Картотека · ID 125

История Чечни в XIX-XX веках

Автор: Ахмадов Я. З., Хасмагомадов Э. Х.
Рік публікації: 2005
Описує російську колонізацію народів: кілька народів
Права на публікацію: не можна (сучасна публікація 2005 року під авторським правом)

Файли не викладаємо

Звідки це в нас

Видання: https://search.worldcat.org/isbn/5934860461

Де згадується в базі знань

Посилання на цей матеріал стоять у 186 місцях.

Кампанії

• Інструменталізація стихійного лиха колонізаторами: Паскевич і Розен оголошують землетрус «Божою карою народові Нохчі за непокору імперії» (1830)

  Ахмадов писав: «прибічники російської орієнтації стверджували, що землетрус викликаний гнівом Аллаха за спробу збройного повстання»

• Зимові набіги Вельямінова на чеченські хутори й села вздовж Сунжі: полонення жінок і розорення дворів (1831-1832)

  Ахмадов писав про той самий удар: «Інша велика експедиція була спрямована проти чеченських аулів, розташованих на берегах Сунжі»

• «Смертний вирок» Малій Чечні: різанина хутора Дуби, просіки, фортеці, винищення населення і станиці на місці спалених аулів (1847-1851)

  На місці спалених аулів імперія ставила козачі станиці - сім станиць у 1847 і 1851 роках

• «Ні орати, ні сіяти»: погром Чечні, організований голод, перекупівля еліт та інститути підкорення (1852-1857)

  Хасмагомадов передають ту саму політику формулою прокламацій - командування попереджало чеченців, що не дозволить їм «ні орати, ні сіяти», і підсумовують: «Цю обіцянку було дотримано в буквальному сенсі, і в 1856-1857 рр. у Чечні настав голод, якого чеченці майже ніколи не знали»

  Тим самим періодом імперія перекуповувала верхівку опору - Бата Шамурзаєв, наїб Шаміля (намісник імама, керівника опору горців Дагестану і Чечні російському завоюванню), що перейшов до імперії восени 1851 року, отримав чин, пенсію і землю «як приклад для інших потенційних перебіжчиків»

  - і будувала інститути підпорядкування: у 1852 році у фортеці Грозній засновано «Чеченський народний суд», що виробив «Правила для управління покірними чеченцями»

• Придушення повстань 1860-1861 років, страта Байсангура і розстріл зікристів біля Шалі (1860-1864)

  Що рухало повстанцями, записала сама імперська сторона: полковник Бєлік доносив начальникові Терської області наприкінці травня 1860 року про беноївців, які повернулися на попелище, - вони «переконливо просили дозволу оселитися на старих своїх місцях, - інакше вони всі поклялися померти, але не підкоритися»

  Програму періоду зафіксував начальник Головного штабу Кавказької армії Карцов (в інших джерелах - Карцев) секретним меморандумом 1864 року: «єдино надійний засіб забезпечити тривалу покірність чеченців - організувати їхнє масове переселення частиною до Туреччини, частиною на рівнину, подалі від гір»

• «Військово-народне управління»: колоніальний режим Терської області (1858-1917)

  Хасмагомадов пишуть: «Створювану ним систему управління горцями А. І. Барятинський назвав «військово-народною» і вважав її тимчасовою», і додають про зміст імені: «Сучасники, не соромлячись, називали цю систему управління «військовою»»

• «Косіть усе, бийте і вішайте нещадно»: придушення повстання 1877 року і страти в Грозному (1877-1878)

  Відповідь народу записала та сама імперська сторона - жителі Мехкетів відмовили начальникові Терської області у видачі Уми Дуєва, керівника повстання в гірській Чечні, під загрозою виселення аулу: «...від народу слід вимагати тільки можливого. Ти знаєш, як нам важко розлучитися з могилами батьків і батьківщиною, але ми беззаперечно підкоряємося. Видати ж Уму не можемо. Він був наш гість»

• Мухаджирство: виселення чеченців до Османської імперії, заборона повернення та заміщення населення (1858-1872)

  Мету сформульовано в листуванні командування Кавказької армії про закінчення війни на Західному Кавказі: «...питання про час закінчення війни, за теперішніх обставин, зводиться до того – за скільки часу ми встигнемо відправити до Туреччини вороже нам населення»

• Земельне пограбування: колоніальний переділ землі, малоземелля та козача колонізація Терської області (1860-1917)

  Хасмагомадова звучала так: «Усі землі й ліси на площині, де жив чеченський народ до заворушення 1839 р., будуть віддані вам у вічне користування, за винятком тих, що зайняті під укріплення... але на них не передбачається селити ні козачих станиць, ні чеченських аулів»

  Хасмагомадов підводять баланс по рівнинній і передгірній Чечні - «100% лісів (259 тисяч десятин) і 300 тисяч десятин із 643 тисяч десятин землеробської зони країни були відібрані на користь скарбниці, армії та козачого війська. Усе це не можна не вважати типовим колоніальним пограбуванням» (десятина - трохи більше гектара)

• Колоніальна нафта: вилучення грозненських надр і рента козацького війська (1845-1917)

  Колодязі, з яких чеченські власники раніше торгували нафтою, стали статтею військового бюджету, а коли 6 жовтня 1893 року зі свердловини компанії нафтопромисловця Ахвердова вдарив перший промисловий фонтан - «тільки за перші два тижні дав 150 тисяч пудів нафти»

  ), відмовившись поширити на чеченські землі правила про селянську оренду надр: «...казенні землі, населені горськими жителями, віддані були їм не у володіння на праві власності, а лише в користування...»

• Колективні покарання епохи абрецтва: штрафи, постій військ і висилки за Зелімхана (1905-1913)

  Хасмагомадов, «управління Чечнею здійснювалося заходами, характерними для стану воєнного положення», у краї зберігався «військово-окупаційний режим», і обмежувальні заходи тільки посилювалися

  На це тло лягла перша російська революція 1905-1907 років: 24 жовтня 1905 року воєнне положення введено в усій Чечні, з січня 1906 року запрацювали військово-польові суди

  Найвідомішим із них був Зелімхан із села Харачой: у 1901 році, за його власними словами, він був сімейною людиною із заможної родини з млином і пасікою, але після сварки двох фамілій через сватання влада заарештувала його разом зі старим батьком і родичами; Зелімхан утік із грозненської тюрми і до самої загибелі в 1913 році був для адміністрації головним ворогом у краї

  Відповідала влада не йому, а всім - до того ж діяла заборона зброї, яка «стосувалася виключно горців та іногородніх і не поширювалася на козаків»

  … ще 3

• Перша світова війна в Чечні: вивіз «ненадійного елементу» в «Дику дивізію», надзвичайна охорона і мобілізація страйкарів (1914-1917)

  …Імперії...», але чеченців і сусідніх з ними кумиків тимчасово звільнити, оскільки чеченці ще недостатньо «умиротворені»; командувач Кавказького військового округу заперечував: «Звільнення чеченців від військової повинності, хоча б і тимчасове... буде ніби визнанням за чеченцями пільг за їхні грабежі й розбої і в справі умиротворення Північного Кавказу принесе скоріше шкоду, ніж користь»

  Рішення про поступове запровадження повинності для горців-мусульман імперія ухвалила лише 1913 року, але до початку війни адміністрація Терської області навіть не почала складати посімейні списки - подобу подвірного перепису - і на мобілізацію не наважилася: обмежилася набором добровольців

  Єдину мобілізацію Російська імперія оголосила не для війни, а проти страйку: у травні 1916 року вона мобілізувала грозненських робітників, які мали відстрочку від служби, за участь у страйку

• Денікінський терор у Чечні: зруйновані аули і 15 тисяч загиблих (1919)

  Після падіння імперії (кампанія C1189) народи Північного Кавказу спробували жити своєю державою: у травні 1918 року горські політичні сили проголосили незалежну Гірську Республіку від Чорного моря до Каспійського, перший уряд очолив чеченець Тапа Чермоєв - нафтопромисловець (кампанія C1173), парламент - інгуш Вассан-Гірей Джабагієв

  Хасмагомадов пишуть: «Головну силу Добровольчої армії становили козаки, а тому дії денікінців у Терській області спрямовані, насамперед, на відновлення привілейованого становища козацтва»

  Гірську Республіку Денікін не визнав: делегацію її уряду відмовився прийняти; генерал Ляхов, призначений правителем Терської області, погодився вважати парламент республіки лише «дорадчим органом при своїй особі», а правителем Чечні Добровольча армія призначила генерала Алієва

  На переговорах з Гірським урядом Ляхов заявив: «...В одному домі двох господарів бути не може. Там, де я плачу, я буду господар. Я вимагаю підпорядкування моїй владі, а хто їй не підпорядковується, то нехай сам винить себе за те, що з цього вийде»

  … ще 1

• Радянізація Чечні: ревкоми замість Рад, каральні операції та розстріли ЧК (1920-1924)

  До весни 1920 року денікінці з Північного Кавказу відкотилися, а емірат шейха Узун-Хаджі, що воював проти них, розпався сам: емір помер, «У могилу з ним пішов і емірат без будь-яких політичних наслідків для Чечні та Дагестану»

  Наказ штабу Північно-Кавказького військового округу приписував: «Роззброєння має початися з площинної Чечні, щоб убезпечити район Грозного. Операція має вестися по-справжньому, аж до знищення непокірних аулів»

  Комісар Кавказької трудової армії Врачев скаржився на власний каральний апарат: особливий відділ армії проводить масові розстріли, про які «... майже нічого не відомо не тільки Ревтрибуналу чи Політичному відділу армії, а й ні мені, ні командувачу армії»

• Колективізація Чечні (1927-1936)

  Хасмагомадова: «число вбитих сягнуло 333, поранених — 150. Частини Червоної армії та оперативні групи ГПУ втратили всього 27 людей убитими...»

  У справі «центру» ОГПУ заарештувало до 3 тисяч чеченців

  Хасмагомадов назвали цю політику заголовком свого розділу: «Колективізація сільського господарства. Закріпачення селянства державою»

• Великий терор у Чечено-Інгушетії (1937-1940)

  Хасмагомадов пишуть: «за різними оцінками у 30-х - на початку 40-х рр. жертвами сталінського терору стали не менше 30-40 тисяч чеченців та інгушів»

• «Бомби обрушилися на аули»: репресії та повітряні удари по гірській Чечні напередодні депортації (1941-1942)

  Ще до 13 тисяч чоловіків, непридатних до стройової служби, військкомати відправили в «трудармію» - будівельні батальйони

  Уже у вересні 1941 року ешелони трудармійців опинилися у прифронтовій зоні, де понад 10 тисяч із них загинули

  Хасмагомадов пишуть: «Нещасні громадяни були змушені або переховуватися від арешту, або платити хабарі працівникам військкоматів і НКВД» - і додають: «Масові хабарі з горців стали повсякденною практикою військкоматів»

  Хасмагомадов

  … ще 1

• Операція «Сочевиця»: тотальна депортація чеченського народу і режим спецпоселення (1943-1949)

  Колишній народний комісар (міністр) внутрішніх справ республіки Албогачієв визнав 1963 року: «Повторюю ще раз - не було жодних причин для виселення чеченців та інгушів. Це підтвердив і сам Берія під час процесу над ним 1953 року»

  Хасмагомадов пишуть: «Усе зазначене дозволяє впевнено кваліфікувати депортацію, в цьому випадку чеченців та інгушів, як найтяжчий злочин - геноцид»

• «Заслані навічно»: життя у спецпоселенні та повернення на зайняту батьківщину (1949-1965)

  Президія Верховної Ради СРСР ще указом від 26 листопада 1948 року оголосила заслання вічним: чеченці та інгуші «заслані навічно», за втечу - до 20 років каторги

  Хасмагомадов - «і повернулися додому, незважаючи на заборони»

  Люди приїхали на батьківщину, зайняту переселенцями й урізану перекроюванням кордонів: свої будинки доводилося викуповувати в нових власників

  …землі Тарської долини, на яких складався інгуський народ, імперія чеченцям та інгушам не повернула: у 1944 році вона віддала їх Північній Осетії, а відновлюючи республіку 1957 року, залишила за нею 1600 квадратних кілометрів чорнозему й додала натомість 5000 квадратних кілометрів пісків Бурунного степу за Тереком; протести чечено-інгуської делегації керівництво більшовицької партії відхилило

  … ще 1

• «Лише помилувані»: чужа влада і придушення національного життя чеченців та інгушів (1965-1989)

  Хасмагомадов пишуть: «на початку 70-х рр. із 60 міністерств і відомств Ради Міністрів ЧІАРСР лише 17 очолювали чеченці та інгуші. У більшості сільських районів перші секретарі райкомів були росіянами»

  На заводи й нафтові підприємства Грозного брали приїжджих, а не чеченців: до кінця 1980-х лише 16 % працівників нафтопереробки були чеченцями чи інгушами, за офіційною статистикою 1979 року до 28 % працездатних годувалися з присадибного господарства, а за переписом 1989 року майже чверть народу жила за межами республіки

• Невизнання і спроба воєнного вторгнення: відповідь Москви на незалежність Чеченської Республіки (вересень-листопад 1991)

  Після повернення із заслання чеченцями три десятиліття правили надіслані з Москви росіяни; лише 1 липня 1989 року збори окупаційної адміністрації регіону вперше відкинули кандидата Москви і обрали головою регіону чеченця Завгаєва

