Картотека · ID 369

Убийство чечено-ингушского народа. Народоубийство в СССР

Автор: Авторханов А. Г.
Рік публікації: 1952
Де надруковано: под псевдонимом А. Уралов; Мюнхен
Описує російську колонізацію народів: Нохчі (Чеченці)
Права на публікацію: не можна (сучасна публікація 1952 року під авторським правом)

Файли не викладаємо

Звідки це в нас

Видання: https://openlibrary.org/works/OL38612563W/Narodoubiĭstvo_v_SSSR

Де згадується в базі знань

Посилання на цей матеріал стоять у 25 місцях.

Кампанії

• Колективізація Чечні (1927-1936)

  Після повстання 1932 року ОГПУ сфабрикувало «Чеченський націоналістичний центр» - підпільну організацію, якої не існувало: так імперія видала повстання за плід таємної змови

  Авторханов називає поіменно; лік розстріляних рядових невідомий

• Великий терор у Чечено-Інгушетії (1937-1940)

  Авторханов, створювали три роки; військовий трибунал судив заарештованих у 1940 році

• «Заслані навічно»: життя у спецпоселенні та повернення на зайняту батьківщину (1949-1965)

  У 1952 році на землях виселених народів Північного Кавказу їх було понад мільйон

Процедури

• Денікінський терор у Чечні: зруйновані аули і 15 тисяч загиблих (1919) — техніка Тотальне знищення інфраструктури

  …своє державне життя на власний розсуд» Денікін витлумачив як «національний більшовизм», «звідси політика спалення аулів і винищення непокірних горців», і «щоб зламати опір чеченців та інгушів, Денікін дотла спалив десятки найбільших центрів Чечено-Інгушетії - Екажево, Долаково, Алхан-Юрт, Чечен-аул, Устар-Гардой, Гудермес, Герзель-аул, Старий-Юрт та ін.» (Екажево і Долаково - інгуські села)

• Колективізація Чечні (1927-1936) — техніка Каральні експедиції

  Авторханов пише про перші дні повстання: «Повсталі зайняли всі сільські та районні установи, спалили казенні архіви, заарештували районне начальство, зокрема й шефів ГПУ [політичної поліції, попередниці сучасної ФСБ], у Беної захопили ще й нафтові промисли, і заснували тимчасову народну владу»

  Про кінець повстання джерела розходяться: у довідці штабу захоплення Шалі і Гойт датовано 11 і 12 грудня 1929 року, в істориків падіння обох центрів віднесено до середини січня 1930-го; про долю керівників одні джерела пишуть, що вони зникли, інші - що штаб повстанців у Гойтах загинув

  …у Беной, але в аулі не застав жодного жителя: усі вони, включно з жінками і дітьми, евакуювалися далі в гірські нетрі. Переможець Бєлов послав до повстанців парламентерів із пропозицією почесного миру: всім, хто добровільно повертався назад в аул зі здачею зброї, оголошувалася амністія. Повстанці відповіли, що вони повернуться назад у свої аули лише тоді, коли Бєлов піде зі своїми військами»

• Колективізація Чечні (1927-1936) — техніка Захоплення заручників

  …примушення «бандитів» до здачі чекісти вдавалися постійно, і в ширшому масштабі», але «в історії радянської Чечено-Інгушетії не було жодного випадку, щоб при явці «бандита» було б звільнено «аманатів»»; про долю тих і других Авторханов пише: той, хто добровільно з'явився, «всупереч урочистій обіцянці зберегти йому життя, – розстрілювався, а «аманати» засилалися до Сибіру, зокрема жінки і діти»

• Колективізація Чечні (1927-1936) — техніка Нейтралізація опозиції

  Авторханов, який працював у ті роки в Чечні і писав про це в еміграції, пише: вбивство «було початком проведення в Чечні великої операції ГПУ з ліквідації «куркульсько-контрреволюційних елементів і мулльсько-націоналістичних ідеологів»»

  Грозненське і Ростовське крайові ГПУ, пише Авторханов, установлювали норми арештів, а уряд СРСР ці норми затверджував

• Колективізація Чечні (1927-1936) — техніка Фальшивий компроміс/пастка

  …і заступник глави уряду РРФСР Рискулов, - і створена нею «мирна комісія» з духовних авторитетів заявила повстанцям у Шалі: «у подіях, що сталися, відповідальність несуть виключно місцеві працівники, які діяли всупереч настановам партії та уряду», а від імені урядової комісії було оголошено звернення до чеченського народу: «внутрішні чеченські справи вирішуватиме і надалі сам чеченський народ»

