.Р. Другий ряд, зліва: Сотник АНТІН КОРШНІВСЬКИЙ. Лектор Спільної Юнацької Школи. Підполковник ПЕТРО ВАРАВВА. Начальник Самоходової Управи Військового Міністер- ства У.Н.Р. Алм. підполковник ІЛЬКО ГАВРИЛЮК. Голова 2-го Всеукр. Військового Зізду Член Комітету Одеської Укр. Губ. Військової Ради. Третий ряд, зліва: Поручник КОСТЬ ГРИГОРОВИЧ. Помішник ком-ра бронпотягу ,Кар- мелюк"?. Поручник ОЛЕКСАНДЕР КОРЯКО. Ком-р 2-0ї Гарматної батареї Кулеметної дивізії, Адм. сотник ПЕТРО БАЙДАК. Референт Інтендантської Управи Головного Управ- ління Постачання Військ. воно певно й загинуло. До речі: воно дуже пригодилось би в процесі вбивства Головного Отамана Симона Петлюри жидом Шварцбартом. Розглянулись, що Корець гандльове містечко, що тут можна в значній скількости дістати шкіру й сукно. Зараз же приступили ми до пошиття чобіт та направи одягу. Приїхав сюди отаман Оскілко з полковником Купрійчуком. Обидва в дуже доброму гуморі, що для мене було трохи дивним, з огляду на неуспіхи на фронті, яким отаман Оскілко ніби й не надавав значіння. Я налосівся ча нього, що він під Ко- ростенем не тільки що не дав обіцяної мені моєї ж 19 дивізії, але ше й вивіз її до корпусу С. С. На це отаман Оскілко цілком слушно пояс- нив, що коли б 19 дивізію було спрямовано під Коростень, то корпус С. С. так би відскочив у тил, що Коростеньська група й без наступу ворога не витягла б своїх ніг звідтіль. А зараз фронт зменшено та під- рівняно й положення наше доліпшало, З цим можна було погодитись. Далі отаман Оскілко почав казати, що Симон Петлюра незадо- волений як з мене, так і з командира 17 дивізії полковника Пузиць- кого, та що навіть вимагав, щоб отаман Оскілко сам виїхав на фронт й особисто керував операціями, При цьому дав мені копію з його від- повіди Головному Отаманові, де було зазначено так: ,..Щодо особч генерала Єрошевича, то окрім похвал, нічого більше не приходилося йому висловлювати, Цей старий генерал генерального штабу в боях був правдивим лицарем, мужній і спокійний в самих тяжких моментах і невдачах, так само, як і полковник Пузицький, командир 17 дивізії. Ці два вояки були завжди гордістю Північної групи і т. д.ї) Я запросив їх обідати. Хлопці зі штабу десь дістали меду. Після двадцятьденного шльопання по болотах хотілося пристійно зісти та ще й під добрим дахом. По обіді отаман Оскілко й полковник Купрій- чук щось так і юрутилися біля чогось, але не рішалися мені сказати. Мені здавалось, що вони хочуть почати розмову про затягнення мене до якоїь партії; щоб це попередити, я рішуче сказав, що не належав та й че збираюсь вступати ні в яку партію, особливо соціялістичну, бо в них цілковито не розбираюсь та Й не цікавліюсь ними. Тут же під- креслив, що армія та військовики мусять стояти тюза політикою. І отаман Оскілко, і Купрійчух подивились на мене як на особу безнадійну. Прийшов полковник Пузицький. Отаман Оскілко, звертаючись до нього, сказав: -- Що ж це ви здаєте міста? -- Це не я, це мій начальник! -- відповів пожковник Пузицький, На це я сказав: -- Це й не я, це мій начальник! Чому не дали 19 ди- візію та набоїв? Чому не дозволили перейти в наступ від Коростеня та відтягнули ,туляків"? Коли будемо тільки боронитися, завжди буде- мо губити позиції й територію. Серйозно отаман Оскілко так таки й не поговорив зі мною. Я не хотів чужих гріхів брати на свою душу і доводив отаманові Оскілкові, що тут тільки одна дивізія та оті два маленькі полки Холмської групи, а разом немає й 1000 бойщів, себто - - курінь військового часу. Чим тут командувати та чого я буду сидіти На карку командира 17 дивізії? ж) Ці слова цитую з книжки отамана Оскілка: ,Між двома світами", За Державиість 4 49 На це Оскілко сказав, що мене відкличуть до Рівного, де маю при- спішити формування 18 дивізії та її заосмотрення й тоді з трьома, але вже повними дивізіями перейду в рішучий наступ. І справді на другий день я дістав телєграму, якою мене відкли- кувано до Рівного, куди зараз же Й вирушив. По дорозі оглянув по- зицію на Горині, що була чудовою обороною. Їхав і роздумував, а са- мого прямо чорти брали: чи мої розпорядження були невідповідні, чи я не виявив особистої мужности, чи я дав ворогові трофеї? Команду- вання ж само перед самісіньким боєм висмикнуло у мене резерви, на- боїв не подало, а дрючками ж воюзати не можна. Ще Й винуватцем неуапіху ніби є я.. Знову мозок сверлило: якого ж біса вони не дають усього потрібного до боротьби, коли все є? Травень 1919 року. Виступ Приїхавши до Рівного, був я зди- Української Партії Самостій- | вований тим рухом, який панував у ників (Оскілківський перево- місті. Носилася сила самоходів, пере- рот). Рівенська невдача. важно з цивільними особами й жін- ками. Запитав когось, що це за лю- ди? Дістав відповідь, що це наші міністри, віце-міністри та їхні жінки, Треба було нагвалт формувати штаб 9 дієвого корілусу, бо фак- тично він ще не існував. Дали мені за начальника штабу генштабу сот- ника Войніча, сина знаного мені генерала російської армії. Сотник Войніч був вихованцем Пажеського корпусу, дуже здібний та енергій- ний молодий старціина; він дуже добре орієнтувався в ситуації, а го- ловне -- чудово розумівся на всіх соціялістичних партіях та знав усіх соціялістичних діячів. ") Отакого, як сотник Войніч, мені якраз і по- трібно було мати при собі. Установи Північної прули щиро пішли мені казустріч і на 4-й доль мого прибуття невеличкий, але добрий штаб став дійсністю, На- браля старшин, возів, коней, дві друкарські машинки, телефонічне майно, складані столи. Сформовано комендантську сотню з 70 козаків при двох старшинах. Корпусним комендантом: призначено полковни- ка Кокушкина. 75) Штаб 9 дієвого корпусу почав функціонувати. Полковник Кокушник (російської служби підполковник) хоч був немолода вже людина, але дуже юркий, та й мав добрий нюх на ріжні небезпеки. Забракло було нам грошей на це формування; написали вимогові відомости, та треба було їх відправити до відповідних управлінь. Все треба було робити дуже спішно, а відпуск грошей безумовно затри- мався б; тут сотник Войніч доповів мені, що гроші він дістане за кіль- ка годин від воєнного міністра Сиротенка, а з вимогами потім собі розберуться і тут же додав, що він тільки вчора бачив Сиротенка і той прохав дати йому хоч одного козака до вагону, а то він каже: ,Я во- єнмін, а при мені немає ані одного козака". х) Як відомо, політичний діяч тоді обовязково мусив бути ,соціялістичним", бо інакше у нас тоді у міністерське гроно влізти не міг. же) За часів гетьманату був комендантом двірця у Вінниці. -- Редакція. 50 -- Скоріш дайте йому двох козаків! -- сказав я. Негайно надіслано двох козаків, з чого п. Сиротенко був дуже вдо- волений, а сотник Войніч одержав і приніс потрібні гроші без фор- мальностей. Оглянув я Берестейський поляк 18 дивізії, який містився на пів- денному боці міста в касарнях. Люди одягнені були не погано, всі ма- хи зброю, - тільки спали чомусь на голих нарах, без соломи; це вже недбальство, -- накрутив кого слід. Оглянув Рівенські майстерні: ін- тендантську, артилєрійську та інженірну, якими був просто захопле- ний, Матеріялу ріжного було багато, робота йшла напружено: шили одяг, білизну, чоботи. Реперували зброю, інженірні та артилерійські прилади; калібровались гарматні набої й тижнів через два можна бу- ло заосмотрити тисяч 80 війська, -- цілу армію! Після цього огляду аж радісно зробилось на душі! Хвала Богові, це вже не соціялістична балаканина, а реальна робота! Тільки якось дивно, що все це було до- рібком Північної прупи військ, а головне командування нічого подіб- ного не мало, та Й нічого не провадило; тому решта армії заосмотрю- валася або власними засобами, або.. обіцянками головного коман- дування. Я містився в північній частині Рівного біля шоси на Корець. Між шосою на Корець Ї залізницею Рівне- Шепетівка на Горині у селі Бу- грин розмістився курінь з кулеметами й кількома вершниками і з ними я зі свого помешкання мав сполучення телефоном, Охорона була й на мості по шосі на Корець. Так зроблено тому, що корецька група не була звязана безпосередньо з військами корпусу С. С. і ворог легко міг пролізти між корпусом і Корецькою групою на Бугрин або до мо- сту на шосі. При надзвичайному нахабстві напоєних горілкою боль- шевиків можна уявити, що виникло б у Рівному, коли б якась ворожа кіннота продерлася біля Бугрина... Дім, в якому я мешкав, належав до жидівського рабіна, культур- ної й розумної людини. В цьому ж домі, на другому кінці його, жив міністр фінансів Мартос. Дім був великий. Виходи в мене і в п. Мар- тоса були ріжні й тому я з ним майже не зустрічався. А рабін був ба- лакучий і вечером, бувало, засяде у мене та й балакаємо собі. От-так розбалакавшись про революційну війну, рабін в піднесенню сказав: -- Знаєтє что, гасладін отаман, ви вспомнітє маї слава: в нашу е- поху в барьбє класса с народом всєгда перєможет народ. А в барьбє народа с капіталом, всегда побєдіт катітал! Поміркував я собі » прийшов до висновку, що може воно й так, але за що бються люди? Або за ринки збуту, або за терени добуту (Бурська війна). А чого ж чна нас лізуть большевики? Ясно! За хлі- бом, вугіллям, залізом, нафтою -- за капіталами України. Обіхав усі околиці Рівного, оглянув входи й виходи з міста й прийшов до висновку, що місцевість для оборони чудова. Здавалося, що штаб корпусу ніби увійшов в нормальну роботу воєнного часу. Пішов до кіна, навіть із балетом. Битком набито на- родом, усе більш цивільних, Зайшов у ресторан повечеряти. Просто тоб; Харбін в часи Японської війни: військових маловато, переважно е 5 « - З | і кв, Ра. з ко 5 СЯ | і | 52 цивільні; грошей викидалося багато. Запитав одного знавця відвіду- вачів: -- А це хто такий? -- Це ес-ер такий то! -- А той хто? -- А це ес-дек такий то! -- А то? -- А то віцеміністр, соціял-демократ такий то! -- Та чому ж це ви приставляєте увесь час ,ес-ер" та ,ес-дек", як яку рангу? -- Як чому? Усе ж державне керівництво в їх руках, та й вони ж посідають великі гроші, які уряд чи Директорія їм приділили, або й самі дістали на партійні ціли. Вони ж бо займають і головні посади. Повертаючи додому, міркуваав я собі: ес»ери, ес-деки, а мені по- трібні козаки, бунчужні, сотники, полковники, обув, набої, харчі й т.п., а ес-ерів чи ес-деків я цілком не потребую! Та й щось їх трохи заба- гато.. Чи не краще б частину їх надіслати от-туди на фронт? А на фронті ставало все гірше й гірше й на душі було якось не- весело. На другий день пішов я до отамана Агапієва й кажу йому: чи не краще решту 18 дивізії та й командира її полковника Купрійчука з Рівного відправити під Корець? Чого війську лежати тут в касар- нях? Це не здорово, а в полі вони обімнуться та Й подалі будуть від політиканства. Штаб мій уже сформовано й мене б посунути під Ко- рець, -- тримати штаб в місті, далеко від розположення військ, є не- добре, Отаман Агапіїв ніби зі мною згодився, але сказав, що краще по- чекати наступу Запорожського корпусу, який уже гуртується в районі Радивилів-Новопочаїв, і тоді всім разом перейти в наступ, Нарікав він на корпус С. С., який, на його погляд, цілковито видихаяся, і що Й йо- го прийдеться підперти Берестейським полком 18 дивізії. Залишати Рівне без цих двох полків, лічучи й Галицький, було б ризиковно, бо вони є останнім стратегічним резервом. З цим можна було погодитись; але одного мені отаман Агапіїв не сказав, -- це про положення польської армії. А можна було припу- скати, що й Агапіїв і Оскілко та й міністри в той час вже почали по- глядати на Захід -- в тия собі -- більше ніж на Схід, де були боль- шевики. Я почував, що отаман Агаліїв говорив тепер зі мною нещиро. Прийшов я додому. Був вечір 28 квітня, З Кордця повідомляли, що там відбивають дрібні партії большевиків та що є якийсь рух їх на правому крилі дивізії, в сторону корпуса С. С.; звідтіль у Бугрин теж повідомляли, що селяни казали, нібито бачили большевицьких кіннотчиків у 8 верствах на схід від Бугрина. Заносилося на те, що на фронті починався якийсь рух. Я дотюовів про все це штабові групи, дав зарядження Берестейському полкові бути готовим на ранок до ви- маршу на Бугрин, а задля того перевести розвідку шляхів у тому на- прямі. Вночі, певно коло години 23, коли я спав, постукала до мене в двері з кухні служниця (жидівка) й оказала, що прийшло багато га- лицьких жовнірів на подвіря та якісь старшини ввійшли до кімнати пана міністра Мартоса, заарештували його й кудись увозять. 53 Увозять Мартоса? Що за чортовина? Подивився я в віжно й на подвіррі побачив багато озброєних козаків, очевидно Галицького пол- ку. Служниця додала, що всі двері позамикано. -- Як же вони позамикади? -- У господаря позабирали ключі та й позамикали! -- відпо- віла та. В голові пронеслось -- фахівці"... -- А ваші двері підперто скринею, Уж ви, Гаспадін атаман, не дайтє нас паубівать! -- благала жидівка. -- Та яю же я не дам, коли мене самого замкнули й забарикаду- вали? Подзвонив я в телефон і попросив, щоб централя дала вагон отамана Агапієва. Якийсь голос запитав, про що йде. Кажу, що хтось арештував міністра Мартоса та кудись вивозить. Я тут в одному домі з ним. живу... -- Ценічого, - - відповів голос, -- це на розпорядження уряду!... -- Та що, хіба не можна говорити з отаманом Агапієвим? -- Ні, він дуже змучений! Наказав себе не будити. Це нічого, па- не отамаче! Отаман Агатіїв знає, що міністра Мартоса мусять ареш- тувати, -- відповів вартовий при телєфоні осаул. Аж сплюнув я! - - Мусили, так мусили, а яке ж мені до того діло? Я в політику не мішаюся. Що таке Мартос -- не знаю; так собі -- за- молода людина. Але навіщо ж і мене замкнули? Покликав служницю й питаю, чи повезли Мартоса? -- Повезли, -- відповіла. жидівка, -- 1 самі поїхали? -- Ні, в паперах шукають та складають Їх! -- А ти звідкіля знаєш? -- А яїм чай даю! -- Ну, давай і мені чаю! Слушно, що поки робитимуть обшук, то варти не здіймуть. Нема чого хвилюватись! -- та й поліз собі під ков- дру. Однак же міркую засипаючи, що це ж заарештували міністра... міністра фінансів... фінанс.. так це ж гроші! Може ню загарбав? Це буває, що люди гроші гарбають, та й, не рідко. І за кордоном крадуть, та ще й як! Певно щось невдало зробив! Ні, це мене не торкається, та й заснув собі, Раптом, біля години 6-ої хтось дуже міцно вдарив у мої двері. Я прокинувся. Увійшов старшина, присадкуватий, з русявою борідкою, елєгантсько убраний. Брязнув острогами та зробивши руки »бубликами" урочисто оголосив: ,Пане отамане, ви арештовані! В голові з яросоння пронеслося: -- чи не Шапула це з його зна- менитим електричним кріслом? 7) НІ, не він. І раптом мені зробилось якось самому смішною. -- Ким і за що? -- питаю, повертаючи до нього гожову, а рукою потягнувся по люльку та тютюн. х) По Рівному ходили чутки, що нібито контррозвідка ловила Й невинних, пе- реважно багатих жидів та страхала їх слектричним кріслом, а то й припікала. Після того за викуп випускала: -- робили гроші! За правдивість цих чуток, безумовно, не беру на себе відповідальности. 54 -- Головного Отамана Петлюру арештовано, оголошено нову владу. Головвокомандуючим усіма збройними силами Наддніпрян- ської України призначено отамана Оаскілка -- одним духом відрапор- тував осаул та й знову брязнув острогами. -- Ну, а навіщо ж мене арештовувати? Я ж тримаю фронт! Є за- ступник на моє місце? -- Ні, немає. Зреїштою, цього я не знаю, але мусите йти зі мною до нового коменданта. -- Ну, коли такий наказ, то підемо до коменданта, -- відтовів я, смокчучи люльку. Задзвонив телефон. -- Слухаю, -- кажу. Що? -- І раптом в одній сорочці зіскочив з ліжка на підлогу. -- Де, чи ба- гато? Лупіть їх з гармат та тримайтеся що є сили. Я ще вчора приго- товив Берестейський полк, він зараз же вирушає до вас. Тримайтесь! Я також зараз приїду до ває. Дзвоніть що півгодини. Схватив другу слухавку (на столі було два апарати). -- Дати вагон отамана Агапієва! -- Знову той же голос, що вночі. Кажу йому так-то й так. Відповів, що отаман Агашіїв уже знає, та що не весь полк, а Курінь Берестей- ського полку вже вирушає на Бугрин, і що він не думає, що це так поважно. -- Чи поважно, не знаю, але персполоху в Рівному нароблять скільки хочете, коли продеруться -- відповідаю й додаю: -- Та мене тут хтось арештував, а мені треба їхати на Бугрин, -- Пі, ви не арештовані, Я їм скажу, але ви з Рівпого не вирутнайте. Треба дивуватись, як чудово був наладжений звязок в отамана Агапієва та скільки ця людина працювала! Якийсь отаманчик набреше цілу купу та й дряпне з позиції і не доповість, а телепрафіст (телегра- фічні стації всюди були від штаба групи та ще й з верхівцями) і телє- графує, що ось такий-то начальник відійшов, що накажете робити зі стацією? А отаман Агаплієв зараз же телєграфує й ківнотчик везе телє- праму до ,отаманчика". А той і лупає очима: - - Як це він дізнався і мене зловив. Справа йшла про Бугрин, де стояв курінь. Мого почав обстрілю- вати якийсь большевицький відділ; трохи большевиків встипло пере- правитись через Гориль на південь від Бугрина, але їх ще до прибуття Берестейського куріня зліквідували. Осаул, що арештував мене, тепер стояв, відчуваючи, що тут не жарти, Я йому пояснив про що йде, підюресливіши, що коли ми не ві- дібємось, то годин через чотирі до Рівного можуть вскочити боль- шевики. Видно було, що осаул занепокоївся; його самопевний вигляд теропав, Я запропонував йому сісти, а сам почав умиватись. Служниця тюинесла чай; почали пити удвох. Розговорились, я й питаю: -- Ви кажете, що Головного Отамана Петлюру арештовано, а де ж він? -- А його відправили за кордон та ухвалили все зробити без про- ливу крови, -- відповів осаул. Нехотяче промайнула думка: -- а як поверне зза кордону? НІ, це щось не так! А що без проливу крови, то це дуже добре, але щось то воно якось не так, - - думаю собі. Пішли до коменданта. Містився він від мене на віддалі яких кроків 55 100. Цей підтвердив, що я звільняюсь від арешту й мушу йти в касарні, куди о такій-то годиві приїде головнокомандуючий отаман Оскілко. Повернувся я додому, де застав коменданта свого штабу полков- ника Кокушкина. Шустрий це був старшина, тільки стрілів не любив. Питаю його: -- Ну, що? -- Та воно щось не теє: козацтво та й старшина якось не співчу- вають цьому.. ніби чомусь не вірять, - - і подав мені наказ 1 відозви отамана Оскілка та Є. Архипенка. Почав я читати. Дуже багато напи- сано, але не робить вражіння. Й Наказав я полковникові Кокушкинові, щоб він в касарнях слідкував, чим там пахне, щоб надіслав когось до потягів штабу групи та пові- домляв мене через післанця на словах; а сам я пішов до отамана Агапієва. Вулиці міста були майже пусті: ходили по них тільки патрушлі Га- лицького полку, Ці патрулі сходилися біля багатьох будинків та вид- ко було, як козаки входили до них, -- певно для свавільних обшуків. Коли я входив до вагону отамана Агапієва, то бачив, що в вагоні ота- мана Оскіяка, який стояв поруч із вагоном Агапієва, сиділо за столом троє якихось цивільних людей, -- один з них, здається, Є. Архипенко. Отаман Агапіїв сидів у свойому вагоні за столом та щось писав, від- повідав на телєфонічні повідомлення, щось наказував... і т. п. Напроти столу, на аксамитовій лавці сиділо двох козаків, та кожен тримав у ру- ці по ручній гранаті, вставивши держало між коліна. Така позиція по- казалась для мене дуже дивною. Я потихо запитав отамана Агапієва: -- Що робиться? -- Та ось бачите) -- відповів Агапіїв, показуючи рукою на гра- натчиків, а далі додав: -- Послали бронепотяг, а він став та вперед не йде. Тепер я зрозумів, що Симона Петлюру не арештовано, а той осаул, що мене арештовував, мені набрехав, або його самого обдурили. Пішов я до касарень, а по дорозі міркував: десь певно лагідність стосунків між Оскілком 1 Агалієвим порушена... а ,бронепотяг не йде"... Згадував - - ,усе без проливу крови"... слава Богові! По приході на майдан, що перед касарнями, побачив вистроєне військо, тисячі три, не більше. Це були: Берестейський полк, частина 2 Волинської дивізії (більшість без чобіт залишилася в касарнях) і ріж- ві команди; частина Оскілкової гвардії -- Галицького полку була уставлена в ріжних місцях. Усім розпоряджався командир 18 дивізії полковник Купрійчук. Я став на свойому місці на правому крилі комен- дантської сотні штабу корпусу. Підіхало елєгантське авто і з нього вийшов отаман Оскілко: високий, худий, елєгантсько убраний в ко- роткий сірий жупан, сині штани, на голові кашкет з дуже великим дашком. Вся його постать не імповувала війську того складу, бо він не мав у свойому вигляді нічого отаманського -- хороби того часу. Заграла музика. Полковник Купрійчуж підійшов з рапортом. . Обійшовши військо, отаман Оакілко наказав прочитати накази; вони вражіння не зробили, -- задовгі були. Потім почав промову при- близно того змісту, що ось на фронті невдачі, а все тому, що до штабу дієвої армії просунулись зрадники, які хотять запродати Україну Мос- 56 - о НО / ) 1 ; 3 З в. ре й НЕ б Рв во 4 2 4 ш Ї ч М І Е і - « 2 зр КИ б зм я... - зе З х - ба ж Х Ж. є м 34 ї б З Тео Фа я Й "4 АЮ | "а Е « ВИН «с . З - б ря є і Я 2383 З . обр я » ої ро 4 ее 9 і што ЕЕ г за ; бе Р / оз і і не Ж. 4 Е 5 Пи б» 5 5 6 а чі ТРАВА - че Ж З8є М і ХА Б БЕ СУ ч тео Фа 3 по 25 ЗМ |" - обі зб 4) ч чн яз о сло і г. 7 775 ШБЕВ ху. 3 я - 7 ВИРІ чо да З Ф.Е ; бл ча О22 х . в р ; РТ М о ха і М т Ци З ч "з . зом ш. хр ар о чав. о8с лі б. х за) 47 й У ЗЛ ем 5 УЛ брову й. і Я С(ЛИЕТЕ і; ї З З р бій ДЛ 5; - ч б я б Ок "ї чу По оз збі У// г; і 7 71 ж ще б Ж Я Ге Р. (є) є Мої рий Ії То бь 4 ма СТ рр «я спра С ро 7 5 8 кві; навів і доводи: останній наш уряд з членами Директорії Петлюрою й Макаренком, не вважаючи на протести членів Директорії Андрієв- ського й Петрушевича, вирішили увійти в згоду з большевиками та за- вести в Україні радянський устрій; що він, Оскіяко, хотів цьому пере- шкодити Й його тоді усунено з посади (А я й не знав цього! -- проне- слось у мене в голові). Він не може допустити до загибелі України, тому й арештував усіх зрадників... (Знову промайнуло в голові: -- Бреше, бо Симона Петлюри не заарештовано!). Далі казав, що штаб дієвої армії хоче загарбати його склади та не дозволяє навіть видати козакам білизну, одяг, чоботи, які він пошив. Різким рухом Оскілко підійшов до Берестейського полку і, звернувшись до одного з козаків, сказав: -- На тобі певно й сорочки нема! -- та сіпнув його за ковнір блюзки, відірвав гудзики, а звідтіль виглянула як на зло чистісінька біла сорочка. Далі ще трохи промовляв і кінчив отак: -- Ідіть за мною! Хай живе Україна та всенародні збори! Полковник Кугрійчук крикнув: -- Слава отаманові Оскілкові! Пролунало ,Слава", але дуже слабеньке. Після цього Купрійчук щось сказав зблизька Оскілкові та, хитнувши головою, підбіг до мене й каже, що й я мушу прокричати ,Славу". Момент для мене настав дуже критичний, а в голові промайнуло: -- На дурня наскочив! Я зробив кілька кроків вперед й як мога голосніше закричав: -- Слава Україні, слава! -- Знову пролунало слабеньке ,Слава!" Отаман Оскілко сів в авто й відіхав, д ми ще довго дивились ніяково одикю на одного. ні, це не Петлюра, який словом умів розпалювати юрбу! Що ж воно буде? Ясно, з промовою Оскілко провалився! Це він і сам відчув. Слухачі були інертні, промовець захопити їх не зміг. Все виглядало на якийсь вибрик, а не переворот та ще й державний... Невеселий повертав я додому. Зі штабу принесли розіслану всім копію телєпрами полковника Пузицького зі ,дславою отаманові Ос- кідкові"?, І цього обдурили, поміркував я собі, бо ж який же з Пузиць- кого переворотчию? Тільки, чому так він поспішився? Смутний я сидів в кімнаті, бо справа для мене була ясна: Головний Отаман Симон Петлюра не є арештований; штаб дієвої армії існує; військо Оскілкове інертне. Виходить, що Оскілюо з військового по- тляду робить звичайний бунт та ще й якось дуже по дитячому. 29 квітня вийшов наказ, щоб усі резерівні частики, які перебува- ють у Рівному, вийшли на фронт на призначені місця. Наспіло також таємне повідомлення, що державний центр вирішено зранку 30 кБітня евакувати з Рівного та що висилається делегацію до Варшави для пе- реговорів з поляками. Години коло 14 над Рівним загуркотів мотор аеропляну, з якого кидано якісь проклямації, а незабаром прибіг комендант штабу й дав мені якийсь друкований листок. В чьому писалося, що отаман Оскілко продався большевикам, заарештував уряд УНР та діоконав перевороту... зрадив українському народові і т. п. Підпис Головного Отамана Симо- на Петиюри. 57 Всі кинулись читати ці листки, та й злякались! Головний Отаман Петлюра не арештований, штаб дієвої армії працює! Виходить, що отаман Оскіжжо нас обдурив!? По отамані Оскілку й отамані Агапієву старшим військовим у Рі- венській залозі був я. Бездіяльність влади карається, як і перевищення її, подумав я. Треба було шось робити. Я наказав негайно підготовити Комендантську сотню та пошукати в касарнях, хто там є з петлюрівців, та енергійний. Таким оказався Лихінкевич, але я не пригадую тепер, чим: він був та яку мав рангу. Десь біля 18 години я пішов до касарень. Біля двірия при потязі штабу групи побачив отамана Агапієва, переодягненого в цивільне пальто та в чорній каракулевій шапці на голоні. Ясно, що отаман: Ага- ліїв тікав. Прийшовши до касарень, я наказав комендантові штабу, щоб, як тільки стемніє, комендантська сотня звільнила спід арешту па- нів міністрів та тих, хто ще з ними сидить. Зараз цього робити було не можна, бо двірець густо був обсаджений Галицьким полком, а який на- стрій був у касарнях, мені не відомо; в темноті ж можна йти на які-хоч сили. Та й чи варто було розпочинати кровопролиття ссред своєї ж ар- мії, в заговорі (крім маленького гурту авантурників) не повинної, та ще й тоді, коли переворот фактично вже провалився. Перед 23 годиною міністри вийшли на волю. Отаман Агагіїв виїхав до Польщі, а отаман Оскіяко трахи затримався біля Рівного. Опісля пе- реїхав в околиці Дубна, а пізніше перенісся до Польщі. Пізно ввечері прийшов наказ Симона Петлюри про ліквідацію Ос- жілкового виступу, Перед 24 годиною 29 квітня все було вже ліквідо- вано і без пролиття крови; промовно-паперовий з оперетковими ареш- тами переворот почався вночі з 28 на 29 квітня, а скінчився вночі з 29 на 30 квітня. Та хіба це можна назвати переворотом? Але цей виступ Української Партії Самостійників, якої слухняним виконавцем був мо- лодий Оскілко, мав наслідки дуже погані, хоч під іншим поглядом мо- же й добрі, як це побачимо далі. Одначе докінчу мову про фактичний бік справи. На ранок 30 квітня, коло години 9--10, коли я був на двірці, підій- шов якийсь потяг. З вагону вискочив з мавзером в руці отаман Бень та нічого нікому не кажучи почав стріляти в гурток козаків; чоловіка з чо- тирі ні в чім неповинних людей впало, обливаючись в крови... Все роз- біглось. Ледви вдалося переконати цього Беня, що все давно вже скін- чено та що це перша кров, яку проллято в цій авантурі... Того самого дня вся залога Рівного, до шість тисяч людей, вистро- їлась ва вулиці в очікуванні появи нового командуючого групою ота- мана Желіховського та виступу ради міністрів. Появився отаман Желіховський - - високий, широкий в плечах, дуже вигнутий в слині -- та й ходючи поміж вистроєним військом почав викрикувати: -- Зрадники, запроданці большевицькі... і т. д, і т. д. Промова успіху не мала. По перше, військо стояло вздовж вулиці май- же на кільометр, через що ті, що дальще стояли, нічого не чули, а по друге -- не було в Желіховського отих слів, які б могян розворушити старшину й козаків, приймаючи під увагу ті обставини, в яких ми опинились 58 Далі з балькону дому, що містився приблизно напроти середини шерегу війск, виступив стрункий, красивий, з довгим волоссям на го- лові міністр Мартос та й почав те саме... зрадники, контререволюціо- нерв і т. п. Старшина й козацтво нудилися від промов: задуже всім вони були осоружні. І Мартоє успіху не мав. Та й пішли всі обідати. Увечері Мартос напосівся на мене, чому я його, члена уряду не ря- тував, коли його арештовували. Ну, я йому й пояснив, чому не ря- тував... й . Нове командування почало звільняти з посад і переважно стар- ших начальників; звільнено їх до 10. Північний фронт був єдиний, який ще представляв з себе якусь силу, з пристійно організованим тилом; звільнення старших начальників зразу підірвало силу опорности й без того слабенького війська. Жрештовано полковника Пузицькога й посаджено в потязі під варту. Там же посалжено й інщих арештованих військовиків, а з ними ше й цивільних -- Є. Архипенка й здається п. Макаренка -- членів Української Партії Самостійників, до якої належав і Оскілко, Хоч отаман Оскілко, як командуючий значним військовим зєднан- ням, був цілковите зеро, зате отаман Аганіїв був великий знавець військового діла, та ще й з небудьякою енергією. А що найголовніше, то це те, що військо призвичаїлось до своїх начальників, які довший час ним керували. Старшини й козаки знали своїх начальників, з яки- ми довший час провели в бойових обставинах, а начальники звали своїх підлеглих: той бреше, той пє, той спекулює, а той пре вперед, і т. п. Це ж не була стара Петрівська чи Фридрихівська армія, де дано наказ і автомат починає ділати. У кас наказів писалося багато, тільки ті, що читали ці накази, спочатку дивилися, а хто цей наказ написав? Молодший старшина та козак в боях спочатку оглядались, а хто ними командує? Й тоді вже йшло відповідне виконання. Ось чому зміни на фронті старших начальників треба було робити дуже обережно, а таке, »бац та й розігнали" дало свої негативні наслідки: Північна група (фронт), як побачимо далі, почала цілковито розпадатися. Отаман Желіховський не міг хутко зорієнтуватися в силі й якости підлеглих йому військ та вияснити, чим він властиво посідає; так само й новий начальник штабу. До мене зголосився новопризначений командир 17 дивізії полков- ник Василів. ") Поговорив я з ним. та поміркував, чи буде що доброго з цього. Під Корець поїхало два соціялістичні міністри, щоб підбадьо- рити військо та й трапили в невсличку стрілянину; повернули чим скорше до своїх авт та й ходу! А в Рівному олісля відповідні агенти кричали: -- Члени уряду з багнетами в руках ходили в атаку і т. д. Полковник Василів незадовго кудись відійшов, командиром 17 ди- візії став артилєрійський полковник Желіховський, брат командую- ч) Можливо, що полковник Василів був призначений на 18 дивізію, вже добре не пригадую. 59 чого групою, Ходив він з рушницею через плече, але в бою цілковито не орієнтувався. Ясно, що мені не було пощо сидіти в Рівному і я переконав ота- мана Желіховського випустити мене з Рівного. Діставши згоду, взяв штабову пішу сотню та ще там щось і виїхав на фронт, властиво на карк лолковникові Желіховському й 17 дивізії з дрібними, доданими до неї відділами. Опісля прибув під Корець і Галицький полк, Повними грудьми відітхнув я знову в полі й відчув, що я живу: все тут знайоме, все зрозуміле. Большевики на нас дуже не напосідали й тому переважно гарматним огнем ми легко відбивалися від них, І так минав час приблизно до 18--20 травня. Зауважено якось, що кінні групи большевиків, оминаючи флянки нашої групи, пробирались да- леко в тил, але це було не таке страшне явище, бо з тилу вони на щось напотикалися й повертали назад. Ще в останні дні свого командування отаман Оскілко зробив розпорядження про виступ з Рівного всього, що може Йти на фронт; це відносилося до 2 Волинської дивізії, Бере- стейського полку, запасових частин ії т. ін. Несподівано наспіли відомости, що 2 Волинська дивізія (до 900 багнетів), висунена до с. Гоща на р. Горинь, 20 чи 21 травня цілком перейшла на бік большевиків. Штаб цієї дивізії, під обороною вірної штабової сотні, відійшов до Рівного та, не відшукавши там жадного командування, пішов на Дубно, Кремянець. 7) На цей час поляки зайняли Сарни, але з нашими частинами були в зносинах доброзичливих. Тільки уявити собі те становище, в якому опинилася наша мала Корецька група: на фронті -- большевики, в ти- лу-- 900 озброєних зрадників, що перейшли на бік большевиків, а ко» мандування Північною групою, покинувши війська, виїхало з Рівного невідомо куди, не залишивши в Рівному навіть звязку; корпус С.С. від- ходить за р. Горинь. Нашій групі треба було або негайно відходити за р. Горинь, пробиваючись через зрадницьку частину, або йти на зєднан- ня з корпусом Січових Стрільців. Військовий гонор не дозволяв на це. А я знав, що зрадницька сволота після 3--4 гарматних стрілів роз- біжиться; аби тільки не попсули міст через Горинь біля Гощі. Тому негайно направив панцирник для обсадження мосту, а Корецьку гру- пу, при слабенькому натиску большевиків, легко відвів за Горинь і там зупинився. До групи прилучилося десятків три козаків 2 Волинської дивізії, що втікли вже від большевиків. Вони запевняли, що їх зму- сили терором перейти до ворога; телер дістали по 15 шомполів і їх знов було вписано в полки. Надіслав до Рівного двох старшин шукати звязку з командуванням Північної групи та для орієнтації. Післанці повернулися та повідомили, що командування давно виїхало на Дубно, Кремячець; що кортус С.С. теж відходить ніби на Дубно, Кремянець; з) Генерал М. Безручко в збірнику ч. 2 ,За Державність? на ст. 70 пише, що 23 травня, і теж в Гощі, на бік большевиків перейшла ціла 19 дивізія (чи не 2 Волин- ська це?), захопивши з собою командира дивізії та цілий штаб. Чи не помилка це, бо я папевно знаю, що командир дивізії отаман Добрянський (що не бажав вилазити на фронт під Коростень) в полоні не залишився, бо пізніш я знову мав нещастя ді- стати цього комдива зі всіма його реквізованими екіпажами під свою команду. бо .що Кремянець була захопила большевицька кіннота; що в Сарнах ще стоїть наш відділ; що 18 дивізія розбіглась, а Клевань зайняли поляки... Квапитись не було пощо; треба проскочити через Рівне. Мабуть 94 травня без жадних перешкод, Корецька група пройшла через Рівне, захопивши з собою до 100 бродячих козаків ріжних частин Північної групи та кілька возів і коней. Да мене стало ясним, що в Рівному була паніка, викликана оче- видно захопленням большевицькою кіннотою Кремянця та насуванням польських військ на Сарни й Клевань, як рівнож і масовим переходом чаших військ на бік большевиків. А чому ж вище командування, не пере- варивши стану річей, під впливом тільки безпосередніх вражінь, не онінивши обстанови, покидає власні війська, навіть не повідомивши їх про це? Припускаю, що командування Північною групою дістало провокаційні відомости, що й Корецька група перейшла на бік боль- шевиків. Так дріт же був, можна і треба було справдити це! В кожному разі тікати та щей з таким поспіхом не було підстав, хоч становище й було тяжке. Досвід провадження боїв підчас відвороту учить, що при небез- пеці великі щтаби та установи треба відправляти в більше забезпечені пункти, але сам командуючий з 3--5 старшинами та відділом кінноти мусить бути при свойому війську навіть і в самих небезпечних місцях та керувати відворотом, власною особою даючи приклад мужнюсти й холодного розуму. А звязок до останньої хвилини не треба здіймати. Треба ще, щоб при ньому була частина інтабовців зі старшиною гене- рального штабу, який би давав інформації, де що робиться, та вказівки, кому й куди Йти. Ніч з 24 на 25 травня 7) провели ми в західній частині Рівного, обсадивши переправи через р. Усте. На деяких переправах були ще якісь наші відділи. Зі ст. Рівне довідались ми, що корпус С.С. прямує досить поспішно на Кремянець. В полудне 25 чи 26 травня Корецька група (ІХ дієвий корпус) пе- рейшла до с. Дядкевичі і там зупинилася, звязавшись із 51 Наливай- ківським полком, який провадив формування в с, Шпанів, а тепер ча- стиною стояв проти м. Клевань, І тут підтвердилось, що поляки до на- ших військ ставляться льояльно Й нас не зачіпають. В Дядкевичах ми ще ноловнились людьми та двома возами з мушкетними набоями, -- стало веселіше, Але приходилося ввесь час із небезпекою оглядатися на південь, звідки чути було гарматну стрільбу. Між Корецькою гру- пою й корпусом С.С. зробився великий прорив і звязку між нами не було. Групі загрожувала поява большевиків на її правому крилі. За- чепившись за якийсь дріт, ми нарешті дістали розпорядження, що му- симо відходити через Дубно на Кремянець. Десь певно 27 травня група вирушила на Дубно. Біля Дубна зробилась каша від наших збігців та з) В датах я може Й помиляюся, але в мене є точний документ -- Наказ від 23 травня 1919 р., виданий в Рівному Сарненському відділові. Цей відділ певно прибув в райов Рівного 21 чи 22 травня та обсадив двірець та околицю, бо коли Корецька група зосередилась в захілній частині Рівного, то на двірці вже були якісь наші частили Сарненської групи. 6! збольшовиченого населення. Якийсь матрос Рикун, большевик, оголосив Дубно ледви не республикою й мав у своїй команді чимало озброєних в обрізани селян, витляду високо грабіжницького. Ця публика, з во- замн й бабами, почала грабити біля Дубна вагони з військовим майном. Нам довелось це припинити з застосуванням шомполів, навіть і до баб. На 29 травня Корецька група (властиво вже тільки ЇХ дієвий кор- пус) зоссредилась у 8--12 верствах на північ від Кремянця (Дивись схему ч, 4). Оттакою була сумна фактична сторінка, як її називають ,Рівен- ська катастрофа". Що тут оцінювати? Якби командуючий Північною групою не по- спішив з відіздом і затримав біля Рівного Корецьку групу та додав до неї все те, що там ще залишалося в Рівному, й перейшов у наступ на праве крило большевиків, яке напосідало на вичерпаний вже корпус СС. -- то Й не було б ніякої катастрофи, а був би добрий успіх. При такій війні ввесь час треба вживати маневру, а не.. відписуван- ня. Зроблено ту саму помилку, що й на фронті Бердичів--Житомир- - Коростень. Ще раз повторюю, що большевики в цей час були дуже слабенькі, Тепер я знову повернувся до освітлення т. зв. ,Оскілківсько- то перевороту". Заоцінкучиробленнявисновківяне бе- руся, бо я ж усього не знаю й у мене нема до цеї події матеріялу. Є) Було так, що в деяких міністрів уряду Мартоса появилась думка зами- ритися з большевиками та спільно з ними починати боротьбу проти буржуазної Польщі. Таку думку підтримували деякі ,,політику- ючі" військовики, а саме: Наказний Отаман генерал Осецький та ко- мандир корпусу С.С. полковнию Коновалець. Певно, що з власної іні- ціятиви деякі партії (до яких належали й деякі міністри) увійшли в нереговори в цій справі з Раковським, що сидів у Київі; це стало ві- домим і в армії з перехваченого листування. Отже, після цього й було скликано в Здолбунові 11 квітня 1919 року державну нараду, про яку мабуть всі знають з книжочки В. Ос- кілка ,,Між двома світами". Я не буду повторювати їй, але нагадаю, що голосування на тій нараді дало такі наслідки: Військовий міністр Си- ротенко (прапорщик з російського війська) в імені уряду (хоч не всі міністри були того погляду -- були й протилежного), Наказний Ота- ман генерал Осецький, полковник Коновалець, полковник Мельник (начальник штабу Дієвої Армії) висловилися за замирення з больше- виками та війну з Польщею; дехто -- просто за війну з Польщею, об- минаючи справу ставлення до большевиків. Отаман Оскілко, як командуючий Північною групою й член пар- тії Українських Самостійників, генерал Агатіїв та генерал Сінклер (на- чальник Генерального Штабу) -- за мир з Польщею та за війну з боль- шевиками. з) Варто було б, поки живі ще свідки й учасники отих подій, щоб і вони зафік- сували та подали те, що знають про той ,переворот"". 62 й Й | ) і | СХЕМА- а | | | Становище на 29-Й-/9/9р4 Й бари 2 . Р 73 РО | Е / ть З | р 7, / 2 - у 7 М | х / Р | М; 5/2, -- Й! / ФІ т З 8 / МА М до Н 7 КУ з9М ри - ФИРСЬС о Уд БУ; шжестео" Кремінець а ге Шелетів п я Почаїв Ук ч я | рем Та - Фалоржора У У/Львів ЗХ 7 | |, ГУ 47 хр Щ 1ї . арнопіль Фо а 1 чо с Р зб м і х ч ї М 5 Проскурів б. Гой ч ї Д , М чо | М | й "БІусятин | | о Станіславів , У М бе 34 і з Хо щ ка пафмянець: пис Подільсь о 63 Член Директорії А. Макаренко, хоч і висжовися за війну на два фронти, але від голосування утримався; утримався від голосування і Головний Отамав Петлюра. Як більше нестриманий отаман Оскілко, а з ним отаман Агагніів на знак протесту покинули засідання. Справа повисла в повітрі, Ця нарада, хоч і таємна, стала відомою в військах Північної групи. Що означатиме мир з большевиками, які ніяких умов не визнають і не дотримують, добре знали старші військові начальники, як знали Й те, яка доля їх чекає по тім ,замиренню". Все це впливало деправуюче й... ставало страшно. Горстка людей з пяти повітів щось там підпише... Та чи ж буде московський уряд звертати увагу на такий акт, тим більше, що боротьба кінчелась перевагою большевиків? А козацтво в Рівному, підігріте пропагандою, не покоштувавши большевицької влади, почало балакати, що краще зараз перейти до большевиків, то тоді не бу- деться пізніше відповідати. Та й додому не далеко, большевики землю роздають, -- щоб не спізнитися, а то не дістанеш і т. д. Чого я піду стрі- ляти в.свого чоловіка, з яким може завтра помирюся? Отаман Оскілко повернувся до Рівного; зробив доклад своїй партії; ця склала меморандум на імя Симона Петлюри з протестом, вимагаючи негайної димісії кабінету Мартоса тим більше, що ,самостійники" зва- жали цей кабінет за незаконамй, бо він не був затверджений двома чле- нами Директорії, що не дали своєї згоди на усунення попереднього кабінету. Симон Петлюра подер цей меморандум. Тоді центральний ко- мітет Української Партії Самостійників з участю отамана Оскілка вніч з 24 на 25 квітня постановив доконати державного перевороту, усунути Симона Петлюру, як Головного Отамана, а А. Макаренка, як члена Ди- ректорії. 28 квітня 1919 року Головний Отаман С. Петлюра наказує отама- нові В. Оскілкові здати РНвнічну групу військ генералові Желіхов- ському й самому відправитись до його розпорядимости. Центральний комітет Української Партії Самостійників 28 квітня у вечері постановив доконати переворот, при тім, як говорив член партії інж. Симонів: -- Переворот доконати треба, коли б навіть була й невдача, бо цим ми ясно підкреслимо, що ми все зробили для врятування батьківщини, Більше, -- нехай український народ, знає, що ми не приложили рук до ліквідації української державности, а боро- лися, скільки могли і як могли, щоб її тільки урятувати. Виконання перевороту партія поклала на отамана Оскілка. Оскілко послухав присуду партії й почав робити переворот, але наспіх і невдало. Головний Отаман Симок Петлюра в війську був популярний, за Петдаюрою армія йшла без застере- жень а отамак Оскілко був не таким вже попу- лярним, за ним і не пішли! Отсе й цілий , Оскілківський переворот". Тільки його треба на- звати не ,Оскілківським", а ,переворотом (властиво виступом) Укра- інської Партії Самостійників", і це буде правдиве. Зробити оцінку цього ,шперевороту" з військового погляду ду- же просто, а саме: Командуючий армією отаман Володимир Оскілко та Центральний Комітет Української Партії Самостійників (УНП) зро- 64 - х и 1 Ж Шо Генерал-хорунжий ВАСИЛЬ СВАРИКА. інспектор Артилерії Запорожської дивізії і командир 2-го легкого гарматного полку (1918 р.). Начальник Артилерії 8-го Кошу, начальник Головного Артилєрійського Управлін- ня (1919 р.). Лєктор Камянецької Юнацької Школи. Началь- ник Арматної Управи Військового Міністерства (1920 р.). Я 5-5 Р74ЧЯ "8 о З9КТО Зоі РОН С пово 12 9 в що Полковник ОЛЕКСАНДЕР ПУЧКІВСЬКИЙ. Пом. командира Сумського кінного і 6-го кінного полків. На- чальник шштабу 5-ої кінної дивізії. Начальник Камянецької Юнацької Школи. Начальник оперативного відділу штабу 4-ої Холмської дивізії. 7 16 грудня 1879 р. на Чернигівщині. Помер на еміграції в Ковлі 1 лютого 1938 р., там же похований. били збройний бунт: отаман Оскілко проти Головнокомандуючого, а Ц, К. партії У Н.П. -- проти Уряду. Значить, їх усіх треба переловити та віддати під, польовий суд, бо це ж було в часі війни. Польовий суд виніс би вирок, безумовно, на омерть.. Головнокомандуючий вирок би затвердив, а кат чи сотня усіх їх... -- Кат би повісив, а сотвя... розстрі- дяла. Усе ясно і так просто. Але... але -- це не була проста війна, це булавизвольнабо- ротьба, А отаман Оскілко був не тільки командуючий армією, та хоч ,вино власти" й дурманило йому голову, а однак він був одним із перших провідників нашої визвольної боротьби, тобто й фігура по- літична, як і Коновалець, Болбочан та ще дехто з наших військових. А візьмім Волоха! Звичайний собі бандит... Яких тільки коників він не викидав.. То самостійно підписував умови з большевиками, то знову повертав до нас, то ще щось затівав, однак же під польовий суд він не ставав та й... розстріляний чи повішений нашими не був. Що більше розхитало армію: -- Оскілківський той вибрию чи ухвала Здолбунівської наради 11 квітня, -- це ще не відомо! Знову повторюю, що я не маю досить матеріялу, а ,,оскілківщину" варто б висвітлити як слід, і ... тоді вже вирішити чи піддати Володи- мира Оскілка анатемі, чи за його грішну душу молитись Богу! Воєнна історія вчить, що коли збираєшся з ким воювати, то шукай собі союзників. Ми билися за рідну землю, за власну державу Й вою- вали з москалями. І поляки зіткнулись з ними й мусили не сьогодні- завтра пачати з ними війну. Значить, у нас і у поляків обявився одия і той же ворог. Фактично мивже й були мілітарними союзниками з Польшею проти большевиків. Тільки в Сиротенка з Мартосом і їм подібними ,лержавниками" того часу ще не вискочив був із голови дурман безкрайото ,соціялізму з демо- кратизмом", що перешкоджав їм мислити. Та все ж непереможний хід історії привів нас до українсько-польської угоди тільки вже через філь- три Ланьцута й Вадовиць та з величезними дареємними жертвами у людях... В листопаді 1919 року, коли всю нашу армію оточили вороги й вона опинилась у ,трикутнику смерти", в районі Любаря, Головний Отаман Симон Петлюра скликав у Чорториї нараду. Відбулося ,інфор- маційне віче" у приявности Головного Отамана Симона Петжюри, ,Го- ловного отамана Говстанчих військ" Волоха, премієр-міністра Ма- зепи й представників армії Волох з обуренням кидав свої обвинувачення урядові і Головному військовому командуванню 7) Премієр п. Мазепа у виправдання уряду... мовчав, а опісля, звернуя- шись до військовиків, сказав: -- Коли ми винуваті, то ви ще більше винні,. Чому не усунули уряд, хоч би й силою, чому не взяли провід у свої руки? -- Тай, сказавши це... пішов з військом у славний в нашій історії Зимовий Похід. (Далі буде). жу Військовики хотіли його пристрілити, але Головний Отаман Симон Петлюра категорично заборонив. За Державність 5 65 МИХАЙЛО КРАТ пояконник. . Вапнярська операція Прорив армії У. Н. Р. під стацією Вапнярка на зеднання з поль- сько-українським фронтом є останнім епізодом героїчного ,Зимового Походу" в запіллю ворога України. В останніх днях квітня 1920 року армія У. Н.Р. в команді генерала Михайла Омеляновича-Павленка посувалася з району ГИщана-Ольго- піль до району Тульчин-Вапнярка. 30 квітня вона зосередилася в районі Тростянця й тоді ж, після наради в штабі армії, вирішено було прориватися на зєднання з поль- сько-українським фронтом: Запорожській дивізії -- в районі Тульчи- на, Київській -- в районі ст. Вапнярки і Волинській -- в районі ст. Кри- жопіль; Галицьку кінну бригаду отамана Шепаровича призначено в ар- мійський резерв. Я в той час був начальником штабу Запорожської дивізії, Я не знав докладно розміщення ворожих частин у цих районах, бо агентурна розвідка, треба правду сказати, була не на висоті свого призкачення; штаб армії теж докладних інформацій не подав. Тому в мене склалося вражіння, що операцію прорива не було грунтовно опрацьовано, але настрій був такий чудовий і віра в пере- могу була така міцна, що думка козаків не зупинялася над питанням, де ворог і скільки його. Всю увагу Запорожці скерували до Тульчина, який треба захо- пити, щоб за чим дістати заслужену нашими трудами славу й відпо: чинок по шости місяцях безупинного й надзвичайного напіруження моральних і фізичних сил. І-го травня увечері, з заходом сонця, Запорожська дивізія пере- ходила залізницю Вапнярка-Христинівка біля ст. Кирнасівка. На пе- реїзді стояло декілька вагонів, до яких галичани грузили паливо. Як же вони були раді побачивши нас, як сердечні були їх привітання, яка радість світилася в їхніх очах: -- Ми чули, що ви десь недалеко, але нє мали віри, що то є правда. Але ж, дякувати Богові, знову побачилися! Галичан ми прилучили до себе і перейшли в село Кирнасівка, де стали на вулиці, не розходячись по хатах до часу отримання певних інформацій про ворога: від галичан ми довідалися, що тут же, за за- лізницею, починається стрефа ворожих резервів і тилових установ. Дуже радувало мене, що нас очевидно віхто не чекав: ні людність, ні ворог. Це було великим шансом на успіх, лише повставав сумнів, чи 66 встигнемо ми продержатися скритно до ранку: в 6 верствах від нас, в с. Одаївка, стояли штаби бригад, парки і шпиталі ворога; Тульчин займали ворожі резерви; Білоусівка, Війтівка, Вапнярка, Журавлівка всі ці села аж кишіли большевиками. Поляки -- або на ст. Юркізка, або на ст. Юліямпіль. Тах казали селяни, що везли меляс з Кионасів- ської цукроварні. Ситуація була дуже цікава Й надзвичайна: ми опи- нилися від ворога на дистанції гарматного стрілу, але мусили почи- нати операцію вранці 2 травня разом з Київцями й Волиняками. За що б то не стало треба було сховатися від большевиків на ніч з 1 на 2 травня. Було виставлено охорону на всі сторони з наказом: 1) нікого не вилуакати з села; 2) якщо хтось буде входити в село, то без галасу, й у всякому разі без стрілу, затримувати й надсилати до штабу дивізії. Виставивши охоронну частину, розмістилися в селі на спочичак, але в повнім бойовім поготівлі, а начальники частин зібралися в штабі дивізії для наради. Командири були настроєні дуже нервово й нарада довший час не могла переходити нормально: справді бо тяжко було знайти рішення в такій ситуації. Підчас наради приїхав отаман лев- станців Волинець і доповів командирові дивізії отаманові Гулому про свій відділ, що знаходиться десь (докладно не памятаю) на північний схід від Тульчина й чекає на його, отамана Гулого, накази. Сам же він, отаман Волинець, приїхав особисто для навязання звязку з армією. Тимчасом я вже розібрався в мапі, в обстанові, пригадав собі м'сце- вість, бо вона була мені знайома (тут я бився з добровольцями, ко- мандуючи 8 пішим Чорноморським полком в 1919 році), Й забрав слово. Подавши оцінку місцевости, найбільшу вагу я уділив несподі- ваности атаки й підкреслив, що Тульчин нс можна атакувати з півдия, не атакуючи одночасно або навіть і дешо вчасніше м. Кинашів, бо інакше з Кинашева ворог міг би нас атакувати в крило й цим нам по- шкодити. На підставі цих міркувань по вислуханню ще й полковника Дубового, який теж подав оцінку місцевости на північ і захід від Туль- чина (так само на підставі минулих боїв в цьому районі), -- я висту- пив з конкретною пропозицією: о 5 годині розпочати бій-операцію ио внутрішнім операційним лініям, але рівночасно атакувати несподі- вано всі села, що їх займає ворог. Понеже інших пропозицій не було, а ніхто не висловився проти мойого пляну, то й вийшов наказ, поки-що словесний, такого змісту: 1) Сотні Кінно-Запорожського полку (частину полку з команди- ром полковником Литвиненком було призначено в дивізійний резерв) -- атакувати Й захопити сс. Одаївка, Федорівка, Дрянка, Свинокрив- да Тимонівка й Липівка, після того вислати розвідку на ст. Вапняржа й увійти в звязок з Київською дивізією. 2) Повстанчому Єлисаветському відділові отамана Нестеренка о- чистити від ворога с. с. Білоусівку й Війтівку, після того атакувати ст. Журавлівку і теж увійти в звязок з Київською дивізією, яка буде про- задити бої за ст. Вапнярка. 3) Пішому Запорожському поякові, підтриманому батареєю пол- ку Чорних Запорожців, атакувати су. Кинашів, захопити Її й атаку- вати м. Тульчин зі сходу, після того продовжувати наступ аж до за- У 67 няття західнього краю ліса, що на захід від Тульчина, там привести себе до порядку й бути готовими до бою. 4) Полкові Чорних Запорожців, підтриманому батареєю Окре- мого кінно-гірського дивізіюну (озброеною гірськими гарматами, а тому рухливішою) атакувати м. Тульчин з півдня й переслідувати з0- рога на північ; увійти в звязок з отаманом Волинцем. 5) Повстанчому відділові отамана Волинця атакувати село Не- стерварку, після того увійти в звязок з частинами дивізії. Підчас наради несподівано почувся десь неподалеку стріл. Всі ми, що були на нараді, вискочили на подвіря, гадаючи, що охорона цим стрілом попереджує про небезпеку, але хутко виявилося, що то якийсь недисциплінований козак забив комуніста, що заблукав до села. На- рада скінчилася спокійно. На ніч дивізія стояла в сс. Кирнасівка й Ан» нопіль, Полковникові Дубовому наказано охороняти шлях з Тульчина, але так, щоб цього не зауважив ворог. По вечері отаман Гулий і політичний референт Василь Совенко полягали спати, а я зібрав старшин штабу дивізії: Енгельмана, Ма- монтова й Пустовійта й почав диктувати оперативний наказ, в якому розвинув обговорений на нараді плян бою. По відході старшин і розісланні наказу по частинам я міг би спо- чинути, але не міг улежати, встав і знову взяв мапу; я старався перед- бачити можливі несподіванки й найбільш імовірний перебіг бою. Дис- позицію складалося в надії, що вдасться почати бій несподівано для ворога й прикути його до місць постою, А як це не вдасться й ворог зустріне нас підготованим або сам заатакує?! Це давало б йому шанси до перемоги, бо наша дивізія була чисельно значно слабша від во- рога і ми її ще поділили на кілька груп, на початку бою майже цілком самостійних. Досить було б ворогові навіть без перегруповки розбити хоч одну з кольон дивізії й розвинути успіх далі, щоби примусити всю дивізію до відходу й то дуже тяжкого, бо з загроженими крилами й тилом, Цей відступ Запорожців відкрив би тили Київської й Волин- ської дивізій, а тоді операція скінчилась би безперечно невдачею, як- що не катастрофою. З другого боку, розміщення ворожих частин та установ було та- ке, що вдарити всією дивізією в одному якомусь пункті не являлося можливим, бо прийшлось би не тільки провадити, а й починати бій, з загроженими крилами й тилом. Тому й прийшло до рішення ата- кувати ворога на всіх його становиськах у стрефі бою Запорожців рів- ночасно, ділаючи по внутрішнім операційним лініям. Такий бій можна провадити, маючи значний резерв, але дивізія була чисельно так мала, що виділити його не могла й мусила обмежитися резервом у складі двох сотень кінних Запорожців, Так в думках про останній день Зимового Походу провів я ніч з Р на 2 травня. Світало. Перехрестився, збудив отамана і штаб. За кілька хвилин ми виїхали з села й рушили на Аннопіль, Ще вночі пол- ковник Дубовий надіслав до штабу відібрані від большевицького ко- місара папері; це той комісар, який віз гроші до Тульчина і якого за- хопили Запорожці. В його паперах були ріжн! накази, донесення, представлення до ордену ,Красного знамени" тощо. Я уважно пере- 68 "Х ї КУ чі | сьо с 4 Ж «3 і З) 8 ух о ї 7 Я ., х ; зо б ци з0| 34 4 у 1144 32 ОР, ЗОН ВЕ 8. / З 4 і Х о й з, Ж 5 х З "рі бо х С В В УЛУ пок « З - м ЕВ 5 4 чо «з, та 9 й і У 4 5 2 КУ ЕЗ Й Є ю Ж ІЧ і КУ Р ї 5 хз, ч Ж ди 25 сь. Ж хз г. р Зо Нью Бі 9 Х Р КУ о В ак Ю 5 каб З 5 б 5/7 8 з Р КО ооо З 9 А / 5 її со ч, Є о С ок З5 Щ а і у 5 5 яко 9 о За і | ЧУ Х 5 М і Ж о г 2 ІМ У ЗВ 9 5 ! є . Ї 5 1 Я рані, че - 50 5 69 глянув ці документи і з них довідався, що москалі навіть і не перед- бачають нашої появи в районі Тульчин-Вапнятка. Біля Аннололя. Алмазівці напували коней. Селяни з Тульчина й Ки- нашева гнали на пасовисько худобу. Большевики спали, певно стом- дені святкуванням ,І мая", Чути було, як дзвонили в Кинашівській церкві. Очевидно, віхто -- ні большевики, ні селяни -- не знали, що ось тут, в якихось 600 кроках ми готуємося до бою. В ліску, на північ від Аннополя, зосередився піший Запорожський полк; за лісом стала батарея Чорних Запорожців; тихо, навіть без ба- лачок лежали запорожські лави. Тільки я був зденервований, бо сот- ник Чернишин, командир батареї, ніяк не міг зрозуміти, що він може стріляти без обсерваційного пункту, бо від нього в огню вимагається тільки навести паніку в Кинацісві, а ворог тут же, ось тут за горою. Нарешті все було готове, тобто вступили донесення від коман- дирів усіх поодиноких груп, що вони зайняли вихідне становище. На мій наказ (отаман Гулий був з Чорними вліво від нас) сотник Черни- шин подав команду; два гарматні стріли... гук , Слава"... й Запорожці за кілька хвилин вже внизу і господарюють в Кинашеві. Я вискочив на горбок і побачив як на долоні цілу місцевість. На непосідланих конях метушилися по селу червоноармійці; баби кричали, Безладні стріли Й галас поміж москалями покривалися гро- мовим ,Слава" Запорожців. Кинашів взято. Запорожці бють ворога: чимало ловлять ворожих коней, сідають на них і, простуючи на зах'я, все змітають на свойому шляху. Тимчасом почулася безладна стрілянина в Тульчикі. Ворог, по- чувши стрільбу й галас у Кинашеві, не міг ставити правильного опору, але все ж зустрів Чорних на вузьких вулицях містечка кулями. Різко зазвучали гармати Алмазівців. Чорні вибили большевиків із Тульчи- на, женуть їх, переслідують у місті й поза містом. Коли я лідіхав до пвинтаря, де стояли отаман Гулий, полковник Алмазів і Литвиненко, в Тульчині вже панувала тиша, а за ним маячили поодинокі постаті Чорних Запорожців і, здається, Гайдамаків. Кінні Запорожці й пов- станці Нестеренка теж добре виконали своє завдання, бо з тилу нас ніхто не непокоїв і тільки в початку бою в районі Білоусівки було чути коротку стрільбу. Один з большевицьких кулеметів вирванся з Кинашева і, стріляючи навколо, кинувся кудись на схід від Анноло- ля. Сотник Севастіянів погнався за ним. Кулемета не дігнав, але зару- бав двох червоноармійців і придбав собі чудового білого конл. Сонце було вже високо, було щось коло 9 години, коли з лісу, що на північний схід від Нестерварки, зявилися густі лави, очевидно плов- стакців отамана Воливнця, який почав атаку замісць 5-ої о 9-ій годичі. Лави наступали на Нестерварку. Незабаром лпочулася стрільба між Чорними і ними; ця стрільба показалася кам дивною. Отаман Гулий вислав розізд Кінно-Запорожського полку з жовто-блакитним прапо- ром, але й розізд обстріляли. Лави насувалися все ближче, вели зо0- гонь по Тульчину і то такий інтенсивний, що | в отамана Гулого і в мене повстав сумнів, чи то справді є Волинець? Не треба забувати, що ми вели бій на ближніх тилах ворога, який легко міг зняти части- ни з фронту Й надіслати їх проти нас, Лави підійшли вже так близько, 70 що тільки р. Сельниця розділяла нас і їх. Якщо то є таки ворог і як- що повстанці Нестеренка ще не захопили Журавлівки, то наше ста- новище, а особливо пішого Запорожського полку, могло стати кри- тичним. Тому отаман Гулий, вважаючи, що зробив усе, щоб локаза- ти захоплення нами Тульчина й Кинашева, наказав кулеметам Кінно- гірського дивізіопу (командир сотник Гришко) відкрити вогонь, Тоді лави почали спішно відходити за гору і незабаром сховалися за нею. За якихсь пів години 3 боку Аннополя зголосився розізд Волинця з донесенням, що обстріляні нами лави належать до загону Волинця. Дяка Богові, що непорозуміння це обійшлося без втрат, але після цього випадку мене вже трудно переконати, що навіть партизанську війну можна вести домашніми засобами і на чолі відділів ставити осіб без військової освіти, маючи надію тільки на їхній патріотизм і при- родній військовий хист: спізнитися на 4 години до бою без поваж- них причин і тим спізненням стримати майже на годину цілу операцію -- то Є ЗЛОЧИН. Отаман Гулий наказав Волинцеві стати в резерві дивізії на пів- день від Тульчина, а сам зі мною й штабом поїхав у місто. Завжди при- ємно вступати до міста, яке тільки-що захоплено з боєм, але в Туль- чин було особливо приємно візжати, бо містечка абсолютно боєм не ушкоджено. Назустріч нам вели полонених; зустрілися ранені Чорні Запорожці, які з запалом оповідали про свою завзяту атаку. Біля мо- сту зустріли ми велику юрбу козаків, що з галасом провадила тяга- рове авто, захоплене в Тульчині. В цей момент в сяйві промінів сонця якраз над нашими головами, зявився польський асероплян, який, ніби нарочито, прилетів до нас, щоб додати нам сили в останніх боях після 6-місячної мандрівки по Україні. -- Польський аероллян! аєроплян! Фронт близько! Слава! -- По- летіли вгору шапки. Ми вітали цього першого вісника фронту, бо са- ме слово ,фронт" мало для нас таке чарівне значіння, як для Колюм- бових моряків слово ,дземля"! Отаман Гулий, бойовий і хоробрий старшина, при всіх своїх по- зитивних рисах мав одну велику хибу: надзвичайне зацікавлення тро- феями. І на цей раз, ще не зорієнтувавшись в ситуації, ще не привівши частин до порядку, не видавши взагалі ніяких наказів оперативного змісту, він зараз же почав розпитувати, де та яко залишили больше- вики майно? Десь була шкіра й посилається її розшукувати. Мене шкіра в той час цікавила мало, бо я передбачав, тай тяжко було не передбачати, надхід большевицьких частин з фронту, а тому я з ординарцем Під- висоцьким поїхав у Нестерварку, щоб упевнитись, чи є там яка за- става, яка б охороняла нас і вночі. Застави не було. Коли я повернувся до міста, щоб видати відповідні зарядження, отаман Гулий кудись збирався їхати екіпажем (здається, оглядати шкіру, яку таки відшукали), але в цей час почулася сильна гарматна стрільба з боку Журавлівки і над нами почали рватися шрапнелі, Штаб знову сів на коней і вирушив до піших Запорожців, які бу- ТІ ли в найбільше небезпечному місці і від яких не поступало ніякого донесення. Не доїзжаючи до східньої околиці Тульчина, зустріли ми пояков- ника Дубового; він доповів, що ще не встигнув привести полк до по- рядку після вуличного бою, як його обстріляно з лісу гарматним ог- нем. Полковник гадав, що йому не вдасться легко вибити ворога з лі- су, згідно з диспозицією, бо треба було б вести атаку з міста. А воно положене в яру, а тому він стратив би час на допровадження полку до порядку. Безперечно, він мав повну рацію, але ка мій погляд піші За- порожці могли б виконати диспозицію, якби не розбрилися по мі- стечку після його захоплення, замість далі переслідувати ворога. На плечах ворога легко було опанувати виходом з міста Й зайняти ліс. Цей ліс міг стати нашим опорним пунктом, але не судилося, й навпа- ки він став місцем концентрації ворожих сил і в деякій мірі вихідним пунктом для його контратаки, яку вже підготовлювала ворожа арти- лерія. Як виявилося незабаром, большевики кичули проти Запорож- ської дивізії сили такі значні, що витримати їх наступ було б одна- ково не під силу, а завдання виконати демонстраційний наступ з ме- тою притягнути на себе головні сили ворога, було виконано блиску- че. 2) Тому затримання піших Запорожців в Тульчині не відіграло ве- ликого значіння, але факт залишається фактом: було зроблено так- тичну помилку. Цим не хочу образити хоробрий полк і його досвід- ченого в боях командира: не помиляється той, хто нічого не робить. Отаман Гулий видав наказ знову залишити місто без бою (не ви- стачало сил для його оборони) та зайняти позицію на південь, фрон- том на захід. Передбачалося, що наша артилерія не дасть можливости ворогові зайняти Тульчин, а повстанці Волинця так зміцнять наші си- ли, що ми зможемо перейти в контрнаступ, але в напрямі на Журав- лівку, забезпечивши своє праве крило: успіх, сполучений з захоплен- ням Вапнярки Київцями дав би в результаті виконання загального завдання прориву, але не в напрямі на північ, а на захід (приблизно на Могилів). Повторюю, що Запорожці не знали, що їх завдання бу- ло -- демонструвати. Штаб знову повернувся до цвинтаря, де Кінно-гірський дивізіон своїми гарматами, кулеметами й кінною сотнею вже біля години здер- жував ворога, який дебоширив з лісу. Незабаром із міста появилася кольона пішого полку, яка чомусь простувала по шляху на Кирнасів- ку. Я поїхав до неї й завернув її. Полковник Дубовий пояснив, що ко- льона направлялася до Аннополя згідно з наказом, переданим яки- мось козаком; що це був за козак, я й досі не знаю, але гадаю, що словесний наказ було неправильно передано або без зрозуміння. В цьому вже мушу визнати винним себе, бо треба було наказ напи- сати, чого я не зробив, покладаючи велику вагу на швидкий вихід із міста. Полк знову розвернувся й зайняв позицію на висотах, на південь від Тульчина, фронтом на захід. ж) 3 тактичних умов Запорожці не зналн, що цей їх наступ мав бути лише де- монстраційного характеру. 12 Р ЗУ сю б "7 оо 3 КЕРНЕОХ Генерал-хорунжий ТИМІШ ГУЛИЙ-ГУЛЕНКО. Командир 1-ої Запорожської дивізії, учасник 1-го і 2-го Зи- мових походів, (до статті полк. М. Крата). "У і Фе га г | м 5 Полкозник ІВАН ДУБОВИЙ. Командир сотні і куріня 2-го пішого Запорожського полку і командир того ж полку в 1918 р. Командир 7-ої Запорож- ської дивізії. Командир 7-го Запорожського Загону в часі Зимового походу. Командир 1-ої бригади 1-ої Запорожської дивізії. (До статті полк. М. Крата). Незабаром підійшли й Чорні Запорожці. Полковник Дяченко до- повів, що з півночі, в напрямі на Тульчин, посуваються великі сили ворога і з передовими їх частинами він мав бій. Полк дістав наказ стати в яру за лівим флянком: дивізії. Коло години 14 зявився отаман Нестеренко і доповів, що біля ст. Журавлівка його зустріли великі сили ворога й розбили, -- Я навіть не знаю, де мої повстанці! 9) -- сказав він. Тимчасом надійшцюв отаман Волинець зі своїми повстанцями і став у яру за пішим полком біля великого шляху Тульчин-Кирнасівка. Тоді я ще раз пожалкував, що він не вийшов своєчасно на Не- стерварку. Мабуть це дало б змогу полк. Дяченкові затриматись на північ від Тульчина й ми були б повними господарями в околиці, зай- маючи всі командні висоти. З лісу ворог не показувався, стриманий нашим гарматним і кулеметним огнем; все було готове до наступу, але отаман Гулий ще не рішався, бо не мав ніяких відомостей про хід бою під Вапняркою, ні від отамана Тютюнника (Київська дивізія), ні зі штабу армії. Я послав туди вже кілька донесень, але ординарці не по- верталися. Коло години 16 ворог відкрив сильний огонь з важких гармат від півночі; ми почали нести втрати. Боротись з міцною артилерією во- рога своїми 4 гарматами ми не могли; шанцевого струменту, щоб за- кріпитися на своїх позиціях не мали; а тому прийшлося відходити. Ота- ман Гулий, видавши наказ про відступ, поїхав до Волинщя, справе- дливо чекаючи удару ворога на наші крила й бажаючи бути на загро- женому пункті. Залишившись за нього на його місці (командира дивізії), я дав наказ Чорному полкові вислати міцний пост з кулеметами на схід до Білоусівки і зайняти ліс, бо передбачав можливість переслідування нас ворогом. За праве крило я був спокійніший, бо там був отаман Гу- лий: завжди в найнебезпечніших місцях, герой тоді, коли все готове піддатися паніці, він: умів робити героями тих, хто був безпосередньо біля нього, Він був чна правому крилі, а тому я звернув свою увагу на ліве крило. Діставши донесення, що Чорні вже вирушили до лісу, я за- рядив відхід Кінно-гірського дивізіону на рисях з займаної позиції за ліс, де знову належало стати на позицію. Дивізіон знявся без втрат, але пішому полкові прийшлось відходити під таким огнем, що всякий порядок було загублено. Саме тоді, коли я підіхав до Чорних Запорожців, ворог почав міцно обстрілювати ліс. Луна від вибухів зміцнювала гук. В цей час біля лісу опинився загін повстанців з Бершаді, який підійщов зтилу. Йому я наказав зайняти позицію біля Білоусівських хуторів, а пішому полкові відходити до Федюорівки. Тут же в лісі опинилися всі величезні обози дивізії, що в паніці поривадися тікати з Кирнасівки кудись на захід. Вдалося привести їх до порядку й направити теж до Федорівки. Нарешті ліс звільнився від пішого полку й обозів. Кінно-гірський ди- з) Находжу тут потрібним зазначити, що повстанці вже виконали своє зав- дання Й перешкодили ворогові, що перебував у Білоусівці й Війтівці, загрозити на- шим тилам підчас бою за Тульчин і Кинашів. 13 візіон я теж спрямував у Федорівку; незабаром зняв і Бершадських повстанців, залишивши в лісі в арієгарді Чорних Запорожців; сам я ли- шився з ними. Стрільна ворожої артилерії вибухали десь вліво. Неза- баром, коли все в лісі заспокоїлося тільки артилерія непокоїла нас, приїхав отаман Гулий і звязковий старшина 3 Київської дивізії). Вия- вилось, що отаман Тютюнник ще не розпочав рішучої атаки на Вап- нярку, а тимчасом уже наближався вечір. Тоді вирішено збирати диві- зію до Федорівки. Отаман Гулий зараз по приїзді до цього села виї- хав у штаб армії. Ситуація була критична: Запорожці були втомлені боєм, Київці й Волинці ще до цього часу успіху не мали, ворог знятими з фронту великими силами, загрожував нам з лівночі. Навіть, якби поляки пе- рейшли в наступ і примусили москалів до відходу, то нас би змели їх маси. Завдання мінялося: треба було не робити вже прориву ворожого фронту, а шукати можливости зійти з тилових шляхів ворога. Таксамо зрозумів ситуацію і штаб армії, а тому вже коло 22 години дивізія ді- стала наказ негайно рушити на Шарапанівку і прориватися просто на захід. Київська дивізія вночі мусила рішучо атакувати ст. Вапнярку, а Волинська -- ст. Крижопіль. Вирядження штабом армії сотника Лощенка, як звязок до поля- ків, було завчасне: він сидів у нас в штабі і песимістично дивився на майбутнє; мені теж було нерадісна в цей вечір так гарно початого дня. А все ж непереломна воля отамана Омеляновича-Павленка зуміла, як завжди, вивести армію навіть і з цього безвихідного критичного здавалося, положення. Коло 1 години в ясну, місячну ніч дивізія, виділивши Запорож- ський кінний полк в армійський резерв, вирушила на Шарапанівку і прибула туди вдосвіта 3 травня. Так закінчився перший день бою. В той час, як Запорожці проваднли бої під Тульчином, Київська дивізія чомусь не рішалась атакувати ст. Вапнярку, але ще 2 травня 3-й кінний полк було вислано на ріг лісу, що на південь від села Кри- жопіль. 7) Коло полудня 2 травня, себто коли Тульчин взяли Залорожці, по- чався відхід большевицьких обозів з півночі; частина цих обозів тра- пула ло рук З полку. В ніч з 2 на 3 травня Київська дивізія з боєм зай- ляла ст. Вапнярку і там захопила величезне майно і здається ешалон штебу 14 Совітської армії. Не затримуючись на стацій, дивізія перей- шла залізницю і, виславши відділ на с. Кисличку (мабуть, яко бічний загін), маршувала на с. Антопіль, де ночував з 2 на 3 травня кінний полк. 3 травня вранці цей полк зробив напад на большевицький обоз, що проходив через с. Марківку. Тимчасом Запорожська дивізія пройшла с, Шарапанівку і набли- жалася до залізниці Вапнярка-Бірзула. Там вона мала через помилку су- тичку з Наддніпрякською сотнею (сотника Євсеїва) Галицької кінної бригади, при якій перебував командуючий армією зі штабом. Після ж) Все, що тут пишу про бої Киїнської дивізії і 3 кінного полку, подаю зі слів полковника Вишнівського. 14 короткої перестрілки сотня продовжувала рух на захід, а дивізія пе- рейшла залізницю і без сутички з ворогом дійшла до м. Княжопіль. Тепер, на підставі оповідань підполковника Марущенка постараюся описати діяльність Волинської дивізій, Ніч з 1 на 2 травня дивізія ночувала в лісі, на захід від м. Жабо» крич. Від 4 до 12 години дивізія вела бій з броневиками, які прикри- вали ворожі ешалони, що відходили зі ст. Вапнярка на Рудницю (під впливом бою під Тульчином і нападу повстанців Нестеренка на ст. Журавлівку). Перешкодити відходу не вдалося. З 12 до 18 години три- вав гарматний бій, а о 24 годині дивізія перейшла в рішучий наступ і захопила ст. Крижопіль враз 3 двома гарматами і великою здобиччу. Але не довго Волинці господарювали на стації, бо незабаром їх ви- били звідти броневики, а о 3--4 годині З травня подана з півночі еша- лонами большевицька піхота повела наступ. Наступ було відбито, але частину дивізії, післану в обхід атакуючого ворога, заатакували боль- шевики, що відходили з Вапнярки. Ця частича дивізії відійшла з ве- ликими втратами і загубила одну гармату. Бій припинився. Больше- вики міцно займали ст. Крижопіль, а Волинці зайняли вичікуюче по- ложення на схід, від неї. Коло 10 години розвідка Запорожців викрила, що з боку Крижо- поля насуваються броневики. Дивізію було заховано в лісі, що на пів- денний схід від м. Княжогіль; батарея Алмазівців і кулемети пішого полку стали на позицію біля лісу в кущах, а технічний курінь сотника Герасимова (вправного Й відважного сапера, героя Крюківського бою в 1919 році) було надіслано для підриву залізниці. Бронєвики йшли дуже помалу. Коли вони підійшли до будки (сот- ник Герасимів не встиг підірвати залізницю), гармати й кулемети від- крили вогонь. Броневики відповідали, але одно з перших стрілен Алмазівців трапило у перший броневик і тим примусило обох тікати чим скорше на Крижопіль. Дивізія чегайно рушила за ними слідом, а зліва почулася стрільба, -- то Волияці зкову перейшли в наступ. На цей раз ворог не ставив жадного опору і стацію зайняли Волинці й Запорож- ці. -- Прекрасний приклад підтримки частик і чудової орієнтації без наказу вищого начальника! За якихось пів години отаман Гулий наказав звільнити стацію, бо з півдня знову ніби-то надходили броневики. Наказ було поспішно ви- конано, але броневики ве надійшли: вони очевидно відійшли на Бір- зулу. Тимчасом Київська дивізія вела тяжкі бої вже не з обозами, а з авангардами ворота, який почав відходити з фронту. ЇПйхота Київців прийняла бій під с. Кисличкою, понесла великі втрати, але затримала ворога Й дала можливість дивізії приготовитися до бою. 3-й кінний полк, що був тод; у Марківці, рушив на стріли, але за- став дивізію вже на марші з Антополя в Савчинщі. В лісі між цими се- лами знову розгорівся бій і тут відзначилася піхота Київської дивізії, відбиваючи завзяті атаки ворожої кінноти. Коли кольона дивізії про- ходила попід самим лісом, й було обстріляно справа кулеметним ог- нем з дистанції 600--800 кроків. Отаман Омелянович-Павленко йшов лішки в голові З кінного полку, показав рукою напрямок і видав ко- манду:,з3-й полк в атаку". Полк з місця понісся, блиснули шабиі, за- 75 лунало ,,Слава", ворог сховався до лісу, а кольона продовжувала марш. Ворожий авангард, що вів бої з дивізією, не переслідував її, а зараз же по заняттю Антополя звернув на Марківку і далі на Мясківку. 