Процедури

• Інструменталізація стихійного лиха колонізаторами: Паскевич і Розен оголошують землетрус «Божою карою народові Нохчі за непокору імперії» (1830) — техніка Нав'язування власної картини реальності

  Ахмадов писав про те, як ця брехня звучала серед Нохчі: «прибічники російської орієнтації стверджували, що землетрус викликаний гнівом Аллаха за спробу збройного повстання»

• Зимові набіги Вельямінова на чеченські хутори й села вздовж Сунжі: полонення жінок і розорення дворів (1831-1832) — техніка Каральні експедиції

  Ахмадов зафіксував: «Інша велика експедиція була спрямована проти чеченських аулів, розташованих на берегах Сунжі»

• Невдала спроба релігійного підпорядкування горців імперії через найм проповідника Тадж ад-Діна Мустафіна (1836-1841) — техніка Створення агентури впливу

  Мета сформульована в джерелі: «з метою підірвати духовний вплив» Ташу-Хаджі «і знизити дієвість проповіді газавату» (газават - війна горців за незалежність від російського завоювання)

  Агент «встиг було здійснити поїздку в рівнинні громади Дагестану», коли Ташу-Хаджі листом «під страхом смерті заборонив йому з'являтися на чеченській території»

• Аманатсько-податна система полковника Пулло у захоплених аулах Чечні (1836-1840) — техніка Адміністративна корупція та здирництво

  Хасмагомадов пишуть за архівними документами, що двоє чеченських старшин привезли кабардинському князю Бековичу-Черкаському, який служив імперії і був впливовим на річці Терек, «прохання, складене від багатьох чеченців, у якому вони скаржаться на утиски і несправедливості генерал-майора Пулло» - князь відмовився прохання прийняти

• Аманатсько-податна система полковника Пулло у захоплених аулах Чечні (1836-1840) — техніка Примусове роззброєння

  Хасмагомадов називають роззброєння спусковим гачком повстання: «Страх, що слідом за роззброєнням влада запровадить у Чечні загальноросійські кріпосницькі порядки, ганебні для людей благородного стану, якими вважали себе практично всі чеченці, змусив горців узятися за зброю»

• Примушення Чечні до підкорення після розгрому Ахульго та придушення загального повстання 1840 року (1838-1840) — техніка Нейтралізація опозиції

  Хасмагомадов пишуть - «У грудні 1839 р. генерал-майор Пулло пройшов 28 селищ без жодного пострілу, зібрав з чеченців 4 тисячі рублів сріблом, конфіскував 455 рушниць і захопив 97 абреків» (абрек - імперський ярлик горця, оголошеного поза законом)

• «Стиснення Чечні з усіх боків»: блокада, таємна війна, каральні експедиції та Сунженська лінія (1840-1846) — техніка Економічна блокада

  Хасмагомадов пишуть, що чеченські наїбства (області імамату, керовані намісниками імама - наїбами) стали його економічною базою: хліб та інша сільськогосподарська продукція чеченських селян дали «імамату можливість майже два десятиліття жити в умовах повної економічної блокади»

• «Стиснення Чечні з усіх боків»: блокада, таємна війна, каральні експедиції та Сунженська лінія (1840-1846) — техніка Економічний контроль

  Хасмагомадов пишуть: «Вільна торгівля росіян з горцями на прикордонній лінії, у тому числі і з чеченцями, була заборонена. Усі торговельні операції мали проходити під контролем державних чиновників, які стежили за тим, щоб до горців - «за кордон», не потрапляли товари воєнного характеру. Крім того, запроваджувалася низка обмежень на продаж заліза, солі, золота та інших товарів»

  Мережа контрольованих пунктів розширювалася: у другій половині 1840-х років число мінових дворів доведено до 11 за 1846 рік горці привезли на всі мінові двори товару на 231 тисячу рублів

• «Стиснення Чечні з усіх боків»: блокада, таємна війна, каральні експедиції та Сунженська лінія (1840-1846) — техніка Нейтралізація опозиції

  Хасмагомадов пишуть: «На вдоволення російського командування Ахверди-Магома загинув улітку 1843 р. у зіткненні під хевсурським селищем Шатілі»

• «Стиснення Чечні з усіх боків»: блокада, таємна війна, каральні експедиції та Сунженська лінія (1840-1846) — техніка Підкуп еліт

  Хасмагомадов фіксують окремий фонд: «для підкупу впливових осіб з горців було виділено 45 тисяч рублів сріблом»

• «Стиснення Чечні з усіх боків»: блокада, таємна війна, каральні експедиції та Сунженська лінія (1840-1846) — техніка Створення маріонеткових релігійних інститутів

  Хасмагомадов пишуть - «У 1845 р. до фортеці Грозної направлено кримськотатарського кадія Кадіаскера Сеїд-Халіля Ефенді, чиї зусилля були невдовзі відзначені високою нагородою - орденом Святої Анни III ступеня»

• «Стиснення Чечні з усіх боків»: блокада, таємна війна, каральні експедиції та Сунженська лінія (1840-1846) — техніка Воєнна інтервенція

  Хасмагомадов рахують: «Загальні втрати вбитими, пораненими і зниклими безвісти склали 66 офіцерів і понад 1700 нижніх чинів»

• «Стиснення Чечні з усіх боків»: блокада, таємна війна, каральні експедиції та Сунженська лінія (1840-1846) — техніка Руйнування природного ландшафту

  Хасмагомадов фіксують ескалацію: «з початку 1846 р. війська перейшли від прокладання окремих просік до буквального винищення дрімучих чеченських лісів»

• «Стиснення Чечні з усіх боків»: блокада, таємна війна, каральні експедиції та Сунженська лінія (1840-1846) — техніка Зведення фортець

  Хасмагомадов фіксують функцію: «Будівництво двох нових укріплень - Казахкічу і Закан-Юртівського, дозволило повністю виключити пересування великих чеченських загонів за Сунжу і ще більше ізолювало Притереччя від решти Чечні»

  У 1844 році - «будівництво Воздвиженського укріплення восени 1844 р. на місці зруйнованого аулу Чахкері (Чахкар-Атаги), біля початку Аргунської ущелини»

• «Стиснення Чечні з усіх боків»: блокада, таємна війна, каральні експедиції та Сунженська лінія (1840-1846) — техніка Вилучення ресурсів

  Хасмагомадов фіксують: «козакам було віддано в Малій Чечні «корінні» землі жителів Карабулака і Галашек» (Мала Чечня - рівнинно-передгірна західна частина Чечні; Галашки - вайнахська громада в долині Асси)

• «Стиснення Чечні з усіх боків»: блокада, таємна війна, каральні експедиції та Сунженська лінія (1840-1846) — техніка Депортація

  Хасмагомадов пишуть: після рішення про створення лінії козачих станиць «почалося планомірне вигнання чеченців. У кінцевому підсумку найбільша громада Малої Чечні - Карабулак - повністю позбулася своїх земель» (карабулаки - вайнахська громада між Чечнею та Інгушетією)

• «Стиснення Чечні з усіх боків»: блокада, таємна війна, каральні експедиції та Сунженська лінія (1840-1846) — техніка Міграційне заміщення

  Хасмагомадов перелічують: «у 1845 р. на місці чеченського (карабулацького) аулу Обарг-Юрт було засновано станицю Троїцьку, того ж року на місці чеченського аулу Дібір-Юрт з'являється станиця Сунженська (Слєпцовська)»; «На місці аулу Енахішка (громада Карабулак)... заснована станиця Михайлівська (сучасна Серноводська)»

  Вони ж фіксують: «У 1845-46 рр. було утворено Сунженську воєнну лінію, а в збудованих на землях карабулаків станицях поселено козаків 1-го Сунженського полку»

  Механіку заміщення ретроспективно сформулював полковник Де-Саже (1854), якого цитують ті ж історики: «Кожен наступальний крок відрізав горцям безповоротно шматок їхньої рідної землі. Так підкорені Мала Чечня і Галашки. На всіх цих місцях поселені козаки, влаштовані укріплення зі штаб-квартирами полків...»

• «Стиснення Чечні з усіх боків»: блокада, таємна війна, каральні експедиції та Сунженська лінія (1840-1846) — техніка Нацьковування сусідніх народів

  Хасмагомадов рахують «1 тисячу осіб грузинської міліції, 16 сотень козаків і горської міліції (кабардинської та осетинської)» (міліція - озброєні загони горців і грузинів на службі імперії)

• «Смертний вирок» Малій Чечні: різанина хутора Дуби, просіки, фортеці, винищення населення і станиці на місці спалених аулів (1847-1851) — техніка Обмеження географії розселення

  Хасмагомадов підбивають підсумок: «після створення Сунженської козачої лінії та інших численних військових укріплень більша частина населення країни виявилася зігнаною на просторі протяжністю приблизно 70 верст із заходу на схід і 40 верст із півдня на північ» (верста - трохи більше кілометра); на душу припадало менше 2 десятин землі (десятина - трохи більше гектара) за норми виживання в 5

  Ще раніше імперія взялася за сам порядок розселення: «ще в 40-ві рр. XIX ст. російська влада прагнула ліквідувати численні хутори на території площинної Чечні, змушуючи їхніх жителів переселятися у великі селища з метою полегшити збір податків і податей та забезпечити належний поліцейський контроль над населенням»

• «Смертний вирок» Малій Чечні: різанина хутора Дуби, просіки, фортеці, винищення населення і станиці на місці спалених аулів (1847-1851) — техніка Міграційне заміщення

  …р. на місці аулу Еха-Борзе - зведено станицю Ассиновську... селище Мохьмад-Юрт - станиця Магомед-Юртовська (1847 р.), сучасна Вознесеновська; селище Елдархан-Юрт - станиця Карабулакська (1851 р.); селище Семашки - станиця Самашкинська (1851 р.); селище Закі-Юрт - станиця Закан-Юртовська, пізніше Романовська (1851 р.); селище Алхан-Кала - станиця Алхан-Юртовська, пізніше Єрмоловська (1851 р.)»

  про спалений Ах-Борзе вони пишуть прямо: «спалене селище карабулаків Ах-Борзе в 1847 р. змінюється станицею Ассиновською»

• «Смертний вирок» Малій Чечні: різанина хутора Дуби, просіки, фортеці, винищення населення і станиці на місці спалених аулів (1847-1851) — техніка Економічний контроль

  Число казенних мінових дворів (пунктів обміну товарами під наглядом чиновників) у другій половині 1840-х років «було збільшено до 11»

  Хасмагомадов пишуть про «перший Грозненський торговий ярмарок», на який горці привезли «різних товарів на 500-х арбах» (арба - двоколісний віз)

• «Ні орати, ні сіяти»: погром Чечні, організований голод, перекупівля еліт та інститути підкорення (1852-1857) — техніка Штучний голод

  Хасмагомадов: «у 1856-1857 рр. у Чечні настав голод, якого чеченці майже ніколи не знали»

• «Ні орати, ні сіяти»: погром Чечні, організований голод, перекупівля еліт та інститути підкорення (1852-1857) — техніка Економічна блокада

  Хасмагомадов передають за хронікою дагестанського автора Генічутлінського блокаду солі, заліза та бязі (бавовняної тканини)

  У роки Кримської війни імперія блокаду не послабила: ті самі історики пишуть - «До 200 тисяч солдатів і офіцерів упевнено блокують райони дій горців на Північному Кавказі - навіть тяжкі поразки в Криму не змусили російське командування послабити цю блокаду»

• «Ні орати, ні сіяти»: погром Чечні, організований голод, перекупівля еліт та інститути підкорення (1852-1857) — техніка Підкуп еліт

  Хасмагомадов пишуть: «Бата Шамурзаєв активно брав участь у війні проти імама, був зроблений капітаном і нагороджений 500 десятинами землі... як приклад для інших потенційних перебіжчиків»

• «Ні орати, ні сіяти»: погром Чечні, організований голод, перекупівля еліт та інститути підкорення (1852-1857) — техніка Створення агентури впливу

  У липні 1856 року до імперії перебіг Юсуф-Хаджі Сафаров, колишній радник імамату, і письмово запропонував свої знання Барятинському: «Знаю багато про Шаміля та його війська... сподіваюся бути корисним російському урядові і ручаюся знищити все зроблене мною у Шаміля, бо господар дому краще знає, що в ньому робиться»

• «Ні орати, ні сіяти»: погром Чечні, організований голод, перекупівля еліт та інститути підкорення (1852-1857) — техніка Встановлення нової системи управління

  …званий "Чеченський народний суд" на чолі з російським штаб-офіцером... на противагу шаріату, насаджуваному в Чечні імамом Шамілем, російська влада прагнула посилити вплив звичаєвого права - адатів»; першим головою «чеченського» суду був російський полковник Бартоломей, перекладачами - Бата Шамурзаєв і Касім Курумов, а виконання вироків контролювало «Управління чеченського народу» з правом примусу

  Суд виробив і писаний кодекс підпорядкування - «Правила для управління покірними чеченцями»: статті «що передбачали покарання за непокору владі, переховування абреків, зв'язок з "немирними" співвітчизниками, умови "виходу з покірністю" з території імамату» («немирні» - в імперському лексиконі ті, хто не підпорядкувався імперії; абрек - імперське тавро горця поза законом); у 1854 році «Правила» доповнені

• «Ні орати, ні сіяти»: погром Чечні, організований голод, перекупівля еліт та інститути підкорення (1852-1857) — техніка Міграційне заміщення

  Хасмагомадов дають пару в загальному ряду: «селище Чурт-Тогі - станиця Петропавловська (1856 р.)»

