Картотека · ID 109
Акты собранные Кавказскою археографическою комиссиею. Том XII (1856-1862)
Автор: Кавказская археографическая комиссия
Рік публікації: 1904
Описує російську колонізацію народів: кілька народів
Права на публікацію: вільно (суспільне надбання: видано 1904 року)
Що тут лежить
| файл | що це | обсяг | де |
|---|---|---|---|
| akty_sobrannye_kavkazskoyu_arheograficheskoyu_komi_yu_tom_xii_1856_1862_1904.md | текст | 13.5 МБ | актив релізу (файл важчий за 10 МБ) |
| akty_sobrannye_kavkazskoyu_arheograficheskoyu_komi_yu_tom_xii_1856_1862_1904.pdf | 323.4 МБ | актив релізу (файл важчий за 10 МБ) |
Звідки це в нас
Першоджерело: https://web.archive.org/web/20250912093519/http://apsnyteka.org/381-akak_i_xii.html
Текст розшифровано нами зі скану або збережено зі сторінки першоджерела; вихідний файл лежить поруч, щоб розшифровку можна було звірити.
Цифрові відбитки файлів
| файл | sha256 |
|---|---|
| akty_sobrannye_kavkazskoyu_arheograficheskoyu_komi_yu_tom_xii_1856_1862_1904.pdf | 31b2f656cf3f5ccdcc7bd854772e9da683cdb1639819c07467d7ecc878382fb9 |
Де згадується в базі знань
Посилання на цей матеріал стоять у 15 місцях.
Кампанії
- Просіки і голод: завоювання Чечні Євдокимовим (1857-1859)
…який командував Чеченським загоном, - рапортом військовому міністрові Сухозанету від 25 березня 1857 року він пояснив призначення просіки: вона «відняла в непокірних широкі поля, місця їхніх посівів, і, розрізавши, так би мовити, непокірне населення, що гніздилося в недоступних досі лісах, поставила його перед необхідністю шукати порятунку або втечею в гори, або виходом до нас на галявини»
Процедури
- Просіки і голод: завоювання Чечні Євдокимовим (1857-1859) — техніка Руйнування природного ландшафту
«Журнал воєнних дій Чеченського загону» з 15 січня 1857 року фіксує будні: «21-го числа всі війська... зайняті були винищенням аулів, садів і лісу»; «22-го числа ті самі заняття. Аули остаточно знищені, сади вирубані, і Гельдигенська просіка прокладена завширшки 750 саж.» - це близько півтора кілометра (сажень - трохи більше двох метрів)
Призначення просік генерал Євдокимов, який командував Чеченським загоном, доповів військовому міністрові Сухозанету рапортом від 25 березня 1857 року: просіка «відняла в непокірних широкі поля, місця їхніх посівів», а населення поставила перед вибором - «шукати порятунку або втечею в гори, або виходом до нас на галявини»
19 березня 1857 року генерал Ніколаї зайняв Гойтемирівські ворота - прохід в Аух та Ічкерію (чеченські області на північному сході і південному сході): рапорт пояснює завдання - «Щоб знищити це гніздо розбійників і відкрити доступи в Аух та Ічкерію, необхідно було оволодіти урочищем Гойтемір-Капу і влаштувати там просіку»
- Просіки і голод: завоювання Чечні Євдокимовим (1857-1859) — техніка Тотальне знищення інфраструктури
Генерал Євдокимов, який командував військами лівого крила Кавказької лінії (ланцюга імперських укріплень на землі нохчі), записав у журналі воєнних дій зими 1857 року: він направив генерала Міщенка вниз по Хізи-Шавдону, «доручивши йому... винищувати аули, щоб відняти в чеченців саму думку про можливість залишатися на місці колишнього проживання»
Виконання записано там само: «Ген.-м. Міщенко спалив усі аули й хутори на призначеному йому просторі; до нього вийшло безліч покірних... до 400 двор., під прикриттям частини військ... відправлена в Умахан-юрт»
На рапорт про цю кампанію імператор Олександр II відповів схваленням «за цілком успішне закінчення 1-го періоду зимової кампанії»
У листопаді 1857 року той самий журнал підбив підсумок походу на прикордонну з Чечнею Салатавію: «Салатавія зруйнована і спалена, так що жителі її муситимуть уже селитися на місцях колишніх салатавських аулів по Сулаку»
- Просіки і голод: завоювання Чечні Євдокимовим (1857-1859) — техніка Штучний голод
Вибір, який залишала політика, сформульовано в рапорті генерала Євдокимова, який командував Чеченським загоном, від 25 березня 1857 року: втеча в гори - або вихід «до нас на галявини»
- Просіки і голод: завоювання Чечні Євдокимовим (1857-1859) — техніка Каральні експедиції
Того ж дня Євдокимов «оглянув місце, на якому має бути зведене головне укріплення, і одразу ж наказав приступити до його розбивки»
- Просіки і голод: завоювання Чечні Євдокимовим (1857-1859) — техніка Примусове оформлення підданства