3-Й кінний полк зайняв Антопіль, де перебув ще одну ніч з З на 4 травня. Запорожські обози ще підчас бою з броневиками було направлено на Мяєківку, яку вважалося місцем безпечним, бо на північ від неї зна- ходилася десь (докладно не було відомо) Київська дивізія. Але по на- ближенню до Мясківки обози зустрілися з большевиками, які тільки- що мали бій з Київцями. Все, що було живого в обозі -- з рушницями й без них -- розсипалося в лаву й чекало наступу, але ворог не ата- кував, а спішно пройшов через Мясківку на Гарячківку (вже пізніше викрилося, що то був головний напрям відступаючих ворожих кольон). Запорожгська дивізія розмістилася в Мясківці. Отаман Гулий ви- їхав до отамана Омеляновича-Павленка (звязок зі штабом армії було встановлено), а я, навіть не поївши, ліг спати, бо був страшенно зму- чений двома безсонними ночами, Скільки я проспав -- не знаю! Збу- див мене полковник Яшниченко, бо большевики обстрілювали Мяс- ківку, Коли я одягнувся й вискочив на вулицю, перед хатою вже ви- строїлися звязки на чолі з енергійним хорунжим Пругло. Я розіслав словесний наказ (бо не мав часу писати й боявся випустити частини з рук):,,Всім витягуватися з села тими шляхами, якими прийшли сю- ди!? Отаман Гулий ще не встиг виїхати з містечка, як почув стрільбу і повернувся до дивізії. Над нами рвалася шрапнель, але частини сло- кійно опустили містечко, Насунула ніч. Місяць ще не зійшов і скоро у двох кроках не було нічого видко; тому частини по виході з містечка більш-менш стали в порядку готовости до бою, але не переходили до якихбудь ак- цій, Москалі теж не непокоїли нас, а незабаром припинили вогонь по Мясківці, Як зійшов місяць, вислано було розвідку пішого полку до містечка. Вона хутко вернулася, обстріляна з містечка рушничним і ку- леметним огнем. Очевидно большевики виставили охорону в наш бік на час переходу їхніх частин з фронту через Мясківку на Гарячківку й далі. Я висловив цю свою думку отаманові й радив уночі не ввязува- тися в бій, а чекати дня, коли може матимемо змогу пошарлати відхо- дячих червоних. Отаманові Гулому порада моя не подобалась і він поїхав кудись наперед, Я зі штабом залишився ззаду, за горбком, зліз з коня, намо- тав повід на руку й заснув, але не надовго. Раптом справа, з яру, по- чулася кулеметна стрільба і, хоч кулі летіли високо над нашими голо- вами, але кілька кінних не витримало несподіванки й рвануло в яр, втил, а за ними й мій штаб. Хутко вдалося привести все до порядку, стрільба теж довго че тривала. Приїхав отаман Гулий і оловів, що якась частина большевиків нарвалася на ківну сотню Алмазівців, яка охоро- няла яр на нашому правому крилі, але зустрінена нашим кулеметним огнем відійшла. Знову піша розвідка пішла ів містечко; на цей раз во- на доходила аж до центра містечка Й дізналася зід мешканців, що мо- скалі подалися на Гарячківку. Ці відомости ще більше впевнили мене в тому, що ми стоїмо на головному шляху відходу ворога, але, прий- нявши лід увагу незначність наших сил у стосунку до ворожих і стом- 76 леність як людей, так і коней, я знову пропонував отаманові да мі- стечка до ранку не вступати, а розтаборитися десь неподалеку і три- мати містечко під наглядом. Так і було зроблено. Дивізія спокійно пе- реночувала в якійсь слобідці. Вранці 4 травня, коли я тільки-що зібрався снідати, години коло 5, знову почулася стрільба, а наша охорона донесла, що большевики великими силами сунуть на Мясківку з боку Марківки., Отримавши ці відомости, я побіг до отамана Гулого (він ночував осібно), але поба- чив його вже на коні. Він наказав мені вислати розвідку на Мясківку й чекати наказу, а сам з ординарцем поїхав кудись в бік Мясківки. Со- роміно признатись, але мушу: цей епізод бою під Мясківкою-Вільшан- кою для мене й досі неясний. Партизанське серие отамана Гулого не витримало можливости пошарпати ворожі обози Й він з кіннотою хи- нувся за ними, про це мене че попередивши, так, що я й не знав, де властива стоять чи бються частини дивізії. Вс! мої старання ввійти з ними в звязок не мали успіху. Тільки Кінно-гірський дивізіюн вий- шов з села й чекав наказіз. До нього прилучився і я з кількома стар- шинами та козаками штабу дивізії, але нічого не розпочинав, бо че- кав вияснення ситуації. Раптом перед нами появилася Галицька кінна бригада Шепарови- ча, яка вилетіла карієром на гору, стала, зирівнялась, блиснула шабля- ми й знову зникла під горою з наших очей, обстріляна ворожою ар- тилерією. Коло 7--8 години зголосився у мене післанець від отамана Гулого й привіз словесний наказ отамана тереслідувати ворога, що відходив на Вільшанку. Він оповів, що отаман Гулий з кінною сотнею Алмазівців й поодинокими козаками ріжіних частин наскочив на хвіст кольони, що простувала на Гарячківку, відтяв частину цієї кольони й погнав її на Вільшанку. Переслідувати ворога в виконання наказу командира дивізії я міг тільки гарматним огнем, бо кіннота та Й взагалі дивізії в своєму роз- порядженню не мав. Кінно-гірська батарея карієром винеслася вперед на нову по- зицію; я був з нею. Перед нами відюрився чудовий образ бою: хмара большевицьких возів і піхоти в безладі тікала по дорозі, а кілька Кін- нотчиків гналися за ними, настигали й рубали, Алмазівці своїм огнем ще більше змішнювали паніку ворога: батарея зміняла позицію може з десять разів, несучися карієром по зораних полях, Вже позаду нас лишилася Джугастра, Слобода ІНляхецька. Якийсь большевицький ку- лемет відкрив огонь по отамані Гулому з хутора, що був зліва від дороги, але через кілька хвилин, бачучи, що на нього не звертають уваги, знявся і теж почав тікати на південь. Отаман Гулий кілька ра- зів надсилав накази, щоб батарея не відставала, але коні вже були так змучені, що далі рушатись не було як; батарея зробилась би зовсім нездатвою до бою й маршу. Тому я на свою відповідальність згодив- ся, щоби Алмазівщці припинили переслідування, а полковник Алмазів за це дав мені шматок курки, який я зів з великою насолодою й аж тоді пригадав, що не їв ще з вечора 2 травня. Незабаром стихло; я розіслав своїх звязкових, щоб шукали ча- стини й передали наказ знову стати в Мясківці, де й бути в бойовім 71 логотівлі та очікувати появи нових ворожих кольон з півночі. Сам я з кількома старшинами та козаками штабу залишився при дорозі, що- би діждатися спосібности звязатись з отаманом Гулим, а для кращої орієнтації поставив біля себе прапор. Повз нас проїхало багато коза- ків, яких ми направляли до Мясківки. Приємно було дивитися на них -- такі вони були веселі після вдалого бою! Коло полудня довідався я, що отаман Гулий є в Джугастрі й поїхав до нього. Там ми ломили- ся, поснідали й возом, щоб дати коням відлючинок, повернули до Мяс- ківки, Почувши, що в одному приватному домі в Миясківці ніби-то стоїть штаб Мазепинського кічного полку Волинської дивізії, пішов я туди, щоб дізнатися, що діється у Волинців, бо ми з вечора 2 травня не діставали ніяких наказів і ні від кого не мали інформації про за- гальний хід операції. Дійсно, побачився я зі старшинами Мазепин- ського полку, але вони не змогли сказати мені, де їхній полк. Гостинний господар запросив мене до чаю і я з приємністю зго- дився. Гослодар дуже обурювався, що ми вчора без бою звільнили мі- стечко, а я вияснив йому ситуацію й попередив, що таке може ще пов- торитися -- містечко будемо ще кілька разів звільняти й займати аж до часу, коли частини польсько-Українського фронту займуть його. Тимчасом прийшов наказ від отамана Омеляновича-Павленка, шоб дивізія йшла кудись на північ (докладно не памятаю, але здається в Теклівку). Я подякував господарям й хотів іти з тим наказом до ота- мана Гулого, але тільки-но вийшов з хати, як почув стрільбу біля са- мого містечка на горі. Коли я прибіг до штабу дивізії, мене вже чекав повстанець від Нестеренка (вони зібралися знову ввечорі 2 травня) з донесенням, що велика кінна кольона ворога наступає з лісу, що між Савчинцями і Антополем. Я наказав дивізії збиратися при виході з містечка на Гарячківську дорогу. Цей наказ було виконано дуже хутко й незабаром штаб стояв на горі біля якоїсь поміщицької садиби. За горою стали батареї Ал- мазова й Чорних Запорожців, а полки розположилися неподалеку. Вся місцевість була перед нами як на долоні. Дійсно з лісу насу- валася чорна хмара кінноти. Вліво від, нас маячіли кінні лави, чиї -- не знати; звідти чулося іноді мушкетний огонь. Дорога на Вільшанку чорніла від кольон чи обозів -- не можна було розпізнати. В цей час, поки ми розглядалися навкруги й намагалися відгала- ти ситуацію, зліва згори на нас налетів переляканий обоз Волинської дивізії, Вдалося його зупивити з пістолями в руках; обозники були так налякані, що навіть не могли пояснити, хто йде по Вільшанській дорозі і що то за лава на горі, зліва від нас. Обоз зняв страшенну ку- ряву і тим звернув на нас увагу ворожої кольони, що наступала з лісу, й по фільварку відкрили вогонь 6 гармат, з якими нам боротися було не підсилу. Піший полк сховався під камяними будовами фільварку, а командири частин зібралися біля отамана Гулого, чекаючи на наказ. Становище було скрутне і настрій не бадьорий, бо зажкі стрільна рва- лися дуже близько, а з облич козаків я бачив, що як зараз не видати якогобудь наказу, то все зірветься в авіт-за-очі й паніки не оминути. Отаман Гулий хотів піти згідно з наказом отамана Омеляновича-Пав- ленка і спитав мене, в якому це напрямку? Я показав на большевицьку 78 кольону біля лісу. -- , Тьфу, чорт, що ж робити?" -- Я порадив як най- хутчій вийти на Вільшанський шлях. Якщо там ворог, то прориватися на Ямпіль, якщо свої -- буде видко, що робити далі. Полковники Ду- бовий і Алмазів погодилися, отаман Гулий теж. Зараз же я вислав полк Чорних Запорожців і наказав: якщо на Вільшанському шляху був би ворог -- атакувати його, якщо свої -- ввійти з ними зв звязок і надіслати донесення. Батареї повернули гар- мати на Вільшанський шлях і приготовилися до підтримки Чорних. Піший полк в одну хвилину виб' з двору і вистроївся внизу за го- рою. Чорні рушили клусом згідно з наказом. Штаб дивізії теж мав на- мір прилучитися до них, щоби скорше вийти спід огня ворожої арти- лерії, але я зупинив його і слідкував за Чорними. Ситуація знову була критичча і якби ча Вільшанському шляху був ворог, а не наші, нам будо б несолодко. Чорні вже близько, ось відокремилося двоє, піді- хали, розмовляють. Їдуть кроком назад. Полк теж кроком втягнувся на гору й змішався з військами й обозами на шляху. -- Дяка Богові, наші! -- Знялися батареї, звернулася в кольону піхота Й дивізія рушила. В цей час на наше щастя зняжась страшенна хуртовина, маскуючи наш марш. Стовпи піску зажрутилися в повітрі, вдарив грім і Господь Бог надіслав на поле бою страшенний дощ. Большевики припинили вогонь і ми спокійно дісталися до дороги на Вільшанку. Там, на цій дорозі, був хаос повний: обози і частини всіх дивізій, вози, гармати, штаби, баби, піші, кінні, полонені, повстанці; все це помалу сунуло на південь без ніякого ладу, займаючи цілу до- рогу без дотримання дистакцій чи інтервалів. Голова дивізії знайшла все ж таки якусь перерву в цьому потоці людей і возів і ввійшла туди. Коли задні підтягнулися -- рушили далі, лишивши сотню на місці з наказом не дозволяти обозам та частинам інших дивізій розривати кольону Запорожців. Вже було темно, коли до нас приїхав ордина- рець від отамана Омеляновича-Павленка з наказом: ,Всій армії зосе- реджуватися в с. Вільшанка Й навколо нього". Я доповів отаманові Гулому, що на мою думку цей наказ не є ра- ціональний: командарм є змучений триденним боєм і певно тому тіль- ки й видав його, але ми не маємо права виконати цей наказ, бо неви- ключений є нічний напад ворога, а якщо вся армія, стомлена до остат- ку, зосередиться в одному місці, то досить нападу навіть одного еска- дрону, щоб викликати загальну паніку. Я пропонував командирові ди- візії не виконувати наказу й заночувати в с. Вербка, про що надіслати донесення в штаб армії. -- Ми будемо недалеко від решти армії; якщо ворог наскочить на Вільшанку, ми спокійно приготуємося до бою й допоможемо Віль- шанівській залозі, Якщо напад буде на нас, то вона допоможе нам! Отаман Гулий згодився й слинив голову кольони біля криниці, об- садженої вербами; то було роздоріжжа на Вербку й Вільшанку. Поки дивізія підтягнулась, а старшини штабів армії та дивізій сортували ко- льону по дивізіях і полках, в кольокі Запорожців все полягало на зем- лю і заснуло, За якийсь час по отриманню донесення, що дивізія зі- бралася, було передано командирам полків бути на поготівлі до бою й дивізія рушила далі на Вербку. 79 Кінний Запорожський полк, що знову прилучився до дивізії, ви- ставив сторожеву охорону; дивізія зайняла Вербку і за якихось лів години все вже спало мертвим сном, змучене фізично ії морально три- денним боєм. Добре виспавшись, вранці, пішов я до отамана Гулого, який при- вітав мене так: -- Ваші стратегічні міркування про необхідність нам стати не в Вільшанці, а в Вербці справдилися наполовину. Якби ми бу- ли з армією, то не спали б так спокійно, як спали тут, але армії ми все ж не допомогли! Я не зрозумів слів отамана і спитав, про що тут ходить. Вияви- лось, що вночі хтось наскочив на Вільшанку; була безпорядна стрі- лянина; наші в темряві змішалися з большевиками; скінчилося все га- разд, навіть кілька сотень большевицьких возів і полонених наші взя- ли. Про подробиці подій в Вільшанці лисати я не можу, бо пишу тіль- ки про те, що сам бачив або чув, або чого був свідком чи учасником. Пригадую, що вночі хтось мене будив, а полковник Алмазів опо- відав, що до нього прибіг якийсь галичанин з донесенням про бій в Вільшанці, але ні я, іні він (полковник Алмазів) яє могли перебороти сон і втому. Цікаво, чому кінні Запорожці не вчинили сполох, бо во- ни ж виставляли охорону? Мабуть і охорона наша спала в ту ніч, 0- станню ніч Зимового Походу! Вранці 5 травня дивізія, згідно з наказом, перейшла в с. Качківку, де полонила кілька відсталих большевиків і коней. Памятаю, що За- порожський піший пелк, призвичаївшися за б місяців походу вистав- ляти охорону на всі сторови, виставив пости в бік Ямполя і доніс про це в штаб дивізії, Командир полку був дуже радий, коли я сказав йо- му, що Ямпіль наш тил, Ми давно вже не вокивали цього слова! Вапнярською операцією скінчився славетний Зимовий Похід. Вве- чері 5 травня в штабі армії зголосився розізд від дивізії полковника Удовиченка, що її сформовано в районі Могилева-Камянця. Той час належить вважати уже за початок регулярної боротьби з московськи- ми большевиками в 1920 році. 80 ч| 25 чн . в 87 З о ч м іє х р 228 Що сег 2 о о ві 3 - Я с о5а з Фі "о себе 28 бу 5 Б б ДА в. НА Ж Ша | Хьод у | «229 з Р й «лок ; . 5 РЕК ФВа б 11 ЕЕ зі 5 ще Я шов р - Ок У то с ї и і СУД о, ; З 4 яко бао РО рр ще8 Р » шві з я ; м г е ?Ф де МІ е!е г аб го РІЙ «ож ВУ | 540 а ри о х ше ЕНЕР . жо б У Баї ох- | Ва , рек | С. ПУ 2 ій і аз ; а в 74 5 / ч і .З є? р ще М о А в ія Ті р і ш.е' ой Г с ЕМ зи З о вот РО а Ея Е 5 со про ко Ж. ве? Со ой -ач вба"я де В В чу / дОтеЕ ко". п заає - г РОес Вочиб : і 9"сдкиь Р х ВВБЯЄ сех58 8 Че. невя 957о -оОЗом со ЖЕ вд оо же В. САВЧЕНКО Генерального Штабу полковник. . м РЕА м г» : Український рух у ІХ-ій російській армії (Записано зі слів генерал-хорунжого Г. Базильського. Ж) 258 піший Кишинівський полк, що входив до складу 65 пішої ди- візії, "Ж) революція застала на позиції в Карпатах, у районі Кімпо- лунга. Полк був у команді полковника Гаврила Базильського. 65 піша дивізія в цей час була в складі ХХУМІ армійського корпуса яке) ІХ-ої армії генерала Лечицького. До 65 дивізії входили такі полки: 257 піший Євпаторійський, 258 піший Кишинівський, 259 піший Ольгопільський ! 260 піший Брацлав- ський (командиром полку був українець). В часі мобілізації 1914 року полки 65 пішої дивізії одержали по- повнення з Київщини, з Уманського та Звенигородського повітів, В ди- візії було 60--70 відсотків українців. Після пізніших поповнень укра- інців було вже 999,. В 1917 р. напередодні революції в свойому складі мав найбільше українців Брацлавський полк (щось біля 2.000). яжєжу В сусідстві з 65 пішою дивізією стояла (здається на південь від неї) 78 піша дивізія. Український рух у 258 пішому Кишинівському полку став поміт- ним у травні-червні 1917 р. З початку революції в Кишинівському пол- ку (як майже в кожному російському полку в той час) був полковий комітет, За виїмком одного москаля Парткіна решту членів пояко- вого комітету становили українці. Згодом. москаля викинули й тоді полковий комітет перетворився в полкову раду. "кЖкт) Літом 1917 р. повстали дивізійна, корпусна та армійська ради ЇХ-їо армії. Найгірше стояла справа з українським рухом у тих полках дивізії, де команди- рами полків були москалі -- Євпаторійському та Ольгопільському. З 258 пішого Кишинівського полку делегатів нікуди не висила- лося. Взагалі делєгатів ка ріжні військові зізди посилали вищі фор- мації, починаючи з дивізії (від дивізійної ради). Після ліквідації ,Корнилівського виступу" дисципліна, що за ча- си перебування генерала Корнилова на посаді верховного головноко- ж) Помер 17 жовтня 1937 року в шпиталі в м. Каліші. жж) Другої черги. хжж) Штаб корпуса у м. Кімполунт. жеєж) 260 піш. Брацлавський полк був перенесений вчасніше від решти полків дивізії в Україну проти большевиків і він там, як чувати, збольшевичився. жеюжюю) Серпень-вересень 2917 р. За Держовлість 6 81 мандуючого російської армії була піднеслася, помітно знову почала падати. Найбільше були здеморалізовані солдати московської та жи- дівської національностей. В цей час полковник Базильський сформу- вав у свойому полку український курінь. В жовтні 1917 р. після большевицького перевороту в Петрограді цей курінь обеззброїв решту курінів у свойому полку. Полк. Базиль- ський москалів відпустив додому, а полк перетворив на український. З старшин, що брали активну участь в українському русі в Киши- нівському полку, залишилися в памяті генерала Базильського наступ- ні: пполк, Карвовський, 7) що командував баталіоном, штабе-капітан Бинда-Коваль, капітан Вітровський, поручник Чичукович (полковий адютант). я) Після захоплення большевиками влади в Петрограді полк. Ба- зильський обіздив долки двох корпусів ІХ армії, щоби зібрати вояків- українців, розпорошених по частинам. Його поїздки не пішли на мар- но, бо кезабаром у районі розміщення Кишинівського полку зібра- лося досить поважне число українських вояків. Це дозволяло сфор- мувати одностайний Український Збірний Відділ. Бойовий склад цього Відділу був такий: 10.000 багнетів, 500 шабель, 10 гармат і 3 авто-пан- цирники. Вже підчас революції до штабу 65 пішої дивізії приїздили фран- цузькі старшини. Начальник дивізії генерал-майор Троцький з при» воду цього збирав до штабу командирів полків. Другий раз фран- цузькі старшини приїздили вже до Кишинівського полку, незадовго перед виступом полка з району Кімполунгу в Україну. Один із них був у ранзі полковника. Вони просили, щоб полк продовжував збройну боротьбу з Австро-Угорською та Німецькою арміями, щоб тримав далі фронт, бо незабаром Антанта дасть підтримку своїми військами. те») З району Кімполунга "99Ю) Український Збірний Відділ у команді полковника Базильського вирушив на початку 1918 року (десь у лю- тому) в Україну в напрямку на Камянець Подільський, їшли похідним порядком. Спочатку через Буковину й пізніше через Румунію. Біля Новоселиці перейшли Прут, що був старим кордоном між Російською імперією та Румунією (від Австро-Угорщини до місця, де він влива- ється в Дністер), а далі через Басарабію. З району Кімполунга й до Ліпкан, в Басарабії (30 верстов від м. Хотина), йшли приблизно 3 тиждень. А від Ліпкан до Камянця По- дільського -- ще днів з чотирі. Підчас цього переходу майже ввесь час падав дощ і було велике болото. До Ліпкан в Українському Збірному Відділі полк. Базильського не було жадних нарікань на тягости походу, а почались вони з цього місця, Частина вояків почала нарікати на тяжкі переходи. Румуни спочатку ставилися вороже до Українського Збірного Від- з) 3 Уманщини (Київщина). жє) Два останні ло національности поляки. Генерал Базильський зустрічав їх у Польщі в часі перебування його на емікрації. жжю) Мабуть через Балкани або Чорним морем, коли вдасться заволодіти про- токами, Дарданелами та Босфором. жакку Кілька десятків верстов від Кімполунга. 82 ділу й мали намір обеззброїти його. Але до цього не дійшло, бо коли Румуни запропонували злати їм зброю, полковник Базильський ска- зав просто: -- ,Забирайтося до біса, а то негайно плічну з вами бій!" Було це, здається, у Фенгичанах. Після такої рішучої відповіди руму- ни стали надзвичайно ввічливі й навіть самі завчасно підготовляли від- повідні помешкання й давали все, що було потрібно для Українського Збірного Відділу в часі його переходу через їх територію. Підчас маршу в Україну попереду Збірного Відділу завжди йшло в деякій віддалі три сотні кінноти. Коли Збірний Відділ підходив до стації Ларга, полковник Базильський одержав відомости, що їі займа- ють збольшевичені частини ХІ російського корпусу. Тамже в потязі перебував штаб цього корпусу. Проте Збірний Відділ вступив на ст. Ларга, де набрав від тих частин потрібну кількість набоїв, харчів і фу- ражу й пішов далі. Цікаво відмітити на цьому місці, що в ті часи на Румунському фронті ще не ввійшло було в традицію вживати зброї в сутичках у- країнізованих частин з московськими збольшевиченими частинами. Отож, при непорозумінні в районі Ліпкан Українського Збірного Від- ділу з большевиками -- до збройного конфлікту не дійшло. На півдні це не було ще в моді. А почато там ту традицію з того, що больше- вики якось образливо щось вигукнули на адресу українців. Тоді ча- стина українських вояків із кінного відділу, що йлюв у авангарді Збір- ного Відділу полк. Базильського, злізла з коней і просто понабивала большевикам морди. Большевики з переляку розбіглися на всі вітри. Підчас походу, недалеко Камянця Подільського, полковник Ба- зильський одержав відомости, що там перебувають збольшевичені мо- сковські частини. На випадок ворожих чинів проти українського від- ділу зі сторони російських частин пожковник Базильський видав від- повідні розпорядження. Попереду йшли 3 кінні сотні. Коли сотні ввій- шли до міста, то за ними з невеличким відділом увійшов туди й пол- ковник Базильський. Попереду відділу йшла оркестра Кищшинівського полку. Головні ж сили Збірного Відділу оточили Камянець Поділь- ський, а гармати, ставши на вигідних позиціях, були кожну хвилину готові до відкриття вогню. Звязок з головними своїми силами, 30- крема з артилерією, полк. Базильський тримав увесь час телефоніч- но й через кіннотчиків. Начальникові артилерії видав наказ дати кіль- жа стрілів з гармат по околицям: міста, якщо б большевики почали во- рожі виступи проти українців. В той момент, коли полковник Базильський з невеличким відді- лом проходив по Поштовій вулиці, солдати 74 пішого Ставропіль- ського полку (збольшевиченого) перегородили йому -- з багнетами на перевіс -- дорогу. Ще перед Світовою війною полк. Базильський на- лежав до цього полку. Отож, один із солдат Ставропільців пізнав пол- ковника Базильського Й підійшов до нього. Полковник Базильський пізнав його також. -- Здорово! -- сказав полковник, -- Здравія желаю, ваше високоблагородіє! -- відповів той. Підійшла ближче й решта Ставропільців, що перегородили були вулицю. в" 83 Полковник Базильський поінформував ставропільців про те, що його відділ оточив Камянець Подільський і радив, щоб вони захову- валися спокійно, бо вразі ворожих чинів з їхнього боку гармати від; ділу, що стоять вже на позиції біля міста, відкриють по них гармат- ний огонь. Радив також українцям Ставропільського полку прилучи- тися до його відділу, бо вояки-українці повинні бути в українських частинах. Після цієї короткої розмови полк, Базильський рушив зі своїм від- ділом далі, до будинків, призначених ним на помешкання для відді- лу. По хвосту кольони ставротільці все ж відкрили безладний огонь з мушкетів. Та у відділі від цього ві забитих, ні ранених не було. Мо- жливо, що ставропільці стріляли догори, щоб тільки налякати укра- їнців та вчинити паніку. Полковник Базильський наказав своїй артилерії негайно дати кіль- ка гарматних стрілів на майдан, що біля залізничного двірця, так, для страху. Збірний Відділ розмістився на каміянецькім передмісті т. зв. Поль- ських фільварках, а штаб відділу -- в будинку духовної семинарії. На другий день після вступу до Камянця Віддія знову ман сутичку з став- ропільцями-большевиками зза того, що козаки відділу забили комі- сара-жида й зареквірували в нього 2 міліони грошей та авто. Через кілька діб після вступу Збірного Відділу до Камянця Поділь- ського він мав уже тільки 5000 багнетів. З кожним днем відділ все меншав, топився мов той сніг на весні. Підчас маршу з району Кімполунга в Україну Збірний Відділ ішов з українським жовто-блакитним прапором, а московського походжен- ня стяг (,знамя") 258 Кишинівського полку було заховано в обозі. В момент приходу відділу до Камянця звязку з нашим урядом він не мав. ") Після Берестейського миру Я") німецько-австро-угорські війська рушили в Україну. Полк. Базильський не був добре поінформований про події того часу в Україні, зокрема про Берестейський мир. І тому, коли він одержав відомости, що австрійні наступають на Камянець, то негайно видав розпорядження виставити охорону на захід від міста, а в правдоподібному напрямку руху австрійців вислав кінну розвідку. Незабаром від розвідки одержав відомости, що дійсно наближається до міста велика австрійська кольона. Як пізніше викрилося, була то австрійська дивізія. Полковник Базильський підготовив свій відділ до бою. Але до бою з австрійцями не дійшло, бо до полковника Базиль- ського прибув комісар Поділля л. Степура з відділом вільного козац- тва в Кількости до 50 вояків. Він просив полковника не відкривати вотню по австрійцям, що машерують до міста, бо наш Уряд заключив із державами Почвірного союзу мир у Берестю, і тепер німецько-ав- стро-угорські війська йдуть в Україну яю союзники, щоб допомогти нам спільними силами вигнати з України большевицькі банди. Пол- жу Українська Центральна Рада й Уряд виїхали з Київа в напрямку на Житомир, а столицю зайняв московський жандар Муравйоз. -ю 9.го лютого 1918 р. 84 ковник Базильський запропонував п. Степурі показати належні доку- менти й писемно зобовязатися, що той бере на себе відповідальність за цю справу. Комісар, Степура виконав вимоги полк. Базильського, а цей пообіцяв, що проти австрійців Збірний Відділ не буде відкри- вати вогню. 2 Командир австрійської дивізії запропонував полк. Базильському прилучитися зі своєю частиною до його дивізії і вирушити 3 ним на південь, на Одесу. Однак полковник не дуже довіряв австрійцям і то- му з ними на південь не пішов, а вирушив у напрямку на Умань, Пе- реважаюча частина піхоти Збірного Відділу відмовилась у Камянці взагалі битися з большевиками й далі в похід не пішла, бо бажала ро- зійтися по домах. Полковник Базильський решту своєї піхоти (переважно з Киши- нівського полку) посадив на коней, яких в Збірному Відділі було до- сить. З кінноти Збірного Відділу й піхоти на конях утворив він кін- ний пояк у 1000 шабель. Цей кінний полк одержав назву 1-й Уман- ський Козацький Лінійний полк. З цим полком, мавши 4 гармати і 3 автоланцирники, полк. Базиль- ський вирушив із Камянця на Умань. Недійшовши 20 верстов до Уманя, відділ розтаборився в одному з маєтків. Незабаром викрилось, що в 10 верствах від цього маєтку стаціонує польський відділ галєрчиків, силою до 500 людей.) Ча- стина його збольшевичилася. Команда цього відділу звернулася до полковника Базильського за допомогою. Він їй допоміг і збольшеви- чених поляків приведено до порядку. По приході решток Збірного Відділу в район Уманя полковник Базильський навязав звязок з містом, Виявилося, що там у той час на чолі залоги був полковник Бурківський, який раніш також служив у 74 піш. Ставропільському полку, як і полковник Базильський. Полковник Базильський по телєфону зясував йому положення й просив запитати Українську Центральну Раду, що йому далі робити. Центральна Рада відповіла, щоб козаків демобілізувати, а коней і майно здати полковникові Бурківському. Довідавшись про таке рішення полк. Базильський в першу чергу вилаявся, а потім все ж таки наказ виконав, бо призвичаївся викону- вати накази, видані згори. Він залишив тільки невеличкий кадр (250 людей), переважно з кишинівців. З цим кадром, згідно з розпоряджен- ням Центральної Ради, він переїхав по залізниці до Полтави. 258 піш. Кишінівський полк було перейменовано в 32 піший Сумський полк, що ввійшов до складу української 11 пішої дивізії, Цей полк залишився і за часів Гетьманату. Спочатку 11 пішою дивізією комендував колишній командир 258 пішого Кишинівського полку, а після нього в командування: дивізією вступив генерал Омелянович-Павленко (старший). хз) 3 П бригади польських легіонів, що мабуть із району Раранчи (в Бу- ковині) зрадила австрійців після Берестейської умови й пробилась на схід, щоби пізніше дістатися до Франції. 85 ЇВАН РЕМБОЛОВИЧ Підполковник. 2 . . 1918 рік на Чернигівщині. Перечитуючи ріжні спомини з часів визвольної боротьби за нашу Державність, я ніде не знаходжу навіть згадки про те, звідки почався наступ московських большевиків на Україну в кінці 1915 року. Тому я рішив подати про цей наступ те, що бачив на власні очі. Оповідан- ня своє розпічну від грудня 1917 року, щоби читач легше міг зрозу- міти, звідки взялися, що робили та де поділися ті військові частини, що ставили тоді опір московській навалі. Утікши з вязниці 5 пішої дивізії (колишньої російської армії), де я сидів під арештом як один з провідників українського руху, приїхав я додому, до міста Городні, на Чернигівщині. Кілька днів по приїзді запізнався я з п. Бондаренком. По кількох днях нашої знайомости п. Бондаренко звірився мені, що він є приятелем Симона Петлюри, а за- мешкує тимчасом у Городні, щоб керувати українським рухом на Чер- вигівщині. Якоїсь військової сили в Городні не було. В середині грудня (ст. ст.) з ініціятиви сотника Миколи Ждановича, моєї, Миколи й Михайла братів Іванових, поручника Михайла Титова, сотника агронома Ата- назєвича, поручника Теремця та ін. вирішено було на зборах сформу- вати в Городні військову частину. Збори уповажнили мене виїхати до осади Сновської й сел Кучинівки й Рогізки і переказати там старши- нам і козакам (з місцевих учителів), щоби прилучилися до нас. Повернувся я 22 грудня, а наступні збори мали відбутися 26 груд- ня (ст. ст.). Одначе не судилося їм відбутися, бо вночі з 25 на 26 груд- ня Городню захопили московські матроси. Ще тої ночі заарештували вони більшу частину старшин і одного з них, поручника Оболонсько- го, забили. Мене не арештували тільки тому, що за мене поручився мій знайомий І. 3., місцевий комуніст. 29 грудня вступили до Городні бригада Порягіна й гарматний ди- візіов. Ми потайки далі формували свій відділ. Збірки відбувалися у мене й у п. Ж. Наприкінці січня 1918 року помітили ми якийсь рух у московських частинах, а трохи пізніше ці частини швидко вирушили в напрямі на Чернигів. Цей вимарш був для нас несподіваним. За які три-чотирі го» дині по відході москалів ми сформували невеличкий загін і він в моїй команді вирушив услід за москалями і цілий час їх обстрілював. Під 86 містечком Седневом ми почули бій по його другому боці (з боку Чер- нигова). Пізніше ми довідалися, що то був відділ поручника Янова (тепер підполковника армії У. Н. Р.), який напав на москалів. Бригада Порягіна взяла напрямок на Березне, але й там знайшов її відділ Яно- ва. Я ж зі своїм загоном після бою під Седневом вернувся до Городні. 5--6 днів по цих випадках наша розвідка донесла, що бригада Порягіна знову вертається до Городні, але це була вже не бригада, а тільки рештки від неї. Лише артилерійський дивізіон більш-мениї виглядав на військову частину, але все ж була це частина, з якою я не міг вступити до відкритого бою, мавши тільки 25--30 старшин і ко- заків разом. Московські частини, переночувавши в Городні, відійшли на залізничний двірець і, навантажившись до вагонів, вирушили в. на- прямку на ст. Сновську. За якусь годину пю вимарші москалів прий- шов до мене п. Бондаренко з пропозицією вирушити слідом за мо- сковськими частинами, Я не погодився з ним і запропонував зі своєї сторони зірвати залізничну колію за ст. Городнею й чекати на дальші події, а самим затягати людей до свого відділу. Мушкетів і патронів у матазинах військового начальника не бракувало. По короткій нараді моя пропозиція пройшла. Я вирушив зі своїм відділом до ст. Город- ні, пішов з вами й п. Бовдаренко. На двірці ми побачили два потяги під парами з обслугою; москалів уже не було. П. Бондаренко й я пі- шли до телєграфу довідатись, чи не можна получитися з Київом, а решта людей зайняла паротяги. По півгодинному очікуванню обізвав- ся Київ. П. Бондаренко попросив, щоб його получили з С. Петлюрою. За 10 хвилин. п. Бондаренко почав зясовувати нашу ситуацію. В цей час двірець почали обстрілювати з московського панцирного потягу, що підійшов зі ст. Сковської, Я побіг до наших паротягів, а за хвиль- ку за мною вибіг з телеграфу й п. Бондаренко. -- Напрямок на Гомель! -- крикнув він і ми вирушили, паротяг за паротягом, розмістившись на тендерах, В дорозі п. Бовдаренко ска- зав мені, що в Гомелі вже є німці і що ми поїдемо до них. Наближав- ся вечір. Приїхали до ст. Хоробичі, 15 верстов від Городні. П. Бонда- ренко побіг на телеграф, алє стація ві з ким звязку не мала. Набравши води та дров, ми вирушили далі. О год. 8 вечора підіхали до ст. Те- рехівка. Тільки що віхали на стацію, як нас оточили, якби з землі по- вироставши, німці. Німці нас обеззброїли і запровадили до почекаль- ні 3-ї кляси. Зараз же прийшов до нас німецький офіцер. П. Бондарен- ко попросив, щоб йому можна було сам-начсам поговорити з офіце- ром. Пішли до почекальні 1-0ї кляси, звідки повернулись за яких 15-- 20 хвилин і п. Бондаренко представив мене німецькому офіцерові. Че- рез перекладчика нам сказали, що зараз повернуть зброю та що ми зирушимо на ст. Гомель. О год, 1 вночі ми приїхали на ст. Гомель. Наші паротяги впустили під самий двірець. На плятформі спіткав нас німецький офіцер, який відразу спитав, хто з нас є Ремболович і Бондаренко. Познайомившись із нами, німець поінформував, що для козаків у почекальні 3-ої кліяси дадуть вечерю, а нас просить до себе началь- ник штабу. Ми пішли, Начальник штабу дуже чемно нас прийняв і ска- зав, що нам подадуть зараз паротяг із кількома вагонами, але що ми 87 вирушимо з Гомеля лише о год, 6 рано, бо зараз в напрямку на Го- родню вирушить 8 ешалонів німецького війська. О год. б рано ми ви- їхали з Гомеля. й прибули до Городні о год. 9 рано. В Городні вже бу- ли німці -- це були перші німці на Чернигівщині, В Городні того ж дня п. Бондаренко запропонував мені сформу- вати українську військову частину. Перші організаційні збори відбу- лися того самого дня о год. 5 вечора в 6. помешканню поліції. Під кі- нець зборів попросив слова підполковник Михайло Приходько, який і розпочав свою промову словами: ,Гаспада афіцери, тєпєрь ми сно- ва гаспада афіцери і далжни астаться на будущеє гаспадамі афіцера- мі"... -- Кілька старшин цей вступ п. Приходька приняли оплесками, але таких було не більш як 4-5; решта старшин криками обурення за- глушила ,патріотичну" промову Приходькову. 7) Німці окуповали Україну. В кілька днів по окупації п. Бондаренко виїхав до Київа, давши 3 власної кишені гроші на харчування відді- лу на 2 тижні. Він обіцяв, що за цей час надішле з Київа інструкції та гроші на дальше формування. Німці нам ні в чому не лерешкоджали. Всі військові магазини ми забрали під свою охорону. Було в цих ма- газинах: 400 мушкетів, 22 кулемети й 700.000 набоїв. Не минуло ще й двох тижнів, як до Городні приїхав полковник Ро- сінський з наказом із Київа обняти комендатуру міста й повіту. Поча- лося формування охоронної сотні згідно зі штатами, які привіз із со- бою полковник Росінський. На командира сотні дістав призначення сотник Василь Плоський; на командира пішої півсотні -- я; на коман- дира кінної півсотні -- поручник Василь Палащенко, піхотинець з фа- ху й кіннотчик ,з переконання", й на командира кулеметної чоти -- сотник Віктор Осмоловський. "Т) Через кілька днів по сформуванню сотні полковник Росінський вислав мене з пішою півсотнєю до м. Добрянки, звідки повідомляли, що в околиці оперує більша банда московських большевиків, По корот- кій перестріяці під Добрянкою банда розбіглася, залишивши нам кіль- ка мушкетів, дещо набоїв і тягаровий самохід. Гетьманський переворот 29 квітня на початках майже не відчувався на провінції. В Городні не сталося ніяких змін. Охоронна сотня виїзжала на села тільки в крайних випадках, коли державна варта не могла по- радити з московськими бандами, а їх було дуже багато на Чернигів- щині, а найбільш у Городнянському повіті. Підчас одної такої експе- диції сталася у нас сутичка з німцями, яка трохи-трохи не скінчилася дуже трагічно для нас. Напишу про цей випадок докладніше. В червні з наказу коменданта полковника Росінського сотня в пов- ному складі, в команді помішника коменданта поручника Ярошен- ського вирушила до осади Радуль, де, як доносила державна варта, був комуністичний осередок цілого повіту. Вирушили о год. 15, а при- були до Радуля на другий день о год, 10 (від, Городні до Радяля 51 зу Рядки ці як і дальші дані, що їх подає тут автор відносно особи підполков- ника М. Приходька, залишаємо на цілковиту відвічальність самого автора. -- Ред. язжу Перші коні для кінної півсотні дала графиня Олександра Милорадовичева. 88 3 5 і | ; я : жа ї си М -. Чу й Ми бу і НАМ Ф , З | 1-8 Чер оо ЙО | Генерального Штабу полковник ЮРІЙ ОТМАРШТЕЙН. Командир Лубенського кінного полку Сердюцької дивізії (1918 р.). Начальник штабу 1-ої дивізії С.С. (1919 р.). Началь- ник штабу Повстанчої Армії в Зимовому поході 1921 р. За- битий підступно 2-го травня 1922 р. біля табору інтернованих в Щепіорні (Польша). СН ст й ЗЕРИ зни о ть Ж зо ЗНИ я М гор зді ей сл на як ВІ ЕУРОЙЮ заже Чи ками барбі , і В «5 З є 1 і М 4 Санітарний полковник ВАСИЛЬ СОВАЧІВ. Головний Санітарний Інспектор Військового Міністерства. Помер на еміграції в Карпатах 1924 року і похований на цвинтарі в Осмолоді (повіт Долина). верства). В Радулі було спокійно і ми переночували в місті, а на другий день рано мали вирушити до Городні. Розмістилися так: піша пів- сотня й кулеметна чота в помешканню місцевої ,думи", а кінна пів- сотня -- по приватних мешканнях. Старшини були при своїх частинах, крім поручника Ярошенського, який ночував у одного з радульських мешканців. В кімнаті зі мною було 4 старшини і 2 козаки. О год. 5 рано до нашого помешкання вдерлися німці. Вони відразу почали нас бити прикладами й багнетами і, підганяючи нас тими ж багнетами, ви- гнали на подвірря. Тут очам моїм представилася така картина: кілька старшин і козаків лежали на землі, а ше кілька стояли, обтираючи кров з облич. В цей момент вбіг на подвірря поручник Ярошевський, а за ним на вулиці показалися кіннотчики. Побачивши кіннотчиків, німці остовліли, Поручник Ярошевський став вимагати від німецького офіцера вияснення цього випадку. Показалося, що напередодні одна жидівка з жидом поїхали до німецького полку, до м. Любеча, й донесли, що в Радулі є большевики. Вияснивши справу німці зараз же заарештували жидівку і тут же в Радулі її розстріляли; жид утік, Пізніше викрилося, що жид був го- ловою, а жидівка секретарем Радульського комуністично-москов- ського осередку. Гірше було з козаками, бо кінна півсотня відмовила наразі по- слуху Й вимагала роззброєння німців, але й це в короткому часі було залагоджено Й сотня вернулася до Городні. Незабаром надійшов на- каз про скасування охоронних сотень. Охоронну сотню в Городні було розформовано, а старшини й козаки лишилися на вулиці -- без по- мешкання Й грошей, На другий день по розформуванню сотні відбулися збори всіх звільнених старшин. По довгій нараді більшістю голосів ухвалено було звернутися до графа Бориса Милорадовича, щоб він вистарався у Гетьмана перепустку на переїзд цілої сотні до армії генерала Дені- кина. Під кінєць липня така перепустка надійшла на руки графа Мило- радовича, але число бажаючих їхати до Денікина зменшилося на яких 809,. Ті, що відізжали, дістали вагон на безплатчий переїзд і на чолі з графом Милорадовичем відіхали до Денікина. Я, поручник Теремець, брати Іванови, М. Жданович, сотник Атаназєвич, Михайло Титов та інші лишилися в Городні. На початку вересня я поїхав до Чернигова довідатись, чи не можна вступити до Чернигівського полку; але в цьо- му полку я побачив такий розгардіяш, що чим хутчій вернувся до Го- родні. Надійшоав листопад, 1918 року. В Городні почали кружляти пого- лоски, що Симон Петлюра втік із вязниці до Білої Церкви й там на чолі галичан шикує похід на Київ, щоб звалити владу Гетьмана Ско- ропадського за те, що він, Гетьман Скоропадський, позвільнявши зі всіх становищ українців | посадивши на їхні місця москалів, гррого- лосив федерацію України з Московщиною. 7) зу Симона Петлюру було звільнено з гетьманської вязниці щойно 9 листопада. -- Див. Д. Дорошенко. Історія України, І том. -- Редакція. 89 4 листопада принесли мені лист від повітового старости з пропо- зицією сформувати в Городні військову частину, Я пішов до старости довідатися, що це буде за частина Й кому вона буде підлягати. Відпо- відь дістав таку: частина формується тільки для того, щоб дати відсіч московсько-большевицьким частинам, які підступили вже під Гомель, і що в повіті дуже заворушилися місцеві большевики, яких теж треба роззброїти. Я згодився прийняти на себе формування такої частини. б листопада оголошено було в повіті мобілізацію старшин і того дня появився в Городні підполковник Михайло Приходько. 7) 29 хистопада якась приватна людина повідомила старосту, що підчас переїзду через Добрянку до Городні, її обревізували в с. Дроз- довиці (12 верстов від Городні) якісь озброєні люди й заборонили їхати до Городні, 30 листопада агентурна розвідка донесла, що Дроздовиця це є осередок місцевих комуністів-повстанців 3 цілого повіту, якими керує Петровський, попович із Дроздовиці. 1 грудня коман- дування частинами в повіті було доручено підполковникові Михайлові Приходькові. З грудня підполковник Приходько наказав мені на чолі 20 старшин і козаків при 2 кіннотчиках і І кулеметі зайняти село Дроз- довицю. Вирушили о год. б вечора. Розвідка підійшла під саме село, виславши наперед кіннотчиків. За 1/2 верістви від села стояв вітряк і не- добудована хата якогось селянина, Я й старшина М. Ж) йцли дещо спе- реду, а решта старшив і козаків за яких кроків 20 за нами. Тільки-що минули ми хату, як з хати роздяглися стріли. Ми впали на сніг. Я голосна закричав: -- Кулемети -- вогонь!, -- але упало лише кілька мушкетних стрілів. Я обернувся й побачив, як старшини Й козаки відходили. За- лишились тільки я, старшина М. та десь перед нами 2 кіннотчики, Большевицька застава, яка буда в хаті, загородила нам відетуп. -- Що будемо далі робити? -- звернувся до мене п. М. -- Я маю тільки 10 набоїв... -- А. я маю 30 набоїв до мушкета й 7 в нагані, давайте підсунемося близче до села, а там може пощастить нам відійти в бік, -- відповів я. Почали посуватися. В цій хвилині біля нас проскочили обидва кіннотчики, а за ними вслід посипалися стріли з кількадесят мушкетів. Я крикнув до кіннотчиків, щоб вони передали відділові мій наказ про негайний наступ. Кіннотчики голосу мого не почули, а побачивши нас в снігу, вважали, що нас забито, про що й передали підполковникові Приходькові. Становище наніє 3 кожною хвилиною погіршувалося: з одного боку стояла большевицька застава, а з другого наступала большевицька розстрільна. Ми почали обстрілювати: я розстрільну, а п. М. - заставу. За 15--20 хвилин такого обстрілу у нас не було вже чіодного набоя. Здавалося, що виходу з такого становища вже нема. Побачивши, що п. М. сильно хвилюється, я взяв його за руку й не зважаючи на ворожі кулі ми встали на ноги й побігли в бік вітряка Від- почивши біля вітряка, ми рушили до кущів, а звідти до поблизького лі- су. Большевики далі нас не переслідували. Якийсь час ішли ми лісом аж х) Де був підполковник Приходько в літі 1918 р., я не знаю; ходили чутки, що при Головному постачанню в Київі. же) Старшина М. є тепер в Україні. 90 вийшли на битий шлях: Дроздовиця-Городня. Не пройцми ми й 2 вер- стов, як побачили, що назустріч нам їде якась підвода. Порішили під- воду спинити й змусити довезти нас до Городні. Тому стали ми за ку- щами, маючи напоготові нагани. Як тільки підвода порівнялася з нами, ми вийшли зза кущів і загрозивши револьверами підводу спинили. Селянин лідніс руки догори, а за ним дві другі особи в селянських убраннях, що сиділи в санях. Довезли ми наших ,полонених" до ху- тора Лубянки, за 7 верстов від Городні. Тут наш підводчик почав про- сити, щоб ми його відпустили, бо його конячина змучена й до Городні не доїде, бо з самого ранку в дорозі. Я спитав, звідки вони їдуть, на що була відповідь, що від нотаря п. Краснопільського з Городні. Піз- ніше ми довідалися, що селяни, які їхали в санках, були большевицькі делегати і їздили до підполковника Приходька з пропозицією віддати їм Городню. На хутоді Лубянці найняли ми селянина, який за 30 кар- бованшів згодився довезти нас до Городні. Підізжавши до міста, ми почули кулеметну стрільбу. -- Що б це значило? Чи в Городні вже большевики? -- звернувся дю мене п. М. Наш візник почав просити, щоб ми його відлустили, але ми не могли його послухати й поїхали далі, Віхали до передмістя. -- Стій, хто Їде? -- розлігся крик і до саней підіхали якісь вій- ськовики з мушкетами напоготові. -- Сотник Ремболович -- відповів я, пізнавши голос поручника Теремця. До саней лідійшло кілька старшин і козаків, які несли сторожеву охорону й були ка подвіррю одного з мешканців передмістя. Я почав розпитувати, що чути в місті й що то була за стрільба з ку- леметів? Поручник Теремець поінформував мене, що мене бачили за- битим, відділ, який був зі мною на розвідці не міг мене й п. М, виряту- вати, бо в кулеметі замерзла вода Й він не міг стріляти, а без кулемета відділ не міг відважитися вступати в бій з такою великою силою, яка була в Дроздовиці; тепер відбувається нарада в помешкаяні німецького полковника. Відпустивши нашого візника, пішли ми до помешкання, де відбувалася нарада. На нараді були: командир німецького полку з 4 старшинами, повітовий староста, емеритований полковник Тарасевич і начальник державної варти. Привітавшися з усіма, я зложив доповідь з моєї розвідки. По цій перерві нарада йшла далі. Нарада постановила, що на другий день о год 6 рано я вирушу на чолі 60 піхотинців, 25 кін- нотчиків і з 30 кімецькими кулеметчиками при 3 кулеметах і займу, роз- бивши большевиньку банду, село Дроздовицю. Під кінець обрад я по- просив, щоб відділ вислали під командою іншого старшини, бо я чую себе перевтомленим і потребую хоч кілька годин відпочинку. Мене за- ступив поручник Герасименко. 4 грудня о год. 8 рано відділ вирушив на Дроздовицю, а о год. 10» рано його розбили большевики; недобит- ки повернулися до Городні. На полю бою залишилося: 2 старшин, 3 ко- заків, 4 німці, 2 кулемети й 11 коней. Командира відділу поручника Ге- расименка привезли тяжко раненого. 5 грудня розвідка донесла, що по Стародубському шляху в бік Го- родні посувається якийсь військовий відділ. Я звернувся до вімців, шоб вони перевели розвідку. О год, 3 дістав відповідь від німців, що до Го- 91 родні йде військовий відділ генерала Іванова. 6 грудкя цей відділ увій- шов до Городні й командир його генерального штабу генерал-ляйте- нант Іванов зі своїм помішником генерал-майором Підгорецьким (гар- матчик) грийшли до старости з просьбою, щоб українці приняли їх лід своє командування Й дозволили битися з большевиками, Відділ скла- дався з 2 генералів, 14 полковників, 11 підполковників, 426 малодих старшин і біля 800 солдатів при 220 кулеметах і 2.500.000 набоїв 7) 7 грудня Петровський надіслав знову до Городні 2 делегатів з про- позицією здати йому місто з усією зброєю й 14 старшинами. На пер- шому місті цих 14 стояв я. Підполковник Приходько повідомив про де- лєгатів повітового старосту, який зібрав нараду в помеціканню ста- роства, На нараді були: генерал Іванов, генерая Підгорецький, коман- дир німецького полку з головою погкового комітету, повітовий старо- ста, 8 мійських громадян, 2 большевицькі делегати та я. Підполковник Приходько на нараду не прийшов. Вислухавши домагання Петровського, генерал Іванов, голова нара- ди, запропонував кожному з присутніх на нараді висловитися. Староста: - - Я військових справ не знаю, а тому цілком покладаюсь і буду солідарний з тою ухвалою, яка западе без мого голосу. Генерал Підгорецький: -- Маємо військо і зброю, про капітуля- цію не може бути мови. Треба спішити. Пропоную негайно виступити й розбити цю банду. Большевик: -- Нас є 4.000, всі добре озброєні й нові сили лідхо- дять з Гомеля. За нами селяни. Німецький полковник: -- Ми вирушаємо додому. Наш комітет стоїть проти яких би то не було бойових акцій. Пан К: Вислати делегацію до Петровського, а військо нехай вийде з Городні, куди хоче. Не допустимо, щоб Городня була місцем бою. Я: -- Пропоную вислати делегацію, а мене на чолі цієї делегації. Делегація мусить складатися з 300--400 вояків при гарматі й 10 кулеметах. Генерал Підгорецький: -- Ї я піду з вами. Делегат Петровського: -- Товариш Петровський вимагає негайної видачі Ремболовича. Генерал Іванов до німецького полковника: -- Пане полковнику, чи не можете нам дати конкретної відповіді, яке ваше становище в даному випадку. Німецький полковник: -- Прошу часу на відповідь до год, 14 завтра. Генерал Іванов: - - Засідання замикаю. --- До делєгатів большевикізв: -- Наказую вам повернутися до Петровського й нередати мій наказ -- негайно здати зброю, а самому -- прибути до мого штабу. Делегат Петровського: -- Товариш Петровський був учора в Ко- нотопі у полковника Палія; якщо залога Городкі не здасть зброї нам завтра, то післязавтра вас роззброїть військо Палія, а проводирі будуть розстріляні. х) Це був так званий ,Гомеєльскій атряд", що відступив з Гомеля під натиском большевиків. -- Редакція. 92 По закінченню наради генерал Іванов попросив, щоб я зайшов до їхнього штабу, який міститься в помешканню муж. гімназії. В штабі генерал Іванов запитав мене відразу, що з себе уявляє полковник Палій і чи може бути правдою, щоб він -- Палій -- міг провадити розмови з большевиками. Але на жаль я не міг поінформувати генерала, бо сам особисто ніколи не бачив полковника Палія, а знав тільки, що це є ко- мандир Сірої дивізії, яка стоїть у Конотолі. 8 грудня о год. 11 рано приїхали в 4 вагонах на ст, Городню сіро- жупанники з Конотопу з наказом від полковника Палія зясувати си- туацію в Городні. Два старшини Сірих приїхали до міста, побували у старости, в штабі генерала Іванова та в німецького полковника і вер- нулися на двірець, звідки всі відіхали назад до Конотопу. 9 грудня о год. 9 рано відбулася таємна нарада в помешканню місцевої ,думи", в якій чинну участь брав підполковник Приходько. На цій нараді було ухвалено: 1) Вислати делегатів до Петровського. 2) Заарештувати мене, поручника Теремця й 4 інших старшин і 3) Наказати генералові Іванову, щоб зивів своє військо з Городні. Через годину по нараді один з її учасників повідомив мене про винесені ухвали. Довідавшись про такі постанови, я пішов до комен- датури, щоб поінформуватися у підполковника Приходька. В коменла- турі підполковника не застав, а його адютант сказав мені, що півго- дини назад підполковник Приходько надіслав повідомлення, що він хорий і лежить у ліжку. Я звернувся до генерала Іванова з запитан- ням, чи відомо Йому про нараду та ухвали, на ній винесені. Виявилося, що Й генерал Іванов про них уже знав. -- Що будемо робити, пане генерале? -- запитав я генерала Іванова. -- Я свій відділ уже впорядкував і як не дістану дозавтра наказу від українського командування, то сам вирушу на фронт і буду битись з большевиками, а вам раджу покинути Городню, поїхати до свого командування й зясувати справу. Ваші години в Городні, як мені ві- домо, почислені, -- відповів мені генерал. Іванов. Я пішов до поручника Теремця й переказав йому про всі новини. Зваживши це все, порішили ми поїхати до Чернигова, Я пішов додому запрягти коні, а поручник Теремець пішов повідомити 4 інших стар- шин, про яких була мова на нараді. Виїхали з Городні о год. б вечора. Відіхавши від Городні 6 верстов, ми побачили, що назустріч нам по- сувається якась кіннота, Ми повернули назад до Городні й заїхали до одного нашого знайомого, який мешкав на скраїщі міста й порішили че- кати до ранку. Наш знайомий пішов на місто довідатись про новини. Повернувся біля год. 10 і переказав нам, що військо, яке ми бачили, прибуло до Городні і що то приїхав новопризначений на місто Го- родню й повіт комендант сотник Іван Пашкевич з 20 кіннотчиками. На світанку 10 грудня з й поручник Теремець виїхали з Городні, о год. 15 того таки дня приїхали до Чернигова й спинилися у п. Р. 11 грудня зранку я пішов до штабу губерніяльного коменданта. В почекальні штабу мене побачив один урядовець, з яким я колись мав нагоду стрі- чатися в клюбі ,Гєоргієвських Кавалерів" і переказав, що з Городні є 93 телеграма про мою дезерцію та що губерніяльний комендант видан наказ, щоби мене заарештувати й віддати під польовий суд. Той же урядовець порадив мені не зголошуватися зараз до губерніяльного ко- менданта, а зачекати кілька днів, а тоді у відповідний момент він дасть мені знати. 13 грудня прийшов до Чернигова мій батько, який пере- казав мені Городнянські новини: на другий день по нашому виїзді з Городні туди приїхав з Конотопу єшалон сірожупанників, які при- везли наказ генералові Іванову, щоб він негайно повантажився до ва- гонів і вирушив до Конотопу. Генерал Іванов чим скорше постарався виконати наказ полковника Палія і вже через дві години його військо вирушило в напрямку на Конотоп. На увагу генерала Підгорецького, чи не варто було б звернути увагу на слова большевицького делегата на нараді, яка відбулася 7 грудня, генерал Іванов відповів, що він (Іванов) не може навіть припустити, щоб командир української диві- зії був одкочасно і на послугах у московських большевиків, Під ст, Міною ешалон зупинився в полі, де з усіх боків оточили його Сірожупанники, націливши: на вагони кулемети. Від Сірих вийшов старшина й наказав, щоб усі повиходили з вагонів без зброї. Коли на- жаз було виконано, наказано знову, щоб старшини вистроїлися пра- воруч, а козаки - - ліворуч. Генерала Іванова з кількома десятками стар- шин Сірі тут же розстріляли, 7) а де подівся генерал Підгорецький -- не знати: ходили чутки, що ще по дорозі до ст. Міни він, передчувши щось недоброго, втік. 19 грудня прийшла до Чернигова пані Ж., яка переказала, що Город- ню захопили большевики, що коменданта сотника Пашкевича розстрі- ляли, що мою матір і сестру страшно побили москалі за те, що не хотіли видати мене в той час, коли мене вже в Городні не було. Захопивши Го- родню, москалі розстріляли: сотника Михайла Ждановича, братів Мико- лу й Михайла Іванових, поручника МихайлаТитова, полковника Римшу -- військового начальника, полковника Тарасевича, діякона Ярошев- ського (батька помішника коменданта), священика Івана Самойловича з сином. Про розстріл священика Самойловича та його сина подам трохи до- кладніше: Священика Самойловича розстріляли москалі за те, що в не- ділю на службі Божій проголосив вічну память усім, що загинули підчас бою. Довідавшись про смертний вирок на батька, син свящ. Са- мойловича -- 16-літній хлопець, -- пішов до,черезвичайки" просити, щоб розстріляли його замість батька, який мусить утримувати велику родину. ,Розстріляти і це щеня, щоб не голодувало" -- була відповідь ж) ,Гомельскій атряд? генерала Іванова таки дійсно Сірі обеззброїли з наказу полковника Палія, хоч генерал Іванов перед тим і зголосив свою підлеглість україн- ському командуванню. Старшин було перевезено до Київа і заарештовано в будинку 6. Педагогічного Музею (разом з так званими ,кірпічовцами?). В другій половині січня німці вивезли їх до Німеччини, де й іптернували в таборі Зальцведель. -- Відомости ж про розстріл генерала Іванова треба думати не є фактом ствердженим і вимагають пе- ревірки, бо тож річ неймовірна, щоб Сірі щось подібного могли вчинити. Добре бу- ло б, щоб цей епізод в інтересах історичної правди висвітлив хтось із Сірих. -- Редакція. 94 большевицького комісара і сина розстріляли разом із батьком, Всього було розстріляно в Городні за 10 днів грудня 1918 р. і січень 1919 року 79 осіб. Про все, що робилося в Чернигові, мене інформував також батько, що завдяки широким знайомостям в місті міг знати про все, що ро- билося навкрути. 21 грудня губерніяльний комендант Чернигівщини дістав уже по- відомлення, що Городня піддалася москалям, але нічого не міг на це лорадити, бо не мав до своєї розпорядимости війська, яке міт би ви- слати проти ворога. В Чернигівській дивізії полковника Янченка була така анархія, що не можна було навіть подумати про висилку такої частини на фронт. Розвідку провадив 20 кінний полк, який був у стадії формування. Полк складався з 35 старшин і 14 козаків. Командував полком полковник Булах. 22 грудня на вулицях Чернигова появилися відозви губерніяльного коменданта, в яких він закликав, щоб людність заховала спокій, що большевиків до Чернигова ,не допустимо", що над вечір прийде військо, яке вже виступило з Київа, і то не будь яке військо, а ціла дивізія... гуцулів, Нехай читач собі представить загальне розчарування чернигівців, коли того таки дня, замісць вже вимріяних гуцулів, вулицями Черни- гова продефілював полк Сірих, який на ранок 23 грудня, виправду- ючись перевтомою, відмовився вирушити на фронт. Лня 26 грудня вислано було до Седнева військовий відділ, який дістав завдання затримати московський наступ. Відділ складався з 50--60 піхотинців, 20 кіннотчиків при одній гарматі. Відділ, всту- пивши до Седнева, мав замір, відпочивши й нагодувавши коней, ви- рушити далі, Але далі відділ не рушив, а тільки рештки його повер- нулися до Чернигова: за пів години перед вступом до Седнева, його зайняли большевики, Побачивши, що до Седнева наближається невелич- кий відділ, вони поховалися по дворах і, як тільки відділ зупинився на площі, взяли його під перехресний огонь. Не багато було щасливців, яким повелося винести з Седнева ноги. 28 грудня увечері губерніяль- ний комендант видав комунікат, в якому повідомлялося, що Седнів від большевиків звільнено (ким: і коли?). 30 грудня обудили мене гарматні стріли. Одягнувшись якнайшвид- че,я Й поручник Теремець побігли до мого швагра, щоб довідатись, що ці стріли означають... -- Сашко, що це значить? Хто стріляє? Де большевики? -- заки- дав я питаннями швагра, якого спіткав на вулиці, -- Стріляють з гармат наші, а де большевики..-- мушкетні та ку- леметні стріли зі сторони Десни точно вказували, де наступають мос- калі. В який бік іти? -- це було питання, на яке не могли б ми собі від- повісти, коли б не почули на другій вулиці співи. Ми побігли туди, звідки доносились ці співи. Головною вулицею, в бік Київського шляху, в повному порядку зі співами відходила невелика частина - - яких 60-- 70 козаків при одному кулеметі, На чолі цієї частини їхав верхи на коні її командир сотник Сидоренко, Ми пішли за цією частиною. Біля мосту через Десну стояли дві гармати з обрубаними посторонками: видно 95 було, що ті, що покинули гармати, не мали часу випрягати коней, хоч у цьому місці ворога ще не було. На другому боці Десни ми побачили до 3.000 війська без жадної команди, Тут я спіткав одного зі своїх ко- лишніх старшин, якому впрост чудом повелося вискочити з Городні підчас бою, Цей старшина підтвердив ті відомости, які кілька днів на- зад переказав мій батько. Через пів години по нашому приході за міст прийшов губерніяльний комендант Чернигівщини полковник Бонда- ренко, що обняв був головне командування. Почалося формування ча- стин тут же на шляху. На годину 11 рано все було більш-менш упоряд- ковано. Полковник Бондаренко зробив нараду і на ній було вирішено: відійти до Козельця (70 верстов від Чернигова) й переформуватися; дістати з Київа зброї та муніції (більшість людей була без рушниць) і тоді розпочати наступ на Чернигів, О год. 12 почали відходити. Аван- гард становив сотник Сидоренко зі своїм відділом, в арієргарді йшов 20 кінний Павлоградський полк. Біля села Красного (8 верстов від Чер- нигова) московська кіннота почала атакувати наш арієргард. Розпочав- ся бій, який для нас скінчився б дуже сумно, бо неозброєне військо почало панічно втікати. Ситуацію: врятував підполковник гарматчик (прізвища не памятаю), який надзвичайно спокійно установив свої дві гармати (більш їх не було) і почав рясним огнем обстрілювати ворога. Москалі відступили, Переночувавши в селі Х., наші частини о год 7 ра- но 31 грудня попростували до Козельця. О год. 11 біля села Черемиш- ного (25 верстов від Козельця) на ваші частини чекало кілька підвід із хлібом: і салом, які вислав Козелецький комендант з розпорядження полковника Бондаренка. О год. 5 вечора того ж 31 грудня наші частини вступили до Козельця й розмістилися по приватних помещканнях, 1-го січня 1919 року зрана я пішов шукати брата мого батька -- Павла, Він ще сперед війни був начальником вязниці в Козельцю та, як мене по- інформував господар, у якого я мешкав, і тепер займав цю посаду. В канцелярії вязниці мені сказали, що начальник є дома, куди я й пішов. Привітавшися зі мною, дядько переказав мені, що в міській трупарні лежить два трупи городнян, але так страшно лобиті, що він не може їх розпізнати. Я попросив дядька, щоб пішов зі мною до трупарні -- може я пізнаю небіжчиків. Пішли. Отлянувши небіжчиків, я по убранню пі- знав начальника державної варти та його помішника з Городні, Слу- житель при трупарні оповів мечі, що 29 грудня через Козелець про- ізжало санками двох панів. В місті затримала їх мілінія, запролону- вала предявити документи. Начальник варти показав нашпорт, який мав при собі на чуже прізвище. Міліція пашлортом не задоволилась і почала проїзжих ревідувати. При ревідуванню знайшли по револь- веру, документи з правдивими прізвищами й погони начальника дер- жавної варти. Підчас ревідування проїзжих зібрався натовп до 109 осіб, посеред них не бракувало й комуністів. Скінчивши ревідування, міліція хотіла запровадити арештованих до коменданта міста, але юрба, підюджена комуністами, нахинулася на заарештованих і їх за- мордувала. Я пішов до штабу полковника Бондаренка. В штабі спіткався з у- рядовцем, який в Чернигові попередив мене про наказ про моє заа- рештування. Урядовець порадив мені зголоситися до командира 20 96 ло | ою М Ре Ро і - а Я. Підполковник МИКОЛА РИБАЧУК. Начальник відділу Військового Міністерства У.Н.Р. Учас- ник Зимового походу 1921 р. (в уніформі сотника). кн н їх - са; го рик» зривом СЕФ Ро 91 ОМ Ли збо ї83 ас 33 о - м А ЯК ууц "ж їя, Ж Р Є А ЗЕЕЧ Ро. ; У я ой о хваЗ ; го ФУ Я Но: тої ого «во с за ї ПИ Со2: р Ро хор ЗРО, здо і зі | і в до Р р ОНИ 15 о ХР наз РН "Надоодни: НИ РД 5 ЕЛ єтУ» і з ЯОРЕО зацна г 9 ЩЕ ; й 49855 Ре Гаю 82 ж , 58 ота ій р 8 8.9 Р) | М в от | | | » ь ваВВОюм , КР. у У руерсреноя - , даній б" «455227 7 ог? р25 я є Ф 30: -ВЕНЕНУ - : ж 5ацо:- 7 ря фой дАВЯ? зії а / - -; ш 23 у р-ні обль»ь очи щецос кінного Павлоградського полку, який набирає для свого полку стар- шин і козаків, В пів години пізніше я й поручник Теремець вже нале- жали до складу 20 кінного Павлоградського полку. Ввечері того ж дня полк вступив до с. Черемишного, звідки мав провадити розвідку. В Козельці полковник Бондаренко оголосив мобілізацію коней і на- спіх почалося формування й переформування частин. 4 січня 20 кінний Павлоградський полк мав під Черемишним першу сутичку з москов- ською розвідкою. 5 січня зі штабу полковника Бондаренка надійшло повідомлення про те, що з Київа виступила до Козельця кінно-гонецька дивізія полковника Аркаса. 6 січня москалі розпочали каступ на Черемишне, але їх відбив 20 кінний Павлоградський полк, 7 січня рано командир 20 кінного Павлоградського полку полковник Булах післав мене до лодковника Бондаренка 3 доповіщенням, що москалі групуються в селах навкруги Черемишного; коні! й люди полку зовсім вибилися з сил і не зможуть вразі наступу утримати в своїх руках позиції, яку дотепер боронять, а для того просив прислати до Черемишного полк піхоти. Підізжаючи до Козельця, я осліткав 20--25 кіннотчиків, які їхали в бік Черемишного. На моє запитання ,якої частини" -- дістав відповідь: -- ,,Кінно-гонецького полковника Аркаса полку". В штабі полковник Бондаренко мені сказав, що він, Бондаренко, вже не командує, а що головне командування з наказу Головного Ота- мана обняв полковник Аркас. Я пішов до штабу полковника Аркаса. Штаб містився біля цер- кви, а полковник Аркас сидів на давіниці з льорнетою в руках. Із дзвіниці було проведено телєфон, через який полковник Аркас пере- давав накази своєму адютантові. Я поліз на дзвіницю й передав доне- сення полковника Булаха. Прочитавши донесення, полковник Аркас наказав мені повернути до Черемишного й передати полковникові Бу- лахові, що 20 кінний Павлоградський полк має протриматися на своїх позиціях дорана, а на світанку 8 січня відійти до Козельця, а Його по- зицію обсадить кінно-гонецький полк, що надійде туди, та полк пі- хоти. 8 січня москалі почали наступати на наці полк, а про кінно-гонець- кий полк... ні слуху, ні духу. Під натиском переважних сил ворога наш полк почав відходити до Козельця. За 1--2 верстві від Козельця, пра- воруч від нас, ми побачили лави піхоти, які посувалися вбік Козельця. В цей же час побачили ми над Козельцем стови диму -- щось там па- лилось. Полковник Булах вислав звязок до лав піхоти, вважаючи, що то наша піхота, яку вислав полковник Аркас. Яке ж було наше здиво- вання, коли ми побачили, що наших людей, яких було вислано на звя- зок, піхота зустріла градом куль. Полк рушив далі. Полковник Булах вислав до Козельця розвідку, до неї був призначений і я. При візді до Козельця ми не спіткали ніодної живої дуції. Розвідка помаду по- сувалася до центра міста. Біля одного склепу ми зустріли кількох обі- дранців, які, побачивши нас, почали втікати, Дігнавши двох із них, ми почали випитувати, хто є в Козельці? Виявилося, що в Козельці на- ших частин уже нема, всі від кількох годин вирушили вбік Київа, спа- ливши за собою міст, і що большевики з другого боку вже вступили За Державність ? 97 до Козельця. Обідранці, як виявилося, були арештантами, які втікли з місцевої вязниці. Ми вернули до полку і про все переказали полков- никові Булахові. Пояк вирушив уліво від Козельця й польовими шляхами почав відходити в напрямку на Київ, тримаючись рівнобіжно з шосою Ко- зелець-Київ. За 10--12 верстов від Козальця поляк вийшов на шлях при селі. Селяни поінформували нас, що наші частини годину назад пройшли через село вбік Київа. Полк рушив далі. В містечку (назви не памятаю) полк дігнав наші частини, а годину пізніше мусив з на- казу полковника Аркаса повернути назад і провадити розвідку вбік Козельця. 11 січня полковник Аркас наказав полковникові Булахові передати командування 20 кінним Павлоградським полком своєму по- мішникові, а самому обняти командування всією кіннотою. 19 січня 20 Павлоградський полк одержав наказ вирушити до Ки- їва й розміститися в касарнях кінно-гонецького полку. Увечері того таки дня полк прибув до Київа й розмістився, згідно з наказом. Коза- кам було видано вечерю на загальній кухні, а старшин запросила на вечерю пані Аркасова. Так відпочивали ми три добі. 15 січня підчас вечері на подвірря касарень віхала сотня кінно-го- нецького полку. Пані Аркасова вийшла на подвірря запитати командира сотні про полковника Аркаса: - - ,Пан полковник Аркас почуває себе добре, а мене прислав заарештувати цю банду, -- відповів сотник, по- казуючи рукою на нас. -- Візьміться до них хлопці, -- звернувся сот- ник до своїх людей. Не треба було вдруге повторяти наказ; козаки кинулись на нас і почали обеззброювати, а разом зі зброєю позабирали все, що мали ми по кишенях, до годинників і грошей включно. Скінчивши з обез- зброєнням, нас заперли всіх в одній кімнаті, а 16 січня рано вирядили до Штабу Осадного Корпуса полковника Коновальця. В штабі корпуса нас помістили в 3 кімнатах, в яких уже було до 30--40 ріжних арештованих, починаючи від 16 літніх панночок і кін- чаючи на сивоволосих панах. Протримали нас тут дві добі. Що ми тут пережили за ці дві добі, трудно описати: вночі щогодини приходили й забирали на допити то одну, то другу особу; ці особи назад не по- верталися, а поверталися тільки ті козаки, що забирали арештованих, щоб забрати річі їх, показуючи нам рукою, що тієї чи іншої особи вже нема в живих. По двох добах таких переживань прийшов до нас стар- шина зі штабу корпуса Січових Стрільців і дуже ввічливо оповістив нам, що ,непорозуміння" вияснилося та що ми підемо по своїх ча- стинах, Я з 7-ма іншими старшинами дістав призначення до кінного ди- візіону сотника Бориса корпусу Січових Стрільців. 98 Кость СМОВСЬКИЙ Полковник. а, 4 С Окремий Чорноморський Кіш. 1918 року, в перших числах сертня, наказом Гетьмана ГП. Скоро- падського дозволено було сформувати з рекрутів-охотників Окремий Чорноморський Кіш. Штати кошу рівнялися більш-менш штатам Сер- дюцької дивізії. На командира Кошу дістав призначення полковник Блохин (кубанець, бувший синьожупанник), на Начальника Штабу Коша сотник Легін. Ця частина повинна була складатися на разі тільки з кадрів старшин і підстаршин. Наказ про формування Окремого Чор- номорського Кошу появився тільки завдяки старанням Українського Національного Союзу. З початку формування, осередок кошу звахо- дився в Київі, а від І-го жовтня 1918 р. Штаб і кадри його перенесено до Бердичева. Про формування Кошу дуже скоро рознеслася чутка по цілій Україні, хоч командир Кошу не давав про те оголошення. До Штабу почали прибувати старшини й підстаршини, які складали заяви про зачислення їх до складу Коша. Ці люди були переважно з бувших українізованих частин російської армії з 1917 року і з демобілізова- них синьожупанників та сірожупанників. Штати передбачали в пер- шому періоді (3 місяці) сформувати 3 куріні стрільців, один гармат- ний дивізіон (2 батареї й 1 батарею тяжку гавбічну), один дивізіон кінноти, одну батарею кінно-гарматну, одну сотню технічну та комен- дантську сотню. Справа з формуванням цеї української частини була дуже тяжка; в ньому крилась якась таємниця. Для ока було видно, що формується якась українська частина, а в дійсности було інакше. Вій- ськове Міністерство старалося не допустити до того, щоб ця частина повстала, а тому робило всякі перешкоди в її формуванню, бо геть- манські військові зверхники добре розуміли, що лізвіше з такою ча- стиною треба буде числитися. Дозвіл на формування Кошу було дано як ,відчіпне" Українсько- му Національному Союзові. В Штабі Окремого Чорноморського Кошу було вивішено оголо- шення за підписом Командира Кошу, що старшини й підстаршини на- разі повинні служити без платні (невідомо до якого часу) й будуть отримувати харч як рядовий стрілець. Отримання одягу для старшин, підстаршин і козаків скоро не передбачалося; з часом дозвіл на одяг для козаків якимось чудом удалося дістати, але нижче ,щмосковське начальство" в Київській інтендантурі стримувалося з видачею. п 99 По отриманню відомостей, що старшини й підстаршини повинні служити без платні, й то незнати до якого часу, зразу половина стар- шин поїхала додому, ще як Штаб Кошу стояв у Київі. 25-го вересня Штаб і кадри Окремого Чорноморського Кошу переїхали з Київа до Бердичева. Я вступив до Чорноморського Кошу таким шляхом. По повороті Української Центральної Ради з німцями (з Житоми- ра до Київа) організовано повітові військові комендатури й при цих комендатурах сформовано комендантські піці й кінні сотні. До О- стріжської повітової військової комендатури я тоді дістав призначен- ня на помішника повітового коменданта, а пізніше, вже за часів геть- манату, я займав посаду старшого адютанта тої ж комендатури (значковий). Ці комендатури в вересні розформовано, а майно і ар- хів передано до повітового Військового Начальника. Старшини, які служили в комендатури та в сотнях, повинні були зголоситися до роз- порядимости Командира Волинського Корпусу (генерал Дядюша). По розформованню Остріжської комендатури залишилося 9 старшин. По- вітовий військовий Начальник полковник Легінзевич старався перед Командиром Корпусу, щоб мене залишено при Військовім Начальни- ку комендантом пляцу (тоді були такі посади). Але я теж старався, щоб у тій москвофільській управі не лишатись, а вступити до україн- ської частини. Ще як тільки комендатура отримала наказ про формування Окр. Чорноморського Кошу, полковник Дядик (повітовий військовий ко- мендаят), я, сотн. П. Шмалій (бувший командир кінної сотні) і поручник А. Симонів (родом з Зеленого Клину) написали заяви про зачислення нас до складу старшин Окремого Чорноморського Кошу, Ці заяви полковник Дядик особисто завіз до генерала Дядюши | він дав нам дозвіл перенестися до Окр. Чорноморського Кошу. Полковник Дядик з Корпусу поїхав до Штабу Чорноморського Кошу, де йому теж дали згоду зачислити нас до Кошу. Решта старшин з комендатури поїхали до Штабу Волинського Корпусу. 5. Х.18 р. ми вчотирьох поїхали з Острога до Бердичева й зголо- силися у Командира Кошу полковника Блохина. Всі старшини Кошу мешкали в місті. Нам теж призначено помешкання в місті, але наразі один покій на чотирьох. Полковник Дядик дістав призначення на 2-го помішника Командира Кошу (першим помішником був підполковник Пелешук). Я ча к-ра 1-о0ї гарматної батареї, сотник Шмалій моїм по- мішником, поручник Симонів на к-ра пішої сотні в 1-м куріні. Коман- диром 1-го куріня був пполк. Царенко, Коли ми прибули до Кошу, то там вже було до 70 старшин, підстаршин 120 і козаків-охотників із рекрутів 750. (Коли Кіш виступив на повстання проти Гетьмана, то склад його першого дня був такий: старшин 85, підстаршин 137, коза- ків 1380, коней 115, Пізніше з кажним днем люди й коні прибували). Ще перед повстанням кожна частина вислала старшин і підстар- шин на села в ріжні повіти Волинської губернії збирати охотників- рекрутів до Кошу. Це завдання було дуже важке; кожне село вимага- ло, щоб був наказ від якогось ,начальства", то тоді підуть всі рекру- ти. Та все ж щоденно прибувало 15--20 охотників; прибували пере- 100 важно ті, що вже дістали шомполів від ,карательних отрядів" або нім- ців, і таких козаків, хоч вони не були рекрутами, у нас зачислювали як охотників-рекрутів. Харч, яж для козаків, так і для старшию був ду- же злий. На такому харчі могло триматися тільки патріотично на- строєне військо. Одежі Й обуви теж не було; козаки спали на соломі на асфальтовій підлозі; касарні стояли з повибиваними шибами в у- сіх вікнах, а тут вже з кожним днем насувалися морози. Старшини ді- ставали гарячу страву тільки раз на день і харч. старшинський таки справд) не ріжнився від козачого, Крім того зброї було дуже мало: на лять козаків один мушкет і то в страшнім вигляді, бо не було чим чи- стити Й смарувати; не було й набоїв. В гарматній батареї було 4 гармати без набойних скриньок і 27 коней, але ці коні були страшенно худі, не було чим годувати. Тут же в Бердичеві, на Лисій Горі в касарнях, стояв сформований з добровольців офіцерський віддія; 40 піших, 30 кіннотчиків і чета гармат. Яке призначення мав цей офіцерський відділ, для нас Чорномор- ців було таємницею. (Очевидно київські чинники знали, для чого цей відділ тримали). Правда, ці його коні, гармати, мушкети й ріжне вій- ськове майно для Чорноморського Кошу пізніше знадобилися, коли відділ махнув на Дін. Відділ отримував регулярно платню зі скарбу Української Держави Й тільки піячив із німцями по ресторанах. Німці, що стояли в касарнях побіч нас, мали всього подостатком як для людей, так і для коней. Щоденно проходили ешалони через ст. Бердичів зі зброєю, набоями, з кіньми Й ріжним військовим майном із Рівного, Здолбунова, Щепетівки й других міст для добровольців на Дін. Ми старшини це бачили й розуміли, що все це робиться для того, щоби ми розійшлися з Кошу на всі сторони. Але нас це ще більше зміц- нювало. Ми добре розуміли, що так довго не буде. Не зважаючи на таке положення, щоденно відбувалася муштра у всіх наших частинах. За пару тижнів після нашого зголошення до Кошу звільнили полков- ника Блохина з посади командира Кошу, а на його місце призвачили пполковника Пелешука. Пполковник Пелешук людина молода, мало поважна, й на таку відповідальну посаду не надавався; він більше займався справами пар- тійними, а не організацією Кошу. Мало бував при частині, а переваж- но перебував у Київі. Начальник Штабу Коша сотн. Легін теж більше працював біля чарки, ніж у штабі. Властиво всю працю організації й вишколення пе- реводив полк, Дядик (бувший к-р полку російської армії, дуже фахова військова людина), а другою військовою силою був підполковник. Ца- ренко (вже небіжчик). Вони обидва керували цілою справою й тільки завдяки їм організація Кошу утрималась до повстання. Прикрість на- шого тяжкого положення збільшувалася ще завдяки доносам коман- дира Офіцерського Відділу підполковника Плотнікова, які він поси- лав до Київа й Житомира до губ. старости Андро, намагаючись, щоб Окр. Чорноморський Кіш розформувати, бо ця частина, мовляв, на- строєна проти гетьмана і т. ін. Ці доноси мали ової наслідки, бо мабуть 101. завдяки їм Кіш не міг дістати ні зброї, ні одежі. Старшини Кошу до- відались про ці доноси вже підчас повстання, коли ми ,розформува- ли" Офіцерський Відділ і в архіві його знайшли відлиси цих доносів. В перших числах листопада зізд хліборобів у Київі виніс резолюцію, щоб Окр. Чорноморський Кіш розформувати, як антидержавну вій- ськову частину. Ця резолюція хліборобів нас старшин ще більше зміц- нила, бо ми знали, що московській зграї, яка засіла в столиці України, приходить кінець. Як тільки Кіш переїхав з Київа до Бердичена, то за пару тижнів приїхав на інспекцію до Коша військовий міністр генерал Рогоза. На цій інспекції ген. Рогоза дуже цікавився старшинами; розпитував, на якому фронті хто був, хто які має нагороди й т. ін. Після інспекції від- бувся спільний обід, в старшинському зібранні. Ця учта ген. Рогозі не дуже подобалася, бо складалася зі звичайного козачого обіду. Міністр запитав, чи мк завжди їмо такі обіди. Господар старшинського зі- брання представив генералові ,розкладку" пайка для старшин, тоді генерал пообіцяв, що він сам постарається поліпшити старшинське харчування Й наше матеріяльне положення, Але й після інспекції ген. Рогози справа ні в чому не поліпшилась, а ще й погіршилась, бо жи- ди-доставці перестали давати мясо, хліб, картоплю й крупи тому, що постачання Кошу не могло їм заплатити за попередньо набрану про- візію, а постачання Волинського Корпусу не давало дозволу ча отри- мання потрібних грошей з Бердичівської скарбниці. Хліборобська резолюція про розформування Кошу знайшла своїх прихильників, бо 12.