Картотека · ID 94
Чечено-русские отношения в XVIII веке. Исследования и материалы. Том I
Автор: Ахмадов Я. З.
Рік публікації: 2019
Описує російську колонізацію народів: Нохчі (Чеченці)
Права на публікацію: не можна (сучасна публікація 2019 року під авторським правом)
Файли не викладаємо
Звідки це в нас
Видання: https://books.google.com/books?id=Jj9ezgEACAAJ
Де згадується в базі знань
Посилання на цей матеріал стоять у 40 місцях.
Кампанії
- Каральні рейди та економічне удушення Нохчі (1691–1700)
Ахмадов констатує, що в 1691–1700 роках «з боку царської влади на козаків-бунтівників та їхніх союзників-горців у відплату здійснювалися каральні експедиції»
і фіксує «відповідні каральні рейди царських сил»
Паралельно дипломатичний апарат розширював юридичний контроль над регіоном, оформивши в 1696 році «вираження покровительства Росією Брагунському князівству в Чечні»
- Придушення повстання Мурата Кучукова і терор проти корінного населення (1708)
Ахмадов констатує, що «заходи, вжиті Петром I для боротьби з булавінською „ребелією“ та іншими повстаннями, зокрема на Тереку проти Чечні, були, по суті, каральними»
Регулярна армія здійснювала зачистки: він підкреслює, що «на Терек були відправлені військові команди, які фізично знищували населення, що виявляло найменшу непокору»
Військовий тиск доповнювався змовою з третьою стороною: дослідник додає, що 30 вересня 1708 року дипломатичний апарат уклав з калмицьким ханом Аюкою угоду, яка містила пункт «про переслідування Чеченців і Ногайців»
Для нейтралізації опозиції метрополія полонила лідера повсталих: Ахмадов вказує, що цар «особисто вирішував долю керівників повстанців»
… ще 2
- Зміцнення прикордонної лінії та розвідка ресурсів (1711–1717)
Ахмадов констатує, що у зв’язку із зовнішньополітичною ситуацією «питання, пов’язані з гірськими народами, перестали бути для них першочерговими»
У 1711–1712 роках уряд укрупнив військові рубежі на кордоні із землями Нохчі: дослідник вказує, що «дрібні гребінські козацькі містечка по Тереку зводяться, за розпорядженням царя Петра I, у 5 станиць — від Червленної до Курдюковської»
Бекович-Черкаський подав донесення, в якому вважав «залучення Горців на бік Росії» таким, що «відповідає життєвим інтересам російської держави»
У 1717 році для інвентаризації потенціалу земель Нохчі уряд направив фахівця: автор фіксує «обстеження мінеральних джерел та інших природних багатств р. Терек (зокрема Брагунських теплих вод) доктором Готлібом Шобером за завданням Петра I»
- Грабіжницькі експедиції козаків та союзних князів (1718–1721)
Ахмадов констатує, що відбулася «грабіжницька експедиція загонів донських козаків та союзних Петру I кабардинських князів на „Чеченський повіт“ по Сунжі та Аргуну»
Внаслідок набігу «було захоплено 800 осіб полонених, не рахуючи „пожитків“»
Волинський «запросив донських козаків і спільно з терськими козаками організував рейди до річок Аграхані та Аксаю проти Кумиків і Чеченців»
- Придушення повстання, воєнна інтервенція та примусове оформлення підданства (1722)
а під час серпневого рейду було «Знищено 3 тис. будинків і спалено хліба на полях»
Ахмадов констатує, що після поразки місцеві князі склали присягу, «„включивши до неї вперше і своїх Чеченців“»
- Зведення фортеці Святого Хреста та примусове переселення (1722–1724)
Ахмадов констатує, що Петро I «заклав на Сулаку фортецю Святий Хрест»
Для забезпечення силового контролю над територією метрополія здійснювала заселення лояльними військами: дослідник вказує, що при фортеці «розселяють 1 тис. сімей Козаків з Дону»