  Метод того ж року підтвердив письмово генерал Муравйов, головнокомандувач на Кавказі: «зміцнювати панування наше переселюваними вперед станицями - є спосіб, уже з користю випробуваний, і його не слід змінювати»

• Просіки і голод: завоювання Чечні Євдокимовим (1857-1859) — техніка Депортація

  Хасмагомадов пишуть, що Євдокимов «восени 1859 р. і на початку 1860 р. взявся за жителів гірського товариства Беной», частину яких «розселили по навколишніх аулах і хуторах»

• Придушення повстань 1860-1861 років, страта Байсангура і розстріл зікристів біля Шалі (1860-1864) — техніка Каральні експедиції

  На початку червня 1860 року в Беной, куди самовільно повернулися виселені родини на чолі з Байсангуром Беноєвським, головою цього товариства за імама Шаміля (керівника опору горців російському завоюванню), введено війська, козаків і міліцію

  Ібрагімова датує зайняття аулу 26 вересня і додає: «Репресії у відповідь були спрямовані на все населення повсталих округів»

  У грудні 1860 - січні 1861 року Ічкерією пройшла операція генерала Кундухова - десять піхотних батальйонів, чотири сотні козаків і сім сотень чеченської міліції: «для переслідування повсталих широко застосовувалися «летючі» загони, а основна маса військ була задіяна в «прочісуванні» місцевості»

• Придушення повстань 1860-1861 років, страта Байсангура і розстріл зікристів біля Шалі (1860-1864) — техніка Тотальне знищення інфраструктури

  Хасмагомадовим, «зруйнованими виявилися 15 селищ і безліч гірських хуторів»

• Придушення повстань 1860-1861 років, страта Байсангура і розстріл зікристів біля Шалі (1860-1864) — техніка Депортація

  Хасмагомадов вважають: «понад 1200 жителів Беноя, Енгеноя, Даттиха, Гендаргена та інших селищ Ічкерії насильницьки переселені»

• Придушення повстань 1860-1861 років, страта Байсангура і розстріл зікристів біля Шалі (1860-1864) — техніка Вилучення ресурсів

  Хасмагомадов підтверджують: жителі Аккінського товариства «протягом липня були розселені в Галашівському та інших сусідніх товариствах. При цьому землі Аккінського товариства були оголошені «казенними»»

• Придушення повстань 1860-1861 років, страта Байсангура і розстріл зікристів біля Шалі (1860-1864) — техніка Нейтралізація опозиції

  Вимога його послідовників була одна: «Головна вимога зікристів, як і раніше, полягала в негайному звільненні заарештованих і припиненні нових арештів. У такому разі кунта-хаджинці обіцяли знову коритися владі»

  Вогнепальну зброю ті, що прийшли, залишили свідомо - рішення йти лише з холодною зброєю приписують Мачик-муллі, який оголосив, що Кунта-Хаджі, який йому явився, наповнить гвинтівки солдатів водою

  Хасмагомадов пишуть: «кунта-хаджинці рушили на щільні каре регулярних військ лише з шашками й кинджалами в руках. Туманов дозволив їм атакувати, після чого віддав наказ відкрити рушничний і гарматний вогонь»; убитих вони рахують «понад 150»

  У цій справі заслано 18 осіб - самого шейха безстроково в Устюжну Новгородської губернії, його брата Мовсара - у Виборзьку фортецю, векілів, довірених людей шейха, - у Смоленську губернію, дев'ятьох рядових зікристів - на фортечні роботи з подальшим поселенням у Сибіру

  … ще 1

• Придушення повстань 1860-1861 років, страта Байсангура і розстріл зікристів біля Шалі (1860-1864) — техніка Примусова видача втікачів і повстанців

  Хасмагомадов наводять вимогу дослівно: «...сприяти відновленню порядку, порушеного зікристами...», і фіксують заборону «гучного» зікру, за дотриманням якої мали стежити духовенство і сільські старшини

• Придушення повстань 1860-1861 років, страта Байсангура і розстріл зікристів біля Шалі (1860-1864) — техніка Вирощування колабораціоністської еліти

  В операції Кундухова взимку 1860-1861 років ішли «7 сотень чеченської міліції» полковника Чермоєва

  Атабі-мулла Атаєв, наїб Малої Чечні (в імперських документах - Атабай), у листопаді 1861 року здався, за документом, «командирові Чеченського кінно-іррегулярного дивізіону Вагапу Адуєву» - Адуєву, який служив імперії в її чині

  Хасмагомадов пишуть - «було вжито заходів, щоб схилити найпомітніших представників чеченського мусульманського духовенства відкрито виступити проти Кунта-Хаджі та вчення, яке він проповідував»

• «Військово-народне управління»: колоніальний режим Терської області (1858-1917) — техніка Встановлення чужорідного управління

  Хасмагомадов пишуть: «у 1867 р. начальником Середнього військового відділу було призначено генерал-майора князя Туманова, а з восьми начальників горських округів шестеро були полковниками і двоє - майорами»

  Начальник Терської області з'єднував в одних руках цивільну, військову та козачу владу і щодо горців міг, за тими ж істориками, «за своєю волею застосувати... зброю і підняти проти них підпорядковані йому війська та козаків, віддавати горців військовому суду і в адміністративному порядку висилати з області «небажані елементи»»

  Хасмагомадов роблять висновок: «Таким чином, створена для горців Терської області судова система не тільки не виводилася з-під контролю військової влади, але, навпаки, прямо їй підпорядковувалася»

  Положенням 1895 року про сільські громади право сходу передано обмеженому числу «виборних», причому окружний начальник міг позбавити «виборного» посади і розпустити весь сільський збір

• «Військово-народне управління»: колоніальний режим Терської області (1858-1917) — техніка Стирання та перейменування топонімів

  у 1870 році стала містом Грозним

• «Військово-народне управління»: колоніальний режим Терської області (1858-1917) — техніка Правова сегрегація населення

  Хасмагомадовим рішення про адміністративне заслання строком до п'яти років ухвалював командувач Кавказької армії, і місцем заслання слугував острів Чечень на Каспії

  Хасмагомадов фіксують механіку: горські селища платили за викрадену худобу, «якщо сліди викраденої худоби виявлялися загубленими поблизу даного селища», причому «цілком ігнорувалася можливість того, що викрадачі могли бути й не горцями»

• «Військово-народне управління»: колоніальний режим Терської області (1858-1917) — техніка Примусова паспортизація

  Усередині області діяв режим відлучок: дозвіл відлучитися до місяця давав сільський старшина, на більший строк - начальник округу; самовільна відлучка каралася штрафом, арештом або громадськими роботами, а переселитися з однієї громади до іншої горець не міг без згоди двох сільських громад - тієї, яку залишав, і тієї, куди переходив

• «Військово-народне управління»: колоніальний режим Терської області (1858-1917) — техніка Примусове роззброєння

  Хасмагомадов фіксують контраст: міліціонери-горці на імперській службі носили зброю постійно, «на відміну від простих горців, які не могли озброєними з'являтися за межами своїх селищ»

• «Військово-народне управління»: колоніальний режим Терської області (1858-1917) — техніка Оподаткування

  Хасмагомадов підтверджують: «у 1887 р. російський уряд запровадив для них спеціальний грошовий збір»

  Понад збір сільські громади несли повинності: утримання старшини і правління, доріг, канав і караулів

• «Військово-народне управління»: колоніальний режим Терської області (1858-1917) — техніка Адміністративна корупція та здирництво

  Хасмагомадов пишуть: штрафні суми витрачалися на утримання засланців і секретної агентури, а часом покривали розтрати чиновників - у 1893 році начальник Надтеречної дільниці поручик Томашевський розтратив понад 300 рублів, зібраних із чеченських селищ

  Характер влади визнав зсередини полковник Бєлік, призначений 1860 року першим начальником Чеченського округу; пізніше він писав: у Чечні «панує здебільшого не закон, а свавілля, часто засноване на недобросовісності начальника, і тим самим ми лише сіємо в народі недовіру до себе, навіть ненависть»

• «Військово-народне управління»: колоніальний режим Терської області (1858-1917) — техніка Терор

  На початку XX століття терська влада почала залучати військові команди та козачі підрозділи до масових обшуків у горських аулах - формально для вилучення зброї та «затримання втікачів»

  Хасмагомадов пишуть, на що це перетворювалося: повальні обшуки в горських селищах «як правило, супроводжувалися грабежами та іншими незаконними діями солдатів і козаків, що всіляко заохочувалося терським начальством, яке постійно шукало привід для застосування жорсткіших заходів щодо горців»

  …з листопада 1902 року: під час обшуку, влаштованого козаками на базарі селища Шаамі-Юрт, почалися масові заворушення, отаман станиці Самашкінської Гріднєв заборонив своїм застосовувати вогнепальну зброю, і зіткнення обійшлося без кровопролиття - після чого начальник Терської області усунув Гріднєва з посади, а козакам, що брали участь у заворушеннях, висловив невдоволення за їхню «пасивність»

• «Військово-народне управління»: колоніальний режим Терської області (1858-1917) — техніка Мародерство

  Хасмагомадов пишуть, що обшуки «як правило, супроводжувалися грабежами та іншими незаконними діями солдатів і козаків, що всіляко заохочувалося терським начальством»

• «Косіть усе, бийте і вішайте нещадно»: придушення повстання 1877 року і страти в Грозному (1877-1878) — техніка Каральні експедиції

  Хасмагомадов пишуть - «зруйнував 5 селищ, включно з аулами Макажой і Садой, заарештував до тисячі осіб і захопив велику кількість худоби»

• «Косіть усе, бийте і вішайте нещадно»: придушення повстання 1877 року і страти в Грозному (1877-1878) — техніка Терор

  Хасмагомадов фіксують: на завершальному етапі карателі «діяли в повній відповідності» з цим наказом

• «Косіть усе, бийте і вішайте нещадно»: придушення повстання 1877 року і страти в Грозному (1877-1878) — техніка Штучний голод

  У Чеберлої війська простояли близько 20 днів - «Увесь цей час вони псували поля чеберлоївських селищ. Жителі ж їхні перебували тоді в такому стані, наче б уразила їх найбільша повінь»

• «Косіть усе, бийте і вішайте нещадно»: придушення повстання 1877 року і страти в Грозному (1877-1878) — техніка Масові вбивства цивільних

  Хасмагомадов пишуть про команди «охотників»: «міліціонери мали наказ убивати не тільки абреків, що переховувалися, а й будь-якого жителя, який прямував зі свого селища до лісу. Як винагороду за кожну вбиту або спійману в лісі людину влада виплачувала 25 рублів» (абрек - імперське тавро горця поза законом)

  за керівників призначено окремі суми - «за Алібека-Хаджі - кілька тисяч рублів»

  Полонених належало вбивати при спробі їх відбити - і це виконувалося: «під час нападу повстанців на загін, що супроводжував до Веденської фортеці 135 заарештованих жителів селища Мехкети, солдатами було вбито до 20 мехкетинців»

• «Косіть усе, бийте і вішайте нещадно»: придушення повстання 1877 року і страти в Грозному (1877-1878) — техніка Нейтралізація опозиції

  Військово-польовий суд засідав у Грозному 4-6 березня 1878 року: «Із 17 підсудних 11 було засуджено до смертної кари, зокрема Алібек-Хаджі, Ума Дуєв, один із його синів і Дада Залмаєв»

  Ахмадов і Хасмагомадов додають: страта пройшла «при гробовому мовчанні та явному співчутті зібраних городян до страчуваних»

• «Косіть усе, бийте і вішайте нещадно»: придушення повстання 1877 року і страти в Грозному (1877-1878) — техніка Депортація

  «Уже в серпні 1877 р. було вислано перших 150 жителів селищ Зандак і Даттих, невеликі партії засланців відправлялися всю осінь»

  «Навесні наступного, 1878 р., з Терської області вислано ще 110 сімей, а з Дагестану - 660 родин. Більша частина висланих померла вже в перші місяці заслання. Відомо також, що понад 500 чеченців було засуджено до довічних каторжних робіт»

  Усередині Чечні гірські села зганяли на рівнину: «Із зазначеної місцевості майже поголовно виселено селища Мехкети, Хатуні й Таузень»

• «Косіть усе, бийте і вішайте нещадно»: придушення повстання 1877 року і страти в Грозному (1877-1878) — техніка Підкуп еліт

  Старшина Шалі Борщик Хамбулатов, який організував відсіч повстанцям у квітні 1877 року, «був пожалуваний чином прапорщика міліції та річним окладом у 600 рублів і отримав довічну пенсію - 100 рублів на рік»

• «Косіть усе, бийте і вішайте нещадно»: придушення повстання 1877 року і страти в Грозному (1877-1878) — техніка Створення агентури впливу

  Хасмагомадов пишуть: «3 жовтня до генерала Смєкалова... прийшов якийсь житель Беноя на ім'я Бій-Султан. В обмін на повне прощення і дозвіл зібрати залишки свого майна Бій-Султан зголосився стати провідником до останнього укріпленого пункту Алібек-Хаджі. Завдяки цій несподіваній допомозі сімсірські хутори було швидко захоплено»

• «Косіть усе, бийте і вішайте нещадно»: придушення повстання 1877 року і страти в Грозному (1877-1878) — техніка Нацьковування сусідніх народів