ХІ. 18 р. приїхала спеціяльна військова комісія: полковник Храпков (мабуть таки наш малорос Храпко!) і капітан Пе- тровський, які мали завдання побути 3--4 дні при Коші й придиви- тися до нашої організації та понюхати, чим у нашій частині пахне, Про цю комісію й про її завдання деякі наші старшини мали певні відомо- сти з Київа. Відразу було видно, як ця комісія настроєна, бо по при- їзді на Лису Гору нідразу зголосилася до начальника Офіцерського Відділу підполк. Плотнікова, а вже пізніше зголосилась до Штабу Кона. З Коша комісія вийшла на майдан, де старшини провадили му- штру з козаками. Ходили, придивлялися, як наша козачня, хоч капів- боса, а кроки так відбиває, як Вільгельмова гвардія. Нарешті цей полк. Храпков підходить до підполковника Царенка, к-ра 1-го куріня й каже: -- Ліпше було 6, коли б ви в Коші командували по ,русскі", бо я ва- шої команди не розумію. Пполковник Царенко відповів: -- Велика шкода, що ви, пане пол- коБбчику, отримуєте українські гроші, а ні української мови, ні коман- ди не розумієте! Треба було бачити, як цей полковник почервонів, Вістка про розмову пполк. Царенка з ,жкомісією" дуже скоро роз- неслася по частинах. На обіді в старшинському зібранню з приводу того був досить жвавий обмін думок, Після обіду був наказ К-ра Кошу всім старшинам зібратись до старшинського зібрання, туди має прибу- ти й комісія. (Завжди всі зібрання відбував і наш любий військовий пан- отець протоєрей Пащевський). Полковник Дядик провадив це зібран- ня. Пполк. Храпков почав говорити до старшин, що він приїхав до 102 Коша зі спеціяльним завданням від військового міністерства. В своїй промові (натурально по російськи) він намагався піддати думку, що ліпше було б, якби старшини згодились на перенесення їх до кадрів формованих тоді в Україні корпусів, а Кіш буде розформований, Старшини запитали, що є опонукою до розформування Чорномор- ського Кошу. На це полковник не хотів відповісти. В зібранню запа- нувала тиша. На всіх старшин ці відомости зробили страшенно гнітю- че вражіння; тільки поглядали один на одного, а в очах у кожного бу- ло видно сльози від кривди не тільки особистої, але й для загальної української справи. По довшій мовчанці встає прот. Пащевський й звер- тається до старшин: -- Дорогі брати-старшини! Ми й наша дорога Україна давно вже відчуваємо ганебну працю московських сатрапів, які обсіли Гетьмана й спрямовують свої зусилля, щоби знищити все те, що нагадувало б Україні її славне минуле!... - - Далі звертається до полк, Храпкова й каже: -- Я, як пастир українського війська, знаю дух і настрій старшин, підстаршин і козаків, і в імени цих патріотів заяв- дяю вам, пане полковнику, їдте собі з Богом до Київа та передайте мо- скалям і нашим малоросам, що ми не маємо бажання розформуватися. Окремий Чорноморський Кіш -- це є друга Запорожська Січ, тільки не за порогами, а на Лисій Горі, і нас можуть розформувати тільки так, як Катерина Й розформувала останню Січ... По цих словах всі раптом заспівали ,Ще не вмерла Україна". Пол- ковник і капітан зблідли й відразу вийшли з зібрання й пішли до Офі- церського Відділу, а звідти за пів години поїхали на двірець. Після такого прийняття цієї міністерської комісії Окремий Чор- номорський Кіш чекав ,страшного суду" з Київа. Від цього дня всі старшини ночували на Лисій Горі в касарні; було розроблено плян, яким чином Кіш має забезпечитися зброєю й набоями, Кіш мав у себе таємно заховані кулемети й набої, навіть у великій скількости, Але за кілька днів по відізді комісії почалося загальне повстання проти Геть- мана й Окремий Чорноморський Кіш з першого ж дня взяв у нім ак- тивну участь. Чорноморці -- 1-Й курінь в команді пполковника Царенка Й гар- матна батарея під керуванням: моїм та мого помішника П. Шмалія пер- ше своє бойове хрещення дістали під ст. Мотовилівкою. Штаб Кошу, як тільки дістав наказ про повстання, відразу роз- зброїв Офіцерський Відділ на Лисій Горі й забрав від нього гармати, коні, зброю й набої, а відділ розбігся на всі сторони. Крім того забрали ми зброю зі складу на Лисій Горі; цей склад охороняли німці, але як тільки побачили козаків зі зброєю, то відразу стали покірливі й зголосили свою невтральність. Німців стояло на Ли- сій Горі 2 сотні піхоти й 1 гавбічна батарея, а пів сотні піхоти стояло в місті при німецькому повітовому військовому коменданті. Також ми обеззброїми державну варту, звідки теж дістали чи- мало зброї й коней. Всі ці операції робилося вночі з великим успіхом і то без стрілу. Рано мешканці Бердичева побачили скрізь на стійках Чорноморців там, де ще з вечера стояли німці або офіцери-добро- зольці. В перший день повстання прибуло повстанців з околиць Бер- дичева зразу біля 700 людей, деякі прибули зі зброєю і повними тор- 103 бами кабоїв. Робота кипіла. Чорноморці обняли службу на двірці та по всіх державних установах і всі товарові потяги, які везли україн- ське добро до Німеччини або на Дін, затримували на стації. Чорно- морське постачання брало їх під свою опіку. Німецький військовий комендант з таким поворотом справи не хотів погодитися й хотів ви- стулити збройно проти Чорноморців. Тоді полк. Дядик дав наказ о- безаброїти німців, посадити до товарових вагонів і відправити до Рів- ного; все це було зроблено тягом одної лише години без кровопро- лиття. Від початку повстання всі частини Коїну поповнились повстанця- ми й було сформовано 3 куріні піхоти, 1 дивізіон кінноти, 1 гарматну батарею, якою керував я, і сотню технічну й сотню комендантську (штабову). Кожний курінь складався з 3-х сотень стрільців і одної со- ткі кулеметної. Крім того сформовано курінь запасовий, який зали- шився в Бердичеві для поповнення Кошу й охорони міста. В цьому складі (без 3-го куріня) Кіш вирушив на фронт ешало- нами до ст. Мотовилівка, де вже загін С. С. провадив бій з Серлюка- ми й офіцерськими частинами. і-й курінь, оперативна частина Кошу й гарматна батарея вирушили з Бердичева чоловим ешалоном дня 16, ХІ, і разом із загоном С. С. провадили бої на ст. Мотовилівка, де мали втрати раненими (7 козаків). 17. ХІ. рано виїхав 2-й курінь, сотня технічна й кінний дивізіон. Кінним дивізіоном командував полк. Мі»- ляшкевич. Наступними ешалонами 17 і 18 листопада їхали Штаб Кошу, сот- ня штабова й постачання, (База постачання залишилася в Бердичеві). 3-й курінь вирушив ешалоном' дня 19. ХІ, на ст. Рівне. Пізніше його до- лучено до групи отамана Оскілка. Курінем командував сотник Грушко (старший) Перший ешалон Чорноморців вивантажувався леред ст. Мотови- лівкою на полі, бо на самій стації йшов бій. Решта ешалонів виванта- жувалась на Мотовилівській стації, коли її було вже відбито. Районом зосередження Кошу було призначено сєла: Плісецьке і Забірря, бо після розбиття Сердюків і добровольців під, Мотовилівкою Кіш дістав наказ ділати на лівому крилі загону Січових Стрільців в напрямку: Плісецьке, Забірря, Ігнатівка, Борщагівка Петрівська, Святошин і далі ча Київ, Кіш осягнув села Плісецьке й Забірря дня 19. ХІ. о год. 21-ій Дня 20. ХІ. цілий день на постою відбувалося підготовлення до бою; було вислано розвідку, щоб навязати дотик з ворогом в ріжних на- прямках й переводилось поповнення частини повстанцями, що при- бували до Кошу. Дня 21, Хі. рано 2-ий курінь, гарматна батарея і кінний дивізіон відбили село Ігнатівку й мали посуватися далі на Борщагівку Петрів- ську, але в 2--3 кільометрах на схід від Ігнатівки наше посування за- ламалось, бо ворог підтягнув свої резерви. В цьому бою Чорноморці забрали до полону біля 100 сердюків-піхотинців і чету гармат з кіньми. З цієї чети розпочато формування 2-ої гарматної батареї, на к-ра її призначено сотника Петра Нмалія, Коли цих сердюків запитали, чому стріляли по нас, а не піддалися відразу, то вони відповіли нам, що хо- тіли зразу ж відступити аж до Київа, коли бачили нашу розвідку пе- 104 ЗО о з 9 ЗЕ зро «о 220 Ди і о о о ЮНЕКЕ Рай зрну над о Р ЧР ЕЛЕ зуриивионм й Е- 7 Ж хз ї є по я «бе ко 58 є є У З зви? б - Са ОВУ » ЖаАСАЕ З Ф 7: б ОФЕЕІ. сни і я "- Її РНеозоЗа З У Ра вхбкц і р о - УР кЯро вон не бо 822 Зесаз «Абу зяб пове в шиття М - ЗрАДНЮ ЕВ - зо 5 8 ЗУ п З Бо ЕЗбЕ- і че ж8яе - 2 Фа зе255 УНН а, Й о хе, б ад є і оге2 а є в г ная 206 ій аа б Ве й ха оо р. вому їі х осо їз Те ж б», оо ЕР ФА забб | Гостомль 2 1 сх Е м А 7 лодоїв Удрноморовного Жоту в днолинях Ни/ва | : 2 1 тд 19/98. | Мостище уз | истопед трраєни - бр. ше бо а з донні Її ТУкасш? 3 Ре кри - і » ю кот Й Михан вк, ме . і й осо лень - ка 7 Журенівна, НК а і У р А і о і та що 7 й чи чо 72 Її 2,7 ч М дбаяташин 9 київ 4 і М Р ЛВ 22 : У опаалсь ; 7 Й Р: 2 2 7 в / і А борщогівчі ; | М 5 СУМ Микольська Софійська 2 Ф Фо инангивська | дбацько | 2 а г 0 Пидтівмо и жуляня Й / г р ут Й і Заборв і і Б 5! ЗУ зЇ У ЗА ГУ Хо У І МОм. 105 ред селом Ігнатівкою, до полону боялися йти, бо Їм старшини казали, що повстанці всіх сердюків розстрілюють. А відступити теж не могли, бо з тилу їх знаходилась офіцерська сотня з відділу генерала Кірпі- чова. Кірпічовці погрожували, що як тільки сердюки відступатимуть перед повстанцями, то вони, кірпічовці, будуть стріляти до них з ку- леметів, Пізніше ці сердюки дуже добре билися в наших частинах проти ктрпічовців, До полону з сердюками дістався четовий підстаршина Зубенко (гарматчик). Він подав нам відомости, що до Борщагівки Петрівської приходить цілий відділ генерала Кірпічова з гарматами, а в Святошині стоїть німецький курінь піхоти й батарея гармат, які теж будуть битися з повстанцями. Над вечір того ж дня плолковник Царенко з своїм Ім курінем змінив 2-ий курінь і дав наказ наразі не поступатися далі на Боріщцагівку Петрівську, а тільки виставити сильні охоронні частини та вислав пішу розвідку. Решта, війська відпочивала. О годині 21-їй роз- відка принесла відомости, що в Борщагівці Петрівській і лід Святошин- ським лісом стоять з кулеметами охоронні частини з відділу Кірпічова, а в Святошині -- німці. Всі інформації підстаршини Зубенка підтвер- дилися. Решта сердюків, які відступили від с. Ігнатівки аж до Борща- гівки Петрівської, ворог пересунув, правдоподібно як елємент малона- дійний до Борщагівки Софійської,проти правого крила Чорноморців. Пполковник Царенко рішив за всяку ціну на другий день здобути Бор- щагівку Петрівську і Святошин. Треба знати, що вже від Ігнатівки на схід, і північ аж до Київа скрізь були окопи й кільчастий дріт. Ці окопи були приготовяєні ще за світової війни й нашому відділові утрудняли посування в означенім напрямі, а кірпічовцям ці окопи дуже прида- лися. 22, Хі. о годині 4-ій наш відділ вирушив на Борщагівку Петрівську й на Святошинський ліс. Склад відділу: І-ий курінь, кінний дивізіон і моя гарматна батарея. Командиром відділу був ттполк. Царенко. В авангарді йшов сотн. Палій Семен з І-ою сотнею й одною гарматою, а решта батареї посувалася в середині головних сил куріня. На захід вій куріня на Святошинський ліс посувався в пішому строю кінний ди- візіон в команді полковника Міляшкевича. ") Для звязку з крупою С. С. направо (на схід), ва Софійську Боріцагівку, від цього дивізону вислано один кінний рій. О годині 6-ій рано наш відділ заняв з боєм Борщагівку Петрівську й пішов аж під Святошинський ліс, але там кірпічовці підтягнули свій резерв і наше посування затримали сильним кулеметним: огнем. Піший курінь мусів затриматися, бо в козаків залишилось по яких десять на- боїв до мушкетів, а також мало було й гарматних набоїв. Одначе Бор- щагівка Петрівська залишилася в наших руках. До неволі з відділу генерала Кірпічова в Борщагівці Петрівській ми взяли 7 старшин, було кілька й забитих. Наші втрати: Командир 1-0ї сотні сотн. Палій тяжко ранений в пра- ву руку, четовий 1-ої сотні підставшина Микола Гринюк і З козаки за- биті, 4 козаки ранені. Від години 7-ої до 8.30 на відтинку І-го куріня ху) В січні 1919 р. лолк. Міляшкевич впав забитий большевиками під м. Коното- лом, як командир Чорноморського кінного полку. 106 було зовсім тихо: ні кірпічовці на нас, ні ми на них не могли наступати зза браку набоїв. Забитих і ранених своїх козаків ми відправили до їгнатівки; там, наш 2-ий курінь забитих поховав, а раненими заодпі- кувався. В Борщагівці Петрівській Штаб куріня розмістився в пола, стра- шенного москвофіла, який спочатку вітав нас, як спасителів Росії, але, як довідався, хто ми, то зразу йому зробилося недобре й він розхору- вався. О годині 7.30 до Нітабу нашого відділу прийшло троє селян. Вони звернулися до пполк. Царенка з запитанням, чи наше військо по- требує набоїв до мушкетів і до гармат. Царенко відповів, що вже давно ми пішли б у наступ, якби мали потрібні набої: - - Бачите, надхо- дять морози, а наше військо не має в що обутися й одягнутися. Треба якнайскорше забрати Київ, може добровольці ще не воліли всього ви- везти на Дін. Селяни лішли зі Штабу пообіцявши, що вони постараються дістати набоїв. І справді, не минуло Й пів години, як селяни по- чали їх зносити, Дістали ми від них біля 7000 набоїв до мушкетів і 450 до польових гармат, 2 кулемети ,Максима" і 3 кулемети ,Люїса"?. Ця зброя й набої були в дуже доброму стані. Коли ми запитали селян, навіщо вони тримали в себе стільки набоїв 1 зброї й де її дістали, вони відповіли, що зброю й набої дістали з Київа від добрих людей, а три- мали цю зброю для охорони Української Держави. Дуже цікавий був випадок в часі зношення селянами набоїв; під- ходить до мене вже сивий дідок та й каже: -- Пане старшино! я теж маю трохи набоїв до гармат і хочу офірувати. -- Я взяв кількох гар- матчиків і пішов з тим дідком до хати, Він провадить нас до комори, звертається до своєї жінки й каже: -- Ану, старенька, відкривай-но скриню й дай порожнього мішка, зберемо трохи борошна, може на дні щось знайдемо. Насипали майже з пів мішка борошна, дивлюсь, а там на дні ле- жать набої до гармат. Оказалось, що там було їх аж 60 (скриня була велика). Старенька баба звертається до свого старенького й каже: -- Чо- ну жти мені до цього часу не сказав, що там лежать пекольні машини? На те він їй відповів: -- Не все бабі потрібно знати! Тільки скінчили розподіл набоїв ло частинах (це була година 10-та), як на західній стороні Борщагівки Петрівської розпочалася сильна мушкетна й кулеметна стрільба. На північній стороні теж було чути стрільбу, але рідку. Оказалося, що кірпічовці повели наступ на західній стороні на 3-ю сотню й кінний дивізіон, який знаходився ще лівіше від, 3-ої сотні, і таким чином: хотіли оточити Штаб куріня в Бор- щатівці Петрівській. Я відкрив із батареї гураганний огонь прямою наводкою з відлеглости 1200--1500 метрів по цьому відділу Й атаку було відбито. 9-га сотня стояла на позиції на північній стороні Борщагівки Пет- рівської, а 1-ша в резерві в селі. За 15--90 хвилин стрільба зтихла. Маємо втрат: 4 стрільці і 3 гар- матчики ранено та поранено 2-х коней, які підтягали гармати близче до своєї піхоти. 107 Пполковник Царенко викликав по телєфону до Шітабу к-ра 2-ої сотні пор. Симонова і дав йому завдання вислати сильну розвідку з підстаршиною на північ від Борщатівки Петрівської до Святошин- ського лісу. По виясненні положення мали ми цілим відділом посува- тися на Святошин. Поручник Симоніа пішов до сотні, визначив чето- вого Клима Ярошенка й 12 стрільців і передав йому наказ, одержаний від плолковника Царенка. Розвідка пішла в зазначеному напрямку. Мала за 30 хвилин повернутися назад. Пройшло біля години, а розвід- ка не поверталася. Стрільбу чути було в напрямку, де пішла наша роз- відка, але ця стрільба була рідка й якоюсь дивною показалась нам: не то з ,обрізів", не то з револьвера. Поручник Симонів не міг доче- катися повороту розвідки, а тут пполковник Царенко хвилювався й вимагав від нього, щоб якнайскорше давав відомости про ворога. Тоді пор. Симонів, висилає бунчужного своєї сотні Івана Степан- чука (бувшого синьожуланника, волиняка спід Аннополя) з двома стрільцями, пройти старими окопами й розвідати, що робиться на передпіялю, де пішла наша розвідка. 2-га сотня стояла в ярку, а на гор- бах стояла на чатах сторожа. Не пройшло й 15 хвилин, як повертаєть- ся до сотні з стрільцями бунчужний Степанчук, подає на землю, вється від болю й крізь зуби вимовляє, що наша розвідка попала до неволі, її розстріляли офіцери з відділу Кірпічова, Оказалося, що коли бунчужний підійшов окопами й побачив, що там робиться, то почав утікати. Офіцери його запримітили, почали по ньому стріляти й ранили його в живіт. Виявилося, що коли була атака на західній стороні Борщагівки Петрівської, то на півночі 2-га сотня з отряду Кірпічова пройшла окопами (незауважена нашою сторожею з 2-ої сотні) до клуні, що стояла між окопами, трохи дальше від села, і там сховалась. Ця ,рота" мала вдарити на наш відділ з тилу, коли ми посунемось на Святощив. Розвідка наша підійшла окопами на пів- ніч від цієї клуні на яких 100 метрів, а в клуню не догадалась подиви- тися. Отож, офіцерська рота (людей до 40) вийшла з клуні і 3 тилу за- атакувала нашу розвідку, яка не встигла дати навіть одного стрілу, і забрала її до невомі. Кірпічовці взяли цих 13 стрільців, роздягнули й розстріляли з ре- вольверів як ,Петаюрівських бандитів", Отож, ту невиразну стрілянину і було чути, коли наших козаків розстрілювали московські офіцери, яких Гетьман годував українським хлібом. Отримавши відомости, які приніс ранений бунчужний, під- лолковник Царенко негайно взяв 1-шу сотню з резерва й пішов в об- хід з одної сторони, а 2-га сотня тішла з другої, щоб за всяку ціну взяти цю ,офіцерську роту" до неволі.,,Рота" була ,упоєна сваєй па- бедой", загавилась і теж не виставила сторожі, Раптом, як грім з ясно- го неба, під крик ,Слава" зі всіх сторін, її окружили й забрали до не- волі, Наші козаки таю були роздратовані, що відразу забили 4-х, а 36 забрали до полону й припровадили до Штабу куріня. 2-га сотня зали- шилася на тому ж місці на позиції. 13 трупів наших розвідчиків перенесено було на подвірря, де був Штаб, щоб ,офіцерня" дивилася на свої жертви. Відразу збіглося багацько селян, які аж сичали на цих ,дОфіцерів". Підполковник Ца- 108 ренко дав наказ священикові зібрати селян, викопати спільну могилу на цвинтарі й поховати вояків як належить, Негайно було призначено Польовий суд при Штабі куріня. Склад суду: Підполковник Царенко, полковник Міляшкевич від, кінноти, я від гарматчиків, 3 молоді старшини, 3 підстаршини, 3 козаки. Секретар суду сотник Микола Овсієнко. Х) О годині 13.30 Польовий суд одноголосно виніс свій засуд -- 6 офіцерів, найстарших віком, відправити до Штабу Коша, а 30 молод- ших розстріляти зараз же, Всіх 30 привели до того місця, де вони роз- стріляли нашу розв'дку, і тут же розстріляли їх. З цих 30 найльло собі смерть тільки 28, два легко ранені мали шастя втікти. Пізніше, як кірпічовіі відбили від нас Борщагівку, ці трупи офі- церів перевезено було до Київа й там їх поховали з великою парадою та помпою, як жертви ,Петлюровакаво бандітізму". А ми свої жертви гетьманських наємників -- 13 стрільців -- поховали скромненько в Бор- шагівці Петрівській, а бунчужного Степанчука, який вмер по дорозі з Борщатівки до Ігнатівки в той же день, коли був ранений, поховали в селі Ігнатівці. О годині 15-ій кірпічовський відділ повів наступ зі сходу Й пів- ночі, а німці -- піхота й артилерія -- з заходу на Борщагівку Петрів- ську, Наш відділ змушений був відступити до Ігнатівки. В часі відступу з Борщагівки наші втрати були: 3 козаки забито, 8 ранено, покинули одну гармату (без замка), яка стояла в селі перед містком проти панцирних самоходів. Щоб її забрати підіхали коні, але ворог з кулеметів позабивав їх і ніяк не було можливости ту гармату забрати. Гарматна батарея з 3-х гармат, яка мала позицію на західній стороні Борщагівки Петрівської, відійшла на другу позицію без втрат і відкрила вогонь по німецькій піхоті й артилерії. О годині 18-їй наш відділ повів контратаку на Борщагівку (в контратаці приймала участь одна сотня 2-го куріня) й вибив звідти ворога на північну сторону, а ма лозістались на західній стороні. І так цілу ніч Борщагівка була віль- на від війська. Про розстріл цих офіцерів з кірпічовського відділу під Боршща- тівкою до цього часу появляються час від часу в московських газстах згадки, але в цілком іншому освітленні, ніж було в дійсности. Я, яко свідок і учасник польового суду, стверджую, що ніхто над трупами не знущався й нічого з убрання не здіймав, якто писалося в московській пресі про ,бестіяльські знущання над трупами". Дивно, що про вчин- ки ,кірпічовців" над нашою розвідкою, яку вони забрали до неволі й розстріяяли до цього часу ніхто з московських мемуаристів не згадав. О годині 20-ій 29 листопада 1-ий курінь дістав наказ залишити позицію і відійти на відтинок Ігнатівки, а 2-ий курінь з 2-гою гармат- ною батареєю зайняли по нас позицію. 23, ХІ, рано другий курінь після артилерійської підготовки рушив на Борщагівку Петрівську й захопив ж) Микола Овсієнко -- старшина, кубанець із Пластунськога полку. Він був мі- сяць у відділі Кірпічова; як тільки розпочалося повстання, втік з відділу і зголосився до Штабу Чорноморського Кошу і у нас заступав помішника пполк. Царенка. - 109 її. Авангард 2-го куріня й кінний дивізіон відігнали відділ Кірпічова аж до Святошина Й залищилися там до вечера. Дня 23. ХІ, о год. 1ій до Ігнатівки приїхала автом делегація від Директорії, яка мала наклонити ту частину німців, що билася з 1-им курінем, до невтралітету. За годину ця делєгація повернулася: німці згодилися Й відходять через Ігнатівку на тили Чорноморського Коша. 24. ХІ. я дістав призначення на командира 1-го полку гарматної бригади Чорноморського Кошу (Наказ ч. 231). Командиром гармат- ної бригади -- полковник Кольчевський. 1-шу батарею я передав сотникові Білодубові (він прибув до ба- тареї після бою під Ігнатівкою), а сам обняв команду полка. 25. ХІ, я з старшинами й козаками виїхав на ст. Фастів і там отримав із тимчасової складниці 4 польові гармати, 6 набійних скринь, гарматні набої, 30 коней від ремонтної комісії й ріжне майно. 28. ХІ. рано Штаб Кошу отримав наказ від Командуючого повстан- чими військами лересунути Кіш на північ: Гостомель- Мостище |і ст. Ірпень, а позицію Чорноморського Кошу: Борщагівка Софійська, Бор- щагівка Петрівська й Святошин зайняв (розширив фронт) корлус Сі- чових Стрільців. Ввечері 28. ХІ. Кіш рушив через села: Бузова, Хмільна, Михайлівка й насвітанку зайняв ст. Ірлень, яку боронив офіцерський відділ (до 20 вояків) в команді полковника Бориса Веліо. Цю залогу забрано до неволі й відправлено до Штабу Коша. Перед нашим приходом на ст, Ірпень, за яких 15--20 хвилин, про- йшов потяг з добровольцями з Житомира до Київа на допомогу Геть- манові; на чолі цих добровольців стояв губерніяльний староста Андро. 1-нй курінь (без одної сотні, яка залишилася на ст. Іірпень) і гармат- ний полк з 2 батарей пішов до с. Гостомель, а 2-й курінь і кінний диві- зіон до с. Мостище, Штаб Кошу залишився на ст. Микуличі в вагонах. Ще на ст. Ірпень ми довідалися, що в Гостомелі стоїть німецька піша сотня. Підполковник Царенко і я порішили цю сотню обовязково роз- зброїти, що й доконали над ранок, а німців відправили до Штабу Кота. Кіш на цих місцях простояв до двох тижнів, провадючи бої, Разом з тим поповнювались повстанцями | і 2-ий куріні, розпочато форму- вання заново 3-го куріня. 30. ХІ. до гарматного полку прибуло 3 стар- шини, які пробрались із Київа: Сотн. М. Чижевський (молодший), пор. Розумів і ще один поручник (забув його прізвище, пізніше був к-ром 3-ої батареї). Сотника М. Чижевського я призначив начальником. по- стачання полку, поручника Розумова -- к-ром- 2-ї батареї, а к-ра 2 ба- тареї сот. П. Шмалія призначив адютантом полку. В цьому складі гарматний полк рано 14. ХІІ. 1918 р. вступив від сторони Курінівки з боєм до Київа й закватирував у касарнях Кінного Лубенського Сердюцького полку. 7) В Київі сотн, Чижевський вийшов зі складу полка на посаду в Міністерстві Шляхів. 2) Від часу припинення нашої збройної боротьби дуже багацько писано, чи то малими уривками в часописах, Чи то в окремих книжках, про боротьбу наших частин. Але дуже часто правдиві факти перекручуються й пізніше це потрібно виправляти; а деякі автори, пишучи про боротьбу своїх частин підкреслюють, що тільки ця ча- пс Кадри Кінного Лубенського Сердюцького полку перед вступом Повстанчої Армії до Київа розбіглися по столиці (музиканти, писарі зі Штабу полка, каптенармуси і т. ін.), а за пару днів почали зголошува- тися до мене, щоб я прийняв їх до полку. Натурально, я згодився, бож то наші українці. Зголосився рівнож капельмайстер, якому я дав наказ негайно взятися до праці й організувати хор трубачів. Зголосився та- хож кухар і обслуга старшинського зібрання Лубенського Сердюцько- то полку й цілу цю машину пущено було в рух. Все полкове майно й кілька десятків коней взяв я під свою опіку. Тут же в цих касарнях стояв дивізіон німецької кінноти - - ,Гусари смерти". Пізніше з цього дивізіону половина коней пішла до мого гар- матного полку, толовно для старшин і підстаршин. Окремий Чорноморський Кіш у Київі свої куріні розгорнув у полки й як слід організував постачання Кошу. 19, ХП, відбулася парада нсіх військ перед Директорією на Софій- ському майдані. На цій параді 1-ий гарматний полк вийшов у складі 3-х батарей з власною музикою. За кілька днів після паради командир Окремого Чорноморського Кошу отаман Пелешук цю музику забрав із полку до Штабу Коша. По кількох днях прийшов до мене св. памяти полковник Отмар- штейн з наказом від Корпусу С. С. звернути майно був. Лубенського кінного полку, музикантів, майно старшинського зібрання й решту ко- ней, які я забрав до полка. Я заявив, що такого наказу виконати не мо- жу, бо моїм безпосереднім начальником є от. Пелешук. На другий день я дістав наказ від от. Пелешука видати половину майна для Лубенсько- то дивізіону, який розпочав формуватися там же в касарнях, де стояв гарматний полк, Полковим майном був. Лубенського Сердюцького пол- ку, як то: одяг, білизна, чоботи, сідла, овес, сіно, кінські підкови і т. ін., ми розділилися з полк. Отмарштейном, а майно старшинського зіб- рання, коні й музика залищились у Чорноморців. 21. ХП. І-ий піший полк Чорноморського Кошу (командир полку пполк. Царенко) і і-ша батарея гарматного полку (командир батареї стина, про яку пишуть, вела бій, мала перевагу над ворогом, або жертви, а про те, що друга частина співділала з тою ж частиною не згадується ані словом, Я особисто дивлюся на події так: -- Ми всі українські патріоти бились за одне, за Незалежну Україну, й чи то була частина Наддністрянська, чи Наддніпрянська, то історичних фактів замовчувати не можна. Полковник Р. Сушко в ,Червоній Калині"? за 1930 р. в статті ,Коростишівські семинарісти в бою під ст. Мотовилівкою, в листопаді 1918 р.?, пише, що в цьому бою 500 Січових Стрільців перемогло кілька тисяч доброволь- ців та сердюків. Я, яко учасник мотовилівських боїв, стверджую, що там, крім Січо- вих Стрільцін приймав участь покійний полковник Царенко, к-р і-го куріня Окре- мого Чорноморського кошу, який мав у свойому складі 400 козаків і гарматну бата- рею (4 гармати) під керівництвом моїм та сотника Михайла Шмалія, і теж ми мали забитих і ранених козаків у своїх частинах. Далі читав я в ріжних історичних книжках, що Київ забрав від гетьманців тіль- ки загін С. С., а про Окремий Чорноморський Кіш теж ніхто з галицьких авторів не хоче споминати, як і про ріжні поастанчі загони, як от отамана Зеленого і інші. А во- ни ж теж брали участь в цаступі на Київ у листопаді й грудні 1918 р. 111 сотник Білодуб) виїхали на фронт проти червоних москалів на північ Чернигівщини. 23. ХІІ. виїхав 2-ий піший полк з 2-0ю батареєю. 29. ХНї. виїхав 3-ий піший полк з 3-ю батареєю. Штаб 1-го гарматного полку й постачання виїхали до м. Ніжина 30. ХН. Безпосередньо керувати цим гарматним полком на фронті мені не прийшлося тому, що піші полки Чорноморців мали великі відтинки фронту, а до кожного пол- ку було приділено по одній батареї. По приїзді до Ніжина я з сот. П. Шмалієм поїхали до складниці гарматного майна (б. південно-за- хідного фронту), щоби приглянутись і що потрібно на майбутнє за- ладувати до вагонів, бо наші Чорноморці й інші частини з боями від- ходили на південь від свого північного кордону. В управі цієї склад- ниці як і повсюди сиділи москалі (комендантом складниці був. ген. Трофімов), До нас поставились дуже неприхильно; ген. Трофімов ска- зав нам, що він не позволить нічого забирати зі складу, хоч я мав доз- віл на це від повітового військового коменданта й від Штабу Коша, але для москалів це не мало ніякої сили. Тоді сот. Шмалій поїхав на двірець , дав наказ начальникові стації подати порожні вагони й плят- форми і взяв зі свого ешалону 30 озброєних козаків (я мав запас лю- дей на тяжку батарею). Як тільки сот. Шмалій прийшов з козаками, москалі зразу змінили тон. Тоді я змобілізував усіх робітників складниці й зразу ж почали во- ни вантажити все, що я їм наказав, Зі складниці взяли: 4 гавбиці Крупа, 4 гавбиці Шнейдера, 2 гармати 42-лінійні, 16 гармат польових 3-ох дюй- мівок, 24 скриньки до набоїв, 1 вагон набоїв до гавбиць, І вагон до легких гармат, 1 вагон панорам і кутомірів до гармат, 200 штук люнет, 200 шт. бусолі, ріжні запасові частини до гармат, 10 бочок олії й ва- зеліни. Все це майно було новеньке Й навіть під пльомбами. Ешалон Штабу гарматного полку складався з 50 вагонів і плят- формі; тятнуло його 2 паротяги. В той час говорилося, що поїдемо на Волинь або на Поділля, то зразу була б готова гарматна бригада, але пізніше сталося інакше, 18. І. 19 р. я дістав наказ від Штабу Коша, щоб ешалон гарматного полку виїхав зі стації Ніжин аж до Фастова. 20. І. рано ешалон прибув на ст. Дарницю і тут військовий комендант стації (старшина галича- нин) дальше цього ешалону через Київ не пропустив. Тоді я дзвоню ло телефону до Штабу Осадного Корпуса й прошу, щоб ешалон про- пустили через Київ і що він піде аж до Фастова. Нічого не помогло. Я іду особисто до Штабу Осадного Корпуса й по 2-х годинах доче- кався розмови з якимось комендантом руху, теж галичанином; прошу його, щоб він дав дозвіл на проїзд мого ешалону через Київ. Але де там! Не хотів навіть слухати. Я йому кажу, що мій ешалон коштує мі- ліони золотих карбованців, а він мені відповідає, що Окремий Чог- номорський Кіш має відступати на Черкаси й тому я з ещалоном мушу їхати туди. Я ще прошу цього старшину, щоб він доповів про мою просьбу полк. Коновальцеві, але він і на те не згоджується. Я плюнув на такі австріяцькі порядки, вийшов зі Штабу й поїхав до ешалону. Вночі з 20 на 21 січня мій ешалон виїхав до ст. Гребінка, де було ще кілька ешалонів з постачанням Чорноморського Кошу й ріжних ча- 112 З воля . Б ера ЗБ рос і Паб ще чи з і Ре З о ба зав Сн м ан і! ДМ бва5 бо ; є іо З М л х Ж У що 5 ні ОМ А 00001! слив це БТ но р жаб 7 ТОРЕКВОРАЮСО АЦООВЄИЮ раді фог- і, М й і 3 ,, 10,5 РЯДУ РЕЗОІВНАИ 4838 ог ваз аа «с2гт едх3 5835 РА ф5»8. а 5 Б ЕЕНЕ С«8ОЗ до У Ву? ен Я і Окоза прня око Розе р шобкеЗ « ХЕЗ"ЕК м я - 5 ч в ота Ж - о ДО й їв жо ою. ї | Бог ь ьам"" б Р Фа. ав 5) я. 3 о Ян ді 75 | тохдт о | ; ве З Її вона - «ее з Ощш «У з б з ї я У: офа : Раз 5, 530 зно З5Ек - анзе шої? Ос?" зазфі з. й 585 ч У г гу . озчЕЗВ іні ті У ДабЕ и - РЕНРАСТО є хв са8 5 я во . вази каз - РЕА п а . кого є 1 З5ей , ЗИ У ФЄвйна же во ЗмазА Я оз ЕС ий У ОаЕіІеб ре о ще. б й . 8яса. » З ' ий вааєЧа Ре п - зма. Лі Р - Р збесосо» . є водеЕД вЕЯЗО пюярьов Знот о 352 5 Жоаєві еаб стин, які відступали перед большевиками. ЦІтаб Чорноморського Кошу стояв у м. Прилуках, а частини Кошу були на позиціях, на пів- ніч від Прилук. Про те, що мого ешалону не пропустили через Київ, я доповів Начальникові Штабу Коша; рівнож доповів, що я довідався лро те, що в Черкасах і Золотоноші в комендантських повітових сот- нях йде большевицька агітація й на це ніхто не звертає уваги. Моя доповідь не викликала до себе уваги й пізніше за це поплатився Чор- номорський Кіш, а зокрема я й мій ешалон. 21.1. о год, 20-їй отримую наказ по телефону від начальника Штабу Коша з Прилук, негайно взяти льокомотиву й прибути до шта- бу в важній справі, Я й сот. Шмалій тах і зробили. До Штабу Коша прибули ми о год. 24-ій (Штаб стояв у готелі). Я зголосився до на- чальника Штабу сот. Лєгіна (він уже був у ліжку по добрій вечері з горілкою) й питаю, про що йде. Сотник Легін дає мені устний наказ: -- Завтра рано, то значить 22.Ї. маєте їхати з еніалоном до Золото- ноші й негайно сформувати тяжку (гавбічну) батарею, яка 23.1. вже мусить бути на позиції під Прилуками; а коли цього не виконаєте, то я вас поставлю перед польовий суд. Я його питаю: -- А деж старшини та козаки до цієї батареї? А ко- ні до гармат? 1) Сотник Легін на це відповів, що він усе полагодив телєфонічно з повітовим військовим комендантом Ол. Грудницьким і, як тільки я до нього зголошуся, то все дістану, бо все це вже чекає на мене. -- А те, про що ви мені доповіли, що в Золотоноші комендант- ська сотня збольшевичена, то це єрунда. Я йому ще сказав: -- Дай, Боже, щоб так було, але мені здається, що з цієї муки не буде хліба. їз цим ми повернулися на стацію й далі поїхали до Гребінки. 99.Р я хотів виїхати з ешалоном до Золотоноші, але на ст. Гре- бінка було багацько ешалонів, які раніш уже наставились на Золото- ношу, й мій ешалон зза браку льокомотив затримав військовий ко- мендант аж до год, 14-0ї. Перед, відіздом ешалону з Гребінки я розмовляв телєфонічно з Грудницьким, чи він знає про мій приїзд до Золотоноші, чи він го- ворив з сотником Легіном, Він відповів, що про все знає й все буде зроблено, -- ,тільки раніше приїздіть!", 93.1. о год. 4-ій зрана ешалон прибув до ст. Золотоноша, а 0 год. 10-й я особисто зголосився до Грудницького (комендатура містила- ся в Повітовій управі). Ця малоросійська зрадницька душа -- синок золотоноського протоєрея -- прийняв мене ввічливо й показав мені навіть телеграму від Директорії з подякою за його працю і т, п. За- просив мене й моїх старшин на обід, але я йому за це подякував. На моє запитання в справі людей і коней він відповів, що він має 500 воя- ків у комендантській сотні і з них він вибере гарматчиків, а крім того, завтра рано повинні до нього зголоситися 100 гарматчихів, яких він ху Правда, я трохи мав людей при штабі полку, але ці козаки потрібні були для охорони ешалону, для обслуги верхових коней, яких було до 30, двох вагонів скота на мясо для батареї і т. п. ЗА Даркатість 8 113 змобілізував, а коні будуть надвечір. О год. 15-й я й сотник Шмалій поїхали оглядати кон!, які стояли на подвіррі військового начальника. Було там коней 20--25, але такі маленькі, що в ніякий спосіб не мо- жливо було надіти хамути. Я звернувся до Грудницького й кажу, що ці коні не надаються до гармат, а лише до обозу. Грудницький з цим погодився Й пообіцяв, що постарається змобідізувати добрі коні, але завтра надвечір. Коли я, сот. Шмалій і Грудницький прибули на по- двірря, де стояли хоні, там уже були козаки з комендантської сотні, по- виходили також всі писарі військового начальника, Їх арогантське за- ховання в присутности нас, старшин, видалося мені дуже підозрілим. Як тільки повернулись ми з сот, ІНмалієм до стації, я дав наказ збіль- шити варту наніч, а сот. Шмалій з козаками, на всякий випадок, зла- див примітивний броневик. Я хотів получитись телефонічно зі Шта- бом Кошу в Прилуках, але ніяк не міг цього зробити, бо скрізь на те- лєфонічних централях перешкаджали. В той же день 0 год. 14-й при- їхав ще один ешалон з Гребінки, Оказалось, що це Штаб 5-го пішого Чернигівського полку зі своїм постачанням і рештою розбитого поа- ку. Вони сюди приїхали для поповнення в Золоточоського військо- вого начальника. Командир цього полку підполковник Пеленчук пі- дійшов до мене й попросив, щоб дозволити йому з старшинами пе- реночувати з вагоні нашого ешалону. Я мав пасажирський вагон 3-0ї кляси й радо згодився. Підполковника Пеленчука Грудницький теж прийняв добре й також обіцяв завтра ж поповнити його полк. Зве- чора ми, старшини, довго не спали; оповідали про ріжні події, з горя виспівували пісень. Дня 24.Ї. о год. 4-й збудила нас страшенна стрільба до нашого вагону. Це не була стрільба тільки з мушкетів та кулеметів, а й з гар- мат, бо гарматні стрільна розривалися між ешалонами. Це стріляв бронезик збольшевичених наших малоросів, який підійшов із Черкас. Отож, повітавий військовий комендант Грудницький взяв Золотонось- ку комендантську сотню (500 людей), а 100 людей підіхало броневи- ком з Черкас, теж із комендантської сотні, оточили кас зі всіх сторін і почали стріляти по ешалонах, а далі пішли в атаку. Ми всі повиска- кували. В вагонах було темно. Біля вагонів -- метушня Й страшенний крик. Чую, хтось у вагоні стогне від ран. Оказалось, що це вартовий козак, який стояв біля грошової скрині. Я не вспів підбігти до нього, щоб помогти йому, як сам був ранений в око і в ліву щоку. Чую, вже кричать ,ура" й атакують усі ешалони, що стояли на стації. Я виско- чив на протилежну сторону й попід вагонами пробрався на поле, на гору, біля якої стояв мій ешалон; пробіг трохи, мені зробилося недо- бре й не счувся, як упав у сніг. За кілька хвилин підійшла зрадницька розстрільна, підняла мене Й повела до якоїсь хати, що була недалеко. В цій хаті вже світилося й я бачив повно цієї , сірої маси", яка пригля- дається до мене й питає, чи я старшина, чи простий козак. Я мовчу. Але підходить жінка з водою й білим рушником і просить мене, щоб я дозволив їй обмити з мене кров. -- А ви, військо, розступіться, бо це ж мабуть наш чоловік. Але мені було вже однаково, чи я в крові, чи ні; я лиш дивився на цю зграю, а в голові бігали думки: бідна ти, наша Україно, скільки 114 ж Ти наплодила зрадників! Нарешті чути голос: -- Беріть його й ве- діть до ревкому, там з ним розправляться! -- Чотири драби припро- вадили мене до ревкому, який містився в будинку Військового на- чальника. Як тільки я псявився в ревкомі, то мене зразу пізнали пи- сарі цієї інституції, які приймали активну участь у працях ревкому. Звертаються до мене й починають мене лаяти за те, що я хотів учора від бідних людей забрати коні для контр-революції і т. ін. та, що во- ни скинули гетьмана, а ми хочемо знову посадити на гетьманський престіл Петлюру або Винниченка, за те обовязково потрібно мене роз- стріляти, як контр-ревожюціонера. Нарешті, по довгих нарадах рішили десь біля 8-ої години відправити мене до розпорядимости народнього комісара Грудницького. Його штаб містився у Повітовій Народній Управі. Підводять мене до Управи. А там народу зібралось тисячі, але самі жидки. Тут же перед будинком бачу всю контр-революцію під, ве- ликою охороною ,революційного війська", що складалось 3 комен- дантської сотні й жидків. Це привели арештованих до 40 старшия та козаків 120--130, забраних зі всіх ешаловів, які перебували на ст. 3о- лотоноша. Коли старшини й козаки побачили мене, то почали крича- ти , Слава Україні? й дуже були раді, що я ще живий, бо думали, що я забитий. Охорона не дала мені навіть привітатися зі старшинами й козаками і попровадила мене до зрадника Грудницького на розправу. Провадять мене до кімнати, де сидить чоловік десять цього зна- менитого ренолюційного комітету з Ол. Грудницьким на чолі. Голо- вою цього ревкому Грудницького офіційно призначив наказом рев- ком, Цей наказ мені пізніше вдалося дістати, а він звучить так: ПРІКАЗ Нр. 2. ПоЗолотоношскому уєзду. Ревком пріказал бить: Народним Комісаром Ал. Грудніцкому. Єго помошніком -- Міх. Савченку. Воєнним комісаром -- Храпку. Пред. Продовольственной Коміссіи -- Бочдарю. Комісаром: Почт і Телегр. -- Чумаченку. Городская Управа должна подготовіть всє свої дєла к ревізій. РЕВКОМ. 25.1. 1919 г. Увесь склад ревкому був озброєний в шаблі й пістолі; біля дверей стоїть гонорова варта з матросів і тут же бачу З жидків в студентсь- ких шатках, члени ревкому. Далі дивлюсь, там, де вчора висів україн- ський прапор, тепер висить червоний большевицький. І болюче і зліс- но дивлюсь я на Грудницького, а цей звертається до мене й питає, чи мені відомо, що на цілій земській кулі вже вся власть в руках робочих, а ми підтримуємо буржуазну владу Директорії, і тому він, в імени ре- волюційного окружного комітету, який знаходиться в Черкасах, му- сив піти з революційним військом і обеззброїти нас. Слідом за цим увласть" приказала замкнути мене до льоху, а за годину попровадили - Пп5 мене до вязниці. Решту старшин і козаків помістили в арештному до- мі, де.напхали їх до кімнат, як оселедців у бочку, й обставили вартою з кулеметами. Надвечір перепровадили мене з вязниці до повітового шшиталя, до покою з гратами під охорону варти. Тут же в покою ле- жав уже один труп, а решта четверо людей конали. Ці нещасливці були селяни з Золотоноського тювіту, колишні гетьманські ,,хлі- бороби", а серед них один слідчий суддя з Петрограду, який приїхав ще за Гетьмана й дістав посаду в Золотоноші. До вечора 27.1. всіх нас тримали в арештах в Золотоноші. Всіх наших старшин і козаків хоті- ли відправити до вязниці в Черкасах, а мене знову перевести до Золо- тоноської вязниці й таки розстріляти. О год. 12-й козаків вивели на подвірря, щоб провадити до двірця й потягом вислати до Черкас, але старшини й козаки заявили, що: -- Всіх нас можете розстріляти, але ми не підемо без свого командира. Тримали їх на морозі 5 годин, але козаки свого дійціли, бо ревком врешті згодився відправити мене разом із ними до Черкас. В дорозі я довідався, що до ранку в ніч нападу на наші ешалони ,товариші" розграбували все, що тільки можна було винести з вагонів. З мого полку було забито 2-х козаків, що стояли на варті, та ра- нено мене й 4-ох козаків. В інших ешалонах були теж забиті та ранені. Революційна влада боялась нас тримати в Золотоноші, бо було чути стрільбу близько під Золотонощею, на яку мав відступати з Гребінки Чорноморський Кіш, Грудницький однак зібрав свою банду й ударив на Чорноморців з тилу й примусив їх відступати на Переяслав і далі на Київ. О год. 18-й нас всіх під сильною охороною попровадили на дві- рець, всадили до 5 товарових вагонів й повезли до Черкас. У вагоні старшини й козаки радили мені, щоб я обовязково втікав, бо то був єдиний мій рятунок. Я, пор. Загородний, начальник постачання мого полку, козак Василенко, мій джура, і ще один однорічник, син началь- ника стації Ірпень (забув його прізвище) рішили втікати, як тільки прийде наш еталон на ст. Черкаси, Виробили плян: як тільки приїде- мо на стацію й як тільки большевицька охорона відкриє двері, всі ко- заки вискакують з вагону, а ми між них і попід вагонами будемо ті- кати в напрямку м. Сміла. На 20 год, нас привезли до Черкас. Як тільки відкрили двері, ко- заки один по однім почали вискакувати з вагону, а ми між них. Охо- рона почала стріляти вгору, щоб покищо козаки не вилазили з ваго- нів, але це не помогло. Хотіли нас затримати в вагонах, поки прийде сотня військової комендатури на допомогу, щоб відпровадити нас до вязниці, На наше щастя падав сніг. Як тільки ми вискочили з вагону, рачки полізли попід вагонами до стації й один за одним побігли до о- станньої стрілки (зворотниці). Тут коротенько порадившись, рішили йти тором залізниці; спочатку бігли, а потім ішли дуже швидко. Йшли так хутко, що на кожному з нас сорочка була мокра. Плащі поскидали й несли в руках. Коли в людини стоїть смерть за плечима, то тоді для неї немає нічого трудного. Уже над ранком ми прийшли до якоїсь маленької стації, в напрям- ку на Білу Церкву. Я в цих околицях був перший раз у своєму житті, 116 натомісць знав їх добре пор. Затородний. Ми втрьох сховалися за шпа- лами, що були зложені тут, а однорічник пішов на стацію в розвідку. За пів години прибігає до нас і повідомляє, що на стації стоїть шість товарових вагонів переповнених біженцями спід Ковля, які благають нека стації, щоб їх відправив і правдоподібно їх скоро відправлять. Довідався також, що Гайдамаки Волоха стоять у Білій Церкві і вве- чері підіздили броневиком аж до цієї стації. Ми післали однорічника до вагонів сказати біженцям, щоб вони почали плакати, то їх скорше відправлять до Білої Церкви. За яких 10 хвилин розпочався страшен- ний плач. Н-к стації не міг слухати цього плачу й згодився відправити їх ешалон. Ми хутко побігли до вагонів і мене сховали під мішки з су- харями й змерзлим хлібом, що їх біженці везли зі собою. Поки про- їхали ми лару стацій, я ледви було не замерз під тими мішками (ста- ція, з якої ми відіхали, вже підлягала революційному комітетові в Чер- касах). За кілька годин ми приїхали до Білої Церкви. Там було наше вій- сько й наша влада. Скоро відійшов якийсь потяг до Київа і з ним я по- їхав та зразу зголосився до одної клініки в Київі, де проф. Руберт зро- бив операцію ока, В клініці я лежав дві добі, а пізніше мусив виїз- джати з Київа до Житомира, бо наша влада Й військо залишали сто- лицю. Дня 31.1 1919 р. я залишив Київ і поїхав шукати Штаб Чорномор- ського Кошу. Знайшов його на ст. Хвастів. Тут в штабі я довідався з наказу Дієвої Армії, що Чорноморський Кіш надалі не буде існувати, а його частини поприділювано до інших частин. 1-й гарматний полк (З батареї без штабу) увійшов до складу гарматної бригади Корпусу С. С. де цей полк був перейменований на 5-й гарматний полк. Свій полк я здав полковникові Михайлову 6-го лютого 1919 року на ст. Хва- стові в присутности к-ра гарматної бригади полк. Романа Дашкевича. Командир бригади Дашкевич хотів залишити мене на посаді к-ра б-го полку, але я мусив їхати лікуватися до Житомира. Батареями полку командували: 1-ою -- сот. (тепер пполковник) Білодуб, 2-0ю -- пор. Розумів, 3-ою -- не памятаю, хто. Знаю, що батарея сотника Білодуба при Корпусі С. С. була аж до Любарських подій, а пізніше в 1920 р. кадри цієї батареї сформували нову батарею й були при 6-ій стрілець- кій дивізії. Що сталося з 2 і 3-ою батареями, докладно не знаю. Знаю з оповідань старшин-Чорноморців, що командира 2-0ї батареї пор. Розумова забили большевики, а командир 3-0ї батареї дістався до не- волі Й сам застрелився. Полковник Царенко, к-р істо пішого полку Чорноморського Кошу, опинився в дивізії генерала О. Удовиченка, а що сталося з рештою частин, не знаю. Полковник Царенко якось у літі 1919 р, зістав на ст. Вапнярка тяжко ранений в живіт і помер від рани в Жмеринськім шпиталі; на його похороні був присутний Головний Отаман Симон Петлюра. 8.1, 1919 року, коли я передав полк, дістав наказ від Штабу Коша зголоситися до розпорядимости командира Волинського Корлусу ген. Єрошевича. (Припис цей дістав я на власне бажання з тим, щоб отри- мати при штабі немуштрову посаду і там лікуватися). Зголосився я до ген. Єрошевича, який сказав мені: -- ,Батьків- пт щина палає в огні, всі ми повинні йти до бою! Я цілий Штаб Корпусу розсилаю по бойових частинах і вас я призначаю до розпорядимости к-ра 2-ої кінної дивізії (пізніше 5-та кінна дивізія), бо там бракує ко- мандира кінного полку, а ви, як кінно-гарматчик, можете бути коман- диром полку" Слова генерала Єрошевича так на мене поділали, що відразу зменшився біль ока. Дня 11.1. я зголосився до Штабу 2-0ї кінної ди- візії до лолковника Триліського. Він відразу призначив мене коман- диром 5-го кінного Кімбурського, а пізніше -- 2 1 1-го кінного ім. Ма- жсима Залізняка полку. По трьох днях я з полком вийшов на фронт. Доля решти старшин і козаків, перевезених з Золотоноші до Чер- кас у вязницю, була така: часть розстріляли, а решту забрали до своїх большевицьких частин. Деякі старшини чудом спаслися. Якась боль- шевицька частина підняла повстання в Черкасах і випустила з вязниці політичних вязнів, де були й наші старшини, і в цій суматосі вони по- втікали. По чотирьох місяцях я- спіткав сот. Шмалія, який оповідав ме- ні про свою втечу та скривання перед большевицькими бандами. Пол- ковник Пеленчук, командир 5-го пішого Чернигівського полку, теж вирятувався. Те, що сталося зі Штабом 1-го гарматного полку й його міліоно- вим майном на ст. Золотоноша, як рівнож і з цілим Чорноморським Кошем, який має заслуги перед Батьківщиною, сталося з вини коман- дира Кошу отамана Пелешука й начальника Штабу сот. Лєгіна. Пер- ший займався лише політикою й не мав нічого спільного з керуванням військом, а другий нічого не мав спільного зі штабовою працею, а що гірше -- дуже ,кохався" в горілці й на шерший плян ставив завжди пиятику, а ке працю, й до того підібрав собі подібних до себе співро- бітників у Штабі. 118 С. ЛЕВЧЕНКО, сотник. Інструкторська Школа Старшин. Присвячую памяти поручника 1-го Свнього полку Тодося Зайка, мого молодшого старшини в Велику Світову й Україно-Московську війну. Підчас крівавої епопеї, яку переживав Київ після здобуття його муравйовськими відділами, я з одним старшиною куріня Чорних Гайдамаків, перебувши подорож від київського арсеналу правим берегом Дніпра до Черкас, переховались у Зіньківському повіті на Полтавщині. Тут на селах в значнім віддаленні від повітового міста майже не було большевизму. Сформована при волостях червона міліція мала ознаки вільного козацтва, що так кріваво позначило свій слід, боро- нячи від ворога українську столицю, Тільки захоплення влади больше- виками змусило її приняти червоне зафарблення на місцях. Пізніше більшість її перекинулась до місцевих ватажків-повстанців, як Калі- берда, Ангел, або на правий беріг Дніпра до Зеленого. Бачучи настрій селян, ми не дуже й ховались, а міліція й не думала нас викривати. В розмовах висловлювалося думку, що ,з весною большевикам буде кінець". На другім тижні нашого відпочинку дійшла до нас вістка про зай- няття Київа німцями і це нас спонукало залишити гостинний Зіньків- ський повіт і рушити до Дніпра. І справді, міст через Дніпро. біля Черкас вже займала німецька варта і вона нас затримала. Дивне по- чуття викликали ті так знайомі неправильної форми сталеві шоломи ще з так недавнього фронту Світової Війни: -- змішаті почуття жалю й задоволення... Одначе варта усталивши, що має перед собою офіце- рів, пропустила нас, віддавши пошану. Так само легко вдалося нам сісти до першого потягу в напрямі ча Київ; помогла, правда, в тім домішка в розмові німецьких слів, які одначе не так легко видобувала память... Дивно вразили чистота черкаського двірця і лад, що втримував один стійковий німець, тим більше, що всього два тижні тому, в по- чатку лютого, ми пробирались тут серед розхрістаних ,товаришів" на запльованім й засміченім пероні. Позувалась скрізь і в усьому залізна, але нажаль чужа рука. І от в кінці лютого 1918 року знов перед нами визволений Київ, що пережив варфоломіївські страхіття... п9 Знайомий, очищений з бруду двірець, -- бракує все ж йому звик- лого руху. 1 тут незвичайний для революції лад! Перед нами перезвін уже знайомих пульманівських трамваїв. Який же контраст із тим, що діялось тут місяць тому, коли на кожному кроці на мертвих майже вулицях великого міста валялись неприбрані трупи -- людські й кінські, коли попід брамами з пере- ляканими обличчами перебігали діти й дорослі, пошукуючи якихбудь засобів до життя. А над містом і в день, і в ночі грала несамовита ка- кофонія жаху та смерти -- вили й тріскали гранати й шрапнелі... Який же контраст із тим останнім днем 26 січня, коли слабі, не- сформовані відділи Української Центральної Ради подалися перед ти- сячними добре зорганізованими й озброєними відділами бувшого царського жавдарма, червоного ротмістра Муравйова. З одного боку -- молодь з ріжних шкіл з домішкою українських селян і свідомих на- ціонально робітників - - , Вільне Козацтво", , Січові Стрільці" й , Чорні та Червоні Гайдамаки", яких в останню хвилину наперекір своїм со- ціялістичним доктринам (Порш, Винниченко) для своєї оборони по- кликала Центральна Рада, яка ще так недавно сама демобілізувала фронтовиків-українців (1-ий український |б. 34| корпус Скоропад- ського, що стояв на лінії Козятин--Вінниця- -Жмеринка) -- офірна молодь, яка творила легенду нації, традицію українського війська... З другого боку йшла численна червона фалянга загітованих вояків, яких шляхом постійного гіпнозу і підюджуванням злочинними гас- лами, повернено в стан жадібного крови звіря, а провадив ту фалянгу перелхицьований, перефарбований, хитрий, улесливий, не перебира- ючий в засобах, жорстокий і дикий, відвічний ворог нашої землі -- невблаганий російський імперіялізм. Не дивно ж, що наслідки змагання для неофітів українського війська були фатальні! Частина врятувалась утечею, а більшість витропили солдати Му- равйова в самому Київі і розстріляли на місці (в даному випадку ві- діграло жахливу ролю червоне посвідчення, яке видавала воякам ко- мендатура з наказу Центральної Ради; власника такого документу замордовувалось на місці в самий дикунський спосіб, -- так згинула найбільш очайдушна, зовсім ще нелітня молодь)... Напів згорілий товаровий двірець, що присвічував в ту памятну 26 січня ніч мені, мойому подругові поручникові Зайкові і козакові гімназистові з Полтавщини Б. коли ми, вибравшись з мацків півмі- ліонового міста, мандрували на Черкаси; цілком зруйнований гуннами з півночі шістьповерховий дім професора М. Грушевського і слі- ди від вибухів і куль скрізь на всіх вулицях -- це були видимі ознаки трьохтижневого царства комуни... Та ще над берегом Дніпра на схилах Марійського парку, великі, ще зі свіжим ліском братські могили.. трьох тисяч старшин, роз- стріляних тут же, яких захопила в свої руки у Київі пятирога червона звірюка. Другого ж такі дня по нашому приїзді, блукаючи по Київу, зай- шіли ми з поручником Зайком сюди і дивне, пригноблююче відчули вражіння. Та мертва якась тиша й той не посірілий ще пісок на мотилах 120 камінем падав на душу й самохіть уставали перед очима привиди трагедії. Згадувались недавні дні, холи нечисленні українські куріні боро- нили Київ, а вулицями під охороною наших застав прогулювались па- нове офіцери, деякі ще бреніли острогами. До наших відділів вони не йшли.. Вони були... , нє українци".. Вони були... ,нейтральниє", І вірили наївно, що большевики ,невтральних" не зачеплять, Задорога ж тоді була розплата! Вони згинули в Марійському парку. Процент свідомих українців там був невеликий. Огорнув нас якийсь дожірливий жаль.. Це теж були українці, а згинули марно... Українці не пабіопе, а бепіе, Якже змінився мій рідний Київ від того, яким був рік тому назад, коли я з фронту відвідав його по революції. Тоді, як казав Павло Тичина, ,над Київом плив золотий гомін" і все навкруги раділо й жило. Тепер не можна було пізнати безжурних колишніх киян -- облич було більше зажурених, ніж веселих. Північ- ний ,брат" відкрив правдиве лице ,великої і безкровної" і від неї ди- шивсь тільки один міт... Блукаючи два дні по Київу, ми бачили лише, як залізною тяжкою ходою проходили чети, а часом і сотні німецького... союзнаго вій- ська"; і лише на третій дечь зустріли ми українську сотню, що йшла під спів пісні про Дорошенка. Трохи затеатральна уніформа не зро- била на час вражіння (Центральна Рада не дуже поспішала з уніфор- мою і коли ми з пор. Зайком були в 1 українськім коріпусі, на місце знятих з наказу російських відзнак, десь там тільки аж під Різдво 1917 року прийшов наказ до Вінниці -- 1-му куріню 7 Дорошенківського полку нашити срібні на рукавах галуни). Але по тому, як ішла сотня, видно було дисципліну і дух... Інших частин, крім комендантських, тоді в Київі не було. Ми з пор. Зайком, протинявшись з тиждень по Київу й покланявшись ріжним штабам і командирам, прийшли до досить парадоксального висновку, що українським старшинам у Київі праці й приділення не було... Ми тощі, як ї взаталі все старшинство, ще нє дуже розумілися на політиці й не могли зорієнтуватись, що Центральна Рада в Київі по- требує не тільки палких неофітів, але ще палкішого партійного білету. Отже, де ми не ткнулись, скрізь було таке: у синьожуланників -- зНадкомилет", в формаціях місцєвих -- ууне устійнені ще штати" і т. п. Підкреслюю це тим більше тому, що це був курс, принятий за часів Центральної Ради, який провадився з послідовністю в життя. Курс, який фатально відбився на структурі військових формацій, а пізніше й на відбудові державного життя Нації! Зустріли ми якось підполковника Дідика, 6. командира 1 куріня 7 полку 1 українського корпусу. Він у цивільному. Вислухавши з су- мом скарги на наші ,,одисеї", він на наш запит, чому покинув військо, відповів: -- Та не я Його, воно мене кинуло, як і вас! Мого митарства були подібні до наших і він, киянин, рішив ждати ліпших часів, коли то його покличуть сповняти старшинський обовя- зок (при захопленні Київа в лютому 1919 року його розстріляли большевики). 121 Отже потерпівши такий афронт, що каменем впав на молоді сер- ця, ми в початку березня 1918 р. вже рішили пробиратись до бригади от. Натієва, яка десь з німцями відганяла большевиків, коли несподі- вано довідались, що на Печерському є якась Інструкторська Шікола Старшин і що вона приймає старшин до чергового (другого) курсу. В найближчому часі ми порішили перевірити на ділі подану нам якимсь старшиною відомість. Добре було нам, маючи в Київі в одній родині притулок і необ- хідні засоби до життя, стратити цілий тиждень, щоб якось добитись своєї ціли. Але що мали робити ті, що тягнулись звідусіль до україн- ської столиці з гарячою й спраглою душею.. Марно ж вони почува- лись у чужому, напів зросійщеному місті. Більшість з них, втративши розгін, повернулась додому на ласку й неласку наїздників, силою фактів змушена пізніше служити їм, і лише частина знайшла собі пристосо- вання й не пропала намарне для справи. Інструкторську Школу Старшин ми знайшли на скраїщі Печерська за Лаврою, обік київського передмістя, т. зв. Звіринця. Містилась нво- на в чудовому великому будинку колишньої воєнно-інженірної школи. Вартовий у брами вказав нам на вхід до канцелярії, де прийняв нас вартовий старшина, якийсь хорунжий, У нього ми Й дістали відповідні інформації. На другий курс вже з тиждень приймалась старшина після скла- дення російських службових формулярів або посвідчень українських частин, коли старшина вже служив в українізованих ще в минулому році відділах, Перший курс у цей час мав іспити і за кілька днів зали- шав школу. Курс відбувався продовж чотирьох місяців, старшина приймалась на повний інтернат, крім того місячна платня кожному учневі-старшині виносила 300 карбованців (ранга не приймалась в ра- хунок) -- квота в ті часи досить можлива. Обмундурування старшин було власне. Відзнак ще військове міністерство не опрацювало(!) як і уніформу і тільки рід зброї мав відріжнятися широким лямпасом на штанях: в піхоті синім, кінноті жовтим, арматі червоним і т. д. На кашкетах був прийнятий для ношення Київський герб (Архистратиг Михаїл). Так проблематично виглядав зовнішній бік справи. Як же бу- лю з серединою? В школі за час курсу старшина мусив пройти всі військові дисци- пліни, як і в російських старшинських школах військового часу, в українській мові, як рівнож дисципліни з обсягу українознавства: мову, граматику, історію й літературу. Після переведених іспитів, старшина отримував призначення в той чи інший полк, Підчас проходжевня курсу старшина прирівнювався до положення учня й ранги його не бралося під, увагу аж до часу складення іспитів. Зазнайомившись з інструкціями школи, ми подали заяви й зали- шили в канцелярії посвідчення 7 Дорошенківського лолку. Все нам ніби припало до смаку, але останній пункт просто бив ло амбіції, тим більше, що тон, з яким звертався до нас ,кадровий" хо- рунжий школи, не занадто вже імпонував. Мій компаніон, згадавши про нього дорогою до міста, починав кілька разів лаятись. 122 -- Де ж.. так і бє від нього прапорщиком керенського випуску і олодумаєш, нами, фронтовиками, буде такий коверзувати!.. Кадровий!.. -- Муштроватися після кількох років фронту!. До біса! Але я пригадав поручникові Зайкові минулий рік, часи стихійної українізації й українізований пізніше 34-Йй (1-й український) корлугс, згадав, як невміло ми самі бралися за працю, не знали як і підійти до козака, не знаючи самі гаразд, ,хто ми? чиїх батьків діти?" Цікола ж нам дасть знання історії й літератури, яких ми все ще не маємо. Нарешті мій гарячий колєга заспокоївся і ми рішили Йти вдруге доучуватись після кількох років фронту й українізації. ЇВ призначений термін ми ставились до Інструкторської Ціколи і зявились до третьої сотні, куди нас було приділено. Сотекь було всіх шість. Чотирі піші, одна кулеметна й одна гар- матна. Склад сотень був той же, який був принятий у бувших піших частинах російської армії. ,Кадрових" старшин, що складали командний склад, було три -- командир сотні курінний Поливкин, два хорунжі були півсотенними старшинами. Такий командний: склад був у всіх сотнях. 7) Начальником школи був отаман (пізніше генеральний хорунжий) Максимів, Якось дивно було після стількох років старшинського подожен- ня, революції й большевиків, ставати в стрій, рівнятись і відбивати по уюнкерськи" ногу. Тим більше це здавалося дивним, Коли ,учнів- ський" склад сотні на 3/4 був з підпоручників і штабс-калітанів б. ро- сійської армії -- добрих строєвиків і фронтовиків, а наші кадрові хо- рунжі, не було сумніву в тім (як казав Зайко) були лише ,керенщика- ми", тобто старшинами останнього вилуску сімнадцятого року. Однак апльомбу Їм ніяк не бракувало. Дле це було лише в перші хвилини. За пів години сотня (це тільки старшини на це здібні) становила віже одно гармонійне ціле... і вухо вже ловило нову українську команду як щось давно знайоме (в українських частинах, як на початку формування і з нашому українському 1-му корпусі, команди вживались російські, як і статут). Інструкторська школа послуговувалась українським стату- том, перекладеним з російського підполковником Катканом, команди- ром Богданівського полку. Не пригадую, чи був уже переклад, стро- йового статуту кінноти. Статут підполковника Капкана може й ман свої хиби, але як перший український статут припав нам до серця. Переміна положення сотні в кольону роями виконувалась, напри- клад, по команді: -- Роями лівим крилом заходь... Сотня.. кроком руш! -- Це був майже дослівний переклад російського стройового статуту. Перший день почався отже з представлення нам, ,учням", коман- дного складу, при чому наш командир пояснив нам своєю мішаниною: є) Команлирами сотень були: 1-ої -- курінний Гончарів (полтавець), 2 -- ку- рінний Петрушин (подоляк), З -- курінний Поливкин (кияпин), 4 -- курінний Вдо- виченко (черпигівець), кінної -- Василів (слобожанець), інженірної -- Пилипенко і по ньому Гетенко, гарматної батареї -- підполковник Приходько, кулеметної -- підполковник Павло Ашахманів. -- Редакція. 123 -- Панове, достанете сьняданья, обід, вечерю, лужко, коци й бі- лізну -- одяг свій... і т. д. при чому вражала нас манєра нашого ко- мандира підчас розмови перегинатися й жестикулювати. Півсотенні були не згірші муштровики, а з рештою нічим себе не виявляли. Почали ми день ,сьняданьям", на яке йшли двійками через цілу майже школу (третя сотня містилась в полудневій частині будинку) і зна перший поверх. Після молитви сідали за ,сьняданья". Пригада- лось ,юнкерське" життя! Перший день пройшов в ріжних дрібницях, в призначенні місць і знайомстві з новими обовязками ,учнів". Інтернат був замкнутий. Лише в неділю прислуговував відпуак і то до початку навчань у поне- ділок, які зачинались 0 годині восьмій. До години 12 відбувались лекції в клясах з дисциплін військових або українознавства і треба сказати, що шкільна справа була постав- лена досконало, навіть так, як би ці припадало не звичайній, а вищій інструкторській старшинській шкоді, ") Сили лєкторські зібрались на диво першорядні, 77) Чи це була чия заслуга, чи може припадковий збіг обставин, які змушували фахівців шукати сталого зарібку там, де тільки була можливість, Тим більше, що ще лище Україна тоді не була залита большевицькою повінню, яка шаліла на просторах цілої Росії, Україна була тоді островом, на який рятувалось все те, що в большевицькій пожежі згубило рацію буття. Отже, пригадую собі, що фортифікацію викладав нам підполков- ник, воєнний інженір, фахівець свого діла, Олег Шумський. Другий -- петроградський академик Іванів викладав топографію -- правда на російській мові (яраць з обсягу цих дисциплін на українській мові ще не було), але здавали іспити ми в мові українській -- це вимагалося з засади. Тактику викладав симпатичний молодий підполковник кгенераль- ного штабу Мазур-Ляхівський. Нераз згадуючи минуле, приходить меві на память ця імпонуюча фігура і я завжди завдаю собі питання, де ділась ця високо талановита людина? Ні потім, ні пізніше ніде й ні від кого не чув і'не дізнався, що з ним сталось. Лекції тактики для нас старшин-Фронтовиків -- це була правдива насолода, правдива військова повість, писана мовою цифр, фактів, епізодів. Ніодин виклад, ніодна година школи не обходилась без то- го, щоб перед слухачами не проходив образ з недавнього фронту ве- ликої війни, спадала таємна завіса, яку з таким умінням підіймав, роз- гортав, з таким. умінням, з таким розмахом представляв авдиторії -- тактичний обхід, чи охват, чи прорив позиції, маневрування й демон- страції. В клясі тоді стояла мертва тиша, а красномовець-лєктор був нан і маг. ж) Програм був вироблений власне для старшин, отже був дійсно вищий: і в замірах Головної Нікільної Управи, і в реалізації Інструкторської Школи Стар- шин. -- Редакція. зу) Добір лєкторських сил -- наказ незабутнього отамана Астафева: ,Герша старшинська школа мусить бути першою під усіма поглядами". -- Редакція. 124 Досить того, що не учні-юнаки, а кількадесят старшин-фронто- виків були тоді закохані в свого учителя. Ітим було дивніше, що підполковник Мазур-Ляхівський володів чудово українською мовою (де він її взяв?) і при тому мовою літера- турною, якої з нас ніхто ще не знав. Великий жаль, коли ця людина загинула десь підчас якогось на- їзду північних дикузів, загинула непомітно й марно, а все говорить за останнє. В усякому резі, старшини українці багацько були зобовязані цій надзвичайній людині і на цьому місці особисто віддаю їй велику й глибоку пошану. З) Й історію України викладав нам цивіль п. Садовський, соціяльнс його положення не памятаю, 77) Викладав досить не зле, однак не вмів захоплювати своїми викла- дами авдіторію, тоді коли в цій царині якраз міг би й проявити себе. Однак з його лєкцій при бажанні старшина міг почерпнути досить ві- домостей для ролі виховника в майбутньому. Граматику й мову (під- ручник О. Курило) викладав, здається, він же. Літературу викладав рухливий і енергійний пан-отець Юрій Жев- ченко, українець-ентузіяст, пізніший єпископ української автокефаль- ної православної Церкви. Викладав уміло, захоплююче, зі знанням, але тої красномовности й удару, що були у підполковника Мазур- Ляхівського, він не посідав. Як на лєкціях мови, так і на лекціях літератури, старшини вправ: лялись в читанні. Смішно виходило часами таке читання старшини-учня, який ні- коли до того часу не мав спільного з українською мовою, але таких старшин у другім випуску Інструкторської Школи одначе був до- сить незначний відсоток; підкреслюю це для того, що українців у тре- тьому випуску було вже в половину менше: за часів гетьманської влади зазначився вже приплив ,малоросів", , фахівців", які мали бажання закінченням школи, набути право на посади в армії. Тоді ях перший, а рівно ж і другий випуски стартшин-інструкторів складалися на 3/4 зі свідомого національно українського елєменту, який ішов до армії виконувати тяжку відловідальну працю будівничих українського вій- ська не хліба ради, а ради ідеї й переконань. І не була це заслуга військового міністерства: Центральної Ради, за якого почала Інструкторська Школа функціонувати. В такий спосіб українське безпартійне старшинство (далеко, нажаль, не все) здобу- вало собі право після ріжних митарств по штабам служити в рідному війську й працювати для відродження рідного краю. Після лекційних годин Школа, як колишні ,юянкера", після хви- лини перерви, ставала до муштрових навчань. Муштра відбувалась тут же недалеко на Звіринці, на ярах, які для цього якнайкраще надава- з) Помер на плямистий тиф у Камянці Подільському. -- Редакція. зе) Це був Віктор Садовський, колишній професор україністики в станиславів- ській українській гімназії ще за австрійських часів, вивезений в 1916 році москов- ською владою з Галичини як закладник. Нині професор україністики в одній з укра- їнських гімназій в Галичині. -- Редакція. 125 лися, Сотні виходили в команді своїх кадрових старшин і провадили навчання. Починали з ,азів"?, бо з одиночного навчання Й таким чи- ном засвоювався український статут. Отже, приходилось вдруге, пі- сля кількох років фронту, кінчати старшинську школу; і наскільки лекції були часом приємні, так часом нудила й надокучала муштра. Разом з нашими сотнями на майдані Звіринця провадили навчан- ня й війська німецького київського гарнізону і тут ми, старшини, в не- довті хвилини відпочинку серед муштри, мали можливість обсерву- вати й подивляти тактику німецького війська, Тоді, як російська пі- хота завжди вправлялась в наступі, який кінчався атакою ворога, завжди в посуванню вперед, і ніколи назад, -- ми бачили, як німець- кого вояка команда навчала маневрувати -- посуватись вперед і взад скоками для заняття нових позицій. Це не був відступ, а зміна пози- ції. І багатьом з нас тепер стало зрозумілим, чого так тяжко було не- раз примусити до відвороту німців тоді, коли приходилось тратити надлюдські зусилля, щоб спинити початкуючого відворот російського вояка. Маючи під боком такого залізного сусіда, ми теж не хотіли впа- сти ,лицем в багно". Отже, муштра сотень завдяки цьому відбувалась зразково, І любо було глянути, коли сотні вертали зі Звіринця з так- тичних чи стройових навчань тд, спів старих козацьких українських пісень. Співали: ,Ой на горі та женці жнуть", ,Гей нум, браття, до зброї", ,Гей там на горі Січ іде". Наша третя сотня найбільше співала і вертала з навчань під спів такої мельодійної пісні, як ,Ой сів пугач на могилі", Ця пісня була надзвичай тяжка для виконання підчас ру- ху, але й вимагала неабиякої стройової ритміки. Та 3-тя сотня мала в своїм складі доброго диригента, сотника (прізвища не памятаю, штабс-капітана 34 корпусу, георгієвського кавалера ")), а тому спі- | вала вона надзвичайно добре і нераз ціла вулиця Печерського таму- вала свій рух, щоб послухати українців. Дивно, але однак Київ усе ще не набирав ознаки українського міста; не вважаючи на те, що україн- ська влада вже вкорінювалась як слід, українська мова ще була чу- жою-чуженицею для київських улиць: століття московського пану- вання залишили в столиці України овій поки-що незгладимий слід. Але одначе українська пісня--військова пісня--робила свій вплив, та ще коли в акомпаніяменті їй відбивало залізний ритм сто молодих старшин-фронтовиків, рівно, як хвилі колихались, виблискуючи на веснянім ювітневім сонці, сталеві багнети. Ой сів пугач н - а - а могилі... говорила про минуле, про даввю давнину, то знов греміла владно й твердо: ..А що серце козацькеє Не боїться турків!... Луною котилася до арсеналу, де ще таю недавно крівавилися Чер- воні й Чорні Гайдамаки, де два місяці тому розстрілювали північні на- їздники юнаків з Вільного Козацтва, й говорили приголомшеним, при» 2) Сотник Афонський, вихованець Київської Духовної Академії. -- Редакція. 