Картотека · ID 533

Вайнахи и имперская власть

Автор: Козлов В. А. (рук.), Бенвенути Ф., Козлова М. Е., Полян П. М., Шеремет В. И.
Рік публікації: 2011
Де надруковано: составитель Зюзина И. А. (ответственный составитель) и другие; Москва: РОССПЭН; Фонд «Президентский центр Б. Н. Ельцина»; серия «История сталинизма. Документы»
Описує російську колонізацію народів: Нохчі (Чеченці)
Права на публікацію: не можна (сучасна публікація 2011 року під авторським правом)

Файли не викладаємо

Звідки це в нас

Видання: https://books.google.com/books?id=Arg4zgEACAAJ

Де згадується в базі знань

Посилання на цей матеріал стоять у 30 місцях.

Кампанії

• Колективізація Чечні (1927-1936)

  …партійного керівництва області, яке проводило цілком неправильну лінію на суцільну колективізацію, без урахування особливостей і рівня розвитку національної області», і далі перелічував: «Адміністративне насадження колгоспів, спроби колективізації в гірських районах, неправильне позбавлення виборчих прав середняків, а в низці випадків і бідняків... спроба адміністративного закриття мечетей»

• «Бомби обрушилися на аули»: репресії та повітряні удари по гірській Чечні напередодні депортації (1941-1942)

  СРСР забирав чеченців на війну: під час першої масової мобілізації, з 29 серпня по 2 вересня 1941 року, військкомати забрали майже 8 тисяч людей - ухилитися зуміли 269, ще 450 втекли дорогою до місця відправлення

  У жовтні забрали ще 4,4 тисячі людей - 362 на призовні дільниці не з'явилися

  На початку жовтня 1941 року гірські села Чечні піднялися проти колгоспів і мобілізації - за доповіддю командира 141-го полку внутрішніх військ НКВД (попередників сучасної Росгвардії) підполковника Халухаєва від 26 червня 1943 року, протест охопив Шатоєвський (Шатойський), Ітум-Калінський, Галанчозький, Чеберлоєвський і Шароєвський райони

  «У період з 30 жовтня по 15 листопада 1941 р. 141-й с. п. спільно з іншими частинами у важких багатоденних боях розгромив к[онтр]р[еволюційне] повстання», - доповідав Халухаєв начальникові внутрішніх військ НКВД СРСР Шередезі

• Операція «Сочевиця»: тотальна депортація чеченського народу і режим спецпоселення (1943-1949)

  Депортація була поголовною - це видно з чисел: за переписом 1939 року в Чечено-Інгушетії жило 387,5 тисячі чеченців

  Полян пише, що вже в листопаді 1943 року заступник народного комісара (міністра) внутрішніх справ Чернишев обговорював з начальниками регіональних управлінь НКВД «питання, пов'язані з запланованою операцією «Чечевица» - депортацією близько 0,5 млн вайнахів (чеченців та інгушів)»

• «Заслані навічно»: життя у спецпоселенні та повернення на зайняту батьківщину (1949-1965)

  Таємна поліція визнавала: «У 1949 р. було проведено низку заходів із розшуку й затримання втікачів, а також встановлення жорсткого режиму в місцях поселень»

  За постановою уряду СРСР від 8 січня 1945 року «будь-яка самовільна відлучка виселенця за межі району розселення, який обслуговує спецкомендатура, розглядається як втеча і тягне за собою відповідальність у кримінальному порядку», а район цей часом обмежувався кількома вулицями в місті або однією сільрадою

  Тим, кого відомство записувало до тих, «хто злісно ухиляється від роботи в колгоспах», належало 8 років позбавлення волі

  а десятьох релігійних наставників та їхніх учнів суд окупантів у липні 1952 року відправив у табори на строки до 25 років із конфіскацією майна