  Намісник на Кавказі Михайло Романов висловив побажання залучити до воєнних дій у Чечні дагестанську міліцію (міліція - озброєні загони горців на службі імперії), а з боку Дагестану, поблизу селища Ботліх, було зосереджено загін із регулярної піхоти і 12 сотень кінної та пішої дагестанської міліції

  На початку травня в сусідньому Дагестані було зібрано загін полковника Накашідзе - два батальйони Апшеронського і Самурського полків, 6 дружин і 3 сотні міліції при гарматах

• «Косіть усе, бийте і вішайте нещадно»: придушення повстання 1877 року і страти в Грозному (1877-1878) — техніка Мародерство

  Під час руйнування п’яти селищ Чеберлоя загін Накашідзе «заарештував до тисячі осіб і захопив велику кількість худоби»

• Мухаджирство: виселення чеченців до Османської імперії, заборона повернення та заміщення населення (1858-1872) — техніка Депортація

  Хасмагомадов рахують «до 23 тисяч чеченців», з них понад 4,5 тисячі родин - жителі Малої Чечні та Ічкеринського округу, а загалом у 1860-ті роки виселено «до 20% від загального числа чеченців»

• Мухаджирство: виселення чеченців до Османської імперії, заборона повернення та заміщення населення (1858-1872) — техніка Міграційне заміщення

  Начальник Терської області генерал Лорис-Меліков виклав план: «...чеченське населення необхідно було збити в одне місце... Населення це, з одного боку відрізане від гір новими станицями... не насмілилося б більше загрожувати нам повстанням і не уникало найпильнішого нагляду»

• Мухаджирство: виселення чеченців до Османської імперії, заборона повернення та заміщення населення (1858-1872) — техніка Створення економічної безвиході

  Хасмагомадов пишуть: «Головним же засобом для вигнання горців стало позбавлення їх основного джерела існування – землі. Передача великих земель на рівнинах під козачі станиці залишала без засобів до існування тисячі горців»

• Мухаджирство: виселення чеченців до Османської імперії, заборона повернення та заміщення населення (1858-1872) — техніка Дегуманізація

  Намісник на Кавказі й головнокомандувач Кавказької армії Барятинський - про чеченців, що бажали піти: «...це, мабуть, і непогано, що піде вся ця сволота, яка нам лише тягарем. Не зупиняйте, нехай ідуть до Мекки чи куди хочуть. А вже я постараюся подати Государеві цю справу в належному вигляді...» - імператорові справу подали як «добровільний рух самих чеченців»

  Начальник Кубанської області генерал Євдокимов, що проводив виселення горців Західного Кавказу, сформулював принцип: «Перша філантропія – своїм; горцям же я вважаю себе вправі надати лише те, що залишиться на їхню долю після задоволення останнього з російських інтересів»

• Мухаджирство: виселення чеченців до Османської імперії, заборона повернення та заміщення населення (1858-1872) — техніка Дезінформація

  Начальник Терської області генерал Лорис-Меліков у спеціальній депеші до Головного штабу Кавказької армії підкреслював: «Для успіху справи необхідно, щоб горці не тільки не знали про наше бажання сприяти переселенню, а й місцева влада мусить, навпаки, ніби відхиляти їх від цього наміру»

  У Чечні «поширювалися підроблені прокламації, нібито від турецького уряду, в яких переселенцям обіцяли гостинний прийом і добре матеріальне забезпечення»

• Мухаджирство: виселення чеченців до Османської імперії, заборона повернення та заміщення населення (1858-1872) — техніка Підкуп еліт

  Генерал Кундухов, до того сам начальник Чеченського округу, отримав від намісника «вельми делікатне завдання – провести неофіційні переговори з турецьким урядом про здійснення масового переселення чеченців» і письмовий припис «розпочати збудження серед чеченського населення прагнення до відходу в Туреччину»

  На агітацію він отримав зі скарбниці 5 тисяч рублів

  особисто Кундухову виплачено 45 тисяч рублів «нібито за залишене в Росії майно» за загальних витрат скарбниці понад 130 тисяч

  Османов не був призначенцем зі сторони: у зведеному списку наїбів імамату він стоїть як «Саадулла Османов з Ніхалоя (наїб Малої Чечні)»

• Мухаджирство: виселення чеченців до Османської імперії, заборона повернення та заміщення населення (1858-1872) — техніка Обмеження географії розселення

  Відповідь імперії на прохання тих, хто повернувся, зафіксована формулою «на найвищому рівні»: «Про зворотне переселення горців і мови бути не може»

  Тих, хто намагався повернутися таємно, ловили роками: 1867 року затримано 162 особи, 1868 - 663, 1869 - 369, 1870 - 1263; «За десять років, з 1862 по 1872 рр., до Терської області зуміли повернутися 5964 горці (переважно чеченці), з яких 2315 осіб влада в примусовому порядку знову вислала до Туреччини»

  Навіть дозволених не пускали додому: карабулаків (вайнахське товариство, споріднене з чеченцями), що повернулися, «не було допущено на рідні землі, а поселено одним аулом Сагопші на землях чеченського селища Пседах»

• Земельне пограбування: колоніальний переділ землі, малоземелля та козача колонізація Терської області (1860-1917) — техніка Вилучення ресурсів

  Хасмагомадова, із 643 тисяч десятин (десятина - трохи більше гектара) рівнинної і передгірної Чечні чеченським селищам залишено 347 тисяч, козачим станицям передано 222 тисячі - третину, офіцерам-приватним власникам - 28 тисяч, укріпленням - 17 тисяч, скарбниці - близько 30 тисяч «запасних»

  Ліси конфісковано повністю: «в Чечні та Інгушетії царизм привласнив ліси загальною площею 225,5 тисяч десятин (вони стали «казенними») і ще 33,5 тисячі десятин по Сунжі та її притоках передав козачому війську. Ліси бралися під озброєну охорону, і нещасних селян, що попалися на порубці лісу, переслідували тяжкими карами»

  Відбирали і розчищене власними руками: у 1874 році у Веденському окрузі власникам 250 десятин розчищених з-під лісу ділянок запропонували присягнути на Корані, що розчищення йшло з дозволу громад, - «у всьому окрузі тільки Ш. Долатмурзієв, житель селища Белгатой, зміг присягнути... всі інші ділянки, власники яких на честь свою не ризикнули дати неправдиву клятву, були визнані громадськими»

  Хасмагомадов пишуть, що «залізничне полотно (і, відповідно, станція і все колійне господарство) пройшло по землях, що належали Терському козачому війську», а «грозненський міський вокзал був побудований на землі станиці Грозненської»

  … ще 1

• Земельне пограбування: колоніальний переділ землі, малоземелля та козача колонізація Терської області (1860-1917) — техніка Правова сегрегація населення

  У 1886 році в Грозненському окрузі «на багатодітну чеченську сім'ю... в середньому припадало 11 десятин землі, тоді як середньостатистична козача сім'я володіла понад 92 десятинами»

• Земельне пограбування: колоніальний переділ землі, малоземелля та козача колонізація Терської області (1860-1917) — техніка Створення економічної безвиході

  Хасбулатова: «За даними 1877 р., у середньому на душу населення в Нагірній Чечні, включно з Ічкерією з населенням майже 100 тисяч осіб, припадало по 0,3 десятини (десятина - трохи більше гектара) орної землі... такого фантастичного безземелля, як у Нагірній Чечні, не знала жодна область Російської імперії»

• Земельне пограбування: колоніальний переділ землі, малоземелля та козача колонізація Терської області (1860-1917) — техніка Економічний контроль

  У 1895 році козаки здали в оренду 420 тисяч десятин (десятина - трохи більше гектара) «юртових» земель, офіційна орендна плата за які склала понад 140 тисяч рублів на рік; окрім того, в оренду йшли «запасні» землі - до 65 тисяч десятин щорічно

  До 1913 року станиці здавали 424 тисячі десятин військових земель і отримували 806,5 тисячі рублів орендної плати, а основними орендарями були чеченці - до 77 відсотків селянських господарств

  Хасмагомадов пишуть, що влада «всерйоз побоювалася, що, орендуючи ті самі ділянки протягом багатьох років, горці можуть, зрештою, пред'явити на них претензії», і, крім того, прагнула закріпити в області якомога більше «іногородніх» селян, «а тому наприкінці XIX ст. вийшло розпорядження, що забороняло козакам здавати свою землю в оренду безпосередньо горцям»

• Земельне пограбування: колоніальний переділ землі, малоземелля та козача колонізація Терської області (1860-1917) — техніка Адміністративна корупція та здирництво

  Заборона прямої здачі землі горцям, запроваджена наприкінці XIX століття, дала посередників: «Результатом цього рішення стала поява великої кількості посередників, через яких земля все ж потрапляла до горців, але вже за вищою ціною»

• Земельне пограбування: колоніальний переділ землі, малоземелля та козача колонізація Терської області (1860-1917) — техніка Підкуп еліт

  найбільші наділи отримали чеченські владні родини - Таймазови (6550 десятин), Бековичі-Черкаські (понад 6350), Турлови, Ельдарови; роздавали землю і російським офіцерам - «полковник Іполітов отримав понад 1 тисячу десятин землі в Аргунському окрузі»

  Землею оплачувалася і низова адміністрація: «сільські старшини отримували по п'ять паїв орних і сіножатних земель»

• Колоніальна нафта: вилучення грозненських надр і рента козацького війська (1845-1917) — техніка Вилучення ресурсів
• Колоніальна нафта: вилучення грозненських надр і рента козацького війська (1845-1917) — техніка Правова сегрегація населення

  …затвердило правила, що дозволяли селянським громадам самим здавати землю під розробку надр, начальник Терської області генерал Каханов у 1894 році «категорично заперечував проти поширення на чеченські землі» цих правил - і вимагав, щоб навіть при визнанні прав громад постанова про здачу землі затверджувалася начальником дільниці, а третина доходів ішла «на сплату подимної податі належних громад»

• Колоніальна нафта: вилучення грозненських надр і рента козацького війська (1845-1917) — техніка Ресурсна експлуатація

  Терське козацьке військо Російської імперії здавало відібрані чеченські землі в оренду нафтовим компаніям і жило рентою з чужих надр: у 1899 році на землях війська видобуто близько 21,9 мільйона пудів нафти з 26,22 мільйона загального видобутку, і тільки за цей рік компанії виплатили війську 631,8 тисячі рублів

  Хасмагомадов пишуть: найбільшим власником нафтоносних ділянок виявилося саме військо, розробки воно само не вело, а звичайні умови оренди становили 150 рублів на рік за десятину (десятина - трохи більше гектара) плюс «від 2 до 6 копійок з кожного пуда видобутої нафти»

• Колективні покарання епохи абрецтва: штрафи, постій військ і висилки за Зелімхана (1905-1913) — техніка Масові вбивства цивільних

  Хасмагомадов пишуть, що солдати Ширванського полку на чолі з полковником Поповим застосували зброю, «...розстрілюючи чеченців, які ховалися, розшукуючи їх по горищах і підвалах, у той час як запасні та хулігани громили і грабували на очах у начальства магазини»; за підрахунком істориків, у ході погрому постраждало 27 чеченців, з яких 17 було вбито

• Колективні покарання епохи абрецтва: штрафи, постій військ і висилки за Зелімхана (1905-1913) — техніка Терор

  Військова директива Російської імперії кінця 1907 року приписувала командувачу бригади, що стояла в Грозненському і Веденському округах, у разі повстання «...діяти з повною енергією, розсіюючи банди до повного знищення, а так само стираючи з лиця землі селища, що їх переховували, пам'ятаючи, що такий спосіб не тільки буде дієвішим, а й гуманнішим»

  У серпні 1908 року «екзекуції» з масовими обшуками зазнало селище Цацан-Юрт, з жителів якого стягнули «контрибуцію» за нездану зброю - 7 тисяч рублів

  У 1911 році у Веденському і Грозненському округах знесли всі хутори, побудовані «самовільно», а з чеченського населення обох округів стягнули 100 тисяч рублів на користь постраждалих «...під час нападу зграї Зелімхана»

  Людей з оточення абрека вбивали і вішали: повішено Саламбека Гороводжиєва, у березні 1911 року в Старих Атагах убито Аюба Томаєва

  … ще 1

• Колективні покарання епохи абрецтва: штрафи, постій військ і висилки за Зелімхана (1905-1913) — техніка Каральні експедиції

  …відновлював владу у Веденському окрузі: «селища Ніжалой, Нохч-Келой, Хой і Макажой, жителі яких уперто відмовлялися підкорятися, були піддані артилерійському обстрілу»; зазначалося, що в результаті каральної експедиції «...більша частина населення Веденського округу, охоплена панікою, втекла в гори, де терпить голод і холод»; заарештовано кілька сотень людей, більшість засуджено і заслано

  У серпні 1908 року «екзекуції» з масовими обшуками зазнало селище Цацан-Юрт

• Колективні покарання епохи абрецтва: штрафи, постій військ і висилки за Зелімхана (1905-1913) — техніка Колективні покарання

  За підсумками «червленських нарад» 1905-1906 років Російська імперія встановила механізм кругової грошової відповідальності: штрафи з винних, «а в разі їхньої матеріальної неспроможності - штрафні санкції переходили на сільську громаду, до якої належав винний»

  Старі Атаги за переховування земляка-абрека оштрафовано двічі - на 3, потім на 6 тисяч рублів; їм же приписано у триденний строк здати «100 гвинтівок, дві тисячі патронів і 500 кинджалів», видати абреків Томаєва і Хорсієва, які переховувалися в селі, і «зібрати кошти на обладнання сільської поліцейської дільниці телефонним зв'язком»