126 битим киянам, що забули свою славну минувшість, що все ж таки без огляду на смерть чи на страждання збудилася до життя українська на- ція, повстала українська держава! Сотня входить до Школи, йде довгими коридорами, стає... Падає команда, накази. День праці скінчився. Чиститься і ставиться мушкети на місцях, ллється каскадами вода на спітнілі молоді лиця; рух, сміх, гомін -- знайомі вже образи з добре знаного юнкерського життя. А пізніше; -- Вставай! Рівняйсь! Ряди здвій! Вистроєні сотні -- коридорами вниз на вечерю, опісля назад, пе- рекличка, молитва, команда: -- Струнко-о! і національний гимн з гру- дей сотень юнаків, як переможна грізна хвиля бє крилами з відчине- них широко вікон, летить звіринецькими полями і падає в вечірній тиші над старим Славутою - Дніпром і несеться полями аж до Виду- бецького монастиря: Ще не вмерла Україна І слава і воля! Так зранку до вечора котились дні в інструкторській Школі Стар- шин. Чим же займалося старшинство у вільні хвилини? В неділю в Школі лишався тільки вартовий склад і про неї говорити не буду. Вільні ж хвилини наступали до й після вечірньої молитви і їх старши- на-учень наповняв в більшости піснею. Я вже згадував раніш, що третя сотня під цим оглядом вела пе- ред, маючи свого диригента. Отож вечорами співаки збирались з усіх сотень без жадного примусу, лиш з власного бажання, й нераз до пів- ночі відбувались в помешканні сотні аматорські концерти, що з боку артистичного виконавня були впрост без закиду. Решту вільних хвилин забирали спогади з Світової війни і так не- давньої боротьби з большевиками. Про політику ж розмов цілком не було, наскільки зараз собі при- гадуює: учні-старшини -- це був цілком! військовий елємент. Бодай так було в Школі до гетьманського перевороту, який аж тоді розбив Школу на короткий час на два не ворожі, правда, але збаламучені й диспутуючі табори. Забув ще згадати, що кілька годин на тиждень сотні вправлялись в гімнастичній салі, яка займала досить велику площу під будинком Школи, Спортова саля була уряджена зразково, а викладали в ній най- ліпші тогочасні українські старшини-спортсмени, Серед учнів-старшиєн досить великий відсоток був ранених чи то з Світової війни, чи то з о- станніх українських змагань, однак вправи провадились досить інтен- сивно -- молодість і охота брали своє. Викладачі гімнастики (серед них зустрів одного старшину товариша по Київській гімназії) в біль- шости українською мовою не володіли. В монотонній праці бігли дні. Я вже казав, що старшини військо- вики політикою взагалі не цікавились, як рівнож не цікавились і не знали що робить чи має робити Українська Центральна Рада. На при- хід німців дивились, як на поміч сусідньої заприязненої держави, з я- кою Україна звязана, дякуючи якимось там зобовязанням і трактатам, 127 На себе дивились, ях на призваних творити українську військову силу, отже все було до примітивности просто. Позначалось у цьому виховання і вплив російської армії: україн- ська молода старшина не могла й не вміла жити категоріями шир- щого маштабу. Однак події наближались скорим темпом: готовився державний переворот. Безперечно, німці були його ініціяторами. Здається 25 квітня відбувався у Київі зізд партії хліборобів, на який зявився бувший командир 1-го уюраїнського корпусу, генерал Скоропадський. Зізд проголосив його Гетьманом, зрозуміло, за зго- дою німців. Знаходячись у цей день у відпустці зі Школи, я зі своїм незмін- ним приятелем псручником Зайком йшли Хрещатиком у напрямі ра- туші. Збентежив кас і здивував рух німецьких більших формацій, при тім, як до бою, піхота тягнула за собою кулемети просто по бруку. Ми пішли в напрямку руху німецьких частин до Фундукліївської ву- лиці, до будинку Пентральної Ради. Вулиця була замкнена кулеметами з обох кінців. Від присутнього тут натовпу ми довідались, що німці ,розганя- ють" Центральну Раду. Збентежені всім, що бачили і не розбираючись гаразд в обставинах, ми поспішили трамваєм до своєї Школи; по до- розі -- скрізь бачили озброєні німецькі відділи. В Школі ми застали надзвичайний рух. Сюди вже надбігли відо- мости не тільки про напад на український уряд, а навіть про те, що німці обеззброюють синьожупанників. Тут уперше прийшлось мені почути, як Школа ,заполітикувала"... Знайшлись гарячі голови, які піднесли справу: йти зараз на поміч Центральній Раді і збройно ставити опір німцям та гетьманові, бо бу- ти в такий важливий момент бездіяльними, це зрада Україні. Були про- тивники, які доказували, що Школа мусить признати нову владу, а в особі Гетьмана бачили сильний уряд, зорганізовану армію, поворот до ліпших умовин життя. Решта старшин була або розгублена, або переходила на той чи інший бік. Часами диспути між противниками точились годинами і Школа розбивслась на ворожі табори. Навчання припинилось. Настрій був пригнічений і подразнений. На другий день кудись їздив до міста начальник Школи і за кілька годин вернувшись, наказав зібрати всі сотні, яким обявив, що він тільки-що вернувся від, німецької команди і Гетьмана. Переворот вже довершений факт. Ціколу ніхто не зачепить. Стар- шини прийшли сюди вчитись, а не займатись політикою, отже нам треба заспокоїтись | кінчати ту працю, задля якої ми сюди прийшли. На цьому і скінчилось. На другий день життя ,інструкторів" пішло нормальним темпом, та не відразу помирились між собою два ворожі табори і довго ще вечорами замість мельодійної пісні, як раніш, точи- лись диспути на тему ,за? і ,проти". Зрештою багатьом згадувались донедавні митарства по штабах, хаос і втрачені військові можливости -- в тому вбачали вину Цен- тральної Ради з Її галасливими міністрами. Отже, великого жалю за ними у військовиків не було. Нова влада досить скоро почала себе проявляти з військового 128 і Е , РАНІ г пек ве 2 нео й - ж он а по ява вс" Ж. ЕУ КРОС а 7 р Е ор і ро ре ррютню 5 А 42 ДЕ БЕЕЕРЕБЕРЕБЕН 13 позна а ми заруРРАН С МИННЇ || 0 Пн й со сто Что 7 ЕЕРЕГЕБЕН ес ЗТ м речнрє "ЯР 7 еАсЕі Сееб) ок й Е ра ЯЗ ке рани "оо і дрдснанифі ний дес рено пів МЕ - б о бо б о 5 Віки о ; С р Р зе пРРРРРЕРЕРЕО | З х п З я пеРеРЕРРУРЕНН | УР Є Явк і в зб ЗАЙ У питне ж ов ЛЬ у в. ж мкідни -- с й Рі -бї ел ьо че - З » - Я і ; ОВ ко ї Ук 5 - г. 1 я 4 оаячеЛЕ. уст ВВ ЗЗБННСЯ з ду ов у з м А, ЧУВ ні обачно ЗО РМИОЕ о.) 4-еннию ЗА «ДОД | Же я | а | й ув й і Бор 3 дока» о рН з бі 7 п і ма б РРО | щи ПВ і г М і Я є Ка А ри 3 кі у о Р з - - оси ши зн ; о ЛИ ту Убийних німецького фельдмаршала Ейхгорна, кронштадський матгос, селянин Рязанської губ. Боюис Донской, повішечий у Київі б 1918 р. боку: до Школи прийшло зарядження щодо уніформи. Старшини-учні мали носити наплечники, згідно з їхніми рангами, лише на наплечни- ках, крім відзнак, відбито було дві літери: Ш. С. (Школа Старшин), Введена уніформа надала Школі цілковито військового вигляду. Не пригадую собі тепер, чи лишився ще герб архангела Михаїла на хашкетах Є) і як. надовго, решта одягу була як ї раніш - - ріжноманітна: доношували старе. Зі встановленням гетьмансьокі влади в окорому часі замість ро- зігнаних німцями військових формацій Центральної Ради, стала тво- ритись у Київі Сердюцька дивізія. Вона комплєктувалась цілком за но- вою системою, бо з синів хліборобів, які або самі вибирали або спри- чинились до обібрання Гетьмана. Властиво це було перенесення давньої давнини на новіший грунт -- це було творення гетьманської гвардії. Час показав, одначе, що су- часна мілітарна система не дозволяє безкарно ламати загально прий- няті рамки і старі практики переносити на сучасний грунт. Отже, коли сердюки Богдана Хмельницького, серденята Петра Дорошенка та Іва- на Мазепи дійсно дали доказ вірности й присяги своїм Гетьманам, -- Сердюцька дивізія Гетьмана Павла Скоропадського була лише пля- гіятом. Творення Сердюцької дивізії інтригувало нас старшин. Цю те- му обговорювали й нераз вільними вечорами; багацько з учнів мріяло ло укінченню Школи перейти до сердюків і служити в столиці Украї- ни. Однак укомплєктовування старшинських кадрів Сердющької диві- зії скоро звернуло на себе нашу увагу і вперше закрадалося не адно- му зі старшин питання: Чи це українська твориться армія? На ,кадрових"? ставали в більшости фахівці-старшини, малороси з переконання. Тим більше виглядало це парадоксально, що військо- ве міністерство під боком мало такі національні старшинські кадри, як Інструкторська Школа Старшин. І для того, шоб ті кількасот старшин вдихнуло життя в нову гетьманську гвардію, потрібно було тільки прискорити випуск другого курсу Інструкторської Ніколи. Військова підготовка від цього не утерпіла б, бо це ж були все фронтовики, а на дисципліни з українознавства можна було б приналягти. Це старшини- учні розуміли досконало, отже укомплєктовування Сердюцької дивізії кадровим, майже цілком малоруським елєментом, прийняло україн- ське старшинство просто як образу. 7") ж) За Гетьмана було заведено на кашкстах круглу золоту розетку -- сонце", в якому на синьому емаліовому лолі був золотий тризуб. Ця розетка й залишилася, бо її не анульовано наказом і донині. -- Редакція. зж) Сердюцька дивізія формувалася на підставі клясовій -- старшини й козаки повинні були посідати земельний ценз. Випуски з Іінструкторської Школи Старшин давали старшин і для Сердюцької дивізії, якщо вони посідали вимаганий земельний ценз. Чимало з таких старшин, б. вихованців інструкторської Школи, перебунає те- лер на еміграції -- полк. Архип Кмета, полк, Святослав Захарчук, підполк. Вакула Дітель, підлолк. Дмитро Дідченко-Задунайський, підполковник Грицько Радченко і десятки інших. Чужинецького елементу в Сердюцькій дивізії формально не було, -- були українські громадяни. Командир дивізії -- генерал Клименко (в р. 1919 ле- рейшов на службу до московських добровольців). -- Редакція. За Державність 4 129 Опісля гетьманська влада проявила себе ще одним новотвором. Наша шкільна влада отримала наказ щодо кваліфікації страшин-учнів. Не пригадую його дослівно, але цим наказом багацько старшин пер- шої ранги позбавлялось права на дальшу службу в рядах української армії. х) Беручи під увагу, що світова війна, а за нею Й війна за визволен- ня батьківщини вибила молодь з колії, ця молодь ніяким чином по- трібних кваліфікацій набути не могла. Але ж вона була цвітом укра- їнської нації, ніхто інший не йшов так офірно й віддано до боротьби на перший заклик і не ставав у ряди піонерів, що починали творити українську відроджену збройну силу, як вона. Отже, беручи це все під увагу, наказ про кваліфікацію був другою образою для гонору молодого українського старшинства на першій порі існування гетьманської влади. Щодо старшин-учнів, це мусило відємно відбитись на загальному настрою; принайменше на якийсь час запанувала серед них якась інер- тна байдужість. Наказ дискутувався не один день і вечір... Навіть за- мовкли голоси тих, що признавали гетьманству рацію стану. А цей стан уже був поважно загрожений, бо та молодь, що її ви- гнали з рядів рідної армії, в якій служити вона зголосилась не з при- з) Ось цей наказ. -- Редакція. »Наказ Військовій Офіції Української Держави Ч. 327 (По Головному Штабу). 3 приводу переводу Української Армії на мирний склад, Ясновельможний Пан Гетьман наказав: 81. Увільнити з військоних частин, штабів, управлінь і інституцій в запас армії або В відставку, то належности: і) Всіх старшин (офіцерів), як покликаних до війська на час війни в ранзі пра- порщиків запасу, так і тих, яких було випущено за час війни з військових шкіл ско- роченого курсу та з шкіл прапорщиків, а також проізведених в офіщерську рангу по іспиту, без нього і за бойові відзначення. Примітка: Ще розпорядження не торкається тих старшин, які витримали іспити в обеємі повного курсу військових шкіл по програму мирного часу, а також і стар- шин, що випущені з військових шкіл в липні та жовтні 1914 року. 2) Всіх інших старшин, які були залічені й закликані до війська з відставки, ополчення Й запасу тільки на час війни. Примітка: Пункти 1 і 2 не торкаються тих старшин, які перебувають в Інструк- торській Школі Старшин і тих, що скінчили курс школи в тім випадку, коли про них буде особливе клопотання з боку Головної Шкільної Управи Військового Міністер- ства або командирів корпусів". Окрім того, наказ 538 з 20 вересня вводив 10-місячні курси для старшин при юкацьких школах, де всі старшини воєнного часу мали докінчити свою фахову о- світу. На ці курси мали приймати старшин з освітою мінімально 6 кл. гімназії. 130 мусу, а самохіть, та молодь розіхалась по цілій Україні зі зрозумілою ненавистю до влади, діставши від неї за свій найкращий порив таку страшну незаслужену обглазу. Провідництво для протигетьманського руху було готове! Однак навчання в Шіхолі йшло далі повним темпом. Відбувалися »Кляси" й муштра. На топографічні вправи ходили ми в наддніпрові околиці Звіринця, місцями широко поорані. Праця показала, як мало було зроблено в цьому напрямку в царських ,Воєнних учіліщах" і ,Школах прапорщікюов". Тільки небагато зі старшин-учнів вміли ви- конувати тогюграфічні знимки. Фронтовикам-старшинам мало-коли приходилося вправлятись, Зрештою, позиційна війна вимагала най- більше вправ у техніці знимок лінії ворожих окопів з бліндажами, гні- здами кулеметів, мінометів, з засідками колючих дротів, тобто зміц- неної, уфортифікованої позиції ворога, Лєкції мови, історії, граматики вимагали більшого напруження, як нові незнайомі дисципліни. Тактика в викладі підполк. Мазур-Ляхів- ського захоплювала як і раніше. Література за пан-отцем Жевченком цікавила елємент свідоміший національно; елєментові ,малоросійському", який пізніше нідніс го- лову (цей елємент чомусь був найгарячіщим визнавцем гетьманату), цю дисципліну опанувати було дуже тяжко. Якось лектор одного разу попередив, щоб старшини-учні пере- читали уважніше ,Гайдамаків" Т. Шевченка тому, що на днях маємо опрацювати на цю тему писемне завдання, яке він уважатиме, як підхід до іспитів з літератури. І справді незабаром пан-отець Жевчен- ко запропонував клясі завдання на тему: ,Велика руїна" на підставі »Гайдамаків" Т, Шевченка. Час на опрацювання теми дано дві години. На ,малоросів" прийшла тяжка година, одчак їм, як міг, поматав пан-отець. Для мене особисто це завдання було першого більшою практи- кою в українській мові, а тому я ним захопився; наслідком цього так поглибив тему, що закінчити завдання в час не міг і за згодою лєкто- ра закінчив по лєкціях з умовою, що буду мати зменшену ноту. За тиждень пан-отець приніс опрацювання теми і зачитав ліпший і гірший матеріял. На моє превелике задоволення ліпшим оказалось моє опрацювання, гіршим був ,твір" одного з ,малоросів". Бідакові довго прийшлось бути предметом невинних, правда, товариських жар- тів, а прізвище ,самопер-попера" за фабрикувавня ним особливої у- країнської мови так за ним до кінця курсу й залишилось. Пан-отець, щодо мене, однак, дотримав слова і на один оцінку зменшив: під, моїм опрацюванням стояло одинадцять (в Школі була дванадцяткова оцінка). В початку червня, якось у будень, несподівано відвідав Школу і сам Гетьман Павло Скоропадський. Це трапилось якраз після стрі- ляння гострими набоями в однім з фортів Печерського, щось коло третьої години, коли сотні повернулись до Школи. Як звичайно, в такі дні рух панував особливий: чистилось простріляну зброю, приводи- лось до порядку запорошену одіж, старшинство милось і готовилось до пізнього обіду. Зк 131 Раптом прибігли схвильовані наші півсотенні й обявили про при- їзд Гетьмана й про те, що вітати його треба: ,ясновельможний пан Гетьман". Підкреслюю це тому, що хоч від дня перевороту мивуло вже пів- тора місяця, але нова влада якось до нас не зявлялась. Та хоч з цим фактом старшинство погодилось давно, одначе почувалась якась див- на ,,екстериторіяльність" Школи, що почалась іще за пережитої вже першої влади. Тому навіть титулування Гетьмана нам лишалось невідомим і що- йно в останній момент наше начальство про це нас поінформувало. Сотні спішно построїлися і незабаром зявився Гетьман Скоропад- ський без жадного почоту, лише в товаристві генерала Максимова, на- чальника Школи. Гетьмана Скоропадського я добре знав ще, як командира 34 (піз- ніше 1-го українського) корпусу. Бачив його не один раз на південно- західнім фронті (34 корпус генерал-ляйтенант Скоропадський прийняв у початку 1916 року). За останні роки він майже не змінився Й виглядав і тепер досить молодо; одягнений був у кавказьку черкеску з білим георгієвським хрестиком на грудях, без всякої бундючности, -- бути доступним це було цілком в його манерах, а загалом, це була безперечно високо- інтелігентна й культуральна людина. На привітання Гетьмана: -- Доброго здоровля, панове старшини! -- сотня відповіла од- нозгучним: -- Доброго здоровля, Ясновельможний Пане Гетьмане! Після привітання Гетьман дякував за працю і обійшов фронт сот- ні, питаючись, чи немає між учнями старшин б. 34-го корпусу, якого він був командиром. б Вийшов наш диригент, вийшов за ним і я. Гетьман привітався, розпитував, яких ми полків і який наш ко- мандний стаж; опісля сердечно попрощався з нами, сотнею і в супро- воді нашого командного складу залишив помешкання сотні, пообі- цявши прибути особисто в день нашого випуску, який мав відбутися десь вкінці червня. Але незабаром стався випадок, який шкереберть перевернув усе наше шкільне життя. Випадком цим був вибух величезних порохівень і складів з бовприпасом на Звіринцю. Будинок Інструкторської Школи Старшин був на віддалі лише У» кільометра від місця вибуху. Цей ви- бух потягнув за собою жертви раненими серед складу учнів-старшин, поважно ушкодив шкільний будинок, а наш випуск відтягнув на лів- тора місяці. " Одного ранку, 7) коли сотні мали лекцію по клясах, а наша кляса відбувала лєкцію фортифікації, ті старшини, що сиділи близче до ві- кон звернули увагу лекторові, що на Звіринці діється щось незви- чайне. Лектор і вся кляса підійшми до вікон. Дійсно, з божу Звіринця бігли повз Інструкторську Школу в напрямку до Лаври десятки людей. жу б червня. -- Редакція. 132 Заміснь того, щоб слинити лєкцію і довідатись, у чому справа, наш лектор, полковник Іванів, між іншим великий флегматик, подивившись кілька хвилин у вікно, покликав клясу до порядку й почав креслити на дошщі взір уфортифікованої позиції, Нараз розлягся страшенний ви- бух. Усіх учнів скинуло з парт, шклом і розбитими рамами поранило близчих до вікон. Лєктор опинився під, дошкою. Це було перше вра- жіння, яке сприйняла свідомість після першого вибуху. Другим моментом було панічне почуття, властиве череді: раптом всі схопидися й кинулися тікати з кляси. Бігли коридорами, де так само бліді, перелякані, часом закрівавлені вибігали з кляс старшини, і все це рвало наосліп збитою та безладною масою, щоби скорше ви- бігти надвір, а під ногами звеніло шкло з розбитих вікон і тріщало дерево вирваних вибухом віконних рам) Від травня 1915 р. до т. зв. на- ступу Керенського в черівні 1917 р. мені довелося бути беззмінно на фронті (за виїмком двох відпусток по три тижні кожна), приймати участь і в польовій, і в позиційній війнах, але такої жахливої ланіки мені бачити не траплялося. Правда, що тут безперечно вплинула на психіку старшинства не- оподіваність події в мирній обстановці, несвідомість, що властиво ро- биться, почуття Замкнености у великому будинку і детонація вибуху тігантичних розмірів. По середині коридору був вихід на подвірря, але натовп біг далі коридорами через помешкання цілої 3 сотні й далі, вузеньким коридо- ром, де стояли в стояках мушкети, тобто майже через будинок цілої школи. Тут ударив ще сильніший вибух. Стіна в вузькому коридорі тріс- нула Й відвалилась, але падавши на щастя зачепилась 0б протилежну сторону коридора, Все, що бігло, впало на долівку. Від пороху відва- деної стіни стало темно. Летіла цегла, чулись зойки, Ї знов маса рва- нула і побігла в темноті, давлячи одні одних, аж нарешті винеслась на подвірря. Відбігши кілька кроків від будичку, старшини почали при- ходити до себе. Над Звіринцем стояв величезний стовп диму. Стало зрозуміло: це вибух, Але з яких причин? Перша версія, що прийшла до голови, поява чи повстання большевиків. Командного складу ніде не було видно. Дехто зі старшин проявив ініціятиву, запропонував повернути до школи, забрати зброю. Опа- нування собою звертало. Старшщини побігли но зброю. Але новий ви- бух, чи не найсильніший, знов кинув всіх на землю і з ним засвистіло у всі сторони тисячі шрапнелів і стрілен, засипаючи і школу і все дон- круги. Старшини кинулись у розтіч. Частина лишилась у рові під шко- лою. Забитих не було ніодного; один помер від ран на другий день. Решта бігла садами в бік Лаври. Перед нами біг якийсь старшина і 3 вибухом гранати впав -- думали забитий. Підбігаємо й бачимо ко- мандира нашої сотні. З поручником Зайком підняли його й провади- мо під руки -- серце підвело; просить кинути його й самім рятуватись, але чи від долі втічеш? Відводимо командира до Лаври і аж сюди (два- три кільометри) долітають тяжкі восьмицалеві стрільна. А на Звірин- 133 цю вибух за вибухом, і клекіт, і виття, і розриви набоїв..") На вули- цях порожньо. З переляку багацько мешканців повтікало в дальші ву- лкці Київа. На вулицях скрізь розбите шкло. На Хрещатику лежать цілі зеркальні вітрини на хідниках. Залізним кроком проходять скрізь німецькі патрулі; в касарнях, де стаціоновані німецькі частини, видно бойове поготівля. Помітно, що німці не цілком розуміють ситуацію. До вечора місто помалу прийшло до себе, хоч цілий день пере- лякані мешканці чекали, що мають вибухнути ще на Лисій Горі великі запаси піроксиліни, Цю справу трактувалося цілком поважно і такий вибух міг би зруйнувати цілий Київ. Не знаю, як справа виглядала в дійсности, але знаю, що по кількох днях, коли пожежа Звіринця у- щухла, зі Школи було набрано десяток-другий ,аматорів" для роз- грузки Лисої Гори від піроксиліни. Над вечір ми повернулись до Школи. Вибухи набоїв тривали, але такої великої сили, як перші, не мали. Натомісць засипаний набоями Звіринець лалав з усіх сторін. Огонь переходив з дому на дім і до ночі Звіринець уявляв собою вогняне море. Старшин-учнів зійшлося мало, праці було досить і нас впрост вхопились. Дорогу на Звіринець зам- кнули патрулі зі сторони Школи. Дорога до неї й хідники навколо слішно очищалось від небезпечних нерозірваних набоїв ріжного калі- бру. А набоїв була така сила, що кроку не було, де не лежало б розір- ване чи нерозірване стрільно. Тут же на подвіурю школи валялись два трупи шкільних коней. Серед складу учнів було кількадесят ранених уламками шкла. Багацько мешканців Звіринця, рятуючись, поховалось у пивницях і пізніше, коли почалась пожежа, загинули від вибухів розкидуваних на пожарищі набоїв, між якими не бракувало газових. На другий день стало відомо, що в льоху Видубецького монастиря, який почав го- ріти, також сховалось кілька монахів, Зараз же знайшлось кілька від- чайдухів, які полями, серед тисяч набоїв, дібралися до монастиря і ви- рятували шістьох напів задушених димом, напів мертвих монахів. Щойно на третій день пожарники приступили до рятункової ак- ції разом з командою охотників-старшин. Вони витягнули до 50 жертв вибуху. Німецькі вояки, що були на варті складів, загинули безслідно. Щойно за тиждень Школа могла вернутись до спокійного життя; але ремонт був остільки конечний, що старшинам, хто мав змогу, бу- ло запропоновано розіхатись на два тижні, решта лишилась в Школі для вартівничої служби. Як мені, так і поручникові Зайкові (нас в сотні звали побратима- ми) варта не всміхалася, знайти у Київі захисток було де, хоч би Й на довший час, отже ми рішили скористати з відпустки. Пірнути у вир українського столичного життя було варто, бо Школа забирала ввесь вільний час, а однак Київ жив цілком новим роз- х) Автор мабуть був свідком паніки лише в одній із сотень. Є свідки, які ба- чили, як у цей час начальник Школи генерал-хорунжий Максимів особисто відпро- важав Р7 сотню на чолі з її к-ром курінним Гончаровим до місця вибухів. Також і вартовий старшина на посту при грошовій скрині Головної Шкільної Управи зали- шився на свойому місці, хоч обетановка була жахлива. -- Редакція. 134 гоном столичного життя, не байдужим для серця українського стар- шини, Це почування тому тут наводжу, що вражіння, яке винесло стар- шинство на відпуєтці в провінції, було іншого роду і про це згадаю на свойому місці. Треба признати, що Київ усе більше й більше набирав ознак укра- їнського міста. На вулицях вже частіше можна було почути україн- ську мову; скрізь у кіосках виднілась українська преса: ,,Відроджен- ня", ,Рада", ,Промінь"; відкривались нові книгарні, друкувались ма- сами книжки, находячи збут як в столиці так і на провінції; повним темпом функціонували старі й кові українські театри, починалась у- краївізація київської опери, словом, українське духове життя набира- ло державного розмаху. Українському неофітові-старшині такий роз- мах імпонував. Прочитати за ранішнім чаєм сторінки ,Відродження", послухати в молудне відчит в українській мові або концерт держав- ного хору, поїхати ввечері до Народнього Дому, побачити в побуто- вих чи історичних ролях Садовського, Маряненка, Малиш-Федорець, Ліницьку, Стадників і інш. відчути повне темпо відродженого життя нації -- чи це ж не насолода?!... Так ми використали двохтижневу відпустку. Правда, дисонансом в цей момент була зустріч з одним старшиною з державної варти, гетьманцем з тереконання, який оповів, як він ледви врятувався з кількома старшинами ВІД розправи повстанців, проти Яких В ОДИН з повітів влада вислала державну варту. На провінції, видно, не все було гаразд. Про це привезли інфор- мації старшини, які вернули ло відпустці до школи, Деякі з них впрост були пригнічені тим, що бачили. Місцева державна варта цілком ком- промітувала гетьманську владу на місцях, в більшости буда сформо- вана з елємєнту явно ворожого для українства, зі старшин-москалів, що втікли зі своєї червоної батьківщини. Утиски й арешти українців на місцях стали повсякденним явищем. Ці відомости негативно вплинули на старшинство, Воно зрозуміло, що на шляху відбудови української збройної сили перед ним знову стоїть невідоме й непевне ,,завтра". Знову навчання пішло приспіщеним темпом, це вже власне було повторенням пройденого курсу; почались іспити. В кінці їх стало відомо, що Гетьман приїде на іспити зі стройових навчань. Сотні готовились інтенсивно. Роблено спроби дефіляди, при чому новинкою було для фронтовиків проходження церемоніяльним мар- шем в незвичний спосіб, а власне -- з рушницями не ,на плечі", а ,,до бою". Така дефіляда виглядала в виконанню старшин досить імпозантно. Нарешті по іспитах прийшов день перегляду, який мав відбутися в такім порядку: стройове навчання, гімнастичні вправи, церемоні- яльний марші. Гетьман на перегляд не приїхав. Мого заступав військовий міністр генерал. Рогоза. Сотні одна за другою вправлялись в муштрі. Прий- шла черга й на нашу сотню, Військовий старшина Поливкин, командир нашої сотні, людина після вибуху надзвичайно нервова, почував себе дуже неспокійно, і ми, виконуючи слова команди, найбільше це від- 135 чували. Але якось при змінах строїв сотні він збився при повороті на задню шеренгу, хотів направити помилку, але замість того так зало- мив крила, що вже нічого зробити не міг. Він стояв блідий і близький був до непритомности, Вийшов грандіозний окандал, а конфуз свого командира сотні найбільше переживали ми -- його учні-старшини; з нас не один мав Довгий стаж командування сотнею і, зрозуміло, не посковзнувся б при зміні строю на другу шеренгу. Було ніяково й соромно. Даремно на- чальник Ціколи генерал Максимів пропонував військовому старшині Полизкинові впорядкувати сотню -- нічого не виходило. Так само ні- чого не міг зробити і покликаний перший з наших ,кадрових" хорун- жих. Зате другий не затратив присутности духа і прийнявши над сот- нею команду привів її до ладу в досить примітивний спосіб, постро- ївши її розверненим фронтом по команді: - - ,По мені... сотня ставай". Після цього неприємного інциденту муштра закінчилась, а сотні пе- реодягнулись до гімнастичних вправ. " Муштрі приглядалась досить численна публичність і безперечно помітила нелад, а тому 3 сотня довго почувала себе ніяково. Військо- вий старшина Поливкин раптом захорував, дістав бідолага сердечний припадок! Гімнастичні вправи робились під музику шкільної оркестри. Лекторів гімнастики ми мали висококваліфікованих київських спортсменів, тому вправи ці були надзвичай цікаві і бездоганні -- легка атлєтика, жердка (турник), поручки. 7) Військовий міністр генерал Рогоза цею частиною перегляду був надзвичай вдоволений і дякував довго старшині. Сотні, одягнуншись, строїлися до церемоніяльного маршу, Уста- вилась оркестра. Генерал Максимів обняв команду: -- Школа, струнко! До церемоніяльного маршу... Сотні четами... На дистанцію одного лінійного.. Перша сотня!... Розлягалася команда командирів сотень: -- Вправо, в четову кольону.. кроком руш!... Сотні вистроїлися четами... Падає команда: -- До бою! Готовсь! В пів- зворота... Сотні вирівнялись, Мушкети на витягнених руках. Блистить на сонці сталь багнетів. Бадьора музика. Твердий рух, сталевий ритм. -- Нам поможе святий Юрій Ще й Пречиста Мати -- Слави добувати! Ой чи пан, чи пропав, -- Вдруге не вмирати!... Гей, нумо браття -- до зброї!... з) Це не були ,кКиївські спортсмени", це були старшини-лєктори з колишньої московської армії, інструктори гімнастики зі старшинських гімнастично-фехтоваль- них курсів, а саме: військовий старшина Кравчук -- старший інструктор, сотник Ми- кола Гарницький (найвідважніший), сотник Юрко Сніговський, Василь Очередько, Юрко Ратіяні (півіталієць з походження, мав світові рекорди). -- Редакція. 136 уано зо Ук чо за59 хз ра ДНеН - З іьббосдки ро Її ві З охатба преЗРОВ Р ЗЕ о ЛЬМО. З зЕЛАх а СНУ Я о оно 77777 ОРЕ оШжу 2-00 орні Рекс содени М и є - ко п шорро4да а ре 7 ЗАМ Е СО 8 ештбеаї ПЕЧЕ хг РОЮ ЕВРО мманєто : вна :з8 - яд ї ї ттсо свій Фея заараноо Ма 13 з ов юовомо 27 3 3 неон О жЖебо ьобио.: Й он рака о / НУ дія 23 чай зно, ЕНЕКО Р інно о че мг 5902 ; : Фе у г і Е аз й ; 8 НЕ ри 5 з БА ЖЕ з С Ра: з КОВО «З ; 3 знав п Р шле: є (І - . ( ЗМ Мо Я є нні ьо Он дк 2 ВАН Х 8я З Ме , б фе РИ - МЕ за / оди з» 5 4 ПРИ сь Родцоїбь 2 з АТО є би хх фах Е її в ДУ -«АЛЗІАН З ж Шев ІС 4 - і: СДМ шої ото З 5 СМС -" г: ЕР Со со2 РЖРУУА РИ "о Х сив г 9 Фо бі | я» «| - Х ЖЕ ; - «0 Х Ж 9 о .« З З х й и й - як ЕЗ Заколисані сталеві стінн.. Грає на них огнем гаряче липневе сон- це.. Луною відзиваються довколішні ліси і яруги... Генерал Рогоза відізжав вельми вдоволений, а над вечір зібраним старшинам -- вже не учням -- начальник Школи передав запрошення Гетьмана до себе, на гетьманський обід. Вертались забуті традиції, Перегортались сторінки історії. Другого дня почали зіздитися старшини-учні до третього курсу, але тепер це вже був елемент, призначений з полків дяя проходження Школи. Відсоток українців серед них був виразно невеликий. Цього ж дня прийшов з варти у брами поручник Зайко і з серцем оповів мені, що один з приїзжих курсантів питавсь у нього: -- Гдє тут українская школа старейшін? Увесь цей день старшини-абсольвенти готовились до гетьмансько- го прийняття, що мало відбутися третього дня по перегляді, в неділю. На отримані ,випускні" 300 карбованців старшинство трохи при- одяглося й тепер вистроєні сотні виглядали досить добре. Відзнаки й уніформа надавали відділам ретулярний вигляд. Сотні вистроїлись в кольони рядами; прозвучала команда. Полилась українська пісня вулицями Печерського, Рівно, ритмічно колихались ряди. ,Ой там на горі", ,Видно шляхи полтавськиї", ,Ой сів пугач", -- як великі органи над містом грали!... Біля гетьманської палати зустріли нас вартові старшини і попро- вадили просто до саду, до якого з палати був окремий вихід, Тут вже накривались величезні столи дійсно з гетьманською пиш- нотою, Старшини тимчасом знайомились зі своїми місцями, які припа- дало зайняти за іменними білєтами. Якось один з вартових старшин, одягнений в однострій трохи за- театральний, бо в мазепинці, з довгим пером, виданся нам знайомим. ії справді, це був хорунжий нашого полку (з російської армії), на пріз- вище Крига, правда, не дуже симпатичний, але умів знайти протекцію. Приїхавши до полку підчас боїв в напрямку на Ковель (корпус вхо- див тоді до складу Особої Армії), хорунжий цей відразу ж відійшов до штабу дивізії і хоч не брав участи в боях, однак дістав незабаром нагороду ,аннєнскім темляком", яку надавалося лише за акти особи- стої відваги в бою. Такий старшина тевно, що не міг тоді користати з довірря товари- шів. Та часи змінились: тепер в розмові з нами наш бувший однопол- чанин, почувши наш жаль, що не можемо лишитись на службі в сто- лиці, запропонував свою протекцію і подав адресу свого мешкання. Однак дальшу нашу розмову спинила команда нашого начальника Школи. Старішини стали ,струнко", відповідали на привітання Гетьма- на. Гетьман запросив старшин сідати. По ліву сторону Гетьмана сів військовий міністр генерал Рогоза, по праву сторону -- фельдмаршал німецького війська Айхгорн; цілий гетьманський пючот зайняв стіл напроти столів що їх займали старшини. Коли келихи запінились від шампану, Гетьман піднісся і вітав ви- пускне старшинство, пив за Начальника Шкільної Управи та начальни- 137 ка Школи генерал-поручника Юнакова. На привітання відповів тостом в імени старшинства генерал Максиміз. Загреміло , Слава", довге й гучне. Почалась учта. Греміли марші придворної оркестри. Гетьман спи- нив рукою оркестру і знову встав. Він держав тепер довшу промову. Говорив він українською мовою і володів нею, як на той час, добре, але це був час, коли багацько і серед нас були в українській мові -- анальфабети, В своїй промові він вітав нас, як українських старшин і прирікав, що хоче будувати справді Українську Державу і Українську Націо- кальну Армію. Чому Гетьман пізніше не дотримав свого слова, яке він дав у той момент прилюдко перед кількасот старшинства? Своєю промовою, яка, здавалось, не мала підкладу фальшу, Геть- ман безперечно старшинство підкупив. Він грав на струнах молодих сердець, що горіли натхнено любовю до відродженої Батьківщини. Тому настрій, який запанував пізніше, був вповні сутородинний. Стар- ринство гастило у свого Гетьмана! Пригадується, у відловідь на гетьманську промову в імени стар- шин Школи забрав голос якийсь старшина. Зміст його відповіді був такий: старшини, що самохіть зголосили себе на службу Вітчині, не зрадять їй до кінця. Закжнчив промовець досить влучно словами Та- раса Шевченка: -«Пракинеться доля -- Козак заспіва... А в степах України -- Дай то Боже милий, Блисне булава. Ця промова знайшла бурхливу зустріч. Гетьман не дотримав, а старшинство дотримало слова! Оркестри грали уривки з опер і попурі. Обід, затягнувся. Німець- кий фельдмаршал про щось розмовляв із Гетьманом. Гетьман ще раз пив за здоровля старшин і попросив, по старому козацькому звичаю, за чаркою щось заспівати, бо він знає, як співали сотні в Школі. Виступив диригент 3 сотні, наскоро пересіли близче лінші співаки і під гетьманською палатою захвилювало таке владне й могутнє, і та- ке давнє й забуте, як стара сланна гетьманщина. Ой сів пугач на могилі... Чи не дасть Бог козаченькам Хоч на час потуги! Наші шаблі заржавіли... Мушксти без курків -- А йще серце козацькеє -- Не боїться турків!... Дивне вражіння на гетьманське окруження зробили старшинські пісні. Навіть сам Айхгорн, цей сухий велетень-німець, це втілення за- ліза Й волі, і той вкінці не витримав, підняв пугар і крикнув: 138 -- Носі, ЦШкгаїпа посі!) Після обіда було кілька фотографічних знимок з Гетьманом на чолі. Після того Гетьман тепло попрощався з присутвіми. Сотні ви- строїмись і рушили до Школи. На другий деньми покидали свою Інструкторську ,Альма Матер". Єдиною річевою памяткою про неї лишався у кожного шкільний зна- чок з срібла з емаллю. Овальна форма. На блакитному пол! герб Ки- їва -- архангел Михаїл з мечем. Навколо -- лавровий і дубовий вінки. Знаки -- І. Ш. С. (Інструкторська Цікола Старшин) П-ий випуск. 1918 рік. жжу Ця памятка пережила зі мною всі перипетії дальшої боротьби, але нажаль загубив я її у таборі для інтернованих в Ланцуті (весна 1991 року). Ми з поручником Зайком дістали призначення до 8 Катеринослав- ського корпусу. До київських частин (окрім Сердюцької дивізії) ніхто зі старшин Інструкторської Школи призначення не дістав. З пропонованої нам протекції ми з поручником Зайком не скори- стали, хоч і як нас манила перспектива лишитися в столиці України, бодай хоч не в гетьманській гвардії, то в якомусь там звичайному пі- шому полку. Не хотілось десь забиратись у глуху провінцію і губити імпульс лівміліонового міста, що набирало усе більше державних ознак. Одначе доля судила не далі як за пів року знову бути у Київі, але вже при інших обставинах... Ще з тиждень ми гостювали в Золотоверхім Київі, аж одного дня пароплав ,ЖКнягиня Ольга" прийня» нас на свій поклад о З год. в полуд- не. Ми відіхали лише вдвох. Пароплав здрігаючись відходив від при- стані, Над нами -- над Дніпром -- у височині, ніби висів у повітрі ста- рий Київ. Он- князь Володимир з хрестом чорніє своєю монументальною ма- сою.. Царський сад,. Нависли столітні дуби, розкинувши чорні віяла- корони, Наліво розляглася Слобідка, направо -- Лавра в небо увійзула своїм золоточервоним шпилем... Ланцюговий міст... ї весь спалений, чор- ний Звіринець; а за ним і наша , Альма-Матер". Післали ми останній привіт Інструкторській Школі Старшин, За- лізничний міст.. Пароплав різав серединою ріки. -- Все йде, все минає і краю немає, -- деклямував мій посмутні- лий побратим. з) Хай живе Україна! же) Проєкт артиста-графіка Охрима Судомори. 139 МИХАЙЛО АНТОНОВИЧ Доктор. - . Козацький похід Язловецького 1594 р. Виступ Миколи Язловецького, старости Снятинського, проти Кри- му належить до тих козацьких походів, які провадились у порозумінні з західними державами. З кінцем ХУЇ століття розпочався для Німець- кої імперії наново ряд не дуже щасливих турецьких війн. До того часу слава козаків, як борців проти магометанського сві- ту, встигла уже рознестися на заході. Сильніше заінтересовані бороть- бою з турками держави почали пробувати притягти козаків до спів- праці у воєнних акціях проти мусульман. Найвідоміша така спроба це поїздка посла цісаря Рудольфа ЇЇ Ериха Ляссоти на Запорожжа (1594). В кінці 1593 р. вислав і папа Климент МІ, захоплений ідеями хре- стової війни, свого нунція хорвата Комуловича до козаків, щоб спо- нукати їх виступити на невірних. Нунцій мав із собою 12.000 дукатів, що призначались як завдаток козакам, якщо ті дійсно вирушать у по- хід. Папська канцелярія видимо не дуже орієнтувалася у справах Ве- дикого Лугу і тому Комулович дістав доручення звернутися до львів- ського католицького архиєпископа Соліковського і до князя Януша Острожського, як до посередників при переговорах з козацтвом. Ви- конуючи цю інструкцію Комулович так і не дістався до запорожців. Низові козаки тідчас його побуту в Україні саме вийшли на Дніпрове гирло проти татар. Туди за ними нунцій не поїхав, а натомість, дові- давшись про існування ,на волости" козацького старшого Миколи Язловецького, вступив із ним у переговори. Язловецький був від 1590 року за королівським рескриптом 7) Жигимонта ЇЙ ,старшим" над усі- ми урядово визнаними козаками (два полки по 500 вояків кожний). інша річ, що урядово невизнаних козаків було в десятки разів більше і вони з Язловецьким не дуже числилися. Комулович, як чужинець, міг не розумітися на таких тонкощах; він передав ,старшому" папські гроші, зобовязавши його до трьох місяців зробити диверсію на татар. Саме перед цим орда через Галичину і Карпати вдерлася на Угор- щину. Язловецький міг або напасти на Крим, або розбити татар при відвороті. Зовсім в дусі пограничного добичництва волів він перше. Канцлєр Замойський дав дозвіл, хоч і сумнівався, чи силами приватної людини можна здійснити такий розсяглий плян. Але охочого до війни люду в ті часи на українськім пограниччі ніколи не бракувало і ,стар- ший" міг легко зібрати довкола себе досить козацтва. , Надії свої ж) Архив Ю. 3. Руси, ч. І, т. 1, стр. 28--31. 140 Язловецький покладав головно на козаків; Комулович подавав надії також на волохів і Семигород, але це були пусті гадки. Хотів їти в Крим погромити татарські оселі, полишені ордою. Але козаки відсту- пили від нього по дорозі й тоді Язловецький передумав -- пішов на Білгород, бо це була лекша справа. Та тут і власні люди його почали кидати й тікати, так що це шляхетське козакування на нічім скінчило- ся -- а з тим і папські та Комуловичові заходи на Україні". т) Видрукований в кінці витяг з реляції данцігського звітодавця Вес- селя Міттендорфа дає кілька цікавих подробиць до цього походу. На- самперед його дата. Грушевський на підставі листа Комуловича 77) приходить до висновку, що похід відбувся правдоподібно в жовтні і цьому не перечать теж і вістки у хроніста Бельського і Гайденштайна, Звіт Міттендорфа списаний зі слів прибулих ,вчора", отже 1 жовтня 1594 р. до Кракова вірменських купців. Відраховуючи кілька днів на подорож і зважуючи, що про похід говориться, як про подію, що са- ме відбувається, а не лише про підготування до нього, треба час ви- рушення Язловецького в степи віднести щонайменше до кінця верес- ня. Дальше новим є подане число війська Язловецького: 17.000 .до- бре узброєних вояків". Трудно думати, щоб це число було не пере- більшене, особливо коли згадати, що Наливайко два роки пізніше, зі- бравши всі сили та зєднавшися зі запорожцями Лободи, мав лише я- ких 12.000. Але вже саме переборення в уяві сторонніх глядачів свід- чить, що Язловецький встиг зібрати для походу досить значні сили. Тільки, що він не зумів якслід опанувати і повести овоє військо. Та найцікавіша з цього коротенького витягу згадка про те, що остаточною ціляю походу було місто Кафа; ,тому що це багате місто і там ніколи не було війни, звідти добудеться гарну здобич" -- гово- рить реляція, Це було дійсно так, Положена, беручи з території того- часної України, на найтяжче доступному місці Криму Кафа не зазна- вала ще ворожих нападів і в повній безпеці розвинулась в одне з най- багатіших торгових міст понад Чорним морем. Як відомо, аж Сагай- дачний 1616 р. вперше здобув її і сплюндрував. Тим цікавіше стверди- ти, що ще задовго перед Сагайдачним козаки ,гострили зуби" на Ка- фу. Видимо запорожці давно мріяли про назбирані там. бататства, як »добру здобич", і віддавна снували якісь пляни на здобуття цього мі- ста. Розуміється, тільки зміцнілій Козаччині ХМІЇ віку, та й то не сте- повим шляхом через Перекоп чи Сиваш, а морем, було можливо їх здійснити. Подвиг Сагайдачного тільки цікавіший від того, що став довершенням проектів, які вже віддавна виникали серед козаків. М/еєзеї Мінепаогії з Кракова, дня 2 жовтня 1594 (Зігаїзагсіім Рап- гія 300, 9 Мо. 48 |абгуапя 1594): Енісбег Акпепієг діє тевієга апрегєекоштеп, Бгіптеп уемізве хеінипя, зміс Фег Зіагозіа Зпакіпзкі пиії хо/17 моїдегйзієїег Кгіерзісшдї іп фе Таг- 4агеу пас Кай хи гисККе, іп Бобпипу, меї| Фа5 Фег уогпепазіє огі ізі, шоп Ча піша Кгієде яємезеп, Яців Бешіє Чапоп хи Бгіпреп. з) М. Грушевський, історія України-Руси, т. МІ, стр. 202. хау Рігіпу ї Васікі в ,біагіпе Ізтозіауєпзке АКкадетліїв Дпапозії і Ютіеїлозіі" ки. ХІМ, стр, 110. 141 К. КОВАЛЬ-МЕДЗВЄДСЬКА. - . . Київські переживання в 1919 році. 7) З початком весни, під животворчим промінням сонця, оживає до нового життя вся природа. Під впливом того ж сонця оживає Й надія в людських серцях. Надто ж відчуваємо це ми, емігранти, що так при- страсно маримо про поворот на Батьківщину. Дивлячись на блакить неба, на сонце яскраве, сріблястий серп місяця з його принадним ма- товим блиском, на міліярди зірок на темному оксамиті неба, думкою переносимося в далеку любу Україну, де зараз киплять повстання, де ллється кров. Перед очима встають чаші брати, що знемогають під тяжкою пятою комунізму, що з усіх сил змагаються скинути з себе це ярмо. Скорботні очі тисяч жінок і матерей, яких чоловіки Й сини бо- рються за нашу волю, щодня з благанням звертаються до того ж не- ба, шукаючи там у Бога допомоги й оборони; нераз уста Їхні шепчуть: Любі браття-емігранти, прийдіть, допоможіть, визвольте!".. Бачу перед собою всі ті картини, бо ж два роки тому я жила поміж тим на- селенням, разом із ним переживала тягар большевизму та ждала на братів-визволителів, Великі були страждання народу й тоді, а тепер, гісля двохлітнього господарювання москвинів-Комуністів, населення ще завзятіше буде боротися та сподіватися на допомогу від своїх, во- лею долі ,закордонних" братів. є) Предлежачі мемуари авторка їх, дружина начальника Головної Геодезичної Управи Військового Міністерства, ученого кеодезиста, астронома, Генерального Штабу генерал-поручника Миколи Коваль-Медзавєдського (ї у Варшаві І0 вересня 1929 року) п. Катерина Коваль-Медзвєдська написала ще в 1921 році, зараз же по прибутті в Польщу, під свіжим вражінням пережитого. Тому ці мемуари падзвичай цінні та цікаві, як фіксата вражінь і лережизань тодішніх вулиці й юрби. Рівнож цікавими є наступні за ними сторінки пера полк. В. Чабанівського, як учасника-очевидця вступу наших військ в 1919 році до Київа. Поміщуємо ці спомини, які лише фрагментарично і дуже неповно описують ці- кавий момент вступу зєднаних українських армій до Київа, в сподіванні, що відкли- кнеться ще дехто з численних безпосередніх учасників перших боїв з денікинськими військами (наприклад на мостах через Дніпро) та свідків першої зустрічі українських військ з білими москвинами. Лише на підставі всебічних описів цих подій, як з боку старших начальників (що вже почасти й зроблено: -- спогади ген. Кравса та інтервю ген. Сальського в ,Літопису Української Революції" О. Лоценка), так і рядових учас- ників і свідків, -- можна буде повно висвітлити цю історичну подію. -- Редакція. 142 Знову переживаючи біль за стражденний люд, до якого болю до- ходить ще й сум по Батьківщині, хотіла б я поділитися з читачами своїми спогадами, розповісти, як жили ми в Київі в 1919 році під со- вітсько-московською владою, як чекали-виглядали на Петлюру, як, на» решті, він прийнюв і як знову на деякий час загинула надія. 30 серпня 1919 року вимучене під большевицько-московським яр- мом київське населення радісно зустрічало велико-українське та га- лицько-українське війська, що під проводом Головного Отамана Си- мона Петлюри вступали до міста. Півтора року минуло з того овітло- радісного дня, і знову повисла чорна мла над нашою вимученою Бать- ківщиною. Знову рідний Київ під тяжкою пятою московського кому- нізму. Невеличка горстка вірних своїй Батьківщині синів знайшла тим- часовий притулок у дружній нам Державі -- з повною вірою та на- дією, що ,Ще не вмерла Україна", що через деякий час ми знову бу- демо вдома, поможемо змученим нашим братам визволитися від тяж- кого режиму москвинів-комуністів і будемо будувати свою державу так, як того захоче наша Нація. Я пробула під московською окупацією сім місяців -- від 1 лютого до 30 серпня 1919 року, зазнала на собі всіх приваб ,большевицького раю" та була свідком того величезного патріотичного піднесення укра- інців, що так буряно вилився назверх підчас вступу до Київа україн- ського війська. Вже на початку липня, коли червоні під натиском українських пол- ків похитнулися, віддали Камянець Подільський і поволі стали від- ступати на Київ ми, кияни, з душевним тремтінням стали слідкувати за успіхом наших братів-визволенців. Радісно билися наші серця, ко- ли доводилось нам почути від червоноармійців про те, як же то зав- зято бються наші козаки! Часто чули ми від них: -- ,Ц), немов зі сталі виковані молодці, босі та в одніх сорочках (в наслідок браку воєнно- го одягу в повстанців), як леви кидаються на нас врукопаш, не милу- ють нікого і все поперед себе змітають. Ми боїмося зустрічі з цими фанатиками-героями!." Від червоного офіцера, раненого під Дераж- нею, мені довелося почути про справжні чуда, яких доконували наші гарматчики; про влучність їхньої стрільби оповідали в місті, запевня- ючи один одного, що так не можуть стріляти молоді українські вояки, що стрільбою їхньою видимо керують німці. Далі, підчас наступу на Вінницю, холи червоно-московські лолки втікали з позиції, на фронт виїзжав підбадьорувати своє військо сам Подвейський, а в бій пущено було для відновлення становища школу червоних командирів та ки- тайський комуністичний полк, яких уважали за найпевніший бойовий елємект, Та й цей певний елємент мало допоміг -- Вінницю українці таки взяли! В мірі успіхів нашої армії, все частіше Й частіше стали вибухати повстання проти червоних в самому місті та на його околицях. Під- нялася неспокійна Вишгородська волость, яка не раз і раніше зама- нювала до себе агітаторів, а потім усіх їх убивала, чому вишторожан червоні боялися і з вими числилися. 143 В один з базарких днів вишгородці дійшли аж до Подолу 7) і тут підняли часткове повстання, але не мавши підтримки від київських мі- щан змушені були відступити. Повстання це теоретично червоні стлу- мили, силу людей розстріляли. Нераз чули ми стрільбу з боку Бендерських касарень, де черво- ноармійці, здається, Таращанської дивізії вимагали змістити з комі- сарських та командирських посад усіх жидів. Заворушення скінчилося на тому, що таращанці заперлися в касарнях і відмовіли послуху владі, Три дні тривала облога Бендерських касарень і врешті решт не лише всі вимоги таращанців було задоволено, а довсього ніхто в полку не був покараний. Повстання вибухали також на Деміївці,"") на Курінів- ці,"?) але з огляду на нечисленність та неортанізованість повстанців та завдяки досконалій поінформованості червоної контррозвідки, ці пов- стання кожен раз червоні тлумили. ,Чека" викривала українських змов- ників і тоді починалася вакханалія арештів та розстрілів. По доносу хва- тали першого-ліпшого українця й розстрілювали його, хоч провини його Й недоведено; жінок українських старшин посилали на приму- сові роботи на термін від трьох місяців і навіть до скінчення війни. Не зважаючи на терор, в мірі наближення українців, рух зростає й дов- колишні селяни, а також і робітниче населення Київа, що не співчуває комуні, нетерпеливо чекають на українське військо, яке принесе 3 со- бою спокій, порядох та дасть землю, бо комунальна господарка рі- шучо не до душі нап'ому селянинові, Стрівожені подіями большевики виписують з Москви своїх найлютішних катів: Петерса, Ворошилова, Каца і з їх приїздом терор збільшується. Тюрму вщерть набито вязнями, Щодня по вулицях можна було спостерігати картини, коли до Лукянівської тюрми гнали сотні людей. Оточені нав- коло червоноармійцями (найчастіше з китайців або жидів), з похиле- ними головами, гонені кольбами, спотикаючись, ідуть ці нещасливці в більшості цілком переконані, що вороття з тюрми їм уже не буде. Посеред тої ріжномастної юрби ви бачите й сивоволосого священика, й ксьондза, виборно вбрану панну й літню пані, й гімназиста, й каде- та в червоній шапці, й робітника, й селянина, й убраного в національ- ний стрій українського громадського діяча. Арештовували на донос і часто, не предявляючи людині жадного обвинувачення, її розстрі- лювали, а в кращому випадку -- вимучували в тюрмі протягом року й більше, Й відпускали; так іноді й не знала людина, за що вона за- знала такого лиха та за що сиділа. Мого небожа, 20-літнього студента, що служив за робітника в літографії, арештували лише за те, що дядько його ,служить у Петлюри"; тричі водили хлопця на розстріл, допитували з револьвером біля скроні, яко петлюрівського шпигуна, і через шість тижнів випустили, довівши юнака до цілковитого фі- зичного і нервового виснаження. Сливе не було родини, якої близька людина не мучилась би в застінках черезвичайки. Все працездатне му- жеське населення Київа виганяли на окопні роботи для оборони мі- ста. Натурально, що затуркане, замучене населення не так інтенсивно ху Низава частина м. Київа. жк) Передмістя Київа. 144 збо: Зо 0 сь п з ПОН РА і ро фо МОВ ДОН 3 оп рос ро о за ьо Зб З і ХДУ з 67 І. - і Р і "рик СЯ "и Отаман ВОЛОЛИМИР САЛЬСЬКИЙ. Командир Запорожської групи в поході на Київ в 1919 р. (До статті полк. В. Чабанівського). 110 уча м Й м Є іль 4 "ен (2) 5 З , Р б х БУ і «ло У а 7 4 ЕЕ У ; о б Елена вв: " а Лу РЕЗНІК роєм ПРИС Я М - у зе ЗЕ лі реко мо б ся зара Ю ся и ей ЛОВ й Бі П'ю Б Е о 2 УРЕ й т аа цк З аг) урананми з зро НОРИ х С її аж онфчся о ан ОВО ДЖ Ан 5, і (урн БУНІЮ рана Ж з АД лора рен со 5 ре ь- й З 0 3 Да - З УЖ. Я о АЙ РОМЕО об В р "М є уми або СЕ 72 жо» пи-и- приймало участь у повстаннях, від чого й походило часткове нелово- дження в них, Зеленівці біля Трипілля ") протягом кількох місяців нагонили на червоних москалів тяжкий жах і хоч червоні посилали проти них найдобірніших комуністів, ті не могли нічого зеленівцям заподіяти, й зеленівці затоплювали пароллави, розпорошували й ни- щили без милосердя большщевицькі загони. Оточені ворогом -- робітничим населенням Київа, що їм не спів- чувало, й селянами з довколишніх сел та під серйозною загрозою українського війська, що наступало з заходу та півдня, й Денікинців, що тиснули зза Дніпра, -- червоні почали євакувати Київ, вивозячи все, що тільки далося, на Бахмач і далі. Знято було всі телеграфічні й телефонічні апарати, вивезено увесь запас медикаментів їз аптик та аптикарських складів, мануфактуру, цукор 1 т. ін. нарешті навіть лю- дей -- техніків та спеціялістів ріжних професій, до машиністів та дру- карщиць включно. Взято було на обрахунок лікарів, інженірів, топло- графів, яких в останні дні, під загрозою розстрілу, силою вивезено було на Москву. Опріч того, сотнями було вивезено, яко закладвиків, поміщиків та більших купців. В ці страшні дні кожен, встаючи рано, не міг бути певним, що но- чуватиме дома. 24 серпня офіціяльно оголошено ,тиждень червоного терору" -- юров полилася річками. Всесильні на той день Петерс, Ворошилов та Лаціс не числяться з членами правительства Раков- ським, Мануїльським та іншими, що. підписували ордери про звіль- нення з Чека тих чи інших осіб, а наказують їх розстрілювати ,в па- рядкє краснаво тєрора". Так сталося з цілим рядом осіб, переважно правників; про їх звільнення я особисто: читала 24 серпня наказ в кан- целярії Центрального Виконавчого Комітету й вийшла, будо, з полег- кістю в серці, бо в тому списку були й мої знайомі, а 26 серпня в га- зеті ,Извєстія" оголошено було список 167 осіб, розстріляних ,в па- ряджє краснаво тєрора", а між ними значилися й ті мої знайомі. Про- тягом. останнього тижня, з 24 ло 30 серпня включно, щодня оголошу- валося список десятків осіб, розстріляних ,в парядкє краснаво тєро- ра", А скільки ж то людей загибало без оголошення, просто зникали без сліду"... Від З до 4 години лиховісну нічну тишу в нещасному, вимученому місті порушували поодинокі стріли та пронизливі звуки самоходової сирени. Люди, що жили поблизу однієї з 17 розкиданих ло місту че- резвичайок, розуміли, що це розстрілюють наших братів, крики та стогін яких заглушували червоні кати гостро-пронизливими звуками сирен, В ті ж таки години протягом останнього тижня переводилися по- головні труси - - вишукували людей і зброю. По місту дозволялося хо- дити лише до 8-ої (20-0ї) годиви по большевицькому часу, що в сто- сунку до часу нормально-европейського припадало на годину 17 з по- ловиною. є) Повстанці повстанчого ватажка Зеленого, що оперував біля Трипілля в 93 верствах від Київа. За Держалність 19 145 Місто оголосили на стані облоги. Домові брами з години 8 зами- каються, населення домів товчеться по дворах та на сходах, чекаючи на труси. Під позорами трусу, предявляючи сфальщовані ордери, ча- сто вривалися до домів організовані банди грабіжників і на підводах вивозили скрині, умеблювання та інше хатнє майно. Кожного дня про- голошувала влада збірку то ковдер, то подушок, то постелевої й осо- бистої білизни для армії. Звичайно о годині 24 вривається до вас бан» да червоноармійців, зі сплячих зривають ковдри і реквірують їх; бу- вали випадки, особисто мені знані, коли забирали ковдри з хорих та помираючих; це було в серпні, коли ночі ще теплі і часто траплялося, що підсовітський громадянин накривався простиралом, а ковдра ле- жала біля нього, -- її забирали, потішаючи: -- Вона вам непотрібна. Ми, нещасливі громадяни, після тяжкого трудового дня (доводи- лося вдаватися до всіляких хитрощів, щоби заробити на хліб собі й ро- дині, бо дорожнеча була жахлива -- фунт хліба коштував 100--140 карбованців), не могли відпочити й поспати тому, що ночі проводили без сну, кожної хвилини сподіваючись трусів, реквізицій, арештів, та мучились душею за близьких, неповинних вязнів. В кожному з нас жевріла надія, що прийдуть нарешті українці і тоді ми віддихнемо вільно. Віруючі молилися, щоби Господь дав нашим сили вигнати з Київа червоних москалів і по церквах київських було повно побож- них. Між тим надходять вісти, що наші близько, що селяни піджида- ють, що от-от надійде визволитель Петлюра, й від селян, раніше, ніж з газет, довідуємося ми про рух українських частин. 28 серпня почули ми далеку канонаду, а в годині 23 над містом пролетіло стрільно. Як радісно ми його зустріли! Та, леле.. знову тихо, знову гине надія, знову приходить страх: -- Відігнали. З надією будемо вповати, що це не останній вістник. 29 серпня приспішена евакуація триває далі, ці- лий день і цілу ніч без перестанку їдуть навантажені самоходи, без- конечні валки підвід, проїзжають частини, і ми з радісним серцем. ба- чимо, що все це прямує або на двірець, а звідти по залізниці на Бах- мач, або на пристані й далі пароплавами вверх по Дніпру. Всю дні- провську фльотиллю мобілізовано, а до вантаження притягнено ,бур- жуїв", що відбували кару на примусовій праці. Всіх арештованих було поділено на категорії: першу згори призначено до розстрілу в остан- ню хвилину; другу -- злочинців, яких везли в Москву з тим, що коли по дорозі трапляться які перепони, то їх також буде розстріляно; третю -- буде відпущено. З 16 години 30 серпня місто пустіє; все зав- мирає -- склепи й домові брами наспіх замикаються, в городі почи- наються грабунки, чути поодинокі стріли, влада виїхала чи вилетіла на літаках, що вже кілька днів були напоготові. З години 20 по дво- рах домів встановлюється варта з мешканців. Всі сидять по домах, бувши цілком певними, що наші вже близько. Нарешті, напружену тишу порушує посвист стрільна, що пролетіло над містом з боку двірця. Ми зрозуміли, що це українці, радісно стрепенулися й стали благати своїх невидимих братів-визволителів, щоб більше посилали стрілів та скорше вступали до міста. Через хвилину-другу почалось бомбардування, яке трівало до години 23. Многі з мешканців полізли на дахи, щоб стежити за льотом стрілен і звідти полавати нам вісти, 146 звідки стріляють. Ясно було, що з боку двірця українці стріляють по пристанях -- по червоних москалях, що панічно втікали. Тиха, тепла, прекрасна місячна ніч! Мерехтять зорі... міських ог- нів майже нема, в місті ганує тиша, і лише посвист стрілен та далекі розриви її нарушають. Спокій природи переходить і на людей, і, не зважаючи на вистріли, на душу спадає спокій, зростає надія, що наші тепер уже близько. З боку двірця видко вже спалахнення підчас ви- стрілів. Біля години 11 прибігає, засапавшись, хлопець, який бігав на розвідку, і радісно кричить: -- На власні очі бачив на Хрещатику українські розізди, і батько Петлюра сам є на двірці! Діставши таку редісну вістку, ми буквально кидалися один од- ному на шию, цілували один одного й плакали радісними сльозами. На ніч стрільба припинилася. Настала цілковита тиша й слокій, і ми вперше після довгих тяжких місяців заснули, забулися в спокійному сні, О годині 18 раптом обудили нас нові вистріли зза Дніпра. З пів- години посилали червоні свій прощальний привіт киянам; стрільна па- дали, де трапило, переважно в центрі міста: на Сінному майдані, Львів- ській, Обсерваторній, Великій Підвальній вулицях, влучаючи в доми, забиваючи людей та викликаючи паніку. Стріляли густо, що видко з того, що до одного дому на Сінному майдані влучило до 15 стрілен. Натішившися з викликаного переполоху, червоні поспішно відступили далі, а київське населенні зі всіх кінців міста подалося до двірця зу- стрічати українців. О годині 9 ранку 31 сєрпня на міській ратуші вже маяв укра- інський прапор. Населення в святочних шатах та з квітками в руках поспішає назустріч військові. З ранку по місту рознеслася чутка, що з боку Печерського 7) всту- пили до міста денікинці., Населення лослішає й туди. В ці урочиєті хвилини забуто було всі суперечки. Цілий день можна було бачити, як вистроєна, радісно настроєна публика зустрічалася один з одним з привітанням: -- Христос Воскрес! -- В справді, на ду- ші було так хороше, як то бувало в дитячі літа на святу Христову службу. По місті йдуть, направляючись до центра, стрункі групи дітей та юнацтва в національних строях та зі співом: ,Ще не вмерла Укра- їіна". Зустрічні козацькі розізди публика вітає криками , Слава" й за- сипає квітами. При слітканні з більшими загонами зустрічі ще тепліші: люди з простертими руками й зі сльозами кричать: ,Слава нашим визводителям", цілують руки й ноги козакам, обнимають їх. Так саме радісно була настроєна й та частина київського населення, яка зустрі- чає денікинців, Біля 14 години ми йдемо до ратуші; тут побачили ми біля неї га- лицьку артилерію -- гармати, коні, ляфети -- все в квітках, квіти на кашкетах, на грудях; на ратуші мають три жовто-сині прапори, на- вколо вистроєний з радісними обличчами людський муравлинник, тут люди всіх станів, національностей і віку, всі одушевлені однією думкою: всі щасливі, що нема більше москалів'большевиків, що можна гово- рити голосно на вулиці, можна висловлювати свої думки, що ти не ху Горішня частина Київа. 10 147 попадеш у черезвичайку. Посеред публики промайнула чутка, що в бі- жучу хвилю відбувається нарада між представниками добровольців- денікинщів і українців і що в годині 17 до ратуші підійдуть 1 ті і другі війська та що відбудеться всенароднє єднання та братання. Чекаючи на цю урочисту хвилину, мавіни три годині вільного часу, ми пішли до колишньої гснерал-губернаторської палати, де містилася за больше- виків губерніяльна черезвичайка та куди йдуть зараз тисячі людей. На місці розстрілів, на цій Голготі тисяч мучеників відправлено першу па- нахиду. На очах у всіх стоять сльози, чутні гістеричні ридання жінок; безгучно ридає, увесь трясучися, закривши лице руками величезного зросту мущина, що, видимо, стратив тут навіки свого дорогого... Всі оповідання про страхіття черезвичайки блідніють перед тим, що дове- лось мені побачити в садибі дому Хе 5 по Садовій вулиці! Двері дому відчинено навстіж, у кімнатах цілковитий хаос -- меблі в непорядку, перекинені стільці, сила подертого паперу, розбиті вікна -- видко, як спішно відходили кати та намагалися знишити сліди своїх злочинів, а головне -- скрити свої ганебні імена. Вже наближаючись до дверей, публика знимає шапки, хреститься і мовчки побожно вступає на це місце московського гвалту й страждань. Ступивши по двору кроків із. лять, мимоволі метнулись ми чабік і затикаємо носи від, нестерпного трупного смороду. Праворуч наново побудований дощатий ларкан, а за ним розко- пана яма, з якої видко кілька голих трупів. Я сама бачила чотирі скор- чені трупи зі звязаними спереду руками -- так вони й захололи, як упали підчас розстрілу -- пальці рук розчепірені і зігнуті так, як ніби жертва, розстріляна в лице, інстинктовно хотіла себе захистити. Люди з плачем руками, за допомогою палиць, парасолів і лопат розколують цю страшну яму. Знайдено в ній 70 трупів; більшість розстріляно в го- лову так, що не можна пізнати лиць, багатьох звязано по руках і по ногах, є між ними обварені окропом і з слідами інших мук, побиті кольбами і всі -- голі, Розстріляних спершу змушували роздягнутися, а потім допитували й били відповідно до того спротиву, який ставила жертва. Коли відійшли від ями й заглянули крізь вікно до підвалу, то 3 жа- хом відскочили: помешкання, як дровами забито було свіжими тру- пами. По чутках, в ніч відступу большевики хотіли вивезти 500 душ закладників та понеже це не вдалося, то розстріляли всіх 500, при чому в розстрілах тих особисто приймали участь Петерс і Ворошилов, го- ловні начальники всіх совітських черезвичайок. Звідси ми, всим натовном, пройшли до самого місця розстрілів -- до гаражу на 2--3 самоходи, з бетоновою підлогою та з ринвою, по якій спливала кров. На підлозі величезні калюжі застиглої крови і ве- ликі шматки людського мозку, на стінах - - кров і мозок, Біля зламаних дверей гаражу стоїть кілька дошок на підставці з поперечкою на нви- сочині людської голови -- також забризкані кровю. До дошок при- вязували жертву і так розстрілювали. Стіни гаражу при вході і двері списано прізвищами. Серед них зауважили ми й прізвище розстріля- ного нашого знайомого. Написано його рукою: 21 серпня і прізвище, а поруч поставлено хрестик! Не було сил далі залишатися в цьому 148 жахливому місці московського садизму й людських страждань і ми, пригноблені, мовчки вийшли на свіже повітря. Йдучи далі, ми від ба- гатьох очевидців чули про ті жахливі образи, які розкрилися перед людьми ло Елисаветській та Катерининській вулицях у ,Всеукраїнській Черезвичайці" і у ,Верховно-Слідній Комісії". Підходячи до Хреща- тика, ) ми звернули свою увагу на величезну схвильовану юрбу. Як показалося, спіймали жидівку, в якій признали одного з членів Через- вичайки. Юрба, що щойно бачила всі страхіття Че-Ка, не витримує, в ній проявляється пімста, злоба, ненависть до цих пекельних виродків і юрба починає бити жінку, але українська патруля припиняє цю дику сцену і юрба моментально її слухає і дає можливість відвести покалі- чену й скрівавлену жінку, щоб віддати її під суд. Треба сказати, що розстрілювали головним чином китайці й жи- дівки; і перші, й другі спершу наркотикували себе кокаїною та алько- голем. На мійському майдані біля ратуші зібралася юрба така, що бук- вально яблукові не було де впасти; публика виповнювала увесь широ- кий в тому місці Хрещатик, люди товпляться на сходах, всі вікна в при- леглих домах відчинено й обсаджено десятками людей, на елєктричних ліхтарях живі китяхи з хлопцівн-підлітків. На всіх лицях сяє радість і очікування, Та от море людських голів завоарушилося, захвилювалося, зоговорило... З боку Царського майдану показалася денікинська кіннота, перед нею церковна процесія зі священиком у великодних білих ризах. На чолі загону їде верхи на коні сивий, але ще жвавий генерал; він у по- гонах, у руках тримає величезний букет живих квітів, у коня в гриві -- квіти, всі сождати складом своїм -- переважно з колишніх офіцерів, з квітами в руках, Побачивши їх, публика починає шалено кричати зура!" Шлях буквально засипано квітами, люди плакали, цілували ноги, кидалися на коліна й ридаючи простягали руки до тих, кого вважали за визволителів. Денікинці повернули до ратуші, де маяв жовто-блакит- ний прапор. Публика якось сама по собі поділилася на два фронти: справа стали денікинці, зліва -- українці, бо саме з лівої сторони -- з боку Фундукліївської вулиці -- виглядали українських частин. Чи то завдяки нерозпорядимости власть імущих, припадково чи з заміром, але українці дещо спізнидися. Ентузіязм юрби, яка у величезній своїй масі чекала однаково як на тих, так і на других, як на визволителів, ви- лився на тих, що надійшли раніше, тобто на денікинщів." Ж) Українці, що стояли мо лівій стороні, нервово товклися на місці, поглядуючи в той бік, звідки повинні були показатися українські частини. Україяці, що обсадили ратушу, Є8)не хотіли туди впускати денікинців, аж локи не надійде своє військо, і отсе-то хвильове очікування й замішання вико- ристав провокатор. Хтось крикнув: -- Геть український прапор, на ра- тушу -- трикольоровий прапор! -- Юрба не підтримала цієї провокації зу Головна вулиця Київа. зж) Очевидно автор говорить про ентузіязм росіян с стосунку до денікикців. -- Редакція. зжву 2 курінь 8-ої бригади Української Галицької Армії. -- Редакція. 149 й почала кричати: -- Обидва разом, ми -- рідні брати, ми боремося за одне. Український і російський прапор повинні бути разом. -- Вичі- кують українці, чекає біля думських дверей з московським прапором в руках і денікинський генерал. В цей час знову почали розлягатися ви- крики: -- Геть з українським прапором! -- Публика схвильовано кри- чить: -- Обидва разом! -- і майже всі підносять вгору два пальці. Хви- лювання Й піднесення серед юрби зростає. Тоді по згоді з українським представником ") денікинський генерал входить до помешкання ра- туші й появляється на бальконі, одначе до прибуття українського війська українці трьохкольорового прапору не пропускають. Поба- чивши генерала, многочислена юрба кричить ,ура", ,Сслава", летять угору шаяки і знову вимагають вивісити на ратуші обидва прапори разом. Тоді денікинський генерал по згоді з представниками українців, що були на бальконі перегинається корпусом через поручні балькову і піднісши поданий йому знову московський прапор, ставить його поруч із жовто-синім. Цей генералів жест приймається окриками узнання з натовлу. 77) Після того генерал бере в руки український прапор, а представник українців -- московський і обидва махають прапорами над головами натовпу, а потім скрижувавши, ставлять на одному місці. Хвилина урочиста! Всі задоволені й бурно виражають свою радість! Коли це, якийсь денікинець у жовтому кашкеті, з викрив- леним від злоби лицем, хрипко кричить, переконуючи юрбу, щоб зірвати жовто-синій прапор і вивісити одик московський. Моментально знай- шлися виконавці, що кинулися до українського пралору, але Їх не пу- скають; москалі словами ображають українців, а ці, ображені й обу- рені, відстоюючи себе, кидаються на москалів і розривають на шматки московський прапор. Як») Українські частини, що нічого ще не знають про цей інцидент, З музикою наближаються до ратуші, Разом із юрбою я кидаюсь Їм назу- стріч. Вздовж усього Хрещатика шпалєрами стоять тисячі людей, які вітають визволителів. Проходять суворі, обсмажені сонцем і вітром Чорні Цілики, яким кричать: -- Поспішайте, не дозволяйте зірвати наш прапор, відстоюйте пра- ва українців, чому спізнилися!? Їдуть на конях стрункі красуні-козаки, хвацьки заломивши шапки; дивлячись на них, відчувається, що слова пісні: , Душу й тіло ми поло- жим за свою свободу", що могутньо розлягається з сотень грудей -- це не прості звуки, і публика, вітаючи їх криками ,дслава" і засипаючи квітками, кричить: -- На вас, брати, івся надія, не дайте, щоб нас скрив- дили -- і раптом... серед цієї радісно настроєної юрби розлятається ви- стріл, який видався нам немов би вибухом киненої бомби, Українські частини, видимо, думаючи, шо це стріляють по них, дали випал 1... счинилося щось жахливе: з боку денікинців заторохкотів кулемет, по- х) Генералом Кравсом. -- Редакція. зжу Очевидно росіян. -- Редакція. зжку Авторка, очевидно, не була сама в той саме час при ратуші й передає про подію з прапором з оповідань осіб іншнх. -- Редакція. 150 сипався град куль, многотисячна юрба метнулася по бічних вудицях та по домових брамах, залишаючи по дорозі забитих, ранених, потоп- таних. Українські частини, з свого боку, розпочали стрільбу, а деякі кичулись панічно втікати. Я заховалася в пасажі, куди ринулися сотні людей; мійська міліція, рятуючись, кидає в паніці мушкети; військо на бігу навмання стріляє -- кулі залітають до дворів.Пролетіло хвилин з пять і до мушкетної перестрілки долучилася стрільба гарматна. Га- лицька артилерія, що стояла на двірці, уявивши собі, що по нашому війську стріляють большевики, що денебудь засіли в місті, починає стріляти приблизно по Царському майдані. Стрільна падали на Вели- кій Володимирській, Прорізній, Хрещатику. З пів години тривала ця стрілянина навмання, аж поки не зрозуміли, в чому річ. Коли все за- спокоїлося, ми вийшли на Мерингівську вулицю і далі по Лютеран- ській опустилися на Хрещатик, На розі стояли кінні українські бекети, які заспокоювали людність. Хрещатик -- порожній і лише з боку де- нікинців розлягається черга з кулемету.. Кулі торохкотять по брукові та по домах і знову все стихає. Користаючи з коротенької перерви в стрільбі, ми перебігаємо через Хрещатик і завертаємо на Фундукліївську вулицю. Тут впоперек ву- лиці виставлено ряд кулеметів, біля яких спокійно стоять українці -- вони не стріляють так зненацька -- навмання, як це роблять денікинці. Тримаючись близче будинків, боючись нової перестрілки, поспішає- мо додому. Ось який був сумний кінець дня, що почався так весело Й радісно! На другий день більші денікинські загони обеззброюють галицькі частини і обіймають владу в місті. З причин, незнаних громадянству, українські частини, що стояли під Київом, дістають наказ відступити і знову так довгождана Й так сподівана й бажана ,синя птиця" від нас відлетіла. Чорносотенна ,Єєдиноведілимська" частина київського насе- ження піднесла голови, зашипіла, заклювала українське населення, яке знову похилило голову, знову стало чекати.. Відношення до нас стало вороже, почалися кпини й знущання над самостійністю, Петлю- рою, мовою | т. ін. Лишатися далі серед, населення, що було настроєне супроти українців ще ворожіше від большевиків, стало незносним і я вирішила потай вийти з Київа (залізничного руху ще тоді не було), дійти до нашого війська й приєднатися до свого чоловіка, якого я не бачила сім місяців і який знову відійшов, не дійшовши до Київа. Прощай, рідний Київе! Раніш чи пізніш ти все ж будеш нашою столищею, на мурах твоїх буде маяти-пишатися все ж жовто-синій наш прапор. - . Хай живе Україна, хай живе й процвітає наше рідне військо! 151 В. ЧАБАНІВСЬКИЙ Генерального Штабу полковник. - .-- - 1 Вступ Українських Військ до Київа 31 серпня 1919 року. Наближався кінець серпня 1919 року. Зєднані українські армії по- бідним маршем підходиан до Київа. Недалеко вже блестіли осяяні сон- цем золоті хрести київських церков. Наступ на Київ провадився з двох напрямків: 1-й Галицький корпус генерала Кравса йшов по шосі Жи- томир--Київ. Запорожська група в команді отамана Сальського -- по шляху Біла Церква, далі на південь від дороги Васильків--Київ. 30-го серпня штаб Запорожської групи був у Василькові й одержав відомо- сти, що наші передові частини вже під Київом, а большевики спішно тікають з Київа. На другий день було наказано урочистий вступ на- ших військ у Золотоверхий. Штаб Запорожської групи теж збирався до Київа і виїхав туди на другий день ранком. Командуючий групою зі своїм начальником шта- бу полковником Кущем вирушили трохи раніш, а я затримався у Ва- силькові, здається, у справах звязку і о год. 9 ранку бричкою, разом з отаманом Загродським, вирушив по пісчаному шляху з Василькова до Київа. О год. 13 ми підіхали до Київа з боку Деміївки. Радісно було на душі! Це ж ми візджаємо до столиці України, її серця! Коні ніби від- чували нашу радість і веселіше самі затупотіли по камяному шляху; ми спустилися з гори і віхали у самий Київ. Наш настрій, здавалося, поділяли йдучі нам назустріч улицею люди і побачивши нас, весело всміхалися, ніби до своїх близьких знайомих. Віхавши на Велику Володимирську вулицю, ми пропустили пова себе кілька авт, що проїзджали вперед і назад; в них було по кілька людей, переважно в студентських кашкетах, з рушницями в руках. На наш запит: хто це? -- нам пояснили, що це самоохорона міста. Мені ця ,самоохорона" здавалася підозрілою і я не помилявся. Ми направилися до пасажирського двірця, де командир групи призначив збірний пункт. З вигляду Фундукліївської вулиці можна бу- ло пізнати, що місто готується до урочистости. На бальконах повиві- шувано килими й прапори, між ними були й російські, хоч дуже рі- денько, Підіхавши до двірця, ми побачили силу народу, що товлився біля нього, наповняв коридори, почекальні. Тут я зустрів і бувшого нашого військового міністра Сиротенка. В почекальні 1-ї кляси застав я майже ввесь штаб групи з командиром групи і начальником штабу. Тут я довідався, що вирішено урочисто ввійти в Київ і що штаб групи піде в голові тих наддніпрянських частин, що мають входити. Тут же 152 з М : нн а че Генерал-четар АЛЬФРЕД, КРАВС. Командир 3-го Галицького Корпуса і командир Шентральної Армій- ської Оперативної Групи в поході на Київ в 1919 р. ро здює УРиерожа у Бк й нні ре о ж і ке зе Зб В | й Генерал-четар ОСИП МИКИТКА. Команди? 1-го Галицького Корпусу в лоході на Київ в 1919 р. я почув, що частини добровольчої російської армії вже вдерлися на Печерське через ланцюговий міст, кудою їх пропустили галицькі части- ви; залізничний же міст тримають наддніпрянські частини й нікого не пропускають. , За кілька хвилин біля двірця показалися два вершники доброволь- чої армії; вони позлізали з коней, стали осторонь і роздивлялися, що тут робиться. Ці добровольці постояли деякий час, посідали на коней і спокійно собі відіхали, Не було сумніву, що то були розвідчики, але їх ніхто не затримав. На мій запит, як поводитися з добровольцями, дістав відповідь начальника штабу, що ,згідно з директивами зверху, ми мусимо сутичок з ними оминати". Збираємося до урочистого входу до Київа, чекаємо тільки підхо- ду дивізії Осмоловського, яка о год, 4 пополудні почала втягуватися в Київ. Одержавши відомости, що дивізія вже входить, командир групи наказав сідати на коней і їхати до ламятника князю Бобринському. Біля памятника всі ми позлазили з коней і чекали на підхід дивізії, яка незабаром і підійшла. Ми рушили, Спереду їхав командир групи ота- ман Сальський зі штабом і державним інспектором Дерещуком, за ни- ми кінна сотня Чорношличників, 7) далі йшла дивізія отамана Осмо- ловського. Йдемо Бібіковським бульваром. По дорозі котиться товта народу: все висипало на вулицю: жінки, діти, мужчини і майже всі з квітами. Стільки квітів я ніколи не бачив! Квіти давали в руки стар- шинам і козакам, квіти кидали під ноги коням. Шлях був усипаний квітами"... Був веселий настрій, але незабаром він змінився... На розі Воло- димирської вулиці підіхав до вас старшина, без сумніву галичанин, і доповів командуючому групою, що на міській ратуші денікинці по- вісили свій трохкольоровий прапор рядом з українським; що біля ду- ми на Хрещатику зібрався величезний натовп та йдуть сварки між українцями й москалями. Ми виїхали на Фундукліївську вулицю й спустилися вниз до Хре- щатика. Тут зустрів нас величезний натовп народу, що сунув нам на- зустріч. Кілька осіб підійшло до отамана Сальського і оповідало про на- хабство москалів. Ми разом з цим натовпом рушили вперед, до ратуші. Якась сестра-жалхібниця підійшла до отамана Сальського, взяла його коня за уздечку і повела по Хрещатику до ратуші. Це була грула укра- їнців. Друга група українців стояла біля ратуші і очевидно очікувала вашого підходу. Там далі, від Кулецького саду підійшла ще юрба -- то були москалі. Ось ми вже недалеко ратуші, проти цукорні Сема- дені. Тут стоїть великанська впрост юрба! На ратуші маячать наш пра- пор і прапор московський. По команді отамана Сальського, похід зу- пинився. -- ,Перед московським прапором не будемо парадувати"!" -- додав отаман Сальський. До отамана Сальського підійшов якийсь пан (як я пізніше дові- дався, це був міський голова Рябцов) і переконував отамана, що мо- зу Полк Чорних Запорожців. 