  Повстанці, пише Авторханов, «визнали ці пояснення задовільними і погодилися повернутися по домівках»; загін ГПУ (політичної поліції, попередниці сучасної ФСБ), що прибув слідом, три дні заарештовував місцевих радянських працівників - як і було обіцяно; Авторханов продовжує: «а близько першої години ночі четвертого дня оточили дім колишнього вождя повстанців Шити Істамулова»

  …боєм; Авторханов пише: «На ультиматум здатися без бою, однак, Шита і його брат Хасан відповіли вогнем. Частина дому Шити була охоплена полум'ям, а Хасан тяжко поранений, коли до світанку наспіла допомога: близько сотні озброєних вершників-чеченців оточили саму ту частину військ ГПУ, що обложила дім Шити. Після якоїсь години рукопашного бою загін ГПУ, числом до 150 осіб, був майже цілком знищений»

  Авторханов продовжує: «Звільнений своїми друзями Шита Істамулов закликав усіх чеченців до «священної війни» за відновлення «Імамату Шаміля» і вигнання «невірних» з Кавказу. Слідуючи цьому заклику, знову повстали Шалі, Гойти, Беной»

  … ще 2

• Колективізація Чечні (1927-1936) — техніка Фабрикація злочинців

  Авторханов, який працював у ті роки в Чечні і писав про це в еміграції, описав механіку фабрикації: «Логіка чекістів підказувала, що винуватців і організаторів усіх антирадянських повстань треба шукати в якомусь єдиному «націоналістичному центрі», куди, безсумнівно, мають входити, за тією ж логікою, представники внутрішньої і закордонної чеченської еміграції»

  До справи, за його словами, взялися крайовий орган ОГПУ під керівництвом Курського і Федотова та Чеченський обласний відділ ОГПУ під керівництвом Крафта: «Вони так майстерно і правдоподібно створили цей «контрреволюційний націоналістичний центр», що в його існування повірили навіть багато хто з чеченців»

  Авторханов підсумовує: «версія про листи Чермоєва була брехнею, а самі листи – фальшивками ОГПУ. Але саме ці листи і слугували «речовими доказами» проти «націоналістичного центру»»

  …пройшли масові арешти по Гудермеському і Ножай-Юртівському районах - тому самому, що в березні 1932 року повстав проти колгоспів; Авторханов пише: «Загалом у справі «Чеченського націоналістичного центру» було заарештовано до 3 тисяч осіб. Заарештованим було пред'явлено обвинувачення у створенні «контрреволюційного націоналістичного центру Чечні для підготовки і проведення збройного повстання»»

  … ще 2

• Колективізація Чечні (1927-1936) — техніка Фіктивні суди

  Авторханов, який працював у ті роки в Чечні і писав про це в еміграції, пише про суд над заарештованими: «Заарештовані були засуджені спеціально створеною для цієї мети надзвичайною «трійкою» ГПУ під головуванням його шефа Г. Крафта», а «на волю з них рідко хто повернувся»

• Колективізація Чечні (1927-1936) — техніка Вбивство полонених і затриманих

  Авторханов, який працював у ті роки в Чечні і писав про це в еміграції, пише, що у справі «Чеченського націоналістичного центру», сфабрикованій ОГПУ (політичною поліцією, попередницею сучасної ФСБ), розстрілювали і рядових - скільки, встановити неможливо

• Великий терор у Чечено-Інгушетії (1937-1940) — техніка Нейтралізація опозиції

  Авторханов, який працював у ті роки в Чечні й писав про це в еміграції, пише: «На початку жовтня 1937 року в супроводі великого чекістського штабу в Чечено-Інгушетію прибув кандидат у члени Політбюро, голова партколегії при КПК при ЦК і заступник Єжова – Шкірятов»

  Авторханов продовжує: «Шкірятов дав наказ про арешт усіх чеченців та інгушів, які є членами Чечено-Інгуського обласного комітету»

  Авторханов пише про продовження: «Потім наказ Шкірятова був поширений і на всіх чечено-інгуських працівників, від голови республіканського уряду до голови сільради»

  Авторханов пише і про нижні поверхи: «Заарештовані були також голови районних виконавчих комітетів (у Чечено-Інгуській республіці було до 28 районів), майже всі голови сільських Рад, колгоспів та їхні партійні організатори»

• Великий терор у Чечено-Інгушетії (1937-1940) — техніка Фабрикація злочинців

  …й писав про це в еміграції, описав початок операції: «У ніч з 31 липня на 1 серпня 1937 року за заздалегідь складеними НКВД списками була проведена по всіх аулах і районах так звана «генеральна операція з вилучення антирадянських елементів»»; чекісти звозили заарештованих до Грозного - в центральний гараж «Грознафти», у клуб імені Сталіна, у дім попереднього ув'язнення республіканської міліції

  Начальник Гудермеського районного відділу НКВД Грідасов відповів співробітникові, який спитав, як заарештувати людину, якщо матеріалу на неї немає: «Матеріал завжди знайдеться, аби на ньому була кавказька шапка!»