  Цацан-Юрт у 1908 році виплатив «контрибуцію» за нездану зброю - 7 тисяч рублів

  У 1911 році наказом намісника з усього чеченського населення Грозненського і Веденського округів «стягнуто 100 тисяч рублів» у відшкодування постраждалим «...під час нападу зграї Зелімхана»

• Колективні покарання епохи абрецтва: штрафи, постій військ і висилки за Зелімхана (1905-1913) — техніка Підселення чиновників і військових

  Російська імперія в 1911 році призначила в зоні дій Зелімхана «урядових старшин» і поставила війська на утримання самих жителів: «У селища Харачой, Дишне-Ведено, Мехкети, Завірхі, Хаттуні, Ешелхотой, Елістанджі, Таузень, Істі-Су, Майртуп, Хой, Іхарой, Рігахой, Макажой, Автури і Варандинські хутори направлено на постій військові команди»

  Хасмагомадов пишуть про цю практику: «широко практикувалося направлення в чеченські селища військових підрозділів, утримання яких тяжким тягарем лягало на місцевих жителів»

• Колективні покарання епохи абрецтва: штрафи, постій військ і висилки за Зелімхана (1905-1913) — техніка Тотальне знищення інфраструктури

  Російська імперія в 1911 році знесла чеченські хутори двох округів: «Було розпочато насильницьке знесення всіх «самовільно» побудованих (а інших тут не було) хуторів у Веденському і Грозненському округах»

  чеченські хутори «неодноразово зносилися, зокрема й під приводом «покарання» за переховування абреків»

• Колективні покарання епохи абрецтва: штрафи, постій військ і висилки за Зелімхана (1905-1913) — техніка Захоплення заручників

  Хасмагомадов, «не знайшов нічого розумнішого, ніж дати команду в Харачої хапати жінок-родичок абрека Зелімхана»

  «Восени 1910 р. схоплено і вислано сім'ю Зелімхана», а в листопаді 1911 року «вислано 24 родичів Зелімхана разом із сім'ями, після того як вони не виконали вимогу видати або вбити Зелімхана» - за донесенням влади, ці люди ще й «...агітували серед іншого населення Хорочоя, що робити цього не слід»

• Колективні покарання епохи абрецтва: штрафи, постій військ і висилки за Зелімхана (1905-1913) — техніка Депортація

  Російська імперія до 1913 року заарештувала і вислала з Терської області тисячі людей «за звинуваченням у переховуванні абрека»

  «У ході придушення виступів у гірській частині Чечні були вислані сотні селян з одного лише Веденського округу. У результаті велика кількість сімей позбулися головних годувальників і опинилися на межі злиднів» - частину здобичі Зелімхан витрачав на підтримку сімей висланих

• Колективні покарання епохи абрецтва: штрафи, постій військ і висилки за Зелімхана (1905-1913) — техніка Правова сегрегація населення

  Російська імперія 24 жовтня 1905 року ввела воєнне положення «у Грозненському, Веденському і Хасав-Юртівському округах Терської області, тобто в усій Чечні», а 23 грудня поширила його на всю область

  Заборона зброї «стосувалася виключно горців та іногородніх і не поширювалася на козаків. Ба більше... намісник Кавказу розпорядився безплатно роздати козакам Терської області 10 тисяч однозарядних гвинтівок-берданок і мільйон патронів»

  22 червня 1909 року воєнне положення скасовано - але «в Терській області одночасно вводився «стан посиленої охорони»», розпорядження якого «фактично звели на «ніщо» демократичні права і свободи, «даровані» імператорським указом від 17 жовтня 1905 р.»

• Колективні покарання епохи абрецтва: штрафи, постій військ і висилки за Зелімхана (1905-1913) — техніка Нейтралізація опозиції

  У січні 1908 року начальник Терської області секретним циркуляром приписав «установити секретний нагляд за діяльністю мусульманського духовенства, «...а так само за появою емісарів із Туреччини»»

  У 1911 році «російська влада пішла на безпрецедентний крок - у 1911 р. з Терської області вислано в адміністративному порядку одразу вісім шейхів, як кадирійського, так і накшбандійського тарикатів (шейх - духовний наставник, тарикат - релігійне братство учнів навколо такого наставника)... Головний покровитель Зелімхана - Баматгірі-хаджі Мітаєв, а також інгуський шейх Батал-хаджі Белхороєв, померли на засланні»

• Колективні покарання епохи абрецтва: штрафи, постій військ і висилки за Зелімхана (1905-1913) — техніка Фіктивні суди

  Російська імперія з 10 січня 1906 року ввела в Терській області військово-польові суди - їм передавалися «...особи, які вчинили вбивство, розбій, грабіж і напад на вартового або військовий караул, а також збройний опір владі і напад на чинів військ і поліції і на всіх взагалі посадових осіб...»; за час роботи цих судів, до 19 квітня 1907 року, на Кавказі до смертної кари засуджено 195 осіб, ще 47 - до каторги

• Перша світова війна в Чечні: вивіз «ненадійного елементу» в «Дику дивізію», надзвичайна охорона і мобілізація страйкарів (1914-1917) — техніка Нейтралізація опозиції

  Для цього імперія в 1914 році створила Кавказьку кінну дивізію, прозвану «Дикою», - шість національних полків з горців по чотири кінні сотні: Чеченський, Дагестанський, Інгуський, Кабардинський, Татарський і Черкеський

  Цю ж мету пізніше назвав генерал Денікін, який у Громадянську війну очолив Добровольчу армію, що зайняла Чечню в 1919 році (кампанія C1174): «Чи не прагнення до вилучення з території Кавказу найбільш неспокійних елементів було винятковою причиною цього формування»

  Хасмагомадов пишуть: «загинуло 16 і дістали поранення понад 30 солдатів дивізіону»; частина втікачів сховалася в чеченських аулах і будинках

  За підбурювання імперська адміністрація заарештувала двох жителів Старих Атагів - Мурду Хамідова і Джабраїла Толгаєва; ті ж історики пишуть: «Обидва були засуджені до смертної кари й уникли її лише завдяки Лютневій революції 1917 р.»

• Перша світова війна в Чечні: вивіз «ненадійного елементу» в «Дику дивізію», надзвичайна охорона і мобілізація страйкарів (1914-1917) — техніка Примусова мобілізація

  Хасмагомадов пишуть: «було видано розпорядження про негайну мобілізацію всіх грозненських робітників, які мають відстрочку від військової служби і беруть участь у страйку»

  Страйк почався зі спору про заробітну плату: 12 травня робітники вручили Раді з'їзду Терських нафтопромисловців письмові вимоги про її підвищення в середньому на 50%, 21 травня о другій годині дня по тривожних заводських гудках промисли стали, а 31 травня, пишуть ті ж історики, «робітники повсюдно почали повертатися на роботу»

  Не хотіли воювати й ті, кого вже набрали: з півтори тисячі осіб четвертого набору «Дикої дивізії», які проходили підготовку в запасному полку, до бойових частин прибули лише 553 - решту військове командування повернуло на Кавказ «з огляду на їхню «ненадійність»»

• Перша світова війна в Чечні: вивіз «ненадійного елементу» в «Дику дивізію», надзвичайна охорона і мобілізація страйкарів (1914-1917) — техніка Оподаткування

  Хасмагомадов пишуть: «утримання національних полків тяжким тягарем лягало на селян-горців»

  Казенних коштів не вистачало і на решту: новий кінський склад, зібраний для поповнення дивізії восени 1916 року, був, як пишуть ті ж історики, «вельми поганий», і командування дивізії домагалося виділення коштів на закупівлю коней

• Перша світова війна в Чечні: вивіз «ненадійного елементу» в «Дику дивізію», надзвичайна охорона і мобілізація страйкарів (1914-1917) — техніка Правова сегрегація населення

  Російська імперія 13 серпня 1914 року перевела Терську область на положення «надзвичайної охорони» - імперський режим, що віддавав жителів під позасудові повноваження адміністрації, - а потім адміністрація області видала наказ «про охорону спокою на підприємствах», за яким долю «порушників спокою» вирішували військові суди

  Хасмагомадов, «усі заарештовані виявилися мусульманами»

  Ще дев'ятьох робітників поліція заарештувала в перший день страйку - за те, що вони подали тривожні заводські гудки

• Перша світова війна в Чечні: вивіз «ненадійного елементу» в «Дику дивізію», надзвичайна охорона і мобілізація страйкарів (1914-1917) — техніка Цензура

  Російська імперія 16 серпня 1914 року, через три дні після переведення Терської області на положення «надзвичайної охорони», запровадила в області тимчасове положення про військову цензуру

• Денікінський терор у Чечні: зруйновані аули і 15 тисяч загиблих (1919) — техніка Каральні експедиції

  Наприкінці лютого 1919 року чотири полки Добровольчої армії - дивізія генерала Шатилова - з артилерією атакували село Гойти за відмову видати червоноармійців, які там переховувалися; на допомогу селу вийшли загони навколишніх селищ, і денікінці відступили до Грозного

  23 березня армія вдарила з Грозного на Гудермес

  З 27 по 30 березня йшли бої за Алхан-Юрт: «Обстріл села вели 24 гармати і бронепоїзд, що зайняв позицію біля станиці Єрмоловської... село було захоплено»; захисників загинуло понад 400

  Хасмагомадов пишуть: «9 квітня 1919 р. білі війська атакували і до ночі захопили село Цацан-Юрт. У ході жорстокого бою з чеченського боку загинуло понад 500 осіб, включно з понад 400 власне цацан-юртівцями»

  … ще 1

• Денікінський терор у Чечні: зруйновані аули і 15 тисяч загиблих (1919) — техніка Тотальне знищення інфраструктури

  Добровольча армія в березневому наступі вздовж залізниці зруйнувала села вщент: «протягом кількох днів йшли запеклі бої, в ході яких виявилися повністю зруйнованими селища Бердикель і Устар-Гордой, захоплено низку інших селищ»

• Денікінський терор у Чечні: зруйновані аули і 15 тисяч загиблих (1919) — техніка Наруга над мертвими

  Хасмагомадов пишуть: «У вигляді покарання за впертий опір, біле командування протягом місяця не дозволяло віддати землі тіла загиблих захисників села»

• Денікінський терор у Чечні: зруйновані аули і 15 тисяч загиблих (1919) — техніка Терор

  Добровольча армія відповіла масовими стратами на повстання в Грозному в грудні 1919 року: після придушення виступу в ніч на 23 грудня керівник повстанців Гікало доповів: «Зараз у Грозному кошмарні репресії: 79 осіб повішено і масу розстріляно»

• Денікінський терор у Чечні: зруйновані аули і 15 тисяч загиблих (1919) — техніка Примусове оформлення підданства

  Хасмагомадов, - і з'їзд залишив ультиматум без відповіді

  …покірність чеченців призначеному правителю Чечні, видачу всіх червоноармійців, більшовиків і абреків, а також усіх цінностей, вивезених у Чечню Червоною Армією... повернення розкрадених матеріалів із залізниці та організацію постачання продовольства і фуражу для армії»; за невиконання окремої вимоги - негайно повернути групу козаків, захоплених в околицях села, - армія штурмом узяла Цацан-Юрт

• Денікінський терор у Чечні: зруйновані аули і 15 тисяч загиблих (1919) — техніка Примусова видача втікачів і повстанців

  Хасмагомадов (Гойтинська Рада - рада села Гойти); генерал Шатилов доносив: «...серед чеченців відбуваються заворушення, оскільки частина їх не бажає видачі більшовиків»

  Вимога видачі «всіх червоноармійців, більшовиків і абреків» увійшла і до квітневого ультиматуму

• Денікінський терор у Чечні: зруйновані аули і 15 тисяч загиблих (1919) — техніка Примусова мобілізація

  У лютому 1919 року Добровольча армія оголосила на з'їзді в Алдах мобілізацію горців - коштом самих сіл: «селища зобов'язані були споряджати й утримувати мобілізованих за свій рахунок»

  Призначений правителем Чечні генерал Алієв провів мобілізацію: «Зібрані в такий спосіб 200-300 вершників (разом з кабардинцями та інгушами) брали участь у придушенні селянських заворушень на Ставропіллі»

• Денікінський терор у Чечні: зруйновані аули і 15 тисяч загиблих (1919) — техніка Маріонетковий уряд

  призначений правителем Терської області генерал Ляхов погодився вважати парламент республіки лише «дорадчим органом при своїй особі»

  Хасмагомадов пишуть: «Правителем же Чечні від Добровольчої армії було призначено відомого військового - генерала Ерісхана (Ірісхана) Алієва, чеченця за походженням»

  29 березня 1919 року Денікін скликав у Грозному нараду - як пишуть ті ж історики, «покликану покласти край кровопролиттю і затвердити Е. Алієва як правителя Чечні», - були присутні представники 42 селищ, здебільшого прихильники Атагинської Ради (Чеченської Національної Ради, що засідала в Старих Атагах), підприємці та частина духовенства

• Радянізація Чечні: ревкоми замість Рад, каральні операції та розстріли ЧК (1920-1924) — техніка Встановлення нової системи управління

  Радянська Росія поставила над Чечнею невиборний надзвичайний орган: 3 квітня 1920 року з'їзд у Грозному «проголосив передачу всієї влади Чеченському революційному комітету з п'яти осіб»

  Хасмагомадов фіксують: «селянські Ради за короткий строк розпускалися двічі (у серпні 1921 і в липні 1922 р.) і знову відновлювалася влада ревкому»