  … ще 6

Процедури

• Колективізація Чечні (1927-1936) — техніка Правова сегрегація населення

  У доповіді про обстеження партійної організації Чеченської автономної області, надісланій 7-9 березня 1931 року до Всеросійського центрального виконавчого комітету - найвищого органу окупаційної влади РРФСР, сказано: «Лишенців [позбавлених виборчого права] у перевиборну кампанію 1928/29 р. було 11 279 осіб, у середньому 6,8% по області, по деяких селищах округів відсоток сягав 30, а в Галанчозькому окрузі до 40%»

  Бєлов, командувач окупаційних військ Північно-Кавказького військового округу, який воював проти повсталих чеченців, у доповіді крайовому комітетові партії називав серед причин повстання «неправильне позбавлення виборчих прав середняків, а в низці випадків і бідняків», що в Ітум-Калінському окрузі стало масовим

• Колективізація Чечні (1927-1936) — техніка Захоплення релігійних інститутів

  Бєлов, командувач окупаційних військ Північно-Кавказького військового округу, у доповіді командування округу крайовому комітетові партії («Північно-Кавказький крайком ВКП(б)») про підсумки військової операції весни 1930 року назвав закриття мечетей за наказами колонізаторів серед причин, з яких чеченські аули піднялися зі зброєю

• Колективізація Чечні (1927-1936) — техніка Знищення локальних систем знань

  …що обстежувала Чеченську область, Нагаєв у секретній доповідній записці до президії Північно-Кавказького крайового виконавчого комітету від 4 серпня 1928 року навів облік: на 1 січня 1927 року в Чечні було 138 арабських шкіл з 2068 учнями, на 1 січня 1928 року - 180 шкіл з трьома тисячами учнів, при 105 радянських школах; зростання арабських шкіл Нагаєв назвав «найсерйознішим політичним питанням»

• Колективізація Чечні (1927-1936) — техніка Вилучення ресурсів

  У доповіді визнано: «Приріст поголів'я худоби за всіма видами, що намітився в 1929 р., у 1930 р. не знайшов свого продовження, а навпаки, сталося значне зниження поголів'я, що не торкнулося лише коней»

  - і там же названо причину: зниження сталося «головним чином навесні 1930 р., коли куркульство, чинячи скажений опір зростанню колгоспного будівництва, хижацьки знищувало худобу»

  Настанова «утискати» при вилученні землі чеченських селян, оголошених заможними, стоїть у тій самій доповіді ВЦВК

• Колективізація Чечні (1927-1936) — техніка Каральні експедиції

  Перші спроби радянських військ захопити аули провалилися - Шалі й Гойти відбилися; штаб Північно-Кавказького військового округу визнав у довідці по першій операції від 30 березня 1930 року, що «успішний збройний опір місцевій владі в аулах Шалі і Гойтах при вилученні описаного майна став останнім поштовхом» до виклику польових частин

  У довідці штабу сказано: «в операції в цілому взяли участь усього з частинами ВОГПУ [військ ОГПУ] 1904 бійці при 75 станкових і легких кулеметах»; там же названо артилерійські гармати і сім літаків; підсумок там же: «За операцію вилучено бандитів 450 чол. Убито і поранено до 60 чол.»; втрати військ - 43 людини, з них 21 убитий і померлий від ран

  Окупаційне командування округу визнало масштаб виступу в доповіді крайовому комітетові партії («крайком ВКП(б)»): «У Чечні, як і в Карачаї, ми мали не окремі бандитські контрреволюційні виступи, а пряме повстання цілих районів (Галанчож), у якому майже все населення брало участь у збройному виступі»

  За довідкою штабу округу про другу операцію в Чечні до 14 березня в Чечню було стягнуто стрілецькі батальйони з батареями, кавалерійські дивізіони та авіаланку: «усього було втягнуто в операцію 3920 бійців при 16 [артилерійських] гарматах»