153 сковський прапор не шкодить, бо до Київа ввійшли разом і українські і російські війська. Натовп, що оточував штаб групи, голосно дома- гався, щоб московський прапор було знято. Рябцов не переконав. Ота- ман Сальський викликав сотника Божка, начальника свого конвою з кінного полку Чорношличників, і наказав йому зірвати московський прапор. Сотник Божко з кількома козаками підіхав до самої ратуші; один з козаків зліз з коня і пішов у будинок, решта скерували рушниці на балькон, з якого враз усі втікли. Все затихло. За яку хвилину пока- зався на бальконі козак. Тріонуло держално і московський прапор зір- вано. Зірваний прапор козак кинув у діл, де його схолив сотник Бож- ко. Далі він, тримаючи прапор у правій, високо піднесеній руці, кинув- ся -- що витягне кінь -- до чола кольони, яка рушила вперед, як тіль- ки московського прапора не стало. Раптово спинивши коня, що він аж сів на задні ноги, сотник Божко з усієї сили кинув прапор під ноги коневі отамана Сальського. В цей момент зліва і справа вискочили з на- товпу дві пані, схопили кинутий прапор та розстелили його поперек вулиці і через нього пройшов першим кінь отамана Сальського, а далі всі, що йшли за ним. : В юрбі счинився страшний галас. З одного боку -- нестримана втіха, з другого -- протест. З одного боку співають ,|е не вмерла Україна", а з другого -- ,Боже, царя храні"... Коли чоло кольони пройшло Інститутську вулицю, з дому (Бир- жа), що на розі вулиць інститутської й Хрещатика, біля якого проїз- див отаман Сальський, зненацька роздався стріл -- не то з мушкета, не то з револьверу. Куля просвистіла біля голови отамана. Отаман Сальський наказав зараз же дізнатися, хто стріляв. Викрилося, що це мтуземці"? (місцеві мусульмани), які організували самоохорону міста; пояснили, що це стріл випадковий. Зараз же після цього розляглися стріли згори, з Інститутської ву- лиці та з Купецького саду -- здовж Хрещатиком. Юрба кинулась до брам. З подвіря ратуші в бік Купецького саду проноситься біля нас кілька вершників з мушкетами й револьверами в руках; вони опере- дивши голову нашої кольони, дали кілька стрілів у наш бік, Штаб з о» таманом Сальським на чолі, з копита понісся їм навздогін. Підчас цьо- го руху, тут же недалеко від ратуші, мій кінь посковзнувся, впав і при- душив мені ногу. Коли я підвівся, то наш штаб повертався вже назад від Купецького саду хідником, що по стороні ратуші. Хрещатик опустів. Я прилучився до штабу і ми поза ратушею піднялися вгору і виїхали на вулицю Велику Володимирську. Десь унизу торохкотів кулемет і чути було стріли. Над нашими головами пролетіло гарматне стрільно і десь далі, на Печерському, вибухло; за ним друге.. третє... Почалося! Але незабаром все стихло. Сонце заходило. З Великої Володимирської ву- лиці післано кількох людей на Хрещатик пішки, щоб переказали ча- стинам зібратися в кінці Великої Васильківської вулиці, де її перети- нає залізниця, Ми виїхали на Басарабку і потім по Великій Васильків- ській вулиці за Київ, на збірний пункт. Вже споночіло. От-так закінчився урочистий день і урочистий вступ у свою сто- лицю зєднаного українського війська! 154 ПЕТРО БІЛОН священик. ' ; РИ " (7 Покідна церква б стрілецької Січової дивізії, Брацтво ' . 7 св. Покрови і Видавництво ,До Світла". ТАБОР ІНТЕРНОВАНИХ ОЛЕКСАНДРІВ КУЯВСЬКИЙ. МОЄ ПОСВЯЧЕННЯ В САН СВЯЩЕНИКА. БУДОВА ПОХІДНОЇ ЦЕРКВИ. Зла недоля загнала нашу армію Української Народньої Республики в листопаді 1920 р. за польські дроти. Частина армії опинилась в Олександрові Куявському; до неї власне і я належав. Війська в тому таборі перебувало на той час до 5.000 душ. Серед інтернованих було. чимало старшин, урядовців і козаків з ріжними фахами, та нажаль, не було ніодного військового священика. Таборяни за полагодженням релігійних потреб мусили звертатись до чужого їм місцевого московського православного священика, Мене нераз навідувала думка (яка власне ще з дитячих років не по- кидала мене) -- стати священиком та посвятити себе служенню свойо- му народові. Завдяки деяким перешкодам не міг я здійснити раніш свого заміру. 1 ось, коли Центральні Установи УНР опинились в Камян- ці на Поділяю, Головна Повітрова Фльота, до якої я належав, таксамо опинилась у Камянці. Якраз в той час відкрився в Камянці університет, а три нім повстав богословський факультет. Я вписався на богословію і півтора року вчащав вечорами на лекції. При університеті відкрились пізніше Пастиргькі курси. Закінчивши і ці курси, я був звернувся до впископа Камянецького Пимона, відомого україножера, про висвячення мене в сан свянщеника і надання мені парафії на Поділлі, та єпископ Пи- мон, дізнавшись, що я ,петлюрівець" -- відмовив. І ось, в польському таборі зявляється у мене думка висвятитися в сан священика для служення свойому поневоленому війську. З цією думкою я й пішов до начальника групи табору командира 6 стрілець- кої Січової дивізії генерала Безручка і запропонував йому свої по- слуги обслуговувати в сані овященика рідне військо, Генерал Без- ручко охоче погодився, щоб я висвятився на військового священика. Виклопотав мені дозвіл, дав грощі на дорогу, дав папери з тисячма підписів наших козаків і старшин, які, так би мовити, мене обібрали на дивізійного священика, і я 30 грудня 1920 р. виїхав до Гродна. Гродненський єпископ Володимир рукололожив мене 2 січня 1921 р. в диякона, а 4 січня 1921 р. в священика. 155 З моїм поворотом до табору і розпочинається коротка історія нашої церкви, Брацтва Св. Покрови при 6 стрілецькій дивізії та влас- ного видавництва ,До Світла". Моїм завданням є розповісти в цих рядках про хід нашої праці, як церковної, так брацької і видавничої за час нашого перебування в таборах. Приїхав я уже священиком до Олександрова на перший день на- шого Різдва і першу Службу Божу відправив лише на другий день Різдва 8 січня при великому здвизі нашого війська. Всі церковні речі, зв яких була потреба, я випозичив у місцевій московській церкві, що залишилась сиротою після несподіваної смерти священика. Перші Служби Божі я відправляв в одному з коритарів таборо- вих мешкань, Напівтемний брудний коритар козаки вичистили, вими- ли та оздобили ялинками; ними ж відгородили вівтар, а на стінах роз- вішали образи, -- і перше на чужині, по довгих роках упертої боротьби, останніх невдач та розчарувань, прибиті розпукою душі козацькі знай- шли втихомирення в своїй щирій молитві. Час-від-часу я відправляв Службу Божу і в місцевій московській церюві, гарно архитектонічно викінченій. ") Та місцева адміністратив- на польська влада заборонила мені відправляти в тій церкві. А сталося це з тої причини, що я урядив, звичайно за згодою начальника табо- ру і таборового польського коменданта, хресний хід з місцевої церкви через ціле місто аж до табору. Такої урочистої і величавої процесії Олександрів Куявський не бачив в свойому житті. Місцеві польські ксьондзи та Й польська місцева адміністрація налякались ,шизмати- ків" і на другий день по Водохрещах зявились до мене представники лольських властей, вчинили дізнання, на якій підотав! я нвідправляю в місцевій церкві служби, і заборонили мені надалі відправи в тій церкві, а церкву замкнули. Польська влада дуже суворо поставилася до мене |) навіть заборонила мені відправляти ріжні треби в місті і на цвнитарі, На кожний випадок треба було брати окремий дозвіл. Після цієї заборони у нас в таборі виникає думка будувати свою похідну церкву. При сприятливій допомозі командира дивізії генерала Без- ручка та щирій праці технічного куріня 6 стрілецької Січової дивізії, той коритар, про який я вже згадував, перетворився в похідну цер- кву, В кінці лютого 1921 р, в майстерні технічного куріня 6 дивізії, під доглядом його командира підполковника Бокітька і за його проєктом, почалась інтензивна праця над будовою іконостасу та інших частей похідної церкви, Необхідні для цього матеріяли придбала на свої кош- ти 6 стрілецька дивізія. Водночас наші малярі малювали до іконостасу образи: всі намісні, а також і менші образи малював урядовець М. Крушельницький, ,ТГайну вечерю" -- сотник Боровик (докінчував М. Крушельницький), а св. Євангелистів (на царських вратах) -- лікар Кавалкик. На свято Шевченка 9 березня іконостас був наполовину викінчений. ж) Підчас писання цих спогадів я дізнався, що магістрат м. Олександрова при- ступив до збурення тої прекрасної церкви. 156 - 1 заповіт Батька Тараса ,спомянути Його не злим, тихим словом", його діти виловнили як належало, достойно його памяти. Кожне свято ми бачили в обстанові нашої церкви щось нового, що могло радувати серце віруючого, і гордою свідомістю поваги до свого рідного війська наповнялися груди. ЦЕРКОВНІ ВІДПРАВИ В ТАБОРІ ІНТЕРНОВАНИХ АРМІЇ ЯКОВЛЕВА. СВЯЩЕНИК М. МАРИНИЧ, ЗІіЗД ВІЙСЬКОВИХ СВЯЩЕНИКІВ В ТАР- НОВІ. ЗАСНУВАННЯ БРАЦТВА СВ. ПОКРОВИ. ДРУКУВАННЯ ЦЕРКОВНИХ КНИГ. В лютім 1921 р. я одержав від головного військового капеляна польських військ православного віроісповідання призначення на табо- рового калеляна м. Олександрова, а трохи пізніше на таборового ка- пеляна московських військ генерала Яковлева, що перебували в таборі в м. Торуні. Це військо складалося з донських та кубанських козаків, що перейшли до нашої армії, і підчас нашої визвольної війни брали в ній живу участь. На запрошення вояків я приїхав до Торуня зі своїм дяком. По приїзді ввечорі відбулася загальна сповідь для козаків, а на другий день я відправив Службу Божу в темній мурованій кімнаті, по- дібній на печеру. Цю велику кімнату і коритар вщерть заповнили вій- ськовики. Серед них було споро й наших земляків, ,ммалоросів". Серед, старшин я зауважив досить титулованих осіб, князів та графів. Службу Божу я відправив в мені рідній українській мові. Гаке услівя я Їм по- ставив, якщо бажають мати відправу. Погодились, Темна мурована пе- чера, огні свічок, прекрасний чоловічий хор, все це так на мене поділало, що Службу Божу я відправляв з особливим натхненням, і не в одного із старшин і козаків я бачив сльози. Всі вони запроїнували мене при- їздити до них час-від-часу, та я був переобтяжений церковною лпра- цею в таборі і до них пізніше їздив о. Маринич, який щойно приїхав до нашого табору з Ланцута. Тут хочу декілька слів сказати про цього священика. Отець М. Маринич -- учасник Зимового походу, великий патріот, гарний про- мовець. Підчас нашої боротьби о. Маринич приймав участь в мобілі- зації війська. Нераз він говорив натхненні промови до наших селян і вербував нових бойців до нашого війська. По Великодних святах в 1921 р. переправився через Дністер, щоби зробити повстання в Україні, та дійшли до нас сумні вісти, що большевики його розстріляли. На 13 березня 1921 р. міністр ісповідань проф. Їв. Огієнко скликав зізд військових священиків у Тарнові. На цей зізд прибуло лише 5 священиків. В перший день ло приїзді Служба Божа відбулася в бу- динку, де були приміщені канцелярії всіх міністерств УНР. Служили собором: протопресвитер П. Пащевський, протоієрей А. Волкович, о. М. Маринич, о. Раїнський і о. П. Білон. По Службі Божій відбулась панахида по Т. Шевченку та по помер- лих українських архієлисколах Олексію та Агаліті. Пополудню відкрився зізд військового духівництва. Проф. іван Огієнко відкрив зізд і оголосив таку програму: 157 1) Доповідь проф. Ів. Огієнка: а) церковне життя в православних і неправославних землях Європи за 1920 рік, б) українізація Україн- ської Церкви і в) українська мова в церкві і українська вимова цер- ковно-словянського богослужбового тексту. 2) Реферат проф. В. Біднова: ,Українська Автокефальна Церква". 3) Інформації пан-отців із таборів про духовне життя козаків і про їх духовні потреби. 4) Духовна опіка над українськими козаками в таборах. 5) Заднування церковних брацтв по таборах. 6) Потреби військових пан-отців. Т) Лист до Царгородського Патріярха з проханням благословити Українську Автокефальну Церкву. 8) Привітання Сербській Церкві і новому Патріярхові Димитрію. 9) Заснування Української Церковної Ради в Тарнові, яка має ви- рішити: а) розвязання шлюбів, 6) фарму поминання влади, в) наго- роду митрою і г) скласти відозву Української Церковної Ради до вояків. Далі Ів. Огієнко виголосив свій реферат. По рефераті відбулася дискусія. 14 березня проф. В. Біднов виголосив свій реферат про Українську Автокефальну Церкву (цей реферат ми повинні були ви- голосити в своїх частинах). Після цього давали звіти з своєї діяльно- сти священики, інформації були досить бліді. На запити проф, Огієнка, якою мовою священики відправляють Службу Божу, всі (виключаючи мене) відповіли, що відправляють церковно-словянською мовою, зви- чайно з українською вимовою, з тої причини, що не мають служебників в рідній мові. Над цею важною справою ми довший час дискутували і ви- несли резолюцію -- доручити о. ГП. Білонові по приїзді до Олександрова розпочати друкувати Літургію Івана Золотоустого за перекладом Вксе- української Православної Ради. По приїзді з Тарнова я скликав на нараду деяких старшин, що ці- кавилися церковною справою, щоб заснувати Брацтво. На цьому зі- бранню обрано президію в складі 5-х членів і вона приступила до своєї праці. При неможливо важких обставинах і без шага грошей довелося починати й провадити організацію і лише завдяки нашій упертости Брацтво Св. Покрови стало міцно на ноги і розвинуло свою активну й досить плідну працю. Якраз в цю пору надійшла до 6-ої дивізії друкарська машина. Та поки знайшли приміщення для друкарні та встановили машину, про- йшов чималий час, а тут наапіли вимоги від священиків надіслати їм служебники українською мовою. Я наскоро надрукував службу Божу (переклад Всеукраїнської Церковної Православної Ради) на гектографі до 40 примірників. Трохи згодом упорядкували друкарню і я дав дру- кувати: а) Вечірню і Ранню для священика (переклад Камянецької Цер- ховної Ради), б) Вечірню, Ранню і Літургію для хору. ГОЛОВНИЙ ОТАМАН С. В. ПЕТЛЮРА В ТАБОРОВІЙ ЦЕРКВІ. 5 квітня 1921 року до нашого табору приїхали бл. п. Головний Отаман С. Петлюра, ген. Омелянович-Павленко старший і ген. Саль- ський та відразу всі спрямувались до нашої церкви. Короткий моле- 158 бень відправили о. Маринич та я. При зустрічі Головного Отамана о. Маринич виголосив коротку, але палку промову. Він м. ін. сказав, »що українські мечі перекуються на рала тільки тоді, коли гасло Са- мостійна Українська Держава перетвориться в дійсність". Головний Отаман і всі генерали були здивовані, коли побачили церкву в україн- ському стилі, правда ще не викінчену, та почули хорові співи в рідній мові. По відході з церкви Головний Отаман та ген. Омелянович-Пав- ленко дякували маляреві Крушельницькому, хористам та мені. ЗАКІНЧЕННЯ БУДОВИ ПОХІДНОЇ ЦЕРКВИ. ЯК МІСЦЕВА ПОЛЬСЬКА ВЛАДА СТАВИЛАСЬ ДО НАС. БИДГОЩ. ЛІТУНИ ПОВІТРОВОЇ ФЛЬОТИ. ДРУК МОЛИТОВНИКА. ВИРІБ ХРЕСТІВ, ЦЕРКОВНИХ СОСУДІВ. ДИРИГЕНТСЬКІ КУРСИ. ДОГЛЯД ЗА ДІТЬМИ БЕЖЕНЦІВ. ПЕРЕКЛАДОВА КОМІСІЯ, Перед, Великодними Святами іконостас таборової похідної цер- кви був викінчений. 7) Церква робила в ці урочисті дні надзвичайно гарне вражіння. По Службі Божій, підчас свячення пасок по бараках роздавали стрільцям ,Слово Івана Золотоустого на Великдень", пере- кладене на українську мову перекладовою Комісією. Польська влада відкрила на Великдень місцеву православну цер- кву, в якій я спочатку правив, але недовго. На десятий чи що день ви- кликали мене до староства і знову заборонили мені відправу; церкву запечатали, а мене з родиною примусили негайно залишити парафі- яльне мешкання, Далі староста міста викликав до єебе всіх місцевих православних білорусинів та москалів, разом 16 родин, і багатьом із них запропонував залишити негайно Олександрів Куявський, Причина очевидно та, що я та місцеві парафіяни нераз писали листи до Варшави та їздили зі скаргами на староство, і ось за це місцева влада пімстилась на них та й на мені. До нашої церкви у саята приїздили із далеких околиць (Торунь, Бидгощ, Познань, Влацлавек і іч.) ріжні емігранти, щоб задонолити свої релігійні потреби. Частенько й я їздив до Бидгоща, де перебували наші літуни, з якими я працював разом в Повітровій Фльоті підчас нашої визвольної боротьби 1917--1920 рр. Там я відправляв Служби Божі, На ці відправи приходили й місцеві московські емігранти, пере- важно б. дідичі. Хоч я правив Службу Божу виключно українською мовою, ці емігранти запрошували мене спеціяльно і для них відправ- ляти Службу Божу. Я нераз приїздив до них і підчас відправ читав зворушуючу молитву ,За отчизну" проф. Ів. Огієнка, яка й росіян зворушувала до сліз. Я майже всім роздавав цю молитву на памятку про видання У. А. Ц. Козаки Й старшини нераз скаржились, що не мають календаря та молитовника в рідній мові. Я вніс пропозицію на засіданню Брацтва, 2) Підчас моїх місій в Америці в стейті Пенсильванія я дуже здивувався і зрадів, коли побачив в українській православній церкві в Арнольд іконостас, побудований згідно з нашим проєктом. 159 щоби приступити до друку молитовника. 7) Ідучи назустріч бажанню стрільців і старшин, Брацтво Св. Покрови при 6 стрілецькій Січовій дивізії випускає ,Коротенький Український Гіравославний Молитов- ник". Матеріяли до цього молитовника були: ,Коротенький Молитов- ник" видання Камянецького Кирило-Методієвського Брацтва та Лі- тургія Івана Золотоустого (переклад В. Ц. П. Р.). В кінці молитовника містилася коротка розвідка: ,Головні етапи в життю Української Пра- вославної Церкви". Надруковано було молитовників 1500 примірників, із них 200 примірників роздано стрільцям безплатно. Видатки на друк ріжних церковних книжок росли, матеріяльної помочі ми не діставали і треба було щось робити, щоби направити наше тяжке матеріяльне ста- новище. І ось являється у мене думка виробляти натільн! хрестики, свя- щеничі хрести та церковні сосуди, яких після війни бракувало на Волині. Брацтво пішло назустріч, зробили шпальт, я дістав у літунів в Бидгощі даремно алюмінія, і братчики випускали сотками маленькі хрестики, які продавались в таборах та розповсюджувались і на Волині, Холмщині та Гродвенщині. Справа з священичими хрестами та з церков- ними сосудами була значно складніша, але при своїй упертости ми й тут поборювали ріжні труднощі і постачали на замовлення священичі хре- сти, сосуди та печатки. Далі Брацтво засновує книгозбірню, продає духовні книжки ріжних видань, Святе Письмо Старого і Нового Заповіту, фотографічні знимки нашої церкви, ріжні українські відзнаки, герби, що виписували зі Львова. В липні наше Брацтво відкрило скорочені диригентські курси. На початку учащало 42 курсисти, пізніше 32, із них 13 старшин і 19 коза- хів. Виклади виголошували: завідуючий курсами диригент С. ЩШеба- лин (учень консерваторії) та його помічник Михальченко. Теоретична наука скінчилася у вересні і розпочалися практичні зправи, Офіційно випуску не робили, б0 завинили п. Шебалину частину грошей за на- уку і він відмовився переводити іспити. Все ж трохмісячна наука на цих курсах принесла слухачам велику поміч, і не один із них час-від- часу диригував у церкві, а в майбутльому не один із них став добрим диригентом. Взагалі, всі ті слухачі, діставши добру музичну підго- товку, брали участь, як в церковних, так і в світських хорах, та роз- їзджали по провінції з концертами і мали успіх. Мало також Брацтво на свойому моральному ії фактичному обо- вязку догляд за дітьми біженців і наглядало за розподілом для них допомоги та одежі, уряджувало для таборян виклади релігійно-мо- рального змісту, духовні концерти. Виготовило також дві власні пре- красні хоругви в українському стилі. Значною була діяльність Брацтва і в чисто культурно-релігійнаму обсягу. Випустило воно: а) листівки з видом іконостасу нашої церкви й окремо образ Покрови Божої Матері в українському стилі, б) ста- тут Брацтва св. Покрови 6-ої стр. Січ. дивізії і в) виготовило Синодик, з) Вскорі по висвяченні, Брацтво надруковало на гектографі початкові молитви і роздавало бажаючим та все це не задоволяло їх, а календар майже щомісяця друку- вався на гектографі і роздавався бажаючим стоільцям. 160 5 ; жено оо, 5 3 фа оре бен і 1 ЛЕ у за глбчабви р а зе жо 0 3 Є 2 зол РА ДУ Ре | їв со Р чо ПО В Р, | с | ЧЕКА ЧНО 1 аж ванні іл МНН й о у МН ода 01 знруианют зі і ЛЕ і ; о Р Р ДЕЙ : З| - резоЙ РР Пр по а 5 Р УЛ света -- - і щ М о - і - бі й - ге т Ю Я 15 я - рани Р . с 3 Еі б ОА В а. М ж чаю МУ ох чи - б - 1 я і ув РМР м Радо ЗЕ | т ча С 1 х , чо о ЕН . віО ке сь он Ї а, о ЧІ й Е о ; рр се , о - а БУЗАИНО зададалоді Надам Ви 5 ех збе 1; в в і рН 11 | от я де щ 5 реко - 2 їх 1 ко є в ДО ууютюЄмЯ РУХУ ; в Ю РИ о й з ; Б онування чання 1. о М вофоє хі і о 5 . 2 р ха о Еі я 5) т - іо з ЕН 7 б 2 є а 2 ; З є щ Ж - " а ї - с 5 зам к Е п, т М і і 4 а як у і ц ле 5 - ЄВ ; и 4 і тот й їй В г й» | 0 ; і Р Є З ф Р - «ВО ТСН жо ери ; й 5 ні о А. і оо, ро оС і оч М А ЧУ БРА 2 в З вписало до нього всіх лицарів, що згинули в боротьбі з москалями, і Синодик виставили в церкві. Відчувався у нас брак українських церковних книжок і Брацтво обібрало комісію для перекладу Апостола на кожну неділю, деяких треб, акафістів та ін. До комісії ввійшли: полк. Яворський, сотн. Шен- ченко й я. Поза комісією сотн. 0. Костюченко багато дечого сам пе- рекладав, Наше Брацтво відгукалось на кожну важливу подію і дещо ми тут занотуємо: 1) Надсилали братчики до Предсідника Конференції в Генуї про- тест проти московських утисків. 2) Видали Сенаторові С. Шелухинові уповноважнення бути пред- ставником у Стокгольмі на конгресі Христіянських Церков для захисту інтересів Української Автокефальної Церкви. 3) Приймали участь на першім. українськім зізді у Варшаві, де підносили справу утворення свого українського Єпископату на еміграції. 4) На ріжних зіздах, виставах, що відбувались в Празі, Варшаві та в ін. містах, розповсюджували всі наші видання. 5) Брали участь у світовій виставі в Брюселі. Наші інваліди мали там свій власний кутик і Брацтво уповноважило їх бути представни- ками Брацтва; всі наші видання, листівки з фотографією нашої цер- кви були на виставі а також перше число видаваного в таборі Релі- гійно-Наукового Вістника. В липні народжується у мене думка випускати журнал релігій- ного змісту. Думка дуже смілива, бо як її при наших злиднях зреалі- зувати та де найти відповідних авторів-співробітників? Не з одним громадянином я ділився цією думкою. І ось на засіданню Брацтва я під- ношу цю справу. Братчики поставилися ніби прихильно, але питають мене: звідки гроші я дістану та звідки відпдовідний матеріял роздо- буду? - Якось то буде, - - кажу я, -- але берімось сміло. З нами Бог! Та крім того не ми ж одні, я певний, що й Брацтво 4 дивізії не відмо- вить взяти з нами рівну участь. Отже, нам лекше буде. По довгих розмовах прийшло до згоди і я цілком віддався цій важній справі. Розписав листи -- до пак. проф. В. Біднова, проф. Їв. Огієнка та до деяких видатних осіб про надсилку відповідної літератури; викло- лотав у представника У. М. С. А. п. Вуківа паперу та звернувся до Брацтва 4 дивізії з просьбою прилучитися до нас. Довший час брат- чики 4-ої дивізії не погоджувались та всеж на зборах Брацтва я пере- конав їх, що краще нам спільно випускати журнал. Далі обібрали Ре- дакційний Комітет. Від нашого Брацтва до нього увійшли: п. Л. Во- дохів і я, а від Брацтва 4-0ї дивізії л. Михалкин та Солодецький. Тоді ж ми вирішили, яку дати назву нашому органові, Після довших дебат всі пристали на те, щоби наш журнал мав назву ,Релігійно-Науковий Вістник"? та постановили випускати його по змозі сил і засобів, ,непе- ріодично". Праця в редакції закипіла. Наші таборові редактори по- чали писати статті на визначені теми, надійшла від проф. В. Біднова цінна історична розвідка. Цілий матеріял до друку подали ми в серед- ніх числах вересня 1921 р., а 30 вересня вийшов уже з друку перший духовний журнал українською мовою: ,жРелігійно-Науковий Вістник". За Державвість 11 161 Я підкреслюю перший, бо в дійсности до того часу ані на Україні, ані на еміграції не виходив духовний православний журнал україн- ською мовою. Надруковано було РНВ лише 300 примірників. Та ізза браку грошей повстали великі труднощі. Друкарня вимагала заплати і відмовилась видати на кредит журнал і я змушений був позичити до- сить порядну на той час суму, щоби викупити журнал. Громадянство поставилося до першої нашої праці щиро та й преса досить прихильно віднеслась, В найповажнішій газеті ,Українська Трибуна" М. Воро- ний писав: ,Гарне вражіння справляє вступна редакційна стаття, на- писана з хірично-релігійним і патріотично-національним піднесенням. Також симпатичне вражіння робить і невеличка стаття свящ. П. Біло- ня. Найбільш солідною працею в журналі є інформаційно-історична стаття проф. В. Біднова. В ній є чимало цікавого і докладного мате- ріялу з історії нашої церкви. Взагалі, як на початок, 1 ч. журналу зре- даговано досить гарно, але зате мова викладу статей заслугує якнай- острішого докору". В другій газеті читаємо: ,Вражіння після прочи- тання ,РНВ" ч, 1 видається добрим. Особливо тим, що всі статті мож- на читати. А це неабиякий плюс їх. Бо коли пригадати собі всі ті ви- мочені в прибранім фальшивім смиреномудрії писання ,божественні" всяких духовних борзописців колишніх, від яких віяло якимсь ста- рим, старим, аж ,,вєтхім" духом, то в цьому відношенню ,РНВ" пози- тивне і відрадне явиаце"", РІЧНІ ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ БРАЦТВА СВ. ПОКРОВИ ПРИ 6 ДИВІЗІЇ. В серяні 1921 р. відбулися річні Загальні збори членів Брацтва св. Покрови 6 дивізії; була обібрана нова президія в складі: Голова о. П. Білон, заступник полк. Яворський, секретарь хор. Шевченко, скарбник сот, Василів і радві: урядовець Циба (б. член В. Ц. П. Р.), підхор. Хар- хун і четовий Воблий. На цих же зборах обібрано почесним членом Брацтва Командира дивізії ген. Безручка, який завжди йшов назустріч Брацтву і нераз подавав моральну та матеріяльну поміч. Зі справоз- дання виявилось, що Брацтво приступило до своєї тяжкої праці за та- боровими дротами без жадних засобів, ввесь час мало тяжкі борти, але, не вважаючи на перешкоди, Рада Брацтва твердо йшла з вірою в святу свою працю за раз наміченим пляном до здійснення євоєї мети -- морального обеднання українського козацтва та його національно- релігійного виховання. Всю працю Рада Брацтва за минулий час поді- лила на такі ділянки: 1) культурно-освітня прайя: а) виклади релі- гійно-морального змісту, б) читання і розмови ло бараках, в) духов- ний концерт і г) диригентські курси церковних та світських співів; 2) видання: а) друк церковних книжок, б) друк журналу ,РНВ", в) пе- реклади з церковно-словянської мови на українську і г) друк листівок з видами похідної церкви та образів; 3) вироби: а) церковних сосудів, хрестів; 4) благодійна діяльність: а) допомога дітям та біженцям в та- борі. В складі Брацтва на той час було до 200 членів, як старшин так ії козаків. На зборах встановили членські вкладки: вступна 20 мар. і що місяця 59, від платні. Але платні ніхто не одержував, тому ніхто і не вносив своїх вкладок. 162 ПОСВЯЧЕННЯ ЦВИНТАРЯ В ОЛЕКСАНДРІВСЬКІМ ТАБОРІ. НАВЯ- ЗАННЯ ЗНОСИН З П. Є. БАЧИНСЬКИМ В ЖЕНЕВІ. УПОВНОВАЖЕН- НЯ, ДАНЕ ЙОМУ ВІД БРАЦТВА БУТИ ПРЕДСТАВНИКОМ НА КОН- ФЕРЕНЦІЇ ВСЕСВІТНЬОГО АЛІЯНСУ ЦЕРКОВ У ЖЕНЕВІ. У неділю 18 вересня 1921 р. відбулося урочисте посвячення цвин- таря і памятника помершим українським воякам в Олександрові. Не- далеко за табором: зноситься могила, а на самій вершині й чорний за- порозький хрест; на тому хресті українськими золотими літерами є на- пис: ,Борцям за волю України - - старшина Й козацтво 4 і б стрілець- кої дивізії". Навкруги насипано могилки і на кожній деревляний хрест. В тих могилках -- українці, добровольці й большевики. Всіх їх прий- няла земля і примирила. Кільчастим дротом відгорожено цвинтар. Ба- гато було положено праці, щоби ту високу могилу висипати, щодня ходили на цвинтар наші вояки -- ходив і я нераз -- та прикрашали цвинтар. Останні гроші вкладали на памятник, Ї на далекій чужині за- лишилась прекрасна памятка, той чудовий чорний хрест-спомин про тих, хто віддав у боротьбі найдорожче -- своє життя. Після посвячення і панахиди прибув Протопресвітер Війська Українського о. П. Пащев- ський і виголосив коротеньку промову в честь свята. У вересні 1921 р, одержали ми лист від відомого громадського діяча п. Євгена Бачинського з Женеви, в якім він звертався до нас, щоби надіслати йому від нашого Брацтва уповноваження на захист інтересів нашої Української Автокефальної Церкви на Всесвітнім Алі- янсі Церков. Брацтво надіслало йому уповноваження ,захищати інте- реси, як нашої Автокефальної Православної Церкви так | Брацтва св. Покрови серед закордонних громадських кол" зі звітом з нашої праці за минулий час та всі наші видання. Зі звіту делегата п. Є. Бачин- ського (,РНВ", ч. 2, 1922 р.) ми довідались, що він був на конферен- ції Всесвітнього Аліянсу Церков 14 і 15 вересня 1921 р. і приймав в ній чинну участь; як запрошений представник У. А. П. Ц. відчитав своє експозе, що його присутні вислухали з великим зацікавленням, ухва- лили долучити до матеріялів Конференції і занести до протоколів такі його точки: 1) Бажання України приступити до Аліянсу. 2) Потреба матеріяльної помочі для діяльности Українським Пра- вославним Брацтвам, збігцям з клиру і на видання релігійно-моральних публікацій для українського населення в Польщі і для інтернованого козацтва. 3) Спомогти утриманню богословів у вищих школах, як право- славних так і англійських. 4) Звернути увагу на забезпечення релігійних прав для ухраїн- ської православної людности в Польщі. Від цього часу й розпочинається у мене жваве листування з п. Є. Бачинським, яке, мусимо признати, давало нашому Брацтву, а осо- бливо мені, моральну та й матеріяльну поміч. Та декому це листування »3 закордоном" не подобалось і нам заборонили листуватися, як з п. Є. Бачинським, так взагалі з закордоном. Та ми, братчики, не бачили 11" 163 нічого злого в ,закордоні" і, не звертаючи уваги на заборону, продов- жували надалі листування в імени Брацтва, і такі листування і зносини приносили велику користь для нашої загальної справи. ТАБОР ІНТЕРНОВАНИХ В ЩИПЮРНО. ЦЕРКОВНИЙ ХОР. На початку грудня 1921 р. ми всі задротянці змушені були зали- шити Олександрів, хоч як нам цього не хотілось. Нас перевезли в то- варових вагонах до табору Щитіорно, що лежить в 3-4-х кільометрах від Каліша. В Щитіорні була велика деревляна церква, побудована ще раніш наспіх і вся в дірах, із земляною долівкою. Взимі відправляти в цій церкві не було можливо. Та всеж ми поставили наш похідний іконо- стас і першу Службу Божу я відправив на Різдво. Таборян зійшаюсь досить поважне число. Та в слідуючі кедільні свята ізза великих мо- розів вояцтво цілком не приходило. Деякий час я відправляв Службу Божу в бараках, де перебували козаки, та в шпиталевій церкві; вскорі ж звільнився один барак, куди ми й перенесли свою похідну церкву. Взимі ізза браку обуву та одежі (деякі козаки були цілком голі й босі) церква в Шитіорні нераз сві- тила пусткою. На весні ; вліті козацтво частіше вчащало до церкви, Тих же старшин і козаків, що мали будьяку приличну одежину, зав- жди можна було зустрінути в церкві. Підчас великих національних свят, храмового свята Покрови Божої Матери, церква завжди була пере- повнена. З церковним хором ми нераз мали клопіт. В Олександрові пи- шались ми навіть двома церковними хорами, а в Щипіорні бували на- віть випадки, що співало 4-5 хористів або один дяк. Був тут зоргані- зований прекрасний церковний хор (мужеський), був навіть одного часу і мішаний хор. Хористи за свою працю вимагали збільшення пай- ка і мали рацію ставити таку вимогу. Та не так то легко було задово- лити співаків, бо бували перешкоди. Всеж і цю досить тяжку справу ми залагоджували і тоді мали нагоду чути прекрасні співи, які нераз зворушували задротянців. Нераз з Каліського табору приходив му- жеський хор під орудою таланонитого диригента, але ке памятаю вже, як його на прізвище, і співав Службу Божу. То були заводові сліваки, ар- тисти, вони своїми мельодійними співами викликали особливе натхнен- ня. В такі неділі кожний вояк слішив до церкви. Відправа в рідвій мо- ві, чудові божественні співи зворушували наших вояків; тут в своїй церкві вони виявляли свої жалі, і не один з них крадькома витирав сльози з очей. ЗАСНУВАННЯ ГОЛОВНОЇ ВІЙСЬКОВОЇ РАДИ БРАЦТВ ЄВ. ПОКРО- ВИ. УКРАЇНСЬКА СЕКЦІЯ НА СВІТОВОМУ АЛІЯНСІ ЦЕРКОВ. ПРОФ. ІВ. ОГІЄНКО. БРАЦТВА ВІДМОВЛЯЮТЬСЯ БРАТИ УЧАСТЬ НА ВСЕСВІТНІМ АЛІЯНСІ ЦЕРКОВ. ДУМКА ПРО ОБЄДНАННЯ БРАЦТВ В ЩИПІОРНІ. ВИПУСК ,Р. Н.В." Ч. 2. Майже в кожній військовій частині позасновувались Брацтва св. Покрови, але треба сказати правду, що ані одно Брацтво, окрім Ки- рило-Методієвського Брацтва в Калішу та Брацтва при 6-ій стрілець- кій дивізії, не провадило ніякіської праці в своїх частинах. | ось пов- 164 стає у нас думка поєднати всі Брацтва та створити Головну Раду, яка б і спонукувала Брацтва до праці, давала б вказізки, що треба робити, та ін. В цій справі я тричі був у Головного священика прот. о. П. Па- щевського. Отець Пащевський з цією думкою погодився 1 9 січня 1922 року в Каліському таборі повстала ухвала: конечним є заснування Го- ловної Військової Ради Брацтв св. Покрови для обєднання всіх брацтв військових частин і координації їх праці. На цьому ж засіданні були намічені й головні точки статуту, щодо організації Головної Ради й її складу. Було ухвалено, що Головна Рада складатиметься 3 2-х постій- них представників від кожного Брацтва. На перші збори прибули представники таких брацтв: 2-ої Волинської дивізії, 3-0Її дивізії, 4-ої Київської див., б-ої стр. Січової див. Мазелинського кінкого полку, Пастирських курсів, Державної Юнацької школи і від бувшого штабу Дієвої Армії. На зборах усталено, що майже всі брацтва, за виїмком двох, не проявляють активної праці, і тому деякі представники дома- гались, щоби брацтва, що істнують лише на папері, виказали свою чинну діяльність. На цьому засіданні обібрали Президію в складі: Го- лова Ради прот. П. Пащевський, заступ, прот. Н. Никитюк, скарбник о. Білон; радники: генерал Ольшевський та ген, Порохівщиків. При Головній Церковній Раді заснували наразі дві секції: редакційну і ви- давничу. Таким чином, як бачимо, мрії Брацтва нашої дивізії здійсни- лись, ведені одною ідеєю спільної праці, Та то були лише мрії.. Хоч в таборах було щось до 15 священослужителів разом з дияконами, в брацтвах праця не пожвавлювалась і Головна Рада не реагувала на це. В червні 1922 р, з ініціятиви нашого Брацтва Головна Рада скли- жала збори всіх брацтв для вирішення справи про заснування Україн- ської секції на світовому Аліянсі Церков та надсилку туди делєгата в особі п. Євгена Бачинського, що перебував у Женеві, На цих зборах я дістав доручення виголосити реферат про потребу заснування ви- щезазначеної секції. Всі принципово погодились, але вимагали ста- тута. По одержанні з Женеви від п. Є, Бачинського статута, знова скли- кано всі брацтва. Та заснувати Українську Секцію на Світовому Аліянсі Церков не пощастило, бо більшість членів піддалися агітації, і цю справу відіклали до приїзду Міністра Ісловідань проф. Ів. Огієнка. Не- забаром проф. Огієнко приїхав і на нараді духівництва та членів Брацтв в Каліськім таборі 9 липня 1922 р. прот. П. Пащевський просив п. Огієнка дати інформації про Українську Секцію на Світовім Аліянсі Церков: чи варто нам мати її та чи можемо дати уповноваження п. Є. Бачинському. Проф. Огієнко сказав приблизно таке: ,Першзавсе Брац- тва не мали права братися за таке діло, як заснування Української Сек- ції на Світовому Аліянсі Церков, бо в статуті Брацтв про це ніде не сказано. На цьому Аліянсі ані католики, ані росіяни не беруть участи; переважно там є протестанти. Отже виходить, що ми, українці, праг- немо до протестантів.) На мою думку, ми не повинкі брати там х) На тих конгресах між іншим приймали і приймають участь не лише проте- станти, але й Православні Церкви, так напр. є там представники від Вселенського Па- тріярха, Греції, Югославії. На ці конгреси їздив декілька разів теперішній Варшазв- ський Митрополит Дионісій. 165 участь". Коли ж проф. Ів. Огієнкові вказали на його статтю в ,,Україн- ській Трибуні" за 1921 р. про надіслання ним на Конгрес в Женеві, як делєгата від Української Автокефальної Церкви, п. Є. Бачинського, то на це проф. Огієнко відповів, що в минулому році так було, ми ма- ли делегата в особі Є. Бачинського, але він тепер не є делегатом, і в даний час мусимо вести іншу політику. Все ж прикінці проф. Огієнко сказав, що Брацтва можуть заснувати таку секцію при Аліянсі Церков, але, як щось станеться неприємного, то вся відповідальність буде ле- жати на Брацтвах. На цім збори й скінчились, Брацтво 6-ої дивізії не було задоволене такою відповіддю і про- довжувало далі вживати заходів, щоби мати за всяку ціну свою націо- нальну секцію в Аліянсі. Писали до троф. В. Біднова стати на чолі на- шої секції, писав Є. Бачинський до Волинського Єпископа Дионісія (нині Митрополита), та поки одержали відповідь, то втратили багато часу і не змогли надіслати уповноваження, бо було запізно. 5-го серп- ня розпочався в Копенгазі Конгрес. Отак не пощастило нам, в такий сумний час, мати свою секцію в Аліянсі Церков, і думалось мимо волі, що ми не доросли ще, коли відмовляємось працювати разом з куль- турними народами іїзза страху, що комусь це буде неприємно. Та ко- лись будемо жалувати... Не зайвим буде тут розяснити, що ж то за Аліянс, яку він має ме- ту і що ж позитивного він дав би нам, українцям? Світовий Аліянс для міжнародньої приязні через Церкви має над- звичайно гарну мету, а власне: 1) Завязати контакт поміж ріжними церквами. Церкви мусять заснувати в кожній країні національні комі- тети; вони мають завдання впливати через Церкви, як корпоративні одиниці, в дусі спільної праці для розвитку міжчародньої прнязні і у- сунення війни, 2) Визнаючи, що головним завданням христіянізму є роз- вивати дух зтоди і братерства, зрозуміло, шо зсі Церкви всіх країн вживатимуть впливу, який вони можуть мати на народи, парляменти і уряди, щоби досягти приязних відносин поміж націями. Наша Українська секція змогла би на таких світових конгресах за- маніфестувати прагнення нашої нації, інформувати про всі кривди, які завдають окупанти на наших землях, щосягти чогось позитивного для Церкви і народности. Можна було б виєднати якоїсь допомоги для сиріт, для голодуючих (якраз в Україні був голод), для інтернованих, можна було б виєднати допомогу для священиків, що втікли від боль- шевиків, одержати для наших богословів стипендії. Отже, у нас була знаменита нагода заснувати національну органі- зацію, що мала б коріння в світовому інтернаціоналі всіх протестант- ських, англійських і деяких православних Церков. А це не абищо!... Все ж таки ми дещо зробили. Ми посіяли думки про Аліянс, про потребу організації і приєднання до міжнароднього церковного інтер- націоналу, вмістили статті в ,Реліг.-Наук. Вістнику" та в авглійських ії французьких журналах і часописах. Ця робота дурно однаково не пропала, а свої овочі ще колись принесе. Ми розколихали декого, зне- сли нові ідеї та стремління. Після цієї невдалої для нас спроби вступу до Аліянсу Головна Рада брацтв цілком завмерла. Рада фактично перестала існувати. Брац- 166 тва не сходились на збори, життя в брацтвах підупало. Коли не поща- стило всім нашим таборовим брацтвам обеднатись для спільної праці, то наше брацтво знова вносить думку обєднати хоч брацтва, що пе- ребувають в Щепіорні. Ї ось на річних зборах Брацтва 6-0ї дивізії, що відбулися в жовтні 1922 р. викрилось, що в Щиліорні брацтва в! вій- ськових частинах фактично не існують, окрім нашого. Отже справа обєднання відпала, а виникла нова справа: як перетворити наше Брац- тво в таборове, або утворити нове брацтво, куди б увійшли механічно члени всіх інших завмерлих брацтв. Після дискусій вирішили не руй- нувати Брацтва б-ої див., яке вже має свою історію і налагоджену пра- ню, а заснувати нове загально таборове брацтво. Відбулось декілька засідань, склали статут та з цього обєднання іна цей раз нічого не вийшло. За цей час праці біля нашого Брацтва згромадилось багато по- важних церковних та громадських діячів. До Брацтва вписалось по- важне число старшин та козаків з інших частин. Брацтво вело з ними листування. Навязалися зносини з Американською Українською Пра- вославною Церквою, куди ми надіслали також наші видання. В амери- канському церковному часописі ,Дніпро" передруковувались ріжні статті з нашого журналу ,Р. Н. В." та з молитовника. По виданню ч, 1.,Р. Н. В." і брошури проф. В. Біднова: ,Справа розмосковлення Богослуження Православної Церкви на Україні", на дальшу видавничу діяльність у Брацтва зовсім не було грошових за- собів, Ї| лише завдяки допомозі Женевського Українського Каюбу і 0- собисто матеріяльної помочі п. Є. Бачинського Брацтво мало змогу знову розпочати свою видавничу працю. Виготовлено було відповід- кий матеріял і знову по сімох місяцях перерви вийшов з друку ,Р.Н.В.", число друге. На цей раз журнал ми випустили самостійно, бо Брацтво 4-0ї ди- візії відмовилось увійти з нами в спілку ізза браку грошей. Українські часописи по виході ч, 2. ,Р. Н. В." і на цей раз щиро відгукнулись. В ,Соборній Україні", що виходила у Відні, читаємо: »Колись наші соціялістичні будувателі У. Н. Р. ревно викоріняли релі- гійність серед українського народу. Тепер жертзи їх державної твор- чости в біді і злиднях на чужині засновують релігійні брацтва і на 0- станні загаровані копійки видають релігійний журнал. Колись Україна вдячно згадає тих тіонерів українського релігійного національного відродження, що тепер без отляду на всі важкі умови взяли на свої плечі тяжкий великий труд, як видання релігійного журналу, а ми від щирого серця бажаємо: , Дай, Боже, довгий вік та журавлиний крик". ВІДРОДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СТАРОВИНИ. НОВА РИЗА ДЛЯ ЦЕРКВИ 6-Ої ДИВІЗІЇ. Ще в Олександрові Куявському у декого виникла думка зробити для церкви в українськім стилі ризи, які додавали б ще більше укра- їнського характеру Службі Божій. Та матеріяльні злидні тоді ще не до- зволили перевести залуманий плян в життя. Щойно з переїздом до та- бору ШЩипіорно взяла на себе ініціятиву пошиття і вигаптування ризи 167 пані Христина Сушко. На кошт дивізії і Брацтва було куплено білого полотна і підшивки, а кольорові нитки офірував представник І.М.С.А. п. Вуків, який. між іншим завжди надзвичайно сердечно ставився до всіх наших вимог і майже завжди їх задовольняв. Проєкт ризи і вишивок дав сотн. О. Костюченко, За чотирі тижні до Паски розпочалася праця, в якій брали участь жінки-членкині Сою- за Українок і старшини 6-0ї див. Головну працю, вишивку гапту, спи- ни і низу, і дещо хрестом виконала п. Хр. Сушко при допомозі панни В. Лінди. Про це варто згадати, бо, не зважаючк на недугу, пані Хр. Сушко дні ії ночі просиділа над, працею, аби закінчити ризу до Вели- кодної Служби. У Великодну Суботу увечері риза була готова і Пасхальну Службу я правив у новій ризі. Вишито було ризу, епитрахіль, набедреник, лояс і поруч, В,Р.Н. В. ч. 4-5 можна прочитати цікаву статтю п. Євгена Ма- ланюка про нову ризу. Він там писав, що ,узори вишивок виконані по прекрасному лроєкту сотн. О. Костюченка, відзначаються глибоким почуттям української старовини, українського узору і українського ор- наменту, Виконання узорів вишивкою треба визнати не тільки гарним, а й майстерним. Поява церковного убору тепер, в страшний час нашої апокаліп- тичної національної боротьби, воскресення цього прекрасного, арома- том давнини напоєного закутка нашої церковної історії -- вишиваної священицької ризи - - хай буде великим символом. Символом відро- дження. Символом віри в майбутнє! зЗнаменням того, що національна церква наша українська, що від- роджується на наших очах, знову дасть нам свою моральну підтримку в боротьбі, знову стане підвалиною української державности, знову явить нам Копистенських і Тукальських". Брацтво б-ої дивізії надіслало найщирішу подяку до Хв. Філії Со- юзу Українок табору Щипіорно і зокрема лані Хр. Сушковій та сотни- кові О. Костюченкові за їхню працю. Трохи згодом пані Хр. Сушко вишила пречудовий обрус на Св. Престія, а пані Є, Мишківська і Горбанівська вишили покривці. ВИПУСК ,Р.Н.В." Ч. 3 4/5. ВИДАВНИЧЕ ТОВАРИСТВО ,ДО СВІТЛА". В травні 1922 р. почали надходити статті від наших поважних спів- робітників і матеріялу вистарчило аж на два числа. В червні випустили трете число ,Р.Н.В.", Від цього числа і до кінця я був відповідальним редактором журнала. ' Вскорі вийшло з друку і 4/5 число (подвійне). В , Православній Волині" ч. 24. за 1922 р., органі Волинської Ду- ховної Консисторії, читаємо надзвичайно цікаву критику на наш жур- нал, ч. 4/5. Подаємо з неї короткий витяг: зКому не відомо, яке гірке життя на вигнанні, Одірваність від рід- ного народу і культури, одірваність від родини, тяжка, а часом і не- посильна чорна праця на кусок насущного хліба; голод, холод і бруд; байдужість з боку тих, кому ще не довелось зазнати життя на вигнанні 168 я во зді 0 і - й ек о і ЗД: РРО: Є "3 8 Рога чо Р б Й ро 5 ЗК ки / РЕ ; 225350 ВИ б 5 РИ; ее У І | 2 В, 3 Р" і бо р ЗИ В | Р 4 з у о 4 оф 3 ЕЇ р он ЧИ чів ці й В ї ПУ М що Є 8 УКР ху «З я Й Шо Й З 3 Со 9 з и з х зай зегі ОЗ ; ТАЗ зму ча У З - рсто СД ) (1 и Уа За РАННІ ' мо і Рух 432 затих | НИ Со хабувьозоЙЕЯ її) цЧ з дк ФО Ха г М РА сани ЗВ Ма БОМ здАЯ з с ' Д з є (ча УЧ зва М а та ж У С обр - Хе з М ; З зОщецРУЇ. -- ДОН чо ж Ж аЧия А нти Ж ки й / , М " Ек я РОК і 3 РА Б, Пі со Я "Її Чі і Д Ж З ото з тех Х 1 я 5; чайно б М й / ЗОНІ г 2 і -- от самі звичайні злидкі емігрантської долі. Цілком натурально, що в таких умовах зникають в людині вищі людські запитання, почуття грубіють, серце тупіє, духовний стан принижується.. І кому довелось змарнувати довгий час на вигнанні, той і сам змарнується; на місто ідейного захоплення повстає в ньому холодна і черства байдужність. Добре розуміла значіння примусової еміграції стара російська влада, а тому і користалася нею, як певнішим засобом боротьби зі своїми: ідейними противниками та їх ,оздоровлення". зле світло в темряві світить (Поан 1. 5). Чня душа є захоплена щиро святим огнем любови до добра, до святого, не легко і не скоро він у неї вгасає, Бо людина кохається цим огнем, як відгуком Божественної істо- ти, і не дається з ним розлучитися: От перед нами блеск такого саме святого огня в живих яюдських душах. ,Релігійно-Науковий Вістник", випущений уже 4/5 числом Українською інтелігенцією, що перебуває на еміграції. 60 сторінок дрібного друку написано людьми розпороше- ними в Щеліорно, Стрілково, Каліші, Макові, Женеві, Білограді, а на- друковано людьми голодними, босими, обдертими.. 60 сторінок дріб- ного друку! Хто стоїть близько до редакторської справи, тому лише добре відомо, що значить зібрати відповідний матеріял для такої книжки та надрукувати її в сучасних умовах. А розгорніть її і ви на здивовання стрінете не плач людини над своїм горем, не нарікання на свою долю, чи чужу байдужість, не крик: -- допоможіть! а вільну від тяжких сучасних умов думку та ідейні переживання. Духа не вгашайте" (1 Фесал, У. 19) от наше бажання, що вини- кає в серці нашому після прочитання журналу. Цей апостольський за- повіт треба віднести насамперед ло видавців їого; , не вгашайте в собі огня віри і любови до добга і истини, що горить у Вас. Але ж слово Апостола ми мусимо памятати і для сєбе: Отже наш святий обовязок піддержати кожну прояву духовости і духового життя і допомогти їй, не дати їй вгаснути". »Духа не вгашайте". Проф, Огієнко ще в жавтні 1921 р. пропонував мені виїхати до Америки на посаду священика в українській православній дієцезії. Я дав на це згоду. 7) В звязку з моїм відіздом Є. Бачинський, який прий- мав надзвичайно діяльну участь в справах нашої Церкви, брацтва і ви- давництва, хоч сам жив в Женеві, -- піддав мекі думку заснувати таке видавництво, яке змогло би видавати свій власний орган, незалежно від того, де будуть знаходитися його члени, Ж) По виміні думок між мною і Є. Бачинським було вирішено засну- вати Т-во ,До Світла", яке й було засновано в березні 1922 р. з таким ху Мені так і не пощастило відіхати тоді до Америки згідно з пропозицією і кло- лотами збоку проф. Ів. Огієнка. Я подав прохання до Єп. Дионісія, нині Мигрополита, про призначення меке на парафію ка Волині, але, як ,автокефаліст?, дістав відмовну відповідь. Тоді я подав прохання в 1923 р. до Української Духовної Консисторії в А- мериці і яскорі одержав призначення. зя) Була думка, що я в Америці зможу продовжувати ту саму роботу, що й в таборах, але практика показала, що тут в Америці випускати книжки -- луже кош- товна річ. 169 завданням: познайомити українське громадянство з духовною і фі- льософічною літературою Заходу з спеціяльно практичною метою -- вплинути на нашу інтелігенцію, яка є несвідома своїх обовязків до віри і національної Церкви і нехтує заповіди Христа. Нашим девізом були чудові слова Христа, сказані Никодимові: »Хто чинить по правді, той простує до Світла". Дирекція Т-ва з моменту засновання Його складалася 3 таких осіб: Директорів -- Євгена Бачинського (Женева) і о. Петра Білона (Щиліорно) та секретаря П. Гармаша (Щипіорно). За ввесь час існування нашого Т-ва видано такі книжки: 1) ,Шукання Правди" -- Ф. Тома і ,Хома Невірний" Дра Альта, переклад, з французької мови Є. Бачинського, Надруковано було 500 примірників коштом вищеозначених членів Т-ва. 2) ,Життя і особа Григорія Сковороди" -- Єрна, переклад з мос- ковської мови Євгена Маланюка, Надруковано було 500 примірників. Ма- теріяльну поміч оказали нам св. п. Головний Отаман С. Петлюра і Др. Є. Лукасевич. 3) , Служба Божа св. Василія Великого" переклад з грецької мови прот. о. П. Табінського. Надруковано 500 прим. Значну матеріяльну ломіч оказав шановний перекладчик. Мали на думці випустити ,,Літургію Раніш Освячених Дарів" і, Со- бор Українських Святих" -- а. П. Табінського, , Історичний огляд цер- ковного руху на Україні" -- проф. В. Біднова, та Календар-альманах; думали купувати власну друкарню, та ізза мого виїзду до Америки ви- давнича праця , До Світла" припинилась. Зроблено ніби небагато, Та коли прийняти на увагу несприятливі умови нашого таборового життя, наші злидні, то треба констатувати, що Т-во ,До Світла" зробило за час свого існування максимум того, що воно могло зробити. ВОЛИНСЬКЕ ДУХІВНИЦТВО ЙДЕ НА ПОМІЧ НАШОМУ ВИДАВ- НИЦТВУ. ПОДОРОЖ МОЯ НА ВОЛИНЬ. НАРАДИ СЕРЕД ВОЛИН- СЬКОГО ДУХІВНИЦТВА. МИТРОПОЛИТ ЮРІЙ, АРХІЄП. ОЛЕКСІЙ. Наш журнал передплачували деякі священики з Волині, Холмшщи- ни та з Галичини, передплачували Й військові та світські люди. Та на великий жаль не мали ми найменшого підпертя з боку американських та/канадійських ваших священиків. Не вважаючи на оголошення в ,Дні- прі" про наші видання, ми мали лише одного передтматника з Канади... Та ось волинське духівництво приходить нам на поміч, В жовтні 1922 р. я одержав лист від одного найловажнішото ідей- ного священика з Волині (не вказую його прізвища з відомих причин). Писав він:,У волинського духівництва виникає думка видавати влас- ний церковний орган-місячник, Колиб ,РНВ" був би коло нас близче, само собою ясно, що потреби в другому часописі не було би і для нас цілком підійшов би ,РНВ", Але нажаль Ваш часопис відділений від нас непрохідними просторами і ми мусимо мислити про щось інше. Отже покірно прошу Вас ловідомити мене: 1) Чи могли б приняти замовлення на друк нашого часопису; 2) Скільки взяли би за друк 500 170 прим. і 1000 окремо і 3) Чи не вважаєте, що нам можна би було зєд- натися в одному часописі? Чи не можна було би Вам взяти на скілька днів відпустку і прибути в цій аправі до нас". Підпис. На першім засіданню Брацтва я поділився цією приємною нови- ною, бо з цього листа я передбачав наперед, шо наш журнал нарешті зможе стати на міцні підвалини, тоді як до цього часу ми животіли, ми бідували. З кожним випуском чергового журналу, чи то іншої книжки, я мав завжди великий клопіт. Книжка надрукована, а грошей на її викуп з друкарні нема. В касі грошей нема, і позичати нема де, бо всі наші інтерновані вояки бідні, не мали й копійки за душею. Нераз приходив я до розпуки. Та все це було недовгочасне -- за якийсь час якимсь чу- дом книжка викуповувалась з друкарні. Поза матеріяльною бідою, мусимо признатись, ми не мали мо- рального підпертя з боку нашої церковної влади. Нам робили ріжні у- тиски, забороняли випускати журнал без попередньої цензури та всі- ляко загрожували нам. І ось тепер завдяки волинському духівництву являється можливість стати на власні ноги та не бідувати. З великими труднощами виклопо- тав я аж у Варшаві у Міністра Внутрішніх Справ перепустку на поло- рож до Волині. 10-го листопада 1922 р. я вже був на місці. В той самий вечір зі- хались на таємну нараду найповажніші священики 1 після наших роз- мов, що затягнулись далеко за північ, погодились на слідуючих умо- вах: духівництво приймає ,РНВ" за свій орган. Вирішили також випу- скати проповіди на всі неділі і свята і додавати до журналу. Дали мені деякі важні вказівки, дали трохи авансу, повернули гроші за подо- рож та пообіцяли надсилати потрібну літературу до журналу. Давно я не переживав такої радісної хвилини. їдучи дорогою до Щипіорна я нераз думав: чи не сон це? Чи правда тому, що сталось вчора на тій таємній нараді? І заспокоював себе, що це є дійсна прав- да. А в голові одні і ті самі думки: ,духівництво пообіцяло надсилати матеріял до ,РНВ" і дасть нам велике число передплатників... Та це ж неабняке щастя!... 1 полилась вдячна молитва до Господа Бога за Його велику ласку до нас. Тепер я був переконаний, що ,РНВ" буде виходити частіше і без всяких перешкод. Переїздом через Варшаву на Волинь я рішив зайти до Варшав- ського Митрополита Юрія, тепер вже небіжчика, ") Покійний Митро- полит симпатично ставився до нашого релігійного видавництва і на- віть обіцяв давати наукові статті для ,РНВ", Отож я в тій олраві і пі- шов до митрополита просити статті, а крім того просити призначити мене на Холмщину на одну із парафій, яка мене запрошувала до себе. ж) Його забив 8 лютого 1923 р. архимандрит Смарагд, людина психічно хора. Смарагд ставився до нашої справи вороже і вбивство митрополита це тільки один з моментів боротьби москалів з нами. Митрополит Юрій визнавав себе за українця, він народився на Поділлі, тамже скінчив Духовну Семинарію, а Духовну Академію в Київі. 171 Владика прийняв мене не дуже щиро, суворий вигляд, його очей тро- хи мене збентежив, та коли я заїкнувся про парафію, то він відразу мені сказав: ,Та ви ж Липківець". Попросивши благословення, я вий- шов з його покоїв. 7) В той самий час в Варшаві перебував архиєпископ Гродненський (нині Волинський) Олексій Громадський. Пішов я і до архиєпископа Олексія з тим самим проханням. Архиєпископ Олексій прийняв мене надзвичайно сердечно. Він мене знав з листів, які я до нього, як до б. голови Волинської Духовної Консисторії надсилав в справі україн- ських церковних книжок та інших церковних річей. Довший час ми розмовляли. Архиєпископ Олексій цікавився таборовим життям та на- шим видавництвом. Говорили ми по українському. Владика пропону- вав мені парафію в його єпархії, але я відмовився їхати на Гроднен- щину, бо там переважно живуть білоруси. Моїм же бажанням було пра- цювати лише серед своїх, По приїзді до табору скликав я братчиків, поділився з ними тою приємною новиною та взялися ми всі дружно до праці. Написали ли- сти до деканів Волинської єпархії і просили їх, щоби на найблизчому церковному соборчику запропонували б духовенству прийняти наш журнал, яко свій духовний орган, та надсилали б передплату. В скорім часі деякі декани надіслали постанови своїх соборчиків, в яких писали: ,що вони приймають ,РНВ", як свій духовний орган". Роботи в редакції настільки збільшилось, що я цілими днями, а то й ночами перебував в друкарні, то в канцелярії редакції, а наш секретар невтомний, щирий та ідейний працівник, Олекса Костюченко, також вибився із сил. Щоб поліпшити тяжке становище своїх співробітників, Рада Брацтва ухвалила видавати їм допомогу: за кожний випуск ,РНВ" мені й Олексі Костюченкові по 12.500 марок, таборовим поетам за поезії за стрічку 20 марок, а за наукову статтю (таборовим письменникам) від 8 до 10 марок за рядок. Це в переводі на сучасну валюту були тро- ші, До того ж часу ми всі працювали безплатно. П. ЧИЖЕВСЬКИЙ, О. САЛІКОВСЬКИЙ, П., ХОЛОДНИЙ, ГЕН. ЮНА- КІВ В ТАБОРАХ. ЛИСТ ВІД С. ПЕТЛЮРИ. АМЕРИКАНСЬКІ Й АН- ГЛІЙСЬКІ МІСІЇ В ТАБОРАХ. АНГЛІЙСЬКА ПИСЬМЕННИЦЯ МІСС БЕАТРИСА ГЕРРЕДЕН. До нашото табору приїздили частенько ріжні високоповажані го- сті, як напр. пок. П. Чижевський, О. Саліковський, П. Холодний, ген. Юнаків та інші, Всі вони цікавились нашою церквою, ризою та видав- ництвом. Цілими годинами просиджували в церкві та любувались кра- сою її та чудовою, вищиваною в українському стилю ризою. Задавали ріжні питання, цікавились та розпитували про таборове життя. з) Наше Брацтво та й я справді визнали нашу відроджену на Україні Автоке- фальну Православну Церкву на чолі з Митрополитом Василем Липківським. І от знайшлись добрі люди, поінформували про наці рух покійного митрополита Юрія мені на шкоду. 172 ск ; Організатор похідної церкви 6-ої Січової стрілецької ливізії і її дивізійний священик о. ПЕТРО БІЛОН. ліса чуураа облі іо: фар ож з кан з - , У о Х Зі оно! о - тормониій Ер з «Євою ке «У Я До Е ах я то баса - й З Р » у зон ве б РУ М Ар РР РМ чав | ФО 5 о ОР а ; 5 З й рат ке У З ОАОВОДН у прое юОНОЯ с ех аа Ді паз 2о 2 м - й п, он Р 2377 А Р /23 и нн М б с Чо її то М з І р ж че 23 рвана Преве 1100 о НОВНИХ Її о щ-е ЗАЙ В Небіжчик П. Холодний, відомий маляр, присвятив багато часу на відвідини нашої церкви і давав деякі зауваги. Він особливо тішився нашими здобутками в неволі і нераз гратулював всім нам за ті величні труди, які братчики локлали. Через деяких поважних гостей я нераз одержував листи і гроші від бл. п. Головного Отамана С. Петлюри на видавництво ,РНВ" та »До Світла". Один з листів С. Петлюри тут наводжу. Свящ. П. Білоню. Шановний панотче! Дякуючи Редакції ,РНВістника? за приснлку мені журнала і видань Благодійного Видавництва ,До Світла", які я завжди з великим інтересом та моральним задоволенням читаю, прошу гриняти від мене дальшу скромну допомогу. В дальшому ло змозі я буду пересилати на Ваші руки чергові допомоги. Щасти Боже в Ваших заходах на тлі видання так потрібної літератури. 97.ЇМ. 1923 Р. Б. Петлюра". Не дивлячись на те, що С. Петлюра належав колись до соціял- демократичної партії, він інтересувався й церковною справою. Знав бо він, що без Церкви не можна збудувати Держави, тому він навязував звязки з церковними діячами в краю | на еміграції, інтересувався но- вим церковним: рухом, що повстав на Україні в 1921 р. подав свого часу до ,РНВ" інформаційну статтю про ту подію, що сталася на Все- українськім Церковнім Соборі 14-го жовтня 1921 р., коли відродилась Українська Автокефальна Православна Церква на чолі з відомим цер- ковним діячем Митрополитом Василем Липківським, та крім того ще давав інші статті на релігійні теми та заохочував нас до дальшої праці. Заїздили до нашого табору американські й англійські місії. Вони дуже цікавились нашим військом, про яке лише читали в часописах, що так відважно боронили свій Рідний Край проти большевиків. За- ходили вони Й до нашої церкви. Була в нашому таборі відома англійська письменниця Місс Беа- триса Геррєден, Вступила й до церкви, де довший час пробула, при- дивлялась до наших образів, до вишиваної ризи, розпитувала нас та все занотовувала до книжечки, Я просив її про надсилку нам книжок Св. Письма Старого й Нового Завіту українською мовою. Векорі по її відізді я одержав з Льондону книжки Св. Письма: Бі- блій 10 прим., Євангелії 12 прим. та Євангелій зокрема кожного єван- гелиста по 12 прим. Про своє перебування в нашому таборі, про нашу церкву вона надрукувала цікаву статтю в англійському журналі ,Оциі- хуахд Воцпа" за лютий 1923 р. ПАСТИРСЬКІ КУРСИ В КАЛІШУ. ЦЕРКОВНА РАДА. Брак священиків в таборах відчувався гостро і тому в наших цер- ковних сферах виникла думка відкрити скорочені пастирські курси. Такі курси відкрились в Каліськім таборі, але на цих курсах бракувало лекторів, а особливо підручників. Висвячено було, наскільки пригадую, пять курсантів в сан свяще- ника, а двох в сан диякона, але всі вони переважно, за виїмком лише одного-двох, не цілком були підготовлені на приняття священичого сану. 173 Як я вже згадував раніш, наша вища церковна влада ставилася не- прихильно до нашого видавництва, до нашого духовного журналу »РНВ", до нашого козацького брацтва при 6-ій дивізії та й до моєї особи. Сталось так, що мені було заборонено відправляти Службу Бо- жу в перекладі Всеукраїнської Церковної Православної Ради. На моє прохання згадувати підчас Служби Божої нашого українського митро- полита Василія Липківського, вийшла рішуча заборона. Писав я до Церковної Ради доклад, щоби вияснили правдивий погляд на В. Ц. П. Раду, але це був голос вопіючого в пустелі. Все це вплинуло на моє здоровля, а я і без того ввесь час слабував та лікувався і мусив був взяти відпустку. Мої парафіяни, не бачучи мене деякий час в церкві, почали дома- гатись, щоб я приступив до виконання своїх обовязків та крім того відправляв би Службу Божу так, як ото й раніш її відправляв. Відпочивши трохи, я приступив до виконання своїх пастирських обовязків, та не обійшлось без перешкод, про які Й не варт на цім місці згадувати. Наша Церковна Рада за ЗУ», року нашого сидіння за дротами ні разу не скликала наших військових священиків на наради. Хоч ми си- діли і за дротами, та все ж життя йшло вперед і вимагало обміну ду- мок та полагодження ріжних некучих справ в частинах. В цій справі я й написав до Церковної Ради лист і просив скликати наших священиків на нараду і обговорити такі точки: 1) про потребу в кожній частині, де є священик, мати історію своєї церкви, а також звіт про релігійний рух серед козацтва і стар- шин і вписати до нашої історії матеріяли про видатну працю бувших наших священиків, як напр. о. Матіюка та ін. що загинули в-баротьбі з ворогом; 2) про культурно-освітню працю в таборах; 3) про організацію церковної бібліотеки; 4) про допомогу духовенству; 5) про потребу обновлення і відродження українських церковних традицій, обрядів, звичаїв та ін. Щось тричі ми сходились на наради, але ці наради нічого пози- тивного не дали; поговорили, записали до рекорду і тільки, хіба що зайнялися справою про допомогу духовенству. Але й тут висунулася особиста амбіція збоку деяких церковних діячів і ця справа загинула в скорім часі. ПОСВЯЧЕННЯ ПАМЯТНИКА НА ЦВИНТАРІ В ЩИПІОРНІ. ХРА- МОВЕ СВЯТО СВ. ПОКРОВИ. ЮВИЛЕЙНЕ ЧИСЛО ,, Р. Н. В.", ПРОФ. БІДНОВ. МОЄ ПРИЗНАЧЕННЯ ДО АМЕРИКИ НА ПАРАФІЮ. 14 жовтня 1923 р. на військовому цвинтарі табору Щипіорна від- булося посвячення памятника поляглим українським воякам. Мого збудовано за ініціятивою комітета для будови памятника і улаштован- ня цвинтаря на кошти, зібрані серед таборового суспільства Щипіорна і в Калішу. Памятник має форму обеліска, зроблений із сірого каміня, оформленого в чорне, має напис: ,Тим, що вмерли, але не зрадили 114 України. Українська Армія. 1923". Урочисте освячення памятника від- булось в присутности багатьох таборян. Після панахиди і промов на памятник положено вінки від ріжних організацій і інституцій. Велику працю виконали з успіхом вояки для оборудовання цвин- таря. Треба було упорядкувати всі могилки, всі хрести дати однакові, поробити доріжки, навезти землі та ін. Храмове свято Покрови Божої Матери у нас відбувалось щороку надзвичайно урочисто. До цього свята ми готовились заздалегідь та старались на цей день придбати щось нового. В ці дні церква завжди буха переповнена віруючими, заходили навіть і атеїсти, які нераз були зворушені від- правою і тим загальним настроєм. Церковний хор теж старався на цей день дати щось нового. Особливо пригадую прекрасні рідні співи (му- зика о. Стеценка) на храмовім святі в 1923 р., коли в перший раз по- чули молитву за Україну ,Боже Великий Єдиний" муз. Лисенка. Всі клякнули, велика частина приявних плакала. Такої чудової Служби, як казали деякі поважані генерали, не чули в свойому житті. Тепер перехожу до видання нашого журналу. Як я вже згадував вище, матеріяльна справа наша значно поліпшилась. Волинське ду- хівництво, звичайно не все, на своїх повітових соборчиках прийняло НВ" за свій орган. Ми вже змогли випускати журнал в 1923 р. що два місяці (одно подвійне число), до нього додавали і проповідницький листок. З кожним числом все більше й більше наше українське суспільство, розкидане по всіх усюдах, інтересувалось нашим. журналом, інтересу- валось навіть і греко-католицьке духівництво, і ми мали досить споре число передплатників. Наші видання розповсюднювались в усіх ко- оперативних книгарнях на Волині. Останнє число ,РНВ" 13/15 вийшло 6 жовтня 1923 р. Число це було ювилейне й останнє. Писали ми тоді від Редакції: ,Минуло два роки з того часу, як перше число нашого журналу побачило світ не на волі, а в тяжких несприятливих умовах життя за дротами. Пятнадцять чисел журналу ось наслідок невтомної праці людей, перейнятих любовю до своєї страдниці-Батьківщини, які навіть у жа- хливих умовах емігрантського життя, всі свої сили, всю свою енергію і всі свої думки їй віддавали"... Так, віддавали все на цю ціль, віддавали не раз останні тяжко за- працьовані гроші, виривали з уст дітей, щоб випустити в світ живе слово. На храмове свято Покрови Божої Матери в 1923 р. по Службі Бо- жій зійшлися до клюбу 6-ої дивізії вищі представники військових ча- стин Каліша і Щипіорна, братчики Кирило-Методіївського Брацтва та наші братчики і після сніданку виголосили привітання з нагоди дру- гої річниці видання журналу. Перечитали лист від Женевського гуртка; від Редакції ,Українського Сурмача" прочитав привіт редактор Р. Во- лохів, від Кирило-Методіївського Брацтва привітав братчик, нажаль не пригадую його імени. Вітали також ген. О. Удовиченко та ген. О. Загродський. 115 Біля нашого журналу згромадились люди, що цікавилися релі- гійною справою, що працювали над нею і робнли це яє для саморе- клямування, а для самої справи, бо тут люди одержували громадське і літературне виховання, лривчились до гуртової праці і, раз заохо- тившись нею, провадили її всюди, де б вони не перебували, куди б не закинула їх доля. Рна цім місці не можу не згадати мого св. п. професора 8. Біднова, що нераз в своїх щирих бадьорих листах давав мені вказівки, додавав духа та кликав до самопожертви. Не можу не згадати добрим сло- вом всіх співробітників, братчиків, взагалі всіх тих, хто прислужився до звеличення тої великої праці. Далі продовжувати видання ,РНВ" не представлялось можливим, бо щипіорнський табор мусив діквідуватись, та й я чекав з дня на день призначення на американську парафію. Перед, Різдвяними святами я одержав з Америки візу і шифкарту на подорож. Поки мене польська. влада звільнила з табору, минуло досить часу. По Великодних святах в 1924 р. я попрощався з своїми старшинами та козаками, з якими я ділив радощі, горе та злидні продовж ЗУ» років. Всі церковні наші річі, як похідний іконостас, ризи, книжки пере- несені були до Львова до Музею ім. Т. Шевченка аж до часу, поки не звільниться наша Батьківщина від окуланта. А по звільненні наші цер- ковні річі будуть пегенесені до Св. Софії у Київ. Закінчуючи свої короткі спогади про похідну церкву, Брацтво і видавництво в невільницьких таборах, мимоволі, як оглянутись на ту величезну працю по збудуванню української похідної церкви, по прид- банню вишиваної ризи та інших річей, як оглянутись на наше видав- ництво, яке при тяжких умовах нашого задротянського життя, порів- нюючи, багато видало ріжних книжок релігійного змісту, то мусимо признати, що коли воно й було виконано, то не завдяки нашим сла- бим силам, а тому, що Дух Святий, Його Благодать, Його Сила, ожив- ляли, загрівали і налравляли нас, що зберегли в своїх серцях віру бать- ків своїх, | хоч на нас були ріжного роду утиски, нераз вбивали в нас духа, та всеж ми прямували до Світла і в праці своїй святій горіли. Нераз я згадую тут за океаном наше горіння за таборовими дро- тами... Того минулого вже не повернути... Матеріяли: ,Релігійно-Науковий Вістник" від ч. 1 до 15, Про- токоли засідань Ради Брацтва св. Покрови при 6-ій стр. Січовій дивізії. Листування того ж Брацтва та персональні листи. 176 Зрауініно сор ооо РТ о о о 3 гуд. ву М 5 МАСКУ і сь, 4 2 пбась "ї У "о ЗА ЯРУ ло САУ Ь 28 Я. З сорта заварка оно суне бр ер і генних : Чі Священичі РИЗИ похідної церкви б-ої Січової стр. дивізії. / «а ву 3 ХА ЕМ зм 3 І. 4 ЗАПРЕСТОЛЬНИЙ ОБРАЗ похідної церкви 6-ої Січової - стрілецької дивізії. Дипа. інженір А. МАРУЩЕНКО-БОГДАНОВСЬКИЙ. Підполковник. Матеріяли до історії 1-го кінного Лубенського імени запорожського полковника Максима Залізняка полку. РОЗДІЛ ІУ. В СКЛАДІ ОКРЕМОЇ КІННОЇ ДИВІЗІЇ. Реорганізація ОКД. Народини 13 вересня полк у складі дивізії 4 полку. Прорив большевиць- перейшов із с. Сівок до с. Тязева, звід- кого фронту ХІМ армії в ра- | ки вирушив на стацію Ямницю. На йоні Єзупіль--Товстобаби. За- | цей час ОКД мала вже новоприбулі хоплення м. Теребовлі 14--17. частини -- замісць пояку Чорних За- ЇХ, 1920 р. лорожців прибув 2 кінний Запорож- ський люолк на чолі з полковником Д. Жупінасом і 1 батарея кінно-гірського арматного дивізіону полков- ника Алмазова в команді сотника Наріжного. Перед ст. Ямницею строїлися стрункі полки ОКД. Незабаром при- їхав командуючий армією кгенерал-поручник Омелянович-Павленко в супроводі військових представників від Франції, Польщі і Румунії, старшин Генерального Штабу нашої Армії та свого конвоя. Дивізія пройшла церемоніяльним маршем леред командармом. і зулинилась на майдані перед стацією, на якій стояв потяг з кількома вагонами Ін- тендантури Армії УНР. Тут здав іспит Окремий Кінний Курінь, який доформувався сила- ми ОКД до складу полка в команді пполк. Корчунова. Виконавши блис- куче завдання, яке дає йому Командуючий Армією, отримав від ньо- го ж назву ,4-й кінний імени Кошового Отамана Івана Сірка полк", а пізніше ще Й ,Ніжинський". Огляд відбувався з приводу намічення пролому большевицького фронту над Дністром, у якому ОКД вкрилася новою славою, По нараді вийшов наказ, щоб всі козаки (1, 2 і З полків) тут же на місці переодя- галися в нове умундурування (білизна, блюза, штани), яке виносилося з оваговів Інтендантури. Полк Максима Залізняка отримав 156 комляєктів, За години півтори козаки цілої дивізії, за виїмком , Сірків", одяг- лися в однаковий однострій темно-зеленого кольору. За Державність 18 177 Командуючий армією звернувся до старінин, підстаршин і козаків дивізії, вистроєних посотевно, з такою промовою: »Благословляю вас на нове славетне діло. Вірю разом із вами в ва- шу перемогу і незломну посвяту для нашої ідеї -- визволення України. Слава Україні!" І з кількасот молодих грудей пролунало могутнє »Слава Україні, слава!? ї понеслося по долині, відбиваючися голосною луною в поблизьких лісах Підкарпаття. Дивізія ввечері поверталася в похідній кольоні на місце постою і там очікувала на клич до бою. В с. Тязеві зявився до полку недороз- стріляний ,герой-залізняк" сотник Романченко, що приїхав з Варшави з Уяздовського шпиталю по документи. Тут же відбувся поділ ОКД на дві бригади для доцільнішого ке- рування в часі бою; бригади представляли самостійні тактичні одиниці, з приводу сітуації, що витворилася на фронті. Одночасно полк Макси- ма Залізняка дістав нумерацію ,,1-й" замісць ,2-го". І брикаду складали -- І кінний Лубенський М. Залізняка полк і 2 кінний Уманський Запорожський. На той час командиром» бригади був полковник Смовський, залишаюнись водночас і командиром 1-го полку. 2 бригаду складали -- 3 кінний Чигиринський ім, Гетьмана Богдана Хмельницького полк і 4 кінний Ніжинський ім. кошового отамана Іва- на Сірка полк. Командиром бригади на той час був сотник Любимець, Підготовлявся рішучий наступ на ХІМ совітську армію, яка, не зважаючи на погром Тухачевського й Буденного на північно-західньо- му фронті, не дуже поспішала відступати. Наступ мав спрямуватися головним чином на міцну 41 совітську пішу і 8 кінну ,Червоного ко- зацтва" дивізію. Фрон, який тримала українська армія, пішов по лінії Дністра від Журавна до румунського кордону. Окрема Кінна Дивізія по зосередженню в с. Водники о год 7-ій вечора 14 вересня вирушила назустріч воєнному щастю.В авангарді йшов 1-й кінний М. Залізняка полк (1 бригада). Було досить темно, як стрункі трійки вужем тягнулися по гористій дорозі в вапрямку на с. Лани. Ніхто не лалив цигарок -- було заборонено. Панувала могиль- на тиша, яку переривало порскання коней і брязкання стремен у нео- бачних молодих козаків. Нагло зачулося кілька стрілів і над головою дивізії зі свистом пролетіли кулі. То був знак, що передові стежі аван- гарду спіткалися з большевицькими заставами, які стояли на південній околиці с. Ланів, Незабаром гонець доповів, що авангард вступив у бій з ворожою сторожовою охороною, яка відходила на обсаджені зазда- легідь позиції на горбках, що лежать на південно-західній околиці с. Деліїв. Полк М. Залізняка спішив дві сотні, якими й розпочав наступ на ворожі позиції, Червоні збільшили інтенсивність вогню, але нічна доба була доброю охороною. Командир 1 бригади полковник Смовський, уважаючи, що поляк М. Залізняка не буде в стані здобути передшілля, підсилив його ряди сотнею Запорожців. Лави під загальним керуванням помішника командира полку сотника О. Титаря, мавши на чолі 3-ю сотню сотника Шила, сміливо й завзято повели наступ. По півгодинній гострій стрільбі почулося ,Сла- ва": -- наші лави заатакували південну околицю Делієва, займаючи 178 фільварок та вибиваючи ворога в напрямку на с. Кремидів і Старі та Нові Коньчаки. Темрява була така, що за два-три кроки трудно було розріжнити постать людичи від стовпа, якше вогники від стрілів освіт- лювали на хвилину контури наших і ворожих бійців. Наші наступали зі співами і гимном , Ще не вмерла Україна", що серед нічної тиші дале- ко лунало лісами та долинами. Коло 11 години ночі с. Деліїв та його околиці було звільнено від москалів, яких згідно з зізнаннями полонених було там до 400 баг- нетів -- З баталіон 366 совітського пішого полку. Частина цього куріня відходила на сс. Старі й Нові Коньчаки, а го- ловна маса його, не ставивши жадного опору розбіглася по лісах, хо- ваючись в кущах, а дехто по селах, рятуючись у городах, клунях, стай- нях, копицях сіна, збіжжа; їх забирали. частини дивізії, що йшли ззаду. Втікачі самі виходили і віддавали зброю, але зі зброєю був дуже малий відсоток, бо боялися. Часом і селяни вказували місця, де перехо- вувалися москалі, які залишалися біля осель навмисне, щоб попасти до полону. Видно було, як вони хотіли воювати за комуну. Це були пере- важно ,хахли", затуркані ,мужики". Багацько їх потім зголосилося добровільно служити в рядах нашої армії, щоб пімститися за дізнані від комуни кривди. Гоодовж трьох годин спішені лави Залізняків і Запорожців у пов- ній темряві по крутих дорогах і полях посувалися за ворогом. Місцевість тут була сильно протята ріжними прогалинами, доли- нами, горбками. Колись вона була вкрита лісом; ліс вирубано в часі Світової війни на будову шанців, бліндажів і т. п. ї тепер стирчали тільки пеньки. Всюди були покопані шанці, довкола них, як і на всьо- му просторі, валялися звої колючого дроту, позатим була тут безліч вовчих ям, зарослих повзучим буряном і чагарником і тому на кожнім кроці була небезпека, особливо для коней, а вночі й надто, Але старі партизани, призвичаєні до ріжного релієфу, уперто й сміливо посува- лися у напрямку до Старих Коньчаків, Майже ка світанку полки осяг- нули це село, розположене по обох берегах р. Горожанки. В ньому і сумежних селах притримано було багато москалів; від, них видобуто цінні відомости, що дуже допомогли в дальших успіхах акції ОКД. Зайнявши Старі Коньчаки, дивізія спинилася, щоб дати спо- чити перетомленим нічною виправою коням, а також частинам 2 бри- хади, які мали зі світанком вести дальший наступ. 15 вересня з'самого ранку розпочалася жвава стрільба в напрямку на с. Горожанка, куди пішла 2 бригада. 1-й кінний Лубенський ім. М. Залізняка полк вислано ка с. Озерце, що лежить на східньому березі р. Горожанки; його розізди дошкульно частували вогнем із ручних кулеметів ворожої застави, що там стояли. Коло 8 год. полк розпочав наступ на с. Озерце при допомозі чети 1-ї батареї в команді хорунжого Марченка, яка влучним вогнем допо- могала полкові виганяти відділ силою 150 багнетів і переслідувати йо- го аж під сс. Баранів--Красіїв. Тут полк захопив 15 полонених, 25 мушкетів, б пасів до кулемета , Максима" і 2 вози з провіянтом і на- боями. Коло першої години полк вирушив на с. Товстобаби, яке опа- нувала 2 бригада, розбивши велику групу ворога і захоливши тяжку 1ах . 179 гармату. 