Водночас окупаційна адміністрація ліквідувала колишній адміністративний центр і насильно перемістила підпорядковані суспільства Нохчі: автор фіксує, що «Терське місто до 1724 р. було зрите, а все його населення, включно з Окоцькою слободою, заселеною вихідцями з Чечні... було переведено до нової фортеці»
- Економічна дискримінація та розвідка територій (1726–1728)
Ахмадов цитує митні документи, констатуючи, що 1726 року «з проїжджого листа з терського жителя окоченина Курмана Богоматова... мит за указом 24 алтини грошима взято»
а також «від 15 лютого 1726 р. повідомляється про те, що з терських окочан Суркая Усманова... було стягнуто мита»
Економічне удушення викликало збройний опір: Ахмадов вказує, що горці «здійснювали напади на царські укріплення, тримали фортецю Святого Хреста «у великому утісненні»»
- Збройне повстання на рівнині, експедиція генерала Дугласа та розгром карального загону полковника Коха (1732)
Ахмадов доповнює, що «у 1732 р. рівнинна Чечня знову перетворюється на центр великого повстанського руху», і «в Чечен-Аулі зібралося близько 10 тис. горців», які мали намір виступити «для розгрому царських укріплень»
і той, згідно з цитованим рапортом, постановив повстанців, «не допускаючи до розмноження, посланою командою відвернути і зруйнувати»
Ахмадов фіксує, що «Генерал Дуглас, який було виступив у похід, отримав звістку, що горці розійшлися»
Ахмадов резюмує, що під час відходу загін Коха «був оточений у густих лісах, розбитий і знищений», а також у ході бою «загинув і старший чеченський князь Казбулат»
- Підкуп знаті та інституціоналізація системи заручників (1735)
Ахмадов констатує, що в цей період «посилюється проросійська політична орієнтація рівнинної частини Чечні»
Для прив'язування місцевої аристократії окупаційна адміністрація застосувала інституційний підкуп: дослідник фіксує, що старший князь Айдемір «був прийнятий у російське підданство і йому було призначено постійне царське жалування»
а загалом «Князі та їхні уздені стали навіть отримувати грошове утримання від російського уряду»
Паралельно імперія закріпила систему утримання родичів знаті: Ахмадов вказує, що князь Айдемір «на запоруку вірності своїх зобов'язань дав в аманати сина Бардихана, а інший впливовий чеченський князь Алісултан Казбулатов віддав аманатом брата свого Бамата»
… ще 1
- Зведення укріплених станиць, підселення Козаків на кордонах та утримання заручників (1736–1740)
Ахмадов констатує заснування 1736 року укріплених пунктів, серед яких «три нові козацькі станиці: Бороздинська, Каргалинська, Дубовська»
За будівництвом інфраструктури послідувало фізичне підселення військових контингентів: перший дослідник вказує, що на цих рубежах розмістили гарнізони, «а від Кізляра до моря поселяють ще 430 козацьких сімей»
Паралельно окупаційна адміністрація продовжувала фізично утримувати родичів місцевої еліти, захоплених у попередні роки: Ахмадов зазначає в переліку архівних документів наявність паперу за 1738 рік, визначеного як «Лист чеченського володільця А. Бартиханова підполк. Буніну про свою вірну службу Росії та з проханням відпустити його сестру з Кізляра»
- Розширення системи підкупу та примус гірських суспільств до підданства (1741–1748)
Ахмадов констатує, що у 1741–1748 роках відбулася «активізація російсько-чеченських політичних і торговельних зв'язків»
Окупаційна адміністрація розширила практику інституційного підкупу: дослідник фіксує «наділення російським жалуванням 4 чеченських князів та їхніх узденів»
Автор зазначає, що на прохання горців про допуск до рівнини імперія давала згоду виключно «за умови складення горцями присяги російського підданства»
що призвело до оформлення присяг «новими товариствами Чечні, зокрема й гірськими»
… ще 1
- Пропагандистська інверсія ролей і дегуманізація (1800–1864 рр.)