  Восени 1920 року «Алдинський з'їзд було розігнано, а кількох грозненських партійних працівників... заарештовано» за розпорядженням глави Кавказького бюро ЦК компартії Орджонікідзе

  Гірська АСРР, що оформила автономію горців, «проіснувала недовго і в 1924 р., виконавши, за задумом партійного керівництва, свої завдання, припинила своє існування»

• Радянізація Чечні: ревкоми замість Рад, каральні операції та розстріли ЧК (1920-1924) — техніка Примусове роззброєння

  : «Роззброєння зазнали селища Махкети, Гойти і Катир-Юрт, причому проти останніх було використано бойову авіацію. Крім вилучення значної кількості зброї, було захоплено і розстріляно до 30 «бандитів», чиє майно влада конфіскувала»

  1924 рік «завершився в Чеченській АО великою військовою операцією з вилучення зброї, у ході якої вдалося зібрати майже 3 тисячі гвинтівок і близько 400 револьверів і пістолетів»

• Радянізація Чечні: ревкоми замість Рад, каральні операції та розстріли ЧК (1920-1924) — техніка Терор

  Радянська Росія страчувала напоказ: «Під час проведення чеченського з'їзду в Грозному за вироком місцевої ЧК було демонстративно розстріляно 7 чеченців. Ця страта справила настільки «...убивче враження на маси чеченців, які не встигли роз'їхатися після з'їзду», що командування Кавказької Трудової Армії вимагало надалі виконувати смертні вироки над чеченцями якомога далі від Чечні»

• Радянізація Чечні: ревкоми замість Рад, каральні операції та розстріли ЧК (1920-1924) — техніка Нейтралізація опозиції

  За шейхом Алі Мітаєвим, членом Чеченського ревкому, ГПУ встановило «ретельне спостереження», а навесні 1924 року «ухвалило рішення «про вилучення» з Чечні А. Мітаєва. Офіційні домовленості з ним були віроломно порушені, він був раптово заарештований, вивезений у Ростов-на-Дону і, після недовгого слідства, розстріляний»

  Хасмагомадов

• Радянізація Чечні: ревкоми замість Рад, каральні операції та розстріли ЧК (1920-1924) — техніка Захоплення заручників

  У 1923-1924 роках Чеченський ревком зробив заручництво офіційною практикою боротьби з «бандитизмом»: «Було вжито заходів щодо взяття на облік усіх наявних у Чечні злочинців і запроваджено практику взяття заручників з числа близьких родичів бандитів, які переховуються»

• Радянізація Чечні: ревкоми замість Рад, каральні операції та розстріли ЧК (1920-1924) — техніка Фальшивий компроміс/пастка

  Хасмагомадов називають це «явною (і тимчасовою) поступкою мусульманському духовенству Чечні та Інгушетії»: «Уже у травні 1921 р. ЦВК ГАСРР своєю постановою позбавив шаріатські суди фінансування з державного бюджету і підтримки державних органів»

• Радянізація Чечні: ревкоми замість Рад, каральні операції та розстріли ЧК (1920-1924) — техніка Мародерство

  Хасмагомадов, «майже не отримували майнового і продовольчого забезпечення», що змушувало їх займатися «самопостачанням» - «...Червона Армія не тільки бешкетувала, а й відбирала хліб, худобу та інше, тероризуючи населення безцільними вбивствами»

  Влітку 1920 року в Центорої чеченці розгромили підрозділ Кавказької трудової армії, «що займався прямими грабежами»

  Забирали й майно вбитих: під час роззброєння у травні 1922 року «було захоплено і розстріляно до 30 «бандитів», чиє майно влада конфіскувала»

• Радянізація Чечні: ревкоми замість Рад, каральні операції та розстріли ЧК (1920-1924) — техніка Фіктивні суди

  Трійки, що запрацювали, «у складі працівника прокуратури, ГПУ і першого партійного керівника, — як правило, виносили вироки заочно — за поданими документами, часто навіть не допитуючи звинуваченого. Про участь у процесі захисту не могло бути й мови»

• Радянізація Чечні: ревкоми замість Рад, каральні операції та розстріли ЧК (1920-1924) — техніка Вбивство полонених і затриманих

  Особливий відділ Кавказької трудової армії вів масові розстріли безконтрольно навіть для власного командування: комісар армії Врачев скаржився, що про них «...майже нічого не відомо не тільки Ревтрибуналу чи Політичному відділу армії, а й ні мені, ні командувачу армії»

  Під час роззброєння у травні 1922 року людей спочатку брали, потім розстрілювали: «було захоплено і розстріляно до 30 «бандитів», чиє майно влада конфіскувала»

• Роззброєння Чечні: військова операція з артобстрілами та бомбардуваннями аулів (1925) — техніка Воєнна інтервенція

  Хасмагомадов пишуть про сили, зібрані проти чеченських сіл: «Усього до участі в ній було залучено близько семи тисяч червоноармійців при 240 кулеметах і 24 гарматах. Крім того, у розпорядженні командувача операцією перебувало два авіаційні загони і бронепоїзд. У тактичному відношенні війська, а також оперативні групи ГПУ, були розбиті на сім угруповань»

• Роззброєння Чечні: військова операція з артобстрілами та бомбардуваннями аулів (1925) — техніка Примусове роззброєння

  За три тижні операції, з 25 серпня по 12 вересня 1925 року, війська СРСР забрали в жителів Чечні 25299 гвинтівок, 4319 револьверів і пістолетів, кулемет і близько 80 тисяч набоїв

• Роззброєння Чечні: військова операція з артобстрілами та бомбардуваннями аулів (1925) — техніка Невибіркові напади

  З 242 роззброєних селищ 101 потрапило під рушнично-кулеметний і артилерійський обстріл, 16 - під удари з повітря

• Роззброєння Чечні: військова операція з артобстрілами та бомбардуваннями аулів (1925) — техніка Каральні експедиції

  Хасмагомадов наводять за журнальною публікацією 1995 року: шестеро вбитих мирних жителів, 30 поранених, ще 12 вбитих віднесено до «бандитів», при втратах самих військ у п'ять осіб убитими і дев'ять пораненими

• Роззброєння Чечні: військова операція з артобстрілами та бомбардуваннями аулів (1925) — техніка Тотальне знищення інфраструктури

  Хасмагомадов пишуть: «...аул Урус-Мартан зазнавав артобстрілу й авіаударів три доби, аул Дай бомбили тричі, два дні артилерія обстрілювала аули товариства Зумсой»

• Роззброєння Чечні: військова операція з артобстрілами та бомбардуваннями аулів (1925) — техніка Колективні покарання

  Хасмагомадов підтверджують число - «підірвано 119 будинків»

• Роззброєння Чечні: військова операція з артобстрілами та бомбардуваннями аулів (1925) — техніка Нейтралізація опозиції

  Ушаєва

  Хасмагомадов пишуть, що в Урус-Мартані «після артилерійських і авіаційних обстрілів селища, здалися владі шейхи Солса-хаджі Яндаров і Білу-хаджі Гайтаєв, невдовзі, до речі, відпущені внаслідок повної невинуватості»

• Роззброєння Чечні: військова операція з артобстрілами та бомбардуваннями аулів (1925) — техніка Фіктивні суди

  Через цей порядок пройшли 183 заарештовані з понад трьохсот узятих у ході операції - слідство по них закінчилося позасудовим розстрілом

• Роззброєння Чечні: військова операція з артобстрілами та бомбардуваннями аулів (1925) — техніка Вбивство полонених і затриманих

  Хасмагомадов пишуть: «Загальне число заарештованих перевищило 300 осіб. Із загального числа заарештованих 105 осіб було розстріляно на місці, щодо 183 осіб було відкрито слідство, що також закінчилося позасудовим розстрілом, 21 особу вислано»

• Колективізація Чечні (1927-1936) — техніка Правова сегрегація населення

  Хасмагомадов пишуть: «Для обмеження політичного впливу куркульства застосовувався такий захід, як позбавлення (тимчасове чи постійне) виборчих прав. У 1926 р. від участі у виборах у такий спосіб було відсторонено 1,3% виборців, а в 1927 р. — уже 4,5%»

  Хасмагомадов пишуть: «Якщо в 1928 р. по всій Чечні було репресовано 62 куркулі, то через рік число репресованих сягнуло 356 осіб... Унаслідок цих репресій на кінець 1931 р. в Чечні кількість куркульських господарств скоротилася порівняно з 1929 р. утричі»

• Колективізація Чечні (1927-1936) — техніка Встановлення нової системи управління

  Хасмагомадов називають це «явною (і тимчасовою) поступкою мусульманському духовенству»

  Уже за місяць, у травні 1921 року, керівництво тієї ж республіки позбавило шаріатські суди бюджетних грошей і підтримки своїх органів

  Хасмагомадов, ця спроба «повністю провалилася»

  А в 1927 році «шаріатські суди були вольовим зусиллям обмежені у своїх правах на пряму вимогу прокурора Верховного Суду СРСР... З їхньої компетенції були вилучені кримінальні, земельні справи і трудові спори, припинено державне фінансування, а радянським органам прямо заборонялося звертатися до шаріатських судів»

• Колективізація Чечні (1927-1936) — техніка Захоплення релігійних інститутів

  Хасмагомадов пишуть, що в 1929 році в Надтеречному районі «починається експеримент з відсторонення мулл від розподілу добровільних пожертв мусульман на користь бідних і духовенства — закяту» - імперія передала роздачу своїм комітетам селянської взаємодопомоги

• Колективізація Чечні (1927-1936) — техніка Знищення локальних систем знань

  Хасмагомадов пишуть: «Буквально при кожній мечеті діяли школи, що навчали арабської мови та письма, а також основ арифметики»

  про перші радянські роки: «якщо духовні школи при мечетях існували в переважній більшості селищ, то світську школу ще належало створити заново, оскільки нечисленні «горські» школи, що існували в Терській області до революції, закрилися»

  Хасмагомадов пишуть: «спроби силою закривати школи при мечетях викликали протести населення, що часто супроводжувалися відмовою будувати радянські школи, як це мало місце в аулах Гудермес і Ачхой-Мартан»

  Витіснити хьуьжар одразу не вдалося: до травня 1930 року в Чечні та Інгушетії ще діяли 168 релігійних шкіл

  … ще 1

• Колективізація Чечні (1927-1936) — техніка Вилучення ресурсів

  Хасмагомадов оцінюють втрату ще вище: «Змушені вступати в колгосп, селяни прагнули укрити від усуспільнення хоча б частину свого господарства, а якщо це не вдавалося, просто позбувалися його. Так, колективізація супроводжувалася різким скороченням поголів'я худоби — за один лише 1930 р. воно скоротилося в Чечні майже на 300 тисяч голів»

  Хасмагомадов, «у Веденському, Ітум-Калінському і Шатойському округах у куркулів і мечетей було вилучено приблизно 1,5 тисячі гектарів землі»

• Колективізація Чечні (1927-1936) — техніка Оподаткування

  Хасмагомадов, поверх відібраної худоби «було ще спущено план із заготівель м'яса, що означало, по суті, конфіскацію значної частини поголів'я худоби»

• Колективізація Чечні (1927-1936) — техніка Депортація

  Хасмагомадов пишуть про ті самі висилки ліком людей, а не господарств: «На початку 1930 р. з Чечні висилається 1500 селян, оголошених куркулями»

  Хасмагомадова лік коротший: «у 1935 р. з Чечено-Інгушетії виселено 450 куркульських родин, ще тисячу родин було виселено з Чечні і Дагестану в 1936 р.»

• Колективізація Чечні (1927-1936) — техніка Каральні експедиції

  У березні 1932 року повстав Ножай-Юртівський район; повстанням керували Муцу Шамілєв (нохчі знають його як Моцу Шуанинського), Ібрагім Нінахаджиєв, Усман Ушхаєв, Хусейн Істамулов і Дада Кебетов; 20 березня 300-400 повстанців атакували дільницю нафтовидобутку на горі Стерч-Кертч, ще 700-800 закріпилися на гірському хребті, прикривши район повстання з боку Хасав-Юрта, міста в сусідньому Дагестані

  Хасмагомадов пишуть: «число вбитих сягнуло 333, поранених — 150. Частини Червоної армії та оперативні групи ГПУ втратили всього 27 людей убитими і 30 пораненими»

• Колективізація Чечні (1927-1936) — техніка Захоплення заручників

  Хасмагомадов цитують цей рядок доповіді: серед заарештованих у ході операції - «керівників повстанського руху — 9, заручників — 35»

• Колективізація Чечні (1927-1936) — техніка Фабрикація злочинців

  Хасмагомадов підтверджують масштаб: репресій «у зв'язку зі справою так званого «Чеченського націоналістичного центру»» зазнало, «за деякими даними, до 3 тисяч осіб»

• Колективізація Чечні (1927-1936) — техніка Вбивство полонених і затриманих

  Хасмагомадов пишуть: «П'ятеро захоплених керівників повстання були невдовзі розстріляні»

  Хасмагомадов продовжують: «Арештів зазнали деякі відомі чеченські шейхи, а Кана-шейх Хантієв був розстріляний у квітні 1933 р.»