  … ще 2

• Колективізація Чечні (1927-1936) — техніка Захоплення заручників

  …операцію 1930 року: командувач окупаційних військ Північно-Кавказького військового округу Бєлов доповів крайовому комітетові партії («крайком ВКП(б)») дослівно: «Вилучено по Чечні: активного контрреволюційного і бандитського елементу 122 чол., з них ватажків — керівників руху — 9, добровільно з'явилося ватажків — 7, заручників — 35. Добровільно з'явлені рядові учасники не обліковані, їх сотні»

• Колективізація Чечні (1927-1936) — техніка Нейтралізація опозиції

  Сход села Шалі - 800 людей - поручився за заарештованого: «підтвердити, що громадянин Гопсумов Сунгант [так у документі записано Гайсумова], який має від роду 107 років, був почесним старим у справжньому селі, ніколи ні в чому порочному як кримінальному, так і політичному помічений не був»

  обстежувач Північно-Кавказького крайового виконавчого комітету Нагаєв підшив цей сход до доповіді як доказ - «в особі цих «сходів», керованих куркульством і духовенством, починають викристалізовуватися обриси справжньої організації, що протистоїть нашій партії»

  Імперія вражала авторитетів і в правах: на виборах 1928/29 року в Чеченській автономній області вона позбавила виборчих прав 11 279 людей, і в розбивці лишенців стоять рядки: «Служителів релігійного культу 1569» і «Члени родин лишенців 5658»

  …комітету - найвищого органу окупаційної влади РРФСР, сказано: «Сила мулл у чеченському аулі ще величезна. На 1 травня 1930 р. в Чечні було... громадських мулл — 450, кубових мулл — 800, шейхів — 34... нащадків Магомета та ін. релігійних авторитетів — 250, знахарів — 150»; висновок там же: «Для того щоб вести боротьбу з такою величезною армією мулл, шейхів тощо, необхідно мати підготовлені кадри»

• «Бомби обрушилися на аули»: репресії та повітряні удари по гірській Чечні напередодні депортації (1941-1942) — техніка Масові вбивства цивільних

  У доповіді 141-го полку про військову операцію 30 жовтня - 15 листопада 1941 року пораховані лише свої та «бандити» - «убито: бандитів — 36... Втрати полку: убито — 6, поранено — 7»

  а доповідь Халухаєва називає Галанчозький район серед охоплених повстанням

• «Бомби обрушилися на аули»: репресії та повітряні удари по гірській Чечні напередодні депортації (1941-1942) — техніка Нав'язування власної картини реальності

  Ця версія закріпилася в документах: у доповіді командира 141-го полку внутрішніх військ НКВД (попередників сучасної Росгвардії) підполковника Халухаєва від 26 червня 1943 року жовтень 1941 року описано так: «німецько-фашистськими агентами було піднято збройне контрреволюційне повстання»

  Дезертирство, яке колонізатор поставив у провину чеченському народові, було дезертирством новобранців, а не фронтовиків - у довідці начальника управління Міністерства внутрішніх справ Грозненської області Дементьєва від 1956 року сказано: під час першої мобілізації «дезертирували в дорозі до місця відправлення 450 осіб, ухилилися від призову 269 осіб»

  Військкомати провели три призови: 29 серпня - 2 вересня 1941 року (призову підлягало 8 тисяч осіб), у жовтні 1941-го (4733 особи) та 17-25 березня 1942 року: «Підлягало призову 14 577 осіб, з яких було призвано лише 4395»

  У квітні 1942 року СРСР скасував призов чеченців та інгушів зовсім - у довідці Дементьєва сказано: «У зв'язку з цим у квітні 1942 р. надійшов наказ НКО СРСР про скасування призову до армії чеченців та інгушів»

• «Бомби обрушилися на аули»: репресії та повітряні удари по гірській Чечні напередодні депортації (1941-1942) — техніка Каральні експедиції