16 вересня о 7 год полк, як авантард дивізії, вирушив через р. Золоту Липу, сс. Коржова, Нова Гута, через р. Коропець, с. Черем- хів і став у с. Доброводи на ночівлю разом з дявізією. На шляху, де проходила дивізія, навколо всюди були німі свідки панічної втечі ворога і в придороїжних ровах лежали перекинені во- зи з поламаними осями й колесами, кухні, двоколки, валялися на уз- біччу кінські трупи, порозкидані мушкети, кулеметні паси, купи набоїв, телєфонічні дроти й інше майно, з якого бойовий обоз збирав усе, що було тільки здатне бо вжитку. Все це вказувало, в якому порядку і з яким настроєм відступало московське військо після розгрому його в районі сс. Лани- Старі Коньчаки- "Товстобаби, Не було нічого й див- ного, що протягом денного походу не міг авангард (2 кінний Запо- рожський полк) спіткати бодай хоч одного москаля, хоч зроблено було перехід біля 20-х кільометрів. Населення оповідало нам цікаві речі, які художньо змальовували переляк москалів. На запитання ,чи проходило якесь військо" від- ловідали: -- ,,Так, проходили, прошу панів, кількадесят возів ,фор- штану" (обозу). Всі роздягнені і без ,тверів" (рушниць). І так коней гнали, начеб на весілля поспішали. Щойно виїхали з села. Питалися московською мовою тро дорогу на Підгайці і Бучач. Дуже поспіша- ли. Казали, що їх французькі мурини гонять", Дивізія заночувала в Доброводах і звідти зела широку Й далеку розвідку, а на ранок 17 вересня продовжувала марш у напрямку м. Те- ребовлі, яке 2 бригада захопила при допомозі полків 1 бригади. В часі замішання в Теребовлі поручник Ізвощик з 2-Ї сотні, висла- ний в розізд на с Бучина, біля висоти 379 захопив до полону втікачів із Теребовлі -- 28 полонених, 7 кулеметів, 76 возів і 50 мушкетів. Коли полк вскочив у місто, де все ще киліло, як вода в казані, тут адютант (автор цих рядків) з ординарцями і звязковими захопив віз оперативного штабу з великим числом російських мап, переважно районів Галичини, України, Полісся, Польщі і Румунії в ріжних мірилах. В тому ж возі була друкарська машинка; й передано строєвій ча- стині полку, Цілий вечір і впродовж усієї ночі підраховували здобич: полонених і трофеї, якими було забито вщерть с. Острівчик і його околиці. 18 вересня все це відправилося під ескортою до Штабу Армії і до обозів 2 порядку полків дивізії. Від, полку вийшли вранці того ж дня 2 розізди від 3-ї сотні: один в команді поручника І. Форсюка, а другий -- хорунжого Панаретова. Ці відважні начальники -- один їхав правою, а другий лівою стороною р» Гнізна на північ, тримаючи між собою сталий звязок і прямуючи в район Тернополя. По дорозі між м. Микулинці і с. Скоморохи під ліс- ком Цісарівкою розізди заатакували ворожий курінь; він розбігля по лісі, а головні сили втікли на с. Прошову, Одначе розізди відтяли пару возів обозу. В них пізніше найшли аптику, добре забезпечену медика- ментами, яких так бракувало не тільки в дивізії, але й в цілій армії, Довсього з фурманками взято 3-х фершалів, 5 санітарів та 3 візників. Варто звернути увагу на одну характеристичну особливість: коли відчинили аптичну скриню, то в очі впало кілька десятків менших 180 екривьок, а в них були ще менші, які містили в собі циліндричні шкля- ночки, ампулки залютовані з двох кінців. То була найновща здобич медицини для лікування пранців -- ,Неосальварсан" німецького виробу; до них були відповідні шприці та лікарські прилади. Ці ліки були вель- ми коштовні навіть на заході. Як пояснили фершали, то ці медикаменти добули на девікинцях в 1920 р. у Криму. , Коло 12 год, подак приймав участь в похороні видатного старшини 2 кінного Запорожського полку, хорунжого Данила Холошина, якого забив жид-комісар підчас атаки Теребовлі. Поховали його на цвинтарі з Острівчику, біля міста. рейд 1 бригади у вороже за- Дня 18 вересня о год. 3-й попо- підля. Здобуття Тернополя. 0 лудні полк у складі 1 бригади виру- Сутички в наслідок непоро- шив у напрямі на Тернопіль. зуміння з 6 полком польських Бригаді ставилося завдання -- уланів. захопити стацію і містечко Борки Ве- ликі, перетяти звязок на гостинці і за- лізниці, що йдуть з Тернополя до Підволочиськ, та зробити наскок на Тернопіль зі сходу, щоб допомогти наступові польської 8 дивізії пі- хоти, яка мала вести його з заходу. Бригаді додано ,на пострах" 1 гармату -- 3-цальову Шнейдерівку і 18 набоїв до неї, але на чолі цієї чети був відважний і досвідчений старшина-гарматчик сотник Олександер Мартинів. 2) В авангарді йшов 1 кінний Лубенський ім. М. Залізняка полк, в на- лрямку із с. Островець через Теребовлю, сс. Лошнів, Сущин, Остальці, Скоморохи ; Смолянка, вздовіж річки Гнізна на північ. Западала темна осіння ніч, що нам дуже сприяло, На віддалі з пів кільометра до сс. Ба- ворів--Грабовець, коли бригада була в марші, розізд повідомив, що справа гостинцем від с. Магдалівка чути гурків кількох возів, щораз то голосніше, 1 сотня полку Залізняка приготовилася до зустрічі, висунув- ши дозори наперед, щоб перетяли тим возам шлях на Грабовець. На скрижуванню дороги, що вела на Скоморохи, коло кільометра на схід від с. Баворів, стояли старшини з кількома козаками - - командир 1 сот- ні хорунжий Теплий і автор цих рядків, яко адютант бригади, що при- їхав з відповідним наказом. Чекали. За якихось 10 хвилин підіхало 4 вози; на них безпечно гомоніли подорожні. Їх несподівано зупинив вартовий і оточили з усіх сторін старшини й козаки, Виявилося, що то попали живцем члени ,ревкому" -- два жидки з 10 червоноармійцями та канцелярією (в якій, до речі буде сказати, важних паперів уже не було, бо все вивіз головний комісар). Вони втікали з с, Сороцько, бо там було вже аж надто небезпечно через те, що туди доходили розізди 2 бригади О.К.Д. Притиснені комісарі зізнали, що в с. Баворів стояли частини 8-ї кінної Червоного Козацтва дивізії, які пересунулися з рай- ону м. Микулинці, і частини 60 совітської стр. дивізії, штаб якої стояв у Тернополю. Ці комісарі теж належали до цеї дивізії і тепер по ,,виконан- ню своїх функцій" вертали до неї, Натурально, що не дойхали: --комі- сарів розстріляно, червоноармійців затримано до ранку, а селян-віз- «у Пізніше ка еміграції доцент чи асистент У. Г. Академії в Подєбралах. 181 ників відправлено додому й наказано, щоб розповіли своїм односель- цям про те, що бачили, Та один з ,/газдів" обізвався: -- Так їм жидам кровопийцям і треба! -- вони мене збили нагаями перед самим виїз- дом, -- домагалися контрибуції. -- Відомости, добуті від комісарів і червоноармійців, остерегли бригаду від несподіванок і можливих втрат. Збільшивши пильність та охорону на крилах і поперед себе, бри- када вступила в с. Грабовець, ставши на північно-східній його околиці. Висилані що пів години розізди приводили червоних кіннотчиків, що блукали по селі за підводами для інтендантства 60 совітської стр. дивізії. Вони дали потрібні нам відомости про ворожі сили і більш- мені правдиву їх дисльокацію, Обставини, в яких бригада опинилась, щораз то більш ускладнялися й вимагали найбільшої обережности, а тому темна ніч їй дуже прислужилася. Розізди, переважно старшинські, нишпорили по всіх напрямках від місця постою бригади. Охороняючи себе в той спосіб, можна було сяк-так підгодувати Коней. Гінці від, розіздів привозили доповіщення, що великі сили ворожої кінноти, пі- хоти Й артилерії згромадилися недалеко на південь, займаючи: м. Ми- кулинці, сс, Лучка, Мишковичі, Остальці, Скоморохи, Смолянка, навіть Баворів. На ці відділи, як пізніш виявилося, тиснула польська 1 кінна бри- гада полковника Глуховського і частини 8 пишої дивізії генерального штабу полковника Бургардт-Букацького. Одким словом, бригада ночувала попліч із ,червоним козацтвом". Наші розізди раз-по-раз ловили полонених і приводили їх до штабу бригади, що стояв у крайній від сходу хаті в Грабівці, і достачали ці- хавих відомостей. Полоневні здебільшого були в мирному настрою, кляли свій ,кОмсостав", мовляв, ,нікуда нє годітся". Ранком 19 вересня 1000 шабель і два дивізіони польової артилерії червоних посунулося дорогою на с. Митницю--м. Скалат, на схід, а бригада рушила на північ, ідучи за своїм авангардом: -- 2 кінним Запо- рожським полком, переходячи через сс. Білоскірка- (Товстолуг- -Кра- сівка- -Дичків і до м. Великі Бірки, Цей район осягнула до 8 год ранку. Розізд, висланий завчасу, захопив ,робочу команду", яка приїхала з Підволочиськ в Бірки Великі, щоб зруйнувати міст через р. Гнізну по відступі частин 60 совітської дивізії. Ця команда мала 25 ,спеців" із саперно-технічним приладдям. На наказ свого бритадира вона зруйну- вала міст при Дичкові, перериваючи таким чином получення між Тер- нополем і м. Волочиське. , З Бірків Великих було вислано два розізди на північ вздавж за- лізниці в напрямку на с. Богданівку, щоб знищили телєфонічний і те- лєграфічний звязок у кількох місцях і зруйнували залізницю, Цям за- безпечувалося від підходу ланцирних потягів збоку м. Волочиське, а рівнож унеможливлювалося евакуацію майна і штабів Тернопільської залоти. Бригада вирушила на с. Смиківці; там зловили кіннотчика 3 від- ділу Байлова; від вього ми довідались, що в сс. Байківці -- Русянівка стоїть відділ силою до З0(Ю шабель лри 6 гарматах. Як виявила розвід- 182 х У, Р чоа. ФР - | , скенА-2 | | 4 ДН рем НЯ з. Ї. і Жіожинко 4 НОЇ ПИБАЗИ і и й» рід ТЕВНОПІРА | Ї 4 о МиТтИИЇО р пора Й8 729 г906с49 9202. б, | Ї - 77 / гу гі г , Є 5, | 4 і ч а Мротинці ау у о р / кій 5 же 3 ; у є обойитьці / і ТЕРНОПІЛЬ ся Флусянівна лить ру ку и 8 і г обелчожесжосярі 77 ; І і 7 й бика лю - | й ? 3 буасівка Щ 4 ДР - А! й Пестолуг а оо і рке с. феовагу й Б блоширна ДІ у7 , М ТИ /бибобець р «? 8 отесько іч УЗИРГЛУ. ДИ . аб Н ФТнно до, . обути, ч /рашгах Й моє й ; т кв нолянай мб Мегдоливна жо влити ) т 1 чу Й С Схомарати зоні оці обтуюця й 7 Огтальщя й У, ур7277777 і; о Серецяє . | с Крена і Б К. 2, ЧТ СЛУ ДИР «ОХ хе . МАХИ й 9 - І; Ж я» Фстровчн 1 у гребівля ії ша! 183 ка, частини цього відділу були розміщені і далі на північ, в селі Шлях- тинці. У кожному разі, ці відомости лягли в обрахунок при дальшому марші бригади на захід. Дійшовши до східньої околиці урочища Терно- пільський Гай, бригада в бойовому строю ваняла с, Русанівку полком М. Залізняка, а 2 кінним Запорожським - - Гаї Великі. Рідкою лавою посу- валися полки в напрямі міста і дійшли аж до хут. Ходорівка. Звідціль розізди несподівано заатакували большевиків, які не сподівалися мати противника зі сходу і звертали увагу лише на Серет, проти польської 8 дивізії піхоти, що звідти наступала. Ця несподівана для ворога поява в його запіллю нашої кінноти змусила його вислати проти бригади кінноту 60 совітської стр. дивізії 120--150 шабель і піхоту, бо ворог припускав, що це якийсь неорга- нізований партизанський відділ (так про те оповідали захоплені по- лонені). Та тільки ворожа кіннота й піхота підійшли на близчу від- стань, як лава 1 кінного М, Залізняка полку, що навмисне йшла вроз- брід, прийняла бойовий лад і під прикриттям кулеметних тачанок, які разом із лавами скакали між ними, блискавично оберталися, ставали на відкритих позиціях і засилали градом куль ворожу кінноту, рушила в контратаку. Ворог не витримав і кинувся до втечі. Під самим містом полк захопив кілька полонених. Недобитки ворога повернулися до Тернополя і сповістили про наявність у нас добре вимуштрованої кін- ноти. По цім випадку ворог вислав більші відділи піхоти і вона око- палась під містом і провадила безпорядну стрільбу по поодиноким їздцям. Червоні без загайки почали поспішно евакувати обози на Збараж, бо напрямок на Волочиське уже перегородила наша бригада. Але й з тамтого напрямку кулемети бригади повернули їх більше на північ. Наша гармата пустила кілька влучних гранат у саму гущину обозів і тим викликала у них страшний гармидер і паніку. Кольона обозів почала тікати полями на сс. Лозова--Курники, а в цей час рясним огнем почала сипати польська артилерія, що стояла коло с. Довжанка. Командир бригади полковник Смовський відрядив 3-ю сотню полку Залізняка з 5 кулеметами аж під, ур. Чумак-Гай. Сотня настирли- во насідала на прикриття, десяткувала його ряди Й змусила його вті- кати за обозом. Поляки поволі наступали з заходу. Свій наступ попереджували вони сильним гарматним огнем, який здебільшого не був влучний (з наших позицій було видно, де падали гранати і рвалися шрапнелі), їх огонь для нас був зрозумілий, але наш огонь і атаки на москалів ввели в блуд польську 8 дивізію, командування якої довідалося про свою помидку лише по опануванню міста й перепрошувало, що пусти- ло кількадесят стрілен по нащих лавах. Була десь година коло 2-0ї, як величезна кольона ворожого обозу й бойових частин почала вирушати з міста, яке засипала шрапнеллю польська артилерія. Лави сотень і бригади наближалися до східньої околиці міста, а на лівому крилі 3 сотня полку Залізняка була вже на полудневій околиці 184 ч шо аз збе і , шо «1 з ка в ч п - , БР» 5 і Ж / п Є; і К| і бом ; ззнареивнанваннсос пох оаое лок ми ля не : (афен З сен ю ; 4) ро Й, З до У СТО Ен; Перший ряд, зліва: Хорунжий ТОЛОСЬ ГРИНЧЕНКО. Старшина Окремої Кінної Дивізії. Сотник ІЛЬКО ГРИНЧЕНКО. Старшина Кінно-Гірського дивізіону Окремої Кінної Ди- візії, Хорунвжий ГНАТ ЦЕРКЛЄВИЧ Старшина Спільної Юнацької Школи. Другий ряд, зліва: Сотник ВАСИЛЬ ШУЛЬГА. Старшина Окремої Кінної Дивізії. Сот- ник ІВАН БАРИЛО. Адютант Командуючого Дієвою Армією У.Н.Р. Сотник ГРИГОРІЙ ПОЛТАВЧЕНКО. Старшина Спільної Юнацької Школи. Третій ряд, зліва: Хорунжий ІВАН СУХИЮ. Старшина Окремої Кінної Дивізії. Юнак ВІК- ТОР ХАРЧЕНКО. 1-го Лубенського полку Окремої Кінної Дивізії. Поручник ІВАН РА- ФАЛОВСЬКИЙ. Старшина Окремої Кінної Дивізії. Ма с» жо теки ї дні Р Чек Й РИ "4 вно а ЛО ЗЕ Му, Ро і о 34 Сов Р з і 4 хо о г а ср " і ) - - 4 ЕС у; дя З їі у Я - б 3 Х Перший ряд, зліва: Хорунжий ПИЛИП ПОСТОЛЕНКО. Старшина б6-ої стр. Січової дивізії. Поручник ДМИТРО ГУДЗІВ. Командир Автопанцирного дивізіона. Хорунжий ОСИП МИ- КУЛА. Старшина технічної сотні 4-0ї Київської дивізії. Другий ряд, зліва: Четар ЛУКА СЕМЧУК. Старшина 5-ої Херсонської дивізії. Сотник ПЕТРО ПРОЦЕНКО. Старшина 2-0ї Волинської дивізії. Хорунжий ТЇВАН ПАК. Старшина б-ої стр. Січової дивізії, перед тим четар С.С. Третий ряд, зліва: Поручник МИКОЛА КОСТЮК. Старшина 2-ої Волинської дивізії. Сот- ник ФЕДІР СУЯРКО. Начальник кулеметів на панцирниках , Таємний" і ,Помста?, Під- старшина ДМИТРО ОСТАПЧУК. 4-го Київського полку. міста, обсипаючи з ручних кулеметів і атакуючи там ворожу піхоту, яка розпочала відступ. Ворог, спостерігши, що небезпека загрожує з трьох сторін вже бойовим його частинам, а не тільки обозам, які в безладдю загатили всі шляхи, послішно почав відходити на північ. Цей момент треба було використати і командир бригади подав команду до атаки. Полки рушили ристю, а потім, гальолом' в місто на чолі зі штабом бригади і почали зникати поміж будинками східньої околиці. міста. Та тут, якби навмисне, почав сипати в цей район дощ шрапнелів польської артилерії. Це змусило полки збільшити алюр і сотні наткнулися на арі- ергардні большевицькі частини -- міцні заслони -- і з ними розпочався бій холодною зброєю. Особливо гарячий був бій на вул. Руській за костелом Св. Катери- ни. Перемога була на нашому боці. Забрали біля 300 полонених. Того дня була неділя, Не вважаючи на всі страхіття бою, всі ганки, вікна, а навіть дахи переповнені були глядачами, які вітали наших ко- заків, кидаючи букети квітів з окликами ,Слава", За яких пів години бригада розчистила дороту через цілу Руську вулицю і зосередилася за цегельнею на північній околиці міста. Там во- на зустрілася з передовими частинами польської 8 пішої дивізії, які ма- ли ше утруднення з переходом на лівий берег р. Серету, бо москалі по- запалювали всі мости. Тож понтонери швиденько навели наплавнога моста і ним за 10--15 хвилин почали масами переходити частини згада- ної дивізії, рушаючи в північному напрямку на Чистилів--Шляхтинці- - Лозава для переслідування ворога. Отже, поляки увійшли до міста піс- ля того, як цілу східню частину його опанувала наша кіннота, яка в ін- ших районах міста ще очишала його. З великим числом полонених І трофеїв чекав штаб бригади з двома сотнями на північній околиці міста на штаб польської 8 пішої дивізії; з ним малося порозумітися зро дальший плян наступу та затягнути ін- формації про загальне становище, зокрема на фронті армії УНР, з якою цей штаб мав правдоподібно тісний звязок. Командир польської 8 пішої дивізії генерального штабу полковник Бургардт-Букацький сердечно привітав штаб і бригади і команлирів полків, Він і його оточення, коли довідалися про наш бойовий склад, були дуже здивовані відвагою бригади, яка насмілилась пробитися в запілля ворота і перебувала там цілу добу. Стискаючи полковникові Смовському руку, полковник Бургардт- Букацький запитав, хто керує дивізією, а коли довідався, то викрикнув: »Віват пану генералові Омеляновичові-Павленкові""; за ним і його стар- шини підхопили ,Віват". Взаємно оповідаючи про перебіг бою, їхали до готелю , Адлера", де мав правдоподібно стати штаб польської дивізії. В часі подорожі до готелю полковник Бургардт-Букацький ословідав полковникові Смов- ському, що він і його штаб обсервували наші атаки зі сходу і дивували- ся вмілому керуванню бригадою та доброму використанню місцевости, що дуже причинилося до зменшення втрат. По приїзді до готелю , Адлера" наказав він свойому адюташтові записати прізвища керманичів цеї сміливої виправи, наче б то для 185 представлення до нагороди польськими орденами за братерську допо- могу, яка так полекшила наступ його дивізії. Тут же видав посвідчен- ня ) в тому, що наша бригада допомагала його дивізії і уділив певних вказівок для майбутньої скоординованої акції. Бригада по цьому рушила в м. Борки Великі. Бригада рушила через ціле місто; вулиці, ганки, бадькони, вікна, будинки й дахи та хідники заповнили тернолільчани, що обсипали ко- заків квітками й найчулішими словами подяки. Щирої гостинности дізнавали наші вояки, що поволі переходили вулицями міста: - - ,Наші спасителі!", ,честь кавалерії українській!" звіват!? і т, п. Дівчата підбігали й втикали в суголівля, в поводи Й сідла китиці ювіток. Жінки виносили чай, каву, молоко, хліб, булки, навіть напитками частували голодних козаків. Мужчини й дітвора роздавали цигарки, тютюн пачками. Інші приводили москалів і просили, щоб на їх очах доковати роз- праву за нелюдські кривди, яких зазнало населення підчас їх пануван- ня в місті. . Характеристичною рисою, яка врізалась у память всім учасникам то- го бойового дня, це було те, що тернопільські жиди приводили до нас полонених комуністів жидівського походження з вимогами й благанням розправитися з ними згідно з воєнними законами на їх очах. Жиди галасували і зі всілякими аргументами доводили, що тих комуністів треба розстріляти, хоч вони є їх одноплемінники. ,Бо вони здерли з Тернополя 114 міліонів рублів контрибуції в царській валюті. Як вони робили, так і їм зробіть?" -- кричали жиди. Командир бригади, не вважаючи на протести жидів, відрядив цих комуністів до штабу польської 8 дивізії під ескортою 5 козаків і видав наказ бригаді не приймати під свою опіку ніяких полонених, а тим більше жидів: -- Хай самі, що хотять, то й роблять, Командир польської 8 дивізії попередив нашого командира бри- гади, що під натиском 1 бригади польської кавалєрії полковника Глу- ховського відходить ворожа кіннота з півдня Й правдоподібно можна її сподіватись у Борках Великих десь на вечір. З цієї причини по при- ході бригади в це містечко, виставлено було міцні застави і висла- но розізди, узброєні в ручні кулемети. Ціла бригада була на поготівлі, порозтирано спини коням соломою й попущено їм попруги. Біля 9 год. вечора на заставі, що стояла під с. Дичків, нагло за- стрекотав ) урвався кулемет. Незабаром приїхав гонець до штабу бри- гади і привіз донесення, що підізжають якісь вершники й на запитання: -- Стій! Хто йде? -- відповідають поганою московською мовою: -- Стрілять буду часовова, - - або нічого не відповідають | з копита на ка- рієрі втікають. т) Оом'бдібмо 8 дум'ігії рієсбогу 1.4» 9645/ор Тагпорої 19. ЇХ. 1920 г. 4. 8 Са- фм'іадстепіє. Іабилнфста іє піпіеієгута, 2е гої. Зтомзкі, Домбаса Ї-5хеї Бгудаду, одгівіпеї Ккамувіегуізікієі дум'їгії Фгієїпіє м'брбідгіаіа? уу аксії 8 Фумлігії рієсбоїу па Тагпорої, аїакцідс тіазіо оф зігопу м'ясбодпіє) і одсіпаддс піергтуіасієЇоугі офулебік.-- Вигбагтає Рік. З2каб. Сеп. і Д-са Думтізгії. 186 Начальники сусідніх застав доносили в тому ж дусі, а маючи зго- ри повідомлення зі штабу бригади про наближення ворожої кінноти в цьому районі, були переконані, що вона надійшла і вживає хитрощів, щоби зняти застави. Оказалося, що то були польські улани, що хоті- ли пописатися знанням московської мови. Кільком уланам дошкульно дісталося за цей нерозважний експеримент. Наші начальники застав відкрили вогонь по розіздах, які в свою чергу поставили кулемети за р. Гнізною й розпочався бій. В межичасі вислано було розізди, щоб навязати у Смиківцях звязок з частинами польської піхоти, що там стояла, та виявити, чи не зайшило якоїсь помилки, бо можливо, що це була проти нас поль- ська кіннота, серед якої наша бригада, як про це вже ми згадували, ночувала, бо ж кіннота московська відійшла на цілу добу раніше. Але ті відповіди на ломаній московщині наробили каші. Вогонь із півдня щораз осягав більшої жвавости та інтенсивности. Командир бригади видав наказ виїхати четі батареї на західню околицю містечка, стати біля фільварку і звідти відкрити вогонь по незнаному ворогу. З против» ного боку чутно було інколи гуркіт гармат, що очевидно підізжали туди. Застави дістали наказ не рушатися з місць та якнайменше стріля- ти, ощаджуючи набої, бо їх після бою зісталося обмаль, а ,,ворог" за- то сипав із двох кулеметів, Уже один з командирів полків бригади дістав наказ обійти крила і вдарити на противника, як тут прискакали з криком ,,не стріляйте"? наш бунчужний і З улани з підофіцером із 6 уланського полку бригади полковника Глуховського, які оповіли, що то йде авангардом б полк уланів. Негайно наш вартовий старшина з цими уланами стрімголов по- скакали до застав, щоб припинити вогонь. Почали підізжати в похідній кольоні улани; їх начальники підо- зріло оглядали наших козаків на заставі, яка заквітила ліхтар. Наша бригада після цього почала переходити з бойового ладу до лохідного, в ,кольону по три", увійшла в містечко Й зайняла свої кватирі. Десь за пів години по приході польських полків, які розтаборили- лися на північно-східній околиці цього ж містечка, надіхав до штабу кашої бригади висланий від командира польської бригади командир 5 полку уланів підполковник Сохачевський, що вмів по московському говорити, для порозуміння з нами. Підполковник Сохачевський ознайомив нас з завданням бригали полковника Глуховського на наступний день, рівнож довідався віл, ко- мандира нашої бригади про його заміри. Польська бригада кінноти полковника Глуховського, що склада- лася з 5, 6 і 11 уланських полків, ночувала разом з нами в містечку. На- ша бригада о годині 6 вранці рушила по шляху, що провадив на Воло- чиське, з метою опанувати ней пункт, а польська кавалеєрія -- на Кій- данкці--Клеванівка- Ожогівці. Наші трофеї (до 300 полонених) ми здали 8 дивізії піхоти, а собі залишили І віз підків і ковальського зна- ряддя, 1 кулемет ,,Люїса", 15 мушкетів та до 5000 набоїв. 187 Переслідування ворога. Демон- 20 вересня полк у складі Ї брига- страція під с. Камянки. Прилу- /| ди вирушив у напрямку на Підволо- чення до дивізії. Перехід р. чиська 1, будучи в авангарді, на пят- Збруч. Захоплення Проскурова. | надцятому кільометрі спіткав ворожі розстрільни та розпочав з ними бій лід с. Камянки, ліворуч від ст. Богданівки, Бій розпочався коло год. 10 ранку. Ворожа піхота займала горбки тид Камянками. Це були недобитки 41 і частини 60 совітських піших дивізій, які відходили на с, Ожогівці. Полки бригади почали були го- товитися до атаки на цю піхоту, як нагло зявилася кольона кінноти до 1200--1500 шабель при двох дивізіонах легкої артилерії, прямуючи шляхом з с. Мовчанівка на с. Росоховатець. Звичайно, у нас охота до атаки відлала, Але командир півбатареї сотник Мартинів післав у самий центр кольони три гранати, які причинили ворогові дошкульні втрати. Як тільки розвіявся дим, було видно, що від кольони відірвався. відділ біля 300-400 вершників й дві гармати, але наступати на нас вони не мали вже заміру, бо справа їх обходила польська кіннота. Решта ко- льонни, уздрівши кольочу польської кавалерії, яка йшла на переріз, змінила напрямок з Ожоговець і перемінним алюром пішла на Воло- чиське, В цей момент командир бригади відрядив автора цих рядків з дво- ма звязковими і сурмачем, у бік с. Кійданці, де йшла польська кіннота, щоб добути у неї кілька десятків набоїв до нашої гармати, Я доскакав до авангарду польської бригади полковника Глуховського -- 5 улавн- ського полку, і зголосився до командира його, що в цей час спинився на узліссю на північний схід від с. Романове Село і обсервував бій нашої бригади. Я представився Й зясував ціль свого приїзду, але він не міг задовольнити прохання, бо для цього треба було б їхати аж до дивізійного парку, де було, як він казав, Кілька сот забраних ними російських стрілен. Я розпрощався з офіцерами 5 полку, які перестерігали мене їхати навпростець, бо зауважили кількох червоних вершників, які герцювали на південному боці Богданівки, де власне були передові лави нашої бригади. Та навпростець було близче... Ворожа кіннота виставила дві гармати на висоті 172.9, на схід від Камянок і почали частим огнем обстрілювати наші лави й гармату, шо стояла під лісом у 2--3 верствах на північний схід від с. Галущинець. Нажаль наша гармата не могла відповідати, бо мала всього 4-5 набоїв. Гарматна стрільба з боку ворога потривала ще з пів години і врешті припинилася, Це мабуть тому, що цей відділ (очевидно арієр- гард) побачив, що польська кіннота обходить його, а тому звернувся і гальолом поскакав доганяти кольону, що маячіла на обрію. Піхота, однак залишилася й бій тривав до 18 години. Не варто було встрявати в бій з піхотою, тому полки почали стягуватися за ліском: біля с. Галу- щинці і вже добрим смерком бригада рушила на злуку з рештою ди- візії. Коли кольона бригади перейшла через с. с. Жеребки Шляхетські й Королівські, та вже вирушила з Королівських, її несподівано обстрі- 188 ляно з лісу. Виявилося, що то були большевики, яких потім розігнали наші кінні дозори кулеметним огнем, пятьох кладучи трупом. Коло 2 години вночі прийшла бригада до м. Скалату, переповнене обозами й частинами 2-о0ї Волинської стрілецької дивізії. Тут брига- да заночувала на краю міста й на другий день 21 вересня о год. 11 прий- шала в с. Сороцько, По дорозі з с. Кривого до Юзівки знайшла бригада залишений мотор від радіостації, не дуже попсований. В с. Сороцько спіткала бригада штаб дивізії і 2 бригаду, які готовилися до вимаршу. Командир дивізії привітав бригаду й подякував за блискуче вико- наний рейд у вороже запілля, Бригада в складі дивізії рушила через с. Юзівку, Криве, м. Скалат, Скалатську Новосілку, Старий Скалат і спинилася в с. Хмелиськах -- куди прибула на 6 годину вечора. При кінці походу коні були так втомлені, що половина полку була ,йв поводу". Цілий день 22 вересня полк відпочивав, бо коні вимучені були так, що лежачи їли пашу. Майже 600, було розкованих і захоплений в Тер- нополю віз підков придався дуже. Згідно з наказом ло військам Дієвої Армії від 20. ЇХ. 19120 р. Ч. 0175 наша дивізія й 6 стрілецька дивізія увійшли до армійського резерву. Згідно з наказом по дивізії, 23 вересня полк вирушив о 8 годині ранку, як авангард її в напрямку на м. Сатанів, маючи на чолі І сотню в команді хор. Теплого з кулеметами. Біля с. Турівки ціла дивізія по- пала під ворожий гарматний огонь. Червоні зза Збруча з двох гармат випустили коло 70 штук гранат і шрапнслів, але 3 них майже три чверти не розривалися і падали далеко від полку, який без страт дійшов аж до с. Волиці, де мав бути район для дивізії. Однак це село було забите по береги 2-ою Волинською стрілецькою дивізією, через що полк мусів повернутися з дивізією в с, Красне, але й тут по 15 козаків стояло в одній хаті. 24 вересня коло 8 години ранку полк вирушив з с. Красне, згідно з наказом. по резервній групі Ч. 499 -- пройшов с. Волицю і в Сатанові перейшов р. Збруч -- вступив на рідну землю. Полк тимчасово спи- нився, як І ціла дивізія, в с. Покровці на відпочинок, де підгодовано ко- ней, і о 16 год. вирушив на м. Кузьмин, де Й став побіч 6 стрілецької ди- візії, коло 11 год. вночі, виставивши стежі. 25 вересня коло 7 год. ранку полк у складі дивізії вирушив у за- гальному напрямку на Проскурів, слідом за б стрілецькою дивізією. Окрема Кінва на короткий час перебувала в резерві. В м. Фельштин було залишено бойовий обоз 1 порядку. Вліво було чути жваву арти- лєрійську стрільбу: то 1 Запорожська та 2 Волинська дивізії вели бій з червоними бронепотягами, які охороняли доступи до Проскурова. Раптом почулася рясна кулеметна й мушкетна стрільба за горб- ками: то 2 бригада О. К. Д. розпочала атаку на с. Малиничі. 4 кінний Ніжинський їм. 1. Сірка полк захопив тут 175 полонених. Окрема Кінна Дивізія захопила ст. Проскурів атакою 1 бригади, яку безпосередньо під гураганним огнем бронелотягів провадив командир дивізії гене- рал-хорунжий Омелянович-Павленко. Над вечір О. К. Д. отримала наказ іти на відпочинок. Наш полк мав стати в селі Нижні Вовківці, але його займали частини 6 стрілець- 189 кої дивізії, Полк рушив через залізницю Проскурів- Ярмолинці і коло другої години вночі розмістився в с. Верхні Вовківці. Тут до штабу пол- ку зголосився втікач з большевицького табору в уніформі звичайного червоноармійця, який видавав себе за бувшого полковника Орлова. Він оповідав, що піхоти в районі Проскурова було коло 4.000 ,бойцов ваабіце" але одна третина без зброї, 4 гармати і велика кількість обо- зів. Далі, що в районі Вінниця -Жмеринка--Лятичів тривають криваві бої з повстанцями. Після допиту штаб полка відправив цього черво- ноармійця до штабу дивізії, а звідти до штабу армії, бо він просився, щоб його відправили до московських антибольшевицьких частин. 27 вересня полк згідно з наказом перейшов у село Гречани біля Проскурова. Це село червоні знищили в жахливий спосіб і ограбували до нитки. А в листопад) 1919 р. це село співало ,вставай, прокляттям заклейменний" і грабувало разом із ,Пашковецькою республикою" державне майно на стації та гроші, коли налетіли. денікинці. Тож чуже завжди боком вилазить! Покоштували ,комуни"?, тепер плакали пе- ред нашим військом і самі собі дорікали, що негідно поступили в 1919 році. З самого ранку 28 вересня було чути вибухи гарматних стрілен, що падали недалеко: то стріляли ворожі бронепотяги по Проскурові, але наша артилерія своїм дощкульним огнем змусила їх тікати на Дераж- ню. Між іншим, оповідали свідки, що в Проскурові червоні москалі так почистили" усіх громадян, що навіть ,на учотє" (обрахунку) були картини, вікна, що виходять на вулицю, фіранки, музичні інструменти іт.) і за це мали платити кару, як за предмет ,дбуржуазного вжитку". 29 вересня полк перейшов у складі О. К. Д. в с. Ружичну, в армій- ський резерв. Тут зайшли зміни в складі старшин полку, а саме: сотник Титар одержав на власне бажання припис відбути в розпорядження вартового генерала штабу Дієвої Армії -- мав лікуватися від грудної недуги. До полку прибуло два нові старшини: сотник Мироненко й сот- ник Кучера (рітмайстер австрійської служби); сотник Мироненко від- разу ж дістав відкомандирування до кінного вишколу дивізії, як ін- структор й викладач, і до полку він більше не повертався. Згідно з на- казом по О. К. Д. полковник Смовський передав обовязки командира бригади прибулому до складу дивізії полковникові Триліському (див. розділ І). Понадто полк відвідав командуючий Дієвою Армією гене- рал-хорунжий Омелянович-Павленко в оточенню старшин штабу, дя- кував особисто за останні славні бої О. К. Д., особливо за рейд 1 бри- гади в запілля ворога й опановання Тернополем. 30 вересня вранці прибув обоз 2 порядку. Коло 9 год. полк згідно з наказом вирушив через сс. Шумівці -Баламутівка- Миахалківці - м. Михампіль і зупинився 1 жовтня в с. Загинці. В цьому селі наслу- халися ми скарг селян на комуністів. Хліб міняли так: за 1.500 пудів жита давали 12 пудів соли. За пуд хліба платили совітськими грошима 45 рублів, за корову -- 120 рублів. -- зїйовчи й нічого не кажи, бо все це в комуну потрібно" -- так 60 літні селяни зі сльозами на очах скаржилися старшинам і козакам. А про насильство і гвалтування жінок і доньок, то майже в кожній хаті чулося. 190 В полку в той час відбулися вибори до полкового суду в такім складі: підполковник Марущенко-Богданівський голова, сотник Щи- ло, поручник Шаульський, підхорунжий Дейнека Данило від 1 сотні і козак Савич Володимир від 2-1. 1 жовтня прийшов наказ, на підставі якого знову полковник Смов- ський призначався в. о. командира | бригади з залишенням команди- ром 1 Лубенського ім. Максима Залізняка полку, а полковник Трилісь- кий начальником старшинського і підстаршинського вишколів О. К. Д. зі зразковою кузнею. Допомога в акціях 6-0ї стріл. Окрема Кінна дивізія отримала дивізії від 2 до 6.Х. 1920 р. наказ допомогти 2-й Волинській і 6-й Вимарш на відтинок фронту стрілецьким дивізіям, яким поставле- 3-ої Залізної стріл. дивізії. но було завдання опанувати лінію Стара Синява- Деражня -Воньківці, Виконуючи наказ, вислала О. К. Д. 1 бригаду з першою четою батареї кінно - гірського артилєрійського дивізіону, які мали зосередитися в районі с. Женишківці з таким розрахунком часу, щоби на світанку захопити ворога, який знаходився в районі сс. Охримівська Слобідка -- Петраші, допомагаючи наступові 17-ї бригади б6-ї стрілецької диві- зії, що в цей час стояла в районі с. Загинці. 1 жовтня коло півночі полк прибув у місце розпологу 17-Ї бригади 6-ї стріл. дивізії -- в с. Загинці, Тут отримано докладніші вказівки про загальне положення на фронті цього відтинку, потім 1 бригада пішла далі. Доходячи до с. Мазьники ?) прийшлося подвоїти чуйність і обе- режність через те, що розпочиналася лінія фронту, яка досить часто пересовувалася. Бригада зупинилася на південно-східній околиці цьо- го села, вислала додаткові розізди й чати в напрямку на села Янчинці- Божиківці-Зяньківці-Ясківці. За пів години розізд, висланий на с. Ян- чинці, доніс, що це село займає ворожа піхота, як теж і лісок, що ле- жить на південь від села, і що вона цей розізд обстріляла. Бригада просунулася наперед за село, займаючи лінію вздовж с.с. Ясківці-Охри- мівська Слобідка і над ранком цілковито опанувала південно-східню околицю: с, Янчинці, утримуючи контакт із охоронними стежами моска- лів. Таке ділання 1 бригади мало на меті насамперед виявити дійсні сили червоних та їхню дисльокацію і з того старшинські розізди до- сконало вивязалися. Це дало змогу чоловим стежам бригади до 5 год. ранку витиснути ворожу охорону з с. Янчинці та відкинути її на с. Ше- лехове, на яке й розпочався наступ. Червоні теж не спали, обсадили позиції, природньо зміцнені, й стійко боронилися, бо ще були доступи до ст. Деражні і м. Бару, які в той час становили важливі операційні пункти, До 11 год. ранку обидві бригади по розмоклому грунті настир- ливо та вперто витискали ворога, здобули фільварок Бомкова, з якого повели демонстраційний наступ на с. Шелехове, Кількаразові наскоки з) Див. єтюд автора ,На світанку". Істор. календар-альманах , Червоної Калини?" на 1930 р., стор. 127--132. 191 бажаних наслідків не дали завдяки природньо сильній позиції с. Ше- лехове; річка Ровець оточувала його майже з трьох сторін, саме їж село лежало на височині. Осередок села був на вершині гобка, який був до- сконалим обсерваційним пунктом, і особливо дзвіниця, а на доступах майже не було так званих мертвих просторів і тому атаки не принесли додатніх наслідків. Переправа-міст, що лучив дорогу з с. Шелехове до с. Янчинці чер- воні добре забезпечили, виставивши 4 кулемети, так що атакувати його в чоло було неможливо. Червон), бачучи свою перевагу, надумалися трохи посунутись на південь, та наш артилєрійський огонь прикував їх до місця. Під при- криттям цього вогню 1 кінний М. Залізняка полк та одча сотня 2 кін- ного Уманського Запорожського полку в розгорненому строю повели атаку на с. Шелехове. Ворог, маючи добрий обстріл, уступився на спа- дисті узгірря, з яких гарматним і кулеметним огнем відбив атаку. В часі цієї атаки, командир чолової 3-ої сотні полку Залізняка сотник Шило був поранений в праву ногу, проте керував сотнею аж до кінця бою, який сотня провадила в слішеному строю. Крім того ранено четового 2-ї сотні Михайличєнка Олексу і козака Дітченка Івана. Цей бій був непожиточний для І бригади, але він спинив наступ червоних на крила 2-ї Волинської та 6-Ї стрілецької дивізій, Кінні від- діли, зміцнені ручними кулеметами, в яких по Теребовлі й Тернолілю не було недостатку, паралізували акцію ворога на згаданих відтин- ках, а атака прикували його до місця. Наша гармата збила заставу на мості й лідбила 2 кулемети. 4 жовтня коло 7-Ї год. ранку полк вирушив з с. Зяньківці до с. Ян- чинці і там став на позицію. Цілий день тримав відтинок фронту, ма- ючи звязок з 2-ю Волинською і б-ю стр. дивізіями -- з цею останньою телєфонічний. Пополудні поранено козака 3-Ї соткі Кучу і його коня в часі, коли повертався з с. Божиківці зі штабу 17 бригади 6 стрілець- кої дивізії, до якої Іздив для звязку. Впродовж цілої ночі й наступ- ного дня (5 жовтня) ворог цілий час провадив артилерійську підго- товку до атаки на 6 стрілецьку дивізію, яка ані на крок не уступала зі своїх позицій. Коло полудня 5 жовтня начальник штабу цієї дивізії просив ко- мандира 1 бригади полковника Смовського вислати один полк на від- тинок 17-ї бригади, яку ворог почав тиснути переважними силами. В цей же час розізди донесли, що червоні звільнили с. Шелехове і Ше- лехівську Слобідку та зосереджувалися до удару якраз на цю бригаду ліхоти з північно-східнього божу. Протягом кількох хвилин збірний полк в команді командира 2 кін- ного Уманського Запорожського полку підполковника Жуланіса. ру- шив ристю на с. Шелехове, яке зайняв цілком непомітно для ворога. Полк зосередився на північній околиці села і розіздами вмить зняв застави, що охороняли с. Гоголі, в якому ворог почувався цілком без- печно, стоявши по хатах. При підтримці кулеметів і бокових стеж полк із криком ,Слава" вскочив у село власне в хвилині виходу червоно- армійців із хат; торуючи дорогу шаблями і списами, до того приго- 192 ломшив ворога, що той кинувся в розтіч на всі сторони, бо не споді- вався отримати удар із запілля. Головні сили ворога, який був на східній околиці села, в безладді відступили на с. Єлтухи, навіть гармат своїх не прикрили, що тільки- но ставали на позицію і не встигли ще окопатися, як дісталися відваж- ному кінному полкові 6-ї стрілецької дивізії, Гармати стояли на висоті. »154", а передки до них на краю седа Гоголі ї при наскоку збірного полку полковника Жупінаса втікли на с. Єлтухи. Наші сотні переслі- дували ворога влучним кулеметним огнем і змусили шукати рятунку в лісі, що тягнувся по обох боках шляху втечі. Збірний полк захопив у с. Гоголі бі полонених, що належали до трьох полків, а саме 538, 599 і 540 (180 бригади 60 совітської пішої ди- візії), З вози з ріжним військовим матеріялом, поміж якими одна під- вода була цілковито виповнена набоями, яких так бракувало в наших полках. Бій тривав недовго. Здобич була невеличка. Цей бій мав те зна- чіння, що ворог не виконав свого пляну. Несподіваний удар збірного полку розбив і розпорошив сильний відділ червоних, що Й дало мо- жливість 17-й бригаді 6-ї стрілецької дивізії не тільки утримати свої позиції, але й просунутись значно вперед, витиснувши ворота з с. Бо- жиківці, залишити за собою це село та збагатитися коштом захопле- них трофеїв, не згадуючи вже про залишені без передків гармати. Хутко й рішучо переведений цей наскок приніс свої користи і на відтинку фронту 2-і Волинської стрілецької дивізії, бо ворог мусив ря- тувати своє положення, загрожене через цей пролом, Увечері збірний полк повернувся до місця постою бригади в с. Янчинці. Тут дістала бригада наказ про вимарш на злуку з рештою дивізії. Повідомивши сусідів вправо й вліво 1 бригада о 10 годині вечора стала на марш і по півночі прибула в с. Загинці, де поновно отримала наказ бути готовою до вимаршу на фронт, бо лінія фронту знову якось захиталася. На ра- нок 6 жовтня наказ стратив актуальність; ситуація на фронті змінилася на нашу користь і бригада рушила до с. Монастирка. 11 жовтня коло 7 години полк у складі дивізії, як її авангард, ру- шив з м. Шарівка через сс. Борбухи, Ковалівка, Калинівка, м. Зіньків, сс. Станиславівка, Пилипи, Олександрівський Майдан, Глібів і на 7.30 вечора прибув у с. Капустяни. До полудня 12 жовтня полк стояв у цьому селі, опісля вирушив на південь, спиняючись у с. Филянівка, яке вщерть було набите вій- ськами. Селян у цьому селі москалі ограбували дощенту. Коло 7 год. 13 жовтня полк вирушив у складі дивізії з с. Филянівка на відтинок фронту 3-ї Залізної стрілецької дивізії. Присутність там О. К. Д, витворила добрий настрій і частини перейшли в протинаступ, займаючи м. Заміхів. 2 бригада О. К. Д. обсадила сс, Гулі, Гулівська Слобідка і перед год. 9 вечора здобула м. Ялтушків. Вночі, завдяки необережності й байдужності командира 2 бригади О. К. Д., москалі зробили наскок на дивізію, якої головні сили стояли в містечку. В часі стрільби був ранений тяжко в груди козак 2-Ї сотні Дмитренко Іван, звязковий полку зі штабом дивізії, який віз донесення. За Держазвість 13 193 Бій І бригади О. К. Д. зам. Бар 14 жовтня коло 9 год. І бригада 14. Х. 1920 р. (Схема ч, 3). вирушила з м. Ялтушків по шосі, що веде на Бар з метою здобути це місто ізнищити ворога, що оперував у цьому районі і якого сили в кілька- десят разів перевищували бойовий склад бригади. - Не встигли полки пройти кілька верстов за містечко Ялтушків на північ, як почули туркіт кулеметів. В авангарді йшов 2 кінний Уман- ський Запорожський полк. Звязковий доніс, що авангардна З сотня вступила в бій з ворожою піхотою, яка зайняла позиції під с. Волоські Черемиси, а на висоті 218 мала головний пункт зосередження. Слідом за Запорожським пішов і 1 кінний М. Залізняка полк разом зі штабом 1 бригади. Запорожці заатакували большевиків під с. Терешки, взяли коло 100 полонених 365 полку (122 бригади 41 совітської пішої диві- зії), однак же понесли втрати -- забитий був хорунжий Бідай і 2 козаки. 1 сотня М. Залізняка полку, вислана на праве крило ворога, заува- зживши, що ворог наставив кулемет, щоби повздовжнім огнем бити по лаві Запорожців, які летіли в атаку, -- вмить скочила на цей куле- мет. Та ворожий кулемет був готовий до бою, обернувся проти Заліз- няків і вбийчим огнем намагався їх спинити. Але дарма; хоч і проши- ло декілька десятків куль, розторощуючи ноги найвідважнішим коза- кам 1 сотні Томенкові Павлові і Чурсинові Олексі, які першими летіли на цю пекельну машину, що залишила їм памятку до смерти, кулемет вмить ока опинився в руках Томенка і Чурсинова, що повернули його проти ворожої піхоти і тим братерсько допомогли Запорожцям закін- чити бій. Належить тут підкреслити, що під поглядом забезпечення медич- ним персоналом становище 0. К. Д. було катастрофальне -- не було ніодного лікаря. В цьому бою перщу медичну поміч несли з правдивим посвячен- ням свого життя сестра-жалібниця пані Ніна Ровинська 7) з 1-ї батареї кінно-гірського гарматного дивізіону полковника Алмазова та стар- ший фершал 1 кінного їм. Максима Залізняка полку бунчужний Сугак Грицько. Не зважаючи на те, що товітря пронизували ворожі гранати і шрапнелі густо падали на відтинку бригади, ці санітарні службовці віддано виконували свій обовязок і за те заслужили собі на безмежну вдячність від козаків, бо неодному врятували життя. Червона піхота за с. Терешки поробила шавці і в них залягла, че- каючи на резерв, який незабаром зявився, а саме була це 140 бригада 47 совітської пішої дивізії. Крім того, надійшов кінний відділ тов. Бай- лова до 120--150 бойців. є") зх) Б. дружина Дмитра Ровинського, б. члена Української Центральної Ради, який в травні 1917 р. їздив у складі делєгації до ,Временного Правительства? і ,Со- вєта Солдатських і Робочих Депутатів" з постулятом І Українського військового Зіз- ду. Пізніше -- артист Харківського театру в У. С. С. Р. хе) Для висвітлення олеративної ситуації треба доповнити опис автора такими даними: 6-а стр. дивізія розбила в той час ворога під с. Єлтухи і наступала на Бар; трохи згодом 4-а Київська див. тиснула на ворога долиною р. Ров. Ділання цих дивізій, з яких одна загрожувала ворогові з півн.-заходу, а друга з заходу, значно лолекшили акцію 0. К. Д. -- Редакція. 194 У . ї а і У і о Комарівці о М - | чу со , амрки О "ко аа 5 б /ванівці 1 гр. айня б : - а Миів Д. г соні кв о фюладне а М 7 ожина "7 Й Й і ж ес (Жмеринка 7 ялою АУРУ» ур А! Уптугувия | У і Митжи 0 || У Сереривн є Я | ЗУ оботенлово 29 дог. . ї | р Й о Со нсаня | 7 - Фосисієфня ра І | ФКия б. «А і л фулни ОМ, : | Ж ів - ЕІ иулритеом м о, і 4а 777 5 Р ож о че. і сані й оподат лельніво чі в / би ація / 1 о Смітятя І о Жепонгород РУ ДТ до С Рі Там 5 с ото Понатека | ) 1 оПеретила умиці і | Ми ся | і З Ж ; За, | | Кк ) - СИЕМА-З до | доля Фуремог Тиної" ДИВІЗІЇ М т м фор ї м Стенісла думи Аг 9 жовтня 2202 | 4 Ф 4 є 1 о аб ту 195 Ця кіннота вискочила напроти 1 сотні полку Залізняка і кинулась в атаку, розсипаючись у лаву. Цією демонстрацією вона мала притягти на себе увагу Запорожців, які б кинулися на неї і тим підставили себе під флянковий огонь ворожої піхоти, Але це не вдалося. Московська кіннота нічого не виграла, бо влучний огонь кулеметів її розпорошив і вона втікла за хут. Балашкинів. Перша сотня Залізняків захопила пять червоних кіннотчиків, між ними був один ,комвзводний". 2-ій сотні полку М. Залізняка, висланій на допомогу 1-ій, наказано після переслідування ворожої кінноти повернутися до полку. Ворожа кіннота не показувалася вже аж до кінця бою. Московські гармати, що стояли з боку с. Гаврищківка на висоті 169, досить докучливо били по лавах наших полків. В міжчасі прибув сотник Мартинів, поставив гармату (бо була тільки одна) на відкритій позиції і прямою наводкою випустив кілька влучних гранат. Поразка ворожої артилерії (6 гармат) надала бадьорости лаві, яка цілилася до другої атаки. Ворог уважно стежив за перестроєнням наших лав і почав відтя- гувати свої розстрільни до лісків, звідки йому було би безпечніше зво- дити оборонний бій. Та Запорожці з одного боку, а дві сотні Заліз- няків з другого боку змусили ворога відмовитися від свого наміру івін почав відступ по шляху на Бар. Лави бригади в деяких місцях ки- нулися на слабші місця і відтяди частину розстрільни, перериваючи та- ким чином фронт у кількох місцях, Ця тактика нашої кінноти дезорга- нізувала ворога, який відчував силу тільки в міцно збитій одноманіт- ній масі і не здатний був до ділань відокремлених, Зате добра власти- вість наших козаків полягала в тому, що в акції відокремленій, вони краще справлялися, ніж у щільній масі. Ця атака дала бригаді 170 по- лонених, За селом Терешки ворожа розстрільна силою до 1.200 багне- тів тягнулася переривчатим ланцюгом, Московська артилєрія підчас відступу своєї піхоти мовчала, бо була підбита влучними стрілами сот- ника Мартинова, натомісць наша гармата майже не відставала від лав полків і картечним огнем розпорошувала відділи ворожої піхоти і не давала їм згуртуватися. Лави Запорожців, без огляду на те, що з їхніх рядів вибули найкращі бойці, та не вважаючи на численну перевагу ворога, уперто просовувалися наперед, осягнули висоту 156 і стали тготовитися до третьої атаки. Уперто обороняли кожний крок сноєї по- зиції, яку нашим полкам приходилося із гарячими боями добувати, тим більш, що оборонці були задурманені горілкою й наркотиками, яких зажили за годину перед початком атаки (оповідали полонені). Через це червоні старалися утриматися на новозайнятих позиціях, при- водячи до порядку потромлені баталіони. Але під натиском Запорож- ців мусили вони відкотитися аж під с. Окладне. Під згаданою вище висотою 2 кінний Запорожський полк дістав підсилення двома сотнями полку Залізняка і кулеметною командою, Ця остання в команді сотника Дідка відкрила вогонь, роблячи завісу і допомогаючи лаві йти в атаку. Добру допомогу дала й гармата, яка з відкритих позицій не давала своїм огнем зробити ворогові лерегру- повання, 196 В часі підготовки до третьої атаки ворожа піхота сильно обстрі- лювала наші позиції. Під цей огонь мав нещастя попасти молодший старшина 3 сотні 2 кінного Уманського Запорожського полку хорун- жий Іван Зозуля. Він підіхав до бригадного адютанта (автора цих ряд- ків), шоб закурити цигарку, як нагло і відрухово цілим тягарем тіла ринувся назад, схопився за щоки і став хилитися на коня -- куля ви- била йому 17 зубів, Чимскорше сестра-жалібниця пл. Ровинська відве- зла його до Ялтушкова, зробивши провізоричну перевязку. 3-ій сотні Запорожців того дня рішучо не щастило: вже другого старшину до полудня було тяжко поранено. Ворожий огонь примусив командирів якнайскорше розпочати ата- ку. Рідкі лави висунулися на горбки і під завісою вогню кулеметів і гар- мат легкою ристю наблизилися до піхоти, що зайняла позицію ка пів- денній околиці с. Окладне. За 400--500 кроків від ворожих позицій пролунало , Слава" і повним махом коня лави понеслись із голими ша- блями на піхоту, з боку якої з диким вереском розляглося ,Вррраааа". Але з місця ворожа піхота не рушила, тілько подвоїла вогонь. За кілька хвилин бій ущух. Стало якось дивно тихо, тілько стогін ранених червоноармійців переривав цю тишу. Белькотали якісь незро- зумілі слова. Ця атака дала 1 бригаді О. К. Д. 331 полонених із червоними ко- мандирами та двома жидами-,політруками", 550 рушниць, 2 справні кулемети і інше майно. Полонені належали до 418 і 419 піших полків 47 совітської пішої дивізії і складалися переважно з киргизів, татар, сартів, калмуків. Був між ними і незначний відсоток ,цправославних" з центральних губерній Московщини. Козаки, що добули ціх бранців, дуже дивувалися, а деякі молод ші, що ще й не бачили ніколи подібних азіятів, позлізали з коней і з цікавістю придивлялися до косооких ,комуністів". Довго старшини штабу бригади мордувалися, локи вистроїли по- лонених, поставивши наперед москалів, а за ними і решту. Полки, від- рядили конвой і рушили на Бар, шо лежить в кориті річки Рова, між величезними ставами, які ділять місто на південну й північну частину. 3 горбка було видно метушню, яка повстала в місті, куди бігцем наближалися рештки 47 совітської пішої дивізії з галасом і криком про поміч, У місті клекотіло, як у казані. Обози наробили гармидеру, за- тородили дороги, завалили вулички, втікаючи ріжними шляхами, щоб тільки якнайшвидче вискочити з міста. Кіннота Байлова топтала піхоту, стрімголов прориваючися на пів- ніч, замісць прикривати відворот піхоти й обозів, Обози продиралися на північ на сс. ІНтирки, Іванівці, а на с. Комарівці гальолом утікала артилерія, цілковито стративши боєздатність -- одна гармата по одній, друга по іншій дорозі. Наша гармата, ставши на схилі висоти 157, що на північному боці с. Окладне, в команді командира чети сотника Наріжного, прямою на- водкою клала гранату за гранатою в вороїжу юрбу, яка перетворилася в перестрашену череду. Тікало все, що було в місті, скидаючи з себе все, що заважало рухові, навіть одяг і обув, щоб тільки врятуватися. 197 Полки 1 бригади на плечах ворога прямували до міста, але мо- скалі ще востаннє пробували спинити їх кулеметами. Ще наші полки були добрих пів верстви від міста, як ті кулемети вже ,мотнули" до міста. Дві наші сотні відрізали від них головні сили, забираючи Їх до неволі. Рештки залишилися під Баром навіки, бо потопилася в грузь- кому болоті ставів; не багатьом пощастило втікти на північ. Спритніші, переважно москалі, поховалися по дворах, звідки ви- водили їх мешканці, коли прибула решта частин О. К. Д. Виловлених бранців горожани передавали козакам. Потекло б чимало крови, бо до самосуду було недалеко. Барівчани пяніли жадобою пімсти за запо- діяні кривди, але переконування старшин та козаків бригади згасили цю іскру пімсти, Москалі чекали, що їх всіх розстріляють, як то вони са- мі робили в подібних випадках, На обличчах полонених блиснув радіс- ний вираз, коли дізналися, що їх відрядять до штабу дивізії, а звідти підуть у концентраційні табори. Гармата наша знялась з позиції спід Бару і з кінними лавами, про- скакавши через місто, стала на північно-західній околиці його біля це- гельні й далі розстрілювала кольону ворожих обозів, які втікали. Стрі- ляти було чим, бо в місті захоплено було 20 скринь набоїв. Кіннота тов. Байлова втікала в напрямку сс. Комарівці -Радівці, боючись по- пасти під, огонь нашої гармати. Між іншим, підчас пятої атаки у Запорожців ранено було в руку, чна щастя легко, командира 3 сотні -- останнього старшину -- сотника Коломенського Олександра, але він вів сотню аж до кінця бою. В часі атаки 1 бригади на Бар брав уділ і 4-й кінний Ніжинський ім. Ї. Сірка полк у команді підполковника Корчунова, допомігши в 0- станній -- пятій -- атаці на с. Іванівці. Біля 9 год. вечора веревтомлені полки, женучи поперед себе по- хонених і обози, входили в Бар, де чекала на них решта О. К. Д., яка прийшла туди ще засвітла. Горожани Бару сердешно вітали полки О. К. Д., що тут концентрувалися. Виносили хліб із маслом, молоко, чай, каву, ковбасу, шенку і т. ін. тютюн, цигарки і всім цим частували козаків. За цей бій полк отримав спільно зі своїм побратимом 2 кінним У- манським Запорожським полком шодяку від командира Окремої Кін- ної Дивізії в наказі, який нижче подаємо: НАКАЗ Окремій Кінній Дивізії 15 жовтня 1920 р. Ч. 61. с. Окладие під м. Баром. 51. Дивізія 14 жовтня після підходу в містечко Ялтушків частин 4-ї Київської стрі- лецької дивізії о 13 год. вирушила для дальнійшого виконання свого завдання, а саме -- опанування м. Баром. В голові дивізії йшла 1 бригада в складі полків: 1 кінного Лубенського ім. М. Залізняка та 2-го кінного Уманського Запорожського полку, під керуванням коман- днра бригади полковника Ємовського. Бригада в трьох верствах на північ од м. Ял- тушкова стрінулася з частинами ворожої ніхоти 365 полком, 122 бригади 41 совітської 198 пішої дивізії. Після кінної атаки цей полк був взятий до полону. Дальнійшим рухом 1 бригада вела бій з 140 бригадою 47 совітської пішої дивізії, яка йшла в наступ для заняття м. Ялтушкова й зустріла 1 бригаду на горбах, що на південний захід од с. Окладного. 1 бригада кінною атакою цілком знищила 140 бригаду, взявши до полону 418 і419 полки до 600 багнетів і ка плечах панічно втікавших недобитків та кінного полку Гайлова вдерлася в м. Бар. В переслідуванню втікавшого ворога приймав участь 4-й кінний Ніжинський ім. кошового отамана І. Сірка полк, який був кинутий на допомогу 1 брикаді після атаки її за с. Окладним. За час бою від м. Ялтушкова до м. Бару включно, 1 бригада маза чотирі атаки в кіпному строю. Бригада понесла досить тяжкі втрати, загубивши 3-х старшин раненими, заби- того 1 козака, ранених 9 козаків, забитими 11 коней і раненими 21. Але ці втрати 1 бригади робляться непомітними в порівнавню зі згубою ворога, який остаточно у- тратин 3 полки -- 365 полк 122 бригади, 418 і 419 полки 140 бригади. Ворог тяжко поплатився за наших старшин і козаків. Операція 1 бригади дала Дивізії на 14 жовтня слідуючі трофеї: 750 полонених, 7 коней, З тачанки з діючими кулеметами, 800 штук рушниць, 20 ящиків гарматних набоїв, до 50.000 рушничних та 60 фір обозу, головне з харчами і військовим майном. Командир батареї сотник Наріжний, маючи одну лише гармату, ввесь час слід- ком йшов за 1 бригадою Й роботою тієї гармати примусив втікати З ворожих гармати і взагалі багацько допоміг бригаді, розганяючи ворога прямою наводкою лід дійсним рушничним вогнем його. Висловлюю щиру подяку командиру батареї сотникові На- ріжному, всім старшинам та козакам батареї за чудову їх службу на полі бою. Той факт, шо майже під усіма старшннами 2-го кінного Уманського Запорожського пол- ку забито та ранено коней, вказує на те, що старшини виказали себе підчас бою стар- шинами-лицарями в родині лицарів-козаків. Дякую від імені нашої Матері України, чекаючої на нас, яко сласителів -- Командира І бригали Полковника Смовського, ко- мандира 2 кікного Уманського Запорожського полку підполковника Жеупінаса, ко- мандуючого 1 кінним Лубенським імені Максима Залізняка полком сотника Голуба, всіх п. п. старшин та козаків полків Максима Залізняка та кінно-Запорожського за славетний бій, закінчившийся розгромом майже цілої дивізії ворожої піхоти. Наказую командирам полків і батареї представити достойних, найбільш відзна- чившихся старшин та козаків до відповідних нагород. Загинувшим на полю хвали -- вічна память, раненим -- скорого повернення да героїчних своїх полків, а живим -- , Слава". Команлир Окремої кінної дипізії Генерал-хорунжий і. Омелянович-Павленко. Т. в. о. Начальника штабу О.К. Д. сотник 1. Силенко-Кравець. Під гарматним огнем бронепо- Чини 1-ї бригади в дні 14 жовтня тягів. Чутки про примирря причинили сильне напруження мозків поляків з большевиками. Пси- у керівників червоної залоги м. Жме- хічний настрій в полку. ринки, бо недобитки частин, які туди прибули, галасували на сполох про наскок української кінноти на Жмеринку. Майже три чверті залоги негайно вислано у напрямку Бару і коло 3-Ї години ночі ворог з вели- 199 кою обережністю наблизився до міста, ведучи спорадичні сутички з нашими розвідчими стежами. Біля 4 год. ранку 15 жовтня три броне- потяги з важкими і легкими гарматами надіхали зі Жмеринки і, не до- їзжаючи до ст. Бар, стали на позиції, Дивізія стояла в с. Окладне, міц- но охороняючи доступи до Бару і до свого місця постою. Нараз блис- нуло кілька вогнів. Понад селом пролетіло і геть далеко за ним упало девять 42-лінійних стрілен. Перші стріли спочатку справили деяке вражіння, особливо на се- лян, а пізніше, як почали сипатися без перестанку аж до самого вечо- ра, то селяни сиділи спокійно, або ходили і не звертали уваги на стрільна, що падали навколо. Дивна річ, що на добру сотню випущених з панцирників стрілен, заледви 15--200, розривалося, а решта з металічним стогоном врізу- валася в землю. Протягом часу, який стояла 0. К. Д. в с. Окладне, як начислили наші гармаші, бронелотяги випустили більш, як 800 стрілен із гармат 3 і 6 цальових та 42-лічійних, які майже не спричинили втрат, коли не числити легко ранених кількох козаків та трьох забитих коней. За те в селянських забудованнях чимало бракувало дахів, стійок, комінів, жу- равлів від криниць і т. п. Над вечір надійшла 4 Київська стрілецька дивізія, яка своїми гар- матами змусила ворожі бронепотяги до втечі, Район, здобутий ОЖК.Д., передано 4-ій Київській дивізії, яка мала зробити шлях для руху О.К.Д. в напрямку на м. Браїлів, щоб та найпізніше 17 жовтня вдарила з пів- нічного напрямку на стратегічний вузол -- Жмеринку. Чому не здій- снено цього пляну, а залишено О. К. Д. в армійському резерві -- пи- тання, на яке автор цих рядків не в стані відповісти. Дивізія зі співами відійшла в резерв до с. Волоські Чемериси, в я- кому спочивала два дні. При постою в цьому селі довідалися ми про завішення зброї між поляками та москалями на 21 добу. Польський уряд згодився на московську пропозицію зробити примирря, про що було оголошено в польських часописах 15 жовтня. Не без тривоги в серцю читалося про ці події, які витворюзали в душах оборонців української справи настрій пригноблений. Кожний передбачав, що кінець боротьби буде сумний. Дня 12 жовтня дійшло до підписання умов примирря, на підставі яких мало наступити завішення зброї 18 жовтня о год, 24. Про армію У. Н.Р. в цих умовах не сказано було ані слова. Наказ від 16. Х. 1920 р. Ч. 0187/оп. по військам Дієвої Армії У.Н.Р. оповіщав, що на Армію покладається завдання, щоб до часу початку примирря, яке мало наступити о 24 год. 18 жовтня, опанувати такий район і поставити армію в таке положення, щоби ворог не мав можли- вости користати зі Жмеринського залізничного вузла, який відігравав першорядну ролю в стратегічних обрахунках червоних москалів. Од- ночасно міцно забезпечити здобутий район та використати м. Моги- лів Подільський, як пункт для звязку з Румунією. На О. К. Д. покладалося завдання сфорсувати залізницю між Ко- пайгородом і Митками та рішучим ударом провадити операції в за- 200 Ба ну. ї с З Щоб мм є она ж Ь реч і а о «25 3 : ЕИИ ; ; квй б ч оз ЗЕ а з Ам Ге : РАЮ РАДНИК 215 З одввогано «Й 3 ; з Й Уч о Ба - мо я и і ХГ в 78. 7 | 25 М У; го ан чик М о - рибі й с ГЛЕБАРТ КОМ, 2 з 53 порі Ж г 1 ресол М ді 1 ко 2 ; - А ЕЗ роз гі.) ди ХХ і но У 5 | з» зе ємх- 7 - Ж МА у зі А і чі у до ЖЕ ЗИРНОЇЬ | «біде о ЛИ -ронесоі г. З о А Ж шен НН о А р іду 3 За пера, пове оо зар | ЗЕ І ат У мб з и -. «р К бла 59 м Р "Як і з | --й Ло б З чо б собом ; з С й зоаложчни В з 8. с М ву «РІМОДО їі порі 2 рі як 5 » реа А 2424 ото | - хв. м же) Я м бен 5 и 2 ЗЕ ак РО оо З АБИ ДН ДЕ 7» ЖвНЕ ре РА "її р ; и є РОЗИ ренібащ | 2 А Р ль - 5 р Щі у орав АР СРО 0 33 і РІДИН «бо 1 АБИ ша ЗЛ о я; й ОА НІМ ЗДАЛИ со РЕ х зо а княко ах | : зн -б з ру "НІ 2 а 23 др. - Р ди ар З за - ; 20 б 73 я: ем Р ов а В що Сода Р З в ? "о дб хво РЕ ПЕРЛИ РАНО ОКР 8 гальному напрямку м. Станиславчик--Жмеринка і там перетяти шлях ча Одесу. В с. Чемериси Волоські зайшли зміни в складі керування полку, а саме: командир полку, полковник Смовський, затверджений на посаді командира Ї бригади, передав полк своєму ломішникові по строєвій частині, сотникові Голубові. Полковий адютант, автор цих рядків, ді- став призначення на адютанта штабу 1 бригади, а до виконання обо- вязків адютанта полку приділено було молодіщого старшину 2-Ї сотні поручника Сціборського. 18 жовтня полк у складі О, К. Д. став на марщ і вирушив на м. Ко- пайтород, через с. Сеферівка, м. Верхівка, де мав годинний спочинок і дістав корисні відомости від штабу Кулеметної дивізії. По годин- ному постою дивізія вирушила далі через с.с. Марянівка--Володіївці. Не встигла голова кольони увійти в містечко Копайгород, як уже її о- ваційно зустріло населення, а зокрема жидівське, на чолі з рабіном і звитками Тори: підносили хліб і сіль та благословили дивізію на бій. Дивізія перейшла через містечко і рушила на с. Грабівці, звідки дій- шла до урочища Шаргородини. В голові кольони йшла 2 бригада, від якої, як авангард, ішов 4 кінний Ніжинський ім, ІВ, Сірка полк. Дивізію вів т. в. о, командира 2 бригади сотник Любимець. 7) Дійшли аж до с. Мовчанська Лука, в яке полк Максима Залізняка теж входив ристю; доступи до села були відкриті і можна було попасти під гарматний огонь. Обсадивши східній край села, полк перестроївся в кольону ,по три" і стояв у бойовім поготівлі, чекаючи наказу. Не встиг авангард дійти до церкви, що стоїть серед села, як раптово його обстріляв во- рог з північної сторони села. Авангард пробив дорогу кулеметами і 3 та 4 полки заатакували ворога, а 1 бригада на чолі зі штабом дивізії опинилася в вузенькій і крутій вуличці, що спускалася на поля. Раптом цє спостерегли во- рожі кулемети і відкрили по бригаді вогонь. Та кепські були ворожі кулсметчики, бо хоч кулі свистіли над головами, однак бригада ви- скочила майже без жадних втрат. Ворог у силі 500--600 багнетів при одній гарматі засів на узліссю на південь під с. Мовчанська Гута, тоді як кіннота його в силі 80- -100 шабель стояла на крилах і обстрілювала решту 2 бригади. Під напором 2 бригади червоні відійшли на сс, Мовчанська Гута- Перепильчинці, де зайняли нові позиції і незабаром знову відкрили вогонь по 2 бригаді. З огляду на те, що місцевість була незручна для кінних атак (зру- баний ліс, дрібні кущі), а рівнож починало вже сутеніти, полки одер- жали наказ відтягуватися, Полк ім. М. Залізняка теж рушив байреком і долинами на північ і прибув у складі дивізії десь біля півночі ло с. Коцмазово. По півночі надійшла 4 Київська стрілецька дивізія і передні її сте- жі рішучим ударом знесли ворожу охорону і відтиснули її за р. Мурафу. з) Командир О. К. Д. генерал-хорунжий Омелянович-Павленко відїхав викли- каний на важну нараду до штабу Дієвої Армії. 201 Останній бій перед примир- 19 жовтня, порозумівшися з ко- рям. Геройська смерть підхо- мандуванням 4-ї Київської стрілень- рунжого Андрусевича, Форсу- кої дивізії щодо координованої акнії вання і бригадою р. Мурафи. в напрямі на Жмеринку, вирушила ОК. в бік м. Ставиславчика, маючи в голові І бригаду, від якої йшов авангардом І кінний Лубенський ім, Максима Залізняка полк. На і бригаду покладалося завдання відкинути червоних за р. Мурафу, сфорсувати її біля Олексіївки, обійти з північ- но-західнього боку та зайняти Станиславчик, що лежить на східньому березі Мурафи. Тимчасово командуючий О. К. Д. сотник Любимець зазначив виразно, що 2 бригада мала в відповідний момент у ріжних пунктах із західнього берегу оточити містечко й демонструвати та об- стрілювати його гарматами. Довсього було повідомлено, що примир- ря з москалями починається о 12 год. вночі і до того часу ми повинні здобути місцевість за р. Мурафою, бо згідно з умовою про завішення зброї москалі повинні були відійти на 15 кільометрів від тієї лінії фронту, яку займуть на той час ,наші війська". Те саме стосувалося ніби й до нас. Річ зрозуміла, що треба було опанувати місцевість як- найдалі на північний схід, бо до Жмеринки було всього 10--12 вер- стов, ії цим самим Змушено було б червоних залишити залізничний ву- зол Жмернинку, а в наслідок того магістраль Жмеринка--Одеса лиши- лася б в невтральній зоні і москалі з неї не могли б користуватися. Ворог, користаючи з часу, поробив у цьому районі міцні заслони, покопав на східньому березі р. Мурафи шанці, які заслонював артиле- рійським огнем як з добре вибраних позицій, так і з бронепотягів, що безперестанно курсували між стаціями Жмеринка -- Вапнярка і Жме- ринка -- Матейково. Артилеєрія червоних завчасу мала змогу до згаданих доступів при- стрілятися. Наш авагардний поляк висунув похідну чату -- 2 сотню н команді хорунжого Маковія, додаючи Їй тачанку з кулеметом і досвід- ченими кулеметчиками. Досвідчений старий кіннотчик хорунжий Ма- ковій надзвичай зручно маневрував по пересіченій місцевости, розві- дуючи в широкому секторі про сили ворога. Підходячи до с. Дзялів, дозори 2 сотні спостерегли велику ров- стрільну ворогіої піхоти, яка перебіжками обсаджувала позицію по горбках, що лежали на захід, близче до лісу. Авантард на чолі з коман- диром'полку сотником Голубом ішов далі вперед і за ним решта бри- гади. Пройшовши з пів верстви, полк розгорнувся, а 1 сотня розій- шлася від середини в лаву і заатакувала ворога з правого крила. 3 со- тня в команді хорунжого Форсюка вела наступ у чоло, а 2 соткя обхо- дила в четовій кольоні з північного боку лісок, що лежить на північний захід від с. Дзялів. Розкидані так сотні енергійно пішли в атаку, не вважаючи на гураганний кулеметний і мушкетний огонь. Москалі не витримали напору полка й почали відступати, на хвилину припинивши вогонь, з чого скористали сотні і на команду ,В атаку! Руш, руш!" - карієром: налетіли на ворога. Червоні, охоплені панікою, кидали зброю й піддавались до полону, просячи помилування: -- ,Нє рубайтє, гас- пада українци. Здайомся, Здайомся", -- і з піднесеними догори рука- ми метушилися серед забитих і ранених своїх товаришів. 202 Загальному успіхові в атаці полку допомогла кулеметна сотня в команді сотника Дідка, який з тачанок торощив крила червоних. Невеличка групка з баталіону в 60--70 бойців на чолі з ,компол- ком" встигла продертися на південну околицю ліска і завзято борони- лася, прикриваючись кулеметом на тачанці. Вогонь цього кулемета до- сить влучно бив по червоних, що піддалися до полону, і вони з пере- ляку падали на землю й викрикували на все горло: - -,,Таварищі! Нас сваї, падлєци, стрєляют?" -- Однак та групка оборонялася недовго, бо напоролася на 2 сотню хор. Маковія, який з поручником Куницею, хо- рунжим Магровом і Гуляєвим та двома підстаршинами 1 сотні під- хорунжим Андрусевичем Іваном та бунчужним Дейнекою Данилом -- ці останні надіхали несподівано -- кинулися в атаку на кулемет. В го- лові відділу скакав повним махом підхорунжий Андрусевич і вже зі- сталося кілька десятків юроків до тачанки, як кулемет нагло оберта- ється і пакує сніп куль у труди підхорунжого Андрусевича. Той вмить звалюється безвладно на шию коневі, ціяковито окрівавлений. ШІст- надцять куль пронизало серце й легені! В цю ж мить у хорунжого Ма- ковія падає забитий пасмом куль кінь. Але хорунжий Маковій не тра- тячи присутности духа, блискавично викидає труп підхорунжого Ан- друсевича з сідла його прудкого коня й за кілька секунд несеться стрім- голов на тачанку, кладе трупом наводчика, хватає за поводи коней та- чанки, а 3 старшини і 3 козаки (два з них були ранені, а всі на поране- них конях), підскакують до тачанки і рубають чотирьох комуністів, в тому числі жида-комісара. Хорунжий Маковій, вскочивши на тачан- ку і маючи вже вкладену в кулемет стрічку, повернув кулемет в бік утікачів і випустив цілу стрічку набоїв, поклавши трупом до 80 чер- воноармійців і тим значно допоміг наступові 1 і 3 сотень. Цей героїч- ний подвиг стався розвязкою завзятого бою. Після цього полк вже без опору збирав по полях і під лісом розсіяних у безладді полонених. Цей вчинок горстки Залізняків на чолі з хорунжим Маковієм буде сяяти ясними сторінками в історії 1-го ківного Лубенського ім. М. За- лізняка полку, а память народня оспіває лицарську смерть підхорун- жого Андрусевича, 5) В цьому бою полк здобув трофеї: 1 ,комполку", що так відважно боронився, 4 ,комротних", 1 ,політрука"-жидка, 138 червоноармійців »Ссводнаво палка" -- з 533 і 535 полків 60 совітської пішої дивізії -- та один чивний кулемет. З огляду на те, що полк М. Залізняка ще не осягнув поставленої йому ціли, а був стомлений більше як годинним боєм, командир 1 бри- гади полковник Смовський підсилив Його 2-ою сотнею Запорожців і цими силами лолк повів наступ далі у бік річки Мурафи. Москалі об- садили с. Дзялів і міцно обстрілювали доступи до нього. Сотня Запо- х) Підхоруяжий Андрусевич загинув всього за яких два десятки веретов від свого рідного села Охримовець, до якого вибирався 20 жовтня відвідати свою ста- реньку матір, що її ке бачив від 1912 року. В тім році, покликаний до російського війська, дістав призначення до 9 гусарського Київського полку, в якому перебув цілу світову війну. Був нагороджений 4 хрестами св. Георгія і рангою підпрапорщика. Цілу партизанку перебув у полку М. Залізняка. -- Честь Його памяти! 203 рожців повела наступ, але червоні вогнем змусили її до відступу. Тоді вона змінила напрямок, пішла в обхід на південь і зайняла висоту 156.2, а полк М. Залізняка продовжував свій наступ з фронту (з заходу) і та- ким чином вибито було ворога з с. Дзялів. Ворог швиденько почав відступати на с. Тарасівка, яке лежить уже на тому березі Мурафи. Штаб дивізії і 2 бригада з батареєю й кількома возами бойового обозу пересувались слідом за 1 бригадою. Олісля вони спинилися в ліс- ку проти м. Станиславчик, за пів кільометра на захід від с. Дзялів, пготи переправи за висотою 150.7 -- з цього пункту було добре сте- жити за акцією 1 бригади. Тимчасово командуючий дивізією сотник Любимець наказав 1-й бригаді зайняти переправи через Мурафу в тому районі, що вона здо- була. Отже відпадав плян форсування Мурафи біля с. Олексіївка й об- ходу з північно-західнього боку. Наказано було бодай одну таку пе- реправу забезпечити кулеметами, а цілою бригадою повести наступ з південно-східнього напрямку на Станиславчик по східньому березі р. Мурафи. Сотник Любимець приобіцяв, що як тільки появляться пе- редов! частини 1 бригади на східньому березі Мурафи, то він розгорне 2 бригаду на західньому березі і відкриє гарматний огонь по Стани- славчику (відстань в простій лінії від місця постою штабу дивізії і 2 бригади на 2--215 верстви). Це все мало на меті відтягнути увагу обо- ронців Станиславцика й полегшити уплянований наступ і бригади. 1 бригада рушила наздогінці за червоними, що відступали на с. Тарасівка, і на їХніх плечах переправилась через Мурафу в цьому ж таки селі. З Тарасівки вислано було сотню з кулеметом, щоб тиснути на ворога, який утікав на с. Вознівці та ст. Ярошенка. Решта бригади повернулася у бік Станиславчика і швидким рухом рівнобіжно з бігом Мурафи наближалася до нього. Дві сотні з куле- метами залишено для охорони переправи в Тарасівці, одночасно як арієргард 1 бригади. Не встигла 1 бригада дійти до ліска, що лежить на лінії сс. Дзя- лів -- Будьки, як почулась гостра стрільба в запіллю бригади: то від- ходив з Тарасівки наш арієргард під натиском переважних сил воро- жої піхоти, яка надійшла з сс. Мурафська -- Пеньківська, висадившись з ешалону на ст. Ярошенка. Наступ на Станиславчик провадив 2 кінний Запорожський полк і дві сотні 1-го кінного М. Залізняка полку. Залізняки йшли біля самої річки, а Запорожці майже сягали залізниці; решта -- резерв з 2 сотень і штаб 1 бригади, -- йшла за лавами полків за яких 200--300 кроків. Арієргард, стримуючи кулеметним огнем розестрільну піхоти в силі до 200--300 бойців, відходив поволі, бо бачив, що 1 бригада теж не дуже посовується вперед, маючи перед собою в шанцях -- під каме- ноломнею Й вапняком -- біля 800--900 багнетів, які робили перебіжки до лісу назустріч 1 бригаді і тримали одночасно міцно переправу в своїх руках при хут. Млини. Положення бригади щораз погіршувалося: спереду, ззаду і з пра- вого боку ворог, зліва непрохідна болотява р. Мурафа, через яку не було ані одної переправи, бо арієргард змушений був віддати пере- 204 праву в Тарасівці; бродів рівно ж тут не було. Клин, в якому опинилася бригада, щораз звужувався. Всі поглядували на гору. В цей бо момент конче була потрібна де- монстрація 2 бригади, щоб допомогти в скрутному становищу | бри- гаді, на яку довсього ще й бронепотяги почали сипати гранатами й шрапнелями. А згори ані юдного стрілу, ні одного вершяика ве видно. Панцирники, що курсували між ст. Жмеринка -- Ярошенка, роз- почали жваво обстрілювати бригаду, підтримуючи своїм, до речі ка- жучн, не дуже дошкульним огнем, піхоту, що наступала на тили бри- гади. Арієртард, був уже на хвості решти бригади (штаб і дві сотні полку М. Залізняка). Треба було роздивитися і то досить швидко 30- рієнтуватися, щоб здобути бодай одну переправу. Дивно пасивне заховання штабу дивізії й 2 бригади в стосунку до 1 бригади, коли вона опинилася в такій небезпеці, показало, що да- ремно надіятися на її підтримку й шкюда марнувати час на очікування, а треба числити тільки на власні сили і використати слушну хвилину. В ніякий спосіб не можна було дістатися на західній берег Мурафи, що була заширока, щоб її перескочити, Й загрузька, щоб через неї пе- ребрести. Командир бригади в порозумінню з командирами полків рішили повести рішучий наступ на ніхоту, що була біля приліску направо від вапняка Й каменоломів, тоб-то в напрямку північному, Цім наступом малося на меті захитати ряди черасної піхоти, що густо обсадила схи- ли висоти під самим Станиславчиком. Одночасно з цим наступом ки- нено резервну сотню й півсотні кулеметної на ліве крило бригади, на переправу біля хутора Млини, що була в руках ворота. Цій сотні наказано було, щоб як тільки полки рушать у наступ і відтятнуть увагу осередку ворожих сил від переправи, сміливим уда- ром збити стежу й охорону переправи і, опанувавши її, міцно тримати її під огнем кулеметів, бо через неї передбачався шлях повороту на за- хідній берег Мурафи. Лави, не зважаючи на те, що були під повздовж- ним огнем ворожих бронепотягів, які стояли біля цвинтаря с. Будьки, твердо й рішучо йшли на ворожі позиції, з яких червоні почали від- ходити на Станиславчик. Використавши цей рух бригади, сотня Заліз- няків, в кольоні по шість, польовим гальолом, а пізніше карієром, зближалася до хут. Млини. Кулеметним огнем збила охорону, яка зті- кла на шівніч, захопила переправу та поставила всі свої кулемети на західньому березі, допомагаючи влучним огнем! лавам бригади, що де- монстрували наступ на Станиславчик, Лави почали непомітно відходити по фронту вліво, наближаючись до переправи, бо на ,хвіст" бригади аж надто вже насідала піхота з півдня, з боку Тарасівки. На наше щастя цей ворожий відділ не ба- чив руху бригади, бо тому заважав гайок, і це дало змогу уникнути перехресного вогню. Якраз перед обсадженням переправи приїхав гонець, що невідомо яким шляхом дібрався, і привіз наказ 1 бригаді повертатися до штабу дивізії, який з 2 бригадою чекав у лісі біля роздоріжжа Олексіївка -- Дзялів - - Мурафа - - Телелинці, замість того, щоб допомогти 1 бригаді. 