• Великий терор у Чечено-Інгушетії (1937-1940) — техніка Нейтралізація опозиції

  Хасмагомадов пишуть: «Усього в жовтні 1937 р. було репресовано 30 із 76 членів і кандидатів у члени Чечено-Інгуського обкому, включно з усіма чеченцями та інгушами; 20 із 28 секретарів районних партійних комітетів; 77 членів райкомів і 192 керівних працівники сільських районів республіки»

  у 1938 році колонізатор зняв майже всіх завідувачів земельних відділів районів, 19 голів райвиконкомів і 22 секретарів райкомів

• Великий терор у Чечено-Інгушетії (1937-1940) — техніка Фабрикація злочинців

  Слідство записало в ці 137 і Абдурахмана Авторханова, який перебував тоді на навчанні в Москві: воно вписувало людей у справу незалежно від того, де вони були і що робили

• Великий терор у Чечено-Інгушетії (1937-1940) — техніка Знищення локальних систем знань

  Перші чеченські літературні твори з'явилися на початку 1920-х років

• Великий терор у Чечено-Інгушетії (1937-1940) — техніка Катування та знущання

  Хасмагомадов пишуть: «...проти всіх заарештованих за політичними статтями широко застосовувалися тортури, офіційно дозволені як заходи «фізичного впливу»»; у листі Сталіна, розісланому в партійні органи в січні 1939 року, говорилося: «ЦК ВКП(б) роз'яснює, що застосування фізичного впливу в практиці НКВД було допущено з 1937 р. з дозволу ЦК ВКП(б)»

• Великий терор у Чечено-Інгушетії (1937-1940) — техніка Фіктивні суди

  Хасмагомадов описують і «засудження за альбомами» - вироки заочно, за короткою довідкою, «без ознайомлення із самою кримінальною справою»

• Великий терор у Чечено-Інгушетії (1937-1940) — техніка Вбивство полонених і затриманих

  Хасмагомадов пишуть про розстріляних письменників: «з 12 членів Чечено-Інгуської Спілки письменників були заарештовані 9, засуджені 7, зокрема четверо - С. Бадуєв, А. Дудаєв, Ш. Айсханов, С. Озієв - засуджені до розстрілу»

• «Бомби обрушилися на аули»: репресії та повітряні удари по гірській Чечні напередодні депортації (1941-1942) — техніка Масові вбивства цивільних

  Хасмагомадов пишуть: до придушення протесту, «крім оперативних груп і внутрішніх військ, були залучені три ланки бойової авіації», і «операція виявилася погано підготовленою у військовому відношенні й супроводжувалася великими втратами серед мирного населення. Бомби обрушилися на аули, населення яких і не підозрювало ні про яке «повстання»»

  Щодо Галанчозького району свідчення й документи розходяться: історики наводять зібрані від тих, хто перебував у горах, дані, що там «спостерігався абсолютний спокій, і бомбардування мирних аулів радянською авіацією були шоком і для районного керівництва»

• «Бомби обрушилися на аули»: репресії та повітряні удари по гірській Чечні напередодні депортації (1941-1942) — техніка Нав'язування власної картини реальності

  Хасмагомадов, мали «риси соціального протесту»

  Підрахунок спецслужб суперечив картині, яку вони нав'язували: за весь 1941 рік органи НКВД ліквідували 12 «банд» загальною чисельністю до 100 осіб, зафіксувавши чотири «бандпрояви», в яких загинуло дев'ятеро людей

  й історики підтверджують: затримані дезертири були «аж ніяк не з фронту, а з частин, що формувалися у Грозному або проходили через нього»

  …місяців війни відомі факти дезертирства з передової 38 осіб»; при цьому, пишуть вони, до «дезертирів» у Чечено-Інгушетії «почали зараховувати й тих, хто втік від смерті з «трудармії» або ухилився від мобілізації до неї», і вони ж пишуть про облік: ««Ухильником», а то й дезертиром вважалися й ті, хто на першу вимогу не з'явився на призовні дільниці, хоча б через інвалідність або власну смерть»

  … ще 2

• «Бомби обрушилися на аули»: репресії та повітряні удари по гірській Чечні напередодні депортації (1941-1942) — техніка Каральні експедиції

  Хасмагомадов передають словами «швидко припиняти будь-які прояви бандитизму»

  Того ж грудня для підтримки оперативних груп СРСР сформував у Чечні 178-й мотострілецький батальйон, розгорнутий наступного року у 141-й полк військ НКВД (у доповіді командира полк названо стрілецьким, в істориків - гірськострілецьким)

• «Бомби обрушилися на аули»: репресії та повітряні удари по гірській Чечні напередодні депортації (1941-1942) — техніка Примусова мобілізація

  Хасмагомадов, місцеві військкомати провели «практично силовими методами»

  Історики пишуть про становище мобілізованих: вони «перебували на становищі військовослужбовців, але не рахувалися червоноармійцями»

  Історики описують підсумок: «Мобілізовані маси були завантажені в ешелони й у вересні 1941 р. опинилися у прифронтовій зоні, де їхніх трудових зусиль ніхто не потребував. Армія поспіхом відступала. Понад 10 тисяч нещасних громадян Чечено-Інгушетії загинули від холоду, голоду, бомбардувань, унаслідок злочинної недбалості військового чиновництва»

  Тих, хто вижив, колонізатор оголосив «дезертирами трудового фронту»; історики пишуть: «Їх ледве врятувала від розстрілу урядова комісія з Чечено-Інгушетії, що виїхала за скаргами до Ростова-на-Дону»

• «Бомби обрушилися на аули»: репресії та повітряні удари по гірській Чечні напередодні депортації (1941-1942) — техніка Використання як гарматного м'яса

  Воювати чеченці та інгуші йшли й без імперського примусу: вже в перший рік війни на фронті були понад 18 тисяч людей, до третього року - 32 тисячі, за іншими відомостями до 50 тисяч

  Хасмагомадов описують події інакше: набиралася одна 114-та Чечено-Інгуська кавалерійська дивізія - добровольців прийшло на тисячу людей понад комплект у 4,5 тисячі, - Москва її розформувала, а створений на її базі 255-й Чечено-Інгуський кавалерійський полк майора Мовліда Вісаїтова СРСР кинув під Сталінград

• Операція «Сочевиця»: тотальна депортація чеченського народу і режим спецпоселення (1943-1949) — техніка Нав'язування власної картини реальності

  СРСР будував звинувачення чеченців у «бандитизмі» на сфальсифікованій статистиці: перевірка центрального апарату радянського НКВД (попередника сучасної ФСБ) влітку 1943 року показала, що з 213 оголошених убитими «бандитів» на обліку стояли лише 22 людини; на кінець серпня 1943 року на обліку значилося 359 учасників «бандгруп» на всю Чечено-Інгушетію

  9 листопада 1943 року заступник народного комісара (міністра) внутрішніх справ Кобулов подав народному комісарові (міністру) внутрішніх справ Берії доповідну «Про становище в районах Чечено-Інгушської АРСР» «із завідомо фальшивими цифрами про нібито масову кількість активних бандитів і дезертирів. «Кобулов! Дуже хороша записка», - зазначив Берія на доповіді й дав хід підготовці операції «Чечевица»»

  Хасмагомадов пишуть: «У своєму донесенні керівництву країни нарком внутрішніх справ відверто брехав: виселення чеченців супроводжувалося безліччю інцидентів і масовими вбивствами мирних жителів»

• Операція «Сочевиця»: тотальна депортація чеченського народу і режим спецпоселення (1943-1949) — техніка Депортація

  31 січня Державний комітет оборони СРСР видав дві постанови про депортацію та місця призначення

  Хасмагомадов, «до 19 тисяч співробітників НКВД і НКГБ та 100 тисяч боєздатних солдатів внутрішніх військ... понад 15 тисяч залізничних вагонів і сотні паровозів, 6 тисяч вантажівок»

  «До 11 години першого дня виселення з різних селищ вивезено понад 94 тисячі людей»

  НКВД віз людей у 180 ешелонах: за «раціоналізаторською» пропозицією відомство ущільнило завантаження - «ущільнення завантаження спецконтингенту» в його паперах - з 24 до 45 людей у вагоні; історики пишуть: «Насправді ж у товарні вагони-«теплушки» набивали й до 80 людей»

  … ще 3

• Операція «Сочевиця»: тотальна депортація чеченського народу і режим спецпоселення (1943-1949) — техніка Масові вбивства цивільних

  Хасмагомадовим, убили «понад 700 людей»: зібраних «нетранспортабельних» жителів Хайбаха та навколишніх хуторів полковник Гвішіані, як пишуть історики, «розпорядився замкнути... в стайні місцевого колгоспу ім. Л. П. Берії, після чого саму стайню обклали сіном і підпалили»

  Очевидець - заступник народного комісара (міністра) юстиції республіки Дзіяудін Мальсагов - свідчив: «Коли стайню охопило полум'я, величезні, сильно укріплені ворота під натиском людей упали, і крізь вогонь натовп збожеволілих людей ринув назовні. Гвішіані скомандував: «Вогонь!» З десятків стволів пролунали автоматні й кулеметні черги... Ніхто не вирвався з вогню та автоматної блокади. Ніхто не врятувався»

  Гвішіані отримав від народного комісара (міністра) внутрішніх справ Берії, пишуть історики, «персональну подяку, подання до нагороди та підвищення у званні»

  Карателі вбивали «нетранспортабельних» по всіх гірських районах: «47 тяжкохворих були умертвлені й поховані в одній ямі на території Урус-Мартанівської районної лікарні... по кілька десятків старих, жінок і дітей було спалено в Цорі, Таргімі та Гулі. Багатьох, хто втік того дня із сіл у гори чи ліс, розстрілювали на місці без попередження»

  … ще 1

• Операція «Сочевиця»: тотальна депортація чеченського народу і режим спецпоселення (1943-1949) — техніка Терор

  Хасмагомадов пишуть про дні виселення чеченців: «протягом двох-трьох діб, поки йшло виселення, вбиваючи по одній-дві людини то тут то там, карателі загалом знищили не одну тисячу людей. Причому голосно і виразно оголошувалося російською мовою: за спробу втечі - розстріл, за невиконання наказу - розстріл, за вираження протесту - розстріл»

• Операція «Сочевиця»: тотальна депортація чеченського народу і режим спецпоселення (1943-1949) — техніка Медична та гуманітарна блокада

  Без карантину й медицини на місцях епідемія розрослася: до 1 квітня 1944 року в Казахстані захворіло близько 4800 людей, у Киргизії - понад 2000

• Операція «Сочевиця»: тотальна депортація чеченського народу і режим спецпоселення (1943-1949) — техніка Штучний голод

  У засланні чеченці та інгуші вмирали десятками тисяч: до кінця 1944 року число засланців («спецпереселенців» у термінах колонізатора) в Киргизії впало приблизно на 11,5 тисячі, в Казахстані - більш ніж на 46 тисяч людей

  1945 року серед північнокавказьких засланців померло 44 652 дитини - народилося 2230; голодувало не менш як 80 тисяч людей

  взимку 1948-1949 років у Казахській РСР (нинішньому Казахстані) голодувало до 118 тисяч, 418 людей померли від голоду

  До жовтня 1948 року в засланні померло близько 146,9 тисячі північнокавказьких засланців; прямі втрати чеченців та інгушів історики оцінюють у 145,7 тисячі людей, а разом з ненародженими - у 300 тисяч; довоєнну чисельність народ відновив лише до 1959 року

• Операція «Сочевиця»: тотальна депортація чеченського народу і режим спецпоселення (1943-1949) — техніка Правова сегрегація населення

  З січня 1945 року комендант міг без суду заарештувати «винних» до 5 діб або оштрафувати до 100 рублів

  Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 листопада 1948 року виселення оголошено вічним: чеченці та інгуші «заслані навічно», за втечу - до 20 років каторги, за сприяння втікачам - до 5 років тюрми

• Операція «Сочевиця»: тотальна депортація чеченського народу і режим спецпоселення (1943-1949) — техніка Обмеження географії розселення

  Колонізатор замкнув засланих чеченців та інгушів у місцях вселення: комендатури заборонили відлучки без свого дозволу, діяла кругова порука «десятидвірок» - десять сусідніх дворів відповідали одне за одного

  Люди все одно тікали: за весну 1944 - кінець 1950 року - понад 20,6 тисячі втеч, майже всіх утікачів чекісти затримали

  1948 року колонізатор заборонив засланцям жити ближче ніж за 100 кілометрів від кордону СРСР і повторно переселив понад 6 тисяч людей углиб Казахстану

• Операція «Сочевиця»: тотальна депортація чеченського народу і режим спецпоселення (1943-1949) — техніка Адміністративно-територіальний поділ

  гірську частину поділено між Грузинською РСР (нинішньою Грузією) та Дагестанською АРСР (нинішнім Дагестаном у складі Росії), інгушські землі передано Північній Осетії

• Операція «Сочевиця»: тотальна депортація чеченського народу і режим спецпоселення (1943-1949) — техніка Міграційне заміщення

  До середини травня 1944 року до Грозненської області прибуло переселенців числом у 40% від виселених чеченців, зокрема 6800 сімей зі Ставропольського краю

  У передані Дагестану райони колонізатор переселив 65 тисяч людей з 224 гірських дагестанських селищ

  Гинули й переселенці: в Аухівському районі за 1944-1947 роки від хвороб померло близько 2 тисяч - майже третина - переселених лакців, одного з гірських народів Дагестану

• Операція «Сочевиця»: тотальна депортація чеченського народу і режим спецпоселення (1943-1949) — техніка Знищення історичної пам'яті

  На спустілій після виселення чеченців землі колонізатор знищував міські знаки їхньої історії: розорив республіканський краєзнавчий музей і підірвав пам'ятник чеченському командирові Асланбеку Шеріпову