  Першою стала військова операція 30 жовтня - 15 листопада 1941 року районами оголошеного «повстання»: за доповіддю 141-го полку внутрішніх військ НКВД (попередників сучасної Росгвардії), убито 36 людей, записаних «бандитами», затримано 251 - «повстанців — 127, бандитів — 7, бандповстанців — 13, дезертирів — 104»

  5 грудня 1941 року в селі Гіхи Урус-Мартанівського району полк двогодинним боєм знищив групу з десяти людей, яку доповідь називає «кадровою бандою» Кайдова Азака: троє вбиті, семеро затримані

  Рахунок полку за 1941 рік, з 25 жовтня по 1 січня 1942 року: убито 59 людей, затримано 390

• Операція «Сочевиця»: тотальна депортація чеченського народу і режим спецпоселення (1943-1949) — техніка Депортація

  29 січня 1944 року народний комісар (міністр) внутрішніх справ Берія затвердив головний документ операції «Сочевиця» - «Інструкцію про порядок проведення виселення чеченців та інгушів»

• Операція «Сочевиця»: тотальна депортація чеченського народу і режим спецпоселення (1943-1949) — техніка Вбивство полонених і затриманих

  …17 з 19 затриманих, серед них 15-річну дівчину; в селі Бельти конвой на чолі з командиром відділення радянської міліції Дубасовим «без жодних приводів» розстріляв чотирьох і привіз до районного відділу НКВД їхні трупи; на хуторі Кулой командир батальйону військ НКВД (попередників сучасної Росгвардії) Мейшвілі розстріляв братів Байсара та Баїма Батаєвих, Джамалані Піталова та Мавлу Чебієва

  Кати списували розстріли на «спробу втечі», Колесников давав «висновок про правильність застосування зброї»; усе це встановила Головна військова прокуратура за листом чеченця Дохтукаєва із заслання - підсумок 1957 року доповіли голові уряду СРСР Булганіну, але до суду нікого так і не притягнули: сплив десятирічний строк давності

• Операція «Сочевиця»: тотальна депортація чеченського народу і режим спецпоселення (1943-1949) — техніка Фальшивий компроміс/пастка

  У довідці начальника управління внутрішніх справ Грозненської області Дементьєва (1956) сказано: лише за вересень-жовтень 1943 року «легалізовано 30 банд, до складу яких входило 183 особи, та 60 бандитів-одинаків»

  Полян пише: на обліку НКВД «стояли 1300 так званих легалізованих бандитів, тобто тих, хто з'явився, за взаємною домовленістю, з повинною і був звільнений за це від репресій. Усіх або майже всіх з них заарештували незадовго до виселення або в його ході»

  Полян пише, що в червні з Казахстану до Грозного доставили висланих у лютому «випробуваних» релігійних авторитетів, і ті схиляли сотні чеченців, які переховувалися, «до легалізації і, отже, до виселення»

• Операція «Сочевиця»: тотальна депортація чеченського народу і режим спецпоселення (1943-1949) — техніка Штучний голод

  Відділ спецпоселень Міністерства внутрішніх справ підбив рахунок по Казахській РСР: до 1 липня 1949 року з первісно розселених там чеченців, інгушів, балкарців і карачаївців померло 101 036 людей - 23,3% від числа привезених; «найбільша смертність була серед виселенців з Північного Кавказу та калмиків»

  Народний комісар (міністр) внутрішніх справ Киргизької РСР Пчелкін доповідав народному комісарові (міністру) внутрішніх справ СРСР Берії 22 квітня 1944 року: продовольство, привезене засланцями, «вичерпується», «встановлена норма вкрай недостатня», колгоспи допомогти «не в змозі через його відсутність, внаслідок чого в окремих районах мають місце випадки... вживання коренів і трав»