  Авторханов викладає її зміст: автор статті «доводив, що в Чечено-Інгушетії в партійному керівництві та на чолі уряду сидять «буржуазні націоналісти», які ведуть чечено-інгуський народ антирадянським шляхом», а газета й автор закликали не названого на ім'я суддю: «до кінця розплутати буржуазно-націоналістичний клубок»

  Авторханов пише про те, що слідчі виготовили із заарештованих: «Протягом трьох років чекістські слідчі створювали справу «буржуазно-націоналістичної, контрреволюційно-повстанської, бухарінсько-троцькістської, терористично-шпигунської, антирадянської, шкідницької організації» – буквально так звучала багатоповерхова формула звинувачення для верхівки заарештованих»

  … ще 1

• Великий терор у Чечено-Інгушетії (1937-1940) — техніка Катування та знущання

  Авторханов, який працював у ті роки в Чечні й писав про це в еміграції, пише, що слідство у справі «буржуазно-націоналістичного центру» йшло три роки, і описує його методи: «Слідство велося із застосуванням звичайних для всього СРСР методів фізичних тортур з деякою добавкою для специфічного «національного характеру»»

  Авторханов називає тих, кого чекісти замучили на смерть: «Під час цього слідства до смерті були замучені: колишній голова обласного виконавчого комітету Д.Мачукаєв, колишній завкультпропом обкому М.Гісаєв, колишній секретар Інгуського обкому ВКП(б) Ідріс Зязіков та інші»

  Він пише і про тих, кого тортури довели до самогубства: «Не витримавши режиму тортур, покінчили самогубством: голова планової комісії республіки М.Ісламов, секретар райкому партії М.Бектеміров»

  Авторханов пише про результат: «Шляхом цієї нечуваної інквізиції, названої «попереднім слідством», чекісти змусили до 90 відсотків членів «буржуазно-націоналістичного центру» підписувати і навіть складати «щирі зізнання» у злочинах, яких вони, зрозуміло, не скоювали»

  … ще 2

• Великий терор у Чечено-Інгушетії (1937-1940) — техніка Фіктивні суди

  Авторханова - сучасника подій, який писав в еміграції, - рівно три роки

  Мальсагова, Магомеда Мамакаєва; у третю - «терористичну групу», куди «чекісти набрали за логікою речей саму молодь»

  …їм злочини – вигадка, а їхні «щирі зізнання» є неправдивими й вигаданими від початку до кінця», «Усе звинувачення і докази у справі будувалися виключно на цих вимушених тортурами особистих показаннях», «Інших речових доказів або показань свідків для обґрунтування звинувачення не було» - і обвинувальний вирок першій групі трибунал виніс «єдино на підставі показань одного підсудного – А.Тучаєва»

  Трибунал засудив Абдул-Халіма Саламова, Алі Горчханова і Тучаєва до розстрілу, решту - до тюремного ув'язнення від 7 до 25 років

  … ще 2

• «Бомби обрушилися на аули»: репресії та повітряні удари по гірській Чечні напередодні депортації (1941-1942) — техніка Масові вбивства цивільних

  Авторханов, який писав про ці події в еміграції, свідчить: «1942 року навесні радянська авіація двічі піддала бомбардуванню всю гірську Чечено-Інгушетію», і «в аулах Шатоя, Ітум-Кале й Галанчожа мешканців, убитих повітряним бомбардуванням та артилерійськими обстрілами більшовиків, налічувалося більше, ніж тих, хто залишився живим»

  Авторханов додає: «У ті дні, коли Сталін влаштовував це пекло над власним народом, на Кавказі не було ще ноги жодного німця»

• «Бомби обрушилися на аули»: репресії та повітряні удари по гірській Чечні напередодні депортації (1941-1942) — техніка Нав'язування власної картини реальності

  Авторханов, який писав в еміграції, датує звільнення від служби лютим 1942 року й передає мотивування наказу словами «чеченці та інгуші за релігійними переконаннями відмовляються їсти свинину»

• «Бомби обрушилися на аули»: репресії та повітряні удари по гірській Чечні напередодні депортації (1941-1942) — техніка Використання як гарматного м'яса

  Авторханов, який писав про ці події в еміграції, називає їх поіменно: «З ініціативи чеченця радянського генерала Суп'яна Моллаєва, інгуша полковника Абадієва, майора Візантова, капітана Ахтаєва та інших Радянський уряд дозволив Чечено-Інгуській республіці набрати добровольців»

  У Краснодарі командувач Південного фронту маршал Будьонний виставив її навпроти дивізії, що відступила з Керчі, і звернувся до тих, хто відступив, як передає Авторханов, такими словами: «Ось, дивіться на них, горців: їхні батьки й діди під проводом великого Шаміля 25 років хоробро билися й відстоювали свою незалежність проти цілої царської Росії. Беріть із них приклад, як треба захищати Батьківщину!»