Ахмадов констатує, що «Антиколоніальні та антифеодальні виступи населення Чечні, іменовані в офіційних документах 'пустощами', 'грабежами' та 'вбивствами', сприймалися російським самодержавством як виклик і образа... Усе це викликало жорстокі каральні дії, несумірні з видимою причиною»
Кноррінг обґрунтовував експедиції проти корінного населення захистом від їхніх «хижацьких грабувань, злодійських розбоїв»
Процедури
- Каральні рейди та економічне удушення Нохчі (1691–1700) — техніка Каральні експедиції
Ахмадов констатує, що в 1691–1700 роках «з боку царської влади на козаків-бунтівників та їхніх союзників-Горців у відплату здійснювалися каральні експедиції»
і фіксує «каральні рейди царських сил у відповідь»
- Каральні рейди та економічне удушення Нохчі (1691–1700) — техніка Примусове оформлення підданства
Ахмадов фіксує, що метрополія оформила 1696 року «вираження покровительства Росією Брагунському князівству в Чечні»
- Придушення повстання Мурата Кучукова і терор проти корінного населення (1708) — техніка Каральні експедиції
Ахмадов констатує, що «заходи, вжиті Петром I для боротьби з булавінською «ребелією» та іншими повстаннями, зокрема на Тереку проти Чечні, були, по суті, каральними»
- Придушення повстання Мурата Кучукова і терор проти корінного населення (1708) — техніка Масові вбивства цивільних
Ахмадов констатує, що в 1708 році «на Терек було відправлено військові команди, які фізично знищували населення, що виявляло найменшу непокору»
- Придушення повстання Мурата Кучукова і терор проти корінного населення (1708) — техніка Змова з третьою стороною за спиною народу
Ахмадов констатує, що 30 вересня 1708 року «на переговорах петровського воєначальника П.М. Апраксіна з калмицьким ханом Аюкою було укладено угоду з восьми статей, включно зі статтею «про переслідування Чеченців і Ногайців»»
- Придушення повстання Мурата Кучукова і терор проти корінного населення (1708) — техніка Нейтралізація опозиції
Ахмадов констатує, що цар «особисто вирішував долю керівників повстанців»
внаслідок чого ватажок Мурат Кучуков, «який пораненим потрапив у полон, був повішений»
- Придушення повстання Мурата Кучукова і терор проти корінного населення (1708) — техніка Терор
Ахмадов фіксує, що полонений лідер повстання був «повішений за ребро на гаку відповідно до наказу Петра I П.М. Апраксіну («вчини жорстоку смертну кару»)»
- Зміцнення прикордонної лінії та розвідка ресурсів (1711–1717) — техніка Зведення фортець
Ахмадов констатує, що у 1711–1712 роках «дрібні козацькі гребінські містечка по Тереку зводяться, за розпорядженням царя Петра I, у 5 станиць - від Червленої до Курдюковської»
- Зміцнення прикордонної лінії та розвідка ресурсів (1711–1717) — техніка Комплексна розвідка територій
Ахмадов фіксує проведене 1717 року «обстеження мінеральних джерел та інших природних багатств р. Терек (зокрема Брагунських теплих вод) доктором Готлібом Шобером за завданням Петра I»
- Грабіжницькі експедиції козаків та союзних князів (1718–1721) — техніка Розбійницькі набіги
Ахмадов констатує, що 1718 року відбулася «грабіжницька експедиція загонів донських козаків і союзних Петру I кабардинських князів на «Чеченський повіт» по Сунжі та Аргуну»
внаслідок чого «було захоплено 800 осіб полонених, не рахуючи «пожитків»»
Волинський «запросив донських козаків і спільно з терськими козаками організував рейди до річок Аграхані та Аксаю проти Кумиків і Чеченців»
- Грабіжницькі експедиції козаків та союзних князів (1718–1721) — техніка Змова з третьою стороною за спиною народу
Ахмадов констатує, що 1718 року було здійснено експедицію на землі Нохчі силами «союзних Петру I кабардинських князів»
- Придушення повстання, воєнна інтервенція та примусове оформлення підданства (1722) — техніка Тотальне знищення інфраструктури
а під час серпневого рейду 1722 року було «Знищено 3 тис. будинків і спалено хліба на полях»
- Придушення повстання, воєнна інтервенція та примусове оформлення підданства (1722) — техніка Примусове оформлення підданства
Ахмадов констатує, що, зазнавши поразки 1722 року, місцеві князі склали присягу, ««включивши до неї вперше і своїх Чеченців»»
- Зведення фортеці Святого Хреста та примусове переселення (1722–1724) — техніка Зведення фортець
Ахмадов констатує, що восени 1722 року Петро I «заклав на Сулаку фортецю Святий Хрест»