205 Командир бригади і командири полків, присутні в цей час при штабі бригади, просто вірити не хотіли словам гінця, що решта дивізії (штаб дивізії, 2 бригада і батарея) спокійно вичікували в згаданому МІСЦІ. 11я байдужість до долі 1 бригади, яка вела тяжкий бій, в кожному разі обурює ще й тепер. Як тільки переправа опинилася в руках сотні полка М. Залізняка, видано було наказ відтягнути лави вліво, але Запорожці увязалнся в бій з піхотою, яка займала південно-східню околицю містечка. Спі- шені сотні полку почали її тиснути, нарешті збили й, відкидаючи на східню околицю містечка. Будь би в цей момент показалася з заходу згори 2 бригада та допомогла наша артилерія, Станиславчик безумовно дістався б нам, а так Запорожський полк змушений був повертати фронт та поспішати до переправи. Відігнана червона піхота спостере- гла перегруповання бригади й почала слідом за нею наближатися до своїх лопередніх позицій. В цей же час із самого містечка висунулося біля 300 піхоти на полудневу його околицю, займаючи своє полереднє становище. Ворог, помітивши, що бригада тримає напрямок на переправу, відкрив гураганний огонь з гармат, бронепотягів, кулеметів і мушке- тів, зосереджуючи тепер вою силу вогню на район переправи, яку йому згори було видно як на долоні. Ворожа розстрільна, що наближалася позад бригади, оминувши лісок, бігцем рушила вперед, насідаючи на хвіст бригади і теж масовим огнем з тпівдевно-східнього боку почала її обстрілювати, Та кулемети кулеметної сотні в команді сотника Дід- ка, що особисто ними керував, влучним огнем зупинили цей відділ ізмусили його залягти далі на схід від річки, а через це саме унешко- дливлювався їх огонь, Карієром по одному їздцю полки бригади під градом куль, улам- ків гранат, снолів шрапнелів, перескакували місток, подіравлений ку- лями. Завдякн лише великим переміжкам між окремими вершниками зосереджений огонь з боку Станиславчика не причинив тяжких втрат. Дорога по західньому березі тягнулася вужем по схилі висоти 150.7 ідо того була стрімка, що це утрудняло мати якенебудь укриття від масового огню. Шя шалена стрільба тривала більше ніж годину: про- тягом цього часу переправлялися полки 1 бригади. Арієргард бригади на віддалі майже 500--600 метрів від ліхоти, що на нього натискала, вихорем. лерескочив через міст, під прикриттям кулеметної сотні пол- ку М. Залізняка, яка з 6-х кулеметів із західнього берегу Мурафи била ло ворожій піхоті, спричинивши їй великі втрати. Коли вся бригада переправилася через ,місток смерти" (так його козаки пізніше охрестили) і вискочила на горбки за висотою 150.7, московські бронепотяги, як і гармати з Станиславчика, перенесли во- гонь в район перебування полків, але він не був уже такий дошкуль- ний, як на переправі. Бригада, не вважаючи на таку грізну ситуацію, бо ж була опинилась у пастці, майже не понесла втрат у цьому рейді, не числячи 2-х легко ранених козаків і кількох коней. Під обстрілом артилерії і большевицьких бронепотягів 1 бригада поволі направлялася до ліска і тільки тепер виїхав гонець назустріч 206 їй, щоб вказати місце, де спокійно піджидала на неї решта дивізії, го- това до походу. Тут виявились причини байдужности до першої бригади в кри- тичну хвилину. Причини ці були такі: тимчасово керуючий дивізією сотник Любимець порозкидав у ріжних напрямках частини 2 бригади розпорошеними відділами по кілька десятків вершників для забезпе- чення маневру 1-ї бригади. Сам же на чолі 40 шабель вискочив за горб- ки проти Станиславчика й направився на зосереджений огонь добре пристріляних гармат і кулеметів; цей Огонь змусив його повертатися швидче до лісу. Цю демонстрацію зробив цілком непотрібно в той час, коли 1 бригада не зайняла ще Тарасівки. З цього прикладу видно, який великий брак відчувала 0. К. Д. в тому, що не мала за начальника штабу досвідченого старшини гене- рального штабу, який напевно до такого безвихідного положення 1-Ї бригади не допустив би. Після цього ,наскоку" сотн. Любимець засів у лісі на обсерваційному пункті, з якого в критичну для 1 бригади хви- лину з т. в. о, начальником штабу дизізії сотником Силенком-Кравцем яриглядався до бою, який вела 1 бригада. Полк у складі О. К. Д. перейшов на апочинок до с. Коцмарово, ку- ди коло 20 години надійшов наказ по військам Дієвої Армії, що бо- йова чинність на фронті припиняється на 21 добу. 20 жовтня біля 10 години ранку 1-й кінний Лубенський ім. Максима Залізняка полк,як і делегати від інших полків О. К. Д., ховали забитого в атаці на кулемет підхорунжого 1 сотні Івана Андрусевича., Його пло- ховали з військовими почестями на цвинтарі сільської церкви, в при- сутности великого здвиту селян. Сумний жаль огортав бойових комбатантів небіжчика, коли опу- скали це село, а в ньому навіки залишили свого хороброго начальника й підвладного, що впав за кращу долю Батьківщини. Коло 13 години полк у складі 0. К. Д. рушив через м. Копайгород, м. Верхівка ії сс. Серефіївка, Волоські Черемиси і на 12 год. ночі при- був у с. Мигалівці. Завішення зброї. Від 21 жовтня полк спочивав у с. Полк використовує час. | Мигалівцях; там до полку прибув ходрун- жий Брилюк (галичанин) і дістав при- значення на господаря старшинського касина. Використовуючи вільний час, у пюлках переводили огляд коней і зброї по сотнях, а дня 23 жовтня 0 год. 7 вечора командир. Окремої Кінної Дивізії генерал-хорунжий Омелянович-Павленко зібрав цілу дивізію та поінформував її про загальне становище армії У. Н.Р. ів справі завішення зброї з москалями, 24 жовтня від кожної бригади визначено ремонтні комісії ло мобі- лізації коней; від І бригади було призначено на голову комісії коман- дира бригади полковника Смовського, на заступника - поручника Ма- рущенка, на членів -- хорунжих Теплого, Фореюка і Васильченка з 55 козаками і 3 кулеметами, приділено її в Остріжський район. Таку само комісію було призначено від 2 бригади в Заславський повіт. Комісії отримали певну суму грощей в українській валюті й 25 жовтня виїхали 207 до місць призначення. По приїзді до Острога комісія мусила взяти від польської 13 дивізії піхоти на переведення мобілізації дозвіл. 7) Гранична лінія, усталена в мвроному прелімінарному договорі в Ри- зі, тоді пробігала вздовж р. Горині; на території їй було переведено мо- білізацію коней при участи в комісії старости і двох членів від волости чи села і щось біля 60 коней було змобілізомано. Цих коней двома пар- тіями відіслано було до постою штабу дивізії. Більша частина сел охо- че продавала коні, бо боялась реквізиції з боку поляків чи москалів, Полк тимчасом перейшов 25 жовтня в район м-ка Воньковець і став табором у с. Дашківцях і там перебував аж до І листопада. В цім дні біля 12 години подк викликано до штабу дивізії у Воньківцях; туди прибув Головний Отаман Військ У. Н. Р. Симон Петлюра. Після отляду частин О, К. Д. Вождь армії за бойові відзначення в минулому, на про- хання командира дивізії і на представлення командирів полків, затвер- див і підвищив у рангу хорунжого таких осіб з полку М. Залізняка, а саме: затверджено в ранзі хорунжого -- в. об. командира 1 сотні хо- рунжого Теплого Гната, в. об. командира 2 сотні хорунжого Маковія Трофима (вони мали номінації з 1.ІМ. 1919 р., надані персонально Го- ловним Отаманом, яко підстаршини Лубенського полку 1 дивізії Сі- чових Стрільців) і хорунжого Магрова Василя. Підвищено до ранги хорунжого -- підхорунжого однорічника, що вихонував впродовж пів- року в полку обовязки молодшого старшини, Панаретова Володимира з З сотні і однорічкика, що так само виконував обовязки молодшого старшини 2 сотні, Садовського молодшого -- 3 походження галича- нина; бунчужного 3 сотні Зелинського Йосипа і бунчужного 1 сотні Дейнеку Данила. 2 листопада о год. 9 всіх Їх викликав штаб дивізії і в м. Верхівцях Головний Отаман і командуючий Дієвою Армією генерал-поручник Омелянович-Павленко в асисті командування 0. К. Д. ) штабу Дієвої Армії привітав їх з підвищенням до першої старшинської ранги. Урочистість закінчилася обідом вищого командування з підвище- ними хорунжими, яких з О.К. Д, було 20, Підчас обіду Головний Ота- ман витолосив теплими чулими батьківськими словами промову, під- креслюючи вагу й значіння та тягар старшинської ранги і закінчив її словами: , Нова ера в вашому життю розпочалася, панове старшини! Слава вам"'". Згідно з наказом по О.К. Д.ч. 69 виконуючий обовязки командира 1 кінного Лубенського ім, Максима Залізняка полку сотник Голуб всту- лив у тимчасове виконання обовязків командира 1 бритади, замість т. в. о. командира І бригади (командира 2 кінного Уманського Запо- рожського полку) полковника Жулінаса, який занедужав. Керування полком М, Залізняка тимчасово обняв підполковник Кучера, помішник ч) ромбдзімо 13-кеі Їдумгігії Ріеспоїу Од4гіа! Орегасурпо-Іпбогтасуіпу 1. ор. 360241. -- М. Р. 4піа 31. Х. 1920. ро Рогисепіка Магивдсгепіко 2 2 Коппедо риїки мів Окгаїйзкісі 7-- 5іміегдта 5іє, 2е оддгіаїогь (/кгаїдєкіт моїпо іє5Е ргхергома- 4гіб тобійхасів і хекулігусіє ртхедтіоїбу, моієппусі па кегепасі роїоїопусі па мвсьод од Їпії ргапісгпеї ц5іаїопеї м/ ргейшіпатіасп рокоіомусі м Вуфге. Рієсгеб октадіа. 7. т. Згєї Забаби Ж/. Восбепек, таїог. 208 ТА 5 ОЕ ї ку зо й Р с Ра іі 33 а з ай єї З 77 Б 1 Ж а й она Й о їз М ф заЯ М « »3 СЕЧУ ФУ 2 п о а Ру -М РЕ ра ПО еф 885 х азс і 29 | зу у і / 5 і " Ж "я , 15 - шо / ук) 7 и ий | с ФЕР ай хз | 2Укі | ж8Б 08 о о вон дя о Й | доб ОО ОГО о й БЕЗ зви САТ корі Це У М ту МИС М, - шшао ОА с і йо 238 Я М бу г ЯР у Щоз ОА - є ДВ ри УС зом я си - рі Ра я ЗІ З з З ) г ЧИЖ! 2, З ДЗ с оЗ б і З ч - З хаЗ 2; лою - ж я х т се Уа Зм 5 на ПИ зо Ю ВЕ С Р ин де | у 2.х 5 о б! СТ зе 5 2? й ча з. ср "/Б А че ГАЗУ 5 є і ДІ ДІЙ єв У Йо ЗАВ Р 2 р о 9 є З аю ї. а СОН ; ї бо б Но ей Р ' З г. ра ж, ше р М, «Ж «М х Са РР ко зе М КА веох, ек Ж КУ зе 2 кра З Зб А Ка КОР з 5 за она 5 ВА З УРА нь 10 рем є, Мун ліво і Р КІ з - 2 і ТО Ма 5 командира полку по стройовій частині. Від 3 аж до 10 листопада в полку провадилося бойову підготовку, виводку коней, огляд, пере- ковування, контролю обозів 1 і 2 порядку, учебну стрільбу кулеметної сотні, муштру по сотнях та відчити старших старшин для молодших і підстаршин про службу в кінноті, а кілька лекцій прочитав ветеринар- ний лікар з гіпольогії. Тимчасом термін завішення зброї добігав до кінця. Москалі теж не марнували часу, а з надзвичайним посліхом переводили реоргані- зацію всіх своїх сил на всіх фронтах і під загрозою червоного терору та при чинній слівпраці Чеки приводили все , до порядку", Не спини- лися ці помічні інституції ні над методами ані над слособами укомпле- ктування своїх недобитків, навіть повипускали полонених з концен- траційних таборів нашої й білої (Врангеля) армій і засобами Чеки зму- сили їх вступити до червоного війська. Головне зосередження своїх сил червоні робили в центрі України, стягали сюди мобілізовані частини з Сибіру, Туркестану й середньої Азії. Складане з татарів, бурятів, башкирів, киргизів, сартів та інших монгольських народів це військо жорстоко обходилося з українським населенням, ретельно виконувало накази про катування. Та мало це помагало; великі загони повстанців, головним чином на Лівобережжу, як от в повіті Зіньківському під проводом отамана Хрестового, в Переяславському, Пирятинському та Кременчуцькому -- Каліберди, Скидри, Чорного; на Правобережжі в районі Знаменки -- відділ кінноти Соколовського, в повітах Балтському, Ольгопільсько- му й Ананієвському -- Заболотного й Мордалевича -- значно пере- шкоджували організації червоного війська. Московським дипльоматам вдалося добитися від польської делє- гацій протягти переговори в справі примирря й можливого миру до кінця року, а ХІМ армії, яку доведено було майже до нормального щтату, наказано розпочати наступ по 11 листопада для ліквідації укра- їнської армії. З допитів полонених, які виходили ,брататися", виявилося, що комісари їм казали на мітингах, що мають намір розбити Петлюрівців за три дні, а генерала Врангеля -- до січня. Ліквідувати, що правда, не вдалося, але обохо противників Москва унешкідливила майже з мате- матичною стислістю -- а це зробила їх регулярна армія, до організації якої вони взялися в січні 1919 року. Підчас завішення зброї сусідня з нашою польська 12 піша дивізія співчувала нам, коли довідалась про новий термін. Зголошувалися о- фіцери й жовніри і просили прийняти їх в ряди О. К. Д., зичучи, що няк Бог поможе вам нанести поразку москалям, то половина нашої ди- візії нелегальним шляхом перейде до складу вашої дивізії і буде пов- нити обовязок свій до кінця", але командир дивізії, довідавшись про це, гостро заборонив Їм взагалі мати контакт з частинами Окремої Кінної Дивізії, Може це признання виникло з того, що командний склад тої ди- візії походив здебільшого з Поділля -- бувші українські горожани. Та не так сталося, як вони кам бажали й заловідали. Зі Державвіссь 11 209 Розпочаття бойових подій на 10 листопада полк у складі Окре- фронті армії У.Н.(Р. Розгром мої Кінної Дивізії вирушив коло 12 большевиків 11. ХІ, 1920 року. 0 години з с. Дашковець до с. Осламо- ва, там сполучився з рештою полків дивізії, рушив через м. Ялтушків на м. Верхівку і туди прибув по 7 го- дині вечора. Москалі, не чекаючи на кінець завішення зброї, продерлися кінно- тою на відтинку найслабшої під бойовим поглядом частини армії -- 5 стрілецької Херсонської дивізії. Поміж стрілецтвом почали ходити тривожні чутки, що вони продерлися в наше залілля. Кінець цим чут- кам поклали стежі й розізди Окремої Кінної Дивізії, які виявили на- явність кінноти тов. Котовського на недалекій відлеглості від лінії фронту -- десь у районі с.с. Попівці-Гальчинці-Грабівці. 11 листопада о 7 годині ранку полк вирушив у складі Окремої Кінної Дивізії на м. Сніткове і прибув туди коло 11 години. Коло 12 години полк одержав наказ вислати старшинські розізди в напрямку Лісові Берлинці, ст. Ко- тюжани, с. Котюжани і Верхній Олчадаїв. Розізди в команді поручника Куниці, поручника Ізвощика й хо- рунжого Маковія отримали завдання, якнайдокладніше розвідати про численність і дисльокацію та замірене маневрування ворожих сил. По- винні були також знищити залізничний тор від ст. Котюжани на пів- ніч, щоб унеможливити підхід ворожого війська і його бронепотягів. Доки провадились ці вивіди, Окрема Кінна Дивізія стояла в містеч- ку, де відбувалася нарада трьох командирів дивізій над тим, як стри- мати ворога, бо вже на південний схід від Сніткова наша піхота вела гарячий бій і червоні тиснули й посунули її на містечко. Передовий розізд на чолі з поручником Ізвощиком по вступі його до с. Котюжан москалі зустріли кулеметним огнем. З огляду на малі сили Й незручну для бою місцевість поручник Ізвощик змушений був відходити по шляху чи вздовж нього на Сніткове. В часі цього відсту- пу червоні зосередженим огнем із кулеметів поракили омертельно че- тового 3 сотні Директоренка Степана, одночасно падає кінь, забитий під поручником ізвощиком, Зі спритністю старого вояка пор. Ізвощик схопився на ноги, голосно наказуючи козакам забрати труп четового та відвезти в містечко. Не встиг поручник Ізвощик видати цей наказ, як московські вершники майже з усіх сторін оточили розізд і вже кри- чали: -- ,Здавайтєсь! Нічаво вам нє будєт!" Та поручник Ізвощик, бачучи, що труп четового вже лежить на коні, дає наказ козакам, щоб. його залишили, а самі чим скорше поспішали до містечка і просили для нього помочі. Козаки під сальви москалів поскакали з трупом до містечка, а поручник Ізвощик залишився сам один. Москалі заповзя- лися забрати його живцем і почали оточувати. Маючи при собі муш- кет (кавалєрійський карабін) і два до нього набої та завдяки своїй над- звичайній хоробрості, холоднокровності й присутності незломного ду- ху, не давав іздцям себе здобути і крок за кроком відступав. Стаючи на коліно й цілючи ,нна страх" із мушкета, відганяв вершників, а коли один наблизився занадто близько, на 15--20 кроків, вистрілив і поклав його трупом. Іншим уже забракло відваги, а проте хотіли добути ге- роя живцем. Так щось біля півверстви відбивався поручник Ізвощик 210 від ворожих кіннотчиків. В часі своєї оборони урятував ще козака і сотні, який, відставши бід розізду, з перестраху тікав у бік ворожої піхоти; поручник ізвощик прилучив цього козака до себе і, зробивши з нього ,головні сили", а з себе ,арієргард" відходив перед, запіне- ними зі злости москалями, що так захопилися цим полюванням, що не спостерегли, як наскочили на них розізди поручника Куниці і хорун- жого Маковія і кількох поклали трупом. Досівши на ворожих коней, під густі сальви ворожої піхоти, що розпочала наступ, вскочили до Сніткова. Окремої Кінної Дивізії не можна було розгорнути в бойовий стрій на східній околиці містечка, бо там уже був ворог. Тому командир її тенерал-хоруюжий Омелянович-Павленко наказує командирові чоло- вої сотні 1 кінного Лубенського полку сотникові Шилові вискочити за містечко і прогнати ворожу кінноту, що тиснула на наші розізди аж до самого сливе містечка, і затримати піші розстрільни, які йідійшли дуже близько. Коли згадана сотня почала рушати, генерал знаком руки спинив її й звернувся до сотні зі словами: - -,З Богом! За вами я й уся дивізія". У відповідь гукнуло з сотні молодих грудей: -- ,Слава! Україні слава?!". Сотня стрімголов понеслася за містечко, накинулась на мо- сковську кінноту і та не витримала шаленого наскоку і завзятости ко- заків, почала втікати, а піхота спинила свій наступ. При 3 сотні було 2 кулемети , Максима" на тачанках, Перший ку- лемет обслуговував четовий Питленко, другий -- четовий Петро Мель- ниченко, обидва фахівці свого діла й безмежно відважні кулеметчики. Ними керував шибайголова -- командир кулеметної сотні сотник Дідок. З огляду на велике значіння цього бою, а тимбільше, що це сто- сується до полку М. Залізняка, накреслю в коротких рисах топогра- фію місцевости, на якій полк ділав. Терен за Снітковим не дуже сприяв кінному боєві, бо був склад- частий і заліснений гайками, в яких знаходив ворог натуральну пози- цію для своєї піхоти. Саме містечко лежить в лощині поміж 4 триго- нометричними пунктами 145.1, 144.8, 137.2 і 141.9 (мапа 1 : 84.000). На південний схід веде так. звана повітова шоса, обсаджена деревами (аєр- бами й каштанами), на 112--2 верстви від с. Котюжан і далі до Сніт- кова дерев нема. Село Котюжани лежить поміж пагірками, серед яких у долині протікає невеличка р. Лядова, ділючи це село на дві частини -- західню й східню. 3-а сотня, прогнавши московську кінноту, нахопилася на розстріль- ну червоної піхоти, яка залягла за поодинокими деревами й леньками у 2 верствах на південний схід; частина її обсадила шосу. Зважаючи на своє Й вороже положення, командир 3 сотні вислав молодшого стар- шину хорунжого Романіку до командира Окремої Кінної Дивізії 3 просьбою про надіслання підтримки, яка б забезпечувала сотню з крья. Доки надійшла допомога, командир сотні маневрував поміж складками місцевости, охороняючи таким рухом сотню від огня пі- хоти та студіюючи своє передпілля, ва якому мала битися його сотня. зає 21 Командир дивізії негайно вирядив дивізіон кінноти з 2 кінного Уманського Запорожського полку в команді підполковника Ю. Тиса- ревського. До складу дивізіону входили: сотні полку Сагайдачного з сотником О. Коломенським і полку Гордієнка з сотником 1. Матвієн- ком, Ці сотні забезпечували крила чюлової сотні полку Залізняка. В міжчасі завзяті кулеметчики підскочили до ворожих позицій і так влучно та дошкульно обстріляли московські розстрільни, що червоноармійці припинили вогонь і почали ховатися в землю, риючи шанці. З цього моменту скористав командир 3 сотні Залізняків сотник Шило й порозумівшися сигнальними знаками на відлеглість з підпол- ковником Тисаревським, нагло заатакував ворога з фронту. Атака від- булася так несподівано для большевиків, що вся зосереджена в четах піхота, в числі до 200 бахнетів, попала в полон разом із двома куле- метами та кількома возами бойового обозу. Командир 3 сотні, відря- дивши кілька козаків для конвою полонених і трофеїв, рушив далі на ст. Котюжани, до якої втікали недобитки - червоноармійці. Слід тут зазначити, яку овацію урядили Херсонці в Сніткові коза- кам 3 сотні, що привели полонених та привезли 2 фірманки мушкетів і набоїв. Старшини 5 стрілецької Херсонської дивізії казали: -- Отсе так частина.. Розуміємо!.. З такими козаками, як отсі, то можна воювати! -- На те відповів один із козаків: -- Треба мати тільки такого командира, як має Окрема Кінна Ди- візія! 3-я сотня Залізняків ішла ,в лоб" на село Котюжани, а сотні За- порожців пінли на крила зза села. Решта Окремої Кінної Дивізії була ще під, містечком, але йшла приспішеним маршем за ударним відділом. Чолова сотня довідалася від полоненого звязку, що за селом, на західній його околиці біля кладовища, стоїть свіжий курінь піхоти, що тільки-но прибув з с. Обухова. Цей курінь, не знаючи про долю тих, кому мав помагати (а які вже були в Сніткові), стояв і чекав на накази. Сотник Шило, взявши 2 сторшин і 10 козаків, а саме: півсотенного хорунжого Панаретова Володимира, 7) молодшого старшину хорун- жого Зелинського Йосипа, підхорукжого Данилюка Іларіона, підхорун- жого Недашківського Івана, четового Рудневського Михайла, ройо- вого Андрієвського Миколу, "") козаків Головченка Андрія,""") Марчука Степана, Волощука Андрія, Крушельницького Петра, Медера Лаврен- тія і Мельника Василя, підіхав до країніх хат Котюжан, з північно-за- хідньої сторони. Село лежало в долині і звідси дійсно побачив він воро- жий курінь до 300 багнетів, що строївся на дорозі і збирався рушати в село на підтримку своїм. Через бінокль сотник Шило побачив як на х) Помер на сухоти 24 вересня 1926 року в епідемічному шпиталю Святої Тройці в Калішу Й похований на українському військовому цвинтарі в Щипіорні. хжу Забитий в останньому бою 21. ХІ. 1920 р, під с, Яхнівиями, біля р. Збруча; тіло залишилося на полі бою; про це мова далі. ажж) Помер у Каліші в 1924 році. 212 бок 1 ЕН бен 2 з й й У б РТ .. ій З Е ок м і ке то 53 й фь- - хз 99б ваша Ї х сні 9 кс р о соці . зро ЗБЕ Рі аа ле Зб оці зо з Д яв ЗИ до У оРРМЮМ М її РУ о Ох З Пт 74 ГУ КОРА 8 ї ау СТ ; ре з я ОС г 2 «Ла и п. ві Ф бай 3 де » моб ОМ 74 5 ай жа , "ДРУ «Р 47 бо о ЛО РЕК НН С Р вче і я око РА во- С М о р б 3 Ром з 5 ЗЗР - с ее | 29 сг 4 зе 77 РО « є наді НЮЄ їі ом) -- ж зознуі і о Я ма 3. ' С як за Р 7 ба ї о, « о 5 (Ре , тран фЕ че «5 «Фо М Ті зна ІЗ ож б х , я Я а М .. і. У . ЯКЕ за. соді о АГ Ро | г - «Я о В 1 хол с . ЖЕ дені бе ЕІ ад т р - за 7 ж'в ес і Аа й вч Я ї 2. БЕРУ З Й і 5 ГУРТИ ПОН 1 ИВКЮРНЯ ко Ро З 7 я. ; 77 і Я - 9 З ії Р ; "БЕ У ї зі «5 з а БФ Фа во є ж 7 сто мнввааньсся зар ЕЕ . | о ца з пооаю є нях і ше АЕ ПЛ; ро УЗ С. ші е бо) сллюват зр и ЕР ра | Ро Р ООН а РР а Фе що9о9чЕ Й 2 неї бохо ЕНЕНЮо оо рану У о б З Бо іояювии 4203 ; : яю со -йА ко и онеСо 2 б тато о ЕН СВ р ка є з о5БоОгГ"ЕЗ 4 і - ю ко бо ето з шо |З ї «4; ооо 4 : 5.48 чи /ї З х онБЕес х завіс 7 а ЕЕ долоні командира куріня, що гарцював на поганенькому конику, ви- давав розпорядження, однак не поспішався вести свого куріня в село. В цей саме чає надіхав в. об, командира полку Залізняка підполков- ник А. Кучера.) Сотник Шило запитав, що робити з тим хвертиком, що гарцює у них перед очима. Підполковник Кучера відповів, що сили в сотника Шила замалі, щоб його знищити, й поскакав до толку, шоб якнайшвидче прислати поміч. Сотник Шило зорієнтувався в ситуації й прийшов до висновку, що гаяти часу не вільно, не можна допустити в село, де були розкидані частини і бригади, свіжий курінь ворожої піхоти; дуже б зле на тому аправа вийшла, коли б добрий ,,кулак" піхоти та несподівано опикився серед розкиданої кінноти. З другого боку, здавав собі добре спра- ву 3 небезпеки заатакувати 300 багнетів піхоти 13 шаблями, але па- мятав і про те, що накращий привілей, який дає війна, є несподіванка: вона дощенту нищить ворога. Рішив нагло й несподівано заатакувати, бо бачив, що моральна вартість йюго козаків була на вищому щаблю від ворожих, Поділивши свій відділ на дві части, одну з них залишив за хатами в команді хор. Панаретова, на північ від дороги з с. Обухова до Ко- тюжан, а з другою горсткою, перескочивши пару вуличок і загород, опинився на південь від цвинтаря. Умовлено було одночасно розпо- чати атаку. Нагло прогреміло два випали з коней і з окликом ,,Слазаввааа!" з двох боків заатакували курінь, в якому відразу повстало замішання, бо командир його не знав, куди перше звернути увагу. Ворог був цею несподіванкою заскочений, Курінь охопила паніка: одні стріляли ,по хмарах", другі втікали на цвинтар, треті кидали зброю й підносили руки догори, благали дарувати життя, бачучи від- чайдушних верхівців, які врубалися й сікли з обох боків баталіон. Надаремно комбат (командир куріня) носився на шжапині, як оч- манілий з наганом у руках серед переляканої юрби і кричав на все горао: --, Таваріщі!. К аружію! Їх мало!."" -- та було вже запізно. Гостка Залізняків була посеред переляканої юрби червоноармійців, розбивала натовп, торувала собі дорогу -- один відділ до другого. Командир ворожого куріня, бачучи, що нічого не вдіїє, бо бата- ліон лішов у розтіч, повернув коня й кинувся втікати дорогою, що йде до ст. Котюжан. Навздогінці кинувся командир 3 сотні сот. Шило, бо мав доброго коня; хотів його живцем зловити. Та з північного напрям- ку, ніби спід землі вискочив натереріз комбатові четовий Рудневський і списом, на якому був сотенний прапорець (значок), проколов його на смерть, Оглянувши польову ташку забитого командира, знайшли в ній свіжі накази про резерви, які мали підійти з боку Жмеринки та про пересунення ворожих частин на інших відтинках фронту. Всі ці папери зараз же відіслано командирові О.К.Д. Сотник Шило бистрою орієктацією в складних обставинах бою, знанням кавалерійської служби, умінням угадати ворожі наміри і не- тохитною рішучістю виконав блискуче в цілій розтяглости вищеза- зу Старший кіннотчик австрійської служби. 213 значений афоризм про несподіванку, яка дала змогу 13 людям поло- нити 272 червоноармійців зі зброєю і набоями, з 2 кулеметами Мак- сима (з них навіть покривців не мали часу зняти) і пару фтр бойового обозу. Після бою сотня почала збиратися біля залізниці і туди ж прийшла решта дивізії з командиром на чолі. Генерал-хорунжий Омелянович- Павленко подякував полкові, а надто командирові 3 сотні за блиску- че виконання наказу. Сотня прилучилася до полку, який залишився в резерві дивізії. Командир дивізій вислав 2 бригаду переслідувати ворога. Не можна не згадати, що підчас наступу авангардного полку За- лізняка 2 батарея кінно-гірського гарматного дивізіону, що його приді- лено було у повному свойому складі до Окремої Кінної Дивізії, цілий час охороняла лави полків 1 бригади і влучним огнем розпорошувала більші ворожі скупчення й ве давала ворожим тачанкам устачовитися ва позиціях. Полк вийшов на дорогу, що зигзагом ішла від залізниці до сс. О- бухова і Хрінівка, пропустив 2 бригаду вперед і йшов у дивізійному резерві на с. Степанки, Під Хрінівкою виявили ворога, який, не зва- жаючи на наш гарматний огонь, зустрів О.К.Д. кулеметним огнем. 1 бригада перейшла з дивізійного резерву в лаву Й підтримала 2 бригаду. Після короткого, але жорстокого бою, вибивши червоних з Хрінівки й відібравши від них гармати й обози, погнала їх на Романки і Копайгород. Після короткого відпочинку дивізія, виславши квартирієрів, виру- шила до м. Сніткова, почала стягатися до резерву. Вже при переході залізниці Жмеринка--Могилів Подільський, біля с. Лісових Берлинців авангардова сотня несподівано напоролася на московську піхоту, яка відкрила кулеметний огонь по чолі колони. і жінний Лубенський та 2 кінний Уманський Запорожський полки негайно слішили по одному дивізіону і повели наступ на село з криком »Слава"?. Ворог не прийняв атаки, втік на Копайгород, залишивши кілька фурманок обозу й до трьох десятків полонених. Підчас дальшого маршу зустріли ми частини 5 стрілецької Херсон- ської дивізії, які йшли, щоб обсадити позиції на лінії Лісові Берлинці -- Котюжани. По півночі полк у складі Окремої Кінної Дивізії прибув до Сніткова і там заночував. Цей бій приніс Окремій Кінній Дивізії такі трофеї: 6 червоних. командирів -- бригади, полків, баталіонів і рот, 935 червоно- армійців із 538, 539 і 540 полків 60 стрілкової дивізії і 17 запасової бри- гади, яка стояла перед перемиррям у районі мм. Брацлав -- Тульчин, 2 гармати із панорамами, 8 кулеметів, в тому 6 Максима на тачанках з у- пряжками і 2 Кольта, 400 гарматних набоїв, коло 800 мушкетів та до 100.000 патронів до них. (Докінчення буде). 214 Є. ФІЛОНЕНКО сотник Волинські повстанці 8 крівавих днях 1920-1924 років р " Після польсько-московського замирення, коли українська армія під сильним натиском червоної Москви змушена була припинити збройну боротьбу і перейти границі Польщі і Румунії, кожен вояк зі сльозами на очах прощався зі своєю Батьківщиною. Наша ча- стина, опинившись за Збручем в Підволочиськах, почула там дивні речі про якєсь то роззброєння та табори... Не одна сотня козацьких очей сягнула тоді на той бік Збруча, де завдяки оголошеному миру лонад самим берегом дуже сміливо почав громадитись червоний ворог; а далі за ним -- широке поле, приваблива пітьма лісів і политі сві- жою кровю шляхи на бідолашну Україну... Моргнув я тоді побратимозі (поручникові Р, М.) Ї, як тільки темна ніченька вкрила обидва береги дрімливого Збруча, ми потайки, трима- ючи коло самого серця приховану зброю, поки що удвох тільки, опини»- лися в запіллю ворога. На хуторі Застава зайшли ми до селянина, який дав нам селянську одіж, а нашу військову обіцяв сховати, бо надіявся, що весною прийде українське військо і вона буде нам потрібна. Госпо- диня принесла нам хліба, сала та інш. на дорогу. Не гаючи часу (бо в селі були червоні), ми стали збиратися. Благословляючи нас у подо- рож вона промовила: -- ,Кохані земляки! Глядіть, щоб ранньою вес- ною ви були у нас, бо ке тільки я з чоловіком чекаємо українського війська, але чекає також ціла Україна". Та не судилося мені більше бути в цій родині. Від 21 листопада 1920 р. входили ми все глибше в запілля червоних, уникаючи зустрі- чі з ними. Так ми дісталися до села Горобіївка і тут переднювали один день у старшини Ю. С., а 23 листопада рушили в дальшу дорогу. В селі Майдан спіткали ми 3-ох червоноармійців; вони затримали нас і спитали про документи. Не встиг я вийняти документи, як Р. М. вихо- пив бравнінг і 2-х поклав на місці; не помилували ми й третього... Оглядаючи їх документи, ми довідались, що то були службовики зполіт-бюра". Ці документи стали нам: нераз в пригоді. 2 грудня дійшли ми до села Андріївки, Житомирського повіту, і тут я з Р. М. розійшлися в ріжних напрямках, ховаючися від хижих очей Чека. Поодинці легше було вести підготовчу працю серед насе- лення (яке дуже прихильно до нас ставилося), щоби в слушний час було готове до боротьби. Мандруючи так по окупованій Волині, 1-го 215 квітня 1921 року вступив я до праці в большевицький , Желеском" (екапльоатація лісу), але вже 15 -го квітня мусив працю лишити, бо наразився на підозріння адміністрації. 3-го травня, перебуваючи в селі Нараївці у господаря Дмитра Кота, спіткався я з першим курієром Арсеном Ярошуком, який прийшов від Головного Повстанчого Шіта- бу й приніс для мене наказ такого змісту: До пана сотника Е. Філоненка. ,Наказую Вам зорганізувати 9-й повстанчий район, в склад якого входять повіти: Звягельський, Овруцький, Житомирський, Ра- домиський та Мозирський, і стати на чолі Його. Як найкраще налагодити звязки, провадячи агітаційну працю між селянством дли загального повстання". Командуючий Повстанчою Армією Ю. Тютюник, Ген-хор. 28ИМ 1921 р. Отримавши розпорядження від Головного Повстанчого Штабу, я разом з сотником Ярошуком взялися за підготовчу працю; я мав утворити місцеві повстанчі комітети, а сот. Ярошук налагодити адмі- ністраційну роботу. 13 травня при участи представників від комітетів відбулася наша перша нарада в Лугинах. Вслід за цим розпочалася по районі органі- зована праця до загального повстанчого руху. Яка це була радість, що селяни завжди були до послуг; короткої травневої ночі робили фір- манками по 35--40 верстов. Проїзджаючи села всюди вішали відозви з закликом всім як один стати проти червоного окупанта. Больше- вицькі міліціонери, ранком зриваючи відозви, нераз чули від селян: -- »Не зривайте, бо не ви їх вішали..." -- На протязі 2У» місяців все се- лянство стало готове до збройної боротьби. 26-го травня соткик Ярошук відіхав за кордон до Головного Пов- станчого Штабу по інформації. 3-го червня в Сербовській Слободі спіткався я з полковником Басарабенком й. разом відійшли до Чер- няхова. Звідти він поїхав до Київа. Більше мені не довелося з ним ба- читися, бо в році 1922 його, як члена , Козацької Ради", розстріляли большевики. 9-го червня в селі Мокляки я зайшов до місцевого пан-отця Е. Кузика. Тут пані-матка повідомила мене, що якийсь добродій ззакор- дону третій день очікує на мене. Разом з пані-маткою я вступив у кімнату, де чекав на мене цей добродій, і побачив низького росту людину з неприємно бігаючими очима. Він представився мені як сотник Заярний І відразу запропону- вав свої послуги, кажучи, що він є фаховець і організатор повестан- чих загонів; тому саме мусить відіхати на Полтавщину. За послу- ги я подякував і відмовився. Заярний запитав мене про мої становища, але я, бачучи людину в перший раз і підозріваючи її в першого вра- жіння в співпраці з Чека, не міг йому довірити цієї таємниці. Заярний почав нарікати на біль ноги. Пані-матка принесла воду й все потрібне для полегшення болю. За це Заярний в скорому часі жорстоко віддячився, вяжучи руки кільчастим дротом цілій свяще- ничій родині. 216 Але поки-що подякувавши пан-отцеві і пані-матці за гостинність, Заярний, нічого не довідавшись від меке, 12-го червня відійшов з Мо- кляків, кажучи, що буде прямувати через Біло-Церківщину на Пол- тавщину. Однак я, слідкуючи за ним, сконстатував, що недалеко, в се- лі Яблонець, всів він до потягу й поїхав в протилежнім напрямі до Коростеня. Бггато приходило до мене людей ззакордону, але ніхто з них не міг дати будь-яких інформацій про Заярного; лише один сотник Глад- кий дуже критично висловився про його діяльність, поділяючи зі мною підозріння, що це є провокатор. 29-го червня, підчас мойого перебування в селі Цаілі, зявилася у мене з наказом від Головного Повстанчого Штабу наша співробітниця по повстанчій праці дружина полковника Басарабенка -- пані Марія фрасаребенкова. На підставі принесеного наказу мені негайно треба було бути в Штабі, але обставини складалися так, що я ніяк не міг ли- шити праці. Оповідання про успішну працю в Головному Повстанчому Штабі мене задоволило. Певного дня, вирядившися з панею Басара- бенковою до села Бараші, спіткали ми місцевого начальника ,дпрод- налогу", Він затримав нас і зажадав документів. Не встиг я дістати посвідку, як відважна пані Басарабенкова влучила 2 кулі в цього на- чальника продналогу так, що він і не рушився більше, Після цього лані Басарабенкова пішла до Київа, а я до містечка Пулини. 4-го липня зза кордону повернули сотник Топанчук і Ярошук. Відбулася організаційна нарада. З їх оповідань я дізнався, що до серп- ня вся підготовча праця мусить бути закінчена, про що я й повідомив всі повстанчі комітети району. Сотник Толанчук удався до Шепетів- ки в справі організаційній, а ми лишилися. В серпні стали напливати до мене скарги від комітетів на ,прод- налоги", якраз в цей час червоні стали забирати збіжжа від селян. Всі комітети рішучо вимагали енергійного виступу, але всякий актив- ний виступ ми були заборонили, бо не було на те ані дозволу, ані на- казу від Головного Повстанчого Штабу. 6-го серпня ззакордону прийшов до мене курієр з наказом когай- но явитися до Штабу, в противному разі вважатимуть мене, як шкід- ливого для загальної справи й зрадника Батьківщині. З жалем лишав я працю, але нічого не вдієш-- мусив; крім того мені самому хотілось нарешті довідатись, як скоро скінчиться підготовча праця (фактично все було готове), і розпічнеться збройна боротьба. Кожний повстанець прагнув пімсти над віковічним ворогом-москалем, навіть і в тім разі, коли б прийшлося приняти мученицьку смерть за улюблену Батьків- щину, та в імя найсвятішої ідеї -- незалежности українського народу. 8-го вересня вирядився я до кордону; там спіткав ,товариша", але дав йому двісті царських рублів і він мене перепустив через кордон. При переході через Мишаків (прикордонне село) польська поліція арештувала мене й посадила під арешт в Корці на два дні. На третій день прибув до мене наш старшина Клембович-Клименко й я разом з ним відіхав до Рівното. На стації Рівне я разом з хорувжим Камінським з білетами 2-0ї кляси всіли до потягу, який мав нас завезти до Львова, де в той час перебував Головний Повстанчий Штаб, По до- 217 розі спіткав мене характеристичний випадок, До переділу, в якому я сидів разом з Камінським, увійшов елєгансько убраний польський стар- шина в товаристві молодої пані. Він дуже непривітно глянув на мене. Видно було, що причиною цього був мій одяг.. Був я в тій самій се- лянській свитині, відрізках від чобіт і полотняних фарбованих шта- нях, - в такім убранню ходив я увесь час в свойому районі, тепер пе- ребравшись в Польщу не встиг його змінити. Сидів я спокійно, мої ж сусіди, увесь час іронічно поглядаючи на мене, шепталися між собою, натискаючи на слова ,хлоп", ,дхам'" і т. д. Нарешті, бачучи, що я не звертаю жадної уваги, цей старшина сказав мені вийти з переділу. Я однак дав собі слово партизана погра- ти на його делікатних нервах. Він очевидно зрозумів, що мене не так легко позбутися й пустився на хитрощі: зі своєю товаришкою почали курити, пускаючи дим просто мені в очі. Переділ був для ,нєпальон- цих", на що я йому звернув увагу. Він так образився, що відразу казав мені вилегітимуватися, що я відмовився зробити. На двірці в Бродах поручник закликав до вагону жандарма і наказав Йому мене витегі- тимувати. Я показав жандармові свої документи і білєт подорожі. Оглянувши їх жандарм замельдував поручникові, що я маю право їхати в цьому переділі. Здивований і навіть ображений поручник зі своєю товаришкою залишив переділ й на відході висловився: --,,Те- раз такє часи, же пожонвднего чловєка «вшендзеє може споткаць непшиємносць", Після цього виладку спокійно доїхали ми до Львова. Углядівши великий рух і силу людей, які вешталися побіля і в самім Головнім Пов- станчім Штабі, трудно було навіть повірити, що Штаб працює не на своїй території. Аж надто відкрито полагоджувались справи людей, які прибували і відходили на Україну. Між багатьома спіткав я і За- ярного, який увічливо мені вклонився. Говорити я з ним не міг, бо під- полковник Ступницький запросив мене до інформаційного відділу. Підполковник Очередько, який був у відділі, на моє запитання про Заярного тільки здвигнув плечима й сказав, що полк. Добротворський має стислі звязки з Заярним, до нього й порадив мені звернутися. То- то самого дня о год, 3-іїй пополудні закликали мене до генерал-хорун- жого Ю. Тютюнника, який командував Повстанчою Армією. Здавши звіт з праці в 9-ім районі й повітавши пана генерала від імени повстанців і селян, передав їх загальне бажання якнайскорше вітати пана генерала особисто на Україні. Командуючий був надзви- чайно з того задоволений. Одночасно генерал показав мені листу осіб, які разом зі мною мали відіхати в команді генерала Нельговсько- го в Україну, Між іншими зауважнв я прізвище Заярного, що мене ду- же здивувало. Я постановив висвітлити цю людину. Коли п. генерал вийшов з кабінету, я запитав підполковника Добротворського: -- Чи праця Заярного є сумлінна і для нас нешкідлива? -- При тім оповів свої підозріння щодо Заярного, його співпраці з Чека, Підполковник Добротворський заспокоїв мене, називаючи Заярного певним, своєю людиною, ще й додав: -- Якби таких було більше. На другий день я відіхав до Рівного, де на мене чекав відділ ген. Нельговського. 218 18 вересня відділ на фірах відіхав до Корця, звідти вночі прибули ми до села Сторожева і розмістившись по хатах, клунях, де хто міг, сиділи не показуючись на вулиці, бо не далі як 500 кроків була грани- ця. Разом з нами сидів Заярний. Так ми сиділи цілий день. Полковник Пирогів, виглядаючи в вікно, закликав мене до себе; коли я підходив до нього, почув як він розчулено промовив: ,Кохана Україно, я вже тебе бачу!.." Старшини й козаки не могли дочекатися ночі, щоб перейти кор- дон. Я і сотник Кравчук пішли шукати місця, де б перейти річку Ко- рець, яка була границею між Польщею і Совітами. Найшовши місце переправи, повідомили про це генерала Нельговського при тім додали, шо прийдеться йти в брід. Полковник Бондаренко, зачувши це, викрик- вув: -- Настав час, що підемо в огонь і воду! Вночі тихесенько, гусаком, затаївши віддих, стали переходити річку. Декому води було по шию. Була зимна осіння ніч. Не зважаючи на холод, між товариством чути бу- ло радісне: -- Слава Богу, вже ми на Україні! Опинившись на совітській сторокі і яростуючи далі, відділ на- трапив на двох червоних вартівників пограничча, які підняли алярм. Хотячи приглушити чуйність вартових, котрийсь з наших в темряві осінньої ночі, замість червоноармійця, вдарив по голові прикладом рушниці хорунжого Савчука так, що той упав непритомний і заллявся кровю. Нещасному зробили пергвязку, після якої сильний духом хорун- жий Савчук піднявся на ноги. Відділ направився далі в запілля й прой- шовши пару верстов зблудив і, невідаючи про це, натралив на больше- вицьку стражницю, Постукавши в двері, ми почули: -- Кто ідьот? -- Сваї! -- Кто сваї? -- Атряд ла барьбе с бандітізмом!.. Зі стражниці ні- хто не виходив, розмовляли ми через запітніле вікно. Питаючи дорогу на Городаицю, постановили йти на Любитів, що й зробили. Селяни вітали нас словами: -- Боже допоможи вам в праці! Прямуючи далі на Грабове переднювали в лісі, де мусили розпра- витися з червоноармійцями-москалями, яких в жаден спосіб не можна було відпустити. Бувший при цій оказії Заярний, жаліючися на біль но- ги, лишився: напевно йому була прикра розправа з москалями. 20-го вересня вночі направилися ми на села: Сергіївка, Підлуби. Стрічалися нам фіри з москалями, які їхали до кордону, але ми як мога їх оминали, В селі Руденці перейшли ми річку Уборть, На ранок 21-го вересня затрималися близько містечка Емильчин. Я доручив повстан- цеві К. Кузькові відпровадити увесь відділ в безпечне місце на відпо- чинок.. в ліс Борхова, а сам відбув до району, щоб дістати харчі для відділу. Селяни дали печеного хліба, мяса і інших продуктів, давали й далі увесь час постою відділу. Повстанчі комітети, довідавшись про наше прибуття, почали до- магатися загального збройного виступу проти червоного ворога, але зробити це в той спосіб було неможливо, бо не було наказу Головного Повстанчого Штабу. Цілий час треба було їздити по районі і стежити, щоб запобітти селянським заворушенням, така була ненависть до мос- ковського наїздника. 28 вересня я з сотником Ярошуком прибули до відділу в Борхову. Тут ген. Нельговський подякував нам, підтвердивши, що відділ почував себе добре на Батьківщині. Сюди почали прибувати 219 делегати від повстанчих комітетів цілого району позвайомитися з бра- тами ,задротянцями". Старшини й козаки ділилися думками, як одна родина, яка ніколи не думає розлучатися. Оповідання наших братів з табору про тяжке життя за дротами, тяжке зробили вражіння на слуха- чів -- всі як один плакали. Переночувавши з відділом, рано всі делега- ти повернуан до своєї праці, а я мусив обіхати ще деякі повстанчі ко- мітети свойого району. 4 жовтня, повернувшись до відділу, я запропонував ген. Нельгон- ському зробити напад на кольонію Лебідь, де було розміщено сотню 196 робітничого баталіону, яка своїми здирством і грабуаками дуже дошкулила селянству, Генерал відмовився, мотивуючи тим, що виступа- ти не можна, щоб себе не відкрити. Між нами дійшло до суперечки. Я удоводнював, шо місцеве населення настільки вже обурене, що не ді- ждавшись наказу само може виступити проти організованого ворога, тоді наслідки від цього будуть жахливі. Зробивши нараду, п. генерал поінформував про те свій відділ, Всі старшини, а найбільше полк. Пи- рогів переконали пана генерала. Вже 7-го жовтня відділ був в кольонії Лебідь -- 15 верстов від місця постою. Без жадного спротиву відділ обеззброїв сотню робітничого баталіону. Роздавши здобуту зброю се- дянам, відді повернув в ліс Борхову. Всі були в веселому настрої. Після успішного обеззброєння совітської сотні відділ почав рватися до боротьби; внаслідок того до відділу почали потроху прибувати коні, зброя та інше, 12-го жовтня прибув до мене звязковий -- місцевий повстанець -- і з великим перестрахом оповів, що недалеко м, Емильчина він зауважив 3-х людей і запевняв мене, що то люди ззакордону і що очевидячки вони не знають місцевости, а тому підійшли до самого містечка. Ря- тувати їх не можна було, бо в містечку стояв штаб 196 баталіону і при- булий в тих днях карний відділ по боротьбі з повстанчими загонами, Однак наші вояки призвичаєні до всього: рятуючись, вони повлазили в корчі і баєна і в такому положенню перебули 8--9 годин. Ввечері я з ними спіткався. Були це прибулі з Головного Повстанчого Штабу старшини Головко, Гофман і майор чеської армії, прізвища не памя- таю. Відправивши прибулих на кількаденний відпочинок в село Гор- бів, 15 жовтня я їх перепровадив до відділу ген. Нельговського. 19 жовтня карний відділ червоних в кількости 60 шабель переїхав з містечка Емильчина до села Янча-Рудня з метою розшукати й злі- квідувати наш відділ. Червоні, піддобрюючися до селян, обдаровували їх хустками, шкірою на обув, звичайно награбованими в іншому місці. Всі дарунки населення приняло, але ніхто не виказав, що в 4-х вер- ствах знаходимось ми, про замір же червоних нас негайно повідомили. Щоб попередити замірений напад червоних, треба було або зникнути, на що всі не погоджувалися, або зробити контрнапад, на що логоджу- вались всі, крім генерала Нельговського. Нарешті генерал дав і свою згоду. З відділу, який складався 3 40 шабель, генерал дав 15 щабель для нападу (на 60 шабель ворожих), Згідно з пляном генерала ця ча- стина мусила учинити переполох і, користуючись з замішання, захо- пити кілька пощастить коней і зброї. 22 Як тільки настала ніч, ми 15 вояків в команді сотн. Головка виру- шили на чотирі рази сильнішого і ліпше озброевного ворога. Підійшов- ши до села, вирішили паніки не робити, бо чекісти, опанувавши себе, могли здіквідувати увесь наш відділ. Натомість вирішили ми тихо зня- ти вартових червоноармійців і після того приступити до ліквідації карного відділу. Так і зробили, Підійшли тихцем, без стрілів, зняли вартових; між ними був один українець, який прилучився до нас. Ко- ристаючися з його помочі, ми без жадного гуку захопили решту вар- тових і тоді обеззброїли увесь ворожий віддія, розміщений в 3-х ха- тах, і він цілий попав в наші руки. Зібравши всіх червоноармійців до одної комори, поставили ми свою варту і почали збирати коней, що стояли напоготові осідлані. Командир ескадрону, прикрашений від- знакою ,Красного Знамені" за катування українців, лежав посеред ха- ти на копиці награбованих подушок, одягнений і обутий; і коли наші старшини Савчук і Косолапів вскочили до цієї хати, кат хотів вхопити револьвер, але не встиг, бо був пришпилений до подушок. Крім ко- мандира, підпали розстрілові чотирі чекісти. З оповідань полонених червоноармійців чекісти страшно катували селян, навіть закопували їх живцем у землю. Наше завдання ми виконали взірцево: дістали багато коней, зброї, одягу й обуву. З нашого боку втрат не було. Зі сходом сонця 19 пов- станців (долучилося 4-х місцевих повстанців) зі значною здобичгю поверталися до решти нашого відділу, який в зденервуванні чекав на наш поворот, Відділ, зауваживши багато коней і взагалі велику здо- бич, гучно вітав нас. На серці було так радісно, -- здавалося, що зіта- ють нас не тільки брати, але все -- птацтво, сонечко, що Кидало 30- доте проміння на пожовкле листя закутаного в темряву ліса. Настрій був дуже бадьорий у вояцтва, Зараз же роздали коней, чисельність відділу збільшилася до 60 шабель, і відділ став рухомим партизанським загоном. Це могло б статися раніше, в часі прибуття карного відділу в Емильчин. Але генерал Нельговський не погодився рішучіше на- тиснути на ворога і тим збільшити нашу силу. Пригадую майора чесь- кої армії, який брав уділ в наскоку сотника Головка. Сильно зворуше- ний всім тим, що прийшлося йому бачити й чути при тому наскоку, тідійшов до мене і з великим захопленням промовив: -- Пане! я не міг собі уявити, щоб темне, пригнічене, якім я уважав його, ваше полісь- ке населення могло так ненавидіти і свідомо боротися з своїми воро- тами -- московськими наїздниками, що віками пануючи над цим насе- ленням не викорінили в нього патріотичного почуття і відданости своїй Батьківщині". Того ж дня відділ залишив ліс Борхову. Проїхавши з 20 верстов, відділ зробив стоянку в кол. Васкарівка. 21-го жовтня зі ст. Яблонець на кольонію Васкарівку прибуло 5 озброєних червоноармійців, як), побачивши відділ, почали обстрілю- вати нас з відлеглости 300 кроків. Тоді наш влучака-стрілець старшина Гофман дав пять стрілів і ніодного не хибив. Виходило, що місце нашого постою відкрито. На ст. Яблонець при- був ешахон, переповнений червоними. З тої причини відділ мусив уни- 221 кнути зустрічі з червоними і віддалився в напрямку Тетерева право- руч від Коростеня, де мав зустрінутися з повстанчим відділом Орлика. Тут я попрощався з відділом ген. Нельговського, Більше не прий- шлося мені зустрінутися з ним. Продовжуючи попередню підготовчу працю згідно з наказом Го- ловного Повстанчого Цітабу, разом з місцевими повстанцями робили ми поодинокі напади на червоні частини. Щодень, то трудніше було здержувати селян-ловстанців від активних виступів проти окулантів, тим більш, що червоні почали розкривати місцеві організації, ареш- товувати, розстрілювати і знущатись над місцевим населенням. 25 жовтня я одержав відомости, що на ст. Рафалівка прибуло два ешалони зброї, яку мають направити на Звягель і Щепетівку. На дру- гий день, зібравши місцевих повстанців, зробили ми напад на стацію, який пройшов з успіхом: 6 чекістів в поблизькому лісі розстріляли. Зброї в вагонах не було. Вагони були наладовані салом, медом і ін- шими продуктами, які я роздав селянам. Були в вагонах також дорогі меблі, напевно награбовані, які направлялося в Московщину. 27 жовтня в селі Бариші піймали ми 9 червоноармійців 393 пішого полку, які їхали для поповнення 9 кінної дивізії, що веде боротьбу З ,петлюрівщиною". Всіх їх розстріляли, В знайдених документах був наказ приблизно такого змісту: Кожен червоноармієць мусить бути готовим до бою, бо на Подіяля вирушив з Польщі великий відділ ,пе- тлюрівців" з отаманом Палієм на чолі. З цих документів я довідався, що розпочалися активні чини Го- ловного Повстанчого Штабу. Найбільше мене здивувало, що червоні знали прізвища проводирів повстанчого руху прибулих взакордону. б листопада з своїми повстанцями я прибув в село Мокляки, де за кілька годин до мойого приходу побував сотн. Гопанчук, який лишив для мене лист з повідомленням, що Волинська група вирушила в на- прямку Коростеня. 18 листопада, щоб стероризувати червоні частини, які згромади- лися біля Емильчина, утікаючи від кордону під натиском головної Повстанчої групи, робимо напад на містечко. Не витримавши перед переважаючими силами ворога, відступаємо. По дорозі, в будинку гра- фа Уварова захопили ми штаб 196 пішого баталіону в числі 13 осіб. Між ними було дві жидівки-комуністки, які мали ще намір відбиватися. Всіх штабовців там же було розстріляно. З нашого боку втрат не було. Відділ з 50 вояків в команді сотн., Ярошука 9 листопада пішов в район Коростеня для зєднання з Волинською Повстанчою групою. Я подався в село Мокляки до родичів, туди приходили мої курієри. Там я мав також полагодити організаційну справу Й здогнати відділ соти. Ярошука. Приїхавши на подвірря п. Федора Чижа, я поставив коня в захистне місце, а сам пішов до хати. Старий дядько просив мене одігрітися: надворі падав холодний дощ із снігом. Щоби забезпечити собі відпочинок і час на підготовку до самооборони, я позачиняв усі двері. Не пройшло й години, як біля дверей і вікна счинився стукіт, В хаті було темно, а надворі від падаючого снігу було видно, і я через вікно зауважив постаті з направленими до вікон рушницями. Двоюріде- ний брат Данило підійшов до вікна і спитав: - -,Хто там!" --,Я! Заяр- 222 ний!" В цей момент посипалася московська лайка з всіма її варіяціями і без кінця: ,,Атваряй!" Глянувши в вікно, я побачив до 20 людей під вікнами, а ще більше скупчених біля дверей. Я запропонував братам Данилові і Кондратові взяти рушниці і йти за мною. Старий їх батько категорично заборо- нив синам іти зі мною, Я попрощався з цілою родиною навіки, бо знав, що чекає як Їх так і мене, Крім зброї, я мав при собі 4 французькі гра- нати, З рішенням не віддати своє життя дешево, я пішюв відчиняти дьері. За дверима все кричало і брязкало зброєю, з чого я й скористав. На ходу зняв з ударників 3-х гранат шапочки і одночасно відчиняючи двері кинув гранатами гостям під ноги; дві біля дверей, а третю далі на подвірря. Від експльозії гранат в хаті не лишилося ні одної шиби, а ссред червоних піднялася паніка -- всі тікали. На подвіррі лежали трупи червоних, чути було зойки поранених. Після вибуху, розправив- шись з найближчим червоноармійцем, який з перестраху вскочив до сіней ; сховався за двері, я вискочив з будинку і, стріляючи з парабел- люма, втікав в поле, Стрілів з боку ворога по мені не було. Пробітши з 500 кроків я почув нестерпний біль і кров на лиці, але свідомість ди- ктувала втікати. Забігши до хуторянина Демяна Проценка зробив собі перевязку. Поранення наніс я собі сам передвчасним виходом з будин- ку в часі експльозії гранат: малий кусник гранати трапив мене в лице біля лівого ока. Переночував на хуторі. Вранці я довідався, що відділ червоних силою в 30 вояків прибув в село Мокляки і робив страшні катування селян. Заярний, за якого так ручався полковник Добротворський в Го- ловнім. Повстанчім Штабі, взяв цей відділ під своє керування; приїхав в Мокляки, де я спіткав його перший раз, віддячити пан-отцеві і пані- матці за те, що прийняли його, як гостя, і старалися облегчити біль ніг. Через необережність і довірчивість пан-отця і пані-матки Заярний довідався про людей, які брали уділ в повстанчих організаціях, В цьо- му ж селі було заарештовано і повязано кільчастим дротом 18 чоловік. В числі арештованих були два мої двоюрідні брати Петро і Кость По- лянчуки. (Петро заступник коменданта м. Звягеля в 1919 році). Всім арештованим Заярний власноручно скручував дротом руки. Пан-отця і пані-матку навіть питав, чи пізнають вони його. Нещасним жертвам було говорено, що ,бандит Філоненко" пійманий і навіть мали мене показати. Рятувати вязнів було неможливо: під сильною охороною від- везли їх до Київа і посадили в Лукіянівську вязницю, Під, хатою Чижів було вісім забитих і пять тяжко ранених. З с. Мокляки, не гаючи часу, я пішов слідом за відділом, який в команді сотн. Ярошука пішов для зеднання з Волинською групою. Підходячи до Ушомира, відділ спіткав 132 московську бригаду; несло- дівано нею оточений поніс великі втрати: забитих було 14 і багато ра- нених. Убитих селян поховали в одній братській могилі, біля палати Бо- гунів, недалеко містечка Ушомира. Решта, рятуючись від переважаю- чих сил ворога, розійшлись по хатах. Частина відділу в 7--8 вояків з сотн, Ярошуком повернулася до села Семяківка, а як це село лежить 223 на трактовій дорозі Емильчин--Коростень, по якій без перерви їхали червоні до кордону, мусила задля рятунку тікати до села Грабова. Селяни-повстанці стали помітно падати на дусі і затрачувати віру в успіх повстання. Треба було вже підбадьорувати повстанців, пере- буваючих під безперестанною погонею червоних і виснажених холо- дом, голодом та безсонними ночами. 3 19 на 20 листопада дістали ми відомости, що ло дорозі Ушомир --Емильчин їде 132 червона бригада, що має 100 шабель, 4 гармати 1200 піших, В Горбовій до нашого відділу з десятьох вояків прилучи- лося ще 30 місцевих повстанців. Зібравшися в одному будинку на на- раду, серед селян-повстанців пізнав я знайомого Максима Дмитренка, старого, років 70 селянина, бувшого волосного старшину за царського уряду. Після повалення гетьманату я був в мобілізаційній комісії мі- ста Звягеля. Цей Дмитренко просив мене тоді, щоб я звільнив йому сина від служби в українському війську. На моє велике здивування по- бачив я його тепер з рушницело, а поруч з ним його озброєного сина. Старий промовляв, просив і плакав, казав, що боротьбою і жертвою свого життя тільки Й можна здобути овою Батьківшину. Я не витри- мав і підійшов до старого, кажучи: - - ,Коханий пане Дмитренко! Чи ви памятаєте, як в 1918 році просили ви мене, щоб звільнити вашого сина від військової служби додому?" Старий Дмитренко, зворушений, зі сльозами на очах відказав: - - ,Немає, сину, в нас дому, Коли виже- немо москалів і буде вільною наша Батьківщина, тоді й будемо вдома!" Я з сотн. Ярошуком розцілували старого Дмитренка. Після цього пролунав його старечий голос: -- ,Збирайтесь, хлопці, пора Йти!" Ми просили, з огляду на його старість, -- лишитись в сслі, Довго ста- рий не погоджувався, але нареціті погодився, обіцюючи випроважати з села молодих. Того чи 20 листопаду виступили з села на урочище Камінне Капи- ще, де наші стежі піймали двох червоноармійців, від них ми довіда- лися, що кіннота з батареєю пройшла в напрямку на Емильчин. а ще скоро має надіхати піхота на санках, І справді, здалека почули пісню: ,Ой, яблочко, куда котишся". Засівши в корчах понад дорогою й за- маскувавшися, чекали ми на червоних, які їхали валкою на санках. Було їх понад 100 вояків на 20 фірманках. Я наказав не стріляти без моєї команди. Коли вся валка підіхала до моєї лави, я відкрив огонь з парабеллюма й по цьому знаку з моєї розстрільни почалася стрільба по червоних, які стали утікати до лісу. Але наші стріли їх доганяли, Червоні один за одним падали; небагато їх утікло, не знаю чи з усього загону бодай 15-ом пощастило зістати в живих. Не був це бій, а жор- стока пімста Волинських партизанів за своїх товаришів. Властиво на- віть і не пімста, акт правосуддя над катами 132 совітської бригади, які жорстоко розправилися з партизанами відділу сотн. Ярошука під Ушо- миром. Успіх був повний, на дорозі гора трупів московських і коней, по полю -- забиті й порахені, 90 рушниць, один кулемет , Максима", 2 кулемети ,Шоша", багато набоїв, стрічок до кулеметів і 10 фірма- нак, на які ми поклали трофеї й рушили далі. Волинський партизан не був звичайний ,дядько" волинського або поліського села, темний, забитий; був це свідомий повстанець, націо- 224 Р ой У АН а Соч й 1 Підполковник МИХАЙЛО ПАЛІЙ-СИЛОРЯНСЬКИЙ. Командир 4 кінного полку 4-0ї Київсько" дивізії. В 1921 р. командир Подільського Повстанчого Загону. УСНЕ но 5 зд оди ьо а - РН че ва че » і М Же ці (72 з са щ ьо є З Х Е З ЕЕ М». 21 з Б Кз п Р - 28 ке 8 Фо вав 0 дек М , за -- "У Фо РА ре й Б м мері ЕЕ з о ш Оо а З наліст-фанатик, борець за Українську Державність. Він лішов рвати московсько-большевицькі кайдани, якими сковано Український Нарід; він вірить, що настане Воля, що й в наше віконце засяє Сонце Волі і Правди, в імя цього ідеалу він по лицарськи офірував своє життя, З побоєвища ми рушили на села Куліші, Серби. Кіннота 132 сов. бригади йшла нам ло пятам і першою нашою метою було уникнути її переслідування, Кіннота дігнала нас в селі Велика Цвиля, але завдяки сніговій хуртовині нам пощастило сховатися в лісах, Курчицькими і гр. Уварова лісами ми пробилися до с. Чмілі, зробивши 22 і 23 листопада 50 верстов дороги. Мету свою -- звязатися з Волинською групою, ви- конати я не міт, як не міт і прорватися в коростенський район, щоб бути близче до ген. Тютюнника; всі села й містечка обсадила сильни- ми відділами червона армія. Ми вирішили розпустити свій відділ по домам, бо він складавася з місцевого населення, а вдвох з сотн. Яро- шуком розшукати Волинську групу. Подорозі я мав намір відвідати всі повстанчі комітети свого району. 24 листопада я з сотн. Ярошуком прибули на кол. Васкарівку. Мі- сцеве селянство було в панічному настрою; нас повідомили, що в село Рясно, Житомирського повіту, прибула кіннота з дивізії Котовського в складі 70 шабель. На кольонії Васкарівка був командир кінноти з про- вожатим, а сама кіннота розмістилася в 3-х верствах від кольонії. На дорозі, що йшла до місця постою кінноти, ми піймали післанця, який віз кінноті наказ від командира: Зараз же прибути на кольонію для розправи ,с бандітамі" (табто з селянами-повстанцями). Післанця ми не пустили з наказом, постановивши, замість кінноти, піти самим на розправу до ката. Син господаря, в хаті якого розмістився червоний командир, післаний нами на розвідку, повернувся й сказав, що той си- дить і пише, провожатий лежить, а третя особа, видко заарештований, сидить в куточку на підлозі. Взявши пятьох з місцевих повстанців, уло- жили плян: чотирі мають стати біля вікон, щоб унеможливити втечу через вікна, а троє мають увійти в хату (в числі трьох був я, сотн. Я- рошук і один місцевий). Червоних ми знайшли аж у третій кімнаті. Направивши до червоного командира револьвер, обеззброїли його і провожатого. Побачивши нас в одноманітних одностроях з совітсь- кими відзнаками, той приняв-нас за своїх і крикнув: - - ,,Таварищі, ви шутітє?" Але діставши по тиці, очевидячки зорієнтувався, бо по на- шому сказав: - - ,Пане добродію, я до ваших послуг!" Я його спитав, чого він приїхав соди. На це дістав відповідь, що він є червонсармієць і приїхав купити вівса для коней, Я показав Йому лист, який він писав; він хотів викрутитися від належної кари й сказав, що лист писав жар- тома. Голос і обличча його мені здавалися знайомі, Я спитав його, чи не служив він в 1920 році в Совітській пластунській бригаді. Дістав відповідь підтверджуючу. Мушу трохи вернутися назад. В 1919 році після Любарської ката- строфи одержав я наказ від Головного Командування підписаний пол- ковником В. Тютюнником іти в залілля ворога на Волинь провадити підготовчу працю. Довший час мені щастило виконувати своє завдан- ня, оминаючи червоних; аж в містечку Лугинах, Окруцького повіту, червоні мене спіймали і в штабі совітської пластунської бригади мене За Державність 15 225 катовано в нелюдський спосіб. В особі командира, який був тепер пе- реді мною, я пізнав того ката, який маючи в руках ніж, немилосерно знущався і різав моє тіло. На мою просьбу скінчити моє життя, цей кат всміхаючись казав: - - ,Єщо імеєш время!" Які функції він повнив там, не знаю. Цей азіят, задовольнившися катованням, звязав мене і на- пів живого доручив чотирьом червоноармійцям, сказавши, що на ви- падок моєї втечі відповідатимуть своєю головою. Одному Богові завдячую тоді свою утечу від рук московських. 12 березня вночі в одній білизні, закрівавленому, босому удалося мені втікти, вискочивши через вікно. Пробігши верстов із пять лісом, натрапив я на хутір одного селянина. До хати боявся підійти, бо не було в той час більш-менш заможнього господаря, де б не стояли чер- воні. Тому порішив заховатися в сіно, яке було на вишках, і там пере- бути добу. Не гаючи ані хвилини, заліз у сіно. Внедовзі й господар прийшов давати худобі їсти, ходив по сіні, в якому я сидів, але навкру- ги мене був такий мягкий панцир з сіна, що мойому скатованому ті- лові це не шкодило. В такій позиції я перебув до вечора. Увечорі, коли господар, задоволивши худобу наніч, пішов до хати, я вирішив піти також і просити якенебудь убрання, бо не міг рушити в дорогу в од- ній білизні, Підійшов до хати і застукав. Вийшла господиня і просила зайти, але я подякував і відмовився. Госодиня на таке поводження почала приглядатися і зауваживши, що я в білизні і покрівавлений, за- чинила двері в хату, бо, як виявилося, сидів там' телефоніст з червоних. Взявши мене за руку, попровадила до клуні й тут розповіла мені, що знає, хто я, бо червоні цілий день страшно шукали мене по хуторах... Пізніше пішла до хати. За пару хвилин вийшла знову, на цей раз уже з господарем, й принесли мені одежу, постоли і харчі на дорогу; за все це я дякував. Але... козакові найнотрібніша зброя: добрий госпо- дар і тут допоміг і дав мені новеньку російську рушницю і 50 набоїв, за що я подякував сугубо. За якийсь час я дізнався, що це був п. до- бродій Жигадло, походженням з колишньої козацької родини. Тяжко було рушити в дорогу, бо ножові рани, та ще й без перевязки, страш- но болючі, але йти треба було і я рушив в дорогу. За допомогою се- лян-повстанців дістався до Олеська і прилучився до польської коман- ди. Стояв там 18 полю піхоти, в команді, здається, полковника Дму- ховського. Довго прийшлося мені лікувати рани, нанесені ножем цього ката. Тепер кат був в моїх руках. Вповні віддячитися я не міг: не мав часу. Обох забрали на санки й повезли до лісу, там їх і повісили. Арештований, що сидів на долівці в кутку, був, як виявилося, наші емігрант, який мандрував зза кордону з бажанням дістатися додому на Поділля. Червоні жорстоко карали селян; забирали заложників, убивали, були випадки, що підпалювали хати, не випускаючи живої людини і таким чином цілі родини горіли живцем. Але на кольонії Васкарівці не було ніодної розправи цілу зиму 1922 року, себто після розправи з командиром. 25 листолада в Бондарівці випадково зустрінувся я з поручником Р. Мілецьким, який поівформував нас про загальну ситуацію. Від нього першого я дізнався про катастрофу Волинської Повстанчої трупи, Він 226 оповів мені, що з відділом ген. Нельговського дійшов до кордону й не бажаючи йти за дроти, псзернув в Україну, щоб по змозі сил боротися за її волю. Поінформувавшися і добре зваживши наше критичне по- ложення, поришили однах яншитись в Україні для конспіративної пра- ці. Всякі збори, формування повстанчих загонів були неможливі, до того ще й люта зима повстанчу роботу унеможливлювала. Треба було якнайскорше взяти в руки всі повстанчі організації і не допустити до поодиноких сепаратних виступів аж до весни 1922 року. На цей власне термін -- весну 1922 року -- покладалася надія, що вся Україна стане до збройної боротьби проти віковічного ворога-москаля. Наша трій- ка -- я, сотн. Ярошук і пор. Мілецький -- попрощалися й розійшлися в ріжні сторони по Волині, поодинці легше було ховатися від ворога. Від великого холоду і браку належної опіки рана моя біля ока почала боліти і гноїтися. Червоні не давали спокою ні вдень, ні вночі, ганя- ючи по пятах, Завдяки селянам, які цілу зиму перевозили мене з міс- ця на місце, уникав я червоних. Чим могли лікували мене старенькі ба- бусі, але від цього мені не легшало, а далі все гіршало. ТІі ж бабусі по- радили мені піти до одного, як вони казали, доброго фельшера в селі Михайлівка, що я й зробив. Фельшер прийняв мене, оглянув рану, і сказав, що нічого нема надзвичайного і все буде добре; дав мені ліки, які складалися з води і порошку. Питав моє прізвище й відки я. Ціка- вости ескулапа я не міг задоволити. Фельшер просив мене зявитися до нього ще раз, але я дав собі слово не йти. Ескулап цей увесь час роз- мовляв ло московськи Й при тім, як кожен кацап, хвалився своїми ве- ликими здібностями. Вийшовши від фельшера, я направився на кол. Ганівку. Надворі була страшна хуртовина; хоч була година перша пополудні, надворі було майже темно. В таку погоду партизанові можна сміливо йти, бо й собаки добрий господар не вижене, Пройшовши з десять верстов, нідійшов до кольонії Ганівка і тут зауважив дуже близько від себе фі- ру, на якій сиділи крім фірмана дві постаті. Завертати було неможливо; ло перше, снігу було в пояс, по друге, мене напевно запідозріли б. Коли вони порівнялися зі мною, почув наказ:,стой!" Фіра спинила- ся. Став і я. В цей момент почув запити:, Ги кто такой?",,Аткуда ідьош?" Я відповів, що маю рожу й ходив до однієї бабуні, щоб мені її спали- ла. Кацапи, очевидячки, не знають цього явища. Подивившись на моє забандажоване обличча і пів голови сказали: -- , Что за рожа? -- па- кажі!." Селянин-фірман з села Королівки пізнав мене. Бідолашний, очевидно хотів відвернути увагу чекістів від мене, бо сказав: - -,,Това- рішу, рожа дуже заразна хороба і не можна її торкати!" Але , Москва сльозам не вірить". Москалі й не думали мене лишати в спокою. Один з них зауважив у мене пляшку з лікарством від фельшера й сказав: --, Ти бальной, а самагон пйош? Дай сюда!" Я подав пляшку. Москаль понюхав і поклав в санки. Далі спитав мої документи. Справа прий- мала поважний характер. Я передбачав нові знущання, нові муки, а мо- же й смерть. Я подав ,учотну книжку". Катам було цього мало. Вони жадали ,удаставєреніє лічності".Сказав, що маю й зараз найду. За по- ясом під кожухом. був парабель; я зразу ж його вихопив ) без перерви дяв девять стрілів. Коні наполохалися й перевернули санки, Один з че- РЕМ 221 кістів улав мертвий, другий, збираючись втікти, також упав мертвий біля саней. Вдвох з фірманом прийшлося укладати його на санки. Че- кісти мали намір їхати в село Каменка, верстов ще двадцять. Нещасний фірман не знав, що йому робити, а головне, як зясувати смерть своїх пасажирів, і просив мене порадити йому, що зробити. Наказав йому везти мертвих до села Кривотина, а там зробити галас, що хтось, мов- ляв, побив товаришів. Так він і погодився зробити. Я пішов в село Се- маківку. За якийсь час я довідався, що цього фірмана тримали якийсь час в вязниці, жадаючи, щоб виявив правду, але він знав, що його чекає неминуча смерть, якби він відкрив моє імя. В лютому одержав я відомости, що Заярний в селі Суховоля і Кра- йовщина лютував з чекістами, грабував, знущався і катував селян; там же було забрано двадцять осіб до Чеки, які не повернули назад. Кри- вий на одну ногу Заярний був пострахом Волиняків; коли в селі появ- лявся якийсь кривий, то населення з жахом думало, що ме й є кривий Заярний і прийшов катувати. Таку гарну славу придбав собі Заярний у населення Волині. Ще раз підкреслюю, які , певні" люди терлися коло Головного Повстанчого Штабу, а ще близче коло Добротворських, в руках яких була вся ор- ганізація повстання і які були головними винуватцями провалу. До- бротворський, як зясувалося в 1923 році, був на послугах червоних ще в часі мойого першого перебування в Головному Повстанчому Штабі. Був він на повстанні з ген. Ю. Тютюнником, потім повернувся до Польщі, весь час роблячи юдину роботу. Вояків, які палали жадо- бою докінчити визволення Батьківщини, масово висилав в Україну, де на них чекали вже повідомлені червоні, які й карали їх на смерть. Тут в Польщі сиділи наші вояки масово в вязницях, де їм робили закид, що належать до червоних, Між останніми сидів і підполковник Палій та Й самого генерала Тютюнника віддав він на смерть лютій Москві. Мене також не минула провокація Добротворського: сидів і я в Луць- кій вязниці. Минув тяжкий 1921 рік. Багато було днів радости, надій, а також смутку й втрат. Весною 1922 року прийщли в Україну підстаршина Кузько Кале- ник і хорунжий Іван Власюк. Радісно й приємно було бачити побра- тимів, але тяжко було від них чути, як зі сльозами на очах розповідали, що вояцтво в таборах упало на дусі. Отже мої запевнення селян, що весною прийде Військо Українське для боротьби з окупантами-моска- лями, оказалися неправдиві. Радили мені йти за кордон, щоб зробити операцію, бо рана біля ока все гіршала й більше гноїла. Одного трав- невого двя пішли ми в ліс Борхову, де так недавно стояли наші вояки з ген. Нельговським. Не чути співу Лицарства-Козацтва, лише лісове птацтво радіє з весни, не знаючи, що своїм співом будило велику тугу в душах наших, за краще майбутнє безталанної України. Бажаючи піддержати надії на ліпшу будучність, ми побували у повстанців, які після розгрому сиділи по своїх хатах. 8-го травня лісами направилися ми на село Рудня Мяколівська й 0 півдні підійшли до села. Ще здалека зауважили, що садиба нашого 228 повстанця Журавського в огні. В цей час почали збігатися селяни. Нас трьох тихесенько підповзли близче до чекістів і в момент, коли вони були в веселому настрої, кинулися на них і повязали. Тут же від се- лян довідалися про трагедію Журавського. Чотирі чекісти, за годину перед нашим приходом, звязавши йому руки і ноги, привязали до сі- дел двох коней і так направили до м, Емильчин (двадцять верстов), По дорозі нещасному викрутили руки й тід самим містечком за- копали Його ще живого, Родина його розбіглася, хто куди бачив. Два чекісти-москалі увесь дорібок Журавських поскладали на вози (його ж таки), зібрали всю худобу, коні і безрогу і мали все забрати з собою та похожали, заклавши руки за спину, чекаючи, щоб решта забудовань згоріла. Присутні селяни всі як один хотіли прийняти уділ в пімсті двом катам. Я просив і разом забороняв це їм робити, але всі як один кричали: -- Коли запалили, то нехай же Й погріються -- себ- то вимагали, щоб кинути їх в огонь. Це й зробили з меншим і лекшим (здається був жидок). Другого -- здоровенного кацапа -- розстрі- ляли в лісі. Червоні окупанти (бували приклади) палили цілі села, як було це в 1919 році з містечком Емильчин, яке підпалили зі всіх сторін так, що в дві годині згоріло пятьсот забудовань. Наші повстанці розправлялися з червоними, беручи приклад від них, бо нераз скоштували від них різання тіла, видирання нігтів, при- пікання червоно-розпаленим залізом і т. п. Побували ми ще в деяких повстанців; оповістив я їм, що йду за кордон робити собі операцію, що в скорому часі повернуся і знову займемося організаційною працею. Я добре знав, що вся наша праця пішла камарно і припинилася на деякий час, але селянам цього не міг відкрити, щоб не позбавити їх надії. Прощаючись зі мною, вони зі сльозами на очах просили не забу- вати їх в недолі і о мірі сил допомотати Їм. 15 травня 1922 р. я, Власюк і Кузько попрямували до польського кордону і перейшли границю в селі Нетреба, біля Рокитна. Польська влада затримала нас в Рокитні, але через деякий час випустила, а ме- не направила до шпиталю в Рівному, Зробили мені там операцію: вий- няли кусник гранати з очної ями. Пролежав я в шпиталі до 28 червня. Сестра жалібниця Настя Гонтарівська, пізніше дружина нашото стар- шини Корнієвського, розстріляного в 1925 році на Київщині, одного разу принесла мені лист від нашого старшини Павла Паламарчука з тієї місцевости, відки й я. З того листа я довідався, що сотника Яро- шука червоні піймали; забрали цілу його родину, а також і мойого старого батька. Всіх їх впакували до вязниці в Житомирі. Я постановив ціною власного життя звільнити батька з рук катів. 2 липня упросив доктора виписати мене з шпиталя, Спомянута сестра приготовила ме- ні все потрібне для перевязки рани, яка після операції ще не загоїлася. 4 липіня взявши з собою Власюка, Кузька і ще чотирьох осіб, у- дався я до Рокитна, щоб там перейти кордон, який і перейшли потай- ки вночі 5 липня. 