  Авторханов пише: «Обмундировані вони були самою Чечено-Інгуською республікою, звідти ж отримували й провіант»

  Про озброєння та взуття бійців він пише так: «усе озброєння цих дивізій складалося з самих шашок і з випадкових гвинтівок найрізноманітніших систем»

  … ще 2

• Операція «Сочевиця»: тотальна депортація чеченського народу і режим спецпоселення (1943-1949) — техніка Нав'язування власної картини реальності

  …наводить дослівно - «Багато чеченців та інгушів, підбурювані німецькими агентами, добровільно приєдналися до організованих німцями формувань і разом з німецькими збройними силами виступали зі зброєю в руках проти Червоної Армії... Тому Чечено-Інгушська республіка ліквідується з виселенням її населення» - і називає його розрахованим «на неуцтво радянського народу та на непоінформованість Заходу»

  Проти цієї версії він ставить два факти: «під час другої світової війни жодного разу не ступала нога німецького солдата на територію Чечено-Інгушської республіки, якщо не рахувати короткочасного зайняття прикордонного містечка Малгобек, населеного росіянами», і «приєднуватися до німецьких формувань чеченці та інгуші й фізично не могли, бо в Чечено-Інгушетії не було обов'язкової мобілізації»

• Операція «Сочевиця»: тотальна депортація чеченського народу і режим спецпоселення (1943-1949) — техніка Депортація

  …Жителі аулів, ні в чому не сумніваючись, зібралися на це торжество як глядачі. Коли в такий спосіб більшість жителів зібралася на майдані, були заарештовані всі чоловіки. Дехто з чеченців мав зброю, і в багатьох місцях почалася стрілянина... Заарештованих на майданах чоловіків замкнули в сараях, і почалося полювання на тих, кого не було на майдані. Уся акція була проведена за дві-три години»

  Авторханов записав, як це виглядало для народу: «23 лютого 1944 року... протягом буквально 24 годин поголовно все населення Чечено-Інгушської республіки заарештовується, і починається його завантаження в арештантські ешелони для відправлення в невідомому напрямку», а указ про ліквідацію республіки «був опублікований заднім числом» - через два роки і чотири місяці

• Операція «Сочевиця»: тотальна депортація чеченського народу і режим спецпоселення (1943-1949) — техніка Тотальне знищення інфраструктури

  Авторханов наводить свідчення російського студента Грозненського нафтового інституту, якого в день виселення відправили в один з аулів: «У гірських аулах цю акцію провели інакше. Звідси було евакуйовано всю худобу, і тоді спалили аули, щоб позбавити "бандитів" бази для існування. Днями можна було спостерігати в горах палаючі аули»

• Операція «Сочевиця»: тотальна депортація чеченського народу і режим спецпоселення (1943-1949) — техніка Фальшивий компроміс/пастка

  Авторханов, пише: «Одночасно була оголошена амністія [обіцянка не карати] для тих, хто пішов у гори, якщо вони з'являться добровільно. Фактично дехто з них і з'явився, але їх також виселили…»

• Операція «Сочевиця»: тотальна депортація чеченського народу і режим спецпоселення (1943-1949) — техніка Медична та гуманітарна блокада

  Авторханов пише: «Місцевому населенню було категорично заборонено надавати допомогу вмираючим подачею їжі, води чи медикаментів. Навіть простий вияв людського співчуття до гинучих жінок і дітей карався арештами»

• Операція «Сочевиця»: тотальна депортація чеченського народу і режим спецпоселення (1943-1949) — техніка Міграційне заміщення

  Авторханов наводить свідчення одного з мобілізованих - російського студента Грозненського нафтового інституту: «У такий спосіб ми були за ретельно розробленим планом розподілені по аулах, 20 - 30 людей на аул»

  Студент пише про роботу, яку їм дали в аулах: «Завдання студентів полягало в тому, щоб до прибуття переселенців з Курської та Орловської областей тримати господарство в порядку. Ми мали збирати худобу, годувати її, прийняти зерно, інвентар тощо»

• «Заслані навічно»: життя у спецпоселенні та повернення на зайняту батьківщину (1949-1965) — техніка Міграційне заміщення

  Підсумок він підбив так: «заселенням сюди більш ніж мільйонного населення радянських колонізаторів більшовики вже вбили перший клин між братніми народами Кавказу»

  Другим мотивом він називає нафту - «чітко окреслений курс Радянського уряду взяти остаточно в імперські руки провідну й основну для всього Радянського Союзу кавказьку нафтову економіку»