  …і кормів засланцям у Киргизії «довелося забити до 90 %» худоби, виданої «в порядку відшкодування за залишену ними в місцях колишнього проживання», а виділені їм фонди місцеве начальство роздавало іншим - у Казалінському районі «одну тонну хліба видали місцевому партактиву», в колгоспах Базар-Курганського району «продукти видали лише працездатним спецпереселенцям, а непрацездатних позбавили пайка»

• Операція «Сочевиця»: тотальна депортація чеченського народу і режим спецпоселення (1943-1949) — техніка Адміністративно-територіальний поділ

  : рівнинна Чечня увійшла до створеного тоді ж Грозненського округу Ставропольського краю - через місяць колонізатор перетворив його на Грозненську область

• Операція «Сочевиця»: тотальна депортація чеченського народу і режим спецпоселення (1943-1949) — техніка Стирання та перейменування топонімів

  Полян пише про інгушські землі, передані Північній Осетії: «були репресовані й усі інгушські топоніми, їх замінили осетинськими або російськими» - указом Президії Верховної Ради РРФСР від 29 квітня 1944 року Пседахський район став Аланським, Назранівський - Коста-Хетагурівським, Ачалуцький - Нартівським, а указом від 30 серпня 1944 року колонізатор перейменував «усі райони та їхні центри» Грозненської області

• «Заслані навічно»: життя у спецпоселенні та повернення на зайняту батьківщину (1949-1965) — техніка Нацьковування сусідніх народів

  Управління спецпоселень МДБ (попередниці сучасної ФСБ) Казахської РСР визнавало того ж літа «масові бійки між виселенцями-чеченцями та місцевими жителями (на ст. Кушмурун Кустанайської області, в Усть-Каменогорську та Леніногорську Східно-Казахстанської області), що супроводжувалися вбивствами й тяжкими пораненнями» - і провину за них покладало на самих чеченців

  про Усть-Каменогорськ 9-те управління МДБ СРСР доповідало 1952 року: «виникла масова бійка, в якій брало участь до 150 чеченців і близько 300 робітників. Цей масовий безлад було ліквідовано лише після втручання частини МДБ»

  У грудні 1954 року в селі Єлизаветинка Акмолинської області учні школи механізації називали чеченців «зрадниками і запроданцями батьківщини» - з цими звинуваченнями росіяни пішли на масове зіткнення з чеченцями

  Міністр внутрішніх справ СРСР Круглов доносив керівництву більшовицької партії та урядові: «Діставши відмову, колишні солдати відтіснили співробітників відділення міліції, силоміць витягли чеченців на вулицю й побили їх. Після цього робітники побили низку інших чеченців, які мешкали в місті. Внаслідок бійки вбито 3 і дістали поранення 4 чеченці»

• «Заслані навічно»: життя у спецпоселенні та повернення на зайняту батьківщину (1949-1965) — техніка Правова сегрегація населення

  …та Узбекистані, і комісія, що розбирала їхню записку, переказала її так: «Багато місцевих партійних і радянських органів допускають зневажливе ставлення до роботи серед спецпоселенців, проходять повз численні факти свавілля щодо цієї частини населення, ущемлення законних прав спецпоселенців, огульної політичної недовіри до них, що штучно породжує настрої невдоволення серед спецпоселенців»

  Міністерство внутрішніх справ 1954 року назвало такими, що не відповідають дійсності, скарги на чеченців та інгушів, які нібито тероризують місцеве населення: на обліку спецпоселення 1954 року стояло 506 043 особи, виселені з Північного Кавказу, а засуджено й сиділо в ув'язненні з них лише 5418 - близько одного відсотка

  У серпні 1956 року інспекція, що об'їхала Казахстан і Киргизію, доповідала Президії Верховної Ради заднім числом: «З 1948 по 1953 р. умови життя спецпоселенців були обтяжені різного роду обмеженнями, які не викликалися серйозними причинами з погляду поведінки самих спецпоселенців. Багатьох чеченців зняли з роботи, виключили з партії, заарештовували й потім засуджували на тривалі строки тюремного ув'язнення»