• Операція «Сочевиця»: тотальна депортація чеченського народу і режим спецпоселення (1943-1949) — техніка Знищення святинь і некрополів

  Хасмагомадов пишуть: «...за розпорядженням партійно-радянських органів були розграбовані навіть мечеті та кладовища... Могильні чурти (камені) лягли в основи фундаментів заводів, тваринницьких ферм, ними мостили вулиці міст, викладали бордюри тротуарів»

  Колонізатор знищив міську мечеть Грозного

• Операція «Сочевиця»: тотальна депортація чеченського народу і режим спецпоселення (1943-1949) — техніка Спалення книг та архівів

  Хасмагомадов пишуть: «На майданах і вулицях Грозного запалали вогнища з книг. Спалювалася вся література та підручники арабською, чеченською та інгушською мовами»

• Операція «Сочевиця»: тотальна депортація чеченського народу і режим спецпоселення (1943-1949) — техніка Стирання та перейменування топонімів

  Хасмагомадов пишуть: «Поспіхом перейменовувалися вулиці, селища, аули й райони»

  Чеченські землі, що відійшли Грузії, колонізатор назвав Ахалхевським районом

• Операція «Сочевиця»: тотальна депортація чеченського народу і режим спецпоселення (1943-1949) — техніка Мародерство

  Хасмагомадов підбивають підсумок: «У нестримних розкраданнях чужого добра виявилася замішаною вся партійно-господарська та міліцейська верхівка Грозненської області, Дагестану, Ставрополля, Північної Осетії та Грузії»; спійманих знімали з посад і судили, але «врешті-решт довелося відмовитися від арештів, бо на волі не залишалося, кому керувати»

• «Заслані навічно»: життя у спецпоселенні та повернення на зайняту батьківщину (1949-1965) — техніка Нацьковування сусідніх народів

  Хасмагомадов пишуть: «Загалом було по-звірячому вбито 36 чеченців, включно з жінками та дітьми»

• «Заслані навічно»: життя у спецпоселенні та повернення на зайняту батьківщину (1949-1965) — техніка Правова сегрегація населення

  Хасмагомадов пишуть: «питання про відновлення Чечено-Інгуської АРСР не ставилося навіть у порядку обговорення. На всі численні листи та звернення горців до Москви йшла жорстка недвозначна відповідь, що чеченці та інгуші мають залишатися в місцях свого проживання навічно»

  Діти формально підлягали загальному навчанню, але 1945 року в окремих областях Казахстану до 70% дітей спецпоселенців не ходили до школи: сім'ям, пограбованим під час виселення, не було в що вдягти дітей - у документах це записано «через відсутність теплого одягу та взуття»

  а 1946 року з 89 тисяч дітей спецпоселенців із Північного Кавказу, зобов'язаних учитися за законом про загальну освіту, реально вчилися лише 22 тисячі

  До 1949 року не менш як 60% північнокавказьких спецпоселенців були цілком неписьменними, повну середню освіту мали 2,1%, вищу - 0,2%

  … ще 3

• «Заслані навічно»: життя у спецпоселенні та повернення на зайняту батьківщину (1949-1965) — техніка Знищення локальних систем знань

  Дешерієв «здійснив як на ті часи справжню «ідеологічну диверсію», видавши 1953 р. у Москві дослідження «Бацбійська мова»» - історики пишуть, що так він «намагався зберегти для нащадків мову вайнахського народу, який за рішенням «батька народів» [Сталіна] мав зникнути з лиця землі» (бацбійці Закавказзя, пояснюють вони, говорили одним із діалектів чеченської мови)

  Ті самі історики пишуть, що мову втримала сама чеченська інтелігенція: її зусиллями влітку 1955 року вийшов перший номер чеченської газети «Къинхьегаман байракх» («Прапор праці»)

• «Заслані навічно»: життя у спецпоселенні та повернення на зайняту батьківщину (1949-1965) — техніка Обмеження географії розселення

  і 1956 року «з 328 тисяч чеченців на обліку в спецкомендатурах перебували трохи більше 191,4 тисячі»

  Хасмагомадов пишуть, що «горянам було заборонено проживання» там, а репатріантів «селили в нових радгоспах, робітничих селищах, на фермах... особливо в затеречних козацьких районах, причому в посушливих, нездорових, віддалених від районних центрів і міст місцях»

  Ті самі історики пишуть, що в станицях заразом «створювалися умови для їхньої швидкої культурної та мовної асиміляції»: «У станицях викладання велося тільки російською мовою, керівниками станичних рад, районів і господарств залишалися виключно росіяни»

  …1958 р. у Грозному та в Грозненському (сільському) районі було встановлено особливий паспортний режим, згідно з яким тут запроваджувалися серйозні обмеження на прописку... справжня мета цієї акції полягала у створенні адміністративних перепон на шляху міграції чеченського населення до Грозного», а «Ініціатором запровадження заборони... виступили партійні та радянські органи Чечено-Інгушетії»

• «Заслані навічно»: життя у спецпоселенні та повернення на зайняту батьківщину (1949-1965) — техніка Тотальне знищення інфраструктури

  Хасмагомадов пишуть: «Політика обезлюднення Гірської Чечні, розпочата в лютому 1944 р., знайшла своє продовження в 1957-1960 рр.» - і пояснюють, як це робилося: «Залишки будинків підривали і спалювали, руйнували мости і стежки. Органи КДБ і МВС силою зброї виганяли на рівнину сім'ї горян, які правдами і неправдами проникли захмарними стежками у свої рідні аули»

• «Заслані навічно»: життя у спецпоселенні та повернення на зайняту батьківщину (1949-1965) — техніка Адміністративно-територіальний поділ

  Хасмагомадов пишуть: «Дружні протести чечено-інгуської делегації з питання про Пригородний район були проігноровані ЦК КПРС»; колонізатор відрізав «1600 квадратних кілометрів виключно чорноземних земель», а республіку збільшив «за рахунок піщаних земель Бурунного степу (по суті, напівпустель) за Тереком»

  Історики пишуть, що в Дагестані колонізатори «прагнули водночас не допустити відновлення Аухівського (чеченського) району. Для цього чеченцям, що поверталися, не дозволяли селитися у своїх старих будинках у рідних аулах, а розселяли невеликими групами» по п'яти районах

• «Заслані навічно»: життя у спецпоселенні та повернення на зайняту батьківщину (1949-1965) — техніка Адміністративна корупція та здирництво

  Хасмагомадов пишуть, що чиновники Оргкомітету, який відав поверненням чеченців до республіки, «часто вимагали хабарі за перепустки, що давали право негайно переселитися з Казахстану та Середньої Азії на Кавказ»

  Будинків виселених ніхто не повертав: «Як не дико, але найчастіше чеченцям доводилося викуповувати свої будинки та землі в нових власників»

• «Заслані навічно»: життя у спецпоселенні та повернення на зайняту батьківщину (1949-1965) — техніка Встановлення чужорідного управління

  Хасмагомадов пишуть, що навколо першого секретаря обласного комітету більшовицької партії («обкому КПРС») Яковлєва «склалося угруповання керівних працівників, яке негативно ставилося «...до акту відновлення автономії чечено-інгуського народу...»», а сам Яковлєв «відкрито заявляв, що вважає великою помилкою рішення про реабілітацію репресованих народів»

  Костерін, свідок подій, писав: «Усе велося і ведеться так, щоб викликати ексцеси з боку вигнанців і проти партійно-радянських організацій, і проти тих, хто заселив їхні села... Ці ексцеси були, є і, на жаль, будуть, якщо не зміниться позиція і тактика обкому»

  Ті самі історики пишуть: «Дуже швидко в соціалістичній Чечено-Інгушетії формується негласна система розподілу вищих посад» - посади першого секретаря обласного комітету партії, міністра внутрішніх справ, прокурора, глави КДБ (попередника сучасної ФСБ), керівника «Грознафти» та інші «закріплюються за російськими керівниками»

• «Заслані навічно»: життя у спецпоселенні та повернення на зайняту батьківщину (1949-1965) — техніка Міграційне заміщення

  Хасмагомадов пишуть, що вже до середини травня 1944 року приїжджих у Грозненській області було 40 % від числа виселених звідти чеченців, а «охочих їхати на нові місця було мало» - і колонізатор платив переселенцям по 2500 рублів на сім'ю і звільняв їх від податків на рік

  Хасмагомадов підбивають підсумок: «У результаті штучних зсувів кордонів територій, «поправок» у розселенні репресованих народів, до 1961 р. чеченці та інгуші становили 41 % населення республіки, тоді як 1939 р. їхня частка сягала 58,4 %»

• «Лише помилувані»: чужа влада і придушення національного життя чеченців та інгушів (1965-1989) — техніка Встановлення чужорідного управління

  …прокурора, керівника КДБ [попередниці сучасної ФСБ], міністра фінансів, секретаря Грозненського міськкому КПРС [глави міста] і голови Грозненського міськвиконкому [глави міської адміністрації], керівника «Грознафти», військового комісара республіки та деякі ін.) закріплюються за російськими керівниками»; за чеченцями та інгушами при 70 % населення «резервувалося приблизно 30% посад»

  За листом 26 комуністів 1972 року, який цитують історики, «на початку 70-х рр. із 60 міністерств і відомств Ради Міністрів ЧІАРСР [Чечено-Інгуської республіки] лише 17 очолювали чеченці та інгуші. У більшості сільських районів перші секретарі райкомів [глави районів] були росіянами»

  Історики пишуть: «Саме тому ЦК КПРС [центральна влада в Москві] постійно направляє до Чечено-Інгушетії нових перших секретарів обкому [глав регіону]» - у 1966-1989 роках це були надіслані з інших областей Апряткін, Власов і Фотеєв

  Хасмагомадов пишуть, що лише до середини 1980-х чеченці та інгуші очолили 155 сільських рад із 194 та 11 міських і районних рад із 19, а «за російською номенклатурою лишалися найвагоміші посади середнього та республіканського рівня, а також керівництво Грозного й обласного комітету КПРС»

  … ще 1

• «Лише помилувані»: чужа влада і придушення національного життя чеченців та інгушів (1965-1989) — техніка Нейтралізація опозиції

  Льянова

  Хасмагомадов пишуть: «ЦК КПРС і цього разу підтримав республіканське керівництво, звинувативши авторів листа в націоналізмі (хоча серед тих, хто його підписав, були люди різних національностей, зокрема росіяни та українці). Двох осіб було виключено з партії»

• «Лише помилувані»: чужа влада і придушення національного життя чеченців та інгушів (1965-1989) — техніка Переписування історії

  Хасмагомадов пишуть, що окупаційна адміністрація регіону повела цькування чеченської інтелігенції «під виглядом дискусії навколо «концепції» про 200-річчя добровільного входження Чечено-Інгушетії до складу Росії», автором якої вважався археолог Виноградов, а він «спирався навіть на авторитет ЦК КПРС [центральної влади в Москві]»

• «Лише помилувані»: чужа влада і придушення національного життя чеченців та інгушів (1965-1989) — техніка Захоплення релігійних інститутів

  Хасмагомадов пишуть, що релігійні школи «після закриття більшості мечетей… перейшли в оселі мулл і знавців ісламу»

  історики Ахмадов і Хасмагомадов додають, що в Грозному було «знищено міську мечеть»

  Хасмагомадов пишуть, що окупаційна влада регіону «прямо забороняла відкривати в чеченських та інгуських селищах мечеті, але й не дозволяла численним мюридським [релігійним] громадам відкрито проводити релігійні обряди»

• «Лише помилувані»: чужа влада і придушення національного життя чеченців та інгушів (1965-1989) — техніка Заборона релігійної практики корінного народу

  Хасмагомадов пишуть: «Особливо припинялося проведення обряду «гучного» зікру [молитви вголос] кадирійського тарикату [братства] (орден Кунта-Хаджі)»

• «Лише помилувані»: чужа влада і придушення національного життя чеченців та інгушів (1965-1989) — техніка Міграційне заміщення

  …чеченців та інгушів на Батьківщину, лише 16% працівників нафтопереробних і нафтохімічних підприємств Чечено-Інгушетії були чеченцями чи інгушами», у радіотехнічній промисловості - 14 %, у приладобудуванні - 6 %, а робітників та інженерів, яких бракувало, «завозили з російських регіонів шляхом організованого набору. Причому окремі спеціалісти отримували ключі від квартир просто на вокзалі»

  Історики пишуть: «Щороку понад 100 тисяч осіб, об'єднаних у будівельні бригади, виїжджало за межі Чечено-Інгушетії на будівельні роботи»

  З другої половини 1980-х років окупаційна адміністрація регіону за договорами з Калінінською, Новгородською та Омською областями відправляла селян на проживання до Нечорнозем'я

  історики пишуть: «головна причина міграції полягала в безробітті»

• «Лише помилувані»: чужа влада і придушення національного життя чеченців та інгушів (1965-1989) — техніка Правова сегрегація населення

  Хасмагомадов пишуть: «ці обмеження фактично перестали діяти лише у 80-х рр. XX ст.»

  Хасмагомадов пишуть: «Уже в 1979 р. до 28% усіх працездатних жителів Чечено-Інгуської АРСР, за офіційною статистикою, отримували основний дохід від діяльності в особистому підсобному господарстві, тобто фактично були безробітними. Через десять років рівень прихованого безробіття, за деякими оцінками, зріс до 40%»