- Зведення фортеці Святого Хреста та примусове переселення (1722–1724) — техніка Підселення чиновників і військових
Ахмадов вказує, що при новій фортеці «розселяють 1 тис. сімей козаків з Дону»
- Зведення фортеці Святого Хреста та примусове переселення (1722–1724) — техніка Депортація
Ахмадов фіксує, що «Терське місто до 1724 р. було зрите, а все його населення, включно з Окоцькою слободою, населеною вихідцями з Чечні... було переведено до нової фортеці»
- Економічна дискримінація та розвідка територій (1726–1728) — техніка Оподаткування
Ахмадов цитує митні книги, констатуючи, що 1726 року «з проїжджого листа з терського жителя Окоченина Курмана Богоматова... мита за указом 24 алтини грошима взято»
- Збройне повстання на рівнині, експедиція генерала Дугласа та розгром карального загону полковника Коха (1732) — техніка Воєнна інтервенція
Ахмадов цитує рапорт генерала Дугласа, який постановив, що зібране військо повстанців необхідно, «не допускаючи до примноження, надісланою командою відвернути і зруйнувати»
- Збройне повстання на рівнині, експедиція генерала Дугласа та розгром карального загону полковника Коха (1732) — техніка Каральні експедиції
Ахмадов вказує, що генерал Дуглас «зупинив рух великих сил і направив до Чечен-Аула загін драгунів полковника Коха, загалом 300 солдатів і 200 козаків»
- Підкуп знаті та інституціоналізація системи заручників (1735) — техніка Підкуп еліт
Левашова, старший чеченський князь Айдемір «був прийнятий у російське підданство, і йому було призначено постійне царське жалування»
а загалом «Князі та їхні уздені почали навіть отримувати грошове утримання від російського уряду»
- Підкуп знаті та інституціоналізація системи заручників (1735) — техніка Захоплення заручників
Ахмадов фіксує, що «У 1735 р. в Кізлярі вже утримувалося два аманати з Чеченського володіння: від Айдеміра - Бардихан, і від чеченського володаря Алісултана Казбулатова - Бамат»
- Зведення укріплених станиць, підселення Козаків на кордонах та утримання заручників (1736–1740) — техніка Зведення фортець
Ахмадов констатує, що 1736 року було засновано «три нові козачі станиці: Бороздинську, Каргалинську, Дубовську»
- Зведення укріплених станиць, підселення Козаків на кордонах та утримання заручників (1736–1740) — техніка Підселення чиновників і військових
Ахмадов констатує, що «1736 р. - від гребінських станиць вниз по Тереку до Кізляра засновують три нові козачі станиці: Бороздинську, Каргалинську, Дубовську, а від Кізляра до моря поселяють ще 430 козачих сімей»
- Зведення укріплених станиць, підселення Козаків на кордонах та утримання заручників (1736–1740) — техніка Захоплення заручників
Ахмадов фіксує наявність документа за 1738 рік, визначеного як «Лист чеченського володаря А. Бартиханова підполковнику Буніну про свою вірну службу Росії та з проханням відпустити його сестру з Кізляра»
- Розширення системи підкупу та примус гірських суспільств до підданства (1741–1748) — техніка Підкуп еліт
Ахмадов фіксує «наділення російським жалуванням 4 чеченських князів та їхніх узденів»
- Розширення системи підкупу та примус гірських суспільств до підданства (1741–1748) — техніка Примусове оформлення підданства
Ахмадов констатує, що 1747 року на прохання горців про переселення «було надано офіційну згоду імператорського двору («допустити і визначити») за умови складення горцями присяги російського підданства»
а до відсутніх «було послано офіцерів «для учинення присяги»»
аналогічно 1748 року, коли гірські громади просили про підданство, щоб «з купецтвом до міста Кізляр... їздити під захистом було вільно»
адміністрація «погодилася з цією пропозицією за умови неодмінного переселення «чебутлінців» з гір у пониззя Сунжі»
- Розширення системи підкупу та примус гірських суспільств до підданства (1741–1748) — техніка Захоплення заручників
Ахмадов констатує, що для контролю над територіями «на запоруку вірності присязі російській владі видаються аманати»
- Пропагандистська інверсія ролей і дегуманізація (1800–1864 рр.) — техніка Привласнення статусу жертви агресором
Ахмадов констатує, що законна оборона маркувалася кримінальними термінами, і «Антиколоніальні та антифеодальні виступи населення Чечні, іменовані в офіційних документах 'пустощами', 'грабежами' та 'вбивствами', сприймалися російським самодержавством як виклик і образа»