  Указ Президії Верховної Ради РРФСР того ж дня відновив республіку

• «Заслані навічно»: життя у спецпоселенні та повернення на зайняту батьківщину (1949-1965) — техніка Експлуатація праці

  Уряд СРСР постановою від 21 лютого 1948 року звелів організувати «правильне й обов'язкове трудовикористання спецпоселенців»

  Тих, кого відомство записувало до тих, «хто злісно ухиляється від роботи в колгоспах», Міністерство внутрішніх справ СРСР і Генеральний прокурор спільним наказом вимагали судити за статтею 82 - «позбавлення волі на 8 років», але таємна поліція визнавала, що на місцях людей відправляли в нове заслання на ті самі 8 років і зовсім без суду - рішеннями колгоспних зборів

  Навіть послаблення колонізатор прив'язав до праці: постановою від 5 липня 1954 року «Про зняття деяких обмежень у правовому становищі спецпоселенців» уряд СРСР дозволив жити не в межах комендатури, а в межах своєї області - але лише зайнятим суспільно корисною працею

• «Заслані навічно»: життя у спецпоселенні та повернення на зайняту батьківщину (1949-1965) — техніка Фіктивні суди

  Міністерство внутрішніх справ у доповіді 1950 року визнавало: «виселенці, які злісно ухиляються від роботи в колгоспах, за рішеннями колгоспних зборів висилаються на 8 років у віддалені райони країни» - так робили в Кзил-Ординській, Кустанайській, Павлодарській та Південно-Казахстанській областях Казахстану

  Саме міністерство називало висилку без суду лише «помилковою практикою» та «неправильним застосуванням міри покарання»: за його ж наказом таких людей належало віддавати під суд

  Козлов пише за документами міністерства: «Далекоглядніші поліційні чиновники змушені були визнати, що карати чеченців та інгушів за ухиляння від роботи недоцільно» - інакше «запрацює природний захисний механізм - єдина монолітна спільнота поведеться як одна людина - усіх не покараєш!»

• «Заслані навічно»: життя у спецпоселенні та повернення на зайняту батьківщину (1949-1965) — техніка Нейтралізація опозиції

  …не працювати в колгоспі», керівникові братства Кунта-Хаджі Юсупу Ахматову - що він «категорично забороняв мюридам [своїм послідовникам] відвідувати культурно-освітні установи» і «забороняв дітям відвідувати школу»; підсумок: «до 25 років позбавлення волі з відбуванням у ВТТ [виправно-трудовому таборі], з подальшим позбавленням виборчих прав строком на 3 роки і конфіскацією всього майна кожен»

  Козлов пише: дві «найхарактерніші» такі справи на чеченців, заведені 1952 року управліннями МДБ (попередниці сучасної ФСБ) областей Казахської РСР, «дістали вельми промовисті клички: «Уперті» та «Фанатики». Обидві справи проходили за забарвленням «мусульманське духовенство»» (забарвлення - так таємна поліція називала тему справи)

  Міністр державної безпеки Казахської РСР Бизов доповідав 12 серпня 1950 року про такі самі справи «Блок», «Месники» та «Кавказці» - за останньою з них таємна поліція так само вела справу на колишніх керівних працівників Чечено-Інгушетії - і називав число заарештованих: «Усього в Казахстані за антирадянську діяльність органами МДБ заарештовано за 1949 р. і 7 місяців 1950 р. 874 виселенці»

• «Заслані навічно»: життя у спецпоселенні та повернення на зайняту батьківщину (1949-1965) — техніка Знищення локальних систем знань

  Улітку 1956 року перевіряльники об'їхали місця заслання і доповіли Президії Верховної Ради СРСР: «Навчання дітей у школах рідною мовою не проводилося», у 1955/56 навчальному році «з 61 тис. дітей шкільного віку навчалося лише 50 тис., або 81 %», а неписьменних «по деяких районах кількість їх сягає 40-50 %»