8 липня були біля Емильчина. Тут я довідався про трагедію Ярошука, якого не минула, як і багатьох інших наших вояків, тифозна гарячка, Він лежав у родичів. На другий день Зелених Свят, 229 нещасний хорий, полишений без опіки і догляду, вискочив з хати і в одній білизні прибіг до церкви; в той час народу було повно, бо від- правлялася Служба Божа. Вскочивши до церкви він сказав: -- Тут хре- щені! Піду шукати нехрещених! -- Потім вибіг з церкви і вскочив просто до будинку Чека, яка містилася проти церкви. Місцевий чекіст, який пізнав Ярошукжа, ударив хорого колом по голові так, що нещас- ний звалився, решта чекістів навалилася на нього; тут же нещасний все в гарячці говорив, називав прізвища, це й потягло за собою вище- згадані арешти. В тюрмі нещасний опамятався, Червоні кати не вірили, що так легко піймали Ярошука, не віри- ли, що це був він. Викликали Заярного, щоби той ствердив, що пійма- ний є дійсно сотник Ярошук, Коли приїхав Заярний і пішов до нього в целю та ще Й хотів почастувати цигаркою, то Ярошук крикнув: -- Геть, Юдо, від мене! На те дістав цинічну відповідь: -- Я не Юда, а твій приятель! Ярошук просив одного тільки: не розстрілювати його стареньких батьків, які були ні в чому не повинні. Юда Заярний з че- кістами вивели його з одиночної камери до загальної і показали йому там його батьків. Сотник Ярошук мав силу ще сказати: -- Не бійтеся, кохані батьки, вам нічого не буде! -- поцілувався з старими і вернув в свою камеру-домовину. Того ж дня на дроті від електрики, заткавши хусткою рота -- повісився. Так скінчив своє життя сотник Ярошук -- цей лицар невтомний, борець за волю, за долю свойого народу. Ні куля, ні шабля не звалила Тебе в чесній боротьбі, Не забудуть тебе й знатимуть про тебе ті, за кого положив ти життя своє. На другий день розстріляли його брата Нестора. Його батькам і мойому за 1200 рублів золотом пощастило відкупитися за посеред- ництвом жидка-чекіста. Мій батько, прийшовши додому, був сам шкелет від виснаження. Оповідання його про життя вязнів в, Допрі" 7) були страшні. Ставлення доглядачів -- стра'нне; допити по кілька ра- зів денно, а то й вночі не давали спокою; били, а бувало, що тут же й розстрілювали. В камерах на 15--20 людей напихали 150--200. Вязням давали хліб з товченим шклом і хто їв, того нетреба було розстрілювати, бо масово умирали, а тоді їх складали на фіри, як дрова, і вивозили за місто, де інші вязні викопували ями і без молитви клали їх на вічний спочинок. Цілий липень і серпень я шукав зустрічі з Заярним по всій Волині. В Житомирі довідався, що Заярний відіхав до Київа, куди я не міг ді- статися. Двох чекістів, що мордували мойого батька і родину Ярошука, удалося нам піймати й розстріляти, В кінці серпня зловили ми 9-х червоноармійців в селі Білокоровичах, там же їх і розстріляли. Зби- раючись відіздити знову за кордон, в розмові з селянами ми підтри- мували войовничий настрій, запевняючи, що боротьба не скінчена, що наближається той час, коли тяжкі московські пута скинемо і як інші будемо народом вільним. Відтак, направилися ми на села Жубровичі, Лолатичі, Довгосілля. Болюче було покидати Батьківщину... але му- з) ,Допр" -- ,дом прєдварітельнаво заключенія", слідча вязивця. 230 сили, Польська варта нас не помітила і в прикордонному селі продали ми коней, яких мали аж сім. Кінець 1922 року перезимував я на Рівенщині. Весною 1923 року навгаваюча жадоба пімсти над червоними катами штовхала на новий шлях боротьби, Зібралося нас десять борців; як пригадую, були це: підполк. Кравчук-Кравченко, старш. Паламарчук, поручник Зелин- ський, підстарш. Кузько та інші, | знову вирушили ми потайки на без- таланну Україну. Знову почалася боротьба, тяжка, непосильна, бо червоні дуже помітно окріпли, сильним і жорстоким терором змусили населення України замовкнути. Завдяки тому, що в червні є багато зе- лені, ми помаленьку робили своє діло. 5 червня прийшлося нам переходити через залізницю недалеко стації Кревно по шляху Сарни--Коростень, в напрямку села Ходоси --Каменка. На двірці у Кревному стояла залізнича охорона, яка нас зауважила і стала переслідувати. Ми, перебітши село Каменку, добігли до ліса і сховалися. Годину пізніше почули крик: -- Паганяй скарєй! Паганяй! -- і московську лайку, Ми лежали при дорозі в корчах, при- таївінися і вриготувавшися до стрілів. Нарешті червоні підіхали. Бу- ла це та сама залізнича охорона, що гналася за нами. Було їх до 15 на двох фірах, які певне десь по дорозі піймали, бо не було навіть візників. Порівнявшися з нами кричали: -- Паганяй! дагонім ету бан- ду! -- Підполк, Кравченко-Кравчук дав першій стріл, а далі посипалися з нашого боку стріли раз за разом. Черзоні почали втікати, але втікло їх тільки три. Дванадцять ми забили. Після цього через Бондарівку лісами дійшли ми до села Білка. Тут довідалися, що в палаті помістився відділ червоних до 20 жов- нірів, який приїхав стягти ,продналог" з дооколишніх сел. Порішили їх розігнати. Цілий день пролежали в лісі. Увечері подалися до одно- го селянина-панстанця з 1921--22 років. Той з великою охотою пого- дився стати нашим провідником, В палаті ще світилося. Варти не бу- ло, -- Ми поставили свою; а самі пішли на другий поверх. Увійшовши до великої салі, побачили 16--17 червоноармійців; вони за двома сто- лами грали в карти. З нашого боку почувся голосний наказ: -- Рукі ввєрх! -- Всі червоні як один підвелися і піднесли руки догори. В цей час з бічної кімнати вискочив начальник відділу і подав команду: -- Таваріщі стреляй! -- Але забув, що всі рушнимі були в його кімнаті. Поручник Зеличнський дав в його бік стріл, але хибив. Червоний коман- дир з перестраху скочив через вікно, розбивши собі об камінь голову так, що й не прийшлося для нього псувати кулі. Справдивши їх доку- менти, ми довідалися, що всі, як один були з Московщини: всіх роз- стріляли. Шкода, що бракувало ще трьох, які пішли на село. Тієї ж ночі на трьох селянських фірах проїхали ми 30 верстов і на ранок 17 червня прибули в Уварівський ліс біля села Кривотин. Тут якийсь час переховались, а потім перейшли до с, Мяколовичі, де я колись служив якийсь час в ,желескомі"; хотіли ми ,,Відвідати" приятелів співробітників. В маєтку гр. Уварова містився ,колектив" і ,желеском"?. В палаті мешкало вісім ,атвєтстаєних работніков": два жиди, жидівка, решта -- москалі. 28 червня ми підійшли до палати. Знаючи добре палату, бо нераз був там, я без провідника підійшов з 231 відділом туди, де містилися ,атветствєнниє". Вскочивши в кімнату, я направив зброю на комісарів і наказав: -- Рукі вверх! ні з місця! -- Всі встали і піднесли руки. Місцевий жидок Мотлик, який мене пізнав, хотів стріляти, але я попередив і він звалився трупом. Решту ,атвествє- них? вивели з палати і в лісі розстріляли. Тої ж ночі лісом направилися ми на сс. Жубровичі, Зубковичі. Тижнів два ходили ми по трактових шляхах і по лісах, ловлячи всякого роду курієрів; звичайно, не для то- го, щоб з ними мило порозмовляти. Відтіль ми мусили однак тікати, бо червоні стали їздити цілими відділами та й з кулеметами. Поріши- ли ми відійти далі від границі, в район Житомира, 20 липня були в се- лі Середи, де в палаті гр. Уварова містився колєктив, В колективі було 6 вищих урядовців, які з оповідання селян страшно знущалися над робітниками. Порішили ми їх піймати і розстріляти, що й зробили. Звідти Романівськими лісами направилися під Миропіль, 11 серп- ня підійшли до Ульхи Миролільської; тут спіткали знайомих повстан- ців, від них довідалися, що в палаті розмістилася ватага комісарів міста Мирополя, а приїхала на забаву. Як завжди справдили ми їх до- кументи, з них довідалися, що вони ,партійці"; всіх їх відправили на той світ. А все ж не по пролєтарськи бавилася банда партійців. Граф- ськ) апартаменти освітдені, на графських столах, застелених панськи- ми обрусами, багато вин, закусок, самогон; всього так багато, що сто- ли угиналися, Тут були і льокаї і жінки, -- всіх шістьнадцять осіб. Дістали ми там дві фіри і на них нас десятеро направилися в бік Ба- ранівка-- Рогачів. Відпочивши пару днів ми порішили 20 серпня зро- бити наскок на червону міліцію. Очевидно нас тут очікувано; не встиг- ли ми переїхати Случ, як по нас відкрито вогонь і кулі нам посипалися назустріч. Завдяки селянам ми мали змогу на човнах утікати на другий беріг і сховатися в лісі. Після цього випадку трималися ми в лісі, мандруючи по цілому Звягельському ловіті. Чака сильно ганяла нас і тому приходилося дуже часто міняти місце перебування. Та це не стало перепоною. Напали ми ще на начальника Звягельського райо- нового чека. Щоб ке робити галасу, повісили його в лісі. Скриваю- чися від чекістів, прийшлося, рад не рад, утікати за кордон, до чого й дійшло в жовтні 1923 р. Перезимував я у пан-отця Миколи Борецького в Вільгораю. Буваючи в Рівному, довідався я, що наші вояки частенько пере- ходять в Україну та що їх переводить туди козак, з прізвища Примак, що був колись у відділі генерала Нельговського. Пізніще викрилося, що був він співробітником Чека. Примак агітував, заохочував старшин і козаків їхати в Україну для боротьби з червоними окупантами, пере- водив їх туди через кордон, а там здавав чекістам. Примак -- це дру- рий Заярний, В моїй памяти зісталися прізвища старшин, яких продав Примак: Одинець, Ковтун, Скоцень і маляр Петрик. Провокатор При- мак частенько заходив до редакції , Дзвін", де збиралися бідолахи емі- гранти, що трапили на Волинь, не маючи «права оселення, не маючи права дістати працю, хоч би на шматок хліба. Збиралися вони в редак- ції газети , Дзвін", просили бл. п. Оскілка полагодити ту справу в ста- ростві -- дістати право оселення не говорячи вже про працю. Покійний завжди ці справи полагоджував, Тут Примак і рибачив. 232 Зустрівшись з ним в редакції, як з старим знайомим, я розбалакався, Примак до вступу в відділ генерала Нельговського в 1921 році був повстанцем мойого району. Тут він і взявся підмовляти мене йти в Україну, кажучи, що він не так давно там був. З його оповідань вихо- дило, що це правда, бо він знав деякі останні події, Перебуваючи в Хотині на Рівенщині, я заявив п. Біденкові і п. Оскілкові, що маю ба- жання йти в Україну. Як один так і другий рішучо тому спротивилися. Моя вперта вдача змушувала мене повернутися в село Хотинь, де чекав на мене Примак. Пращаючись з п. Біденком, я казав йому, що йду довідатися, де і як живуть старшини, перепроваджені Примаком за кордон. 20 червня 1924 р. нас трійка: я, Кузько й Примак подалися на ста- цію Ріщуцьк, а відти потягом до Рокитна. Щоб уникнути ревізії і конт- рол! документів (були в нас два револьвери, набої і гранати), ми перед Рокитном зійшли з потягу і пішли на села Кисоричі, Нетребу. Під границею пролежали в корчах до заходу сонця, а потім перейшли кордон. Ставши по той бік, Примак взявся бути провідником бо запев- няв, що надто добре знає дорогу. Йшов він сміливо, не звертаючи ува- ги, що недалеко була совітська стражниця; нарешті скерував свої кро- ки в вапрямку стражниці. Ціла його поведінка показалася мені підоз- рілою, тому я загрозив йому і наказав іти за мною, а за ним слідував Кузько. За цілу ніч ми пройшли 20 верстов; під селом Зубковичі на сві- танку порішили ми відпочити. Я задрімав. Через яких пів години, про- кинувшися, не знайшов біля нас Примака. Кузько сказав мені, що При- мак пішов взяти револьвер, якого сховав, йдучи до Польщі. Не чекаю- чи на його поворот, вдвох з Кузьком пішли ми в напрямку Емильчи- на | прибули туди 24 червня. Тут з Кузьком розсталися. Я чаказав йому, щоби вдвох з Прима- ком прибули на відомий нам обом хутір не раніше як 5-го липня. Я відвідав Житомир, щоб побачитися з одним чоловіком, який повнив обовязки завідуючого вязницею. Запитав його, чи є у нього в вязни- ці старшини Одинець, Скоцень, Ковтун і Петрик. Від нього дістав у відповідь, що не так давно вони були ) відставлено їх до Київа, а що далі з ними сталося, того не знає. Я його ще запитав, чи знає він При- мака. Завідуючий сказав, що знає, як знав і про те, що він співробітник Чека, Оловів мені, що мене чекають тут давно, чого я так запізнився. Приголомшений такими вістями, я вирішив якнайскорше йти на хутір Рясно, щоб попередити і ще врятувати людей, у яких завжди мав при- становище, де й на цей раз визначив спіткання з Кузьком і Примаком. 6 хипня я прибув на цей хутір. Тут мене повідомлено, що приходив якийсь осібняк і питав про мене. Прикмети, які подали мені селяни, ка- зали, що був це Примак. Кузька ж не було. Ті ж селяни казали мені, що осібняк цей має прибути для спіткання зі мною 8-го липня. Я по- передив селян, щоб були на все готові, а сам пішов в поле і там заночував. 8-го липня о годині 12 по обіді прибіг до мене хуторянин 3, і з пе- рестрахом повідомив, що захожий питає, де мешкає хуторянин Н., той у якого було визначене сійткання. Також оповідав мені, що скеру- вав його в іншому напрямку. Підсвідомо я відчув, що Кузька запрото- 233 рено до вязниці, а тепер черга за мною. Наказав хуторянинові прийня- тв, як гостя, Примака, почастувати гарненько самогоном, а я прийду над вечір з ним на побачення, Примак, як виявилося, ві за що не хотів пити, а все нетерпляче очікував мене, На заході сонця я підходив до хутора. Кроків за двісті біля хати я зупинився і чекав. Коли Примак підходив до мене, я спитав його: -- Де ти так довго був? -- Він відповів, що вже давно мене шукає. На при- вітання я подав йому, як звикло, праву руку, він -- ліву, а праву три- мав за спиною. У мене блискавкою промайнула думка, що він буде стріляти. Не гаючи часу, я схопив його в обійми, стараючись затри- мати йому обидві руки, в цей же момент почулося вісім стрілів, які він дав автоматично. Мене не зачепила ніодна куля. В часі боротьби на життя і смерть нарешті бравнінг опинився в моїх руках, Чекіст з пере- страху повалився до моїх ніг. Направивши дуло револьвера йому до чола, я запитав, що він робить? На це дістав відповідь: -- Я взяв за це гроші! -- На запит про Кузька, Юда сказав, що Його повезли в Жи- томирську вязницю. В дальшій розмові з ним я довідався, що він має наказ піти ще раз за кордон і забити от. Володямира Оскілка. По тім підняв алярм. Не приходилося з ним панькатись | останні три кулі з його ж таки револьвера прикоротили його нікчемне життя, При ньо- му була книжка співробітника Чека. Зауважив я також срібний годич- ник Кузька, якого певпе дістав у нагороду. Хуторяни, щоб скрити слі- ди, чекіста закопали. 11 липня увечері в тому ж селі мені дали знати, що якийсь осіб- няк мене питає, Я наказав привести його до мене в поле. За кілька хвилин підведено до мене незнаймого на 5--6 кроків; в нічній пітьмі я не міг пізнати його. На запит: -- Хто такий? -- дістав відповідь: -- Я Кузько. -- Радісно було почути і побачити товариша недолі. Тут же бідний, змучений вщерть Кузько розповів мені, як підступом Примак привів його на нічліг до селянської клуні; як тільки відчинилися двері, то чотирі чекісти насіли на нього, заткали йому уста, звалили з ніг і звязали; потім засвітили ліхтарі і зробили ревізію: забрали револьвер, годинник і мою ,найдорожчу" карту азилю, яку я дістав з великими труднощами, Звязаного, ніччу, фірою провезли його до Олевська, а там під ескортою двох москалів, китайця і кида, провадили особовим потягом до Житомира, звичайно -- до вязниці. Не доїзжаючи однієї стації до Житомира, незвичайно хоробрий Кузько, використавши хви- лину, коли провожаті чекісти задрімали, вискочив у вікно. В одній білизні пройшов сорок верстов аж до зустрічі зі мною. Я вдав, що не вірю цьому оповіданню, Бідолаха, щоб переконати мене, показав свої руки, на яких були глибокі сліди від вязання. З великим, властивим йому гумором, оповідав він, як червоні по- малесеньку розбирали карту азилю, нарешті перечитавши сказали про мене -- Етот галубчік у нас будєт! Увідішся с нім' -- Це сталося, що правда, в інших обставинах. Оповідав він, як глумилися над ,,хахла- мі" червоні, як з великим задоволенням звязаного питали: -- Что наші харашо работают? -- на що він відповідав: -- Так, не зле, але наші краще! Решту липня і серпня перебули ми в Україні, але нічого не робили. 234 Кожен виступ окупанти страшно карали, заложників масово розстрілю- вали, 28 серпня 1924 р. вдвох з Кузьком, ідучи через ліс до кордону, підійшли ми до залізниці, яка йде від стації Деревляний пост до Го- родниці, Тут почули гуркіт моторівки, яка йшла в напрямку Городниці. Моторівка частенько привозила у ліс чекістів, що за нами ганяли. При- таївшись в корчах, побачили ми, що крім керуючого моторівкою, їхало вісім осіб. Ми порішили почекати на їх поворот і приготовити їм добру зустріч. Ота ж розібрали рейки, положили гранату і засівши в корчах стали чекати на їх поворот. На другий день під вечір пять чер- вових в веселому настрої верталися.. В певному місці сталася ката- строфа моторівки, вибух гранати. Ми кинули ще дві гранати, Всіх пять чекістів було знищено; знищено також і моторівку. Тут ми й написали: »Смерть всім московським тиранам!" Опісля вирушили до кордону. 5-го вересня 1924 р. були в Рівному. Тут мене вже не сподівалися, бо пішли чутки про розправу червоних зі мною, які розповсюджував сот Легін. Покійному от. Оскілкові я передав все, як було, і зазначив, щоб був обережний, бо червоні найдуть таки спосіб зробити своє. Покійний, як відомо, злегковажив це і зістав внедовзі (1926 р.) забитий. Мене зацікавила особа Легіна. При зустрічі з ним, я розговорився і довідався, що він мене обвинувачував в убивстві Примака, ,своєї люди- ни". Від кого він довідався про події в Україні, лишилося й по цей час таємницею. Я лише зазначив, що якби піймав його на такій роботі, то розправився б так само і з ним. Лєгін на мої слова не реагував. Кінець 1924 р, і половину 1925 мандрував я по Рівенщині без праці і документів; вкінці вступив до праці в лісній фірмі на Костопільщині, Червоні мене і тут не забували. Одного дня восени 1928 року я ді- став відомости, що червоні піймали в Олевську одну людину й обіцяючи її відлустити, жадали інформацій про мене - - де живу, що роблю 1 т. п. На Новий рік був я запрошений в гостину до однієї людини; пізніше до- відався, що з гостини мене мали викрасти і відвезти до Совітів. Весною на Великдень до мойого помешкання прийшов червоний під маскою бідного загнаного дядька з села. Вітаючись зі мною, по- дав мені прізвище селянина-повстанця, якого ще в 1926 році розстрі- ляно (про це я дістав відомости від свойого батька). Запросивши гостя розділити зі мною хліб-сіль дав я звати поліції; поліціянт, перевівши ревізію, не знайшов нічого підозрілого. На допи- ті однак виявилося, що червоний мав завдання провокувати мене і на- кинути владі підозріння в зносинах моїх з большевиками. Його арещ- тували і відставили до вязниці в Рівному. Через пів року обміняно йо- го на вязня-поляка в Совітах. 1929 рік закінчився для мене трагічно. На Різдвяні свята прийшла до мене близька мені людина -- мій рідний брат Адам, якому Чека на- казало (викрилося це пізнише) за ціну життя всієї моєї родини, яку було взято заложниками, привести мене до червоних. На мої благання залишитися зі мною, брат не згодився, бо черво- ні взяли в свої пазурі ї його родину -- жінку й немовля, Польська вла- да заарештувала його, якийсь час протримала в вязниці і перепрова- дила за кордон. Шо сталося з моєю родиною я й досі невідаю. 235 Сторінка виправлень . У своїх передмовах до 1 і 2 збірників ,За Державність" Редакція вже зазначала, що обеєктивність тих чи інших спогадів про події, свідком яких чи учасником був автор, є може найголовнішою умовою їхньої вартости. Крім браку обєктивности спогадам часами шкодить ше Й брак памяти в авторів -- брак, зрештою, такий природній в умовах щих так повгих уже років та злиднів на еміграції. Через це є дуже бажані й потрібні корективи до вже видрукованих спогадів з боку тих, хто памятає краще чи пригадує якісь моменти, що про них забув ізгалати автор мемуарів. Зі збірника 3-го розпочали ми вже подавати такі корективи до видрукованих у попередніх збірниках праць. Гадаємо, що вноснти-Подавати такі корективи -- теж цілком обективкі -- є обо- вязком кожного вояка нашої армії, через що Й закликаємо всіх сповнити цей свій обовязок. -- РЕДАКЦІЯ. ДО ,НАРИС БОРОТЬБИ ВІЙСЬКА У. Н. Р. НА ЛІВОБЕРЕЖЖІ НАПРИКІНЦІ 1918 ТА ПОЧАТКУ 1919 РР." ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ ПОЛКОВНИКА В. САВЧЕНКА В ЗБІРНИКАХ 5 і 6 ,ЗА ДЕРЖАВІНСТЬ?. 1, У повищій праці на стор. 178 збірника 5-го надруковано: , На чолі гетьман- ських військ стояв полковник Кондра, а пізніше полковник Даценко (забитий в грудні на ст. Дарниця)". Категорично стверджую, що брат мій генерал-хорунжий, а не полковник, Іван Даценко 1) не стояв на чолі гетьманських військ і 2) -- був не забитий, азамучений в грудні 1918 року там таки на ст. Дарниця, під Київом, люто заму- чений? вже тоді, ноли стихла повстанча забірюха, коли гетьманська влада розвіялась хто- куди, коли сам гетьман Павло Скоропадський втік до Німеччини, коли Директорія вже урядувала в столичному Київі, але все ж ще гуляли по цілій Україні ріжні ,отамани" й ,отаманчики". Р в додаток до самого факту такої страшної й неповинної смерти додати мушу, що тіло мого брата-мученика було обдерте з одягу і голе, поколоте багнетами валялося-поневірялося на пероні стації чимало днів і зрештою було ніччу таємно поховане невідомо ким і невідомо де, Дружина брата, довідавшись про люту смерть його, збожеволіла.., | залишилось на паству долі семеро сиріт -- дітей його, і ВОЛОДИМИР ДАЦЕНКО Полковник артилерії Війська У. Н.Р. 236 и. Автор ,Нарису боротьби Війська У. Н. Р. на Лівобережжі наприкінці 1918 та початку 1919 рр." ген-штабу полковник В. Савченко, покликавшись на мене, почав в збірнику 6 ,За Державність? на стор. 141, рядок згори 34, і на стор. 153, рядок згори 22, що сотник Зайців служив в складі 9 пішої дивізії У (гетьманського) кор- пусу і т. д. В звязку з повищим в цілях докладности стверджую, що в одному із полків 9 пішої дивізії в Чернигові служив в ранзі значкового (поручника) Зайців, якого, згідно з наказом Військової Офіції Української Держави з дня 15 липня 1918 р. ч. 327, п. 1-б, було звільнено до резерви. Значковий Зайців не має нічого спільного з особою тов. Зайцева, комуніста, б. штабс-капітана (імени як одного так і другого не пригадую), що появився в Черни- гові одночасно з большевицькою бригадою в команді б. ,вольноопределяющогося? (однорічника) тов. Порядина, ") яка окуповала місто від дня 7 І до дня 27 П 5918 року. Тов. Зайців залишнвся лісля відходу бригади тов. Порядина 7") в Чернигові, де належав до складу нелєгального Губревкому, -- що складався з жидів: прапор- щиків Шильмана і Муринсона, братів Хаїма Гутмана і Гутмана-старшого, Анцеля Ізвощикова, Соколовського, Соні Соколовської і Віри Лапиної. В літі 1918 р. Чернигівська повітова комендатура видала розпорядження Черни- гівській Державній Варті зліквідувати Губревком, заарештувавши всіх вищезгаданих осіб. Державна Варта заарештовала: Шильмана, Муринсона, 7") Ізвощикова, Соко- ловських і Лапину, а заарештувати позісталих членів не змогла, бо зникли з Черни- гова напередодні арешту, щоби знову зявитися 12 січня 1919 року: Зайців на чолі озброєної банди силою до 150 місцевих большевиків, виключно москалів; Хаїм Гутман -- слідчим суддею при Губчека і Гутман -- старший -- начальником і комісаром Чер- нигівської вязниці, "кеку (До стр. 141, рядок згори 31). Большевики наступали на Чернигів від сторони передмістя с. Бобровиці (східня околиця Чернигова), групою, що складалася з двох піших полків Таращанської дивізії, силою до 3.500 багнетів при 29 кулеметів в коман- ді 6. офіцера, студента тов. Шафранського (псевдонім), дивізіону Богунівського кін» ного полку, силою до 300 шабель при 10--12 кулеметах в команді латиша, б. офіцера, тов. Шорса "етех) і батареї легко-польової артилерії, в команді б. підофіцера. Тов. Шорс в надзвичай спритний спосіб спромігся вночі з 11 на 12 січня 1919 р. перекинути лачками на тили нашої передньої сторожі, що була на східній стороні з) Штаб бригади, два піші полки в силі до 400 багнетів і дивізіон легко-польової артилерії в Чернигові, а один піший полк і дивізіон легко-польової артилєрії -- решт- ки колишнього москво-російського 3-го Кавказького корпусу, та дві сотні матросів Балтійської фльоти -- в Городні. зж) Бригаду розбили 27 лютого під м. Седнів і м. Березне відділи лартизан чер- нигівських -- решта Вільного Козацтва, і городнянських та маленький відділ поруч- ника Бр. заж) Обидва забиті підчас спроби втечі. зжеж) Того ж 12 січня 1919 р. о год. 19--14 розстріляв з мурах вязниці заарешто- ваних ще нашою місцевою владою та покинутих навмисно в вязниці українця-патріо- та генштабу генерал-хорунжого Дорошкевича, командира М (гетьманського) корпу- су, його персонального адютанта хорунжого Фабричного і жінку-українку Доман- товичеву. явюює) Тов. Шорс керував наступом групи на Чернигів. 237 передмієтя Бобровиці, майже цілий піший полк та перехоБатн його по стодолах аж дорана, а кінноту пустив надраном в обхід наших головних сил: частину до 150 ша- бель правого крила понад берегом річки Десни захолнти переправу -- міст через р. Десну, і частину до 100 шабель лівого крила через с. Коти для демонстрації. О тодичі 8 зранку 12 січня 1919 р. (30 грудня 1918 р. ст. ст.) 7) большевицька пі- хота, захопивши та розстрілявши передові наші сторожі і збивши на Глібовщині (східній границі Чернигова) головну заслону в силі до 100 багнетів при З кулеметах (кадра 9 пішої дивізії), заатакувала наші головні сили, які в бій не ввязалися і вже о год. 9-10 зранку того ж дня залишили місто, переправившись на лівий берег Десни і тримаючи в своїх руках переправу-міст, а тим самим шлях: Козелець--Київ. Боль- шевицька кіннота, що йшла понад берегом Десни, не встигла захопити переправи- моста через Десну (надійшла після переходу наших головних сил), а захопила ріжні обозн, штаб У корпусу, дві гармати і до 200 вояків, що не встигли проскочити на міст і не могли перейти Десну по льоду, що на середині річки провалювався й не одного нашого вояка прикрив собою. А кіннота, що йшла в обхід на Чернигів через с. Коти, не сліткавши опору, повільно увійшла до міста, де захопила при вул. Т. Шевченка: штаб 9 пішої дивізії та дивізійний обоз, розстрілявши всю його обслугу, Я") а при вулиці Гончій в Жіночій Духовній школі захопила курінь З полку Сірожупанників до 200 багнетів, ек) де всіх роастріляла або порубала. В обороні Чернигова брали участь: а) кадри 9 пішої дивізії (25 п. Чернигівський, 26 п. Козелецький і 27 п. Ніжинський полки) силою до 600 багнетів -- переважно стар- шин -- при 16 кулеметах в команді командира цієї дивізії на той час, полковника Гриця Грудини; "229) бу Павлоградський кінний полк М корпусу, силою до 60 шабель ж) Дата 13 січня 1919 р., яку подано в збірнику 6 ,За Державність" на стар 140, згори рядок 1, не є точна. зж) Обслуга складалася з людей вільного найму, і підчас вступу большевиків до Чернигова оголосила себе ,невтральною", пограбувавши передтим в обозі все, що було цінного для неї. жжж) Курінь складався з мобілізованих, що відмовилися виступити проти боль- шевиків в день їхнього наступу на Чернигів та оголосли себе ,невтральними?. Підполковник Ганжа, командир цього куріня, що лише чудом врятувався н часі наскоку большевицької кінноти, все ж таки не оминув вязниці, де перебував днів 10-12, а залишившись в запіллі ворога, заклав в Чернигозі організацію ,Націопальна Повстанча Рада? та, ставши на її чолі, дався добре в знаки большевикам. Організація Н. П.Р, поширила свою діяльність і на інші сусідні повіти. Чернигівська Губчека на чолі з головою її тов. Гаргаєвим (псевдонім) довіда- лася про існування цієї організації, але ке змогла зліквідувати її, хоча підчас облави біля Духовної Семинарії забила секретаря ядра Н. П. Р. студента Лебедева і через кілька днів, зновуж таки підчас облави, забила керівничку секції пропаганди ядра Н. П. Р., паві (прізвища не пригадую), а в короткому часі літом урядивши засідку, лід керівництвом тов. Зайцева, на передмісті Чернигова Ганжовщині, в цілі захопити і зліквідувати ціле ядро Н. П. Р., забила підполковника Ганжу і ранила п. В. Після смерти підполк. Ганжі керівництво організацією Н. П. Р. обняв п. В. Із ядра організа- ції Н. П. Р., із близчих спіробітників підполк. Ганжі лишилися в живих дві особи: одна в Україні, а друга на еміграції в Польщі. зажт) За часів гетьманату був молодшим помішником командира полку і догля- дачем за командами 26 п. Козелецького полку (Наказ Армії Української Держави ч, 153 з дня 30 вересня 1918 р.). . 238 при 4 кулеметах, в команді полковника Булаха; в) Чернигівський кіш Вільного Ко- зацтва силою до 100 багнетів при 2 кулеметах; г) З п. поляк Сірожупанників сялою до 800 багнетів при 10 кулеметах і г) батарея 9 пішої дивізії в команді сотника Гру- дзінського. . Обороною Чернигова керував другий заступник командира У корпусу губерні- яльний комендант Чернигівщини підполковник Потап Бонцаренко, 5) бо новопризна- чений командир корпусу полковник Н. ще тоді не прибув і не прийняв обовязків, а заступник командира корпусу генерал-хорунжий (тоді полковник) Янченко був викликаний до Головної Команди Війська У. Н. Р. в Київі, Автопанцирний дивізіон У корпусу (7 автоланцирникін) не виступив проти боль- шевиків: зрадив, 7) бо напередодні наступу большевихів на Чернигів обслуга по- псула моторн і сама поховалася, а з приходом большевиків направила їх і дивізіон вирушив до Київа на початку квітня 1919 року. «До стр. 140, рядок згори 5 і 20). Поручник Іван Пашкевич, а не Пашковець, був призначений начальником оборони Городні наказом У корпусу з лня 16 грудня 1918 р. МИКОЛА ЯНІВ підполковник, б, адютант і и. т. ч, начальник штабу 9 пішої дивізії У корпусу. ДО ,НА ПЕРЕЛОМІ"? ЮРІЯ НАУМЕНКА В ЗБІРНИКУ 5 ,ЗА ДЕРЖАВНІСТЬ". І. У повищій статті п. Науменка на стор. 195 є таке закінчення уступу: -- ,Оскіль- хи собі пригадую, членом Ради був і п, Сумнєвич, який також відіграв у ній, а за ча- сів Центральної Ради і в Рівенському повіті, не останню ролю". Отже мушу на цьому місці спростувати, що членом Армійської Ради я не був. Правда, в повстанні Й організації її я приймав близьку участь. Також помагав у скли- канні 1-го Українського Військового Зізду Окремої Армії (російської), на якому я виступав з привітанням від Української Центральної Ради, як повітовий комісар Рі- веншини. Першим головою Армійської Ради був п, Кузь, а по зізді п. Василенко. Арешт большевиками Армійської Ради створив на Рівенщині окрему сторінку подій, про які я тут коротко розповім, | Арешт Армійської Ради стався напередодні виборів до Українських Установчих Зборів, себто в ніч з 26 на 27 ХП 1917 р. (ст. ст.) підчас засідання в помешканні Рі- венської ,Просвіти". Мене про щей арешт негайно повідомив мій помішник повіт. комісара Н. Гільбурд, який випадково тоді був при цьому в ,Просвіті". Я в свою чергу негайно тоді ж уночі повідомив про це телєграфічним простим лротом штаб Південно-Західнього фронту й коменданта Київа Й просив у них допомоги. На другий день уранці я в товаристві повіт, комісара освіти Л. Коваленка пої- хав в касарні ло Гайдамацького куріня, на якому, як пише п. Ю. Науменко, Рада ,опи- ралася", щоб там повести відповідну працю й спонукати Гайдамацький курінь до ак- тивкого виступу за визволення спід арешту Армійської Ради. ч) За часів гетьманату був у складі 26 п. Козелецького полку без посади; помер з 1919 році на"тиф в Камянці Подільському. зк) Обслуга дивізіону мала в свойому складі до 759, партійних соціял-револю- ціонерів (боротьбистів); вліті 1918 р. дивізіон брав чинний уділ в невдалому пов- статтю в Чернигові, зорганізаваному партією соціял-революціонерів. 239 Але Гайдамацький курінь дійсно ,Почив на лаврах", як правднво зауважив н. Ю. Науменко. Наша агітація не мала жадного успіху. Опора" Армійської Ради й не думала боронити Раду. Підчас розмов можна було вже спостерегти серед вояків »СМЕБОВЕХОВСЬКИЙ"? настрій, прищеплений большевицькими агітаторами, що масово вешталися по касарнях, підготовляючи ,нарід" до Військового Зізду, призначеного большевиками на 1 січня 1915 р. (ст. ст.) з метою створити у Рівному Штаб Південно- Західнього Фронту на місце Бердичівського, що був тоді в руках українців, Стративши всяку надію на будьяку поміч з боку Гайдамацького куріня, ми, рі- венський український актив -- військові і невійськові, -- рішили створити свій тим- часовий осідок на двірці в Здолбунові, до якого мали би збиратись українці в цілях збройного наступу на Рівне для визволення спід арешту Армійської Ради. По захопленні большевиками Рівного до Здолбунова в короткому часі назбіга- лось чимало українців-вояків, серед яких були й кілька членів Армійської Ради, не- арештованих 26 грудня тому, що з тих чи інших причин не прибули на засідання Ради. 29 грудня до Здолбунова на допомогу нам прибула з Бердичева невеличка вій- ськова частина в команді сотника Григорова, при якій був українським комісаром п. Кудря. Таким чином створився загін силого коло 150 вояків, який в ніч з 30 на 31 грудня вирушив потягом на Різне, Не доїзджаючи 4 кільометри до Рівного біля села Басів Кут, ми висіли з потягу й пішлн пішки, розбившись під містом на 4 кольони, що кожна мало своє спеціяльне завлання. Я був у кольоні, що мала своїм завданням захопити штаб Армії. Без особливих труднощів удалося захопити штаб, арештувавши при цьому командира генерала Єго- рова. Інші кольони теж виконали своє завдання. Правда, кольоні, що мала здобути двірець, не пощастило цілком цього виконати. Арештований ще був тоді Ревком в чи- слі 4-ох осіб на чолі з комісаром Шпігелєм та забрали при цьому з Ревкому 5 міліо- нів царських пятирублівок, привезених напередодні зі штабу Криленка на справу ор- ганізації у Рівному Штабу Південно-Західнього Фронту. Усіх арештованих і скриню з 5 міліонами рублів під безпосереднім доглядом комісара Кудрі відправили до Бердичева в розпоряяження комісара Південнно-Захід- нього Фронту, яким тоді був П. Певний. Армійської Ради так-таки й не вдалось у Рівному розшукати, бо, як пізніше до- відались, Армійську Раду на другий день по арешті перевезено було до Луцької вяз- ниці, Недовго прийшлось нам тішитись своїми успіхами. Наша ,армія" разом з її ,ко- мандиром" Григоровим й нач. штабу ярапорщиком Фгризієром підвечер того самого дня, як здобули Рівне, десь зникла, себто безладно розлізлась, розпорошилась, хто куди. Підвечір ка ,позиції"? (на розі вулиць Директорської й Шосейної) не залиши- лось і двох десятків людей під командою прапорщика Синельникова, який на наше прохання мав заступати відсутного Григорова. А ворог ке спав. Протягом нілого лня діставав підсилення збоку 1-го Туркестан- ського корпусу, що мандрував з фронту через Рівне на допомогу большевикам. Ко- ли на нашій ,лозиції? було ,Ппорожньо", особливо стало це тоді, коли большевицькі гармати почали обстрія нашої ,позиції"?, до нас с справі примирря прибула від боль- шевиків делєгація на чолі з грузином Кіквідзе. . Можна собі уявити, як ми тоді зраділи! 240 В помешканні Штабу Армії ми, себто ті, що залишились ще при виконанні своїх обовязків, притягнувши сюди для комплекту" і цивільних, як напр. повітового комі» сара освіти Л. Коваленка й інших, засіли разом з большевицькою делегацією Й ради- лись над умовинами примирря від якої 7 години вечора до З год ночі в ніч з 31-го грудня на 1 січня. З ухвалених умов примирря пригадую перші дві: 1. Припинення з обох боків військових операцій на 48 годин і 2. На цей час спільна охорона міста. Оскільки на другий день ми, українці, не могли згідно з умовою виставити жад- ної збройної сили для спільної охорони міста, то большевики безборонно знову за- панували у Рівному. А на зізді, про який я згадував раніше, що зібрався в цей день в театрі Зафрана, першою вимогою большевиків було, щоб українці протягом 48 го- дин звільнили їхніх арештованих й повернули 5 міліонів рублів і тоді вони звільнять спід арешту нашу Армійську Раду, бо в противному разі її розстріляють. Нашвидко було створено на зізді мішану делєгацію (2 большевики, 2 українці -- військові, се- ред яких пригадую прізвище Рябокінь, й 1 є»д. (менщевик), що був головою ко- місії) і ця делегація в тій справі негайно виїхала до Української Центральної Ради. В склад згаданої делегації місцеве українське громадянство делєгувало від себе ще й мене, Отже, делегація в складі б осіб спеціяльним потягом в годині 8 вечора 1 січня виїхала до Бердичева. На стації Полонне до нашого потягу впросились наші ,біжен- ці? Григорів і Фризієр, яких большевики зустріли відповідними клинами. В Бердичеві від комісара П. Певного ми довідалися, що арештовані большевики і гроші відправ- лено до Київа в розпорядження Української Центральної Ради. Мусили їхати до Киї- ва. Мали побачення з тодішнім військовим міністром М. Поршем, який серед делега- тів-большевиків Пізнав свого земляка з Лубен, жидка Медведовського. Щоб Українська Центральна Рада звільнила арештованих большевиків, то М. Порш поставив нашій делегації, себто большевикам, такі умови: 1) Большевицькі війська, що найшлись на терені розміщення Окремої Армії, мають скласти зброю й не- гайно цей терен залишити; 2. Звільнити Армійську Раду. Гроші не вертаються. Большевицькі делегати на ці умови не погодились і ми вернулися назад, ні з чим. Большевицькі делегатн поїхали до Рівного, а українці зупинились у Здолбунові, куди знову почали збиратись збройні сили й готовитись до поновного наступу на Рівне. Але з цим другим наступом ми дуже спізнилися, бо в ніч на 20 січня (ст. ст.) 1918 р. большевицький загін, в команді вже згаданого грузияа Кіквідзе, захопив Здол- бунів Й цілком розпорошив наші сили, арештувавши 5 осіб, в тому числі Й мене. 7) У підготовці до другого наступу на Рівне приймали участь і члеки Армійської Ради (Гр. Денисенко), що прибули до Здолбунова коло 15 січня. То сама втеча Армійської Ради з Луцької вязниці сталась десь коло 12 січня (ст, ст.). 7 ХВЕДІР СУМНЄВИЧ. И. Автор статті ,На переломі"? на сторінці 193 пише: "здається, зукраїнізована 101-а піша дивізія"... То була 113-а піша дивізія, яку зукраїнізовано, згідно з наказом по дивізії з дня З грудня 1917 року (черги не памятаю). В. ДАЦЕНКО Полковник. ху Большевики після короткого допиту носадили мене і сотника Зайченка, ко- мандира української частини, що мала наступати на Рівне, до Рівенської вязниці, де ми просиділи до приходу німців, себто до 6 лютого (ст. ст.) 1918 року. Зь Держазмість 18 241 ДО ,МАТЕРІЯЛИ ДО ІСТОРІЇ 1 КІННОГО ЛУБЕНСЬКОГО ІМ. ЗАПОРОЖСЬКОГО ПОЛКОВНИКА МАКСИМА ЗАЛІЗНЯКА ПОЛКУ" ІНЖ. ПІДПОЛК. А. МАРУЩЕНКА- БОГДАНІВСЬКОГО В ЗБІРНИКАХ 5 І 7. І, В додаток до сказаного автором Матеріялів до історії полку ім. Максима За- лізняка почуваюся до вояцького обовязку дешо доповнити подані автором відомости, як про цей полк, що я ним командував, так рівно й про кінну дивізію, до складу якої цей полк належав. Ото ж 2 кінна дивізія початок свого формування (кадрів) розпочала ще при Українській Центральній Раді, зараз же після приходу українського війська до Киї- ва по замиренню в Берестю. Дивізія складалася з таких одиниць: штаб з місцем по- стою в Житомирі; 5 кінний Кінбурнський полк з місцем постою в Житомирі; 6 Оль- віопольський із часовим місцем постою в Житомирі (мав стояти в м. Ковлі, але німці на це не позволили); 7 кінний Звягельський із місцем постою в Рівному; 8 Україн- ський із місцем постою в Кремянці; кінно-гірський карматний дивізіон мав стояти в Острозі, але кадри старшин і підстаршин цього дивізіону прибули до Острога з Жи- томира аж-но за гетьманату, в останніх числах червня 1918 р. Після гетьманського перевороту кінна дивізія продовжувала і далі своє форму- вання і в тих же місцях постою, як і за Центральної Ради, тільки з тою ріжницею, що молодшу українську старшину і підстаршин було відразу усунено з полків. Після протигетьманського Повстання знову почали прибувати до полків старшини, підстаршини й козаки українці й знову почалось формування дивізії. В середині бе- резня 1919 р. Волинський корпус, а з ним і 2 кінна дивізія мали пересунутись: Кор- пус до Рівного, кінна дивізія в район Заслав- Славута. Командир 2 кінної ливізії видав наказ зосередитись дивізії в призначенім районі: штаб дивізії, полки 5 кінний Кінбурнський і 6 Ольвіопольський ") -- в м. Славуті; 7 кінний Звягельський -- с. Кривин (13 верстов на схід від Острога); 8 кінний Український -- м. Заслав; одна запасова сотня в Острозі, друга в Рівному; артилерії при дивізії не було, бо Кінко-гарматний дивізіон, який мав початок свого формування в Острозі, Після повстання наказом отамана Оскілка був злитий з гарматною бригадою в Рівному; майно полків дивізії знаходилося в ешалонах на ст. Славута і ст. Кривин. В призна- ченому районі кінна дивізія мала бути поповнена ліодьми, кіньми, потрібним одягом і зброєю, 14 березня 5-й і 6-й полки отримали наказ вантажитись до ешалонів (5 полк разом зі штабом дивізії) і вночі вирушили з Житомира до місця призначення; 4-й і 8-й полки отримали наказ прибути пішо зі своїх сталих місць до призначеного району. 37) Ешалон з 5-им полком і з штабом дивізії вирушив з Житомира і прибув до ст. Печанівка дня 15, Ш., де я отримав наказ від к-ра дивізії вивантажити 5 полк (як найбільше здатний до бою) з вагонів і разом з піхотою, що тут стояла (силою біля сотні) мав боронити відтинок позиції: ст. Печанівка -- є, Привітів. Ешалон зі штабом дивізії відїхав до ст. Н. Миропіль. Піхота, що стояла на ст. Пічанівка, походила з Запорожської пішої бригади, якою здається керував отаман Семесенко; решта цієї бригади була на ст. Романівка з) б Ольвіопольський полк з Житомира ешалоном відіхав до Рівного, і вже пізніше долучився до дивізії в районі Слазути, яко 27 кінний Чортомлицький. жку 7 Звягельський лолк от. Оскілко наказав підпорядкувати Холмській групі і полк вже був став на фронті проти поляків на північ від Луцька, але на інтервенцію командира Кінної дивізії у командира корпусу ген, Єрошевича цей полк знову долуче- но до дивізії. 242 і в м. Чуднів; там же перебуваг і штаб цієї бригадн. 5 кінний полк мав часово підля- тати отаманові Семесенкові, з ским я ніяк не мік навязати звязку. Кілька разів я дзво- нив по телєфону до ст. Романізка, місця постою штабу Семесенка, але цього отамана там ніяк не могли відшукати. їіїХота, яку я застав на ст. Печанівка, це були переважно панічно настроєні дезертири, які, таки так, відступили десь з району Бердичева і тут розсівали ріжні неправдиві чутки, що буцім то большевики заняли ст. Рівне, ст. Ше- петівку і т. п. Натурально, що серед цієї юрби було споро й большевицьких агіта- торів, які ширенням ріжних чуток сіяли паніку серед слабодухих. Я нічого конкретного не міг довідатись на ст. Печанівці і рішив заночувати в с. Привітів на південь від Печанівки. Про це й доповів командирові дивізії. 16. ї. я ви- слав два розвідчі дозори, сдин ка м. Чорторию і Коростки, а другий на с. Горопай, Меленці. Пізно ввечері дозори донесли мені, що ворога ніде нема, але цивільне на- селення повсюди говорить, що скоро прийдуть бодьшевики. Крім того розвідка спіткала в Чорториї кілька кіннотчиків з загону Біденка, але ці кіннотчики не ска- зали моїй розвідці, де стоїть їхній загін. Моя розвідка рівнож не сказала їм, де стоїть полк, бо не було взаїмного довірря. В ніч з 17 на 18 березня застава полку, що стояла на півдні Привітова почала стріляти з кулемета і в полку счинилась паніка; почалась дика стрілянина по цілому селі. Але цю паніку якось удалось скоро вти- хомирити, а полк привести до порядку. Як визвилось, це був кінний дозор з Черво- ного Волинського Козацтва, коло десятка кіннотчиків (так доповів мені командир застави), з яких одного було тяжко поранено, а решта втікла. Від раненого больше- вика трудно було щось довідатись, бо ледви відповідав, а над ранок помер. При цьому большевику документів не було знайдено, але знайшли зате за холявою бікфорлів шнур і кілька запальників до зривів, Я і мої старшини відразу домисли- лись, що це був кінний большевицький дозор, призначений спеціяльно для зірвання залізничного містка на р. Случ біля Н. Мирополя, щоб відтяти ешалони, які посува- лися з Бердичева. Про свої припущення я доловів в штаб дивізії. 18 березня я дістав від командира дивізії наказ пересунути полк до с, Колодежно, на південь від Ми- рополя. На другий лень полк знову пересунено до с, Булдичева, на схід від Н. Ми- рополя, з завданням провадити розвідку в напрямку на м. Романів і на північ до с. Ульха. Штаб дивізії стояв на ст. Полонне, де організував з пів сотні козаків, яко штабову сотню і вона несла охорону залізничного мосту на р. Случ і Хомора. 2і березня прийшов наказ від командира дивізії, що ешалон штабу зпрушив до Сла- вути, а полк має туди ж пересунутись похідним порядком. В Романові розвідка полку мала сутички: козаки говорили, шо то були большевики, а старшина розвідки твердив, що то були місцеві повстанці, Коли я переходив з полком до с. Булдичів, то ешалонами їхала піхота корпусу С.С. в наврямку Бердичева. До Славути я прибув 25 березня; переходив через місцевости: Миропіль, По- лонне, Судилків, Шепетівку, Славуту, Маріш був дуже тяжкий, бо було болото -- вози й кухні тягло по 4 коні. В Полонному спіткав я багато піхоти, артилерії і ріжних обозів корпусу С.С. Від вимаршу з Житомира і аж до Славути цілий час я отримував наказн від командира дивізії, а кому тоді підлягала вона -- чи командирові Воаннського кор- пусу, чи отаманові Оскілкові, про це я не знав і взагалі штаб дивізії ніколи не пові- домляв полк про положення на фронті (можливо, що він і сам нічого не знав). Для мене не було зрозуміло, для чого командир дивізії цілий час тримався в районі ст. Мирополь--Полонне, замість переїхати до району решти полків, де була призначена збірка дивізії, і попровадяти енергійно формування, поки ворог був далеко. Як пі- зніше я довідався, всім полкам дуже бракувало одягу, зброї, коней і обозів, а це все 243 можна було дістати в Рівному, Здолбунові і Луцьку, тільки в цьому напрямі бра- кувало ініціятиви збоку штабу дивізії. 28 березня на зібранню у к-ра дивізії в Славуті командирів полків і помішників я довідався, що 7-й і 8-й кінні полки прибули ешалонами до призначеного району і вже провадили організаційну роботу для формування своїх частин. Туз же в Сла- вуті полки отримали ,поповнення": замість козаків і коней -- дістали державних інспекторів, їх помішників і інформаторів аж по 2 на сотню. Щей політичний апарат при полках і сотнях нічого не робив, а тільки перешкоджав у праці по формуванню, бо ніхто з них не знав своїх прямих обовязків. До мого полку дістав призначення на інспектора учитель Семен Жук з Острога і на помізиника другий вчитель з Острога -- Антін Якобчук. Ці два представники влади пізніше, підчас Любарських подій, взяли два коні Й бричку командира полку й з кількома своїми інформаторами втікли до Житомира до боротьбістів. Семен Жук знову появився в 1922 р. на Волині і на»! віть був послом до польського сойму від галицьких радикалів. Формування кінної днвізії провадилось дуже зле; тут же в кінці березня на- казом по Північній групі було змінено нумерацію дивізії і полків. Командир дивізії (вже старший чоловік, велккий український патріот, походив з Полісся, з села Три- ліски Овруцького повіту) не мав відповідного помішниха: начальник штабу дивізії молодий хорунжий зовсім не знався на цьому ділі. Козаки прибували з запасобих сотень зовсім неодягнені, босі й невишкодлені, і це було одним з поводів дезерції. Цього можна було уникнути, тільки зайве було писати заяви до ріжних групових постачань, бо в той час цих заяв ніхто не читав: в постачаннях і по ріжних складах сиділи ріжні напів наші вороги і старались нашу справу гальмувати; треба було всюди самому командирові дивізії розшукувати потрібне і негайно забирати або подати ініціятиву командирам полків, бо вони не мали права самі звертатись безпосередньо до начальника лостачання групи, з тільки через дивізію. Так само й з кіньми нічого не було зроблено, а як прийшли на Волинь большевикн, то відразу змобілізували силу коней. 8-го квітня Північна група наказом часово приділила до корпусу Є. С. 1-у кінну бригаду в складі 27 Чортомлицького і 28 Звягельського полків (командира бригали не було) і бригада негайно повинна була пересунутись на праве крило корпусу С.С.. 2-ю кінною бригадою керував сам командир дивізії, 19 квітня штаб ливізії отримав відомости, що большевики зайняли Заслав і по- суваються на Славуту, щоб зайти на тили корпусові С. С. 11 квітня 29 полк отримав від командира дивізії наказ вибити ворога з Заслава ї забезпечити праве крило корлусу С. С. Напрямок для маршу полка: Славута, Сивки ії Заслав. В наказі по дивізії було сказано, що зі сходу на Заслав будуть співділати 27 кінний Чортомлицький полк і гарматна батарея корпусу С. С. Підчас бою 29 полку під с. Голики і Сивки 27 полк і батарея не приймали уділу, бо я ніяк не міг навязати з вими звязку і в призначеному місці щих частин не знайдено; правдонодібно корпус С. С. цього відділу і не вислав. Одну сотню з 30 полку було післано до с. Білотина (між Острогом і Заславом), туди також мала прибути гарматна батарея з Північної групи. Решта 30 полку, який стояв у с. Крупець, мала завдання вести розвідку на Аннопіль і Берездово. 12 квітня штаб дивізії переїхав до Острога. 13 квітня 29 полк в полудневих годинах під с, Голики мав бій з большевицькою кіннотою з І-го кінного совітського імени Троцького полку, в якому було багацько охотників з полонених мадярів, а Заслав займала большевицька піхота Червоного 244 козацтва. 14 квітия 29 полк тримає у свойому посіданню с, Сивки і далі на південь че міг посунутись, бо на цьому відтинку появилась большевицька піхота. Про сутички з ворогом під с. Голики я доповів до штабу корпусу Є. С. на ст. Шепетівку і до штабу своєї дивізії до Острога по сталому телефону через Славуту. Я вважаю, що було каригідною річчу керувати боями під Заславом через Сла- вуту з Острога в тих примітивних умовах, в яких в той час українська армія билася. Штаб дивізії чи штаб Північної групи або не мав зацікавлення, що робиться на фрон- тах, або не мав знання воєнної штуки і провадження боїв. 15 квітня о годині 10 я дістав від дивізії через командира 30 полку наказ з повідомленням, що большевицька кіннота появилась в с. Борисові на північний захід від Заслава і що 2 кінна бригада має негайно перейти через Славуту до с. Білотина (між Острогом і Заславом). Про цей перехід я доповів до штаба корпусу С. С. устним донесенням через старшину полку. 16 квітня 29 полк в годинах полудневих прибув до Білотина, де вже відрана перебував 30 полк; сюди ярибув і командир дивізії. Батареї, якої тут сподівалися, ще тут не було. Про загальне положення нашої армії на фронті або про найблизчих сусідів штаб дивізії ніколи не повідомляв командирів полків і завжди не було відомостей, хто був направо чи наліво. 16 квітня під вечір 30 кінний полк вигнав большевицькі роз- відчі дозори з Борисова і Плужного і там заночував. 29 полк ночував у Білотині. 17 квітня 2 кінна бригада стояла безчинно на своїх місцях постою. 18 квітня 29 кінний пояк пересунули до с. Мокрець, на схід від Борисова, з завданням провадити роз» відку на Заслав і лісами до Сивок над р. Горинню. Над вечір того ж дня прибула до полку гарматна батарея в команді поручника Пашкевича (поляк)") Вже пізно ввечері розвідка мого полку донесла, що на північ від Заслава займає позицію большевицька піхота (біля сотні). 18 квітня о годині 22 отримав я наказ від командира дивізії з зав- данням 19 квітня о світанку з 29 полком і з батареєю за всяку ціну вибити ворога з Заслава. Батарея рано віддала кілька десятків стрілів по північному скраїщу міста (Ста- ре Місто), а пізніше перенесла вогонь за р. Горинь і стріляла по касарнях, де ночували большевики. Я з полком в пішому строю пішов у наступ. Як тільки я зайняв касарні, батарея перестала стріляти, бо не було польового телефону, щоб можна було стрі- ляти з обсерваційного пункту. Більше ця батарея не приймала уділу в наступі. Після того, ях я зайняв Заслав, я післав наказ до командира батареї, пересунутись на лів- денну сторону міста, щоб вона могла брати уділ в мойому дальшому лосуванню. Але командир батареї доповів, що не має гарматних набоїв. Большевики відстулали з лівнічного боку міста на південний і хотіли запалити місток на Горині, вже навіть почали були горіти поручні містка, але мої козаки по- спішили згасити огонь. Я з полком наступав на ворога в південному напрямку на єс. Топори, Топірчики і Щуровчики. В місті Заславі було коло 2 сотень піхоти з Червоного Козацтва і розвідчий кін- ний відділ з 5 пішого совітського полку. Увечорі того самого дня під натиском ворога 29 полк змушений був опустити сс. Топірчики, Щуровчики і відступив до Заслава. Страти полку: 7 козаків ранено (2 тяжко). Четовий Максим Марченко дуже тяжко ранений в живіт і за кілька днін помер у Рівенському шпиталі; 2 коней забито і 4 ра- нено. Страти большевиків подав підполковник Марущенко- Богдановський в збір- нику 5 ,За Державність" (ст. 217 і 228). х) Ця батарея походила з Волинської гарматної бригади, яка за гетьманату стояла в Рівному, а після повалення Гетьмана перебувала в складі Північної групи. 245 Увечері до Заслава прибув 27 кінний Чортомлицький полк і гавбічна батарея (2 гарматі) від корпусу С. С. В Заславі я отримав наказ від командира дивізії зали- шити Заслав частинам корпусу Є. С., а полк пересунути до с. Борисова, де я застав батарею поручника Пашкевича, 19 квітня 80 полк отримав завдання провадити роз- відку в напрямках: 1) Юсківці -- м.Корниця на Горині і 2) Війтівца -- В, Гнійниця -- Мислятин. Розвідка 30 полку доповіла, що в м. Корниця спіткала відліл отамана Бідек- на, який нічого не робив; решта цього ,безробітного" загону стояла в Білогородіїі, 20 ІМ 29 полк і батарею пересунено до Білотина, а 30 полк до с, Ллужне на відпочинок ї там вони й стояли 21 і 22 квітня (якраз були Великодні Свята), а штаб дивізії 20 квітня знову відіхав до Острога. Майно полків і запасова сотня 2 кінної бригади 5 жінної дивізії перебували в Острозі в касарнях. 23 квітня наказом командира дивізії 50 козаків з кіньми, 30 козаків без коней і 2 молодівні старшини з 30 кінного полку дістали приділення до 29 полку. Решта 30 полку і батарею пересунено до Острога (більше я цієї батареї вже не бачив при бригаді). 29 кінний полк знову було пересунено до Славути на тили корпусу С. С., де він мав отримати лоповнення людьми і кіньми з запасової сотні 1 кінної бригади з Рівного, Я цього поповнення не отримав; правдоподібно цьому перешкодила аван- тура отамана Оскілка, В Славуті я мав спішно провадити формування і вишколення полку в польовій службі. Треба було з цієї збіранини, що я її мав, зробити щось по- дібне до війська, Але я не мав і тижня часу для спокійної і плянової праці. 26 квітня приїхав до мене старшина польової варти корпусу С. С. і передав устний наказ ота- мана Коновальця негайно залишити Славуту, бо ніби сюди повинна була відступати 1 кінна бригада, яка билась на правому крилі корпусу С. С. Я пересунув полк ло Кривина і дальше продовжував свою роботу. За пару днів отримав наказ від коман- дира дивізії провадити розвідку на м. Аннопіль, Берездово і Красноставу. 26 квітня вночі я спіткав на ст. Кривин ешалон з 28 кінним полком з 1 кінної бригади; на ста- ції ешалон хвилево затримався і мені вдалось побачитись з командиром полку сот- ником Карповичем. На моє запитання, куди йде полк, він відповів, що наразі йде до Рівного, там має поповнитись і ніби то має ділати в напрямку Корець- -Звягель. 1 травня Остріг заняв 1-Й кінний совітський імени Троцького полк, ") Больше- вики ввійшли до Острога з західньої сторони, від Межирічча, і в Острозі багацько розстріляли людей. В той час в Острозі стояли на відпочинку штаб дивізії, запасова сотня і 2 піший полк корпусу С. С, Полк цей боронив місто від червоної кінноти, але лід натиском ворога мусив відступити до с. Вільбовно. Тільки завдячуючи 2-му пішому лолкові С. С. штаб кінної дивізії і запасова сотня врятувалися від знищення, бо наскок цей був цілком несподіваний для міста. 5 травня 2-й і 4-й піші полки корпусу С. С. вибили червону кінноту з Острога і вона втікла на м. Кунів. б чи 7 травня 28 кінний полк знову було долучено до дивізії й він ділав на від- тинку сс. Розваж і Хорів на Горині; 30 кінний полк ділав в напрямку м. Кунів; 27 кінний полк долучився до дивізії пізніше. Пізніше полки дивізії спіткались у сс. Ур- вени, Гульча і Лідава.о9) з) А не 27 квітня, як пише генерал Безручка на стор. 64 в 2 збірнику ,За Державність? зк) В 1919 р. 10 травня підчас перебування штабу 5 кінної дивізії в Острозі на підставі наказу Північної групи було оголошено мобілізацію старшин, підстаршин і кількох річників козаків в Острозькому повіті в тих волостях, що були ще вільні від большевицьких банд. 246 2і травня в районі єс. Урвени--Кульча наказом Північної групи 5 кінну дивізію було поділено на дві части: 1-ша кінна бригада відійшла настало до корпусу С. С., а 2 бригада -- 29 і 30 полки -- залишились при Північній групі; штаб дивізії зали- шився при 2 бригаді. Тут же було влито до 29 полку Запорожську кінну сотню, коло 40 кіннотчиків, яка перебувала в Північній групі в команді сотника Антона Ахтаніо. К. СМОВСЬКИЙ. полковник Після того, як большевики 1 травня зайняли Остріг, запасову сотню 2 кінної бригади було пересунено до с. Урвени. Мобілізація назагал пройшла добре, бо зго- лосилося біля 809, покликаних річників (мобілізовані козаки оповідали, що отаман Оскілко вислав в обізд по селах свого контр-розвідчика Шапулу в нілях контролі, чи всі пішли до війська, які підлягали мобілізаційному наказові і для того вони зголо- силися). Командир дивізії полковник Трипільський приділив до 29 кінного полку 6 старшин, кількох підстаршин і кілька десятків козаків. Старшини Й пілстаршини при- були до полку в районі Славути, а козаків було відправлено до запасової сотні. З цих мобілізованих козаків за кілька днів половина здезертувала, головним чином з тої причини, що їм негайно не було видано нове убрання. Цікавим є факт, що підчас розподілу командиром дивізії мобілізованих козаків в Острозі в касарнях на ,Кідрах" з шерегів виступили 7 чехін-кольоністів спід Здолбунова і заявили, що вони пе ви- знають України і не будуть служити в українській армії. За яких пів години вони самовільно покинули касарні і пішли додому. Я доповів командирові дивізії, що не- гайно потрібно зложити лольовий суд і кілька зачинщиків поставити піл ,мотузок?, ахе командир дивізії відповів, що це не українці, а чехи, і через те до них не можна застосувати польового суду. Тоді по мобілізації зголосилися до полку такі старшини (походили з м. Острога й його околиць); сотник Євген Лукич (підчас відходу полку слід Славути до с. Ур- вени самовільно втік з полку); сотник Піонтковський Олександер; хорунжий Скрип- ковський (здезертуван на другий день по зголошенню); хорунжий Грушевський Арсен і хорунжий Сніжко Фелікс, які перебули в полку аж до Любарських подій, та хобунжий Харченко Олександер (молодий старшина гарматчик, великий патріот, син підполковника російського 126 Рильського полку, який стояв у Острозі; цей ма- лодий старшина згинув за Україну від большевицької банди під с. Великі Дедеркали на Кремянеччині). Сотник Піонтковський привів добровільно до полку 6 дуже добрих верхових коней з трьома старшинськими сідлами та один віз з парою коней. З ним лрибула, яко охотник двоюрідня сестра Надія Нілова, донька відомого при- дворного царського генерала Нілова. Сотник Піонтковський підчас перебування в полку, в районі Кремянця захору- вав; я позволив йому залишитися в міському шпиталю в Кремянці., Сестра ж його залишилась у полку. Називалася вона козак Данило. Цілий час ходила в козачому одязі і так виглядала, шо мало-хто знан, що це була жінка. До українського визволь- ного руху ставилась надзвичайно прихильно, говорила по українськи дуже добре, надзвичайно обовязкова, всі труди воєнного часу переносила без слова нарікання. В трудних обставинах для полку, вдень чи вночі, в дощ чи нелогоду, завжди зголо- шувалась на охотника везти в часі боїв накази до сотень, Хоч походила вона з ари- стократичної родини, мала вищу освіту, але була переконань демократичних. Підчас університетських студій в Петербурзі відвідувала українську студентську громаду, під іншим тільки прізвищем. В полку перебувала біля 4 місяців. 247 І. В квижці 7, За Державність"? в статті До історії І-го кінного Лубенського ім. М. Залізняка полку" не згадано втрат 3-ої сотні того полку в атаці на Школу чер- воних курсантів 28 серпня 1920 року під м. Болшівці. Тоді були ранені -- хорунжий Романик Юхим, четові Мартинюк Сергій та Гончарук і козак Гуриненко Михайло; тяжко ранено і забито -- 18 коней. Також не згадано чину охотників З-ої сотні полку 9 вересня 1920 року; вони пе- реправилися через р. Дністер, щоб здобути язиків (полонених) для Армії. В цім їх чину було чимало відваги Й героїзму. МИХАЙЛО ШИЛО. сотник. ДО ,ДО ІСТОРІЇ СИНІХ | ЗАЛІЗНИХ"? ПОЛКОВНИКА ОЛЕКСАНДРА ВИШНІВ- СЬКОГО В 7 ЗБІРНИКУ ,ЗА ДЕРЖАВНІСТЬ". На сторінці 79 збірника 7 ,За Державність? полковник Вншнівський в примітці під теку подає: ,Першим командиром батареї був сотник Гай-Гаєвський (псевдонім, правдиве прізвище Жлудкин)?. Ніколи Федір Кай-Гаєвський (Жлудкин) сотником чне був -- він кадровий ци- віль та ще Й ес-ер; про це не міг не знати один із членів редакшійної колегії, а саме п. генерал В. Змієнко. ОЛ. КОСТЮЧЕНКО сотник. 248 До всієї Старшини й Козацтва українського війська. Управа Українського Воєнно-Історичного Товариства в своїх збір- никах матеріялів до історії українського війська, лід назвою ,зЗа Дер- жавність", до цього часу вміщувала фотографічні знимки нашого ко- мандного складу і в першу чергу його генеральної та булавної стар- шини. Тепер Управа Товариства має поширити репродукцію фотагра- фій на цілий старшинський корпус нашого війська та на козацтво. У цій цілі Управа Товариства звертається до всіх панів генералів, булавної й молодшої старшини, до лідстаршин і козаків з проханням прислати Товариству свої й товаришів та знайомих фотографії, долу- чаючи обовязкоБо службовий реєстр чи відпис з нього. Коли ж того не мається, то треба самому скласти бодай коротенький перебіг своєї військової служби, який ствердити власноручним підписом. Під- старшини й козаки мають написати повну назву частин, в яких слу- жилу, і коли саме -- в яких роках. Фотографії мають бути, по можливости, у військовій уніформі, але можуть бути і в цивільному вбранню. Якщо ж хто має й інші знимки з життя чи бойових чинів україн- ського війська, то також просимо прислати їх, з зазначенням дат і ко- роткого оцису. Якщо фотографій набереться значне число, то Управа Товариства видасть великий альбом української збройної сили, в якому повинкі знайтися всі учасники нашої славної армії від найстаршого генерала до наймолодшого хорунжого й рядового козака. Фотографії надсилати треба вже таки зараз на адресу Воен- но-Історичного Товариства: УУагегауа 22, ші. Орастемзка 54, т. 16. РиїК. М. Яадом'8Куї. РОЗШУКУЄМО Несовісного кольпортера Задорожного Нестора (родом з Галичини), що, пере- буваючи у Варшаві на студіях, випросив на коміс у Товаристві книжки на 28 зол. ї, не здавши грошей за них, скрився. ОСТЕРІГАЄМО Перед несовісними кольпортерами, які не сплатили Товариству за побрані ними видання, мимо багатьох усних і на письмі упімнень: 1) Іл. Гудзоватий у Варшаві -- 58 зол. 59 гр. 2) Петро Мозіль з Галичини -- 8 зол. 20 гр. і 3) Зенон Стефанів з Ко- ломиї -- 286 зл. 50 гр. музей Бизнольної Боротьби України збирає пожертви на У - - . Пп Ю країнський Дім у Празі Дайте й Ви свою цеглину! Пошліть скоріше свою пожертву! Зробіть збірку у Вашім Товаристві? Не відкладайте! Жертвуйте всі на Укра- їнський Дім у Празі хто скільки може! Гроші слати на адресу дир. музею: ргої. В. Аліопочиє, ргата-мМивіє, 245, Стеспобючаніа Імена всіх і Тих найменших жертводавців (хто подасть своє прізвище розбірно), Музей збереже Україні в своїх памятних книгах: хтож дасть відразу або частками 10 долярів, буде записаний в окремій памятній книзі Фундаторів Українського Дому; а хто дасть 25 дол. буде записаний в золотій памятній книзі Добродіїв Музею Ви- звольної Боротьби України; імена всіх жертводавців, хто дасть по 100 дол. буде уміщено на окремій почесній стіні Українського Дому; а імена всіх, хто дасть по 500 долярів, буде виписано золотими літерами на окремій мармуровій таблиці при вході. 1000 цеглин коштує 10 дол., 100 цеглин кощтує ! доляр. Не спізніться з своєю пожертеою на Український Дім у Празі! Не будьте останні: хто жертвує вчас -- помагає вдвоє! но нвазінвнн втининннн нина начинки нання ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ ілюстрований місячник, присвячений краєвнавству і туристидці, орган Українського Краєзнавче-Туристичного Товариства ,Плай" у Львові. Передплата: річно 6 зл., піврічно 3.50 зл., по- одинокий примірник 075 зл, Адреса Редакції і Адміністрації: ЛЬВІВ, СИКСТУСЬКА 43. Р А ЕЕ ЕСЕ Р а ДЕ оо Найбільший українським загаль- конаціовальник понадпартійвий їнюстрований ЩОДЕННИК викодить у ЛЬВОВІ, вуп. КОСЦЮШКЯ ч. Іа. | | | ВІД КОЖНОГО ПРОДАНОГО (ЗА- ПЛАЧЕНОГО) ПРИМІРНИКА ,Но- Передплата: « краю -- 3 зл. місячно, ВОГО ЧАСУ" ВИДАВНИЦТВО ДАЄ в Чехословачанні - - 55 кч- чвертьрічно. ОДИН ГРОШІ НА ,РІДНУ ШКОЛУ". у Френції -- 70 франків чнертьрічно, ЗА 8 МІСЯЦІВ ЗАПЛАЧЕНО 4.651 вл. в других краях -- 18 зл. чвертьрічно БНО ПО »9 виходить щомісяця триаркушевими багато ілюстрованими зшитками ліл редак- цією фахових сил. Передплатники ,НОВОГО ЧАСУ? отримують ці зшитки за зворотом 40 грошів адміністраційнях видатків. Лосі вийшли: І, ВЕЛИКА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ -- 864 сторінок друку, 450 ілюстрацій. Зясозує наше минуле від найдавніших часів до 1923. р. Єдиний цього роду монумен- тальний твір у нас. Оправлена в мистецьку полотняну оправу коштує 25 злотих. Платити можна місячними ратами. 2, ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКА -- 568 сторінок друку, 300 оригінальних ілюстрацій, 4 многоколірові картини П. Холодного, Л. Перфенького й Е. Козака. Перша в українській науші повна їсторія розвитку Української Армії. В мистець- кій полотняній оправі коштує 18 злотих. Сплачувати можна місячними ратами! 3. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ -- обійме 15 зшитків -- 720 сторін друку і яких 450 ілюстрацій. Виходить щомісячно, як додаток до ,Нового Часу"". Передплатники , Нового Часу"? отримують її щомісячними зшитками за зворотом коштів адміністраційних видатків у квоті 40 грошів. І р р Р Б | йкційа сіла | ЗЕМЕЛЬНИЙ Банк ГіПоТЕЧНИЙ | девізвий Бенн Централя: Філія: Львів, вул. Словацького ч. Н. Станиславів, вул. Собіського ч. 11. Телефон я: 203- 82, 252-92. Апреса телегр.: Землебанк, Львів Конто в ПКО (Варшава) ч. 149.000. Жировий рахунок в Банку Шоль- Ковто в ПКО (Льнів) ч, 500.179. ськім у Львові. ВЛАСНА КАМЕНИЦЯ. | АКЦІЙНИЙ КАПІТАЛ 5.000.000 зл. ВИКОНУЄ всякі банкові чинности, КУПУЄ І ПРОДАЄ цінкі папери, КУПУЄ девізи валюти па курсі дни на вайкорисніших умовах, ПРИЙМАЄ І ВИПЛАЧУЄ вклади в золотих і зодатих в золоті, ПЄЯРЕВОДИТЬ інкаса у всіх місцевостях у краю і на чужині. Полагоджує перекази заграницю і до всіх міспевостей світа. У всіх краях Европи й Амернки власні кореспонденти. Приймає валати ка вкладкові книжечки платні сказателеві. Вашу будучність Адреса фабрики пасти до взуття найкраще і най- РА пепніше забезпе- ік Легат 4 б Є »Ббарпатія Товаристко азаїмних обезпе- - чень на життя, у Льнові Ринок ОПЕВИЦЬКА ії Ска нм. 38. -- Тепєфон м. 258-43. Львів, вул. Кордецького ч. 51 КУПУЙТЕ Народна Торговля | ТІЛЬКИ АЛЛА НИ ИН ОГОНЬ ВИРОБИ поручає нсвоїх складах тонари споживчі і кольо- М А С Л о С ОЮЗУ ніяльні. Саєдіяльність: кава, чай, вони жакао у власнім опаку- ЗДОРОВІ ВСТУПАЙТЕ В ЧЛЕНИ! ГАРАНТОВАНОЇ Члени дістають товарові аворотк. Др якости РЕВІЗІЙНИЙ СОЮЗ УКРАЇНСЬКИХ КООПЕРАТИВ ВИДАЄ: 17) ,ГОСПОДАРСЬКО - КООПЕРАТИВНИЙ ЧАСОПИС". Офіціяльний орган Союзу. Тижневик. Річна передплата 18.-- зол. 2) (КООПЕРАТИВНА РЕСПУБЛИКА?. Популярно - науковий суспільно- економічний місячник. Річна передплата 12.-- зол. 3) (КООПЕРАТИВНА РОДИНА". Пропагандовий часопис для родини і дому. Річна передплата 0.60 зол. 4) КООПЕРАТИВНА БІБЛІОТЕКА". Збірка популярних підручників з усіх ділянок кооперації, господарської історії, спомини кооп. діячів і т. п. Досі вийшло 67 книжок. Проспекти безплатно. Адреса: ЛЬВІВ, ТЕХНІЦЬКА 1. І КЛІШАРНЯ зу Львів, Ринок 42, Телефон 0232-07. Виконує друкарські нпіші мерткові, сітконі, кольорові штан- ци, Сопідно й томно по найде- шевших цінах. Замовлення з провінції полаго- джуємо відзоротиою почтою. Товариство Взаїмних Обезпечень КУПУЙТЕ ЦУКОРКИ "ДНІСТЕР ідді б : ДУ в сло відділи обезпечень ЧОКОЛЯДУ І Со- 2) від крадежі-влому ПОДКЕ ПЕЧИВО 3) від грабежі тільни Кооперативний Банк "Д НІСТЕР" | нує всі банкові справи. чі ФОРТУНА НОВА" »ДВІСТЕР-., Львів, вул.Руська 20 1 яз Телефон 205-47, 280-50. ЛЬВІВ, КОРДЕЦЬКОГО ч.23. ЧАСОПИСИ для СЕЛЯН від БОЛинНі і ДОР Р ПОГОРГАНИ 1. фаотитиевяк «Сільський Господар" в рік З зол., від прим. 3 чол. 2. місячник ,Український Пасічник" М И л о (в рік 6 зол., від 5 прим. 4 зол.) | 3. місячник ,Хліборобська Молодь" (в рік 120 зол. число 10 сот) Т-ю ,більський Господар" Льнів, Ринок 10. ЗНАНЕ ЯК ХОЧЕТЕ РОЗБУДОВБИ ПРОМИСЛУ ! РОЗРОСТУ МІЩАНСЬКОГО СТАНУ щадіть у ПРОМ-БАНКУ Львів, Гродзіцьких 1. І. п. Тел. 200-15 і 292-15. -- П.К.0 5606.778. А Центральний Кооперативний банк Краєвий Союз Кредитовий у Львові вул. Третього Мая ч. 15 приймає вкладки оіщадности і як ЦЕН- ТРАЛЬНА КАСА УКРАЇНСЬКОЇ КООПЕ- РАЦІЇ уділяє кредиту Українбанкам, фі- нансує кооперативний збут сільсько-го- сподарських та молочарських продуктів (3 2 та уділяє позичок на розбудову україн- Р ського промислу. о ня п а ся чин асани нижню Хто розуміє клич ГРАФІМНІ ЗАВЕДЕННЯ »Свій до свогої" цей зменшує бевробіття 5 Я | Я ІКАВА . у Львів, вул. Мілковського 5. Твл. 2902-97 »зПражінь" | плихня зує кумрччі - кліші сіткові, черткові, одно де рідиний продукт знаменитої ї більше барвні. якости. -- Виробляє кооператива П. ЛІТОГРАФІЯ -- стиксти, афіші, НА Р маши, грамоти і т. п. | СУСПІЛЬНИЙ ПРОМИСЄЛ ПІ. НИЗОДРУК -- проспекти, колі- у рові листівки, образя довіль- Львів24, Жовківська 188. Т. 242-97. ного формату. нм БВ, РР і ДА Коли хочете мати гармонійні та мипозвунні ето дзвони, замовляйте лише в ОДИНОКІЙ УКРА- р ЇНСЬКІЙ ВІДЛИВАРНІ ДЗВОНІВ ШЕ за й ДЕК Львів, вул. Замарстинівська 41. Телефон 269-56 котра виконує також мистецькі відливи як бронзівничі, маши- нові, будівельні, плоскорізьби, статуї і т. п. Обрібка всяких предметів, як точення, полірування, ніклю- зання, оксидування і хромування. Ціни праступні! Догідні сплати! Свій до свого! ПА ДИ РИН РР РА ЕЕ А - сс ТИЖНЕВИК ПОЛІТИКИ, КУЛЬТУРИ, ГРОМАД- » Т Р И З У Б бьбого ЖИТТЯ ТА МИСТЕПТВА, "ЗАСНОВА- бетнанвавьнькі анна | Н В 1925 РОЦІ СИМОНОМ ПЕТЛЮРОЮ »ТГРИЗУБ" дає інформації про положення на Великій Україні, про становище української справи на міжнародній арені, про життя і працю української еміграції у всіх осередках її перебування. ПЕРЕДПЛАТА ,ТРИЗУБА" у Польщі виносить: на рік 18 зл. на півроку -- 10 зол. на 3 місяці -- 5 зол., на 1 місяць -- 2 зол, Читальні відділів УЦК, читальпі , Просвіти" та інших товариств і організацій платять за ,ТРИЗУБ" лише 12 зол. річно. Для точних передплатників ,ТРИЗУБА? у Польщі і в 1938 році призначено цілу низку книжкових премій. Жадайте безплатних оказових чисел , ТРИЗУБА"! Адреса Редакції: ,Їе Тгідепі 42, тие Депіегі-ВКосретеай, Рагіз У. Егапсе. Адреса в Польщі: ). Гуромубкуї, УУагзтача, пі. Мега 45/3. . м Р - Всі навчаймося своєї літературної мови Хто хоче навчитися доброї української літературної мови, ТОЙ МУСИТЬ ПЕРЕДПЛАТИТИ НА 1938 РІК Науково- Рі М бе популярний ад їдна ова місячник |ДРЙМЙОЛЦЙЙЙЙМАОМИЛ МИЛНАЬА МСА АА присвячений всебічному вивченню УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. -- Головний Редактор і Видавець Проф. ІВАН ОГІЄНКО. ПЕРЕДПЛАТА: 6 за. річно, 3 зл. піврічно, 1.60 четвертьрічно. За границею: в Европі 9 зл., поза Европою 2 амер. доляри. Зраз- кове число 50 гр. Конто чекове П. К. О. число 27110. Адреса Редакції й Адміністрації: М агагамоа 4, иї. Зкаїома 25 та. 10. В журналі друкується ,іочаткова Граматика української літературної мови?, приступна для широкого громадянства. ДЛЯ ОДНОГО НАРОДУ -- ОДНА ЛІТЕРАТУРНА МОВА! А АНЯ ЕР РР | "ТАБОР | ВОЄННО - НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ і ПІД РЕДАКЦІЄЮ ГЕНІЙТАБУ ГЕНЕРАЛ-ХОРУНЖОГО В. КУЩА. і чч. 1, 2,7, 8, 9 110 -- вичерпані; чч. 314 по 1 зол.; чч, 5, бі ЇЙ по 1 зол. 50 гр., чч. 12 і 13 по 2 зол.; чч, М і 15 по 2 зол. 50 кр. без пересилки; чч. 16, 17 і 18 по 2 зол. 85 гр.; чч. 19--27 по І зл. 50 гр.; чч. 28 і 29 по 2 зол.; чч, 30 і 31 ло 1 зол. 50 гр. з пересилкою в Польщі. Адреса Редакції: Сеп. ХУ. Киблсх, Уагвгама Ї, ці. УУїісха 45/3. с а ллк КИВСТИННИ ее почи асо т . в Накладом Видавництва ,ЧЕРВОНА КАЛИНА" вийшов цілий ряд книг, що закріплюють традицію визвольних змагань та є цінним вкладом для майбутнього нації, Останні видання: Монографії: ІСТОРІЯ УСС, том І. Ціна зол. 15.60. "ЗОЛОТІ ВОРОТА", том ЇЇ. Ціна зол. 15.60 ВЕЛИКИЙ СПІВАННИК ,ЧЕРВОНОЇ КАЛИНИ". Ціна зол. 29.50. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКА В ОБРАЗАХ. Найкращий спомин учасникам і вічна памятка нащадкам! Видання побільше- них знимок-картин з життя УСС, СС Р УГА. Вже появилися в першій серії такі 4 картини: 1) УСС в Кар- латах, 2) УСС на Поділлі, 3) УСС в окопах, 4) УСС над Стрипою, на гарнім картонсзім папері величини 45. х.34 цм. Видані картини є дійсно мистецькою прикрасою кожної української хати, домі- вок читалень, народних домів, установ ітд, Ціна першої серії враз з опакованням і портом 5 зол. Замовляти лише за готівку у Ви- | давництві. У двадцятиліття Походу на Київ Видавництво ,.Червона Ка- лина" приступає, по дворічній підготовці та збірці матеріялія, до видання другої пропамятної книги АЛЬБОМУ У.Г.А. АЛЬБОМ У.Г.А. буде продовженням і завершенням Альбому У.С.С. Умови передплати: 1. Альбом У.Г.А. набувати можна за готів- ку, або на рати. 2. Ціна, платна готівкою найдальше до 30 черв- ня 1938 р. зол. 18.60. 3. Ціна, платна місячними ратами тю зол. 5, - - найдальше до 30 вересня 1938 р., зол. 20.60. 4. Члени ,Червоної Калини" дістають 209, знижки. ТІ ціни та умови передплати обовя- зують лише до 30. вересня 1938 р. Після цього речинця ціна буде значно підвищена. Передплачуйте , Літопис Червоної Калини", щомісячний журнал, що виходить вже десятий рік. Річна передплата зол. 13., піврічна зол. 7, ВСТУПАЙТЕ В ЧЛЕНИ ,ЧЕРВОНОЇ КАЛИНИ"! Вписове зод. 3, уділ зол. 25. Члени одержують всі видання по зниженій ціні. Адреса: ,ЧЕРВОНА КАЛИНА", Львів, вул. Зіморовича ч. 12. ЇЇ п. п лочт. скр, 43. і урриинрчн у ннцаданн ува ацуннюнни у "ЗА ДЕРЖАВНІСТЬ ' -- - а МАТЕРІЯЛИ ДО ІСТОРІЇ ВІЙСЬКА УКРРІНСЬКОГО Збірник 1. -- 214 стор. з 11 схемами (друге видання). Збірник 2. -- 220 стор. з 38 схемами | світлинами. і Збірник 3. -- 272 стор. з 17 схемами і 12 світлинами. | Збірник 4. -- 270 стор. з 17 схемами і 24 світлинами. | Збірник 5. -- 276 стор. з 10 схемами, 22 світлинами і 4 кольор. іл. Збірник 6. -- 256 стор. з б схемами і 59 світлинами. Збірник 7. -- 256 стор. з 9 схемами і 78 світлинами. Збірник 8. -- 256 стор. з 6 схемами 1 112 світлинами на 28 вкл. картках. і Ціна: збірників 1, 2, 3, 4 і 5 по б зол. в Польщі і 6,50 закордоном; збірників 6, 7 і 8 по 6.50 зол. в Польщі і 7.50 зол. закордоном. | »БІБЛІОТЕКА УКРАЇНСЬКОГО ВОЄННО - ІСТОРИЧНОГО Т-ВА" Книжка 1. -- ,Січові Стрільці в боротьбі за державність" І ген. М. Безручка. Ціна 1.00 зол. (після обниження). Книжка 2. -- ,дБбазар", багато ілюстрована. Ціна 2.00 з. (п. обн.). Книжка 3. -- ,Зимовий Похід" ген. М. Омеляновича-Павленка, в оригінальній окладинці артиста-маляра М. Битин- ського, Ціна 5.50 зол. в Польщі і 6 зол. закордоном. | Книжка 4. -- ,,Лоїв" (бій української кінної армії в р. 1649) сотн. О. Переяславського. Ціна 2.50 зол. в Польщі і і 3 зол. закордоном. » | Книжка 5. - - ,Україна у Великій Північній Війні". ген. В. Петрова 4 -- (готується до друку). | | Книжка 6. -- ,Мазепинці по Полтаві" соти, М. Битинського. і і Ціни -- враз з портом. і З замовленнями на всі видання звертатися по адресі: М агвтамча 22, ці. Орастеу вка 54 ш. 16. Риїїк. М. адом'8ку). ЯК ПОСИЛАТИ ГРОШІ ЗЗАКОРДОНУ. Належності за видання Т-ва і інші НАЙЛІПШЕ пересилати в такий спосіб: | | купіть в поштовому уряді контовий блянкет і на льому напишіть: -- коли по- 1 силаєте З Австрії -- ч. 79.500, з Бельгії -- ч. 244200, з Чехословаччини -- ч. , 89.600, з Данії -- ч. 14972, з Франції -- ч, 60.012, з Голяндії --- ч. 145.510, з ЇОго- 1 славі -- ч. 65. 049, з Латвії -- ч. 4.030, з Німепчини -- ч. 11.000, з Швайцарії -- ч. Ш/6.500, з Швеції -- ч. 4.312, з Палії --- ч. 1/10.119, а після цього догіишіть: Госттома Кава Обгсхефпобсі, М акугама ча ізс. 90005. Шкіаїпзкіе М о|епло- Нізіогусапе Т-мо, Каїівх. | Висилаючи в такий спосіб, не платите нічого за пересилку 1 грошей. З Держав, до не дозволяєтьси зисилати грошей в готіьці, належність за вилання Т-ва можна висилати так зв. ,Міжнародніки поштовими купонами"?, які можна набути в кожній поцітовій копторі в ціні по 55 грошів польських за і і один купон. Ці купони пересилати в закритій коперті па оншщеподагу адресу |! | Човариства. Б ВА ОР | | ; - 0 Ми б торт 5 "АТУКО | | | | |