- той самий журнал Євдокимова датує це 7 серпня і пояснює причину: «Щойно шатоєвці побачили, що тавлінці залишають їх і що ми маємо намір твердо утвердитися в зайнятому нами краї, то одразу прислали до мене депутатів із пропозицією покірності і з проханням про дозвіл поселитися на місцях колишніх своїх аулів»
- Просіки і голод: завоювання Чечні Євдокимовим (1857-1859) — техніка Депортація
На площину, тобто на рівнину під нагляд, гнали одразу: у грудні 1857 року до 400 дворів, що вийшли з винищуваних аулів, направлено під прикриттям військ в Умахан-юрт
Після взяття Ведено генерал Євдокимов наказав своєму підлеглому Ностіцу «приступити до переселення чеченців, які живуть між Хулхулау і Гудермесом»: 8 квітня 1859 року «до 300 сімей, що жили в найближчих хуторах на правому березі Хулхулау, одразу ж з'явилися в табір зі своїми пожитками і худобою»
Опір переселенню фіксують самі імперські документи: наїб (управитель округу при імамі) Осман «кілька разів намагався пройти повз загін на площину і старався перешкодити переселенню чеченців»
Аулам верхів'їв Фортанги й Асси, примушеним до капітуляції в листопаді 1858 року, виселення призначили з відстрочкою: «залишатися в займаних ними місцях ще протягом трьох місяців, з ранньою ж весною вони виселяться на площину Малої Чечні в Галашівське товариство»
- Просіки і голод: завоювання Чечні Євдокимовим (1857-1859) — техніка Економічна блокада
Генерал Євдокимов записав у журналі воєнних дій по 22 червня 1859 року (рапорт військовому міністрові Сухозанету, № 544): за відмову видати полонених «я оголосив беноєвців та їхніх сусідів непокірними, позбавленими покровительства російських законів, і наказав навколишньому населенню захоплювати їх у полон і відбирати в них худобу»
- Просіки і голод: завоювання Чечні Євдокимовим (1857-1859) — техніка Вирощування колабораціоністської еліти
У листопаді 1858 року генерал Євдокимов, за власним журналом, «знайшов вигіднішим ужити в діло мирне тубільне населення»: наїб (управитель округу при імамі) Саїб-Дулла з понад двома тисячами озброєних чеченців примусив до здачі аули верхів'їв Фортанги й Асси, які «видали Саїб-Дуллі 27 чол. російських полонених і аманатів із найкращих фамілій» (аманат - людина, яку імперія забирала з громади як заручника)
- Придушення повстань 1860-1861 років, страта Байсангура і розстріл зікристів біля Шалі (1860-1864) — техніка Каральні експедиції
Восени 1861 року три загони примусили до здачі останніх керівників повстання - імперський рапорт від 22 грудня 1861 року підбиває підсумок: «Наполегливі дії наших військ у сувору зиму минулого року... примусили ічкеринців виявити безумовну покірність»
- Придушення повстань 1860-1861 років, страта Байсангура і розстріл зікристів біля Шалі (1860-1864) — техніка Тотальне знищення інфраструктури
У червні 1860 року війська розорили покинутий жителями аул Джумсой: за рапортом командувача військ Терської області намісникові від липня 1860 року, він «зруйнований дощенту, і винищено частину посівів»
- Придушення повстань 1860-1861 років, страта Байсангура і розстріл зікристів біля Шалі (1860-1864) — техніка Депортація
Аккінське гірське товариство в липні 1860 року виселено цілком: за імперським рапортом, «Бунтівні аккінці були розселені між галашівцями та іншими сусідніми племенами; житла їхні були знищені»
- Придушення повстань 1860-1861 років, страта Байсангура і розстріл зікристів біля Шалі (1860-1864) — техніка Вилучення ресурсів
Рапорт командувача Кавказької армії військовому міністрові від 6 серпня 1860 року фіксує щодо виселених аккінців: «земля, яку вони займали, оголошена казенною, і таким чином справу з аккінцями вирішено остаточно»
- Придушення повстань 1860-1861 років, страта Байсангура і розстріл зікристів біля Шалі (1860-1864) — техніка Нейтралізація опозиції
Керівників повстання, що здалися, - наїба Малої Чечні Атабі-муллу Атаєва, якого імперські папери звуть Атабаєм (14 листопада 1861 року), і Уму Дуєва (14 грудня 1861 року) - імператор Олександр II звелів заслати у внутрішні губернії - окремо: «Уму... відправити на проживання в далекі від Кавказу губернії... але з умовою, щоб він не перебував в одному місті з Атабаєм»
- Придушення повстань 1860-1861 років, страта Байсангура і розстріл зікристів біля Шалі (1860-1864) — техніка Захоплення заручників
У розореному Джумсої в червні 1860 року війська пощадили тих, хто видав заручників: «залишено недоторканими ті будинки й ріллі, господарі яких з'явилися на свої місця і видали аманатів» (аманат - людина, яку імперія забирала з громади як заручника, щоб тримати її у послуху загрозою розправи над узятим)