• «Заслані навічно»: життя у спецпоселенні та повернення на зайняту батьківщину (1949-1965) — техніка Обмеження географії розселення

  …СРСР Дудоров просив керівництво більшовицької партії («ЦК КПРС») дозволити «осіб чеченської та інгуської національностей, які повертаються до колишнього місця проживання без дозволу Оргкомітету, затримувати, знімати з поїздів, пароплавів, інших видів транспорту і повертати до місць колишнього поселення», а 9 квітня 1957 року доповідав: за три дні в поїздах «було виявлено і затримано 2139 осіб»

  Оргкомітет розтягнув повернення на чотири роки і зробив його платним: ті, хто повертався, скаржилися формальному главі держави Ворошилову, що представник Оргкомітету Немухін у березні 1957 року «повідомив порядок повернення нас протягом 1957-1960 рр., причому всі витрати, пов'язані з переїздом, відносилися за рахунок нас, самих переїжджаючих»

  26 січня 1957 року Оргкомітет і бюро обласного комітету партії («Грозненський обком КПРС») установили, що «приїзд для постійного місця проживання на території республіки може здійснюватися лише з дозволу Оргкомітету ЧІАРСР [Чечено-Інгуської республіки]», і приписали поліції окупанта прописувати приїжджих лише за цими дозволами

  Рада Міністрів РРФСР 5 вересня 1960 року продовжила строк повернення «до 1963 р.»

  … ще 2

• «Заслані навічно»: життя у спецпоселенні та повернення на зайняту батьківщину (1949-1965) — техніка Адміністративно-територіальний поділ

  У червні 1956 року начальник радянської міліції Барсуков доповідав: «розмістити чеченців та інгушів у районах, де вони проживали до виселення, не видається можливим», бо «ці райони заселені переселенцями з центральних областей РРФСР», а на землях, що відійшли до Північної Осетії, де до виселення «проживало 77 578 чеченців та інгушів», «повернення чеченців та інгушів місцеві [та] партійні органи вважають недоцільним»

  Російський парламент, установлюючи кордони республіки, не повернув їй і колишнього Аухівського району - у переліку переданих земель його немає

• «Заслані навічно»: життя у спецпоселенні та повернення на зайняту батьківщину (1949-1965) — техніка Адміністративна корупція та здирництво

  …була організована з тим розрахунком, щоб ставленики членів Оргкомітету, та й самі вони, добряче наповнили свої валізи грошима - одна перепустка продавалася ними в середньому за 2 тис. крб.», - і передавав слова тих, хто повертався: «Під час нашого виселення Берія і то не завдав такої великої матеріальної шкоди нашому народові, як це нині завдав нам Оргкомітет ЧІАРСР [Чечено-Інгуської республіки]»

  Чиновник уряду РРФСР Бєлов відповів 4 жовтня 1957 року, що хабарі при видачі перепусток уже розбирало керівництво більшовицької партії («ЦК КПРС»), членам Оргкомітету Тонгієву і Дукузову обласний комітет партії «наклав на них сувору партійну догану», і запропонував «обмежитися вжитими заходами»

  - за державний кредит будинки тих, хто виїхав, викуповували колгоспи та радгоспи республіки: до жовтня 1958 року в них налічувалося 10 413 вільних «житлових будинків... у населення осетинської, аварської та інших національностей, що виїхало»

• «Заслані навічно»: життя у спецпоселенні та повернення на зайняту батьківщину (1949-1965) — техніка Встановлення чужорідного управління

  Чиновник уряду РРФСР Федін доповідав 29 серпня 1957 року, що троє членів Оргкомітету з чеченців та інгушів - Дукузов, Мальсагов і Тепсаєв - «понад вісім місяців не призначені на жодні посади і по суті ні за що конкретно не відповідають», хоча «в республіці відчувається великий брак кадрів із чеченців та інгушів»